Методика вивчення ліричних творів у школі
Літературознавчі засади вивчення лірики. Аналіз біографічного матеріалу ліричних творів В. Сосюри. Розробка план-конспекта уроку літератури з теми "Образ матері у творчості Володимира Сосюри". Методичний аспект вивчення лірики в загальноосвітній школі.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.12.2010 |
| Размер файла | 59,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
20
ЗМІСТ
- ВСТУП 2
- 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ НАД ЛІРИЧНИМИ ТВОРАМИ 5
- 1.1 Літературознавчі засади вивчення лірики 5
- 1.2 Методичний аспект вивчення лірики в школі 12
- ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 19
- 2. ВИВЧЕННЯ ЛІРИЧНИХ ТВОРІВ В. СОСЮРИ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ 20
- 2.1 Вивчення біографічного матеріалу митця та його особливості. 20
- 2.2 План-конспект уроку літератури з теми «Образ матері у творчості Володимира Сосюри». 25
- ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 32
- ВИСНОВКИ 33
- СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 36
ВСТУП
Ліричні твори мають дуже давню історію. Вперше вони з'явились ще у VI-VII ст. до н.е. Але ще й досі не існує єдиного методу, за допомогою якого вивчення ліричних творів буде не таким складним. Вивчення лірики викликає багато труднощів тому, що невеликі за змістом твори несуть у собі багатий духовний світ поета. І ця ситуація пояснюється естетичною не підготовленістю до сприйняття ліричного твору, невмінням отримувати естетичну насолоду від його звучання, мови, не розуміння специфіки лірики як літературного роду. Лірика є вираженням думок, почуттів, переживань автора. Щоб зрозуміти ліричний твір, треба увійти в непростий світ авторських емоцій та фантазій.
Ліричні поезії відзначаються підвищеною емоційністю (бо ж змістом є внутрішній світ людини) та метафоричністю (бо в невеликому творі зображально-виражальна місткість кожного слова має бути особливо вагомою, яскравою і неповторною). Крім того, в ліриці питома вага стилістичних засобів експресії вища, ніж в епосі. На підсилення естетичного враження «працюють» також фонічні та версифікаційні засоби. Концентрація однакових голосних чи приголосних є поширеним явищем і в прозі, і в поезії, і в народних піснях.
Труднощі сприйняття ліричного твору обумовлені ще й тим, що мова поезії в більшій мірі умовна, ніж мова прози, адже в житті ніхто не говорить віршами.
Уже багато років науковці намагаються знайти методи, за допомогою яких сприймання учнями ліричних творів матиме найкраще результати. Складність полягає у тому, що емоційно забарвлений твір кожний учень сприймає по своєму, у кожного виникають свої почуття, емоції, думки. І тому дуже важко передбачити за допомогою яких з багатьох методів вдасться заінтересувати дітей вивченням лірики. Над вирішенням цієї проблеми працюють багато літературознавців і методистів, серед яких можна виділити Г.Л. Токмань [1], А.М. Лисовський [2], А.С. Дегожська [3], Л.Ф. Мірошніченко [4], Н.Є. Миропольська [5], О.В. Карсалова [6], М.А. Рибникова [7], Є.А. Пасічник [8], В.Я. Неділько [9], А.І. Ліпкина [10] та інші. В їхніх роботах можна відмітити велику різноманітність методів для вивчення ліричних творів.
Одне з основних завдань вчителя - прищепити учням любов до української літератури, і до поезії зокрема, навчити їх розуміти ліричний твір, залучити їх до високого духовного ладу справжньої культури. Привчати учня розуміти, відчувати, любити поезію, лірику - це три різні завдання, і засоби для їх досягнення різні. Аналіз ідей, які лежать в основі того або іншого ліричного твору, розширює розуміння, привчає бачити в літературному тексті акт думки, що вимагає від читача зустрічних інтелектуальних зусиль.
Актуальність дослідження полягає у тому, що й досі вивчення ліричних творів на уроках літератури викликає багато труднощів. Перед вчителем постає проблема як найглибше розкрити зміст твору, щоб донести учням найглибші почуття, які автор за допомогою свого твору намагався передати, щоб учні не залишилися байдужими до ліричних творів і щоб подальше вивчення лірики не викликало у них труднощів.
У школі за допомогою лірики ми можемо навчити бачити прекрасне в буденному. Але найголовніше, саме лірика може навчити учнів таким відчуттям як ніжність, любов, співчуття, радість, співпереживання. Тому зараз дуже важливо приділяти увагу вивченню поезії, ліричних творів в школі.
Лірика звертається безпосередньо до відчуттів людини, її духовного світу. Читаючи ліричні твори, школярі вчаться розуміти особливості людського характеру, сокровенні рухи душі, оцінювати з погляду високих етичних критеріїв свої вчинки. Тому поезія володіє великою силою впливу на розуми і серця людей. Особливо потребують залучення до лірики учні старших класів, оскільки саме в цьому віці активно формується особа, її етичні і естетичні уявлення.
Непростим завданням учителя є також здатність навчити учнів відчувати і бачити красу в звучанні, в ритмомелодиці вірша, в його композиції, строфічній будові, ритмічних повторах.
Об'єктом дослідження є процес вивчення ліричних творів у школі.
Предметом нашої курсової роботи є особливості вивчення ліричних творів Володимира Сосюри на уроках літератури.
Мета дослідження - пошук методів та найбільш ефективних умов для організації роботи над вивченням ліричних творів на уроках зарубіжної літератури. Об'єкт, предмет, мета дослідження обумовили вирішення наступних задач:
· проаналізувати і розкрити поняття «лірики»;
· виявити різноманітність методів щодо вивчення ліричних творів;
· розглянути принципи аналізу ліричного твору в школі;
· виявити особливості творчості В. Сосюри.
Методологічною основою курсової роботи є комплекс таких методів дослідження:
· теоретичні методи дослідження;
· емпіричні методи дослідження (розробка плану-конспекту уроку).
Важливим для нас є також аналіз комплексу літературознавчих та методичних джерел, критичних поглядів і концепцій відомих дослідників та науковців з проблеми шкільного вивчення ліричного твору, їх творчий синтез і т.п. Наукова новизна полягає в тому, що в курсовій роботі розглядаються основи роботи над ліричним твором в школі.
Структурно курсова робота складається зі вступу, двох розділів основної частини, які відповідають задачам дослідження, висновку та списку використаної літератури.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ НАД ЛІРИЧНИМИ ТВОРАМИ
1.1 Літературознавчі засади вивчення лірики
Лірика - це відвіку стале позначення одного з трьох родів в художній літературі, в його відмінності від двох інших родів - епосу і драматургії. Це слово походить від старогрецької назви одного із струнних щипкових музичних інструментів - ліри, подібної до староруських гусел. Під акомпанемент її звуків стародавні греки співали свої пісні.
