Унаочнення процесу формування знань з технології виготовлення виробів платтяного асортименту плечової групи у майбутніх вчителів трудового навчання

Все вищезазначене ще раз підкреслює необхідність застосування персональних комп'ютерів у навчальному процесі.

На мою думку не слід зловживати використанням комп'ютерів у процесі навчання. Будь-який навчальний процес буде вдалішим, якщо вчитель використовуватиме звичайні макети, деталі та пристосування.

Безперечно, кожну деталь можна зобразити у комп'ютерній тривимірній графіці. Її можна повернути будь-якою стороною, навіть зазирнути в середину. Але ж набагато краще учень запам'ятає її коли візьме в свою руку, розбере та складе механізм.

Я вважаю, що не можна відстоювати категоричну думку: "Комп'ютерна графіка - нова ера в зображенні деталей та механізмів". Не слід забувати про "живі", справжні макети. У наш час не можна обійтися без того й іншого. Треба так організувати навчальний процес, щоб ці два види наочності перепліталися між собою. Наприклад показати спочатку комп'ютерне зображення, а потім дійсний реальний об'єкт. Тільки тоді навчальний процес буде вдалим, коли під час занять буде використовуватися якомога більше різних видів наочності.

Отже, використання наочності у навчальному процесі значно поліпшує якість знань учнів та спрощує сприйняття навчального матеріалу. Це є необхідною умовою навчального процесу. Адже принцип доступності та наочності є основними принципами навчання.

РОЗДІЛ II

СИСТЕМА УНАОЧНЕННЯ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ З ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ ПЛАТТЯНОГО АСОРТИМЕНТУ ПЛЕЧЕВОЇ ГРУПИ

2.1 Технологічні карти

Технологічна карта - це основний документ технологічної документації, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат. Тобто, загалом, там знаходяться відомості про здійснення технологічних процесів.

Технологічні карти складають для того, щоб виявити найраціональніші методи виконання технологічних операцій. В них відображено науково і практично обґрунтовану послідовність стадій та операцій технологічного процесу, зазначено, на якому устаткуванні, яким інструментом виконувати кожну технологічну операцію та які пристрої застосовувати для цього. Зазначено також кваліфікацію робітника, норму часу на виконання кожної операції та ін.

Технологічні карти складають на цілі вироби або на окремі деталі Форма і зміст технологічних карт залежать від умов, в яких виконуватимуться технологічні операції. їх заповнюють у тій послідовності, в якій відбувається технологічний процес на даний виріб. Кількість окремих операцій у загальній технологічній карті залежить від складності технології виробу. Всі карти на виріб мають бути пронумеровані.

Спочатку заповнюють верхню частину карти, а в лівому куті креслять ескіз оброблюваної деталі. Потім послідовно заповнюють всі графи карти.

Однак на сучасних підприємствах робітник виконує не всі операції над деталлю, а тільки окремі з них. Тому для зручності користування технологічними картами їх залежно від виконуваних операцій поділяють на окремі операційні карти [46, с. 201].

Таблиця 2.1.

Технологічна послідовність обробки коміра

№ т.н.о.	Зміст неподільної операції	Спеціальність	Розряд	Норма часу, с	Обладнання та інструменти
2.1	Обшити комір з м'якою прокладкою	М	4	57	Пфафф 953
2.2	Закріпити шов обшивання коміра на нижній комір	М	4	29	Пфафф 953
2.3	Вирізати надлишки тканини в кутах коміра	Р	2	8	Ножиці
2.4	Вивернути комір	С	1	13	Коннегиссер Д 4973
2.5	Припрасувати відкладний комір, виправляючи перекат коміра закріпленого по шву обшивання	П	4	56	Файт HD 2000
2.6	Закріпити відльоти коміра по нижньому зрізу на відстані від кінців відльоту до намітки плечових зрізів в два прийоми.	М	3	26	Пфафф 953
2.7	Намітити положення плечових зрізів на комірі чи стійці коміра	Р	2	17	Надсічечник
	Всього			206
2.1	Обшивання верхнього коміру нижнім	М	3	24	Пфафф 953
2.2	Висікання кутиків	Р	2	8	Ножиці
2.3	Вивернути комір	С	2	15	Коннегиссер Д 4973
2.4	Припрасувати відкладний комір, виправляючи перекат коміра	П	4	56	Файт HD 2000
2.5	Прострочування відльоту коміра в чистий край	М	3	29	Пфафф 953
2.6	Закріплення відльоту коміра на машині потайного стібка	М	3	26	Пфафф 953
2.7	Прокладання оздоблювальної строчки	М	3	24	Пфафф 953
2.8	Припрасування коміра	П	2	29	Файт HD 2000
	Всього			211



