Письмо в букварний період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Письмо в букварний період

У букварний період навчання дітей грамоти уроки читання проводяться за підручником «Буквар», в якому букви розташовані на сторінках з урахуванням частотності їх в українському усному мовленні, а на уроках письма цей принцип інколи порушується, оскільки дітям іноді треба писати складні за своєю будовою букви раніше, ніж прості. Отже, навчання письма відбувається паралельно з навчанням читати, бо учні, вивчивши той чи інший звук і друковану літеру, на наступному уроці того ж дня вчаться писати прописну.

Навчання письма -- це спеціально відведений час для вироблення графічних навичок. Якщо в добукварний період діти писали елементи букв, то в букварний -- малі та великі букви, буквосполучення, слова і речення. Якщо мала та велика букви повністю збігаються за конфігурацією, школярі вчаться писати їх на одному уроці.

Мусимо констатувати, що генетичний метод при навчанні письму порушується свідомо. Наприклад, діти пишуть букву а, ця буква належить до III групи, потім пишемо Ш (І група), в (III група), пізніше ц (І група) і т. д. Цей недолік, однак, ніяк не можна виправити, бо письмо спирається на уроки читання, а зміст сторінки букваря зумовлений віковими і психологічними особливостями дітей та принципом побудови підручника. Можна припустити, що це негативно відіб'ється на якостях письма учнів. Щоб цього не відбулося, вчителеві потрібно дотримуватись окремих правил, а саме: 1) перед написанням букви застосовувати проведення підготовчих вправ, які сприятимуть розвитку в дітей кисті руки, ральців і передпліччя, правильного проведення штриха;

2) перш ніж написати букву на дошці, доцільно розглянути її на демонстраційній картці, усно розібрати елементи;

3) пишучи на дошці, чітко коментувати письмо;

4) необхідно самому готуватись до письма на класній дошці, особливо перед написанням складних за формою букв; 5) не перевантажувати дітей під час письма. На початку букварного періоду діти мусять писати 4--5 рядків, а у кінці -- до Р рядків за урок; 6) письмові вправи доцільно чергувати з усною роботою на уроці; 7) систематично контролювати позу дітей за партою, положення зошита на парті, як школярі тримають ручку. Плакат «Сиди правильно при письмі» має висіти в першому класі постійно;

8) зразки письма букв, що дає вчитель на дошці чи в зошиті, повинні відповідати зразкам, які рекомендуються «Методикою...» або подані в зошитах з друкованою основою.

Слід зазначити, що в навчанні письма треба вбачати не тільки технічну сторону. Навчання письма -- це складна частина навчання грамоти, бо поряд з графічними навичками діти набувають також навичок орфографії. А це вимагає від учителя розуміння основних закономірностей і особливостей цього процесу, їй також високої методичної підготовки. У букварний період вчитель привчає дітей дотримуватись «певного нахилу, розміщувати букви у словах, слова в рядку. Першокласники вчаться писати букви на однаковій відстані одна від одної, між словами в реченні робити проміжок завширшки одну букву. Усі малі букви українського алфавіту поділяються на шість груп: до п е р ш о ї групи належать букви, які складаються з похилої палички з закругленням унизу та окремих допоміжних елементів: і, Т, й, й, ш, ц, щ, ч, л, м, я;

до другої -- букви, які в своїй основі мають пряму паличку, паличку з закругленням вгорі, вгорі та внизу, а також додаткові елементи: г, п, т, р, н, ґ ;

до третьої -- букви, які в своєму складі мають овал і допоміжні елементи: о, а, б, ю, ф;

до четвертої -- в основі яких є на півовали: с, е, х, ж, е та російські букви з, ё;

в основі п'ятої групи букв е подовжена з петлею: у, д, в, з;

до шостої групи належить ь та російські букви ь, з.

Усі великі літери алфавіту, залежно від подібності елементів та враховуючи ступінь труднощів написання їх, ми поділяємо на п'ять груп:

першу групу становлять букви, що складаються з подовженої палички з закругленням внизу: Й, Ш, Ц, Щ, Ч;

в основі написання букв другої групи лежить подовжена з закругленням вліво: І, ї, Г, П, Т, У, У, Р, Ґ;

до третьої групи належать Л, М, А, Я;

до четвертої -- букви, в основі яких є овал та півовал: С, Є, X, Ж, О, Ю, Ф, З, Е та російські букви З, Е;

п'яту групу становлять букви Н, К, Б, В, Д.