Сьогодні термін «лірика» має достатньо багато визначень, які можна знайти, зокрема, у таких авторів як Г.Л. Абрамович, Ф.М. Головенченко, Т.І. Сильман та ін. Ці визначення в дуже багатьох роботах отримують швидше описово-психологічний, ніж методологічний характер.
Наприклад, Г.Л. Абрамович у «Вступі до літературознавства» дає таке визначення лірики: «Епічний спосіб був заснований на відтворенні зовнішнього по відношенню до письменника світу. Ліричний - на безпосередньому виразі поетом думок і відчуттів, викликаних тими або іншими явищами життя» [11, с. 46]. У роботі Ф.М. Головенченко «Вступ до літературознавства» ми зустрічаємо таке визначення: «Лірика - поезія, що виражає хвилювання, відчуття, настрій людини» [12, с. 260].
Т.І. Сильман дає подібне визначення творам ліричного жанру: «лірика моделює стосунки між особою і навколишнім світом через парадигму суб'єктивного переживання і з установкою на виявлення справжньої суті цього відношення, що переживається» [13, с. 27].
Погляд на лірику як на особливе мистецтво послідовно розвиває сучасний дослідник В.В. Кожинов. «Лірична поезія глибоко своєрідна форма мистецтва слова, що принципово відрізняється від епічної поезії і, тим більше, прози. Лірика і епічне оповідання - це, по суті, різні мистецтва» [14, с. 5], - вказує літературознавець.
Як своєрідне і дуже складне мистецтво розглядає ліричну поезію Т.І. Сильман: «Вірші, особливо ліричні, є стислою і суміщеною формою звуку - словесного мистецтва, причому на кожному відрізку ліричного простору слово і словесний ряд стають вмістищем одночасно і логіко-понятійного, і образного, і емоційно-оцінного, і ритміко-звукового початку» [13, с. 47-48].
Визнання за лірикою статусу самостійного, хоча і тісно пов'язаного з іншими видами словесної творчості мистецтва, веде до необхідності визначити її місце не тільки усередині літературного ряду, але і серед інших мистецтв. У рішенні цього питання поки багато суперечливого і неясного. Одні автори відносять ліричну поезію до виразних мистецтв. Наприклад, В.В. Кожинов в роботі «Книга про російську ліричну поезію 19 століття» пише: «Ліричний вірш - на відміну від новели, повісті, роману, поеми - заснований не на зображенні, а на виразі того або іншого переживання і, ширше, світовідчування» [14, с. 6].
Традиція розглядати ліричну поезію як самостійне мистецтво йде в далеке минуле. Стародавні греки відносили лірику до мусичеського мистецтва, тому що ліричні вірші тоді не вимовлялися, а співалися під акомпанемент музичних інструментів. Спочатку до лірики відносили лише ті пісні, які супроводжувалися грою на лірі. Зі звільненням ліричного слова спочатку від музичного супроводу, а потім і від мелодії, лірика все тісніше зближується з іншими видами словесної творчості і сам термін набуває більш розгорнуте значення. У широкому сенсі в даний час в лірику включають і віршовані, і прозаїчні твори, пронизані ліричним світовідчування. Але, проте, як зазначає М.А. Палкін «коли говорять про лірику, то найчастіше мають зважаючи на не ліричну прозу, а ліричні вірші» [15, с. 3].
Важливим для нас також є питання про предмет і зміст лірики. Цьому питанню в сучасній літературі приділено достатньо багато уваги. Так, на думку Т.І. Сильман, «ліричний вірш є підсумком збагнення якогось змісту, суті якогось предмету, факту, явища, події внутрішнього життя, «схоплюванням» якоїсь істини» [13, с. 29]. На думку М.А. Палкіна, «уявлення про лірику як про літературний рід, в творах якого все або майже все зводиться до виразу внутрішнього світу самого поета, стійко тримається і в сучасній теорії літератури» [15, с. 22].
Продовжуючи далі розмову про зміст і предмет лірики, вважаємо доречним торкнутися питання і про особливості форми. Якнайповніше воно розкрите в роботі Т.І. Сильман: «Ліричний вірш - як тематично, так і в своїй побудові - відображає особливий, гранично напружений стан ліричного героя. Лаконізм вислову є, таким чином, одне з істотних - ніяк не зовнішніх, а внутрішніх - вимог, які пред'являються ліричному віршу самою його жанровою специфікою...» [13, с. 6].
Ліричний вірш, відображаючи саму мить пізнання істини, момент її «схоплювання», обов'язково має бути коротким. В цьому відношенні він декілька нагадує інші жанри, що також відрізняються своєю стислістю, як наприклад, прислів'я, приказки.
Кажучи про лірику необхідно пам'ятати, що вона не однорідна, оскільки жанр визначає методику роботи над ліричним віршем. Проте, аналіз літератури дозволяє зробити висновок про відсутність ділення по жанрах. Лише у роботі М.А. Палкіна ми зустрічаємо розмежування лірики по жанрах. Він вважає, що особливе значення для розмежування має «характер і спрямованість відчуття, яке є переважаючим для того або іншого ліричного жанру» [15, с. 101]. Автор виділив три емоційні стани, що характеризують відношення ліричного суб'єкта до навколишнього світу: «схвалення, жаль і огида» [15, с. 101]. М.А. Палкін вважає, що на основі цих трьох переживань виникли і розвинулися ліричні жанри, що набули найбільш широкого поширення в європейських літературах з часів античності гімн (і його різновид - ода), елегія, сатира.
У Г.Н. Поспєлова в його роботі «Лірика: Серед літературних родів» виділено декілька видів лірики. До цього питання він підходить з погляду соціальної свідомості: «Всі особливості лірики як роду художньої літератури витікають з того, що у неї є свій, особливий предмет ідейного пізнання і художнього відтворення і що таким предметом в ній є не характерність соціального буття людей, як це завжди буває в епосі і драматургії, але характерність їх соціальної свідомості» [16, с. 62].
Г.Н. Поспєлов виділяє наступні види лірики: медитативна, медитативна образотворча і власне образотворча. В перших двох з цих своїх різновидів лірика може бути по перевазі «звернена до самоаналізу, містити в собі емоційну або розумову рефлексію» [16, с. 64]. Літературознавець вважає, що як би не були різні види ліричних творів і як би не змінювались вони історично в розвитку всього літературного ліричного роду, істотні властивості і закономірності останнього в його відмінності від епічного все ж таки з найбільшою виразністю виявляються в медитативній ліриці.
Твори медитативної лірики є «відтворенням тих або інших станів і процесів внутрішнього світу, які мають абсолютно самостійне узагальнююче значення. Це - емоційні монологи, відчужені в тексті творів від якої-небудь індивідуалізованої конкретності буття. Зміст творів медитативної лірики не є прямим, адекватним виразом переживань поета, що емпірично протікають в його свідомості. Якби це було так, то медитативна лірика була б психологічною фактографією, яка не мала б узагальнюючого значення, не усвідомлювала б і не підсилювала б характерності свого предмету. Тоді вона мала б значення тільки для самого поета і його найближчого побутового оточення. Це і буває в так званих «віршах на випадок». Але лірика - це також мистецтво, що творчо типізує життя. Переживання, відтворені в ліричній медитації, є не емпіричною реальністю духовного життя окремої особи, але істотні властивості внутрішнього світу якогось соціального середовища і епохи, усвідомлені в світлі ідеологічних інтересів поета і розкриті їм з особливою виразністю і силою в деякій вигаданій своїй індивідуалізації» [16, с. 67-68].