2.2 Плакат

Плакат -- це найчастіше поліграфічне виконання художнього оригіналу. Основні вимоги до плакату такі: плакат повинен сприйматися з великої відстані, бути помітним на фоні інших засобів візуальної інформації.

Рис. 2.2 Жіноча блуза

2.3 Технічний малюнок

Залежно від сезону плечові вироби бувають весняно-осінні, літні, зимові; за призначенням - святкові, повсякденні, домашні, пляжні, робочі та ін.; для різних груп людей: жінок, чоловіків, дітей різного віку. При створенні плечового виробу передусім звертають увагу на його призначення і на основі цього роблять художні ескізи, де зображують модель спереду і ззаду.

Спираючись на технічний рисунок, роблять опис моделі, в якому вказують його призначення, розкривають особливості форми, силуету, крою, розміщення декоративних деталей. Усі плечові вироби можуть мати багато варіантів залежно від того, чи мають вони коміри і рукава [45].

Малюнок. 2. 1. Варіант сукні з короткими рукавами, але без коміра

Малюнок. 2.2. Варіанти суконь без комірів, але з довгими і подовженими рукавами



Малюнок 2.3. Варіанти суконь без комірів і без рукавів

2.4 Використаня схеми викрійки коміра

Комір - це основна частина одягу, яка огортає шию людини. Комір є важливою деталлю у вирішенні художнього образу одягу. У деяких випадках (у зимовому одязі) він виконує теплозахисну функцію. Конструкції комірів різноманітні і різняться формою, розмірами і способами технологічної обробки. Всі коміри можна розділити на групи за такими ознаками:

* за способом з'єднання коміра з деталями ліфу: вшивні (мал. а); суцільнокрійні (мал. б); комбіновані (мал. в);

Малюнок 2.4. Класифікація комірів за способом з'єднання коміра здеталями ліфу: а) вшивний; б) суцільнокрійний; в) комбінований



Малюнок 2.5. Класифікація комірів за характером застібки: а) закрита;

б) відкрита

До комірів, які будуються на основі прямого кута, належать пряма стойка, прилегла до шиї, стійка, відхилена від шиї, комір відкладний на відрізній стойці, типу «хомутик», стояче-відкладний.

Вони будуються окремо від креслення основи пілочки і спинки -після уточнення розмірів горловини.

а

б

Малюнок. 2.6. Класифікація комірів за принципом побудови: а) на основі прямого кута; б) на основі горловини

Основні конструктивні елементи, які зустрічаються у комірах, подано на прикладі відкладного коміра (мал. 2.6.). У готовому вигляді комір складається з двох частин: ви димої - відльоту, що лежить над плечима, і невидимої - стійки, яка так і суцільнокрійна з відльотом. Стійку і відльот розділяє лінія перегину. Ширина коміра посередині визначається сумою висоти стойки і ширини відльоту.

Співвідношення висоти стойки і ширини відльоту для різних форм комірів різне. Стойка може бути дуже маленькою (0,5 … 1,5 см) або її може не бути взагалі, такий комір прийнято називати відкладним. Тоді комір складається тільки з відльоту і в готовому виробі, вдягнутому на фігуру, плоско лежить на опорній поверхні навколо горловини. Якщо у коміра відсутній відльот, то він має вигляд стойки.

Конструкція коміра має забезпечувати його зовнішній вигляд і високу якість у виробі, який відповідатиме ескізу, зразку або фотографії моделі.

Вихідними даними для побудови коміра є довжина лінії горловини пілочки і спинки (Lгорл), ширина відльоту (Швідл), висота стойки (Вст), форма і розмір кінця коміра, встановлені в результаті аналізу зовнішнього вигляду виробу на ескізі або фотографії моделі.