Таким чином, ми поділили букви на групи за подібністю їх елементів, що, безумовно, допомагає грунтовно засвоїти написання букв кожної групи і чітко визначити відмінності однієї від іншої.

Звичайно дехто з учителів при вивченні написання букви старається якомога більше написати рядків цієї букви, але не сполучає її зразу з іншими в складі чи слові. Це негативно впливає на каліграфічне письмо, тому що існує відрив від практики.

Окремі вчителі при вивченні букв забувають за основні елементи, не звертають уваги на вдосконалення навичок письма основних елементів, а це в багатьох випадках спотворює нову вивчену букву, особливо коли вчитель сподівається на уже сталі навички письма дітей. К. Д. Ушинський зазначав, що поганий учитель швидко біжить вперед, не помічаючи, що розгубив свою поклажу. Хороший -- весь час повторює.

Написання малих букв І та II груп

Усі букви цих груп дібрано так, щоб в основі їх лежала лінія основного штриха.

Готуючи дітей до написання, вчителеві необхідно на першому ж уроці пояснити дітям, що від якості і правильності написання букв залежатиме їхнє письмо і успіх навчання в школі в цілому.

Перед тим як пояснити дітям написання букв, доцільно показати демонстраційну картку, на якій мусить бути зразок рукописних та друкованих букв. Ці демонстраційні картки вчитель може виготовити і сам (табл. 5).

Розглядати картку вчитель починає з друкованих букв. Діти згадують, який звук та букву вони вчили на уроці читання, можуть назвати слова з цим звуком, викласти склади чи слова на набірному полотні з розрізної азбуки, порівняти друковану букву з рукописною: подібні (неподібні), чим відрізняються тощо. Аналізуючи рукописні букви, учні визначають знайомі елементи букв, але пояснення написання букви вчитель подає в цілому.

Після пояснення вчителем структури букви можна практикувати письмо букв дітьми на дошці. Рекомендуємо розгляд зразка букви в зошиті, письмо цієї букви «по контуру». Однак перед записом у зошиті вчитель повинен ще раз показати написання, коментуючи його, і дати змогу дітям написати кілька букв. Під час самостійної роботи дітей вчитель слідкує за ходом її виконання, звертає увагу на помилки, ще й ще раз показує правильність графічного зображення літери.

Для того щоб показати зразок «написання» букви в повітрі, вчитель стає впівоберта до класу, піднімає руку з ручкою вище своєї голови і «пише» букву в повітрі. Зазначимо, що так писати можна лише ті букви, які пишуться безвідривно (табл. 20, 22 ).

Урок вивчення тієї чи іншої букви повинен продовжуватись написанням цієї букви в складі чи буквосполученні, слові та реченні (там, де є змога). Кожна буква має в своєму складі різну кількість елементів, тому ми пояснимо написання кожної букви зокрема (див. табл. 20).

Буква і -- це паличка з закругленням унизу. Крапка пишеться над верхньою рядковою лінією.

Буква ї -- відрізняється при написанні від і тільки кількістю крапок. Пишуться вони симетрично по обидва боки від букви на однаковій відстані.

Буква й складається з двох паличок з закругленням внизу. Пояснення написання: від верхньої рядкової лінії пишемо паличку з закругленням внизу і доводимо її до верхньої рядкової. Не відриваючи перо від паперу, пишемо другу паличку з закругленням внизу. При написанні вчитель повинен звернути увагу на можливі помилки: палички мають бути паралельні між собою, поєднувальний елемент і паличка вгорі мають сполучатися на середині рядка:

Букву ш пишемо за тим самим принципом, що й букву й але вона складається з трьох паличок з закругленням внизу

До букви й додається верхній елемент. Верхній елемент не може бути написаний високо над буквою, збоку йому не місце, він не повинен бути хвилястим і не торкатися верхньої рядкової лінії.

Буква н складається з похилої поєднувальної горизонтальної лінії та палички з закругленням внизу. Пишемо похилу потім ставимо перо на середині лінії і пишемо поєднувальну зліва направо на ширину букви; переставляємо перо для написання третього елемента -- палички з закругленням внизу. Буква г -- це паличка з закругленням вгорі та внизу До букви ґ дописується верхній короткий елемент. Буква п має паличку й похилу з закругленням вгорі та внизу Другий елемент пишемо з відривом пера, починаючи від середини висоти букви (похилої палички). Слід звернути увагу саме на те, що другий елемент (паличка з закругленням...) може зіпсувати структуру букви при неправильному написанні.