Навіть тоді, коли ліричні твори нібито позбавлені медитативності і зовні в основному описові, вони тільки за тієї умови виявляються повноцінно художніми, якщо їх описовість володіє медитативним «підтекстом». «Тоді емоційно-узагальнююча думка поета виявляється або в ясно відчутній експресивності опису, або ж в якому-небудь медитативному зачині, або кінцівці, або в чому-небудь іншому, тому подібному. Тоді вона як би осяває весь опис своєю емоційною узагальненістю. Щось подібне відбувається і в оповідній ліриці. У ній, як і в епосі, оповідання вимагає, звичайно, якихось персонажів, їх дій і стосунків, з яких складається якась подія. Тільки зображаючи все це, художня мова і стає оповідною. Проте для того, щоб оповідання виявилося все ж таки ліричним (навіть і не ліро-епічним), необхідно, щоб воно було дуже коротким і при своїй стислості відчутно експресивним, а через все це - приховано, приховано медитативним» [16, с. 158].
У творах відвернуто-медитативної лірики ідейні інтереси ліричного суб'єкта направлені на зовнішній світ і, перш за все, на стосунки і обставини соціального буття. Це і розширює пізнавальні можливості лірики. «Але якщо в епічній творчості соціальне буття буває не просто предметом пізнання, але і предметом творчої типізації, то в творах медитативної лірики соціальне буття людей не типізується. Типізується ж в них характерність соціальної свідомості того або іншого середовища, країни, епохи за допомогою її втілення в безіменному ліричному суб'єктові» [16, с. 83].
Емоційні роздуми ліричного суб'єкта про його власний внутрішній світ, якщо вони залишаються цілком медитативними, в більшості випадків досить швидко вичерпують себе, їх віршований вираз виявляється зазвичай дуже коротким. Г.Н. Поспєлов робить звідси висновок: «рефлексивно-медитативна лірика, а в якійсь мірі і медитативна лірика взагалі, зазвичай насилу утримується в своїх власних межах і часто тяжіє до того, щоб вийти за ці межі в світ наочної зображальності» [16, с. 100]. Так виникає медитативно-образотворча лірика, яка в історії світової поезії займає, поза сумнівом, кількісне набагато більше місце, ніж власне медитативна лірика.
У творах медитативно-образотворчої лірики роздуму ліричного суб'єкта не тільки розкривають його емоційний стан і розвиток його думки, але відтворюють явища зовнішнього, об'єктивного світу. Тим самим «лірична медитація розвиває в собі свій власний світ наочної зображальності, іноді дуже багатий і різноманітний» [16, с. 102].
Існує також лірика власне образотворча, вона може бути описовою або ж оповідною, найчастіше описово-образотворча. В більшості випадків предметом пізнання і зображення в ній бувають види природи або, інакше, «пейзажі». Пейзажна лірика, за визначенням Г.Н. Поспєлова, - «це словесне мистецтво, і в ній знаходять свій особливий вираз всі основні властивості мистецтва. Це відноситься, перш за все, до її тематики. Поети зображають види природи, роблять їх основними темами своїх віршів не із-за краси цих видів, а із-за їх характерності» [16, с. 118].
Важливе місце в характеристиці специфічних особливостей лірики займає лірична образність, оскільки саме в художніх образах полягає основна загадка мистецтва. Слід відразу обмовитися: деякі автори кажучи про це, використовують термін «образ» (В.Ф. Огнєв, Б.П. Городецький), інші - «ліричний герой» (Т.І. Сильман, Л.І. Тимофєєв, Б.О. Корман). Але Г.Н. Поспєлов не згоден ні з тими, ні з іншими, він висловлює думку, що таке позначення не відповідає особливостям предмету. Він вважає невдалим і термін «ліричний персонаж»: «Персонаж - це «буттєво» індивідуалізована особа, а в медитативній ліриці немає такої індивідуалізації» [16, с. 71]. Тому Г.Н. Поспєлов пропонує називати суб'єкта ліричної медитації «ліричним суб'єктом». Ми надалі користуватимемося терміном «ліричний герой», оскільки він найбільше використовується в школі.
Ми говоримо: поезія мислить образами. У більшості сучасних наукових робот про лірику, своєрідність ліричного образу зводиться до того, що образ представляється як образ відчуття або переживання. «Основним вмістом образу в ліриці, - вважає Б.П. Городецький, - стає не стільки особа, предмет або яке-небудь інше явище зовнішнього світу, скільки викликане ними відчуття або той або інший відтінок його, які передаються в ореолі наочних конкретних асоціацій із зовнішнього світу» [17, с. 6]. З погляду В.Ф. Огнєва «Образ - це ніби згорнута думка» [18, с. 60]. М.А. Палкін вважає ліричну образність багатошаровою: «Її зовнішній, безпосередньо сприйманий шар - словесно-мовний. Сприйнявши образну мову автора або вигаданого ліричного персонажа, читач проникає в другий шар - образ, що говорить, а через нього і його мова осягає образи тих предметів і явищ, в оточенні яких знаходиться ліричний герой» [15, с. 21].
Дуже цікавою нам здалася думка М.А. Палкіна виділити три різновиди ліричного образу: образ - переживання; образ людини, якій належить переживання; образи наочного світу, які викликають хвилювання. У складі ліричного твору ці образи не відособлені один від одного, а існують як органічна цілісність словесно-образного вислову» [15, с. 16].
В даний час термін «ліричний герой» має декілька значень. У широкому значенні ліричним героєм називають образ будь-якої людини, що знаходиться в центрі ліричного вірша. Так, в літературознавчому словнику термінів мовиться: «Ліричний герой - це образ такого героя в ліричному творі, переживання, думки і відчуття якого відображені» [19, с. 73]. Про ліричного героя як про «рідного брата» епічного і драматичного героїв пише в «Нотатках про лірику» Т.І. Сильман [13].
У вужчому сенсі ліричний герой розуміється як образ поета, яким він предстає в сукупності своїх ліричних віршів. Саме такий зміст вкладає в цей термін Л.І. Тимофєєв: «Поняття ліричного героя - кінець кінцем це поняття, що виникає не в творчому процесі, а в процесі його сприйняття, дозволяє побачити поета у повноті його творчого розвитку, у всьому його значенні» [20, с. 226].