Виконуючи креслення конструкції коміра, необхідно слідкувати:

* щоб довжина лінії вшивання коміра в горловину і довжина лінії горловини виробу були однакові (крім випадків, коли різниця довжин необхідна за моделлю);

* щоб лінії конструкції коміра йшли під прямим кутом до лінії його середини (крім лінії відльоту, коли це не вимагається за моделлю);

* для суміщення з лінією плечового шва, на кресленні конструкції коміра на лінії вшивання у горловину ставиться контрольна мітка [45].

2.5 Застосування комп'ютерної техніки як наочного знаряддя

Розробка нової моделі блузи в конструкторі передбачає кілька етапів:

І етап. Розробка ескізу моделі.

ІІ етап. Визначення вихідних даних для розробки креслення конструкції.

ІІІ етап. Побудова креслення базової конструкції.

ІV етап. Моделювання.

V етап. Оформлення комплекту лекал.

VІ етап. Градація (розмноження комплекту лекал на суміжні розміро-зрости).

VII етап. Оформлення проектно-конструкторської документації на модель.

Сьогодні досягнення у галузі комп'ютерних технологій у змозі забезпечити автоматизоване виконання всіх етапів проектування швейного виробу, починаючи зі створення ескізу за допомогою графічних редакторів і закінчуючи одяганням віртуального виробу на електронний манекен.

Послідовність розробки нової моделі одягу в автоматизованому режимі майже не відрізняється від традиційного «ручного» проектування, а застосування комп'ютерних технологій і техніки, за допомогою яких створена сучасна система автоматизованого проектування (САПР) одягу, значно полегшує, спрощує і прискорює процес проектування швейних виробів.

Розробка ескізів нових моделей одягу (мал. 49). Діяльність художника модельєра одягу вимагає не тільки творчих здібностей, але й виконання великого обсягу рутинної роботи, пов'язаної зі створенням ескізів, підбором кольорових рішень і фактури тканини.

Сьогодні створено автоматизоване робоче місце (АРМ) художника-модельєра, що полегшує працю і надає йому широкі можливості використання кольорової комп'ютерної графіки в процесі розробки ескізів модельного одягу. В різних САПР одягу цей етап (модуль або підсистема) має різну назву («Ассоль-Дизайн», САПР «Ассоль»; «Художник», САПР «Грація»; «Fasion Studio», САПР «Gerber Technology» тощо). Однією з особливостей сучасного АРМ художника-модельєра є те, що воно дає змогу створювати на основі ескізів і фотографій віртуальні колекції моделей одягу з повною ілюзією об'єму, з використанням матеріалів різних рисунків і фактур.

Створюють ескізи і технічні рисунки моделей одягу за допомогою

спеціальних програм - графічних редакторів, серед яких широко відомі: Corel Draw, Adobe Photoshop, Corel Xara та інші.

Мал. 2.7. Побудова манекену фігури за введеними значеннями розмірних ознак

Формування вихідних даних для побудови креслення базової конструкції (мал. 2.7.). Перш ніж розпочинати розробку креслення конструкції одягу, необхідно визначити вихідні дані: перелік і значення розмірних ознак (їх зміни за розміром, зростом і повнотою), а також прибавок на вільне облягання [51].

У САПР «Грація», «ЛЕКО», «JULIVI», «eleandr CAD» уже введені розмірні ознаки типових фігур чоловіків, жінок і дітей. Базу розмірних ознак можна редагувати та вводити дані індивідуальної фігури. Сьогодні науковці-комп'ютерники працюють над можливістю введення в базу даних індивідуальних розмірних ознак із цифрової фотографії або за допомогою боді-сканера.

Деякі САПРО містять бази даних значень прибавок на вільне облягання для різних видів одягу (наприклад, САПР «eleandr CAD»).

Розробка базової конструкції одягу. В комп'ютерному режимі в сучасних САПРО отримати креслення конструкції одягу або основу для подальшого моделювання можна такими способами:

* ввести лекала або конструкцію одягу в персональний комп'ютер за допомогою дигітайзера;

* побудувати креслення конструкції одягу за методикою конструювання;

* побудувати креслен ня конструкції із застосуванням методу розгортки (3D-проектування);

* передати інформацію про лекала в електронному вигляді на диску, дискеті або електронною поштою.

