Навчально–методична робота в середніх загальноосвітніх навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

49

Зміст

Вступ

Розділ І. Роль методичної роботи в підвищенні рівня професійної

підготовки вчителя

1.1 Функції та завдання методичної роботи в школі

1.2 Конкретизація форм методичної роботи на сучасному етапі

Висновки до першого розділу

Розділ ІІ. Основні форми методичної роботи в школі

2.1 Зміст та методика роботи педагогічної ради

2.2. Форми методичної роботи з учителями, їх характеристика…..30

Висновки до другого розділу

Загальні висновки

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

Тема даної роботи є досить актуальною, оскільки якість навчально-виховного процесу школи, його результати залежать від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в суспільних відносинах, у змісті громадського життя зумовлюють необхідність такої організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах, яка б забезпечувала, в першу чергу, розвиток особистості школярів, високу якість отриманих знань, сформованість необхідних умінь і навичок випускників, що вимагає насамперед істотного поліпшення якості роботи педагогічних кадрів, удосконалення організації науково-методичної роботи в школах.

Внутрішньошкільна науково-методична робота має забезпечувати підтримку належного професійного рівня кожного з педагогів і колективу в цілому, формування високої загальної і професійної культури вчителя, його готовності до творчості, до вироблення власного індивідуального стилю педагогічної діяльності, до прийняття нестандартних рішень, уміння співпрацювати з учнями, батьками, колегами. На вирішення цих завдань спрямована Національна доктрина розвитку освіти в Україні в ХХІ ст., Державна програма “Вчитель”.

З метою поліпшення фахової підготовки педагогічних кадрів у школах проводять спеціальну методичну роботу, яка спонукає кожного вчителя до підвищення свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстерності у старших і досвідченіших колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.

Об'єкт дослідження - методична робота в середніх загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження - форми методичної роботи в школах і адекватні їм форми та методи її здійснення.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні організації науково-методичної роботи, що проводяться в загальноосвітніх школах.

У процесі методичної роботи підвищується науковий рівень вчителя, його підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, вивчення і впровадження у шкільну практику передового педагогічного досвіду, творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методами і засобами навчання, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи вчителя, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

Об'єкт, предмет, і мета дослідження зумовили такі завдання:

1. Проаналізувати стан дослідження проблеми організації науково-методичної роботи в педагогічній теорії і практичній діяльності середніх загальноосвітніх навчальних закладів, визначити функції науково-методичної роботи та особливості її організації в школах.

2. Теоретично обґрунтувати етапи організації науково-методичної роботи в школі на засадах програмно-цільового підходу та засоби визначення адекватних етапам форм і методів роботи з педагогічними кадрами.

3. Уточнити критерії оцінювання ефективності організації науково-мето-дичної роботи в школі.

4. Підготувати методичні рекомендації щодо організації науково-методичної роботи в школах.

Робота скаладається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Розділ І. Роль методичної роботи в підвищенні рівня професійної

підготовки вчителя.

1.1 Функції та завдання методичної роботи в школі

Методична робота в школі -- спеціально організована діяльність педагогічного колективу, що створює умови для підвищення майстерності педагога.

Методична робота спонукає вчителя до роботи над підвищенням свого фахового рівня, сприяє збагаченню педагогічного колективу педагогічними знахідками, допомагає молодим учителям переймати майстерність у більш досвідчених колег.

Її функції полягають у визначені системи заходів, спрямованих на досягнення найкращих результатів (планування); у діяльності з удосконалення структури і змісту методичної роботи (організаційна); у регулярному вивченні співвідношення між рівнем компетентності педагогів, що виявляється в узагальненому результаті їх праці, та вимогами суспільства до якості роботи працівників освіти (діагностична); передбаченні знань та умінь, необхідних педагогам у майбутньому (прогностична); виробленні принципово нових положень навчально-виховної роботи, у формуванні, експериментальній перевірці та впровадженні передового досвіду (моделююча); відновленні частково забутих або втрачених учителями знань після закінчення навчального закладу (відновлююча); виправленні недоліків у діяльності педагогів, пов'язаних з використанням застарілих методик (коригуюча); інформуванні, агітації педагогів щодо впровадження досягнень науки, передового досвіду (пропагандистська); налагодженні й підтриманні зворотного зв'язку, в оцінюванні відповідності наслідків методичної роботи завданням та нормативним вимогам (контрольно-інформаційна).

Методична робота покликана стимулювати підвищення наукового рівня вчителів, їх підготовку до засвоєння змісту нових програм і технологій реалізації, досягнень психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, передового педагогічного досвіду.

Методична робота здійснюється за такими напрямами:

1. Поглиблення філософсько-педагогічних знань. Спрямоване на вивчення педагогічної теорії та методики навчання й виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета й методики його викладання.

2. Вивчення принципів розвитку української національної школи. Передбачає збагачення педагогічних працівників надбаннями української педагогічної думки, науки, культури, вивчення теорії та досягнень науки з викладання конкретних предметів, оволодіння сучасними науковими методами, освоєння оновлених програм і підручників.

3. Освоєння методики викладання додаткових предметів. Охоплює вивчення складних розділів навчальних програм з демонструванням відкритих уроків, застосуванням наочних посібників, дидактичних матеріалів.

4. Систематичне інформування про нові методичні розробки. Полягає у систематичному вивченні інструктивно-методичних матеріалів стосовно змісту і методики навчально-виховної роботи.

6. Оволодіння науково-дослідними навичками. Сприяє формуванню дослідницьких умінь, організації власного теоретичного пошуку, аналізу та оцінювання результатів педагогічних досліджень. [10, 30]

Отже, методична робота в школі спонукає вчителя до роботи над підвищенням свого фахового рівня та збагачує педагогічний колектив, а її функції полягають у визначенні системи заходів, що спрямовані на досягнення найкращих результатів.

