Інноваційні форми проведення уроків української мови в школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Інноваційні форми проведення уроків української мови в школі

1.1 Поняття нестандартного уроку

1.2 Форми проведення нетрадиційних уроків

1.2.1 Урок-семінар

1.2.2 Урок-практикум

1.2.3 Урок-залік

1.2.4 Урок захисту реферату

1.2.5 Урок-дискусія

1.2.6 Урок КВК

1.2.7 Урок-брейн-ринг

1.2.8 Дослідницькі уроки

1.2.9 Інтегральні (інтегровані) уроки

Висновки

Розділ 2. Особливості застосування інноваційних форм проведення уроків під час повторення вивченого в 6 класі

2.1 Урок-гра «Значення іменника в морфології української мови

2.2 Урок-гра «Найрозумніший»

Висновки

Література



ВСТУП

Для нашого дослідження обрана методика проведення нестандартних уроків, тому що вона є невід'ємним компонентом сучасної системи освіти. Нестандартні уроки повинні використовуватися у школах для підвищення ефективності навчання, формування мотивації на уроці. Ми зробимо огляд методики проведення нетрадиційних уроків для того, щоб вчителям та викладачам було легше розібратися у розмаїтті видів уроків, у підготовці до їх проведення.

Тема нестандартних уроків надзвичайно актуальна сьогодні. Наша держава стоїть на порозі глобальних змін у суспільстві. Людина, вимоги до життя дуже змінилися. Основні проблеми, які вчитель має розв'язати на уроці з учнями - уміння мислити, комунікабельність, тобто необхідно пробудити творчість, активність, захоплення дітей, інтерес до навчального процесу. Тому важливо використовувати особливі форми і методи навчання для цього. Актуальним є створення нових освітніх технологій, які мають сприяти загальному розвиткові особистості, формуванню її світоглядної культури, індивідуального досвіду, інтуїції, творчості, інтегративності мислення.

Об'єктом дослідження є методика проведення нестандартних уроків з української мови в організації навчально-виховного процесу.

Предметом дослідження є виховання учнів та навчання української мови під час застосування нетрадиційних уроків у школі.

Наукова гіпотеза нашого дослідження визначається як наукове осмислення передових ідей, теорій, які завжди були рушійною силою вдосконалень. Тому вивчення методики проведення нетрадиційних уроків з української мови є гарантією вдосконалення вивчення української мови в школі. Чим глибше ми вивчаємо методику викладання мови, тим результативнішою буде наша діяльність, спрямована на поглиблення знань учнів.

Метою нашого дослідження є:

1. Визначити суть поняття «нестандартний урок».

2. Розкрити роль нетрадиційних уроків з мови у сучасному навчанні.

3. Окреслити методику проведення нестандартних уроків з мови.

4. Науково та практично осмислити можливості використання нетрадиційних уроків у сучасній школі.

Згідно з вищезазначеною метою можна сформулювати такі завдання:

1. Розкрити поняття «нестандартний урок», використовуючи різні його типи.

2. Описати різноманітні види нетрадиційних уроків з мови та методику їх проведення.

3. Зробити методичний аналіз нестандартних уроків.

4. Підготувати методичні рекомендації для вчителів-мовників щодо використання нетрадиційних уроків з мови.

Для того, щоб виконати усі завдання, будуть використовуватися такі методи, як: вивчення педагогічного досвіду, монографічний, соціологічний, методи роботи з літературою (аналіз, вивчення документації), дистрибутивний аналіз (вивчення оточення), структурний.

Методологічною основою нашого дослідження є ідеї використання нетрадиційних форм проведення уроків, а саме: шляхи підвищення ефективності навчання, пробудження інтересу учнів до вивчення рідної мови, ідеї розвитку творчих здібностей учнів, емоційного піднесення на уроках з мови.

Ми вважаємо, що дослідження допоможе упевнитися в тому, що традиційний процес вивчення української мови в школі потребує нововведень, одним із видів яких і є інноваційні форми проведення уроків. Дослідна робота допоможе вчителям-мовникам краще орієнтуватися у різних типах нетрадиційних уроків та у їх використанні на уроках української мови.



Розділ 1. ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ШКОЛІ

1.1 Поняття нестандартного уроку

Ми усвідомили необхідність застосування під час викладання шкільних предметів таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення, залучали позашкільні інтереси і захоплення дітей до навчального процесу.

У практиці навчання почали з'являтися театралізовані вистави, рольові ігри, різноманітні турніри, змагання, багатопланові дискусії тощо. Такі уроки через свою незвичайність наприкінці 80-х рр.. ХХ ст.. отримали назву нестандартних, або нетрадиційних. Вони справді відрізняються від звичних комбінованих уроків і метою, в якій переважає орієнтація на розвиток здібностей, інтересів, нахилів учнів, їхніх специфічних умінь, на отримання певних знань чи вироблення окремих загально навчальних умінь, і відсутністю послідовності елементів уроку, передбаченої загальноприйнятою типологією уроків; наявністю у структурі уроку ознак інших форм навчання[4, c. 21].

Сьогодні нестандартні (нетрадиційні) уроки є звичною ознакою будь-якої школи, можна навіть говорити про «моду» на той чи інший тип уроку, та ставлення до них не можна назвати однозначним.

Навіть чіткого визначення поняття «нестандартний урок» у педагогічній літературі досі не існує. Найбільш поширеною є характеристика такого уроку як імпровізованого навчального заняття, що має нестандартну (невизначену) структуру та невизначений задум й організаційну форму. З іншого боку, нестандартним можна назвати уроки у тій чи іншій технології навчання. Наприклад, особисто зорієнтований урок, урок у розвивальній системі навчання, модульний урок тощо.

Визначимо, що не існує й загальноприйнятої типології нестандартних уроків. Усі існуючі класифікації значною мірою можна назвати умовними.

У посібнику І. П. Підласого «Педагогіка» перелічується 36 типів нестандартних занять (урок-гра, урок-рольова гра, урок-діалог, бінарний урок та ін..). В. А. Щеньов пропонує класифікувати нестандартні уроки, доповнивши типологію «класичного» уроку. Наприклад, уроки вікторини, захист проектів тощо відносять до групи уроків контролю знань, а уроки-конференції - до уроків формування нових знань. С. В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють такі групи нестандартних уроків:

1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).

2. Уроки, пов'язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок).

3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія, урок-експедиція).

4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).

5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок-моделювання).

6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок-монолог).

7. Уроки - аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон).

8. Уроки - аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження).

