Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки україни

Київський університет ім. Б.Д. Грінченка

Інститут дошкільної, початкової і мистецької освіти

Кафедра теорії і методики муз. Освіти

Курсова робота

Тема: Інтегративний урок музики як інноваційна форма організації навчання

Виконала

Єсік Ю.О.

Науковий керівник:

Ткач М.М.

Київ 2010



Зміст

Вступ

Розділ 1. Проблема інтегрованого навчання в різних аспектах розгляду

1.1 Історичний аспект проблеми інтегрованого навчання

1.2 Теоретичний аспект проблеми використання інтегрованих уроків у процесі навчання на сучасному етапі розвитку національної школи

1.3 Сучасний погляд на проблему інтегрованого навчання

Розділ 2. Методичні рекомендації для викладання сучасним педагогом інтегративного уроку музики

2.1 Підхід сучасного педагога до нестандартних уроків

2.2 Інтегрований урок та методи його викладання на уроках музики

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додаток



ВСТУП

За останні десятки років світ неймовірно змінився, і далі міняється надзвичайно швидким темпом. А як з нашими школами? Чи встигаємо ми пристосуватися до тих змін?

Зміни в світі мають безпосередній вплив на вчителів, а в тому числі і на учнів.

Основна засада, на якій грунтується загальна орієнтація навчальної роботи - скерованість на розвиток особистості. Це означає, що центром педагогічних проблематик є не школа як навчальний заклад, не навчальні програми і навіть не вчитель, а учень. Система навчальної та виховної роботи спрямовується на те, щоб виявити буттєвий потенціал особистості учня, створити сприятливі умови для його розгортання в школі та подальшому самостійному житті.

Скерованість нинішньої освітньої системи на розвиток особистості має передбачати повагу до індивідуальної самобутності кожної дитини. Адже життя кожної з них неповторне й самоцінне. Не відмінне від мого, - каже мудрий учитель, - а інакше. Ознака інакшості, натомість примірки до себе та поділу на «хороших» і «поганих» дітей, стає засадою для створення і використання вчителем особистісно орієнтованих освітніх технологій. Постає проблема організації педагогічного впливу на особистість.

Мабуть, ні в кого не викличе заперечень теза про те, що для формування людини нового суспільства необхідні принципові зміни в навчанні і вихованні молодого покоління «олюднення» змісту освіти, наближення її до потреб сьогодення. Чи достатньо для цього самого лише вдосконалення існуючих предметів за рахунок доповнення програм елементами нових знань? Можлива, є необхідність у створенні нових курсів, здатних задовольнити потребу дитини в адекватному освоєнні навколишньої дійсності, яка безперервно змінюється й оновлюється.

Другий шлях видається перспективнішим, оскільки вже давно став очевидним розрив між потребами педагогічної практики і можливості чинних навчальних планів, програм, підручників їх задовольнити, тобто забезпечити різнобічний розвиток дитини, її орієнтацію в природі і суспільстві, реалізацію її нахилів, здібностей, інтересів. Така не відповідність особлива гостро відчувається в початковій ланці освіти. І не тільки тому, що це період первинного - і тому визначального для подальших етапів організованого і цілеспрямованого суспільного впливу. Для молодшого школяра характерна сила актуальних потреб, загострена сприйнятливість навколишнього, прагнення пізнати реальний мінливий світ у його зв'язках і взаємозалежностях. Водночас пізнавальні можливості в цьому віці обмежені. Адже дитина слабо володіє такими важливими мислительними операціями, як осмислення побаченого диференціювання суттєвого й несуттєвого, класифікація, доведення істини, судження тощо.

У такій ситуації надзвичайно цінними й продуктивними видаються спільні пошуки педагогічної науки й практики щодо розробки інтегрованих курсів і уроків.

Демократизація і гласність, гуманізація і гуманітаризація, яка утверджується в педагогічних колективах, дають можливість учителям творчо підходити до справи навчання і виховання підростаючого покоління. Як творчість часто не відповідає тим стандартам, яка виробила на сьогоднішній день педагогіка і методика викладання предметів.

Урок в сучасних умовах повинен носити творчий характер. Потрібно запозичувати все найкраще в досвіді вчителів, самому шукати можливі, більш ефективні підходи пояснення нового матеріалу і повторення вивченого матеріалу.

Засвоєння знань, формування умінь і навичок на уроці - це нелегкий процес. Виникають різні задачі, шляхи, способи і форми вивчення навчального матеріалу, щоб призводить до багатогранності видів уроку, до різних його варіантів.

Кожен тип уроку має внутрішній зміст - методику вирішення окремих дидактичних задач на кожному етапі уроку. Методика - це найбільш мобільна частина кожного уроку, тому що методи, прийоми і засоби навчання використовуються на уроці в різних співвідношеннях, послідовності і взаємозв'язку.

Традиційної методики проведення інтегрованих уроків ще немає. Але вчитель завжди усвідомлює головне дидактичне завдання уроку: чи то повторення навчального матеріалу, його закріплення, чи то набуття умінь і навичок, засвоєння нових понять, закономірностей, або ж прагне до реалізації декількох дидактичних завдань, що має місце в комбінованому уроці. Інтегровані уроки більш різноманітні, пов'язані з чисельними асоціаціями, наповнені різними емоціями, що надзвичайно важливо в роботі зі школярами.

Отже, інтегровані уроки в початковій школі дають можливість підводити учнів до усвідомленої і емоційно пережитої потреби міркувати і висловлювати свої думки на запропоновану тему. Діти мають можливість застосовувати при цьому арсенал своїх знань, життєвий досвід, зробити власні, нехай незначні, але дуже необхідні кожній дитині, умовиводи і пошукові відкриття.



