Співробітництво України з країнами Болонського процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Зміст

Вступ

Співробітництво України з країнами Болонського процесу

Висновок

Список використаної літератури

освіта україна болонський європейський

Вступ

Соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження у світове товариство неможливі без структурної реформи системи вищої освіти. Пріоритетним завданням є модернізація вищої освіти відповідно до положень Болонської декларації, одним з принципів якої є впровадження кредитно-модульного навчання як новітньої моделі організації навчального процесу.

Європейський процес на сучасному етапі швидко рухається вперед.

Важливо, щоб люди не забували, що Європа - це не тільки валюта «євро», банки та економіка, а й «Європа знань». Ми повинні зміцнювати її, покладаючись на інтелектуальну, культурну, соціальну й технічну велич нашого континенту. «Європа знань» сформована на базі університетів, які і надалі відіграють головну роль в її розвитку.

Сьогодні ми перебуваємо на початковому етапі важливих змін у сфері освіти та умов праці, коли необхідно впроваджувати різні курси підвищення рівня кваліфікації, тому що навчання протягом усього життя є дуже важливим процесом. Ми зобов'язані організувати для наших студентів і суспільства загалом таку систему вищої освіти, яка б забезпечила найкращі можливості для реалізації їхніх умінь.

Європейський простір вищої освіти відкриває величезні перспективи.

Ставлячись з повагою до наших національних відмінностей, ми, разом з цим, маємо докласти всіх зусиль, щоб знищити кордони у розвитку структури викладання та навчання, що сприяло б збільшенню мобільності та тіснішій співпраці.

Здобувши міжнародне визнання та маючи великий потенціал, наша освітня система має багато прихильників як у країнах Європи, так і маючи за її межами. Формується така система, в якій два основні рівні (доступеневий та післяступеневий) будуть еквівалентними на міжнародному рівні.

Оригінальності та гнучкості системі освіти надає упровадження кредитів (таких, як у ECТS) і семестрів. Це дасть змогу визнавати отримані кредити для тих, хто бажає почати або продовжити навчання в будь-якому європейському університеті та здобути науковий ступінь у будь-який період свого життя. Звісно, має бути забезпечення право на вступ до академічного закладу в будь-який період професійного зростання особливості за будь-якого рівня освіти.

Студенти повинні мати доступ до різноманітних програм, зокрема можливість багатопрофільного навчання, вдосконалення рівня володіння іноземними мовами і використання нових інформаційних технологій. У другому циклі навчання вони матимуть змогу вибирати між короткотривалим навчанням для здобуття ступеня «магістр» та довготривалим навчанням для здобуття звання доктора наук з можливістю переходу від одного рівня до іншого. На обох цих етапах після отримання першого диплому відповідна увага приділяється науковому дослідженню та самостійній діяльності.

Крім цього, на обох рівнях сприятимуть, щоб студенти щонайменше один семестр навчались за обраним фахом в університеті іншої країни. Водночас більше викладачів і дослідників повинні працювати за межами своєї держави - в європейських країнах. ЄС, підтримуючи цей напрямок вищої освіти сприятиме, разом з цим, працевлаштуванню студентів і викладачів.

Більшість країн, і не лише європейських, переконані у потребі стимулювання такого розвитку. Конференції ректорів та президентів університетів країн Європи, а також груп експертів та науковців, сприяли поширенню цих думок.

Конвенція щодо визнання кваліфікацій вищої освіти в академічній сфері в Європі була ухвалена в Лісабоні.

Конвенція встановила основні вимоги і визнала, що деякі країни можна залучати до цього процесу конструктивно. Це доволі загальне підґрунтя для взаємного впровадження ступенів вищої професійної освіти через відповідні директиви ЄС.

Наші уряди, однак, продовжують відігравати важливу роль у реалізації поставленої мети, підтримуючи заходи, завдяки яким можна підтвердити і визнати відповідний рівень здобутої освіти. Ми сподіваємося, що надалі це допоможе укладати договори між університетами. Послідовно гармонізувати структуру рівнів та етапів можна шляхом закріплення вже здобутого досвіду спільними дипломами, експериментування, діалогу з усіма зацікавленими сторонами.