Буква т складається з трьох елементів: похилої палички палички з закругленням вгорі та палички з закругленням вгорі та внизу. Кожний Із цих елементів пишеться з відривом пера від паперу: пишемо похилу, потім від середини висоти -- паличку з закругленням вгорі, знову від середини висоти пишемо паличку з закругленням вгорі та внизу. Дітей семиліток слід навчати без відривного письма.

Дуже добре при написанні вищеназваних букв запроваджувати письмо «під рахунок».

Буква р має подовжену паличку та паличку з закругленням вгорі та внизу. Другий елемент починаємо писати від середини робочого рядка (від середини верхньої частини букви)

Мала буква у -- паличка з закругленням внизу і подовжена з петлею. Пишеться буква безвідривно. Вчитель може запропонувати школярам перший раз писати букву «сухим пером» Гне торкаючись ручкою прописної букви, обводимо її контур)

При написанні букв п, т, р, у звертаємо особливу увагу на поєднання першого елемента з наступним. Можливі помилки(див. табл. №21)

При першому сприйманні букв і при першій спробі написати їх шестилітками, щоб менше було помилок, краще запропонувати письмо «по контуру або «сухим пером». Це допоможе засвоїте конфігурацію букви, порядок її зображення . Однак поряд з написанням букв діти вправляються в утворенні складів і записі їх. Як працювати над записом складів?

склад повторюється хором;

визначаються звуки певного складу;

називаємо букви по порядку для запису складу;

запис складів і перевірка їх шляхом перечитування. Отже, на уроках письма діти не тільки навчаються писати букви, а й утворюють склади, знайомляться з відкритими і закритими складами, проводять різні ігри на визначення букви складу і виділення з нього звуків. Дидактичний матеріал, дібраний вчителем до уроку письма, може реалізовувати виховне спрямування занять, поповнити словниковий запас школярів, а робота із складами, словами чи предметними малюнками зацікавить дітей та активізує їхню увагу, вчитиме свідомого письма, тобто вміння правильно зображати букви та поєднувати їх у складах і словах.

Методика запису слів вміщує: 1) назву слова; 2) поділ його на склади (назвати перший, другий, третій ... склад); 3) запис слова на дошці і в зошиті; 4) звірку написаного.

До першої групи належать також букви, які складаються з ліній із закругленням внизу, верхнього елемента букви чи петлі, переднього плавного елемента (табл. 22).

У букви л ми розрізняємо два елементи. Перший з них пропонуємо назвати переднім плавним елементом. Елементи цієї букви учням знайомі, тому звертаємо увагу лише на поєднання їх: місце поєднання -- це злиття двох паличок вище середини рядка. Буква м відрізняється тільки тим, що додається ще одна паличка із закругленням внизу.

Букву я починаємо писати так само, як і л, але у верхній частині передній плавний елемент переходить в овал, який займає половину висоти букви (табл. 23). Вчителеві необхідно звернути увагу саме на поєднання цих елементів і безвідривне написання їх.

Букви ц і щ відрізняються тільки кількістю паличок з закругленням внизу. При написанні цих літер всі елементи знайомі, але варто було б звернути увагу на петлю: пишемо останню паличку з закругленням, піднімаючи трохи вище нижньої рядкової лінії, потім спускаємось від неї на третину рядка вниз і пишемо петлю. Вона повинна пройти через одне і те саме місце перетину. Петля не повинна зливатися, в її середині віконце -- просвічується папір, закінчуємо писати на середині рядка.

У букви ч є верхній елемент: починаємо писати гострий елемент від середини робочого рядка вверх управо до верхньої рядкової, потім ведемо лінію, ледве прогнуту, вправо на ширину букви і пишемо паличку з закругленням внизу. При вивченні цієї букви можна запропонувати письмо «за зразком». Учні розглядають букву самі і пишуть так же добре, як і вчитель.

На заняттях діти вправляються у написанні складів, слів і речень. Яка ж методика роботи над реченням?

Речення першокласники або повторюють, або читають з друкованого чи прописного тексту.

Визначають, скільки в ньому слів. Називають перше, друге, третє... слово.

З'ясовують, як пишеться перше слово в реченні, які ще слова пишуться з великої букви, виявляють основні орфограми, уточнюють, який розділовий знак ставиться в кінці речення.

Речення пишемо під диктовку вчителя (може бути самодиктант). Вчитель читає слова згідно з правилами орфографії, а учні записують їх, дотримуючись відповідних вимог.