Неповторна цінність лірики полягає в тому, що, сприймаючи і запам'ятовуючи ліричний вірш, читач ототожнює себе з ліричним героєм: він не споглядає, а творить новий художній світ, в якому факти реального життя збагачуються фантазією, а поетична вигадка закріплює враження повсякденного буття. Тим самим особистий духовний досвід читача (учня) залучається до духовного досвіду всього людства.
1.2 Методичний аспект вивчення лірики в школі
Лірика як літературний рід протистоїть епосу, і драматургії, тому при її аналізі слід зважати на родову специфіку. Якщо епос і драма відтворюють людське буття, об'єктивну сторону життя, то лірика - людську свідомість і підсвідомість, суб'єктивний момент. Епос і драма зображають, лірика виражає. Можна навіть сказати, що лірика належить зовсім до іншої групи мистецтв, ніж епос і драматургія - не до образотворчих, а до експресивних [8, с. 38]. Тому до ліричного твору, особливо що стосується його форми, непридатні багато прийомів аналізу епічних і драматичних творів, і для аналізу лірики літературознавство виробило свої прийоми і підходи.
В центрі уваги лірики не зображення певних об'єктів, подій, явищ природи, а, насамперед, змалювання людських почуттів, найпотаємніших думок, переживань, роздумів, які викликані суспільно-політичними подіями, картинами природи, особистими моментами в житті людини, вираження ставлення до них. Правда, і в епосі, і в драмі також проявляється ставлення письменника до зображуваного, та в ліриці це ставлення-переживання є не супутнім елементом, а концентрованим вираженням образного втілення, яке передається засобами своєрідно організованої ритмічної емоційно-образної мови.
На відміну від епічних творів, які накреслюють широку панораму життя, ліричні твори не мають широкого розгорнутого сюжету, думки поета виражаються лаконічно, сконцентровано. В одному віршованому рядку передається те, що іноді в епічних творах розгортається у цілі розділи. А тому лірика має багато переваг у вихованні в учнів культури почуттів і переживань.
У школі вивчаються ліричні вірші різного характеру. За тематикою, провідними мотивами лірику поділяють на громадянську, або політичну, філософську, інтимну, або особисту, пейзажну. Такий поділ дещо умовний. Інтимна чи, скажімо, пейзажна лірика може також мати політичний характер. Зміст, тематичне спрямування художнього твору певною мірою визначають особовливості його вивчення. Але не менш важливою стороною ліричного твору, яку повинен виховувати вчитель, є його структура. За структурою і способом організації матеріалу лірику поділяють на рефлексійно-виражальну, розповідну, описову. Крім цього, є такі структури ліричних творів, що мають ознаки всіх типів, їх називають змішаними структурами.
Рефлексійно-виражальна лірика - це сповідь поета перед читачем, своєрідні монологи, в яких він висловлює своє кредо і почуття, це певні звернення, послання,заклики.
У центрі уваги розповідної лірики ті почуття й враження, що зумовлені якоюсь подією, епізодом чи спогадом з життя поета. Ліричні твори розповідного плану часто містять автобіографічні відомості. Проте не слід повністю ототожнювати ліричного героя з особою автора навіть тоді, коли він говорить від першої особи.
Описова лірика - це малюнки природи, портрети людей. Через описи поет висловлює свої почуття і роздуми. Вивчаючи такі вірші, учні усвідомлюють, що є об'єктом зображення автора, як з'єднані між собою описові моменти в єдине ціле.
Сприймання і розуміння учнями ліричних творів зумовлюється багатьма факторами: особливостями ліричної поезії, своєрідністю художньої манери поета, характером ідейного змісту творів, загальним розвитком ідей, життєвим досвідом. Глибина сприймання читачем ліричного твору залежить від широти, культури його почуттів, емоційної чуйності, здатності проникати у внутрішній світ людини, відгукуватися на її радощі й болі.
Ліричні вірші відзначаються і особливостями художньої мови, розуміння якої вимагає добре розвиненої уяви, мислення образами, тонкого чуття, вразливості, загального розвитку людини. Тому-то під час вивчення ліричних творів дуже помітна строкатість учнівських вражень. Широта художніх узагальнень у ліричних творах об'єктивно породжує в учнів різні асоціації залежно від їх особистого досвіду.
Ліричні твори - це згустки художніх образів. Тут кожне слово, кожна фраза набуває вагомого звучання і майже не піддається розчленуванню, перекладу на мову понять. В них синтезується не лише смисловий, а й емоційний зміст. Оскільки ліричний твір - це діалектичний сплав певних картин життя через які автор висловлює свої погляди на дійсність, то аналіз його повинен забезпечувати цю єдність. Художні образи потрібно аналізувати під кутом зору основної ідеї твору.
Щоб сформувати в учнів правильний підхід до вивчення лірики, озброїти їх відповідними науковими критеріями аналізу, потрібна продумана система методичних прийомів, яка передбачає планомірне, поступове ускладнення роботи над аналізом ліричного твору.
На перших етапах вивчення ліричних творів учитель зосереджує увагу на тому, яким настроєм пройнятий вірш, які почуття і переживання поета є домінуючими і чим вони зумовлені. Потім учні усвідомлюють, що таке ліричний герой, як конкретне авторське переживання стає типовим і переходить загальнолюдське.
Прийоми аналізу ліричного вірша диктуються насамперед особливостями його композиції, а також учнівським сприйняттям. Якщо після першого читання вірша учні вже розуміють у загальних рисах поетичну ідею, можна йти дедуктивним шляхом: спочатку з'ясовується загальний напрям його звучання, потім конкретизується, поглиблюється розуміння учнями художніх образів.
Зміст і форма ліричного твору перебувають у нерозривній, органічній єдності. Ми виділяємо їх та їхні складники лише умовно - для зручності аналізу такого складного об'єкта, яким є художній твір.
Звісно, перераховані не всі терміни на означення складників змісту і форми літературного твору. Проте й наведені дають змогу наочніше бачити й розуміти, з одного боку, взаємодію між складниками змісту і форми всередині їх, а з другого, - складну логіку взаємозв'язків між складниками змісту та складниками форми. Скажімо, життєвий матеріал є не тільки «ґрунтом», з якого «виростають» проблеми та ідеї твору, а й «магмою», що «виливається» в різні види художньої форми: сюжетну (події), образну (біографії, характери героїв), жанрову (залежно від обсягу матеріалу, співвідношення суб'єкта й об'єкта та принципів освоєння матеріалу), викладову (залежно від способу організації мови у творі), власне словесну (зумовлюється літературним напрямом, естетичними вподобаннями автора, особливостями його таланту).
Щоб розкрити ідейно-художню вартість твору, треба дотримуватися певних принципів, видів і шляхів аналізу.
Принципи аналізу - це найзагальніші правила, що випливають з розуміння природи й суті художньої літератури; правила, якими керуємося, проводячи аналітичні операції з твором. Найважливішим є принцип аналізу взаємодії змісту і форми. Він є універсальним засобом пізнання суті твору та окремих його частин. Під час реалізації цього принципу слід керуватися обов'язковими правилами: 1) розпочинаючи аналіз зі складників змісту, переходимо до характеристики засобів його втілення, тобто складників форми; 2) коли ж аналіз розпочинаємо з розгляду складників форми, обов'язково треба розкрити їхній зміст; 3) аналіз підпорядковувати розкриттю авторського задуму, тобто «іти» до адекватного прочитання твору.
