Особистісно-орієнтоване виховання

1. Роль методів та засобів А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського в технологіях соціально-виховного процесу

А.С. Макаренко чітко усвідомлював соціальний характер ґенези особистості та неодноразово вказував на те, що у кожної епохи, у кожного покоління - своя мета виховання і встановлюється вона, виходячи з усього розмаїття соціальних чинників, відштовхуючись від потреб суспільства.

Власне широке використання соціальних факторів у процесі виховання - центральний напрям роботи А.С. Макаренка у педагогіці, головна умова надзвичайного успіху його 15-річного (за радянської влади) практичного досвіду роботи щодо подолання негативних соціальних явищ (важковиховуваності, правопорушень, соціального сирітства тощо).

Саме йому вдалося досягти значного підвищення результативності виховання на основі знайденого ним технологічного рішення - створення проміжної ланки між соціальним середовищем і особистістю, тобто педагогічного колективу, спільного для дітей і дорослих. Колектив, як своєрідна модель суспільства в цілому, з одного боку, володіючи реальним соціально-правовим статусом, упроваджував у сферу виховання основні елементи дорослого життя, чим створював максимум умов для задоволення потреб вихованців у життєвому самовизначенні.

У своїй практичній діяльності А.С. Макаренко не лише ефективно використовував традиційні методи впливу на особистість, тобто заохочення, покарання, вимогу, доручення, громадську думку тощо, але й збагатив сучасну соціально-педагогічну практику новими підходами до використання зазначених методів, а також значно розширив і сам арсенал методів і методик виховання. Зокрема, методи, які застосовував у практиці своєї виховної діяльності видатний педагог, можна умовно розподілити на три основні групи:

Інформаційно-освітні (напр., бесіда, лекція, диспут, розповідь, приклад тощо), які забезпечують залучення дітей і молоді до загальнолюдських і національних моральних цінностей, сприяють їх засвоєнню.

Накопичення досвіду моральної (соціально цінної) поведінки вихованців у педагогічно запланованих умовах (зокрема, шляхом організації життєдіяльності дитячого колективу; розвитку виховних традицій; залучення дітей і молоді до різних видів діяльності).

Індивідуального стимулювання розвитку позитивних якостей особистості й гальмування негативних (напр., покарання, заохочення, „метод вибуху" тощо).

Одним із напрямів практичної роботи фахівців соціальної сфери є проектна діяльність, основи якої заклав саме А.С. Макаренко. Коли йдеться про проект, мають на увазі уявну конструкцію певних змін, яка попередньо запланована та може бути в подальшому впроваджена в реальному житті.

Технологізаційну спрямованість А.С. Макаренка підкреслює така його думка: „Я прихильник активного виховання, тобто хочу виховати людину визначених якостей... Я повинен знайти засоби, щоб цього досягнути, завжди повинен бачити перед собою мету, повинен бачити взірець, ідеал, до якого прагну".

У працях Сухомлинського знаходять розвиток прогресивні педагогічні ідеї корифеїв вітчизняної і зарубіжної педагогіки - Коменського і Руссо, Дістервега і Песталоцці, Толстого і Ушинського, Крупської і Макаренка.

Учений-педагог ставить у своїх творах найрізноманітніші проблеми виховання. Це передусім проблеми морального і естетичного виховання, розумового розвитку, формування світогляду, проблеми всебічного гармонійного розвитку і громадянського виховання.

Водночас В.О.Сухомлинського все життя хвилювали й проблеми сімейного виховання, батьківської педагогіки, тієї найменшої соціальної клітинки, де закладаються основи особистості, формуються характер молодої людини, моральні почуття, поведінка, громадянська зрілість. Він був переконаний у тому, що успіху у вихованні поколінь можна досягти тільки спільними зусиллями сім'ї, школи і громадськості. "Всі шкільні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, сягають своїм корінням у сім'ю"¹. В.О.Сухомлинський твердив, що зміцнення сім'ї, вдосконалення родинного виховання - одна з найважливіших соціальних проблем, від розв'язання якої залежатиме майбутнє нашого суспільства, моральне обличчя молоді.

Розвиваючи ідеї А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинський збагатив радянську педагогіку новими формами високоідейних ритуалів і традицій, показав чудові зразки й способи організації естетичного і патріотичного виховання учнів.

В.О.Сухомлинський, як і А.С.Макаренко, високо цінив роль традицій і звичаїв у вихованні радянського патріотизму, громадянському вихованні, формуванні ідейних переконань і моральних почуттів.

