Технологія колективної творчої діяльності

1. Технологія аналізу соціально-виховної ситуації та розв'язку відповідної комунікативної задачі

Аналіз соціально виховної ситуації як її органічної складової передбачає більш глибоке вивчення й оцінку на "фоні" загального аналізу, її виховного потенціалу та шляхів реалізації, тобто: змісту, принципів, форм, методів і засобів виховного впливу на особистість учня відповідно до поставлених виховної мети й завдань. У цьому випадку соціально-виховний аспект виступає як об'єкт переважного спостереження й аналізу, а оцінка його ефективності - як синтез оцінок його основних компонентів.

Методика й технологія спостереження та аналізу соціально-виховної ситуації передбачає виявлення та оцінку таких параметрів:

· педагогічна доцільність постановки виховної мети в цілому та проміжних цілей виховання учнів на окремих етапах з урахуванням можливостей, вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їх вихованості;

· раціональна інтеграція у виховному процесі на уроці основних компонентів системи всебічного виховання особистості (морального, розумового, економічного, естетичного та ін.);

· мотиваційна установка на особистісно-зорієнтований підхід до виховання учнів та шляхи його реалізації;

· виявлення та реалізація виховного потенціалу змісту навчального матеріалу у співставленні з виховними цілями та завданнями;

· оптимальність вибору принципів виховання учнів і шляхів їх реалізації;

· ефективність вибору та реалізації методів, форм і засобів виховного впливу на учнів у процесі навчання;

· психолого-педагогічне управління процесом виховання, самовиховання, самовдосконалення учнів;

· контроль, самоконтроль, корекція виховання учнів.(2; 143)

2. Технологія колективної творчої діяльності

Технологія підготовки і реалізації колективних творчих справ передбачає шість послідовних етапів:

1. Попередня робота вихователів. Цей етап охоплює визначення ролі КТС у житті колективу, формування виховної мети, обмірковування варіантів роботи й настановної (стартової) бесіди, розгляд доцільності залучення шефів, однодумців. Тон розмови при цьому доброзичливий, товариський, зацікавлений. Думки не нав'язують, не диктують, розмова відбувається на рівних.

2. Колективне планування. Його метою є колективне уточнення мети діяльності колективу, збір, аналіз та узагальнення інформації, визначення завдань, з огляду на їх корисність та посильність щодо виконання. Після цього з'ясовують, хто виконуватиме це завдання -- весь колектив, окремий міні-колектив чи зведена бригада добровольців; хто керуватиме -- рада колективу, спеціальна рада з представників міні-колективів чи командир зведеної бригади; де краще провести роботу; коли і як здійснити розподіл міні-колективів. Важливо, щоб на цьому етапі кожен висловив свою думку, обміркувавши пропозиції товаришів. Керівник резюмує усі пропозиції, формулює спільну думку.

3. Колективна підготовка роботи. Керівний орган КТС (рада) уточнює й конкретизує план її підготовки та проведення; організуючи виконання його, розставляє учасників колективних дій, враховуючи їхні взаємини, заохочуючи ініціативу кожного.

4. Реалізація КТС. Передбачає виконання наміченого плану, враховуючи зміни у ньому. Вихователі як керівники та основні учасники творчої роботи створюють та підтримують хороший настрій, підбадьорюють і надають упевненості у власних силах. Кожна дитина має можливість проявити себе, утвердитися в колективі. Важливо, щоб ніхто не боявся невдач, панували доброзичлива атмосфера, загальний порив. Це сприятиме творчому зростанню дітей, їх умінню долати труднощі.

5. Колективне підбиття підсумків КТС. Охоплює аналіз на рівні міні-колективів, де кожний висловлюється, що і завдяки чому вдалося зробити із запланованого, що варто використовувати надалі, перетворити в традицію, а від чого слід відмовитися. Узагальнені думки міні-колективів виносять на загальний збір, де формується колективна думка. Підбиття підсумків відбувається у формі збору-вогника, за допомогою анкети-оцінки із запитаннями: "Що більш за все сподобалось і чому?", "Чого вдалося навчитися?", "Чого і кого навчили самі?". Збір спонукає до аналізу помилок, вироблення загальної думки, формування традицій.

6. Найближчі справи КТС. Після завершення справи вихователі пропонують учням взятися за нові.

В організації колективної творчої діяльності важливою є роль дорослих. Залежно від досвіду, віку, можливостей і взаємин з дітьми, класний керівник може бути консультантом, експертом, керівником одного з мікроколективів. Результат діяльності багато в чому залежить від його взаємин з класом і в класі між учнями. Педагог повинен із самого початку стати для дітей старшим другом, який цікавиться їх життям, бере в ньому участь і, навчаючи їх, вчиться сам. Надзвичайно важливо при цьому викликати інтерес до себе.

Література.

1. Н.П. Волкова Педагогіка. Посібник. - К., Видавничий центр "Академія". 2001

2. Мардахаев Л.В. Социальная педагогыка: Учебник. - М., 2006г.

3. Бочарова В.Г. Педагогика социальной работы. М., 1994г.

4. Социальная педагогика / Под ред. В.А. Никитина. М., 2000г.