Системний підхід до твору передбачає розгляд його як системи компонентів, тобто органічної єдності в ньому всіх частин. Повний, справді науковий аналіз повинен бути системним. Таке розуміння принципу системності має об'єктивну мотивацію: з одного боку, сам твір є системою, а з другого - засоби його вивчення повинні складати певну систему.
У літературознавчих дослідженнях особливої актуальності набуває принцип історизму, який передбачає: дослідження суспільно-історичних умов написання твору; вивчення історико-літературного контексту, в якому твір постав перед читачем; визначення місця твору в мистецькому доробку письменника; оцінку твору з погляду сучасності (осмислення проблематики, художньої вартості твору новими поколіннями дослідників і читачів). Певним моментом реалізації принципу історизму є вивчення історії написання, публікації і дослідження твору.
Види аналізу - це підходи до твору з погляду розуміння функцій художньої літератури. Деякі вчені виділяють, крім видів, методи аналізу. Проте загальноприйнятих критеріїв розмежування понять «вид» і «метод» наука не виробила. В історичному плані методи аналізу пов'язувалися з певними літературознавчими школами.
В українському літературознавстві поширений соціологічний аналіз. Під дією ідеології народників, а згодом і соціалістів, соціальна проблематика в літературі здебільшого висувалася на передній план. Але поки у світі існує соціальна нерівність, доти елементи соціологічного аналізу будуть присутні в літературознавчій науці - з акцентуванням моральних аспектів соціальної проблематики. Доведення соціологічного підходу до абсурду - у формі вульгарного соціологізму - завдало великої шкоди нашій літературі.
Досить широкий діапазон має психологічний підхід до літератури. Сюди входить аналіз засобів психологізму в творі й літературі загалом; дослідження психології сприймання і впливу художнього твору на читача; вивчення психології творчості.
Естетичний аналіз передбачає розгляд творів з погляду категорій естетики: прекрасне - потворне, трагічне - комічне, високе - низьке, а також моральних категорій, які вкладаються в окреслений естетикою діапазон ціннісних орієнтацій: героїзм, вірність, зрада тощо.
Формальний аналіз літератури пройшов, як і всі інші види (методи) аналізу, історичну еволюцію.
Погляд на форму як специфічну прикмету літератури і тлумачення змістовності форми - це ті здобутки «формального методу», які й сьогодні не втратили актуальності.
Біографічний підхід до аналізу твору передбачає розгляд біографії письменника як важливого джерела творчості.
Безперечно, автор і акумулює ідеї часу, і творить свій художній світ, через те вивчення обставин його життя може допомогти глибше дослідити процес зародження й визрівання творчих задумів, увагу письменника до певних тем, ідей. Важливу роль особистісні моменти відіграють у творчості поета.
Порівняльний підхід до аналізу літературних творів включає їх порівняльно-історичний розгляд та порівняльно-типологічний аналіз.
Шляхи аналізу - це вибір певних складників твору для детального розгляду. Коли принципи й види (методи) спрямовують роботу дослідника немовби «зсередини» їхнього літературознавчого досвіду, то шляхи спонукають до конкретних дослідницьких дій.
У процесі розвитку літературознавства сформувався цілий набір шляхів аналізу. Найпоширенішим є пообразний і проблемний аналіз. До пообразного аналізу доцільно вдаватися тоді, коли у творі яскраві характери персонажів знаходяться на першому плані.
Ідейно-тематичний аналіз ще називають проблемним. Вибираючи цей шлях аналізу, варто розглянути й особливості життєвого матеріалу, його зв'язок з проблемами та ідеями, проаналізувати особливості композиції і сюжету, систему образів, охарактеризувати найважливіші художні деталі й словесні засоби.
Цілісний аналіз ще називають усебічним аналізом, а ще точніше - аналізом взаємодії змісту і форми, що найбільше відповідає природі літературного твору.
Аналіз твору «за автором» найбільший ефект дає при розгляді творів, де авторська позиція втілюється передовсім на рівні його фабули, розгортається самою структурою твору.
До таких творів належить, скажімо, роман у віршах «Маруся Чурай» Л. Костенко.
У дослідницькій та навчальній практиці використовуються окремі прийоми аналізу, які дають змогу розкрити деякі вужчі аспекти твору. Так, «повільне читання» - через детальний мовностильовий розгляд подробиць вибраного епізоду - відкриває змістову місткість художнього тексту. Завдяки історико-літературному коментарю пояснюються факти, назви, імена, літературні ремінісценції, без знання яких не можна глибоко зрозуміти текст. Розгляд системи предметних деталей допомагає наочно побачити рух художньої ідеї в ліричному творі. У поезії (а частково і в прозі) важливе навантаження несе ритм у поєднанні з лексичним матеріалом.
Наведені тут принципи, види (методи), шляхи та прийоми аналізу ілюструють, що таке складне явище, як художня література, не піддається спрощеним підходам, а потребує ґрунтовно і масштабно розроблених літературознавчих засобів, аби розкрити таїну і красу художнього слова.
Схема аналізу ліричного твору
1. Короткі відомості про автора (передовсім ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку твору).
2. Історія написання і видання твору (у разі потреби).
3. Жанр твору (пейзажна, громадянська, інтимна (родинна), релігійна лірика тощо).
4. Провідний мотив твору.
5. Композиція твору (в ліричному творі сюжет відсутній, натомість увага зосереджується на певному почутті; виділяють такі композиційні етапи почуття: а) вихідний момент у розвитку почуття; б) розвиток почуття; в) кульмінація (можлива); г) резюме, або авторський висновок).
6. Ключові образи твору (найчастіше визначальним у ліриці є образ ліричного героя - це умовна дійова особа, думки й почуття якої розкриваються у ліричному творі).
7. Мовні засоби, які сприяють емоційному наснаженню твору (йдеться про лексику, тропи, фігури, фоніку).
8. Версифікація твору (рими, спосіб римування, віршовий розмір, вид строфи), її роль у розкритті провідного мотиву.
9. Підсумок.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
Отже, з першого розділу, в якому ми досліджуємо проблему вивчення лірики, можна зробити такий висновок.
Предметом уваги лірики, як і інших літературних родів, є характер людини, її духовне життя. Ліричний твір - це, перш за все, картина внутрішнього життя людини, її індивідуальних конкретних переживань.
Лірика звертається безпосередньо до відчуттів людини, її духовного світу. Читаючи ліричні твори, школярі вчаться розуміти людський характер, сокровенні порухи душі, оцінювати з погляду високих етичних критеріїв свої вчинки. Тому поезія володіє великою силою впливу на розум і серця людей. Особливо потребують залучення до неї учні, які вчаться у старших класах, оскільки саме в цьому віці активно формується особа, її етичні і естетичні уявлення.