Одночасно з виробленням у школярів правильного каліграфічного письма викладач має привчати їх до гігієни письма, до раціонального використання кожної сторінки зошита.

Написання малих букв III трупи

Букви цієї групи можуть складатися з овалів, похилої чи подовженої палички з закругленням внизу тощо (табл. 23). Пояснимо написання їх згідно з порядком розташування в підручнику «Буквар».

Буква о схожа на овал. При написанні слід звернути увагу на те, що шестилітки пишуть її тільки у верхньому сполученні.

Буква а складається з овала та палички з закругленням внизу. Однак, щоб правильно написати цю букву, треба починати письмо овала від середини висоти букви, а потім, не відриваючи пера, вести поєднувальну лінію до верхньої рядкової. Повертаємось по ній назад і пишемо паличку з закругленням внизу. Вона повинна сполучатися з овалом лише в центральній його частині.

Буква б складається з овала і подовженої палички з поворотом управо. Овал слід писати від середини рядка. Поворот робимо плавний і ведемо лінію по надрядковій на ширину букви.

Буква ю має похилу паличку, середній елемент та овал. Пишемо похилу, а потім від її середини пишемо середню горизонтальну лінію на ширину букви і дописуємо овал, відірвавши перо від паперу.

Буква ф складна для Написання, хоча її елементи самі по собі відомі школярам два овали та подовжена паличка. Пишемо лівий овал, потім подовжену паличку, а тоді від середини робочого рядка пишемо правий овал, тобто всі елементи пишуться з відривом пера (див. табл. 23).

Якщо дітям важко писати ту чи іншу букву, можна запропонувати спочатку письмо «мокрим пензлем на дошці». Це допомагає школярам з'ясувати конфігурацію літери, але не травмує душу дитини, бо вона не відчуває страху перед можливою помилкою і не бачить її -- дошка висохла, помилки немає. Ситуація гри у такій роботі знімає напругу і відповідно знижує ймовірність появи помилки. В цьому випадку учень працює спокійно.

Можна порадити дітям ще прийом «калькування». Це письмо за допомогою накладання кальки на

зразок, поданий у зошиті. Учень за зразком пише на кальці, прикладає кальку до чистого аркуша паперу і знову пише на ній букву. Знімає кальку і на місці видавленого в зошиті пише букву. Таким чином, одну й ту саму букву учень пише тричі: на кальці за зразком, на кальці в чистому рядку, в зошиті по видавленому. Звичайно, учень запам'ятовує конфігурацію, ґрунтовніше усвідомлює методику написання букви, але на цей прийом витрачається дуже багато часу. Крім того, треба завжди мати кальку, тому він застосовується в початковій школі дуже рідко. Однак, щоб показати особливо правильність нахилу подовженої палички, цей метод можна рекомендувати для практики в школі.

По системі викладу матеріалу відчуваємо, що поряд з написанням малих букв трьох груп ми розглянули такі прийоми навчання каліграфічного письма:

письмо букви за зразком вчителя, його ще називають «пиши так, як я»;

письмо за контуром, або копіювальний;

письмо «сухим пером». Використовувати цей прийом можна при написанні будь-якої букви, там, де є подані зразки;

письмо під такт (рахунок);

письмо «в повітрі»;

письмо мокрим пензлем на дошці;

прийом калькування.

Безумовно, писати красиво і грамотно хочуть усі діти, але для цього необхідно багато працювати. Лише система тренувальних вправ і постійна увага до цього питання з боку вчителя можуть вирішити проблему каліграфічного письма.

Написання малих букв IV групи

В основу написання цих букв покладено півовал.

Буква с -- це правий півовал. В написанні цієї букви ніде не помічаємо прямої палички -- це дугоподібна лінія. Проте, щоб її написати під нахилом, треба з'ясувати напрям -- пишемо вниз-уліво... У букви с має бути чіткий початок і кінець (табл. 24). Верхня частина має бути вужча за нижню.

Є -- подібна до букви с, але має середній елемент. Це пряма лінія, яка не виходить за межі півовала.

Буква є - це дугоподібна лінія, яка у верхній своїй частині утворює невелику петлю.

Літера х має два півовали: лівий і правий. Пишеться буква з відривом пера. Це сприяє підвищенню швидкості написання і показу чіткої конфігурації букви. Півовали мають збігатися один з одним лише в центральній частині їх.