1.2. Конкретизація форм методичної роботи на сучасному етапі

Форми організації методичної роботи в школі досить динамічні. Вибір конкретної з них залежить від педагогічної культури вчителів, морально-психологічного клімату в шкільному колективі, матеріально-технічних можливостей школи, інноваційної відкритості та активності вчителів та керівників школи. Загалом проводять її в індивідуальній, груповій та колективній формах.

Індивідуальна форма методичної роботи є складовою самоосвіти вчителя, здійснюється за індивідуальними планами з урахуванням його професійних потреб, результатів взаємооцінки, рекомендацій керівництва школи, досвідчених педагогів. Змістом її є систематичне вивчення психолого-педагогічної, наукової літератури, участь у роботі шкільних, міжшкільних та районних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань, розробка проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи, проведення експериментальних досліджень, огляд і реферування педагогічних та методичних журналів, збірників та ін.

У процесі самоосвіти педагог має подбати про зв'язок змісту індивідуального плану з проблемою, над якою працює педагогічний колектив, удосконалення знань та умінь, необхідних для успішного викладання певного навчального предмета, підвищення власної педагогічної майстерності. Ефективність самоосвіти залежатиме від того, наскільки педагог буде послідовним у своїх стараннях. Важливим є постійне ускладнення змісту і форм роботи над собою, забезпеченні конкретних її результатів. Ними можуть бути написання реферату, повідомлення на семінарі, науково-практичній конференції, виступ на засіданні педради, публікація в періодиці тощо.

Методична рада об'єднує всіх педагогів школи, очолює її найчастіше директор або завуч. Методична рада обговорює і обирає варіанти змісту освіти (навчальні плани, програми, підручники тощо), форми і методи навчально-виховного процесу та способи їх реалізації. В її компетенції -- організація роботи з підвищення кваліфікації та майстерності педагогічних кадрів, розвитку їх творчої ініціативи, впровадження досягнень науки і передового педагогічного досвіду, взаємодія школи з науково-дослідними установами, добровільними товариствами, творчими спілками тощо.

Методичні об'єднання (комісії) вчителів покликані забезпечити ознайомлення педколективу з новою педагогічною інформацією, передовим досвідом, сприяти впровадженню їх у навчально-виховний процес. Створюють їх при методичній раді школи, на свої засідання вони збираються один-два рази на чверть. Керують ними досвідчені вчителі-методисти. Зміст їх діяльності визначається блоком навчальних предметів, що вивчаються в школі, методикою їх викладання. Методичні об'єднання обговорюють найважливіші розділи і теми нових програм та підручників, експериментальні варіанти освітніх програм; організовують відкриті уроки та виховні заходи, взаємо-відвідування уроків та позаурочних заходів, предметні олімпіади, предметні тижні (“Тиждень хімії”, “Тиждень народних традицій” та ін.). Особливий напрям їх діяльності -- вивчення, узагальнення і запровадження вітчизняного та зарубіжного передового педагогічного досвіду. Цій меті підпорядковують різні форми своєї роботи, в тому числі й конкурси кращих методичних розробок, тематичні науково-практичні конференції тощо.

Системність, послідовність їх роботи забезпечується завдяки спеціальному планові, який охоплює загальну характеристику педагогічної діяльності вчителів певного предмета, якості знань учнів, мету і завдання на навчальний рік, основні організаційно-педагогічні заходи (оформлення кабінетів, експертиза дидактичного матеріалу, затвердження текстів контрольних робіт), тематику науково-практичних доповідей, відкритих уроків, позакласних занять, форми і терміни контролю за якістю знань, умінь і навичок учнів.

Об'єднання бувають не тільки предметними (цикловими), але й профільними, наприклад, методичне об'єднання класних керівників, вихователів груп подовженого дня, учителів початкових класів, керівників гуртків за інтересами та ін.

З розвитком шкіл нового типу (ліцеїв, гімназій, коледжів, альтернативних приватних навчальних закладів), в яких, згідно зі Статутом, створюються факультети з відповідними щодо профілю навчання кафедрами, відпала необхідність у предметних (циклових) об'єднаннях, оскільки кафедри є своєрідними предметними (наприклад, кафедра хімії) або цикловими (наприклад, кафедра природничих дисциплін) об'єднаннями, вирішуючи методичні проблеми, беручи участь у колективних формах методичної роботи.

Взаємовідвідування уроків сприяє підвищенню майстерності вчителя. Відвідування молодим вчителем уроків досвідченого колеги збагачує його методичний досвід. Досвідчений педагог, відвідавши урок початківця, зможе виявити сильні та слабкі місця в його манері ведення уроку, дати відповідні поради, а інколи й запозичити у молодшого колеги корисне для себе.

Єдиний методичний день проводять його один раз на чверть для всіх педагогів школи. Напередодні випускають тематичний бюлетень, організовують виставку методичних розробок, творчих робіт учителів і учнів школи, нової психолого-педагогічної літератури. У програмі заходів такого дня -- відкриті уроки і позакласні заняття, розгорнутий аналіз та обговорення їх, огляд нової методичної літератури, підбиття підсумків (засідання “круглого столу” або прес-конференція).

Методичні семінари-практикуми орієнтовані на забезпечення єдності теоретичної та практичної підготовки вчителя, стимулюють їх самоосвітню діяльність, інтеграцію у сферу педагогічних інновацій. Спрямовані на вивчення сучасних педагогічних теорій, аналіз власного досвіду. Опрацьовані матеріали оформляють у вигляді доповідей, рефератів.