Лірика як літературний рід протистоїть епосу, і драматургії, тому при її аналізі слід надзвичайно зважати на родову специфіку. Якщо епос і драма відтворюють людське буття, об'єктивну сторону життя, то лірика - людська свідомість і підсвідомість, суб'єктивний момент.
Вивчення ліричних творів - одне з складних питань методики. Сприйняття лірики дається учням набагато складніше, ніж засвоєння епосу і драми, оскільки поетичні образи відрізняються невимірно більшою узагальненістю.
Вирішальна умова успішного вивчення ліричних творів полягає в правильному, методично обґрунтованому виборі прийомів аналізу з урахуванням особливостей твору, що вивчається.
2. ВИВЧЕННЯ ЛІРИЧНИХ ТВОРІВ В. СОСЮРИ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ
лірика сосюра література школа
2.1 Вивчення біографічного матеріалу митця та його особливості
Існує ціла низка причин, з яких шкільне вивчення української літератури неможливе без розгляду життєвого та творчого шляху митця. Перш за все тому, що біографія - це ключ до творчості.
Б. Степанишин вказує та той важливий момент, що «висококваліфікований вдумливий читач може пізнати особистість письменника - його світогляд, мораль, уподобання, характер, вдачу (темперамент), ставлення до природи і суспільства та інші грані - з самих його творів» [21, с. 179]. Натомість учень ще не володіє таким читацьким рівнем, тому для нього потрібне спеціальне вивчення біографії.
Життєпис письменника - це і можливість збагнути його епоху, час життя, адже більшість митців (і в цьому сила нашої літератури) були ще й активними громадськими діячами.
Вивчення біографії має і культурологічну цінність. За словами О. Демчука, належне ознайомлення з життєвим шляхом письменників - це й своєрідна енциклопедія нашої культури [22].
Проте чи не найбільший потенціал має біографія як засіб морального та світоглядного виховання учня. На це вказують практично всі методисти.
На матеріалах життєвого шляху письменника можна формувати у молодого покоління кращі моральні якості - любов до праці, рідного краю, свого народу, чесність, принциповість, високу ідейність. Ще в 1891 році визначний методист В. Острогорський, автор книжки «Двадцять біографій взірці російських письменників», адресованої молоді, зазначав, що ознайомлення життям відомих митців допоможе підростаючому поколінню самовдосконалюватися, стимулюватиме його творчі сили, облагороджуватиме його [цит. по: 23, с. 186].
Важливим є погляд на письменника з різних боків, очима різних людей, у тім числі й власними. Слід прагнути зберегти золоту середину, показуючи митця як громадянина та художника, і як людину, яку ми розуміємо і любимо. Все ж - і величне, і побутове містилося в одній душі, яку не можна роз'єднати. Розповідаючи про велич патріотичного подвигу письменника (а доля нації робила подвигом саму вірність рідному слову), не слід впадати в декларативність і зайвий пафос; малюючи приватне життя людини, важливо не втратити делікатності й почуття міри. Слід остерігатися «копання в брудній білизні», хоча уникати «неприємних» моментів, пов'язаних біографією того чи іншого митця, не варто - краще провести бесіду, в якій розмежувати якісь негативи (чи радше шум від них), притаманні письменнику, як і будь-якій живій людині, і його як геніального творця української літератури. Кілька цікавих моментів треба показати так, щоб учні виразно їх уявили, домігшись ефекту присутності. Саме ці моменти діти обирають потім для біографічних етюдів, які є творчою формою самостійної роботи за біографією письменника Особливе запам'ятається назавжди, тож на кожному уроці вивчення біографії вчитель акцентує це особливе, закладає його в пам'ять школяра як візитну картку митця. Особливе міститься передусім в душі людини, в її внутрішньому світі, а тоді вже виявляється у вчинках, стосунках з людьми та природою, у творчості та поворотах долі.
Біографії видатних митців слова - надзвичайно цінний матеріал для роздумів на світоглядні і морально-етичні теми. Вони є, сказати б, школою самовиховання громадянина з чіткою програмою людинознавчого і народознавчого спрямування. Проте слід обережно використовувати життєписи з виховною метою, щоб в учня не сформувався узагальнено-негативний стереотип «всі боролись, повставали, всі великі, борці з тиранією, режимом тощо».
Г. Токмань виділяє такі завдання вивчення біографії письменника в школі: учні мають:
· познайомитися з рисами особистості та долею митця;
· зрозуміти особливості його творчого доробку - жанрові, тематичні, ідейні;
· уявити його стосунки з різними людьми й із суспільством у цілому;
· дізнатися, чи було гідно поціновано талант за життя і після смерті;
· відчути болі й радощі письменника як людини, захопитися сильними рисами його особистості, зацікавитися творчістю цієї непересічної постаті [1].
Як сказано вище, формування образу митця як живої людини, близької учневі є однією з головних цілей вивчення біографії.
Таким чином, можна виділити такі мотиви (а, отже, і напрямки) вивчення життєпису письменника на уроках літератури:
· ознайомлення через життя письменника з епохою, її культурним та мистецьким життям;
· наведення міжчасових літературних та міжпредметних зв'язків;
· знаходження додаткової інформації для розуміння творчості;
· життя письменника - приклад для морального та світоглядного виховання.
Джерелами вивчення біографії В. Сосюри можуть бути:
* Написане самим поетом: автобіографія, щоденник: записники; епістолярій; автобіографічні мотиви у його творчості.
· Написане сучасниками В. Сосюри: спогади; листи; присвяти; літературно-критичні статті; ювілейні та прощальні промови.
· Написане науковцями: біографії; огляди творчості (літературні портрети).
· Музейні матеріали: родинні реліквії, особисті речі, історичні документи, рукописи, першодруки, фото, портрети пензля художника та інше.
Звернення до мемуаристики сприятиме реалізації принципу екзистенційності при вивченні життєпису В. Сосюри. До жанрів мемуаристики належать такі: лист, щоденник, записна книжка, нотатки, літературний портрет, есе, оповідання, повість та ін. Постать В. Сосюри розглядається в напружених, екзистенційних моментах існування. У наведених коротких розповідях мемуарного характеру відбувається глибоке проникнення в душу митця, передається подія, слово, жест, відбивається живе враження від спілкування. Автор не оминає конфліктів - драматичних, а то й трагічних - з епохою, з людьми, із самим собою.
Володимир Миколайович Сосюра (1898-1965) - видатний лірик нашої епохи, автор понад 80 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота». З творчістю Володимира Сосюри українська література поповнилась новими темами героїчної і трагічної боротьби нашого народу за свободу і незалежність, за краще життя, збагатилась зразками високої громадянської й інтимної лірики, образами і картинами індустріального Донбасу, його людей. Любов до рідного донецького краю стала провідним мотивом його поетичної творчості. З синівською відданістю він признавався в одному із своїх віршів:
І сниться, все сниться й донині
берізки тонкий силует.