Письмо букви ж трохи складніше. Ця буква має правий і лівий півовали, похилу паличку та поєднувальні лінії: пишемо лівий напівовал і знизу ведемо поєднувальну лінію вгору-вправо до верхньої рядкової, з цього місця зразу пишемо похилу паличку і знову поєднувальну лінію вгору-вправо до верхньої рядкової, а потім, відірвавши перо, пишемо правий півовал. Слід звернути увагу на те, що похила паличка і поєднувальйі лінії утворюють гострий кут.

На заняттях з каліграфії рекомендуємо звернути увагу на списування з рукописного і друкованого текстів. Це дозволяє закріпити написання вивчених букв і повторити деякі граматичні правила, з якими діти ознайомились практично.

На уроках грамоти існують такі види-списування:

Просте списування. Воно сприяє закріпленню конфігурації букв (списування з друкованого тексту), зіставленню прописної букви з друкованою, порівнюванню їх при письмі (списування з рукописного тексту).

Списування з завданням. Для такого виду списування можна пропонувати різні завдання: а) списати і підкреслити велику букву; б) списати, поставити наголос; в) списати, підкреслити наголошений склад; г) списати, підкреслити букви, які позначають голосні звуки, тощо.

3. Творче списування. Цей вид списування вимагає значних розумових зусиль, бо дитині треба не тільки виконати завдання, а й необхідно подумати, як його виконати: а) списати і вставити пропущені букви, підкреслити їх; б) дописати речення, закінчуючи його своїми словами; в) поставити слова в потрібному порядку, щоб одержати речення, записати його.

Такі види списування розвивають увагу дітей, їхнє мислення і мовлення, урізноманітнюють роботу учня на уроці та покращують грамотність школярів.

Написання малих букв V груші

До цієї групи належать букви у, д, в, з. В основі написання їх лежить подовжена з петлею та інші елементи.

Буква у -- це паличка з закругленням внизу та подовжена з петлею (див. табл. 20). каліграфічний письмо навчання графічний

Рядкова буква д -- це овал та подовжена з петлею внизу. Помилка може бути на місці поєднання цих елементів, а діти можуть збільшувати чи зменшувати подовжену паличку біля верхньої рядкової лінії. Овал букви д діти 6-літнього віку завжди пишуть зверху, а потім, відірвавши перо, пишуть подовжену з петлею внизу.

Буква в вимагає особливої уваги, бо важка для написання (табл. 23). Закрита в: починаємо писати від верхньої рядкової, ведемо поєднувальну вверх-вправо до надрядкової лінії, яка утворює петлю, що переходить у подовжену паличку, а потім в овал. Овал займає трошки більше половини робочого рядка. Така буква пишеться в кінці слова чи в нижньому поєднанні з наступними л, м, я та перед апострофом. З'єднуємо її з іншими буквами допоміжною лінією знизу.

Відкрита в: починаємо писати так, як і попередню букву, але овал не закриваємо, не доводячи до подовженої лінії, пишемо ледве прогнуту лінію вгору-вправо на ширину букви. Доцільно написати цю букву по декілька в групі, звернувши увагу на те, що поєднувальну лінію пишемо далі -- на дві ширини букви.

Буква з. Якщо добре роздивитись букву, то знайомих елементів не помітимо. Складається вона з двох частин: верхньої та нижньої. Починаємо писати нижче верхньої рядкової лінії і пишемо верхнє закруглення так, щоб нижня лінія верхньої частини літери вийшла за її межі. Не відриваючи пера, описуємо петлю, яка торкається нижньої підрядкової лінії. Лінія петлі має пройти через місце перетину нижньої рядкової кривою лінією. Закінчуємо писати на середині рядка.

Написання малих букв VI групи

До цієї групи належать лише дві букви: к, ь. З російського алфавіту сюди належать т, м. При написанні ці букви мають найскладніші і нестабільні елементи. Однак при правильному поясненні їх вчителем діти добре справляються з роботою.

Написання букви к. Ця буква складається з похилої палички та верхньої і нижньої частин букви: пишемо похилу паличку, відірвавши перо, ставимо його трошки нижче від верхньої рядкової лінії на відстані ширини букви і пишемо верхню частину: закруглюємо невеличку пряму лінію і направляємо її до середини похилої. Від цього місця пишемо нижню частину букви: ведемо лінію Вправо на ширину букви, а потім паличку з закругленням внизу.