Розділ1. Проблема інтегрованого навчання в різних аспектах розгляду

1.1 Історичний аспект проблеми інтегрованого навчання

В історії розвитку науки проблема інтеграції - одна з найдавніших. Ідея об'єднання наукових знань знаходила відображення в працях давніх мислителів - Платона й Аристотеля (у вигляді первинних натурфілософських уявлень, здогадів). Цю проблему намагалися розв'язати з різних позицій Г. Гегель, І. Кант, Д. Менделєєв, Г. Спенсер, А. Ейнштейн та інші видатні вчені. Сутність інтеграції в освіті, її форми й види на сучасному етапі активно досліджують І. Бех, М. Вашуленко, К. Гуз, В. Загвязинський, М. Іванчук, В. Ільченко, І. Козловська, Ю. Мальований, Ю. Самарін та ін. У контексті означеної проблеми на особливу увагу заслуговують дослідження, в яких обґрунтовано ідею комплексного (інтегрованого) впливу різних видів мистецтва на особистість (Н. Аніщенко, Е. Бєлкіна, Л. Ващенко, Л. Масол, Г. Падалка, О. Рудницька, Г. Тарасенко,Г. Шевченко). Аналізуючи стан сучасної освітньої системи в Україні, важливо розглянути історію становлення і розвитку української національної школи. Лише за умов об'єктивного, неупередженого аналізу історії освіти України ми зможемо водночас вийти на виявлення сучасних тенденцій її розвитку, їх теоретичне осмислення й, отже, на сучасні завдання розвитку української школи, освіти і педагогіки. Історичний шлях розвитку інтеграції поділяється на 2 періоди:

1. Виділення категорії "інтеграція" з науки і філософії.

2. Формування концепції "Інтеграція".

1).Вперше поняття "інтеграція" було використано в ХVII столітті Я.- А. Коменським у праці "Велика дидактика" : "Все, що знаходиться у взаємозв'язку, повинно викладатися у такому ж взаємозв'язку."[23.с14.]

Його наступником був Й.-Г. Песталоцці. У його творі " Лінгранд і Гіртруда" Інтеграція розглядалась як метод навчання.

Німецький вчений і педагог Гербарт виділив основні етапи навчання ХVIIIстоліття:

1) ясність (зрозумілість);

2) асоціація;

3) система (інтеграція) - можливість самостійно скласти картину світу.

У ХІХ столітті К.Д. Ушинський зробив найбільший внесок у розробку інтегрованих курсів. Він розробив модель, структуру, напрямки інтеграції. Інтеграцією письма і читання вченому вдалося створити аналітико-синтетичний метод навчання грамоти.

2). 2-й період припадає на ХХ століття .Вчені російської школи Каптеров, Блонський заперечували багатопредметність у школі. Розмежували інтеграцію і міжпредметні зв'язки.

На початку ХХ століття з'являється "Концепція праці". Головна ідея її - навчити працювати, комплексно підходячи до навчання.

У 1907 році виникає "Концепція зв'язку з мистецтвом".

В середині ХХ століття з усіх можливих концепцій видалено такі напрямки інтеграції:

1) інтеграція на основі праці;

2) інтеграція на основі взаємозв'язку загального і спеціального;

3) інтеграція на основі мистецтва та культурознавства;

4) інтеграція на основі центрів за інтересами;

Інтеграцію було покладено в основу комплексних програм 20-х років. Побудовані на основі широкої міждисциплінарної інтеграції, вони на жаль, виявилися непродуктивними для навчання й розвитку учнів, бо не давали синтетичних, ґрунтовних знань і вмінь. У 60-х роках В.О. Сухомлинський проводив "уроки мислення в природі". Це, на наш погляд,- один з найбільш вдалих прикладів інтеграції різних видів діяльності з однією метою. Нині ідея інтеграції змісту навчання приваблює багатьох учених і вчителів у нашій країні за рубежем.



1.2 Теоретичний аспект проблеми використання інтегрованих уроків у процесі навчання на сучасному етапі розвитку національної школи

Питання освітніх технологій, великий досвід педагогічних інновацій, авторських шкіл і вчителів-новаторів постійно потребують узагальнення і систематизації.

Педагогічні системи можуть бути описані як цілісні явища за допомогою таких ознак (по В.Г. Афанасьєву):

- інтегровані якості (такі, якими не володіє жоден з окремо взятих елементів),

- складові компоненти;

- структура (зв'язки і відношення між частинами і елементами);

- функціональні характеристики;

- комунікативні властивості (зв'язки з навколишньою дійсністю);

- історичність.

За основу беруть нове для педагогіки поняття «технологія» і новий - «технологічний» підхід до аналізу і проектування педагогічних процесів.

В даний час в педагогічний лексикон увійшло поняття педагогічних технологій. Однак в його розумінні і вживанні існують великі розбіжності.

Технологія - це сукупність прийомів, які застосовуються в якій-небудь справі, мистецтві, майстерності.

Педагогічна технологія - сукупність психолого-педагогічних установок, які визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичний інструментарій педагогічного процесу.

Педагогічна технологія - це продумана у всіх деталях модель сумісної педагогічної діяльності проектуванню, організації і проведенню навчального процесу із забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя.

У нашому розумінні педагогічна технологія є змістовним узагальненням, вбираючим у себе зміст всіх визначень.

Поняття педагогічна технологія може бути представлено трьома аспектами:

1. науково педагогічні технології - частина педагогічної науки, яка вивчає і розробляє цілі зміст і методи навчання та проектує педагогічні процеси,

2. процесуально-описовим: опис (алгоритм) процесу, сукупність цілей, змісту і засобів для досягнення бажаних результатів навчання;

3. процесуально-діючим здійснення технологічного (педагогічного) процесу, функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних педагогічних засобів.

Таким чином, педагогічна технологія функціонує і в якості науки, яка досліджує найбільш раціональні шляхи навчання, і в якості системи способів, принципів рецепторів що застосовуються в навчанні і в якості реального процесу навчання.

В теорії і практиці роботи шкіл сьогодні існує безліч варіантів навчально-виховного процесу. Кожний автор і виконавець вносить в педагогічний процес щось своє, індивідуальне, в зв'язку з чим говорять що кожна конкретна технологія є авторською. Однак є технології, які за своєю метою змістом, методами і засобами мають багато подібного і за цими загальними ознаками можуть бути класифіковані в декілька об'єднаних груп.

Педагогічні технології поділяються:

1. за рівнем застосування;

2. за філософською основою;

3. за ведучим фактором психічного розвитку;

4. за концепцією засвоєння;

5. за орієнтацією на особистість структури;

6. за організаційними формами;

7. за типами управління пізнавальною діяльністю;

8. за підходом до дитини;

9. за домінуючим методом;

10. за категорією учнів.