Незважаючи на таке величезне різноманіття, для більшості нестандартних уроків, як правило, характерні: колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання та ін.[11, c. 11].

Все це є актуальним, оскільки в підлітковому віці спостерігаються потреба у створенні власного світогляду, прагнення до дорослості, бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на самоствердження в суспільстві. З огляду на це найбільш продуктивними у цьому віці є нестандартні уроки, які залучають підлітка до діяльного розв'язання завдань і проблем, ставлять його в позицію причетності до подій. Відомий педагог А. Макаренко стверджував: «Яка дитина в грі, така вона здебільшого буде в праці». Тому майбутній діяч виховується насамперед у грі, зокрема на нестандартних уроках під час повторення, вивчення та закріплення нового навчального матеріалу.

Актуалізація проблеми нестандартних уроків та їхній вплив на всебічний розвиток дитини пов'язані насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня об'єктивної та суб'єктивної готовності дітей до життя за межами школи, фактичною відсутністю у більшості навчальних закладів системи роботи, спрямованої на розвиток соціально-психологічної готовності дитини до життя, що включає такі якості[13, c. 42]:

· Уміння приймати рішення та робити вибір;

· Бути свідомим громадянином своєї держави;

· Відчувати себе громадянином цілого світу;

· Вміти співпрацювати з іншими людьми;

· Завжди працювати якісно;

· Проявляти ініціативу;

· Навчитися працювати з великим обсягом різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання;

Цих якостей майбутні громадяни можуть набути через використання та запровадження в школі інновацій, нетрадиційного навчання, насамперед нестандартних уроків.

Перш ніж запропонувати дитині взяти участь у нестандартному уроці, треба створити своєрідний «архів», чи «банк даних», у якому була б зібрана велика кількість матеріалів, свідчень, часом суперечливих і протилежних суджень, бо саме вони допомагають школяреві виробити власну позицію, обрати те, що найбільше відповідає його особистості, щоб потім переконати в істинності своєї точки зору товаришів. Цей «архів» поповнюють як учителі, так і учні. Щоб легше було ним користуватися, матеріал доречно розкласти за темами в окремі папки.

До нестандартних уроків готуємося заздалегідь. Передусім вибираємо найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів (якщо це нова тема, то даємо опрацювати матеріал самостійно, при цьому надаємо консультації); розтлумачуємо їхні обов'язки, можливо, спочатку на власному прикладі демонструємо ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечуємо діалог виконавця з класом. Для цього «аудиторії» можна запропонувати зразки питань для дискусій, основні теми для гри «брейн-ринг», «круглого столу» чи «прес-конференції», підказати тактику поведінки під час гри.

Більшість уроків нестандартної форми передбачає групове навчання, що сприяє реалізації комплексних його цілей, засвоєнню бази знань; формує навички самоконтролю, вміння висловлювати особисту думку і враховувати думки інших, почуття обов'язку й відповідальності за результати навчання. Учень на таких уроках не лише сприймає певну суму знань, а бере активну участь у їх засвоєнні, опановує способи самостійного їх поповнення і розширення.

Методичний аналіз таких уроків дає підстави стверджувати, що усі вони можуть успішно використовуватися у вивченні української мови.

Нестандартний урок є одним з останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.

1.2 Форми проведення нетрадиційних уроків

1.2.1 Урок-семінар

Семінар можна проводити після кількох (двох-чотирьох) уроків-лекцій або під час вивчення нового матеріалу, який відсутній у підручнику.

Завдання уроку-семінару

1. Перевірити якість засвоєння нового матеріалу.

2. Розвивати вміння самостійно працювати з додатковою історичною літературою, виявляти інтелектуальні здібності учнів, спрямовувати навчання на практичне застосування знань.

3. Навчити учнів застосовувати знання, одержані на практиці, для аналізу різних процесів.

Головна умова семінару - допомогти учням підготувати відповіді на всі питання з подальшим оформленням у вигляді виступу, тез, таблиць тощо[14, c.71].

Основні принципи організації уроку-семінару

1. Клас наперед поділено на групи («доповідачі», «рецензенти», «хроністи», «журналісти» тощо), оголошено тему, план і літературу до семінару.

2. Кожен учасник будь-якої з груп бере участь у семінарі.

3. Група «хроністи» результати своїх та чужих виступів оформляє у вигляді письмового завдання, а група «журналісти» - у вигляді запитань.

4. Кожен член групи бере участь у виступах.

Основні правила уроку-семінару

1. Тема семінарського заняття визначається вчителем, виходячи з того, що вона, скажімо, відсутня в шкільному підручнику.

2. Усі учні повинні записати тему, план та літературу майбутнього семінарського заняття.

3. Вироблення регламенту уроку є обов'язковим, адже це дає змогу виступити якомога більшій кількості учнів класу і не дає їм розслаблятися на уроці.

4. Така форма проведення уроку дозволяє уникнути пасивності всіх учнів класу, допомагає їм краще засвоїти новий навчальний матеріал.

Регламент уроку-семінару

1-й етап. Доповідач №1 виступає з повідомленням, що розкриває перше питання семінару.

2-й етап. Рецензент №1 робить рецензію відповіді Доповідача №1 і доповнює її, якщо це потрібно.

3-й етап. Хроніст №1 складає табличку на основі цих виступів.

4-й етап. Журналіст №1 на основі виступів своїх попередників придумує перше запитання і ставить його для всіх учнів класу. Все знову повторюється до тих пір, доки не вичерпаються питання плану семінарського заняття.

5-й етап. Підсумок уроку. Оцінювання учнів. Домашнє завдання.

1.2.2 Урок-практикум

Уроки-практикуми присвячуються вдосконаленню правописних і мовленнєвих умінь і навичок учнів, на таких уроках виконуються завдання, що складаються зі спеціально дібраного дидактичного матеріалу[15, c. 29].

У завданнях бажано передбачити ті етапи роботи, за якими мають працювати учні. Так, навчальне завдання для старшокласників, що стосується формування навичок творення текстів різних стилів, може бути сформульоване так:

Завдання 1. Закріпіть знання про стилі мовлення: допишіть замість крапок назву стилю (стилів).

1. У сучасній українській літературній мові розрізняють такі основні стилі:...

2. Стиль … характеризується порушенням у літературі й мові норм спілкування, наявністю діалектних форм.

3. … стиль дає точне висвітлення наукових понять.

4. Стиль … характеризується яскравістю образністю,емоційністю викладу.

5. … стиль - це стиль агітації та пропаганди.