Хоч знаний я всій Батьківщині,
а все ж я донецький поет.
Або в іншому творі:
Швидкий Дінець, і шум сосон,
і аромати м'яти-рути,
як золотий дитинства сон,
мені ніколи не забути.
Складною, а інколи суперечливою була доля поета. Ще не про все з його життєвого шляху ми сьогодні знаємо. Хоча б, здавалося, розкрив душу читачеві письменник, нічого не приховав у своєму прозовому творі - романі «Третя Рота» (повністю виданий 1988 р.). Тут він розповів нам про те, як глянув у вічі смерті у полоні червоних. З цього твору взнаємо, що насправді пішов Сосюра добровольцем не до червоноармійців, а до війська Української Народної Республіки. Ці факти були відомі небагатьом. Їх приховували, щоб у свідомості мільйонів сформувати образ відданої офіційній владі людини, палкого пропагандиста радянського способу життя. І треба сказати, що це вдавалося зробити через сотні тисяч шкільних підручників, радіо, кіно, пресу. Та й сам Володимир Миколайович багатьма своїми творами допомагав творити цей міф про себе, відходячи від життєвої правди.
Влада цупко тримала його у своїх руках, даруючи життя поету взамін на патріотичні радянські вірші. А щоб Сосюра був слухнянішим, було арештовано і запроторено до таборів його дружину Марію. Самого письменника шляхом цькувань неодноразово було доведено до психічних зривів, до сталінських «психушок».
І все ж Володимир Сосюра попри всілякі життєві незгоди зміг бути справжнім поетом. У його поетичному доробку знаходилось місце поезіям, які будили у читачів відчуття справжньої краси, душевної щирості і людяності. Багато віршів поет присвятив коханню, поваги до природи, до людини праці. Та про що б поет не писав, він шукав і знаходив можливість розповісти про свій вугляний край, про рідні серцю Наддінців'я, про нев'януче кохання, яке тут зародилося:
Задума, і спомини, й спокій...
Знайомі і милі місця,
де гай задивився високий
в глибокії води Дінця.
І гори крейдяні, і поле,
осяяні, повні окрас,
я вас не забуду ніколи,
хоч в місто пішов я од вас.
А така поезія, як «Любіть Україну», виразила найпалкіші прагнення сотень тисяч, мільйонів українців , що хотіли бачити свою країну вільною і незалежною. У цьому творі поет зміг піднятись над вузькокласовими і партійними інтересами тодішньої ідеології й оспівати самоцінність України як держави, як сповненої самоповаги і сили країни. Поет писав:
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і радісну мить,
любіть у годину негоди...
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її вічно живу і нову,
і мову її солов'їну...
Цей вірш як спалах правдивого вогню проривався серед темряви покори й облудного славослів'я на честь кривавих керманичів держави і місцевих «вірних синів радянської України». Сосюра вказував народу істинні, нефальшиві цінності життя. Цього простити йому влада не могла. Разом з тим і позбавити поета життя чи свободи власть імущим було невигідно. Почалося привселюдне і широкомасштабне оббріхування поета, звинувачення в усіх смертних гріхах.
Нелегким був життєвий путь поета. З болем і журбою сприймав він страшну наругу над собою і над своїм народом. Та все ж наперекір стражданням з його душі, з його поетичного серця виривався спів любові до життя, до прекрасної нев'янучої молодості, до милої серцю Донеччини [24].
2.2 План-конспект уроку літератури з теми «Образ матері у творчості Володимира Сосюри»
Тема: ОБРАЗ МАТЕРІ У ТВОРЧОСТІ ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ.
Мета: 1. Ознайомити учнів з частиною літературного доробку В. Сосюри, з'ясувати певні відомості з біографії митця.
2. Виховувати в дітей почуття поваги, любові до батьків на прикладах творів письменника.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Методи і прийоми: слово вчителя, бесіда, виразне читання творів, вивчення біографії поета.
Обладнання і наочність: портрет, фотокартки В. Сосюри, репродукції, виставка його творів та творів про нього, грамзапис віршів поета.
ЛІТЕРАТУРА ДО УРОКУ
1. Моренець В. Володимир Сосюра: Нарис життя і творчості. - К.: Дніпро, - 1990. - 262 с.: іл.
2. В.И. Подов. Любовь и слезы (Новое о Владимире Сосюре). - Лисичанск: Изд-во педагогического университета, 1995. - 67 с.
3. В. Сосюра. Третя Рота. - Київ: Радянський письменник, 1988. - 357 с.
4. Антоненко-Давидович Б. Неповторний Володя: (Спогади про В. Сосюру) // Українська мова і література в школі. - 1989. - № 8. - С. 29-32.
5. Гловацька К. Незнайомий В. Сосюра? // Літературна Україна. - 1996. - 12 груд.
6. Бурляй Ю. "Я в вас живий!": [Творчість В. Сосюри] // Київ. - 1997. - № 1/2. - С. 26-32.
ІЛЮСТРАЦІЇ
1. Подов В.І. Меморіальний музей В.М. Сосюри: Путівник. - Донецьк: Донбас, 1988. - 28 с., 6 арк. фот.
2. Володимир Сосюра: Життя і творчість у документах, фот., іл.: 3б. / Упоряд. Ю.С. Бурляй та ін. - К.: Радянська школа, 1978. - 144 с.: іл.
ХІД УРОКУ.
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ, ПОВІДОМЛЕННЯ МЕТИ І ТЕМИ УРОКУ.
1. Вступне слово вчителя.
Діти! Вдома ви ознайомилися з життєвим шляхом Володимира Миколайовича Сосюри - представником високого поетичного світу, де пахнуть білі акації, палахкотять загравами донецькі ночі й цвіте різнобарв'ям Україна. Він - тонкий лірик і творець розгорнутих ліро-епічних полотен. Ви прочитали його художні твори з яких дізналися про ставлення письменника до рідної матері (пролог до роману «Третя Рота», поезії «Мати», «Мати моя у полоні», «Не одкриє мати карі очі…», «Там десь Дінця далекі береги…», «Сади осипалися милі»). Вивчили напам'ять один твір за вибором.
III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Бесіда з учнями
Вчитель: Сьогодні ви познайомитеся з віршами В. Сосюри про маму. Ваше завдання - вислухати повідомлення своїх товаришів про життя і творчість поета, зробити записи про основні події і факти його біографії. Після виразного прочитання віршів, потрібно буде їх проаналізувати і відповісти на питання.
Учень: З роману «Третя Рота» нам відомо, що його мати, Антоніна Дмитрівна, народилася в селі Камінний Брод. За походженням - венгерка. Її дівоче прізвище Локотош, що в перекладі з угорської означає слюсар. В поезії «Мате Залка» поет про це так казав:
Мій предок був, і слюсар був хорош.
Ні, це не вигадка. Венгерка в мене мати,
Її дівоче наймення Локотош.