Школа передового досвіду реалізує цілі й завдання індивідуального та колективного наставництва. Основне її призначення полягає в методичній допомозі досвідченого вчителя менш досвідченим колегам. Формується вона на добровільних засадах. Цінність її роботи в двосторонній ефективності. Керівник школи, відвідуючи уроки вчителів, консультуючи їх щодо планування, методики й технології уроку, обговорюючи теоретичні проблеми освіти, удосконалює й власну педагогічну майстерність, переконується в правильності педагогічних позицій. А вчителі мають змогу безпосередньо вивчати творчу лабораторію педагога-майстра.

Завдання школи молодого вчителя полягає у сприянні професійному становленню учителів-початківців. Як правило, їх роботою опікується досвідчений вчитель або керівник школи. Здебільшого зосереджується на питаннях з техніки та методики проведення уроку, позакласного заняття, планування роботи класного керівника, інших аспектах психологічного та професійного самоутвердження молодого педагога.

Проблемні (інноваційні) групи виникають за ініціативи керівників школи, учених-педагогів, учителів. Спрямовують свої зусилля, на вивчення, узагальнення й поширення передового досвіду як у своїй школі, так і поза нею. Якщо проблемна група розробляє та впроваджує свої концепції або методичної знахідки, то вона орієнтується на основні вимоги науково-дослідної роботи, зосереджуючись на обґрунтуванні проблеми й теми дослідження, формулюванні гіпотези, визначенні основних етапів дослідження та передбаченні проміжних результатів. Важливим при цьому є вибір методів дослідження, визначення контрольних та експериментальних класів. Здебільшого проблемні (інноваційні) групи працюють під науковим керівництвом викладачів вищих навчальних закладів, співробітників науково-дослідних інститутів.

Науково-педагогічна конференція організовується за підсумками роботи на певному проміжку часу або після завершення певного етапу роботи. Автори повідомлень інформують колег про результати своїх пошуків. Інші учасники мають можливість порівняти їх з результатами своєї роботи, переконатися в ефективності запропонованих прийомів і методів. Конференція може мати урочистий, святковий характер, із заохоченням учителів за результатами дослідницької та методичної роботи, запрошенням педагогів з інших шкіл, представників громадськості, науки.

Творчі звіти вчителів проводять перед атестацією педагогічних працівників. Учитель у звіті про свій методичний доробок знайомить з власним досвідом.

Творчі звіти, конференції, семінари проводять на базі кращих (опорних) шкіл району, міста.

Опорними школами є загальноосвітні школи, які беруть на себе роль методичних центрів кількох найближчих шкіл. їх завданнями є використання, пропаганда і впровадження в практику інших шкіл досягнень психолого-педагогічної науки, вивчення й поширення досвіду кращих вчителів; допомога органам освіти в організації методичної роботи, в підвищенні кваліфікації й педагогічної майстерності вчителів тощо. Вищі педагогічні навчальні заклади, дослідницькі й науково-методичні установи залучають опорні школи до проведення експериментальної роботи. Відзначаються високою результативністю у навчанні та вихованні учнів. їх визначають на підставі відповідних показників районні, міські органи управління освітою і наукою. Як правило, вони мають високорозвинену навчально-матеріальну базу, висококваліфікований колектив педагогів, високі показники у навчально-виховному процесі, суттєві творчі методичні розробки уроків (занять) та виховних заходів, які можуть бути запропоновані до впровадження в навчально-виховну практику інших шкіл тощо.

Експериментальний педагогічний майданчик - затверджений відповідним органом державного управління освітою дошкільний, середній загальноосвітній, професійний, позашкільний або інший заклад освіти, його підрозділ, на базі якого відпрацьовуються нові соціально значущі педагогічні й наукові ідеї, технології та визначається їхня ефективність. Статус експериментального майданчика надається після проходження спеціальної експертизи -- визначення відповідності ініціативи меті розвитку освіти, забезпечення оптимальних умов для реалізації ідей, що мають бути покладені в основу запропонованої ініціативи. Створюють для апробації педагогічних інновацій, спрямованих на оновлення змісту навчання, впровадження нових технологій у практику закладів освіти. Ініціатором створення є вчитель, група вчителів або заклад освіти.

До нетрадиційних форм методичної роботи належать: педагогічні ігри (дидактичні, виховні, ділові, рольові); моделювання педагогічних ситуацій; олімпіади методичних інноваційних розробок уроків, виховних заходів, методичні “мости”, літературні ярмарки педагогічних підручників, методичних рекомендацій, аукціон методичних розробок; конкурсні виставки методичних розробок (уроків, виховних заходів). Вони сприяють залученню педагогів до пошукової методичної роботи; розвитку уміння спілкуватися з колегами, учнями, батьками сприяють попередженню конфліктів у педагогічних колективах.

Підвищення кваліфікації, методичної майстерності педагогів відбуваються завдяки внутрішкільній системі методичної роботи та навчанню з відривом від основного місця роботи.

Кожний педагог, незалежно від закладу, в якому працює, повинен один раз на 4--5 років проходити підвищення кваліфікації в закладах післядипломної освіти, на відповідних факультетах педагогічних інститутів, курсах, на факультетах підвищення кваліфікації на базі педагогічних університетів. Школи направляють педагогів відповідно до термінів перепідготовки та офіційного набору певних груп за профілем перепідготовки. Підвищення кваліфікації керівників шкіл здійснюється у спеціальних групах (на факультетах, в інститутах), які зосереджують свою роботу на вивченні сучасної теорії управління (менеджменту).

Внутрішкільну методичну роботу здійснюють певного дня тижня, у найзручніший для всіх членів педагогічного колективу час.

Для стимулювання діяльності вчителів щодо підвищення їх професійної кваліфікації, методичної майстерності, спрямованості до якісних результатів у навчанні й вихованні школярів, починаючи з 1972 p., запроваджено їх атестацію.