6. Стиль … мовлення - це канцелярський стиль, характерний для документів.

Завдання 2. Підготуйте усне повідомлення на тему «Стилі мовлення», використовуючи подані запитання:

1. Як ви розумієте поняття стиль? Чим викликана поява основних стилів мовлення?

2. Що характерно для лексики кожного стилю?

3. Чи допускається взаємопроникнення стилів? Чому?

Вправи, що виконуються на уроках-практикумах, мають бути переважно конструктивними. Щоб закріпити вміння і навички, корисно пропонувати творчі вправи. Під час роботи на уроках доцільно дозволяти учням користуватися таблицями, підручниками, схемами, довідниками тощо.

На уроках-практикумах виконуються індивідуальні і колективні види робіт, що впливають на формування в учнів навичок взаємо- і самоконтролю.

1.2.3 Урок-залік

Уроки-заліки сприяють повторенню, узагальненню та систематизації вивченого матеріалу, активізації розумової діяльності учнів, вихованню серйозного ставлення до предмета. Для цих уроків обираємо теми теоретичного характеру, учні готуються до них протягом певного часу. Поділ класу на кілька груп для складання заліку (його можуть приймати і кращі учні) значно прискорює перевірку знань учнів[9, c.56].

1.2.4 Урок захисту реферату

Уроки захисту реферату проводяться в старших класах. Метою підготовки реферату є демонстрація вміння критично осмислювати вивчений матеріал, аналізувати, узагальнювати та описувати свої власні спостереження, практично реалізувати теоретичні положення в самостійних розробках.

Вимоги до написання реферату можуть бути такі[10, c.50]:

1. Вивчення та аналіз теоретичних джерел для висвітлення стану проблеми, що досліджується, вибору та аргументації об'єкта дослідження.

2. Показати вміння ставити дослідницьке завдання, визначити мету, проводити і описувати експериментальну роботу, узагальнювати і робити висновки, висвітлювати своє бачення проблеми з проведеного дослідження.

3. Ознайомитися з відповідною літературою, з найновішими публікаціями з проблеми, концентруючи увагу на тих питаннях, що можуть скласти план дослідження.

4. Теоретичну частину реферату необхідно подавати відповідно до укладеного плану, здійснивши глибокий критичний аналіз опрацьованої літератури.

5. Обсяг реферату має бути не менше 10 сторінок без списку використаних джерел та додатків, якщо вони є.

6. У бібліографічний список необхідно включати теоретичні і практичні роботи, подані в алфавітному порядку й оформлені з урахуванням усіх необхідних вимог.

7. Реферат має бути охайно оформлений, грамотно написаний. У тексті необхідно робити посилання на авторів у наведених цитатах, демонструючи їхні точки зору.

8. Для оформлення списку необхідно дотримуватися правил бібліографічного опису.

1.2.5 Урок-дискусія

Сьогодні набувають популярності дискусійні форми занять, які, виключаючи штучну поляризацію і психічно шкідливий наслідок негативних ролей, сприяють засвоєнню знань, удосконалюють навички спілкування, навчають переконливо й точно висловлювати свою думку. Дискусія має багато різновидів, а саме - дебати, диспут та власне дискусія. Ми зупинимось на диспуті. Це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного розв'язання. Диспут виникає внаслідок спілкування вчителя й учнів одного з одним, у процесі розв'язання проблемної ситуації[17, c. 35].

Механізм виникнення дискусії (диспуту)

Проблемна ситуація, що характеризує психологічний стан учнів, поряд з інтелектуальними труднощами супроводжується підвищенням пізнавальної активності й бажанням розібратися у проблемі.

Будь-яка дискусія (диспут) включає три компоненти:

1. Пізнавальний включає знання про предмет, що викликає суперечку і проблемну ситуацію, яка виникла.

2. Операційно-комунікативний означає вміння вести суперечку, відстоювати свою точку зору, володіти способами здійснення логічної операції.

3. Емоційно-оціночний включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки.

Основні принципи організації уроку-диспуту

1. Клас наперед поділено на групи (стверджувальна та заперечувальна сторона, може бути й нейтральна сторона, але обов'язково слід обґрунтувати таку позицію).

2. Команди-опоненти проводять між собою дискусію.

3. Після кожного уроку-диспуту команди змінюють свого лідера (капітана), щоб кожний учасник набрав досвіду лідерства.

4. Кожен учасник команди обов'язково бере участь в уроці-диспуті, відстоюючи позицію своєї команди, для решти учнів, що не потрапили до жодної з команд, учитель ставить завдання, яке вони розв'язують протягом уроку.

Основні правила уроку-диспуту

1. Теза уроку-диспуту визначається вчителем наперед і залежить від теми, що вивчається за програмою.

2. Усі учні повинні записати тезу і самостійно або за допомогою вчителя підготуватися до уроку. Підготовка проходить згідно з поділом учнів на групи.

3. Під час підготовки до уроку вчитель повинен дати учням список рекомендованої літератури, а якщо учням важко її знайти, то зробити ксерокопії головних фрагментів, розділів чи статей.

4. Під час проведення такого уроку необхідно виробити його регламент, це дозволить виступати всім учням класу.

5. Обов'язково оформити у вигляді таблиці чи індивідуальних карток пам'ятку «Як вести дискусію (диспут)».

Регламент уроку-диспуту

Пам'ятка «Як вести дискусію (диспут»)

1. Сперечатися по суті: головне в дискусії - аргументи, факти, логіка і доказовість.

2. Уникати реплік, що принижують людську гідність, поважати думку опонента, прагнути зрозуміти його раніше, ніж критикувати, виявляти стриманість.

3. У суперечці не допускати підвищення голосу.

4. Чітко формулювати власну думку.

5. Прагнути встановити істину, а не демонструвати власне красномовство.

6. Виявляти скромність і самокритичність, вміння з гідністю визнавати недостатність своєї аргументації.

7. Все це дає змогу не тільки запам'ятати навчальний матеріал, але й зробити ґрунтовний аналіз цього матеріалу, що, з рештою, формулює глибокі знання учнів[23, c. 41].

1.2.6 Урок КВК

Урок типу КВК може бути проведений як урок повторення певної теми чи розділу. Структура його така:

1 етап - розминка - розповідь з теми. Учні двох команд за чергою розповідають, з'ясовують теоретичний матеріал, аргументують його прикладами.

2 етап - конкурс «Перевірка домашнього завдання». Завдання творчого характеру. Може бути розіграна сценка, діалог тощо.