Звернемо увагу на класифікацію педагогічних технологій за організаційними формами. Сюди належать:

- класно-урочні;

- альтернативні;

- академічні;

- клубні;

- індивідуальні;

- групові;

- колективний спосіб навчання;

- диференційоване навчання

До групових технологій відносять і технології нетрадиційних уроків, в яких має місце розподіл класу на які-небудь групи.

А одним із видів нетрадиційного уроку є інтегрований урок.

При використанні групових технологій на інтегрованих уроках відбувається збільшення активу учнів основне ядро якого складають асистенти (їх називають консультантами, лаборантами) з різних предметів. Консультанти з навчального предмету - це добре встигаючі учні, які цікавляться предметом і виявляють бажання допомогти своїм товаришам у навчанні.

Для ефективного проведення групових занять педагог повинен дуже добре знати клас (не тільки рівень знань, а й особливості особистих відношень, що склалися в колективі), систематично займатися з консультантами (перевіряти якість їх знань, давати методичні рекомендації і т.д.) Деякі додаткові затрати часу на підготовку повністю компенсуються великим педагогічним виграшем.

Ідея інтеграції знань є надзвичайно популярною в освіті. Її освоєння, як показує практика зарубіжних країн (Угорщина, Фінляндія, Німеччина) та науки вітчизняної педагогіки, дає можливість формувати в учнів якісно нові знання, що характеризуються вищим рівнем мислення, динамічністю застосування в нових ситуаціях, підвищення їх дієвості й систематичності. Таким чином інтегрування є якісно відмінним способом структурування, презентації та засвоєння програмового змісту, що уможливлює системний виклад знань у нових органічних взаємозв'язках.

Особливо актуальними є справи інтегрування різнопредметних знань у початковій ланці освіти, оскільки для молодших школярів властиве нерозчленоване сприйняття об'єктів навколишнього світу, без усвідомлення їх історичних ознак. Системний аналіз складових цілого, синтезуюче порівняння з іншими становить для учнів значні утруднення. Одночасно ці операції лише формуються у напрямку від загального до конкретного.

Поняття «інтеграція» - це процес пристосування і об'єднання розрізнених елементів в єдине ціле при умові їх цільової та функціональної однотипності.

В перекладі з латинської «інтеграція» означає «відтворення».Виникла інтеграція як явище фундаментальних наук на фоні своєї протилежності - диференціації. Вона заклала основи і необхідність інтеграції.

Методичними принципами об'єднання предметів є:

1. опора на знання з багатьох предметів;

2. взаємозв'язок в змісті окремих дисциплін;

3. зближення однорідних предметів;

4. розвиток загальних рис для ряду предметів.

Для інтегрування окремих навчальних курсів у початковій школі існують об'єктивні причини й передумови. Однією з причин є необхідність усунути перевантаження дітей скоротити кількість навчальних годин протягом тижня, вилучити їх для предметів розвивально-виховного циклу. Об'єктивною передумовою цього є те, що інтегрований курс зможе вести сам учитель початкових класів, оскільки йому доводиться навчати дітей цих предметів у традиційній ізоляції. Натомість у старших класах інтегрування окремих предметів, навіть споріднених в один, створює труднощі у підготовці вчителя, який би вів цей курс. Адже це вимагає від нього не тільки високої кваліфікації, а й відповідної наукової ерудиції в методах наук на основі яких створено інтегрований предмет.

Тому нерідко на одному уроці, інтегрованому за змістом, доводиться працювати двом, а то й трьом учителям: один, наприклад з літературною частиною матеріалу, другий - з історичною, третій - з образотворчою, четвертий - з музичною тощо. За таких умов інтеграція перетворюється в реалізацію на одному уроці фрагментів різних предметів, що призводить до випадкового зрощення одиниць інформації, штучного поєднання змісту різних шкільних дисциплін.

Безумовно, говорити сьогодні про повну інтеграцію тих чи інших предметів у рамках початкового навчання поки це рано, оскільки для цього спеціальні дослідження необхідне, в яких мають взяти участь і дидакти, і психологи, і методисти. Особливо продуктивно можна буде застосувати такі інтегровані курси у системі диференційованого навчання, у класах з підвищеним рівнем і темпом засвоєння програм.

У концепціях створення національної школи інтеграція змісту освіти розглядається як важлива умова повноцінної реалізації усіх її функцій, на основі інтеграції усіх її навчальних курсів уже створені окремі програми. До них слід віднести художню працю, оскільки художньо-трудова діяльність учнів на заняттях безпосередньо пов'язана з розвитком зору, координацією рухів, мовленням і мисленням.

Ознайомлення з навколишнім світом синтезує не менш природничі знання, а й елементи історії, фольклору, сіспільство-знавства, етики тощо.

Одним з напрямів методичного збагачення уроків є проведення їх на основі інтеграції змісту, відібраного з кількох предметів і об'єднаного навколо однієї теми. Це об'єднання навколо однієї теми. Це об'єднання має на меті інформаційне й емоційне збагачення сприймання, мислення і почуттів учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.

В основі інтегрованого уроку лежить певним чином інтегрований зміст. Інтеграція шкільного змісту може бути повною або частковою. Цікаво, що «характерною рисою початкової школи більшість розбіжних країн стало навчання за інтегрованими курсами. Так, читання, письмо, усне мовлення об'єднані в «мистецтво мовлення», «відомості з історії», географії», громадянства - у громадянство, відомості з фізики, хімії, біології, астрономії - у природознавство. Досвід проведення інтегрованих уроків засвідчує, що їх методика вимагає дуже високого професіоналізму та ерудиції вчителів.