Атестація педагогів -- комплексна перевірка, що здійснюється спеціальною атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагога, що дає їм змогу претендувати на присвоєння більш високого кваліфікаційного рівня.

Передбачає визначення відповідності педагогічних працівників зайнятій посаді, рівню кваліфікації, залежно від якого та стажу педагогічної роботи їм встановлюють кваліфікаційну категорію, визначають тарифний розряд оплати праці, присвоюють педагогічне звання.

Атестація проводиться відповідно до Закону України “Про освіту” з метою стимулювання діяльності педагогічних працівників, щодо підвищення кваліфікації, професіоналізму, розвитку творчої ініціативи. Вона є дієвим стимулом підвищення педагогічної майстерності.

Традиційно проводили її один раз на 5 років. Основна частина спеціалістів (учителі з вищою освітою) підтверджувала рівень своєї кваліфікації, кращі з них здобували більш високу кваліфікаційну категорію, окремих атестували як фахівців з низьким рівнем кваліфікації, чиї професійні якості не відповідали вимогам працівників освіти. З демократизацією системи освіти з'явилася можливість атестуватись педагогу за власним бажанням, який вправі звернутися із заявою до атестаційної комісії з проханням атестувати його на будь-яку категорію.

Система атестаційних комісій має таку ієрархічну структуру: головна, створена органом управління освітою на рівні країни, краю, області, автономії; районна (окружна, міська), яка створюється відповідним органом управління освітою; атестаційна комісія освітнього закладу, яка створюється педагогічною радою закладу. Кожна з комісій розглядає коло питань у межах своєї компетенції, тобто присвоює відповідні кваліфікаційні категорії: вищу (головна атестаційна комісія); першу (районна (окружна, міська) комісія); другу (атестаційна комісія освітнього закладу).

Відповідно встановлено кваліфікаційні категорії: спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії, спеціаліст вищої категорії, а також педагогічні звання: старший учитель, старший викладач, учитель (вихователь)-методист, педагог-організатор-методист, майстер виробничого навчання першої (другої категорії) та інші.

З розвитком ринку праці помітилася реальна диференціація в оплаті праці вчителів різних кваліфікаційних категорій, конкуренція при працевлаштуванні у школи нового типу.

Атестація педагогічних працівників на сучасному етапі передбачає системність і цілісність експертних оцінок, відкритість, колегіальність, єдність вимог. Суть їх сформульовано в кваліфікаційних характеристиках, затверджених Міністерством освіти і науки, регіональними органами управління освітою.

Атестацію проводять одноетапно (з теоретичних і практичних питань одночасно) або в два етапи. На першому організовують теоретичні кваліфікаційні випробування (іспити, співбесіди, захист власного творчого звіту) або дослідні (експериментальні розробки). Мета їх -- з'ясувати рівень теоретичної підготовки педагога (спеціальних знань, методики викладання предмета, психолого-педагогічних знань, володіння новими педагогічними технологіями, уміння використовувати знання у власній діяльності). Другий етап передбачає перевірку та оцінювання практичних професійних умінь педагога (результативність праці в навчально-виховному процесі). З цією метою члени комісії відвідують заняття, проводять анкетування учнів, батьків, колег атестуючого, адміністрації школи. Використання психолого-педагогічних методик дає змогу об'єктивно визначити реальний кваліфікаційний рівень педагога, його творчий потенціал. Атестація робочого місця є одним із елементів атестації педагогічного працівника. [3, 7, 13, 17]

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що методична робота в школі - це спеціально організована діяльність педагогічного колективу, що створює умови для підвищення майстерності педагога.

Методична робота спонукає вчителя до роботи над підвищенням свого фахового рівня, сприяє збагаченню педагогічного колективу педагогічними знахідками, допомагає молодим учителям переймати майстерність у більш досвідчених колег.

Форми організації методичної роботи в школі досить динамічні. Вибір конкретної з них залежить від педагогічної культури вчителів, морально-психологічного клімату в шкільному колективі, матеріально-технічних можливостей школи, інноваційної відкритості та активності вчителів та керівників школи. Загалом проводять її в індивідуальній, груповій та колективній формах.

Розділ ІІ. Основні форми методичної роботи в школі

Методичну роботу в школі проводять в індивідуальній і колективній формах, які різняться між собою використовуваними прийомами, будучи однаково спрямованими на вдосконалення майстерності вчителя і педагогічного колективу загалом.

Індивідуальна форма методичної роботи у школі. Сутність цієї форми методичної роботи полягає у самостійній роботі педагога над підвищенням теоретичного рівня своїх знань, вдосконаленням методичної майстерності.

Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні заклади освіти, упродовж першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування, мета якого полягає в набутті практичних умінь і навичок педагогічної діяльності. Під час стажування вони користуються всіма правами працівника школи і виконують покладені на них обов'язки. Керівник навчального закладу призначає для молодого вчителя наставника з кращих учителів відповідного фаху. Наставник допомагає стажисту в плануванні навчально-виховної роботи, в розробленні поурочних планів та ін. Результати стажування розглядає наприкінці навчального року дирекція школи.

Немало вчителів, дбаючи про підвищення ефективності навчально-виховного процесу, створюють власні методичні системи.

Для цілеспрямованої підготовки до семінарів та практичних занять заздалегідь розробляють перелік питань навчально-довідкової літератури, освітніх сайтів в Інтернеті. Науково-методичне об'єднання ліцею складає перелік науково-методичної літератури для вчителя, що також допомагає йому розібратися в сучасному океані методичної літератури.

Науково-методичні комплекси сприяють професійному зростанню та вдосконаленню педагогічної майстерності вчителя, підвищенню ефективності навчально-виховної діяльності взагалі.