3 етап - виконання завдань з вибором правильної відповіді. Кожній команді пропонуються рівнозначні завдання (можна тестового характеру).

4 етап - конкурс «Відгадай». Загадки, мовні ігри (для кожної команди окремо). Наприклад: гра - один учень виходить з класу, а коли повертається, то інші натяками підказують йому відповідь. Виграє та команда, учні якої дадуть відповіді швидко й точно.

5 етап - конкурс акторів і художників. Творчі завдання з використанням нового матеріалу.

6 етап - підсумки конкурсу, визначення переможців[5, c. 26-27].

1.2.7 Урок-брейн-ринг

Урок - брейн-ринг дозволяє учням відчути себе ерудитом, частиною команди, згуртовує колектив.

«Брейн-ринг» - відома телевізійна гра, де стартом є цікаве запитання, а фінішем - відповідь. Необхідно швидко зреагувати, бо час для прийняття рішення обмежений[8, c. 103].

Основні принципи організації уроку - брейн-рингу

1. Наявність спеціально обладнаних ігрових столів.

2. Поділ класу на команди (шість осіб).

3. Повідомлення теми чи розділу, які необхідно повторити, бо питання для гри будуть саме з них.

4. Підбір додаткових джерел та літератури, яку необхідно проглянути і вивчити (для капітанів команд).

Основні правила проведення уроку - брейн-рингу

1. Вступне слово вчителя. Оголошення теми, мети.

2. Повторення вивченого матеріалу (брейн-ринг) - змагаються по дві команди по черзі, поки не зіграють тричі; гра триває до 5 балів.

3. Конкурс капітанів, де пропонується питання підвищеної складності (ІV рівень оцінювання знань).

4. Підсумок уроку робиться у вигляді проблемного запитання до теми.

Правила гри «Брейн-ринг»

1. Ведучий ставить запитання і виголошує «час», після чого команди мають право натискати кнопки на столах і відповідати.

2. На обговорення одного питання дається одна хвилина.

3. Відповідь повинна бути повною, точною, впевненою.

4. Якщо одна з команд дала неправильну відповідь, тоді друга команда отримує право на відповідь та 20 секунд на обговорення.

5. У рамках гри відбувається конкурс капітанів, де пропонуються запитання підвищеної складності.

6. Якщо одна з команд натисне на кнопку раніше, ніж ведучий скаже слово «час», то вона позбавляється права відповіді на це запитання.

1.2.8 Дослідницькі уроки

Це різновид дослідницьких уроків, метою яких є отримання навчальної інформації з першоджерел, розвиток спеціальних умінь і навичок.

Завдання дослідницького уроку

1. Опис археологічних знахідок, предметних малюнків, фоторепродукцій тощо.

2. Складання характеристик.

3. Проблемне вивчення певної події, позиції дослідників щодо неї.

4. Заняття з аналізу писемних джерел, документальних матеріалів, літератури.

5. Опрацювання статистичних даних, складання графіків, таблиць тощо.

Основні принципи організації дослідницького уроку

1. За два тижні до уроку вчитель оголошує тему уроку і дає кільком учням опрацювати різні за точками зору публікації, що розкривають по-різному одну й ту саму тему.

2. Кожний з цих учнів виступає в класі перед своїми товаришами.

3. Решту учнів поділено на дві групи, кожна з яких має власне завдання.

4. Другу частину уроку проводимо у формі «Письмових дебатів», що вимагає від учнів дослідницьких навичок, бо тему для «дебатів» також необхідно дослідити, використовуючи різні підходи, що існують в науковій літературі.

Основні правила дослідницького уроку

1. Тема такого уроку визначається вчителем, виходячи з того, що вона викликає різні думки серед дослідників.

2. Всі учні класу включаються в роботу на уроці, пасивних немає.

3. Під час проведення такого уроку необхідно виробити його регламент, що полегшить роботу вчителя й учнів.

4. Така форма уроку дозволяє всім учням класу ознайомитись із різними поглядами на проблему набагато ефективніше, ніж це можна зробити під час звичайного уроку.

Регламент дослідницького уроку

1-етап. На цьому етапі обираються сім учнів із різними поглядами на проблему, решта учнів поділена на три групи, кожна з яких має власне завдання; в результаті його виконання в учнів з'являються дві таблички.

2-етап. Письмові дебати. Клас поділено на дві групи, які розсаджено один проти одного - стверджуюча і заперечуюча сторони. На аркуші паперу учні по черзі записують аргументи. В результаті виходить табличка, третя за урок.

3-етап. Узагальнення й систематизація результатів уроку. Домашнє завдання[12, c. 56].

1.2.9 Інтегральні (інтегровані) уроки

Останнім часом активно впроваджуються в практику так звані інтегральні уроки. Різновидом їх є уроки словесності, що інтегрують два або три предмети - мову і літературу (історію, географію, математику тощо)[24, c. 10]. Уроки словесності, покликані відродити кращі традиції української лінгводидактики, корені якої сягають у козацькі школи, Києво-Могилянську академію. На думку Т. Донченко, «ці уроки повинні повернути дітям утрачену здібність до природного мовлення, дати знання законів рідної мови, її національної специфіки і водночас історії народу та його літератури, рис національного характеру, особливостей бачення світу».

До проблеми інтегрованих уроків звертаються й інші вчені. Так, поєднання в одному уроці відомостей інших навчальних предметів, об'єднаних однією темою, сприяє, на думку О. Савченко, «інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань». С. Гончаренко акцентує увагу на тому, що саме через інтеграцію здійснюється особистісно-зорієнтований підхід до навчання, тому учень має сам вибирати «опорні» знання з різних предметів «з максимальною орієнтацією на суб'єктивний досвід, що склався в нього під впливом як попереднього навчання, так і більш широкої взаємодії з навколишньою дійсн6істю».

Досліджуючи проблему міжпредметної інтеграції, О. Біляєв виділяє повну та часткову інтеграцію[3, c. 36]. Повна інтеграція «дає змогу нівелювати деякі недоліки предметної системи навчання, якими є розрізнення і фрагментарність викладу, та залучити потрібні відомості із суміжних предметів, що сприяє різнобічному і цілісному засвоєнню знань». Часткова інтеграція полягає в «поєднанні матеріалу різних предметів, підпорядкованого одній темі».