1.3 Сучасний погляд на проблему інтегрованого навчання

У концепціях розвитку національної школи інтеграція змісту освіти тлумачиться як важлива умова повноцінної реалізації усіх її функцій. На основі інтеграції навчальних курсів уже створені окремі програми, наприклад, "Мистецтво" (авторський колектив під керівництвом Л. Масол). В основу даної програми покладено принцип координації художніх знань, оволодіння якими, на думку авторів програми, сприятиме розширенню асоціативних уявлень учнів, забезпечить формування основ цілісної художньоїкартинисвіту[1:201]. Оскільки означена проблема стосується, насамперед, вищої школи, варто зазначити, що питання підготовки майбутнього вчителя до інтеграції знань поки недостатньо висвітлені в дослідженнях сучасних науковців. Окремі аспекти даної проблеми презентовані у працях В. Бондаря, І. Драгомирової, Н. Кузьміної, В. Кузя, О. Мороза, О. Савченко, В. Сластьоніна, Л. Спіріна, Н. Тализіної та ін. Проте питання формування готовності майбутніх учителів початкових класів до реалізації інтегративного підходу у викладанні мистецьких дисциплін в умовах малокомплектної школи допоки не розроблялися зовсім. На сьогодні виникла потреба у висвітленні теоретико-методичних аспектів підготовки педагогічних кадрів до інтегрування змісту предметів художньо-естетичного циклу з урахуванням особливостей різних вікових груп та специфіки програмового матеріалу для кожної з них. Ми виходимо з того, що інтеграція навчання передбачає створення принципово нової навчальної інформації з відповідним структуруванням навчального матеріалу, із навчально-методичним забезпеченням, із новими технологіями. Поняття "інтеграція" походить від латинського intogratio, що у перекладі означає "відновлення", "поповнення" [2: 129]. У довідковій літературі цей термін тлумачиться, як об'єднання в єдине ціле раніше ізольованих частин, елементів, компонентів, що супроводжуються ускладненням і зміцненням зв'язків і відношень між ними [3: 401]. Інтеграція як засіб переходу певної сукупності елементів у нову якість, на думку дослідників, базується не на штучному формуванні потрібного в даному конкретному випадку утворення, а на відродженні природних, об'єктивно існуючих між елементами зв'язків [4: 9]. Таким чином, освітні цілі інтеграції знань спрямовані на формування цілісної "знаннєвої системи" учнів, єдиної картини світу, наукового світогляду. В. Кузь тлумачить інтеграцію, як мету сучасного навчання (створення в школяра цілісного уявлення про оточуючий світ) і як його засіб (знаходження спільної платформи зближення предметних знань)[5:157]. Зазначимо, що в змісті сучасної початкової освіти співіснують дві протилежні тенденції - диференціація та інтеграція. Диференційоване викладання навчальних предметів не містить у собі достатніх умов для мислительного осягнення школярами цілісної картини світу, що спричинює труднощі у встановленні учнями відношень між науковим поняттям чи функцією і відповідним предметом, у практичному застосуванні теоретичних знань. Ще в дошкільному віці в дітей з'являється свій "образ світу". Попри всю свою недосконалість, він має істотну характеристику - цілісність сприймання навколишнього. Зі вступом дитини до школи, зазначає О. Савченко, ця цілісність руйнується через кордони між окремими предметами [6: 46]. Відновити втрачені зв'язки, синтезувати розрізнені знання школярів можна лише у процесі інтеграції, котра в даному випадку постає як механізм самоорганізації хаосу знань, як внесення порядку, єдності в розчленований світ знань із метою підвищення ефективності як їх здобування, так і використання.

Інтеграція знань, тобто вичленення споріднених елементів змісту й поєднання їх у певну цілісність, - досить складний процес, який підлягає певним законам. Серед них І. Козловська виділяє такі: 1. Закон корелятивності: елементи інтеграції повинні мати властивості, які забезпечують їх здатність до узгодженої взаємодії. 2. Закон імперативності: процес є інтегративним тоді й лише тоді, коли виконуються такі умови: поява якісно нових властивостей у результаті інтеграції; наявність системно-структурного характеру зінтегрованого об'єкта; збереження індивідуальних ознак елементів інтеграції; існування декількох стабільних станів зінтегрованого об'єкта. 3. Закон доповнювальності: інтегративні процеси викликають процеси диференціації[4:16-17]. За спрямованістю процесів науковці виділяють інтеграцію зовнішню й внутрішню. Під зовнішньою розуміють єдність, взаємозв'язок окремих частин змісту навчальних предметів; внутрішня інтеграція передбачає взаємопроникнення компонентів, яке відбувається в межах окремо взятої дисципліни. Інтегративний підхід до викладання предметів художньо-естетичного циклу (музики, образотворчого мистецтва, літератури) в початковій школі досить широко обговорюється науковцями й практиками, на законодавчому рівні він задекларований у Державному стандарті початкової освіти (освітня галузь "Мистецтво") [7: 131]. В основу даного підходу покладено такі принципи: - існуючої спільності між окремими видами художньої творчості, яка визначається образно-символічною природою походження, прийомами й законами побудови творів, подібністю соціальних функцій; - генетичного й функціонального взаємозв'язку художньої культури, суспільства і внутрішнього художнього світу особистості; - осмислення учнями закономірностей історичної еволюції мистецтв і художньої культури в цілому.

Саме на цій основі проводяться пошуки доцільних шляхів інтеграції знань, формування різнобічних художніх інтересів учнів, а відтак досягнення певної "універсальності" їх освіти. Адже можливості мистецтв збагачувати духовні сили особистості, вчити переживання глибокої єдності з усім світом і людством у цілому значно посилюються за умови осягнення багатоманітності та глибинного взаємозв'язку духовних цінностей. Як зазначає О. Рудницька, взаємозв'язки у викладанні предметів художньо-естетичного циклу здійснюються на теоретичному й емпіричному рівнях. Теоретичний рівень інтеграції, як необхідна логічна основа розуміння природи мистецтва, передбачає узагальнення й систематизацію знань про художню картину світу. На цьому рівні відбувається усвідомлення сутності понять художнього змісту й форми, жанру і стилю, художньої метафори, символу, алегорії, що потребує зіставлення за принципом аналогії і контрасту різних явищ мистецтва, порівняльного аналізу засобів художнього осмислення навколишньої дійсності, проведення паралелей між творами, близькими за своєю темою, сюжетом, стилем написання, жанровою й структурною композицією тощо. Теоретичний рівень, на думку науковця, має доповнюватися емпіричним рівнем інтеграції особистісно-чуттєвих вражень художнього сприймання, який ґрунтується на психологічних механізмах синестезії (синестезія - це міжсенсорні асоціації, що виникають у суб'єкта внаслідок взаємовпливу візуальних, слухових та інших образів мистецтва й зумовлюються інтегративною природою конкретно-чуттєвого осягненняїх художньо посмислу) [8:41-42]

В умовах малокомплектної школи інтеграція предметів художньо-естетичного циклу має свою специфіку, яка полягає не лише в поєднанні різних мистецьких предметів в органічну єдність, а й у спрямованості на навчання різновікового контингенту учнів. Це потребує від учителя врахування вікових особливостей школярів, здійснення синтезу навчальних дисциплін, різних за змістом і внутрішньовіковою періодизацією. При чому, як зазначає В. Бондар, педагог має усвідомлювати, що "...інтеграція - це не зміна діяльності, не просте перенесення знань з одного предмету на інший, а процес створення нових дидактичних еквівалентів, які відображають тенденції інтеграції сучасного наукового знання" [9: 62]. Отже, вчитель повинен досконало знати шкільну програму, зміст підручників, уміти добирати навчальний матеріал, диференціювати його, знати, який саме матеріал доцільно інтегрувати і з якою метою, володіти технологією проведення інтегрованих уроків.