Метою колективних форм методичної роботи є підвищення майстерності всіх учителів у процесі цілеспрямовано спланованих і реалізованих заходів. Однією з найпоширеніших колективних форм методичної роботи у школі є відкриті уроки, завданням яких є впровадження у практику вчителів передового педагогічного досвіду і надбань педагогічної науки. Під час аналізу й обговорення їх необхідно забезпечити цілеспрямованість обговорення, науковість аналізу, принциповість і доброзичливість критичних зауважень, поєднання аналізу уроку з практичними рекомендаціями, підсумовування його кваліфікованими спеціалістами.

Центрами методичної роботи, вивчення і втілення досягнень теорії та передового досвіду в практику навчання конкретних навчальних дисциплін є предметні методичні об'єднання вчителів та предметні комісії. У їх компетенції - організація консультацій для молодих учителів, заслуховування звітів учителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти. План роботи методичного об'єднання складають на навчальний рік.

У системі шкільних і міжшкільних предметних методичних об'єднань нерідко створюють творчі (проблемні) групи у складі 8--10 добре теоретично підготовлених учителів, які працюють над розв'язанням актуальних проблем навчально-виховного процесу (наприклад, використання комп'ютера у навчальному процесі, формування світогляду учнів у процесі вивчення навчальної дисципліни, диференційоване навчання та ін.).

Методичну роботу з класними керівниками забезпечує робота школи класного керівника-початківця, впровадження наставництва, психологічна освіта, наукове забезпечення його роботи, організація різноманітних конкурсів тощо. Усе це потребує відповідного науково-інформаційного забезпечення.

У великих основних і середніх школах створюють методичні кабінети для надання вчителям і вихователям методичної допомоги.

Одним із шляхів підвищення методичного рівня вчителів є розроблення ними актуальної для педагогіки і школи проблеми. Наукову проблему обирають з таким розрахунком, щоб до її розроблення можна було залучити всіх педагогів школи.

Продуктивною формою методичної роботи є семінар-практикум. Цінність його полягає в тому, що вчителі самостійно опрацьовують педагогічну літературу з обговорюваної проблеми, аналізують власний досвід. Опрацьовані матеріали учасники семінару-практикуму оформляють у вигляді рефератів або доповідей.

Участь учителів у науково-методичних семінарах сприяє ознайомленню з сучасними науковими здобутками, з новими технологіями навчання, що допомагає їм осмислити власний досвід навчально-виховної роботи, прилучитися до науково-пошукової роботи, підвищити свій інтелектуальний і творчий потенціал, обрати і формулювати стратегію самоосвіти, техніку її здійснення.

Сприяють підвищенню педагогічної майстерності вчителів педагогічні читання, які мають на меті узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду і проводяться з актуальної педагогічної тематики. їх можна організувати у школі, районі, області, країні.

Ефективною формою методичної роботи є науково-практична конференція (районна, обласна чи республіканська).

На вивчення та поширення передового педагогічного досвіду спрямована діяльність шкіл передового досвіду.

Важливою ланкою методичної роботи є опорні школи. На їх базі проводять індивідуальні та групові консультації, стажування, науково-практичні конференції, педагогічні читання, семінари-практикуми тощо.

На постійний педагогічний пошук налаштовує діяльність експериментальних педагогічних майданчиків. Відповідно до «Положення про експериментальний педагогічний майданчик» (1993) їх створюють для реалізації педагогічних ініціатив щодо оновлення змісту, впровадження принципово нових технологій у практику закладів освіти. Ініціатором їх створення може бути будь-яка особа чи заклад освіти.

Перед проведенням атестації педагогічних працівників використовують творчі звіти вчителів. Звітуючи на педагогічній раді, вони діляться своїми знахідками, методичними доробками, знайомлять інших учителів з технологією власного досвіду.

У підвищенні фахового, методичного і психолого-педагогічного рівнів учителя вагому роль відіграють обласні інститути удосконалення вчителів (ОІУВ). Останніми роками в цих установах створено кафедри, що відповідають за підвищення кваліфікації учителів.

Підвищенню фахового рівня сприяє також їх систематична атестація педагогічних працівників, яку проводять з метою визначення відповідності педагогів посаді, рівневі кваліфікації, залежно від якого (а також від стажу педагогічної роботи) їм встановлюють кваліфікаційні категорії, визначають тарифікаційний розряд оплати праці, присвоюють педагогічне звання. Атестацію щороку проводять атестаційні комісії, які створюють при навчально-виховних закладах і місцевих органах державного управління освітою. Педагогічних працівників атестують при навчальному закладі, атестаційна комісія при органі управління освітою розглядає клопотання комісії навчального закладу та приймає рішення в межах своєї компетенції щодо результатів атестації певних категорій педагогів. [29, 31]

Отже, основними формами методичної роботи в школі є індивідуальна та колективна. Сутність індивідуальної форми полягає у самостійній роботі педагога над підвищенням теоретичного рівня своїх знань, в той час як при колективній формі роботи створюються шкільні і міжшкільні предметні об'єднання.

2.1 Зміст та методика роботи педагогічної ради

Школа отримала можливість самостійно обирати орієнтири і цільові установки своєї діяльності. В умовах демократизації шкільного життя, переходу до громадсько-державної моделі керівництва навчальними закладами, що зумовлено Національною доктриною розвитку освіти, значно зросла роль колективних форм управління і в першу чергу - педагогічної ради.

Педагогічна рада школи - постійно діючий орган, який розглядає кардинальні питання навчально-виховного процесу, сказано в Положенні про педагогічну раду школи.

«Педагогічна рада - постійно діючий колегіальний орган управління навчальним закладом», - записано в Положенні про загальноосвітній навчальний заклад (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 946). Це ж саме зазначено в ст. 39 Закону України «Про загальну середню освіту». «Положення про загальноосвітній навчальний заклад» визначає повноваження та перелік основних питань, які розглядає педагогічна рада.