Вчитель: Добре! Як ви вважаєте, чому В. Сосюра називає роман «Третя Рота»?
Учень: Третя Рота - це село (нині м. Верхнє), де народився батько поета, де Володимир Сосюра мешкав більшу частину своїх дитячих літ. Тут він починає свою творчість і народжується як поет.
Вчитель: Правильно, молодець!
В.І. Подов у 1995 році видає книжку «Любовь и слезы» (Новое о Владимире Сосюре), в якій пише про історію села Третя Рота: «Заснування цього села пов'язано з поселенням на правому березі Сіверського Дінця між річками Бахмутом і Луганью двох слав'яносербських кінних гусарських полків, котрими командували Райко Прерадович та Іван Шевич. Призначення воїнських частин - охороняти місцевість від набігів кочевників - кримських татар та ногайців, та освоювати нові землі. В устьї річки Верхньої Бєлєнької, яка впадає в Сіверський Донець, в 1754 році оселилася третя рота полка Р. Прерадовича.Вона заснувала новий населенний пункт, який від річки Верхньої Бєлєнької отримав назву Верхнє, а за назвою воїнського підрозділу - Третя Рота» [цит. по: 24, с. 45]. Отже, мешкав письменник у селі Третя Рота. А як же Володимир Сосюра в одноіменному романі змальовує матір?
Учень: В романі «Третя Рота» письменник не раз змальовує незвичайну красу своєї матері, її жагучі чорні очі та смугляве обличчя. Володимир Сосюра вказує, що в неї була дуже поетична натура, що вона любила співати російські романси та часто молилася та плкала під зорями.
Вчитель: А хто підтвердить це рядками з твору?
Учень: «Моя мама була чорна, майже циганка, мятежна і розкидана. Вона була красуня. Її смугляві тонкі риси, темно-карі очі; чорні, аж жагучі, мов крила летючих птиць, красиво загнуті брови; нервові ніздрі майже класичного, з ледве помітною горбинкою носа завжди були в якомусь дивнім, хвилюючим русі. Мама була чудесно збудована. У неї було чорне, аж до синяви, волосся, і вся вона була зоряна і пристрасна пісня. Вона дуже любила зорі і часто молилась і плакала під ними».
Вчитель: Можливо, хтось хоче доповнити відповідь?
Учень:Також у романі «Третя Рота» Володимир Сосюра розповідає, що його матуся на загальноміськім балу одержала перший приз за красу, хоча й була вона звичайна робітниця.
Вчитель: Молодці!
Дійсно, мати В. Сосюри була дуже вродливою жінкою. Народилася Антоніна Дмитрівна 1878 року, а померла - у 1961 році.
Родина Сосюри спочатку, як відомо, жила в хаті-хворостянці. Колись її збудувало сільське товариство і згодом передало родині Миколая Володимировича Сосюри. Хатинка стояла на крихітній площадочці. Біля неї не було города, навіть невеличкої грядки для цибулі або щавля. В цій хатинці мешкало, бувало, не менш десяти чоловік. Але згодом ця хатинка розвалилась, і матері довелося мешкати у різних родичів.
Мати Володимира Сосюри була щедрою людиною. Коли письменник отримував великі гонорари, він нерідко віддавав великі суми матері. Але вона пригощала чисельних подруг, навіть гроші їм давала, а вони лише користувалися такою рисою характеру Антоніни Дмитрівни.
Мати була для митця святинею, своєрідною берегинею. Поет ототожнює себе з матір'ю зовнішньо и внутрішньо. Згадаймо фразу: «Їй не седиться на місті і все вона хоче кудись полетіти». Таким самим був і Володимир Сосюра, все життя чогось шукав. Проте, все ж таки, найчутливіші, найлагідніші, сповнені величезної любові, пошани і подяки слова, присвячені рідній матері, піснею звучать в поезіях.
Подобные документы
Творчість Б.-І. Антонича в літературних працях материкової діаспорної літератури. Основні методичні підходи до вивчення лірики поета в школі. Психолого-вікові особливості молодшого юнацького віку та особливості сприймання учнями 11 класу ліричних творів.
курсовая работа [125,6 K], добавлен 17.04.2014Процес вивчення зарубіжної літератури у школі. Ліро-епічні жанри літератури. Особливості сприйняття учнями ліричних та епічних творів. Методичні рекомендації щодо вивчення "Пісні про Роланда". Розробка плану-конспекту уроку з світової літератури.
курсовая работа [35,5 K], добавлен 28.09.2012Методологічні основи вивчення ліричного твору на уроках літератури. Розгляд поняття про лірику та види ліричних творів. Характеристика принципів, методів та прийомів аналізу ліричного твору. Огляд ліричних творів Т.Г. Шевченка, П.Г. Тичини, Б. Олійника.
курсовая работа [61,8 K], добавлен 06.10.2012Літературознавчий аспект вивчення фольклорних творів у початковій школі. Український фольклор як джерело народної мудрості. Програмові вимоги до вивчення літературних жанрів у початковій школі. Проблемний підхід до вивчення малих фольклорних жанрів.
дипломная работа [110,7 K], добавлен 24.09.2009Теоретичні аспекти вивчення геометричного матеріалу в початковій школі. Загальна характеристика геометричної пропедевтики. Програмні вимоги щодо рівня геометричних знань учнів 1-4 класів. Методика організації засвоєння геометричного матеріалу учнями.
курсовая работа [26,7 K], добавлен 03.06.2009Методичний аналіз теми. Тематичне планування. Основні завдання теми. Методи вивчення теми. Особливості формування понять і уявлень в темі. Основні форми навчання під час вивчення теми "Гідросфера". Комбінований урок. Урок вивчення нового матеріалу.
курсовая работа [71,0 K], добавлен 28.02.2007Місце теми "Хвильова оптика" в програмі старшої школи. Хвильові властивості світла. Науково-методичний аналіз змісту і структури навчального матеріалу. Методичні рекомендації щодо проведення уроків фізики з даної теми у старшій школі в 11-му класі.
курсовая работа [228,0 K], добавлен 13.04.2012Своєрідність японської поезії, розвиток поетичних стилів в стародавній Японії. Особливості японського віршування хоку. Методика вивчення японської поезії на уроках зарубіжної літератури (на прикладі ліричних творів японського класика Мацуо Басьо).
курсовая работа [65,4 K], добавлен 12.06.2014План-конспект уроку з англійської мови в загальноосвітній школі, використання роздаткового матеріалу. План уроку з економіки на тему "Конкуренція", використання наочності для закріплення знань. Методика проведення виховного заходу "Людина у світі книг".
отчет по практике [258,8 K], добавлен 26.11.2009Підходи до вивчення драматичних творів на уроках світової літератури на прикладі п’єси "Життя - це сон" П. Кальдерона. Природа зв’язків драми та театру. Специфічні риси барокової літератури, які є обов’язковими для вивчення згідно зі шкільною програмою.
дипломная работа [97,5 K], добавлен 22.04.2013