Формування вищезазначених умінь повинно відбуватися у процесі професійної фахової підготовки, в якій поєдналися б психологічна, теоретична й технологічна складові. Мета такої підготовки - озброїти майбутніх педагогів науково-теоретичними знаннями про специфіку кожного з видів мистецтва, про їх закономірності, про принципи та закони інтеграції, а також сформувати вміння аналізувати, здійснювати відбір і групування навчального матеріалу для його інтегрування, планувати та проводити інтегровані уроки у класі-комплекті.

На досягнення даної мети спрямовані конкретні завдання:

- ознайомити студентів із науковими дослідженнями і практичними здобутками з даної проблеми;

- формувати в майбутніх учителів мотивацію інтегрованого викладання мистецьких дисциплін у класі-комплекті;

- познайомити з технологією інтегрування навчальних дисциплін і на цій основі виробити вміння інтегрувати зміст предметів художньо-естетичного циклу;

- розкрити можливості проведення інтегрованих уроків у малокомплектній школі, використовуючи діючі програми та підручники, формувати вміння їх проведення. Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до реалізації інтегративного підходу у викладанні предметів художньо-естетичного циклу в класах-комплектах можливе як у процесі вивчення базових дисциплін (педагогіки чи окремих методик), так і в ході опрацювання спецкурсу.

Інтегровані уроки

Інтегровані уроки дозволяють глибше опанувати тему, яку вивчаємо. На такому уроці кожен учитель-предметник намагається подати суть того, що вивчається, зі своєї, специфічної для кожного предмета, точки зору. Не останню роль відіграє й оригінальність самої форми проведення уроків. Учнів відразу ж зацікавлює присутність кількох учителів на уроці. Дитяча психологія краще сприймає короткочасні повідомлення, відмінні за формою викладу та джерелом подачі. Особливість спілкування з дітьми кожного окремого вчителя перетворює урок на евристичну бесіду з глибоким та детальним поясненням незрозумілих понять.

Інтегровані уроки за змістом поділяються на три категорії:

а) вступні - до вивчення певного розділу;

б) вивчення нового матеріалу;

в) підсумкові.

На вступних уроках учням в описовій формі подається загальна картина тих явищ, які будуть вивчатися. Цей урок спарений. На ньому працюють кілька вчителів. Наприклад, учитель географії характеризує географічне положення, природні компоненти. Вчитель історії - зародження держави, заняття людей. Вчитель малювання - історичні джерела: картини, архітектурні пам'ятки. Дається загальна картина, ставляться проблемні питання, основні запитання до цілої теми. Це збуджує інтерес учнів. Набуті спільно знання застосовуються на практиці.

Після вивчення певного розділу або теми, коли учні мають грунтовні знання даного матеріалу, проводяться підсумкові інтегровані уроки. На них, використовуючи вже відоме учням, пояснюється велика кількість нових фа'rів, різноманітних процесів, розкриваються перспективи одержання знань з даного розділу.

З особливо великою віддачею проходять уроки в кабінетах, де створені максимальні умови для засвоєння нового матеріалу. Це кабінети біології, фізики, математики, музики. Наявність різноманітних макетів, унаочнень, інструментів, яких немає в кабінеті історії, допоможе учням краще сприйняти та зрозуміти навчальний матеріал.

Серед різних форм проведення інтегрованих уроків найбільш зручною є бесіда. Вона може відбуватися між учителями, які розглядають певну проблему чи явище з різних позицій, поступово з'ясовують суть і закономірності.

Учні мимоволі стають учасниками бесіди: наводять нові факти з життя, запитують про незрозуміле, іноді допомагають У розв'язанні проблеми. У вигляді діалогу р'озглядається значна кількість прикладів. Кожен учитель розкриває певну частину теми. Розпочинається дискусія, в ході якої знаходять істину.

Тут роблять припущення і обгрунтовують свої думки не лише вчителі, але й учні. І нічого, що деякі з них бувають надто фантастичні за змістом. Це творчість знаходження істини в дискусії. Потім розглядаються і обговорюються різні питання і проблеми, що дозволяють людині пізнати Всесвіт.

Інтегровані уроки, які проводять у відповідних кабінетах, дають можливість учням більш глибоко зрозуміти практичне застосування вивченого.

Використання інтегрованих уроків приносить користь не лише учням, а й самому вчителеві. Спілкуючись з колегами, відкриваєш нові факти, іноді більш глибоко задумуєшся над явищами, на які раніше майже не звертав уваги.

Участь у підготовці та проведенні таких уроків з колегами збільшує багаж знaнь, дає можливість відчути Інтеграцію між науками, жодна з яких не може Існувати вlдокремлено вІд інших, вІд самого життя.

Процес інтеграції знань відображає загальну закономірність процесу пізнання, який не обмежується лише природничими процесами.

Науково-технічний прогрес, прискорюючи розвиток науки, сприяє цьому процесові, виступає в ролі потужного "інтегрованого фактора" прикладних наук. На всіх рівнях науки, техніки, народногосподарського механізму існують глибокі взаємозв'язки: всі галузі органічно пов'язані між собою, а НТР розвиває і ускладнює цей процес.

Концепція міжпредметних зв'язків навколо узагальнювальних навчальних проблем сприяє успішному їх розв'язанню, цілеспрямованому розвитку екологічних понять, комплексному висвітленню різних аспектів. Включення учнів в активну пізнавальну діяльність при вирішенні проблемних питань формує їхні переконання.