Вчений також розглядає «інтеграцію за змістом (залучення матеріалу з інших предметів) та інтеграцію за способами пізнавальної діяльності (спостереження, мислення, мовлення)». Учений зазначає, що в інтегрованому уроці застосовується обидва способи інтеграції. Л. Варзацька, Л. Дворецька, пропонуючи методику інтегрованого уроку мови, розглядають найголовніші його особливості: сутність інтегрованого уроку, розвивальні можливості видів діяльності, місце інтегрованих уроків у навчально-виховному процесі, принципи організації та його структура, види мовних завдань та календарне планування таких уроків.

На жаль, в основній і старшій школі інтегровані уроки мови через недостатню розробленість і брак практичного досвіду проводяться порівняно рідко, найчастіше в інтеграції з українською літературою.



ВИСНОВКИ

інноваційний урок навчання мова

У цьому розділі ми розглянули найбільш популярні в наш час типи нестандартних уроків. Суспільство розвивається і щороку виникають нові методи, прийоми навчання, що викликає диспут між вченими, не лише через ефективність, а й через визначення окремих понять.

Значення впровадження інноваційних форм проведення уроків надзвичайно важливе, бо учні не лише залучаються до активної підготовки до уроку, як вдома, так і з вчителем, виступають перед своїми однокласниками, а й вчаться працювати у команді, прислуховуватися до різних думок, а також доводити свою думку завдяки накопиченим знанням.

У наш час усі школи практикують проведення нетрадиційних уроків, незалежно від оснащення та наукової бази. Це дає змогу учням проявити свою креативність, набути досвід виступу перед публікою, відчути певну свободу у діях та впевнитися у якості своїх знань.

Аналіз шкільного курсу української мови показує, що в ньому закладені значні можливості для реалізації зв'язків з усіма навчальними дисциплінами.

Визначаючи можливі напрями зв'язків української мови та інших предметів з метою стимулювання пізнавальної діяльності школярів, розвитку їхньої комунікативної компетентності, важливо встановити форми і види цих зв'язків, виділити з них ті, що найкраще допоможуть в освіті учнів. Кожний розділ шкільного курсу української мови містить певний міжпредметний матеріал, що сприяє поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню світогляду учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів.

Шкільна програма спрямовує вчителя на таке викладання мови, при якому навчальний процес має сприяти активному зв'язку теоретичних знань і практичних навичок із життям.

Українська мова вивчається у двох напрямах: засвоєння учнями основ лінгвістичної теорії і вироблення мовленнєвих умінь і навичок. Ці два напрями тісно пов'язані між собою. Застосовування міжпредметних зв'язків на уроках української мови сприяє інтегрованому навчанню, яке реалізується у формі інтегрованих уроків. Найбільше уваги, на думку вчених, слід приділяти створенню умов для інтегрованого навчання в процесі формування мовленнєвих умінь і навичок. Вправи, побудовані на прикладах текстів різного змісту і стилю, викликають великий інтерес в учнів, активізують їхню увагу, пробуджують емоції, вносять в урок елементи новизни й цікавості.

Сутність інноваційних форм проведення уроків української мови полягає у тому, що навчальний процес організується на засадах постійної активної взаємодії усіх учнів класу. Це співнавчання, взаємонавчання, де учень і вчитель рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. Учитель виступає як організатор процесу навчання, консультант, який не «замикає» навчальний процес на собі. Результати навчання досягаються через взаємні зусилля учасників процесу навчання, за умови чіткої організації, що передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне рушення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо.



Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ФОРМ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ПІД ЧАС ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕННОГО В 6 КЛАСІ

2.1 Урок-гра. Значення іменника в морфології української мови

Мета: повторити і закріпити пройдений матеріал; розвивати логічне мислення учнів; виховувати почуття колективізму[18, c.109].

Тип уроку: повторення і закріплення попередніх знань.

Хід уроку

Клас об'єднується у команди. Кількість команд відповідатиме кількості рядів парт у класі (найчастіше 3). Команди обирають самостійно капітана, назву відповідно до теми уроку. За результатами виконаного завдання місця співвідносяться із такими ігровими балами:

1 місце - 5 балів;

2 місце - 3 бали;

3 місце - 1 бал.

Якщо в завданні допущені помилки або не дотримана послідовність, команда не отримує жодного бала.

І тур. Іменник як частина мови

Кожній команді надається чистий альбомний аркуш, на якому написане одне слово-іменник.

Завдання: утворити ланцюжок, у якому кінцева буква ( крім и, ь - тоді береться попередня буква) є початком наступного слова-іменника. Останній гравець повинен створити таке слово, щоб останнє слово-іменник ще й закінчувалося на початкову букву першого наданого команді слова-іменника (закрити ланцюжок). Слова-іменники мають бути загальними , в однині, в називному відмінку. Виграє та команда, яка швидше впорається із завданням. Наприклад: хліб - білка - актор - рама - ананас - салат - трактор - рівчак - кінь - нога - артикул - лікоть - токар - ріг - горох.

ІІ тур. Поділ іменників на відміни

Класна дошка розділена на три частини. На кожній написана рівна кількість слів-іменників.

Завдання: написати над кожним словом-іменником відміну. Кожний із учнів повинен встати і вписати відміну над відповідним до черги словом-іменником. Виграє та команда, яка впорається швидше із завданням. Наприклад: лист (ІІ в.), вим'я (ІV в.), подорож (ІІІ в.), хмара (Ів.).

ІІІ тур. Група іменників ІІ відміни з основою на -р

Кожній команді надається альбомний аркуш, на якому зображена таблиця, що складається із 3 колонок, які учасники повинні заповнити словами, що знаходяться під нею.

Завдання: вписати в колонки слова-іменники ІІ відміни з основою на -р відповідно груп. Кожен член команди повинен по порядку вписати у відповідну колонку слова-іменники. Виграє та команда, що впорається швидше із завданням. Якщо в завданні допущені помилки або не дотримана послідовність, команда не одержує жодного бала.

ІV тур. Визначення роду іменників в російській і українській мовах

Дошка поділена на три частини. У рядочок написані російською мовою словосполучення.

Завдання: через дефіс написати переклад їх українською мовою. У дужках вказати рід поданих слів. На завдання виділяється 15 хвилин. По закінченні часу гра завершується. Кожен член команди одержує один бал, якщо правильно перекладе словосполучення, вкаже правильно рід. Наприклад: Далекая Сибирь (ж.р.) - Далекий Сибір (ч. р.).

V тур. Відмінювання іменників

Це конкурс капітанів команд. На дошці, поділеній на три частини, написане слово іменник.

Завдання: провідміняти правильно слово як в однині, так і в множині.

VІ тур. Закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини

На альбомних аркушах командам подаються написані в рядок іменники ІІ відміни чоловічого роду однини.