М'який знак (див. с. 95) -- це невеличка паличка з закругленням внизу, що закінчується овалом. Овал має займати більше половини висоти рядка. Він пишеться двома варіантами: закритим і відкритим. М'який знак закритий: пишемо похилу, не доводячи її до нижньої рядкової, закруглюємо і пишемо овал. Така буква ь пишеться в кінці слова чи тоді, коли після неї буде писатися буква я, м, л. В решті випадків м'який знак -- відкритий, а пишеться аналогічно відкритій букві в.

Дуже добре, якщо поряд з красивим накресленням букв ми навчимо дітей дотримуватись норм каліграфічного письма, які подані на с. 50, 127.

Написання великих букв І групи

Вчитель мусить знати, що успішність з каліграфії великою мірою залежить також від раціонального використання відведеного часу на цю роботу, а також від оптимальної організації процесу навчання.

Каліграфічне письмо багато в чому залежить від правильного написання великих букв. Ці букви мають свої конструктивні особливості, учні успішно засвоюють їх на уроках письма. Попередньо слід зазначити, що літеру слід розглядати під керівництвом класовода, порівнювати з друкованою і обов'язково з рукописною, внаслідок чого діти знаходять спільні та відмінні елементи. Тільки після такої роботи необхідно пояснювати її написання.

Усі великі букви, як зазначалося вище, поділяються на п'ять груп. Розглянемо методику пояснення написання букв кожної групи зокрема.

До першої групи належать букви, які в своїй основі мають елементи, подібні за формою: подовжену паличку з закругленням вгорі та внизу і деякі додаткові елементи -- Й, Ш, Ц, Щ, Ч {див. табл. 26).

Буква Й складається з подовженої палички з закругленням вгорі та внизу, подовженої з закругленням внизу та додаткового елемента. Пояснення: ставимо перо нижче надрядкової на третину широкого рядка і пишемо подовжену з закругленням вгорі та внизу, але ведемо поєднувальну лінію до верхньої надрядкової. Звідти пишемо другий елемент. Верхній елемент перебуває між подовженими паличками і своєю нижньою частиною не торкається надрядкової лінії. Відстань між подовженими -- ширина малої літери.

Буква Ш не відрізняється суттєво написанням від попередньої, за винятком кількості подовжених паличок. Вчитель мусить лише звернути увагу на поєднання подовжених ліній та відстань між ними.

Якщо порівняти букви Ц та Щ з попередніми, то побачимо, що всі елементи цих букв нам уже знайомі, а петля зустрічалася при написанні таких же рядкових букв. Написання цих літер школярі швидко засвоюють, бо навчилися писати уже названі раніше букви з цими елементами.

Ч -- має паличку з закругленням угорі та внизу та подовжену з закругленням у нижній її частині. Пишеться буква безвідривно.

Звичайно, при написанні тієї чи іншої букви учні можуть припускатися помилки або неточності. Щоб цього не відбулося класоводу слід навчити дітей уміло виправляти помилки при написанні букви. По-перше, вчитель може взяти руку дитини в свою І, спрямовуючи її при письмі, пояснювати написання букви. В такому разі вчитель допоможе координувати рухи руки а у дитини краще буде працювати зорова і рухомоторна пам'ять по-друге, завдяки вмілому використанню вчителем усіх прийомів письма діти можуть точніше запам'ятати конфігурацію букви, а_письмо під рахунок дасть змогу відчути плавність та розміреність при написанні, тобто дасть уявлення про правильний І ритмічний рух руки в процесі письма. При виправленні учнівських графічних помилок можна запроваджувати прийом наведення червоним кольором правильної структури букви на неправильному накресленні букви учнями.

По-третє, виправляти помилки треба тільки шляхом закреслення І надписування зверху, бо зразок пишемо на початку рядка чи на полі зошита. Ні в якому разі не можна брати помилку в дужки адже дужки -- це пунктуаційний знак. Крім того не можна обводити по написаному кілька разів.

По-четверте, доцільно відводити кілька хвилин на кожному уроці для роботи над індивідуальними помилками. Виконувати такі завдання діти зможуть після того, як отримають зошити та розглянуть виправлення, зроблені вчителем, а саме: 1) пропуски елементів букв, особливо це стосується букв п -- т л -- м ц -- Щ та ін.; 2) деформація букв: х, ж, к, т...; 3) неправильне розміщення букв на графічній сітці аркуша паперу: великі або занадто малі пропуски вільного місця, недописані рядки тощо; 4) порушення поєднань букв між собою: сл, мя, ор та ін.

Написання великих букв II групи

В основі кожної букви цієї групи лежить пряма паличка з плавним закругленням внизу. Пишеться вона тільки зверху вниз В табл. 27 (див. с. 103) показано написання букв цієї групи.