У п. 62 згаданого положення записано:

«Педагогічна рада розглядає питання:

· вдосконалення й методичного забезпечення навчально-виховного процесу;

· планування та режиму роботи загальноосвітнього навчального закладу;

· переведення учнів до наступних класів та їх випуск, видачі документів про відповідний рівень освіти, нагородження за успіхи в навчанні;

· підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розвитку їхньої творчої ініціативи, впровадження у навчально-виховний процес досягнень науки і передового педагогічного досвіду;

· морального та матеріального заохочення учнів (вихованців) та працівників закладу;

· притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання ними своїх обов'язків».

До складу педагогічної ради входять: директор школи (голова), його заступники, учителі, вихователі, педагог-організатор, бібліотекар, медичні працівники школи, голова батьківського комітету, ради школи, голова учнівського самоврядування.

Одним із напрямів роботи заступника директора з навчально-виховної роботи є участь у плануванні, підготовці, проведенні педагогічних рад, здійснення методичного забезпечення педагогічної ради, створення умов для підвищення авторитету та працездатності ради, залучення педагогів до активної участі в підготовці й проведенні педагогічних рад.

Як органу управління розвит-ком, педагогічній раді можуть бути делеговані функції виявлення та вирішення проблем школи, а як органу, який забезпечує ефективне функціо-нування освітнього закладу, - функції підтримки існуючого рівня роботи школи.

Функції педагогічної ради з управління розвитком школи та методи їх виконання:

Функції	Методи
Управлінська	Виявлення недоліків у роботі закладу. Усунення їх причин	· Проблемно-ділова гра; · доповідь адміністрації школи з наступним обговоренням (метод дискусії); · використання методу номінальних груп до проведення засідань педагогічної ради (як методу соціологічного дослідження) і під час його проведення (як методу колективної розробки рішень)
Методична	Пошук ідей для усунення виявлених недоліків	· Проблемно-ділова гра; · «розумовий штурм»; · метод номінальних груп
Управлінська	Прийняття рішень з усунення виявлених недоліків	· Дискусія; · голосування; · обговорення; · метод номінальних груп
Виховна	Розробка планів реалізації прийнятих рішень	· Обговорення; · оцінка якості розроблених планів «по колу»
Управлінська	Організація виконання прийнятих рішень	· Розподіл планових завдань між членами педагогічного колективу
Управлінська	Контроль за виконанням прийнятих рішень	· Вивчення прийнятих рішень; · доповідь за висновками контролю; · звіт виконавців
Методична	Аналіз та оцінка результатів виконання прийнятих рішень	· Дискусія; · голосування
Соціально- педагогічна	Оцінка та заохочення учасників виконання прийнятих рішень	· Дискусія; · заслуховування звітів і виступів, присвячених аналізу й оцінці роботи

Діяльність педагогічної ради школи не повинна й не може обмежуватися роботою в межах окремих засі-дань. Окреслені функції складають завершений управлінський цикл, необхідний для управління інноваційним процесом.

Заради зручності та кращого вираження змісту і завдань педагогічні ради систематизують по деяких ознаках. Наприклад, за метою підготовки та проведення педагогічні ради поділяють на:

· традиційні (авторитарні, догматичні)

· нетрадиційні (альтернативні)

· сучасні інтенсифіковані (модернізовані, модифіковані)

· інтерактивні

За місцем та роллю у навчально-виховному процесі:

· тактичні

· стратегічні

· стартові, поточні

· підсумкові

Нище наведено приблизний план підготовки педагогічної ради, що використовується в загальноосвітніх школах

1. Створення ініціативних груп щодо підготовки до педагогічної ради.

Відповідальний - директор навчального закладу

2. Визначення напрямків і завдань роботи ініціативних груп.

Відповідальний - директор навчального закладу

3. Обговорення програми і затвердження графіку роботи ініціативних груп щодо підготовки інформаційних матеріалів до педагогічної ради

Відповідальні - заступники директора.

4. Підготовка розпоряджень щодо організації підготовки педагогічного колективу навчального закладу до педагогічної ради з теми "Особистісно-зорієнтована освіта: досвід, проблеми, перспективи"

Відповідальні - заступники директора.

5. Узагальнення матеріалів роботи ініціативних груп, розробка проекту рішень.

Відповідальні - керівники ініціативних груп

6. Визначення форми і затвердження плану роботи педагогічної ради

Відповідальний - директор навчального закладу

На засідання педагогічної ради школи можуть виноситись питання, що стосуються:

· Обговорення заходів про виконання директив уряду про школу, наказів та розпоряджень Міністерства освіти і науки України, обл. УО, рай(міськ)во.

· Розгляду питань вдосконалення і методичного забезпечення навчально-виховного процесу та прийняття відповідних рішень.

· Обговорення річного плану роботи школи, інформації і звіти працівників школи.

· Організаційних питань щодо початку та закінчення навчального року.

· Обґрунтуванню пропозиції про моральне та матеріальне заохочення педагогічних працівників, учнів, застосування стягнень, про виключення учнів з школи.

· Формування замовлення на підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації педагогічних працівників, сприяє розвитку їх творчої ініціативи, впровадження досягнень психолого-педагогічної науки, ППД.

· Прийняття рішень з інших питань професійної діяльності педагогічних працівників.

Керівники школи, розробляючи тематику педагогічних рад, дотримуються основних вимог: забезпечення науковості, актуальності, педагогічної доцільності, наступності і т. д.

До складу педагогічної ради входять: директор школи (голова), його заступники, учителі, вихователі, педагог-організатор, бібліотекар, медичні працівники школи, голова батьківського комітету, ради школи, голова учнівського самоврядування.