Завдання: записати через дефіс подані іменники у родовому відмінку. Виконувати по порядку - кожному гравцеві одне слово (учень, прогрес, четвер, Київ, катет, Дніпро, метр, кит, відмінок).

VІІ тур. Творення і правопис імен по-батькові

Кожна команда отримує аркуш із чоловічими іменами та іменами по-батькові, написаними в рядок.

Завдання: виправити допущені помилки, якщо такі є. Кожному гравцеві надається один стовпчик. Якщо він правильно виконає завдання, отримує один бал (Василь - Васильович - Василівна; Ігор - Ігорович - Ігорївна; Лука - Лукич - Луківна; Сава - Савіч - Савовна).

У кінці всіх турів відбувається контрольне підрахування балів, які отримала кожна команда.

Таке колективне повторення дає повне уявлення про засвоєння попереднього матеріалу класом, виявляє недоліки в знаннях учнів, допомагає відсталим у навчанні учням отримати уявлення про вивчений матеріал.

2.2 Урок-гра «Найрозумніший». Повторення вивченого [2, c.33-36]

Мета: повторити й узагальнити засвоєний учнями матеріал шостого класу; формувати уміння й навички усного мовлення, вміння швидко орієнтуватися у запропонованій ситуації; виховувати в учнів наполегливість у здобутті знань, інтерес до вивчення рідної мови.

Обладнання: сигнальні картки або набір цифр (1,2,3,4), комп'ютер, таблиця на дошці.

Тип уроку: нестандартний урок-гра.

Хід уроку.

І. Мотивація навчання

1. Організаційний момент.

2. Оголошення теми та мети уроку.

3. Ознайомлення з правилами гри «Найрозумніший».

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Проведення двох турів гри «Найрозумніший».

На старт виходять 12 учнів - представники 6-А класу. Із чотирьох варіантів відповідей кожен повинен вибрати один правильний. На обміркування дається 5 секунд. Троє переможців виходять у півфінал, щоб продовжити боротьбу за почесний титул «Найрозумніший».

І тур гри «Найрозумніший»

Варіанти відповідей учні показують за допомогою сигнальних цифр 1, 2, 3, 4; асистент із зворотного боку дошки в ході гри фіксує результати на турнірній таблиці. Після кожного запитання учитель повідомляє, скільки учасників дало правильні відповіді.

Запитання для І туру

1. Звуки мовлення вивчає такий розділ науки про мову:

1) лексикологія;

2) будова слова;

3) фонетика;

4) орфоепія.

2. Слова, вивчення яких обмежене певною місцевістю, називаються:

1) загальновживаними;

2) професійними;

3) архаїзмами;

4) діалектизмами.

3. Закони, угоди, постанови, плани, оголошення та ін.. - це основні жанри висловлювань стилю…

1) наукового;

2) офіційно - ділового;

3) публіцистичного;

4) художнього.

4. Іменник бідолаха належить до:

1) чоловічого роду;

2) жіночого роду;

3) середнього роду;

4) спільного роду.

5. Іменники в називному і кличному відмінках вживаються:

1) завжди з прийменниками;

2) завжди без прийменників;

3) у називному без прийменників, у кличному можуть вживатися з прийменниками і без них;

4) з прийменниками і без них в обох відмінках.

6. Іменник курчатко належить до:

1) першої відміни;

2)другої відміни;

3) третьої відміни;

4) четвертої відміни.

Після шостого запитання всі дивляться на турнірну таблицю, яку в ході гри заповнював асистент із зворотного боку дошки (або фіксував на комп'ютері). Турнірна таблиця покаже, чи є лідери. Учитель називає їхні прізвища.

7. Знайдіть правильний варіант чоловічого імені по батькові від іменника Хома:

1) Хоминович;

2) Хомич;

3) Хомович;

4) Хомич і Хомович.

8. До якісних належить прикметник у такому словосполученні:

1) заячий хвіст;

2) заячий слід;

3) заячий характер;

4) заяча шапка.

9. У якому варіанті складний прикметник пишеться разом?

1) жовте/коричневий;

2) молочно/білий;

3) біло/сніжний;

4) сніжно/білий.

Знову дивимось в турнірну таблицю, чи є зміни в групі лідерів.

10. Як правильно утворити форму орудного відмінка від числівника дев'ятсот?

1) Дев'ятистами;

2) дев'ятьомастами;

3) дев'ятьмастами;

4) дев'ятьмастами або дев'ятьомастами.

ІІ. Займенники за значенням і граматичними ознаками поділяються на (скільки?) розрядів:

1) 9;

2) 10;

3) 8;

4) 7.

120 Дієслово говорить вжите у формі:

1) неозначеній;

2) дійсного способу;

3) умовного способу;

4) наказового способу.

Дивимося в турнірну таблицю, чи є перші три півфіналісти. Якщо такі учні є, учитель називає їхні прізвища і бали, оголошує, скільки балів кожний отримав, вітає цих учнів з перемогою. Іншим учасникам гри, які не стали переможцями, оголошується подяка за участь у змаганні за титул «Найрозумніший». Якщо ж претендентів більше, ніж три, то учасникам даються додаткові запитання. Перший тур гри триває доти, поки не визначаться три півфіналісти.

Додаткові запитання

13. Скільки існує всього частин мови?

1) 8;

2) 9;

3) 10;

4) 11.

14. До якого розряду за значенням належить займенник казна в чому:

1) означальні;

2) заперечні;

3) вказівні;

4) неозначені.

15. Іменник Онтаріо належить до:

1) чоловічого роду;

2) жіночого роду;

3) середнього роду;

4) спільного роду.

16. До скількох дієвідмін належать дієслова?

1) До двох;

2) до трьох;

3) не належать;

4) до чотирьох?

17. Як змінюються дієслова наказового способу?

1) За часами і числами;

2) за часами і способами;

3) за числами і особами;

4) за часами і родами.

Запитання для І туру гри (6-Б клас)

1. Правила вимови слів вивчає такий розділ науки про мову:

1) фонетика;

2) графіка;

3) орфоепія;

4) орфографія.

2. Слова засвоєні українською мовою з інших мов, називаються…

1) архаїзмами;

2) історизмами;

3) неологізмами;

4) запозиченими.

3. До самостійних частин мови належать:

1) іменник, прикметник, числівник, займенник;

2) усі, крім прислівника;

3) іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник;

4) прийменник, сполучник, частка.

4. Визначте рід іменника тюль:

1) чоловічий;

2) жіночий;

3) середній;

4) спільний.