Буква І. Пишемо гострий елемент (коротка лінія вгору-вправо) до верхньої надрядкової, а від неї -- подовжену паличку з плавним закругленням внизу.

ї --в написанні великої складності не має, бо вона подібна з буквою І, але додаються дві крапки, які пишемо вище верхньої надрядкової лінії.

Буква У. Перша частина букви -- це подовжена з верхнім та нижнім закругленням та подовжена з плавним закругленням внизу. Верхня частина букви повинна розміщуватися між верхньою надрядковою і верхньою рядковою лініями. При освоєнні цієї букви можна рекомендувати прийом написання «письмо по контуру» (див. табл. 27).

Буква Г (табл. 28) -- це подовжена паличка з плавним закругленням внизу і верхній елемент; до букви Ґ додається верхній короткий елемент. П -- дві палички з закругленням внизу і верхній елемент; Т -- додається третя подовжена паличка.

Звертаємо увагу на верхній елемент: він пишеться на верхній надрядковій лінії, права та ліва його частини приблизно однакові і не виходять за межі букви (ліва частина за межі повороту, права -- за межі закруглення). Верхній елемент починаємо писати нижче третини рядка від верхньої надрядкової і, закругливши його, ведемо лінію зліва направо по ній (по надрядковій). Верхній елемент торкається похилих ліній.

Р -- це паличка з плавним закругленням внизу та верхній елемент букви. Останній має займати третину висоти широкого рядка, а верхньою частиною торкається верхньої надрядкової лінії та подовженої палички. Ліва та права частини верхнього елемента повинні бути приблизно однаковими. Звертаємо увагу: це не шляпка і ніщо інше, а саме верхній елемент букви Р. Пишеться він зліва направо. З другими літерами Р поєднується за допомогою поєднувальної лінії знизу (від нижньої рядкової лінії), виводити її потрібно за межі правої частини верхнього елемента.

Написання великих букв III групи

До цієї групи належать букви, в яких є передній плавний елемент, це Л, М, А, Я (табл. 26, 29).

Л -- пишемо передній плавний елемент вверх-прямо до верхньої надрядкової лінії. Не відриваючи пера, пишемо подовжену паличку з закругленням внизу. Слід звернути увагу на поєднання елементів біля верхньої надрядкової лінії: як одна лінія.

У букви М додається ще одна паличка з закругленням внизу, .а у букви А з'являється середній елемент -- це лінія, яку пишемо по верхній рядковій лінії, не виходячи за межі лівої та правої частин букви.

Буква Я відрізняється від малої тільки розміром. Передній плавний елемент доводимо до верхньої допоміжної і пишемо овал, який розміщуємо в широкому рядку. Дописуємо подовжену з закругленням внизу.

Написання великих букв IV групи

В основі конфігурації цих букв лежить овал чи півовал. При написанні їх слід звернути увагу на поєднання з іншими буквами, через те що більшість з них поєднується за допомогою до-І маткової лінії знизу. Буква О. Конфігурація її знайома, але треба зазначити, що велика буква О ніколи не поєднується зверху з наступними літерами в слові, а тільки знизу допоміжним штрихом (табл. 29).

Букви С, Є, X, Ж ніякими елементами не відрізняються від рукописних малих, різниця у висоті, їх слід писати, торкаючись верхньої надрядкової лінії. Буква Є має середній елемент, який пишуть над верхньою рядковою лінією; у букви X напівовали сполучаються над робочим рядком лише у центральній частині

З -- має дві частини: верхню та нижню. Верхню частину букви не дописують до верхньої рядкової лінії. Нижня лінія верхньої частини має вийти за межі верхньої лінії. Нижній півовал мусимо писати за тим же принципом, але так, щоб на місці поєднання їх (верхньої та нижньої частин) утворився куточок.

Порівняємо з цією буквою букву Е. Е --це письмо букви З у зворотному напрямі. Методика пояснення: ставимо перо нижче верхньої надрядкової і описуємо півовал, що утворює верхню частину букви, але так, щоб нижня лінія верхньої частини літери не вийшла за межі верхньої лінії. Не відриваючи пера від паперу, зразу пишемо в сторону-вниз другий елемент за тим же принципом.

Елементи букви Ю прості: гострий елемент, паличка з плавним закругленням внизу, овал та поєднувальна лінія, її пишемо над верхньою рядковою лінією, а овал -- тільки зверху, поєднуємо його з іншими літерами штрихом знизу.