Розділ 2. Методичні рекомендації для викладання сучасним педагогом інтегративного уроку музики

2.1 Підхід сучасного педагога до нестандартних уроків

музика педагог урок інтегрований

Найбільш поширені такі форми нестандартних уроків:

1. Інтегрований урок. Як правило, такий урок проводять два вчителі. Вони спільно здійснюють актуалізацію знань за двома напрямами опитування (якщо це потрібно), виклад нового матеріалу тощо. Найчастіше поєднуються такі предмети, як історія-географія, історія-література, історія-іноземна мова.

2. Дослідницький урок та лабораторно-практичні роботи. Їхня мета полягає в одержанні навчальної інформації з першоджерел. Ці уроки розвивають спеціальні вміння і навички, стимулюють пізнавальну активність та самостійність. Учні вчаться працювати з історичними документами, підручниками, періодичною пресою.

3. Рольова гра. Вона вимагає від учнів прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати учням. Отже, пошук вирішення проблеми залишається за школярами.

4. Театральна (театралїзована) вистава. На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці і збільшує Їхню самостійність під час підготовки сценарію. Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання. Вони опираються на образ не мислення, фантазію, уяву учнів.

Отже, яким чином можна використовувати існуючі технології або їхні елементи у власній педагогічній практиці? Передусім нагадаймо, що ефективною може бути лише інноваційна технологія, тобто та, яка грунтується на потребах та інтересах учнів. А для цього:

1. Спробуйте дізнатися про своїх учнів якнайбільше: що їм подобається, а що ні у викладанні теорії? Що значить для них бути "цікавим"? Які види діяльності їм більше до вподоби? Чи відчувають вони себе на уроці розкутими? Чи є вних здібності, про які ви ще не знаєте? .

2. Спробуйте змінити стиль викладання. Частіше звертайтеся до учнів з пропозицією і заохоченням: "Добре, що ти це зробиш,"Спробуй, подумай, чи буде тобі цікаво?", "Ти добре вмієш це робити". І відмовтесь від нарікань.

3. Зверніть увагу на те, як викладають ваші колеги, які прийоми і методи застосовують, яким формам навчання надають перевагу.

4. Поділіться з учнями своїми міркуваннями. Зверніть увагу на Їхню інформацію - це підкаже, як вам діяти.

5. Пам'ятайте, що діти дуже чутливі до брехні та несправедливості.

6. Аналізуйте свої дії. Спробуйте систематизувати знахідки. Зіставте їх із досвідом інших. Зважте, може, це - елемент нової технології.

Зміна освітніх домінант, зокрема трансформація освіти зі сфери накопичення знань у сферу формування духовного обличчя людини спричинили потребу в пошуку продуктивних шляхів удосконалення освітньої діяльності вчителя й учня як суб'єктів освітнього процесу. У педагогічній та методичній літературі склалося традиційне бачення організації навчальної діяльності учнів класу-комплекту на уроці, яке полягає в одночасній праці декількох класів із розподілом роботи й часу так, що один клас працював із учителем, інші - самостійно. Це зумовлює певні труднощі в роботі педагога (проведення двох-трьох, часто різнопредметних і різнотемних, уроків як одного) і значно впливає на результати пізнавальної діяльності учнів. Вказаний спосіб організації навчально-виховного процесу, як визнали науковці, є не зовсім продуктивним, і він потребує вдосконалення. На нашу думку, одним з ефективних шляхів розв'язання даної проблеми є реалізація інтегративного підходу до викладання у класі-комплекті. Такий підхід передбачає об'єднання споріднених моментів змісту навчальних предметів для спільного опрацювання одночасно в декількох класах. Інтегроване навчання, як зазначають дослідники (Н. Бібік, С. Гончаренко, О. Савченко та ін.), дає змогу сформувати у школярів цілісне уявлення про навколишній світ, а в умовах класу-комплекту забезпечує організацію спільної навчальної діяльності учнів, спрямованої на досягнення єдиної мети.

2.2 Інтегрований урок та методи його викладання на уроках музики

Інтеграція ( лат. integratio - відновлення, поповнення, від integer - цілий) - поняття, що означає стан або процес наближення, поєднання окремих наук або їх диференційованих частин. В цьому плані великими можливостями володіють уроки музики як уроки поліхудожньої діяльності школярів, що мають на меті, по-перше, суто музичний розвиток дітей, по-друге, їх загальний світоглядний розвиток, філософічне мислення [14: 22]. У зв'язку з цим Л. Масол підкреслює: інтегрування різноаспектних художніх знань, естетичних уявлень, поглядів на рівні свідомості й підсвідомості особистості школяра відбувається спонтанно й незалежно від бажання та волі вчителя, але тільки за умов його організаційно-педагогічного сприяння, широкого спектру методів компаративістики цей процес набуває цілеспрямованого й системно-цілісного характеру [14: 23]. Зважаючи на сказане вище, основою інтегрованого уроку з музики є певним чином інтегрований зміст. Інтеграція змісту уроку музики може бути повною або частковою. Це означає, що пропонувати інтегрований матеріал для опанування учнями музичних знань можна як протягом вивчення усієї дисципліни, так і під час засвоєння окремих близьких за змістом до інших предметів тем і понять. З музикою, на думку багатьох педагогів, рекомендується інтегрувати предмети, теми яких мають спільні або універсальні засоби для цілісного, глибокого їх розкриття через масштабність та універсальність життєвого змісту самих тем і понять. До таких предметів належать як ті, що передбачені Державним стандартом початкової загальної освіти в межах освітньої галузі "Мистецтво", так і інші предмети початкової школи: навчання грамоти, ознайомлення з навколишнім світом, українська мова, природознавство, народознавство, математика тощо [15: 13]. Вивчення молодшими школярами курсу "Музика", який є складовою освітньої галузі "Мистецтво", дає можливість учням цілісно осягати духовно-моральні цінності людства як невід'ємну частину світової музичної культури, опановувати специфіку художньо-образної мови. Інтегрований підхід до викладання музики, зокрема основ музичної грамоти, створює сприятливі умови для засвоєння учнями закономірностей виникнення й розвитку музичного мистецтва в комплексному його поєднанні з науками й мистецтвами, накопичення досвіду "стереобачення" [16: 110] як художніх, так і життєвих явищ, творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до музики як до прояву життя. Вивчення музичної грамоти в початковій школі не є і не може бути самоціллю. Раніше, ніж дитина навчиться розпізнавати, як хто співає або грає, вона має навчитися, що співають і що грають. Тому метою опанування дітьми музичної азбуки, музичного тезаурусу є розвиток музичних і загальних здібностей, слухової сприйнятливості та музичної культури молодших школярів. Саме інтеграція знань на основі єдності універсальних художньо-естетичних категорій - ритму, контрасту, симетрії, композиції, динаміки, гармонії, жанру, форми, розвитку - сприяє формуванню естетичного світовідчуття й світосприймання, поглиблює розуміння цілісності кожного з видів мистецтва, що передає різні аспекти життя в їх єдності [15: 13]. Музична грамота - це система музичних знань або початкових відомостей про музичні явища й об'єкти, про елементи музичної мови, що викладені в доступній формі й пов'язані в практиці навчальних закладів з одночасним розвитком музично-слухових уявлень, ладового, інтонаційного, ритмічного чуття, із цією метою об'єднані із сольфеджіо, що включає у себе як теоретичні, так і практичні форми роботи. Однак слід констатувати, що однією з найбільших проблем навчання музики є низький рівень засвоєння дітьми музичних знань, недостатня сформованість уявлень про елементи музичної мови, про їх значення у створенні музичного образу. Для учнів молодшого шкільного віку це складний і трудомісткий процес, який вимагає від школяра стійкої уваги, зосередженості, концентрації емоційних та інтелектуальних зусиль. В центрі уваги вчителя має бути міцне й свідоме засвоєння школярами таких засобів музичної виразності, як звуковисотність, метроритм, динаміка, тембр, лад, темп, форма тощо.