2. Технологічні особливості педагогіки особистісно-орієнтованого виховання

Зміна змісту освіти, зміна підходу до педагогічного процесу в навчанні і вихованні веде за собою зміни педагогічних технологій.Педагогічні технології визначаються як: сукупність психолого-педагогічних установок, які характеризують форми, методи, засоби, прийоми навчання, виховання; змістова техніка реалізації навчального процесу; модель сучасної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведенню навчального процесу.

Аналіз літератури дає зрозуміти, що в поняття „педагогічна технологія" входять такі значущі параметри:

- проектування заздалегідь визначеного результату навчання;

- постановка цілей і завдань, включення в зміст навчання інноваційних педагогічних методів;

- раціональне використання системи психолого-педагогічних принципів, прийомів і засобів навчання.

Основна мета впровадження в освіту ефективних педагогічних технологій полягає в зниженні трудомісткості педагогічних діяльності, підвищенні ефективності навчально-виховного процесу. Сьогодні використовуються такі технології:

- предметно-орієнтовані технології, які спрямовані на засвоєння знань, умінь, навичок (традиційна організація навчання);

- технології, які побудовані на удосконаленні змісту навчального матеріалу (модульні, авторські програми);

- технології інтенсифікації навчальної діяльності (ігрові, комунікативні технології, проблемне навчання з опорою на рольові ігри);

- технології засновані на ефективному управлінні навчальним процесом (індивідуальне навчання, програмне навчання, колективні засоби навчання, комп'ютерні (нові інформаційні технології);

- контрольно-оцінні технології (планування результатів навчання, тестовий контроль, рейтингові системи оцінки якості знань учнів, моніторинга результативності освітнього процесу);

- особистісно-орієнтовані технології, які передбачають індивідуальний підхід до кожного, демократичний стиль управління, гуманістичну спрямованість навчання, педагогічні співробітництва, колективної мислительної діяльності;

- кваліметричні технології (орієнтація на відстеження, оцінку діяльності);

- політехнології (комбіновані), інтегруючі елементи різних моно технологій на основі якої-небудь цільової установки (проблемно-модульне навчання, інтегроване, дистанційне навчання);

Ще одною технологією розвиваючого навчання є система З.І. Калмикової, яка в багатьох питаннях виходить з робіт Н.А.Менчинської. Під розвиваючим навчанням автор технології розуміє навчання на формування творчого мислення, основними показниками якого є:

1. Оригінальність думки учнів.

2. Швидкість і плавність виникнення незвичних асоціативних зв'язків.

3. Сприйнятливість до проблеми і її незвичайний розв'язок.

4. Швидкість думки як кількість асоціацій, ідей, які виникають за одиницю часу відповідно до деяких вимог.

5. Здатність знайти нові неперервні функції об'єкта або його частини.

Основним орієнтиром даної технології є самоосвітність учнів у набутті та оперуванні знаннями. Це говорить про те, що система розвиваючого навчання З.І.Калмикової відповідає таким принципам, як проблемність, індивідуалізація і диференціація, гармонічний розвиток різних компонентів мислення, формування алгоритмічних прийомів розумової діяльності, спеціальної організації мнемічної діяльності.

Технології розвиваючого навчання можуть слугувати початковою базою для побудови і реалізації особистісно-орієнтованого підходу до пізнавальної діяльності учнів. Особливий інтерес з цією точки зору представляють такі позиції особистісно-орієнтованої освіти, як:

- задіяння учнів в індивідуальному цілепокланні і складання плану уроку;

- свобода вибору дитини різних форм навчання;

- вибір учнями предметного змісту різної складності;

- оцінювання не тільки результатів, але і процесу діяльності;

- формування когнітивних структур, які є субстратом розумового розвитку;

- використання індуктивного і дедуктивного способів побудови дидактичного матеріалу;

- використання евристичних методів навчання як способу врахування індивідуальних прийомів пізнання;

- вивчення і формування творчої діяльності;

- використання евристичних методів навчання як одного з шляхів врахування індивідуальних способів пізнання.

Саме вони є мінімальними критеріями, за якими освітні технології можна віднести до особистісно-орієнтованих.

Література

1. Масюкова Н.А. Проектирование в образовании / Под ред. Профессора Б.В. Пальчевского.-Минск: Технопринт, 1999

2. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. - К.: ІЗМН. 1998

3. Ніколенко Л.Т. Особистісно орієнтована освіта: проблеми та шляхи реалізації в системі підвищення кваліфікації. // Учёые записки № 3. - 2005