5. Знайти іменник, в якому пишеться буква е в суфіксі:

1) пал…во;

2) мар…во;

3) плет…во;

4) міс…во.

6. Іменник біль належить до:

1) першої відміни;

2) другої відміни;

3) третьої відміни;

4) четвертої відміни.

Звертаємо увагу на турнірну таблицю.

7. Прикметник називає:

1) число;

2) предмет;

3) ознаку;

4) дію.

8. Серед поданих слів знайти прикметник:

1) білити;

2) біло;

3) біліючий;

4) білий.

9. На які питання відповідають числівники:

1) Який? яка? яке?

2) чий? Чия? Чиє?

3) котрий? Скільки?

4) хто? Що?

Звертаємо увагу на турнірну таблицю, чи є зміни в групі лідерів.

10. Визначити відмінок поданих числівників: двомастами, п'ятьмастами, сорока, дев'яноста.

1) Родовий;

2) орудний;

3) давальний;

4) місцевий.

11. Який займенник при відмінюванні не має називного відмінка, роду й числа?

1) Я;

2) мій;

3) він;

4) себе.

12. У якій формі вжиті дієслова у реченні: «Ідеш, і слухаєш, і чуєш рідну землю…» (О. Довженко)?

1) У неозначеній формі;

2) У минулому часі дійсного способу;

3) у теперішньому часі дійсного способу;

4) у майбутньому часі дійсного способу.

Додаткові запитання (якщо є потреба).

13. Яка частина мови серед названих є службовою?

1) Прислівник;

2) прийменник;

3) прикметник;

4) вигук.

14. У якому рядку дібрано правильно фразеологізм - синонім до дієслова «прислухатися»:

1) витріщити очі;

2) хоч у вухо бгати;

3) нашорошити вуха;

4) аж у вухах лящить.

15. Яку дію виражає наказовий спосіб?

1) Наказ;

2) бажану;

3) реальну;

4) можливу.

16 Яку роль виконують безособові дієслова в реченні?

1) Роль підмета;

2) роль присудка у реченні з одним головним членом;

3) роль додатка;

4) роль означення.

17. Яким способом утворено неозначені займенники дехто, дещо, будь-що, будь-хто, деякий?

1) Суфіксальним;

2) префіксальним;

3) префіксально-суфіксальним;

4) складанням основ.

18. Скільки числівників є у реченні: «Мала собі удова дев'ять синів і десяту дочку Галю»?

1) Жодного;

2)один;

3) два;

4) три.

19. У якому рядку прикметники тільки присвійні?

1) Петрів, бабусин, сестрин, сусідів;

2) дядьків, мій суворий, спортивний;

3) Оксанчин, залізний, твердий, наш;

4) їхній, український, материн, заячий.

20. Знайдіть правильне продовження думки «Лексикологія - це…»:

1) частина мови;

2) член речення;

3) стиль мовлення;

4) розділ мовознавчої науки.

Учитель. Ми продовжуємо наше змагання. Тепер перед нами 6 півфіналістів. Вони змагатимуться за титул «Найрозумніший». У якому порядку будуть відповідати учні, допоможе визначити конкурс «Дешифрувальник».

Ваше завдання: назвати правильно стародавнє жіноче ім'я, що зустрічається на Україні за першою і останньою буквами (написати на аркуші паперу, передати вчителеві).

Д----а (Домаха)

Хто виконає завдання першим, той матиме право відповідати першим. Відповідно всі учасники будуть відповідати почергово.

Проводиться конкурс «Дешифрувальник».

Учитель. У цьому турі необхідно за одну хвилину дати якомога більше правильних відповідей із запропонованих категорій - ними будуть розділи науки про мову: «Фонетика», «Графіка», «Лексикологія», «Будова слова», «Словотвір», «Морфологія», «Синтаксис», «Стилістика», «Орфографія», «Пунктуація», «Фразеологія».

Перший учасник має право вибору будь-якої категорії, другий вибирає з тих, що залишилися, і так до кінця. Зрозуміло, що найважче доведеться останньому учаснику.

Після першої спроби (коли будуть задіяні 6 категорій (розділів мовознавчої науки), вибраних учасниками) всі дивляться на турнірну таблицю і з'ясовують, чи є лідери. У кожного гравця є ще одна спроба. Попереду - ше одне півфінальне коло. (Учні продовжують змагання, даючи відповіді на питання решти категорій. Отримані учасниками бали додаються до попередніх).

Якщо правила гри зрозумілі, то розпочинаємо другий тур.

ІІ тур гри «Найрозумніший»

Перший учасник вибирає собі розділ мовознавчої науки, який його найбільш приваблює. За одну хвилину дає якомога більше правильних відповідей. Коли ж відповіді не знає, то говорить «Далі…». Варіанти відповідей тепер не даються.

Результати відповіді кожного учасника фіксуються асистентом у турнірній таблиці (на дошці або на комп'ютері).

Запитання до деяких розділів мовознавчої науки

І. Фонетика

1. Що є найменшою неподільною одиницею мовлення? (Звук).

2. Що таке фонетична транскрипція? (Звуковий запис слів).

3. Яким значком у фонетичній транскрипції передається м'якість приголосних? (Рисочкою зверху праворуч від звука)

4. Ви всі вчили, як утворюються звуки. Пригадайте, куди надходить видихуване повітря з гортані? (У ротову порожнину).

5. Які звуки є складотворними: голосні чи приголосні? (Голосні).

6. Скільки звуків в українській мові? (38).

7. Скільки голосних звуків в українській мові? (6).

8. Скільки приголосних звуків в українській мові? (32).

9. Скільки твердих приголосних? (22).

10. Скільки м'яких приголосних? (10).

11. Який звук не має парного серед твердих? ([й]).

12. Назвіть шиплячи звуки ([ж], [ч], [ш], [дж],).

13. Назвіть губні звуки ([б], [п],[ в], [м], [ф]).

14. Які приголосні звуки творяться шумом і голосом? (Дзвінкі).

15. Скільки звуків у слові джміль? ( 4[ джм ' іл]).

16. Назвіть непарний глухий звукові [дж] .([ч]).

17. Завершіть ряд сонорних приголосних звуків:[ м],[ в], [н], [л], …, …, ([р], [й]).

18.[ о],[а],[ е], [й], [і], [у], - це які звуки? (Голосні).

19. Я називаю звуки. Знайдіть помилку: [ч], [д],[ і], [ю],[ е]. ([ю]).

20. Назвіть парний дзвінкий до звука [ц]. ([дз]).