Співробітництво України з країнами болонського процесу

Болонський процес розпочатий в 1999 році міністрами освіти та керівниками університетів з 29 країн, Болонський процес має на меті створення Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) до 2010 року, надалі процес розвинувся в крупну реформу, що базується на співробітництві між міністрами, вищими навчальними закладами, студентами та викладачами з 46 країн, з участю міжнародних організацій. Участь в Болонському процесі -- це добровільне рішення, прийняте кожною країною і її спільнотою вищої освіти, -- підтримати принципи, виділені в Європейському просторі вищої освіти.

Болонський процес не має на меті гармонізувати національні освітні системи, а швидше забезпечити інструмент для їх поєднання. Суть полягає в тому, щоб дозволити різноманітності національних систем і університетів бути підтриманими, поки Європейський простір вищої освіти покращить прозорість між системами вищої освіти, а також забезпечить інструменти для полегшення визнання ступенів і академічних кваліфікацій, мобільності та міжуніверситетських обмінів. Реформи базуються на десяти простих цілях, які зараз впроваджуються урядами та навчальними закладами. Найбільш важливим є те, що всі країни-учасники погодилися з три-цикловою порівнюваною системою: до одержання академічного ступеня (ступінь бакалавра) та після його одержання (ступені магістра та доктора філософії).

Головні діячі Болонського процесу -- це:

· Міністри освіти країн, що підписали Болонську декларацію.

· Представники Європейських університетів (EUA -- Європейська асоціація університетів), професійних вищих навчальних закладів (EURASHE -- Європейська асоціація вищих навчальних закладів), студентів (ESIB -- Національні спілки студентів Європи), агенцій забезпечення якості (ENQA -- Європейська мережа забезпечення якості у вищій освіті) та Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури - Європейський центр вищої освіти (UNESCO-CEPES).

· Процес також підтримується Європейською Комісією та Радою Європи.

Всі діячі задіяні в Робочій групі з реалізації Болонського процесу (Bologna Follow Up Group (BFUG)), яка регулярно проводить зустрічі з метою подальшої розробки десяти робочих ліній та підтримує впровадження Болонської Декларації. Зустріч міністрів проходить кожні два роки для дослідження останньої стадії впровадження та огляду її курсу. Рішення приймаються на основі консенсусу.

З часу прийняття Болонської Декларації в 1999 році, європейські міністри освіти зустрічалися кожні два роки для подальшого обговорення і досягнення початкових цілей. На сьогодні міністрами було випущено комюніке: Празьке (2001), Берлінське (2003), Бергенське (2005), Лондонське (2007), в кожному з яких було відмічено зроблений прогрес та пріоритети на короткотривалий і довготривалий періоди.

На зустрічі у Празі було домовлено додати ще дві робочі лінії:

· включення стратегій навчання протягом всього життя (система безперервної освіти -- Lifelong Learning);

· залучення вищих навчальних закладів та студентів, як необхідних партнерів Болонського процесу;

· сприяння привабливості Європейського простору вищої освіти.

На зустрічі в Берліні вони погодилися прискорити процес шляхом встановлення середнього крайнього строку (терміну) до 2005 року для розвитку:

· забезпечення якості;

· прийняття системи ступеневих структур на основі двох головних циклів;

· визнання ступенів.

Крім того, вони вирішили ввести додаткову робочу лінію «Навчання в докторантурі та підтримка молодих дослідників», особливо посилаючись на те, що докторські програми є третім циклом Болонського процесу.

На зустрічі в Бергені міністри до наступної зустрічі в 2007 році взяли на себе зобов'язання посилити соціальний аспект та усунути перешкоди для мобільності, а також покращити:

· Впровадження прийнятих стандартів та директив із забезпечення якості.

· Впровадження національних структур кваліфікацій.

· Присвоєння і визнання загальних ступенів.