Для передачі інформації про лекала в електронному вигляді з од-нієї системи в іншу існують спеціальні програми - конвертори. Про-грама конвертор призначена для імпорту або експорту даних з однієї системи в іншу і виконує перетворення формату файлів, створених в іншому програмному забезпеченні. Більшість сучасних САПР одягу дають змогу побудувати креслення конструкції за методикою конструювання або ввести інформацію за допомогою дигітайзера, наприклад, САПР «JULIVI», «Грація», «АБРИС», «Grafis» або фотодигітайзера - САПР «Ассоль», «ЛЕКО», «Релікт».

У процесі побудови креслення конструкції одягу база даних розмірних ознак підключається автоматично. Побудувавши креслення конструкції одягу в САПРО, є можливість змінити вихідні розмірні ознаки (обхват грудей, талії, стегон) і миттєво отримати креслення конструкції одягу іншого розміру.

Моделювання деталей конструкції одягу. Засоби моде-лювання використовують для розробки нової моделі одягу на основі базової конструкції. В сучасних САПРО широко представлені команди моделювання: часткове або повне перенесення виточок; паралельне, конічне і комбіноване розширення деталей; розрізання лекала на дві частини; відрізання частини лекала; оформлення виточок, защипів, складок тощо.

Крім того, в автоматичному режимі є функції, які складно виконати у ручному режимі. Наприклад, функція, яка дає змогу симетрично розкрити лекало, розгорнути його відносно лінії згину, з кількох лекал зібрати одне тощо. У САПР «Ассоль», наприклад, пропонуються напівавтоматичні команди для розробки базових конструкцій рукавів похідних покроїв (ре-глан, суцільнокрійного та комбінованого) методом шаблонів.

Оформлення лекал моделі. Наступними етапами роботи, після розробки креслення конструкції одягу, є копіювання деталей з креслення, формування припусків на шви і оформлення лекал. Аналогії цих процесів можна знайти й у САПР одягу [51].

Додавання припусків на шви виконується у САПР одягу точніше та швидше, ніж у ручному режимі. Після того, як конструктор задає значення припусків на ділянках лекала, програма відображає шви лекала на екрані. Крім того, існує чимало функцій, які дають можливість будувати лекала з клейових матеріалів, похідних лекал із підкладкового матеріалу, похідних і допоміжних лекал з основного матеріалу.

Технічне розмноження лекал (градація). Після того, як комплект лекал на базовий розміро-зріст створено, виконують розмноження лекал за всіма необхідними розмірами і ростами. Сучасні САПР одягу пропонують велику кількість різних режимів градації: пропорційна, непропорційна, зі стрибком, градація способом групування тощо. Схеми градації для різного асортименту одягу, що добре зарекомендували себе в роботі, заносять у довідник і в будь-який момент ними можна скористатися. Функцію градації лекал майже ніколи не виокремлюють як підсистему, а вбудовують у підсистему разом із функціями моделювання і оформлення контурів лекал.

Розробка проектно-конструкторської документації.

Відомо, що для впровадження нової моделі одягу в промислове виробництво необхідно під го тувати проектно-конструк торську документацію. Для формування такої документації САПР надає широкі можливості. Коли лекало тільки створюється в САПР одягу, інформація про нього автоматично зберігається в пам'яті комп'ютера (назва лекала, вид матеріалу, кількість деталей крою, його площа тощо), що дає змогу автоматично сформувати специфікацію лекал моделі. Наприклад, в САПР «JULIVI» є підсистема «Табель мір», що дає змогу швидко і точно створювати цей документ завдяки буферу обміну, де зберігаються значення параметрів лекал для усіх розмірів і ростів.

ВИСНОВКИ

Отже, принцип наочності є одним з важливих для організації ефективного процесу навчання молодших школярів. Адже без чуттєвої основи засвоєні знання будуть формальними. Вони, у кращому випадку, запам'ятовуються учнями, але не будуть для них зрозумілими, тобто усвідомленими і осмисленими. «Слово, - зазначав визначний фізіолог І. П. Павлов, - яке загубило зв'язок із реальними предметами і явищами, що ним позначаються, перестає бути сигналом для суб'єкта, втрачає для нього своє пізнавальне значення».

Суть принципу наочності полягає у створенні образів, конкретних уявлень, на основі яких будується навчально-пізнавальна діяльність учнів, спрямована на оволодіння системою природознавчих уявлень і понять.