Підготовка до проведення засідань відбувається поступово, та включає в себе чотири етапи:

I. (За 2 місяці)

Вивчення законодавчих та відомчих актів, які передували б педраді по даних та аналогічних питаннях.

Вивчення літератури по даному питанню, публікацій про ППД.

Розробка плану і пам'ятки по підготовці до педради.

Створення комісії по підготовці до педради.

II. (За 2 тижні) члени комісії закінчують вивчення даного питання і здають всі матеріали доповідаючому.

III. (За 1 тиждень) на засіданні комісії обговорюється доповідь, проект рішення.

IV. Проведення педради.

Підготовка педагогічної ради відбувається за наступним алгоритмом:

1. Планування тематики педагогічної ради на рік.

2. Видача наказу або розпорядження про підготовку до педагогічної ради.

3. Засідання методичної ради з питання підготовки педради.

4. Створення робочої групи з підготовки засідання педагогічної ради.

5. Формування творчих груп з підготовки окремих питань роботи педради.

6. Складання плану підготовки і проведення педагогічної ради.

7. Складання списку рекомендованої літератури. Вивчення вчителями теоретичних основ питань і проблем, винесених на педраду.

8. Визначення об'єктів вивчення (вчителі, стан викладання навчальних предметів, аспекти діяльності класних керівників, виховання учнів).

9. Оформлення стенду в методичному кабінеті.

10. Збір, обробка, аналіз та узагальнення необхідної інформації про об'єкти вивчення.

11. Визначення питань, винесених на педраду. Використання результатів внутрішньошкільного контролю.

12. Робота з учителями та запрошеними, що мають виступити на педагогічній раді.

13. Підготовка методичної виставки, ілюстративного матеріалу.

14. Розробка проекту рішення.

Власне проведення педради відбувається за визначених правил та послідовності дій її учасників.

1. Починати засідання в строго призначений час.

2. Повідомити кількість членів педради, присутніх та відсутніх, причини неявки на засідання.

3. Оголосити питання, які виносяться на засідання та затвердити їх відкритим голосуванням

4. Затвердити регламент роботи педради та строго дотримуватись його.

5. Проінформувати про виконання рішення попереднього засідання педагогічної ради.

6. Надати слово доповідачу, виступаючим.

7. Слідкувати за реакцією членів педради, їх увагою, дисципліною, участю в роботі засідання.

8. При необхідності по ходу засідання педради вставити ділову репліку, направити виступаючого в потрібному руслі.

9. Не допускати некоректних зауважень, не зажимати критику.

10. Підвести підсумки після обговорення доповіді.

11. Зачитати проект рішення педради та після внесення доповнень, змін, уточнень затвердити його відкритим голосуванням.

12. Оголосити про закінчення педради.

Потрібно надати можливість членам педради дати довідки, зробити зауваження по питанню ведення засідання.

Текст рішення найчастіше складається із взаємопов'язаних двох частин - констатуючої та рішаючої.

В завершальній частині дається коротка, чітка, конкретна програма дій щодо поліпшення справ з даних проблем, які розкривалися в констатуючій частині; у категорійній формі пропозицій, обов'язкових до виконання, зазначається, що саме, в якій термін і кому доручається виконати, яким має бути кінцевий результат.

Текст протоколу складається з двох частин: вступної і основної. Вступна частина складається з кількості присутніх і відсутніх на засіданнях, порядку денного засідання з переліком питань, які підлягають розгляду та зазначенням доповідачів по кожному з них. Основний текст протоколу викладається по розділам: “Слухали”, “Виступили”, “Постановили”. Підписи голови і секретаря його є обов'язковими.

Реалізація рішень педагогічної ради відбувається відбувається за властивим її алгоритмом:

1. Наказ про затвердження рішень педагогічної ради.

2. Відвідування уроків, виховних заходів.

3. Робота в методичних об'єднаннях, спрямована на виконання рішень педагогічної ради.

4. Моніторингові зрізи знань учнів.

5. Діагностика позитивних змін.

6. Вивчення досвіду розв'язання проблем, поставлених педагогічною радою.

7. Інформація про виконання рішень на наступних засіданнях педагогічної ради.

8. Пошук нових підходів до проблеми.

9. Зняття питання з контролю, відмітка в зошиті контролю за реалізацією рішень педагогічної ради.

Підвищенню фахової підготовки педагогічних кадрів у школах сприяє спеціальна методична робота, яка збагачує їх педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям оволодівати педагогічною майстерністю, підтримує в педагогічному колективі дух творчості, прагнення до пошуку. Методична робота спонукає вчителя до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик їх викладання, вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи. Вона забезпечує надання вчителю кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

У сучасній школі методична робота здійснюється за такими напрямами:

1. Поглиблення філософсько-педагогічних знань, спрямованих на відродження й розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії, методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання;

2. Вивчення діалектики і принципів розвитку української національної школи; збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури; вивчення теорії та досягнень науки з викладання предметів, володіння сучасними науковими методами; вивчення й практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей;

3. Освоєння методики викладання додаткових предметів; випереджувальний розгляд питань методики вивчення складних розділів навчальних програм з проведенням відкритих уроків, використанням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;

4. Освоєння і практичне застосування теоретичних положень загальної дидактики, методики і принципів активізації навчальної діяльності учнів, формування у них наукового світогляду з урахуванням вимог етнопедагогіки;

5. Систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації щодо змісту й методики навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних державних нормативних документів;

6. Упровадження досягнень етнопедагогіки, психології та окремих методик і передового педагогічного досвіду із зверненням особливої уваги на використання в діяльності педагогічних колективів зразків національної культури і традицій.