В Україні впродовж 15 років існує бінарна система навчальних закладів - гармонійне поєднання двоступеневої структури вищої академічної освіти (базовою є повна вища) та професійної підготовки за дворівневою структурою - бакалавра і магістра.

У 2004 році Україна, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Молдова стали сторонами Європейської Культурної Конвенції. Усі 5 країн ратифікували Лісабонську Конвенцію.

Критерії країн-учасниць у Болонському процесі було визнано Берлінським Комюніке.

Для усіх країн Болонь є моделлю реформ у їхніх системах вищої освіти, а Болонський процес - містком до Європи.

Запроваджена в Україні бінарна система вищої освіти розглядається як суттєвий доробок у розвитку ідей Лісабонської Конвенції щодо визнання кваліфікації на Булонської декларації щодо забезпечення мобільності випускників на академічному та кваліфікаційному рівнях.

Разом з європейськими університетами запроваджено нові магістерські програми, які є елементами системи додаткової (освіти протягом життя). В Україні розроблені стандарти вищої освіти, що узгоджуються з механізмами ECTS, гарантують якість освіти на основі впровадження компетентністної моделі фахівця. Без сумніву, ці досягнення допоможуть у проведенні подальшої політики EUROPASS.

Українські університети відповідно до угод з європейськими університетами-партнерами:

· формують спільні навчальні плани і програми для студентів, що дає можливість отримати дипломи обох університетів;

· здійснюють навчання студентів на декількох мовах 9 країн-університетів і т.д.

На Ризькому семінарі у 2004 році було запропоновано визнавати документ про освіту у закладах інших країн ні рівних умовах із вітчизняними.

Разом з Британською Радою впроваджуються нові методики вивчення студентам англійської мови, щоб забезпечити можливість ефективного навчання за межами України. Проводиться робота зі співробітництва з INQA щодо розвитку системи страхування якості освіти (QA), впроваджується кредитно-модульна система. Надається підтримка національному органу студентського самоврядування щодо співробітництва з асоціацією національних спілок студентів Європи.

Болонський процес відповідає політиці Єврокомісії у сфері вищої освіти, яка допомагає впроваджувати європейські програми. Щоб зробити європейську вищу освіту привабливою в інших регіонах світу, слід, насамперед, підтримувати заклади освіти, які заохочують якість у Європі та сприйняття цієї якості за межами Європи.

Українська вища освіта прагне досягти прозорості в оцінці якості вищої освіти на державному і міжнародному рівнях, більшої відповідності потребам молоді і вимогам внутрішнього та зовнішнього ринку праці, а тому без відворотно обрала курс на європейські норми освіти.

Україна та ЄС реалізують окремі науково-технічні програми у сферах спільного інтересу. Співробітництво між Україною та ЄС у галузі науки та технологій розвивається в різних напрямках та умовах і базується на співробітництві та конкуренції.

Стосунки між Україною та ЄС у сфері дослідництва продовжують динамічно поглиблюватися.

На сучасному етапі актуальна проблема зміцнення матеріально-технічної бази наукових установ, забезпечення їх комп'ютерною технікою, новітнім обладнанням та приладами, створення належно оснащених регіональних та міжгалузевих центрів спільного користування.

Оскільки процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, базове значення у них повинна відігравати освіта.

Осередком освітніх та наукових процесів у контексті євроінтеграції є Науково-технологічний центр в Україні - міжурядова неприбуткова організація, діяльність якої спрямована на запобігання розповсюдженню зброї масового знищення.

26 червня 2003 р. Європейською Комісією були затверджені проекти, які отримали гранти за програмою ТЕМПУС. Серед пріоритетних напрямків, що реалізуються в рамках проектів - впровадження сучасних навчальних технологій, створення та застосування новітніх методів управління навчальним процесом, відновлення тісної співпраці між університетами та промисловістю, що передбачає пожвавлення інноваційної діяльності.