Для вивчення багатьох об'єктів і явищ, недоступних для безпосереднього сприймання їх у натурі, вчитель використовує й графічні наочні посібники: картини, таблиці, схеми, кольорові листівки, роздавальні картки тощо.

Потреба в демонструванні графічних наочних посібників зумовлена тим, що уявлення, які дістають діти тільки з розповіді вчителя або читання статті і які не закріплені зоровими образами, можуть бути неправильні. Отже, демонстрування навчальних таблиць і картин, супроводжувані поясненнями, допомагають створити в учнів образні уявлення про предмети і явища навколишнього середовища.

Але слід звернути увагу також і на те, що всі методи і прийоми знаходяться в тісному діалектичному взаємозв'язку. Кожен метод за певних умов може бути прийомом того чи іншого методу.

Зрозуміло, що вирішальне значення у виборі методів навчання і формування їх структури відіграє зміст навчального матеріалу. Ефективність процесу навчання великою мірою залежить як від вдалого вибору методів, так і від їх внутрішніх структур, умілого поєднання прийомів зовнішньої діяльності вчителя і внутрішньої пізнавальної самодіяльності учнів.

Вибір та використання тих чи інших методів та прийомів має диктуватись передусім педагогічною ситуацією, що має місце, конкретними дидактичними обставинами, а також умінням учнів адекватно реагувати на застосовування відповідних прийомів. Не останнє місце відіграє при цьому рівень сприймання учнями тих чи інших методів та засобів навчання.

Глибоко продуманий зміст уроку, чітка організація роботи і вміле використання наочності розвивають активність учнів, забезпечують високу якість знань, виховують увагу, старанність і любов до праці.

Під час написання цієї роботи ми дійшли висновку, що наочність навчання в трудовому навчанні є обов'язковою для учнів.

За допомогою наочності діти розвивають пам'ять, уяву, мислення.

Майбутній вчитель повинен під час навчання основам навчання швейної справи демонструвати учням наочний матеріал: технологічні малюнки, ілюстрації, технологічні таблиці, схеми, коп'ютерні програми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Варзацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів // Початкова школа. - 1991. - №2. - С. 28-31.

2. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід. - Харків: Скорпіон, 2000. - 120 с.

3. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Навчання грамоти в початкових класах: Посібник для вчителів. - К.: Радянська школа, 1982. - 174 с.

4. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Робота з дитячою книжкою. - К.: Радянська школа, 1982. - 240 с.

5. Ващенко М. Виховання у молодших школярів любові до читання // Початкова школа. - 1989. - №2. - С. 11-16.

6. Величковский Б.М. Психология восприятия. - М.: Педагогика, 1973. - 80 с.

7. Вербицкий К.М. Восприятие: механизмы и модели. - М.: Педагогика, 1974. - 124 с.

8. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Радянська школа, 1976.-269 с.

9. Вікова та педагогічна психологія (О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.

10. Вікторенко І. Особливості сприймання молодших школярів // Рідна школа. - 2003. - №4. - С. 61-63.

11. Головатий М.Ф. Навчи себе сам. - К.: МАУП, 2002. - 120 с.

12. Гушулей Й.М. Основи техніки. - К.: Освіта, 1996. - 144 с.

13. Єгорова Р.И., Монастирськая В.П. Учись шить.- М.: Просвещение,1989.

14. Кальней В.А., Капралов В.С., Поляков В.А. Основы методики трудового и профессионального обучения. -М.: Просвещение”, 1987. - 191 с.

15. Кравець В.П. Історія зарубіжної класичної педагогіки та шкільництва. - Тернопіль, 1992. - 488 с.

16. Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 418 с.

17. Левченко Г.Є., Терещук Б.М. Трудове навчання. Робочий зошит для 5 класу (технічні види праці). -К.: Махаон-Україна, 1998. -96 с.

18. Левченко Г.Є., Терещук Б.М. Трудове навчання. Робочий зошит для 6 класу (технічні види праці). -К.: Сакцент, 1998. -128 с.

19. Лында А.С. Методика трудового обучения. - М.: “Просвещение”, 1977. - 232 с.

20. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя: Из опыта работы. - М.: Просвещение, 1980. - 76 с.