Буква Ф -- це паличка з плавним закругленням внизу і два овали. Овали пишуться в широкому рядку. Краще спочатку писати лівий, потім правий овал і паличку з закругленням внизу. Поєднувальну лінію пишемо від нижньої частини. Зазначимо, що поєднувальна лінія повинна виходити за межі правого овала, бо інакше мала буква буде писатися під ним, а це неправильно. Ця буква, згідно з підручником «Буквар», вивчається останньою, а до цього часу діти мають вже набути певних умінь і навичок, які вдосконалюються від уроку до уроку.

Ось приблизна структура уроку письма в букварний період навчання грамоти:

1. Зв'язок уроку письма з уроком читання.

Діти з учителем згадують, який звук та букву вони вивчили на попередньому уроці. Можна розглянути картинку, малюнок, підписати його, поділити слова на склади, букви, звуки тощо. На цьому етапі варто застосовувати вправи на розвиток фонематичного слуху, а також ознайомити учнів з темою і завданнями цього уроку.

Ознайомлення з рукописною буквою. Доцільно ознайомити школярів з писемною буквою, порівнюючи її з друкованою, з предметами навколишньої дійсності. Можна вивчити віршик до букви, розібрати елементи тієї чи іншої рукописної літери.

Пояснення вчителем написання нової букви.

Написання букви учнями.

Перш ніж писати літеру в зошиті, слід скористатися різними? прийомами письма (див. с. 96).

Написання складів та буквосполучень.

Написання слів.

Складання та запис речень.

Підсумок уроку. Оцінювання роботи учнів.

На всіх заняттях з письма доцільно повторювати складні випадки написання букв і буквосполучень, приділяти максимум-уваги запису букв, складів, слів під диктовку, правопис яких не розходиться з вимовою. Якщо записуємо речення чи зв'язний текст, то спочатку слід читати його в цілому (для ознайомлення), а потім за частинами. В кінці читається текст чи речення з метою перевірки записаного. Якщо в реченні зустрічаються! важкі для написання слова, їх доцільно виписати на дошку, розібрати і тільки тоді запропонувати запис в зошиті.

Написання великих букв V групи

В цю групу входять великі літери, які в основі мають подовжену паличку з плавним закругленням уліво, решта елементів-ніякої подібності між собою не має. Це букви: Н, К, Б, В, Д. (див. табл. 28, 27).

Основні елементи букви Н: гострий елемент з подовженою-паличкою та закругленням унизу, подовжена з петлею вгорі та закругленням унизу. Пишемо букву з відривом пера: трошки нижче верхньої надрядкової лінії ставимо перо і пишемо до неї" вверх-управо гострий елемент. Не відриваючи пера, ведемо вниз--паличку з закругленням внизу. Від верхньої рядкової лінії пишемо поєднувальну лінію вверх-управо, яка переходить у петлю,, а потім пишемо подовжену паличку з закругленням внизу.

Буква К складна для написання, тому вимагає занадто уважного розгляду: пишемо гострий елемент, паличку з плавним закругленням унизу. Відступивши на відстань ширини букви, ставимо перо нижче верхньої надрядкової: пишемо закруглення! вліво і верхню частину букви (як і малої) закінчуємо над верхньою рядковою лінією. Тут же, не відриваючи пера, пишемо нижню частину букви -- лінія вліво на ширину букви і паличка з закругленням внизу.

У букві В, якщо добре роздивитись, помітний лише один знайомий нам елемент -- паличка з закругленням унизу. Крім цього, буква має верхню та нижню частини: верхня подібна до верхнього елемента букви Р, а нижня -- це нижня частина букви З, але ці дві частини букви пишуться безвідривно і сполучаються ,трошки вище верхньої рядкової лінії. Свого поєднувального, штриха у букви немає, тому ведемо його знизу (від нижньої рядкової лінії) до наступної букви.

Буква Б -- це паличка з плавним закругленням унизу, півовал та верхній елемент. Півовал починаємо писати від верхньої Грядкової лінії, піднімаючись над нею, і закінчуємо на нижній. Поєднувальний штрих ведемо знизу від нижньої рядкової лінії. На цьому занятті можна рекомендувати запис речення: Бабуся купила Борису барабан.

Велика Д має відомі елементи -- подовжену паличку, яка переходить у петлю і закінчується написанням півовалу. Поєднується ця буква у словах від нижньої частини.

Размещено на Allbest.ru