Українські вищі навчальні заклади братимуть участь у реалізації 14 проектів:

1. Створення мережі „об'єднаних пунктів” з метою поширення практики використання інформаційних технологій в управлінні діяльністю університетів (Херсонський державний педагогічний університет, Харківський національний університет, Запорізький державний університет).

2. Централізована електронна бібліотека для користування електронною літературою при відкритому та дистанційному навчанні. Мультимедійна комунікаційна мережа, що поєднує університети, промисловість та сферу управління. Поліпшення комунікаційного зв'язку між Україною та країнами ЄС (Національний університет „Києво-Могилянська Академія”, Національний університет „Острозька Академія”).

3. Вища освіта та ринок праці в галузі охорони довкілля (Харківська державна академія муніципального господарства).

4. Ефективне виробництво зернових культур у фермерських господарствах (Білоцерківський державний аграрний університет).

5. Застосування інформаційних технологій у діяльності університетських бібліотек (Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”).

6. Створення франкофонійного напрямку в архітектурі (Придніпровська Академія цивільного будівництва та архітектури).

7. Сприяння розвитку ефективного підприємництва в Україні (Харківська державна академія муніципального господарства).

8. Освіта і підготовка фахівців у галузі європейських наук (Донецький національний технічний університет, Національний технічний університет „Харківський політехнічний інститут”).

9. Журналістика та навчання в галузі ЗМІ (Запорізький державний університет).

10. Електронне навчання. Віртуальна юридична бібліотека та юридичний консультаційний центр (Харківська Національна юридична академія України).

11. Нові навчальні програми в галузі міжнародного економічного права в Київському національному економічному університеті (Київський національний економічний університет).

12. Підготовка фахівців у галузі бізнесу, управління та інформаційних технологій (Житомирський державний технологічний університет, Донецька державна академія управління, Запорізький державний університет).

13. Розвиток мережі навчальних закладів для професійної перепідготовки в галузі управління прикордонними водними ресурсами (Рівненський Національний університет водного господарства та природокористування).

14. Стратегічне планування менеджменту (Одеський державний економічний університет).

В Україні діють європейські програми, що сприяють студентській та викладацькій мобільності, зокрема Tempus(до якої Україна приєдналася ще у 1993 році), Erasmus Mundus.

TEMPUS (Trans-European mobility scheme for university studies - Трансєвропейська схема мобільності для університетських студій) - це програма ЄС, спрямована на модернізацію вищої освіти у країнах-партнерах західнобалканського регіону, Східної Європи, Центральної Азії, Північної Африки та Ближнього Сходу. Програму було засновано 1990 року спеціальним рішенням Ради ЄС . Відтоді її було оновлено кілька разів: TEMPUS II, TEMPUS IIbis та TEMPUS III (2000-2006). Останній етап програми - TEMPUS III - завершився 31 грудня 2006 року. Але вже у січні 2008 року Європейська Комісія оголосила про новий етап програми TEMPUS - TEMPUS IV.

Erasmus Mundus - це міжнародна програма співпраці і мобільності у сфері вищої освіти, яку ініціювала і фінансує Європейська Комісія. Організаційну підтримку впровадження програми здійснює Education, Audovisual and Culture Executive Agency. Головною метою програми Erasmus Mundus є підвищення якості європейської вищої освіти і сприяння міжкультурному розумінню через співпрацю із третіми країнами.

Конкретніше, в центрі уваги цієї програми знаходиться створення, підтримка і розвиток 1-2 річних міжнародних магістерських програм на базі традиційних європейських навчальних закладів. Кожна міжнародна магістерська програма створюється консорціумами вищих навчальних закладів із щонайменше трьох різних європейських країн. Також, кожна така міжнародна магістерська програма є відкритою, на конкурсній основі, для студентів з усього світу, які отримали рівень бакалавра. Дипломи, які отримують студенти кожної міжнародної магістерської програми, є „подвійними” або навіть „потрійними”, тобто, визнаються різними європейськими країнами. Відтак, ці міжнародні магістерські програмивідповідають вимогами Болонського процесу про взаємовизнання дипломів, і створюють приклад реального функціонування Європейського простору вищої освіти.