21. Мадзігон В.М. та ін. Трудове навчання: Навч. посібник для 7 кл. - К.: Освіта, 1996. - 192 с.

22. Макэлри Б. Рабочая память и фокальное внимание // Психология обучения. - 2002. - №9. - С. 42-44.

23. Маркова А.К. и др. Мотивация учения и ее воспитание у школьников. - М.: Педагогика, 1983. - 65с.

24. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. - М.: Просвещение, 1972. - 204 с.

25. Менчинская Н.А. Проблемы обучения и развития // Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии. - М.: Просвещение, 1978. - С. 317-333.

26. Методика формирования трудовых умений и навыков у учащихся 5-7 классов / Под ред. Качнева В.И. - К.: Радянська школа, 1989. - 144 с.

27. Нісімчук А.М., Падалка О.С., Смолюк І.О., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. -К.: Просвіта, 2000. - 368 с.

28. Онищук В.О. Типи, структура і методика уроку в школі. - К.: “Радянська школа”, 1973. - 186 с.

29. Орлов В.И. Активность и самостоятельность учащихся // Педагогика. - 1998. - №3. - С. 44-48.

30. Охитина Л.Т. Психологические основы урока. - М.: Просвещение, 1977. - 78 с.

31. Падалка О.С., Нісімчук А.М., Смолюк І.О., Шпак О.Т. Педагогічні технології. - К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1995. - 253 с.

32. Пархоменко М. Методика роботи над словом, текстом на уроках читання // Початкова школа. - 1997. - №7. - С. 44-48.

33. Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка. - К.: Вища школа, 1986. - 543 с.

34. Педагогічна майстерність. / За заг.ред. І.А. Зязюна -К.: Вища шк., 1997. - 349 с.

35. Педагогічна психологія / За ред. Л.М. Проколієнко і Д.Ф. Ніколенка. - К.: Вища школа, 1991. - 183 с.

36. Пєхота О.М., Кіктенко А.З., Любарська О.М. та ін. Освітні технології / За заг. ред. О.М.Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - 256 с.

37. Питання методики дидактичних досліджень. - К.: Вища школа, 1972. - 157 с.

38. Полный курс кройки и шитья. Как шить красиво. Под ред. Устиновой Э. -М.:

39. Прокопьева З.И., Бережкова Г.М. Словарь-справочник по трудовому обучению. - Мн.: Нар. асвета, 1987. - 96 с.

40. Проць Н. Особливості використання наочності і ТЗН у період навчання грамоти // Початкова школа. - 1987. - №9. - С. 26-33.

41. Психология: Словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

42. Рубинштейн С.Л. Общая психология. - М.: Педагогика, 1972. - Т.1. - 418 с.

43. Сидоренко В.К., Терещук Г.В., Юрченко В.В. Основи техніки і технології: Навчальний посібник. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. - 163 с.

44. Слюсаренко Н.В. Розвиток творчих здібностей учнів 5-9 класів на уроках обслуговуючої праці засобами ігрової діяльності : Навчально-методичний посібник. - Херсон, 2002. -148 с.

45. Труханова А.Т., Исаев В.В., Рейнова Є.В. Основи швейного производства М.: Просвещение,1989.

46. Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. Ч. I. - К.: Видавництво РННЦ „ДІНІТ”, 2000. - 248 с.

47. Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. Ч. II. - К.: Видавництво РННЦ „ДІНІТ”, 2000. - 186 с.

48. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Вид. центр. “Академія”, 2002. - 528 с.

49. Фридман Л.М. Формирование познавательных интересов у школьников. - М.: Просвещение, 1979. - 232 с.

50. Харишин О. Активізація розумової діяльності учнів // Початкова освіта - 2001. - №5. - С. 4.

51. Холмянский Л.М., Щипанов А.С. Дизайн. - М.: Просвещение, 1985. - 240 с.

52. Шехтер М.З. Зрительное опознание: закономерности и механизмы. - М.: Педагогика, 1981. - 236 с.

53. Юркевич В.С. Развитие начальных уровней познавательной потреб-ности у школьника // Вопросы психологии. - 1980. - №2. - С. 80-86.

54. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2003. - 560 с.

55. Якиманская И.С. Разработка технологии личностно-ориентированого обучения // Педагогика. - 1995. - №2. - С. 84-89.

Размещено на Allbest.ru