2. Графіка

1. Як називається сукупність букв, розміщених в установленому порядку? (Алфавіт).

2. Що вивчає графіка? (Знаки письма).

3. Скільки букв в українському алфавіті? (33).

4. Правильно назвіть п'яту букву алфавіту. (і).

5. Назвіть останню букву алфавіту.(я).

6. Яка буква окремо не позначає звука? (ь).

7. Які букви завжди позначають два звуки? (я, щ).

8. Визначне, яке зі слів порушує алфавітний порядок?

1) Букет; 2) далекий; 3) гори; 4) з'їзд.

10. Скільки звуків позначає буква ю у слові в'юн? (Два).

11. Наведіть приклад слів, що різняться тільки першими звуками, які на письмі позначаються буквами г і г. (Гніт і гніт, грати і грати…).

12. Яку ще назву, крім алфавіт, мають букви, розташовані в установленому порядку? (Азбука, абетка).

13. Від давніх назв яких літер і якого алфавіту утворено слово «азбука»? («Аз» (А) і «буки» (Б)).

14. Розкажіть алфавіт від букви у до м'якого знака. (У, еф, ха, це, че, ша, ща, м'який знак).

15. Правильно назвіть передостанню букву у слові заєць. (Це).

16. Закінчіть думку: «Розрізняйте звуки і букви! Звуки ми чуємо і вимовляємо. Букви ми …» (бачимо і пишемо).

17. Як називається спосіб швидкого записування за допомогою системи скорочень і умовних знаків? (Стенографія).

18 Як називається галузь промисловості, що займається виготовленням друкованої продукції? (Поліграфія).

19. Розташуйте в алфавітному порядку слова, що починаються однаковою буквою: щоденно, щогодини, щодуху. (Щогодини, щоденно, щодуху).

20. Скільки звуків позначає буква є у слові «ллє»? (Один).



ВИСНОВКИ

З усього сказаного випливає висновок: сучасний урок рідної мови - плід майстерності і творчості вчителя-словесника, його професійності, ґрунтовних знань рідної мови, літератури, історії, мовознавства, народознавства, його патріотизму. Критерії сучасного уроку рідної мови відбивають ті зміни, що відбуваються в системі освіти, та рівень розвитку методичної науки.

Серед найголовніших критеріїв сучасного уроку варто виділити такі:

· розвивальний потенціал уроку;

· використання активних методів і засобів навчання, викладання теоретичного матеріалу великими частинами (блоками);

· проблемне та інтерактивне навчання;

· раціональне використання навчального часу (мотивація навчальної діяльності, індивідуалізація навчання, співпереживання за результати праці, самовираження кожного учня);

· системність знань учнів (повторення й узагальнення і систематизація вивченого, блоковий виклад матеріалу, з'ясування причинно-наслідкових зв'язків між мовними явищами, центральна ідея (мета) уроку);

· методичне забезпечення уроку, сучасна технологія;

· творчий потенціал уроку (пізнавальні, творчі завдання, інтегральні уроки);

· вивчення кращого досвіду, використання досягнень сучасної лінгводидактики.

Сказане вище не вичерпує можливостей організації і проведення уроку рідної мови. Сучасний вчитель має широкі можливості для його удосконалення.

Сьогодні перед учителем української мови постає нелегке запитання: як зробити, щоб урок був радісним і цікавим для учнів, щоб розкрив творчий потенціал особистості, поставив у ситуацію морального вибору і прийняття самостійного рішення. Потрібні шляхи оптимізації навчального процесу. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування вольових та інтелектуальних сфер, дає відчуття потреби у самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, сприяє розвитку творчої особистості.

Методичний аналіз сучасних форм роботи та проведення нестандартних уроків дає підстави стверджувати, що всі вони можуть успішно використовуватися в процесі навчання української мови.

Наукова достовірність виучуваного матеріалу, його оптимальність, змістова наповнюваність є важливими чинниками, що в сполученні з правильним вибором типу, структури уроку та методів навчання сприяють підвищенню ефективності занять.

Однотипність уроків знижує учнівську активність, притупляє увагу. Нестандартний урок - це органічний стиль навчання.



ЛІТЕРАТУРА

1. Бабанський Ю. К. Оптимізація навчально-виховного процесу: Методичні основи. - М.: Педагогіка, 1982. - 192с.

2. Баранник Н. Л. Урок-гра «Найрозумніший». Повторення вивченого // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2007. - №14. - С. 33-36.

3. Бєляєв О. М. Інтегровані уроки рідної мови // Дивослово. - 2003. - №5. - С.36-40.

4. Бєляєв О. М. Сучасний урок української мови. - К. : Рад. школа, 1981.

5. Волокітіна А. Море, сонце і … навчання (урок-естафета) // Дивослово. - 1999. - №6. - С. 26-27.

6. Гаврилова В.С. Мова. Суспільство. Особистість. Урок-конференція // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2004. - №22-23. - С. 17-19.

7. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології. - К. : Академвидав, 2004.

8. Іванов І. П. Енциклопедія колективних творчих справ. - М.: Педагогіка, 1989. - 207с.

9. Забашта Л. Узагальнення і систематизація знань з української мови.

1. 10 клас. - К. : Освіта, 1991.

10. Караман С. Методика навчання української мови в гімназії. - К. : Ленвіт, 2000.

11. Кларін М. В. Педагогічна технологія в навчальному процесі (Аналіз зарубіжного досвіду). - М.: Знання, 1989. - 325с.

12. Кратасюк Л. Урок-конкурс // Дивослово. - 1998. - №4. - С. 56-57.

13. Мельничайко В. Я., Пентилюк М. І., Рожило Л. П. Удосконалення змісту і методів навчання української мови. - К. : Рад. школа, 1982.

14. Методика викладання української мови в школі / С. І. Дорошенко, М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко та ін. - К. : Вища школа, 1992.

15. Онищук В. Типи, структура і методика уроку в школі. - К.: Радянська школа, 1976. - 184с.

16. Остапенко Т. Пишіть листи (Урок-гра, 5 клас) // Українська мова та література. - 2003. - №23-28. - С. 3-5.

17. Панчук О. «Ігрова допомога» на уроках української мови // Українська мова та література в школі. - 2007. - №3. - С. 27-29.

18. Пентилюк М. І., Окуневич Т. Г. Сучасний урок української мови. - Х.: Вид. група «Основа», 2007. - 176с.

19. Пластун Я. Текст, його основні ознаки та структурні особливості : Урок-подорож // Українська мова та література. - 2006. - №29-30. - С. 3-5.