З початку діяльності програми Erasmus Mundus було створено близько 100 магістерських програм на базі багатьох європейських університетів.

У своїй політиці щодо України Єврокомісія прагне створити ліпші умови для міжлюдських контактів між Україною та ЄС Саме для цього вона нещодавно запропонувала нову програму освітньої мобільності Erasmus-Mundus-2.

Нова програма прийде на зміну нині чинній програмі Erasmus-Mundus, яку Комісія розпочала 2004-го року, і в рамках якої понад 100 студентів та 20 викладачів з України відвідали університети ЄС.

Erasmus-Mundus-2 не лише надасть нові можливості навчатися та стажуватися в університетах ЄС, а й розширить сфери дії схем академічної мобільності.

Якщо нині чинна програма відкрита тільки для студентів магістерського рівня („другого циклу” освіти, відповідно до класифікації Болонської реформи), то Erasmus-Mundus-2 створить можливості для мобільності студентів та дослідників бакалаврського та докторського рівнів („першого” та „третього” циклу освіти).

Висновок

Болонський процес - це процес розпізнавання однієї освітньої системи іншою в європейському просторі. Якщо майбутнє України пов'язане з Європою, то не можна надалі стверджувати, що Болонський процес має для нас лише просвітнє та пізнавальне значення. Надання високої оцінки національній системі освіти не має заспокоювати нас і стримувати глибинне її реформування.

Всесвітнє визнання нашої освіти та висока якість навчання - це досягнення попередньої епохи, попередньої системи влади, попереднього покоління.

Нині можна з жалем констатувати, що незважаючи на природні досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система (демократичність, гнучкість, незаідеологізованість), в масовому вимірі освіта стала менш якісною, а переважна більшість випускників вищих навчальних закладів (особливо нових) не конкурентоспроможна на європейському ринку праці. Це зобов'язує менше говорити про власні досягнення, а все більше аналізувати світові та європейські тенденції реформування освіти і відповідно до цього напружено і послідовно вдосконалювати нашу професійну сферу діяльності.

Водночас участь системи вищої освіти України в болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів її якості. Орієнтація на Болонський процес не має призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Навпаки, її стан треба глибоко осмислити, порівнявши з європейськими критеріями і стандартами, та визначити можливості її вдосконалення на новому етапі. При цьому еволюцію системи освіти не слід відокремлювати від інших сфер суспільства. Вона має розвиватися в гармонійному взаємозв'язку з суспільством в цілому, беручи на себе роль його провідника.

Болонський процес став вирішальним для забезпечення сталого розвитку студентського руху в країнах Європи загалом та в Україні зокрема. Його особливу роль у залученні зацікавлених сторін до процесу формування системи вищої освіти та створення конкурентоспроможного Європейського освітнього простору не можна заперечувати та необхідно розвивати. Освіта не є питанням політичних забаганок сьогодення, а є довгостроковою інвестицією в майбутнє країни. Ставши учасниками Болонського процесу (серед 47 країн-учасниць знаходяться наші східні сусіди: Росія, Казахстан та інші) 5 років тому, ми, українці, маємо пам'ятати що для отримання найбільш ефективного результату не можна зупинятися на півдороги - треба працювати на подальший розвиток вищої освіти України

Список використаної літератури

1. К. Корсак, Г Поберезька `Світло й тіні Болонського процесу' // Науковий світ. - 2003. - №12.- С. 8

2. В. Кремень „Вища освіта України і Болонський процес”. - Тернопіль: Богдан, 2004

3. Болонський процес у фактах і документах/ Упорядники Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І.. Київ - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В.Гнатюка, 2003. - 52 с. (http://www.tspu.edu.ua/).

4. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 - 2004 рр.)/ За ред. В.Г. Кременя, авт. кол.: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І.. - Київ - Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004. - 147 с. ( www.tspu.edu.ua).

Размещено на Allbest.ru