Згідно з Указом Президента України «Про всеукраїнський конкурс «Учитель року», відповідним Положенням, його завданнями є: піднесення ролі вчителя у суспільстві і підвищення престижності цієї професії; привернення уваги громадськості, органів влади до проблем освіти; сприяння творчим педагогічним пошукам, удосконалення фахової майстерності вчителя; поширення передового педагогічного досвіду: забезпечення незалежної експертної оцінки педагогічної діяльності.

Всеукраїнський конкурс «Учитель року» охоплює районний, міський (грудень), обласний (січень-лютий), всеукраїнський (квітень) тури. Для участі в ньому претендент подає районному (міському) оргкомітету відповідно заяву та опис власного досвіду, що розкриває оригінальність педагогічних ідей, методів, технологій, аналіз результатів праці. Переможцям всеукраїнського туру конкурсу присвоюють звання «Заслужений учитель України». Ним стає один учитель з певного фаху на всю країну.

Рішенням регіональних оргкомітетів можуть бути присуджені дипломи «Переможець конкурсу «Учитель року» району (міста)», «Переможець конкурсу «Учитель року» області». Місцеві органи влади можуть встановити для переможців конкурсу грошові премії. Аналогічно можуть бути відзначені лауреати регіональних фахових конкурсів «Учитель року» (учителів, які зайняли II та III призові місця). [8, 9, 24, 25]

Отже, педагогічна рада загальноосвітньої школи, як постійно діючий орган, який розглядає кардинальні питання навчально-виховного процесу розглядає питання, що стосуються вдосконаленню й методичного забезпечення навчально-виховного процесу, планування та режиму роботи загальноосвітнього навчального закладу, підвищення кваліфікації педагогічних працівників, морального та матеріального заохочення учнів та працівників закладу, притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання ними своїх обов'язків тощо. До складу педагогічної ради входять: директор школи (голова), його заступники, учителі, вихователі, педагог-організатор, бібліотекар, медичні працівники школи, голова батьківського комітету, ради школи, голова учнівського самоврядування. Робота педагогічної ради відбувається за визначеним планом, алгоритмом та по етапах підготовки до її проведення. У сучасній школі методична робота здійснюється різноманітними напрямами, що включають всі аспекти діяльності школи.

2.2 Форми методичної роботи з учителями, їх характеристика

Виділяють таких дві групи форм методичної роботи: індивідуальні і колективні. До індивідуальних форм методичної роботи відносять самоосвіту, стажування, наставництво, індивідуальні консультації, а до колективних -- шкільні (міжшкільні), районні (міські) методичні об'єднання вчителів, вихователів, класних керівників; районні (міські) методоб'єднання вчителів; постійно діючі та епізодичні семінари для вчителів, вихователів, директорів навчально-виховних закладів, їх заступників; педагогічні читання, виставки, конференції; опорні школи; школи передового педагогічного досвіду; творчі групи та інше.

Важливою формою підвищення наукового, фахового та методичного рівня вчителів є самоосвіта. У процесі самоосвіти він вивчає нову літературу з педагогіки, психології, методики викладання навчальної дисципліни, матеріали передового педагогічного досвіду, педагогічні та методичні журнали, збірники.

Одним із видів самостійної діяльності вчителя є робота над методичною темою, яка повинна відповідати тій проблемі, над якою працює школа. Результати роботи над методичною темою вчитель оформляє як реферат чи доповідь, з якими виступає на засіданні методичного об'єднання чи творчої групи, або на науково-практичній конференції.

Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні навчальні заклади, протягом першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування. Мета стажування -- набуття випускниками практичних та організаторських навичок, необхідних для педагогічної роботи на посаді, яку займають. У період стажування молодий спеціаліст користується всіма правами, встановленими для працівників даної категорії, виконує посадові функціональні обов'язки, а також обов'язки, обумовлені в контракті. Керівник навчально-виховного закладу призначає з числа кращих вчителів (вихователів) відповідної спеціальності керівників стажування -- наставників. У малокомплектних початкових школах таким наставником може бути працівник апарату відділу освіти районної держадміністрації, райметодкабінету.

Наставник подає стажисту необхідну допомогу в плануванні навчально-виховної та позакласної роботи із свого предмету, допомагає в розробці поурочних планів, у вивченні та впровадженні досягнень передового педагогічного досвіду, нових форм, методів і засобів навчання і виховання учнів та інше. Стажист відвідує уроки досвідчених вчителів зі свого предмета, бере участь у їх обговоренні, знайомиться з педагогічною і методичною літературою, вивчає ТЗН і наочні посібники, що є в школі, з дальшим використанням їх у навчальній роботі тощо.

Результати стажування молодого спеціаліста розглядаються в кінці навчального року керівництвом навчально-виховного закладу.

У роботі із стажистами та молодими вчителями використовується і така форма роботи, як школа стажиста та молодого вчителя, які утворюються при рай(міськ)методкабінеті. У школі стажиста і молодого вчителя ознайомлюють педагогів-початківців із завданнями та змістом стажування, організовують і проводять лекції з найактуальніших питань психології і педагогіки, семінари-практикуми з питань організації навчально-виховного процесу в школі (складання календарних планів, розробка конспектів уроків, сценаріїв виховних заходів, дидактичних матеріалів), консультації з питань стажування, використання нових форм та методів навчання; відвідують та аналізують уроки в досвідчених вчителів та інше.

Індивідуальні консультації для вчителів.

В організації індивідуальних консультацій з учителями потрібно виходити з практичних потреб школи і кожного вчителя зокрема. Починати дану роботу потрібно із виявлення вчителів, які потребують консультацій з тих чи інших питань. Потрібну інформацію директор, заступник директора з навчально-виховної роботи можуть одержати з різних джерел: відвідування уроків, виховних занять, бесіда з учителем, перевірка календарного плану, класного журналу, зошитів учнів та ін.