Використовуючи інтегрований підхід до викладання музичної грамоти, вчитель робить процес опанування дітьми основних елементів музичної мови радісним і цікавим, розширює, розвиває сенсорну сферу учнів, дає цілісне уявлення про мистецькі та життєві явища. З цього приводу варто згадати думки видатного педагога К. Ушинського: "Дитина... мислить формами, фарбами, звуками, відчуваннями взагалі... Таким чином, надаючи початковому навчанню форм, фарб, звуків..., роблячи його доступним якнайбільшому числу відчувань дитини, ми робимо, разом з тим, наше навчання доступним дитині…" [17: 406]. Використовуючи на уроці музики можливості літератури й поезії, образотворчого мистецтва, пластичної діяльності, художньої праці тощо вчитель формує в дітей не тільки навички музичної діяльності, розвиває не лише музичні здібності, він природно вводить школярів у світ звуків, відчуттів, почуттів, явищ, подій і вчинків, які і складають цілісну картину світу, дають синтетичне уявлення про всесвіт. У такий спосіб школярі отримують від педагога універсальний, надійний ключ до розв'язання як навчальних ситуацій і завдань, так і життєвих питань. З урахуванням інтегрованого підходу до засвоєння музичних знань пропонуємо ряд цікавих методичних прийомів і форм роботи, використання яких сприятиме цілісному, глибокому засвоєнню музичних знань, практичних умінь і навичок художньої діяльності, активізації емоційної та інтелектуальної сфери дітей на уроці й у позаурочний час. Інтегровані художньо-творчі завдання. - Прослухані музичні твори віднести до одного з трьох китів (жанрів) музики. Відповідно до характеру музичного твору намалювати: кита, що марширує (сумний, веселий, урочистий марш); кита, що танцює (український, східний, африканський танець); кита, що співає пісню (українську народну, російську, польську, естрадну сучасну або старовинну). - Скласти казку про піаніно. Згадати й зафарбувати кольоровими олівцями на зображеній у зошиті фортепіанній клавіатурі: октаву, в якій може заспівати школяр (голубим кольором); октави, звуками яких можна зобразити літній дощик, срібні дзвіночки, пташку, білочку (кольори учень добирає відповідно до характеру явища або уявного художнього персонажа); октави, звуками яких ти відтворив ходу ведмедя, слона, удари літнього грому (аналогічно до попереднього завдання). - Запропонувати власні варіанти звукових картинок явищ природи, тваринного світу і вказати, в яких октавах їх можна виконати. Придумати назви музичних творів, де зображалися б ці явища. - Придумати казку про музичні звуки, записати її на аркуші цупкого паперу й оформити кольоровими олівцями та акварельними фарбами. Оздобити за допомогою обривної аплікації. - Запропонувати музичні твори, які можна використати для супроводу казкового сюжету. Створити сценарій музичної казки з розподілом ролей між учнями класу. Виготовити казкові атрибути для інсценізації казки. - Скласти казку про Ноти та інших героїв Музичної країни. Намалювати фломастерами чи олівцями портрети скрипкового й басового ключа. Виліпити музичні знаки із пластиліну й заселити ними Музичну країну (оформлений музичний куточок у класі). На нотний стан "музичного деревця" переписати улюблену мелодію:

- Зобразити окремо на аркуші паперу графічну лінію цієї мелодії й уявити, що це обриси природного гірського ландшафту. Розмалювати фарбами уявлену тобою картинку, оформити в рамочку й прикрасити музичний куточок. - Виготовити нотні знаки з паперових смужок на уроці трудового навчання. Створити об'ємну аплікацію, використовуючи ноти та інші музичні знаки. Завдання допоможе виконати вірш про нотні знаки: П'ять лінійок цих чарівних Прийняли усіх гостинно. Тут дієзи і бемолі, Ключ басовий і скрипковий, Нотки дружно виступають, Пісню гарну нам співають. Отакий гостинний пан, Його звати - Нотний стан. - Придумати орнамент до книжкової закладки. Включити в орнамент квіти й нотні знаки. - За прослуханим віршем про гами й лади уявити Тоніку й намалювати її портрет за допомогою олівців і фломастерів. Спробувати за допомогою фарб відобразити її характер: Є у гам-ладів важлива суть - Звуки їх у злагоді живуть. Всі важливі партії співають, Але між собою поважають Ноту першу на початку гами. Це серйозна леді і важлива дама. Гамам всім вона дає ім'я, Тонікою нотна зве її сім'я. Прізвища ж у гам - то їх лади, Настрій надають вони завжди. Це мажор й мінор, їх тільки два - Радості й печалі острова. - Уявити острова Мажору й Мінору та їх мешканців. Розселити мешканців Мажору на першому малюнку, а Мінору - на другому. Придумати назви до своїх малюнків, оформити й прикрасити музичний куточок. - Знайти в запропонованому вірші ті об'єкти, які живуть за ритмом. Намалювати їх. Б'ють годинники на вежах, Звуки линуть за вікном. Ритм за рухом стрілки стежить - Бім! Бом! Бім! Бом! Сходить сонце із-за обрію, Розквітає новий день. В полі дзвоники вітаються І ритмічно так гойдаються: Дзень-дзелень, дзень-дзелень. Продекламувати вірш про дощик із різними мовними інтонаціями (радості, захоплення, подиву, жалю, прохання, вимоги), додаючи ритмічні оплески:



- За допомогою пластичних рухів, пантоміміки, танцювальних елементів зімпровізувати емоційно-образний зміст "музики дощу" (діти заздалегідь виготовляють допоміжні атрибути танцю: збільшений варіант листочків дерев, крапель дощу тощо). - Проспівати "пісеньку дощу" на певній музичній інтонації (одній або двох звуках). Налити в декілька склянок різну кількість води, постукати по них чайною ложечкою, щоб утворилися звуки. Поімпровізувати на склянках, дотримуючись ритму "музичного дощику". - Створити музичний колаж за змістом оповідання про весняні тембри, зобразити його героїв за допомогою вирізання з кольорового картону, паперу, фольги, шматочків шкіри; ліплення з пластиліну. Передати настрій весняної природи відповідно до тексту:



Висновки

Інтеграція навчальних предметів - це вимога часу, це творчість, самобутність, мистецтво педагога . Інтегрований урок стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу учнів, такий урок дає можливість підводити дітей до усвідомленої і емоційно пережитої потреби міркувати і висловлювати свої думки. Тому наша мета була розробити вимоги до проведення уроків у початковій школі.

З метою покращення якості проведення уроку, підвищення рівня знань учнів пропонуємо вимоги до проведення інтегрованих уроків.

Серед загальних вимог, яким повинен відповідати якісний інтегрований урок, виділяють наступні:

1. Використання нових досягнень науки, передової педагогічної практики, побудови уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу.

2. Інформація на уроці оптимальному співвідношенні всіх дидактичних принципів і правил.

3. Забезпечення належних умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з врахуванням їх інтересів здібностей і потреб.

4. Зв'язок з раніше засвоєними знаннями і вміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів.

5. Мотивація і активізація розвитку всіх сфер особистості.

6. Логічність і емоційність всіх етапів навчально-виховної діяльності.

7. Ефективність використання педагогічних засобів.

8. Зв'язок з життям, особистим досвідом учнів.

9. Формування практично необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення і діяльності.

10. Формування вміння вчитися, потреби постійно поповнювати об'єм знань.

11. Ретельна діяльність, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.

Інтегрований урок, як і звичайний традиційний урок, направлений на досягнення триєдиної мети. З урахуванням цього загальні вимоги до уроку конкретизуються в дидактичних, виховних і розвиваючих вимогах.

До дидактичних (навчальних) вимог відносяться:

- чітке визначення задач кожного предмета, що інтегруються на уроці;

- раціоналізація інформаційного навчання уроку, оптимізація інтегрованогозмісту з урахуванням соціальних і особистих потреб;

- раціональне поєднання різноманітних форм і методів;

- творчий підхід до формування структури уроку;

- забезпечення оперативного зворотного зв'язку.

Виховні вимоги до інтегрованого уроку включають:

- визначення виховних можливостей навчального матеріалу, діяльності на урок;

- постановку тільки тих виховних завдань, які органічно витікають із цілей і змісту навчальної роботи;

- формування життєво необхідних якостей: охайності, відповідальності, самостійності, уважності, чесності, колективізму та ін;

- увага і гуманне відношення до учнів, до тримання вимог педагогічного такту, співробітництво зі школярами і зацікавленість у інших успіхах.

До розвивальних вимог відносяться:

- формування і розвиток в учнів позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, інтересів, творчої ініціативи і активності;

- вивчення та врахування рівня розвитку і психологічних особливостей учнів, проектування «зони найближчого розвитку»;

- проведення інтегрованого уроку на випереджаючому рівні, стимулювання нових якісних змін у розвитку.

Таким чином, ми переконалися, що внаслідок врахування класифікації, дотримання технології проведення інтегрованих уроків забезпечується висока ефективність навчально-виховного процесу.



Список використаних джерел та літератури

1. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-2 класи. - К.: Початкова школа, 2001. - 292 с.

2. Професійна освіта: Словник: Навчальний посібник / Уклад. С.У. Гончаренко та ін.; За заг. ред. Н.Г. Ничкало. - К.: Вища школа, 2000. - С. 128 - 129.

3. Великий тлумачний словник української мови / Укл. і гол. ред. В.Т. Бусел. - К. - Ірпінь: Перун, 2001. - 1440 с.

4. Проблеми інтеграції у сучасній професійній освіті: методологія, теорія, практика / За ред. І. Козловської та Я. Кміта. - Л.: Сполом, 2004. - 244 с.

5. Сільська початкова школа у контексті реформування системи освіти в Україні: Монографія / Біда О.А., Волошина Г.П., Коберник О.М. та ін.; За заг. ред. В.Г. Кузя. - К.: Наук. світ, 2002. - 220 с.

6. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. - К.: Абрис, 1997. - 416 с.

7. Державний стандарт початкової загальної освіти: В зб. законодавчих і нормативно-правових актів про початкову освіту / Упор. Лесіна О.В., Ковальчук В.І. - Вінниця, 2004. - 199 с.

8. Рудницька О. Інтегративні зв'язки у викладанні предметів художньо-естетичного циклу // Початкова школа. - 2001. - № 5. - С. 40 - 43.

9. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. - К.: Вересень, 1996. - 129 с.

10. Бех І. Інтеграція як освітня перспектива // Початкова школа. - 2002. - № 5. - С. 5 - 6.

11. Вопросы комплексного обучения в школе: Комплексное обучение в практике массовой школы [Как работать в школе с несколькими группами при одном учителе] / Под ред. С.В. Иванова, Н.Н. Иорданского, И.С. Смирнова. - Сб. IV. - Л.: Брокгауз-Ефрон, 1924. - 110 с.