Формування загальнопізнавальних вмінь та навичок у молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

В умовах домінування компетентнісного підходу в освіті, змінюється розуміння призначення кожного її ступеня, у тому числі й початкової ланки освіти. Серед пріоритетних функцій школи першого ступеня визнано загальнонавчальні та розвивальні, а одним із найважливіших її завдань - формування у молодших школярів розгорнутої навчальної діяльності (уміння вчитися).

Ядром навчальної діяльності учнів О. Савченко називає індивідуальну мислительну діяльність учнів - той процес, до якого більшість вчителів дитину спонукають єдиним словом: «Думай!». Але що означає думати для шести-семирічної дитини? Тому, аби полегшити шлях до самостійного мислення школярів, потрібно активно керувати цим процесом і знати, що об'єднує мислительні операції і в чому їхня специфіка.

«Людська діяльність, - писав О. Леонтьєв, - не існує інакше, як й формі дій або ланцюга дій» [51, 54]. При цьому способи реалізації дій є операціями. Таким чином, будь-яка розумова діяльність складається з певних операцій. Як відомо, в основі всіх розумових дій лежать процеси аналізу й синтезу. Виконуючи їх, учень спостерігає, виділяє ознаки, частини, диференціює, виявляє зв'язки.

Спільним є критерії сформованості пізнавальних умінь, зокрема «учень повинен знати суть даного способу дії і вміти ним самостійно користуватися» [65, 170]. Тому випускник початкової школи має не тільки знати, що таке, скажімо, порівняння, а які операції потрібні для його виконання, в якій послідовності їх здійснюють, порівнюючи різні об'єкти.

Дослідження психологів і дидактів показують, що формувати пізнавальні вміння молодших школярів можна різними шляхами. Спершу учням пропонуються підготовчі вправи, які допомагають їм набути досвіду виконання елементарних операцій. Потім діти уже спостерігають, як думає вчитель, тобто мають практичний зразок моделей мислення. Зрештою, самостійно роблять висновки, як краще застосувати ту чи іншу операцію у вирішення певного завдання.

Об'єкт дослідження - процес формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів.

Предмет дослідження - особливості і дидактичні умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів.

Мета дослідження - теоретичне обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка дидактичних умов і специфіки формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів.

Гіпотеза дослідження полягає в тому: якщо у процесі організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів дотримуватися таких дидактичних умов:

· врахування рівня сформованості загальнопізнавальних умінь і навичок;

· переструктурування змісту навчального матеріалу з урахуванням особливостей змістового, операційного і мотиваційного компонентів процесу навчання;

· використання системи навчально-пізнавальних завдань, у яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності із врахуванням послідовності формування загальнопізнавальних умінь: порівнювати, аналізувати, виділяти головне, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, синтезувати;

· дотримання технології формування загальнопізнавальних умінь і навичок у відповідності з етапами оволодіння учнями вмінь та навичок;

то можна суттєво підвищити ефективність інтелектуального розвитку молодших школярів.

Відповідно до предмета, мети й гіпотези нашого дослідження були визначені такі завдання:

1. Вивчити стан розробки проблеми, що досліджується, у психолого-педагогічній літературі та педагогічній практиці.

2. Обґрунтувати наукові можливості і теоретичні основи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів в умовах нового змісту навчання.

3. Визначити дидактичні засоби та умови формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкової школи.

Методологічною основою дослідження є загальні принципи діалектики: принцип об'єктивності, принцип загального зв'язку явищ, принцип єдності теорії і практики; закони діалектики (закон єдності та боротьби суперечностей, закон взаємозв'язку кількісних і якісних змін, закон заперечення заперечення) у тісній взаємодії із такими філософськими категоріями, як причина і наслідок, необхідність і випадковість, суть і явище, зміст і форма; положення теорії пізнання про суб'єктивно-об'єктивні процеси наукового та навчального пізнання; закони мислення, а також правила, що виражають відношення і зв'язки між різними формами думки (поняттями, судженнями, умовиводами) при відшуканні істини; положення про те, що мислення є вищою формою аналітико-синтетичної діяльності, що опосередковано, абстрактно і узагальнено відображає навколишню дійсність за допомогою мовних засобів; взаємозв'язок мислення і мовлення.

Теоретичною основою дослідження є вчення про вищу нервову діяльність (І.П.Павлов, І.М.Сєчєнов), положення сучасної філософської науки про закони пізнання (К.О.Абульханова-Славська,О.В.Брушлінський, Є.В.Ільєнков, П.М.Копнін, О.В.Шорохова), положення психології про організацію навчально-пізнавальної діяльності (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, Г.С.Костюк, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Н.Ф.Тализіна), про активність і самостійність суб'єкта й об'єкта в процесі засвоєння знань (Л.П.Арістова, О.В.Брушлінський, В.І.Євдокимов, О.Я.Савченко, Т.І.Шамова), про мотивацію навчання (Л.Н.Божович, А.К.Маркова, М.В.Матюшкін), про формування пізнавальних інтересів (О.К.Дусавицький, Н.А.Побірченко, О.В.Скрипченко, Г.І.Щукіна), про проблему формування умінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності (А.М.Алексюк, Ю.К.Бабанський, М.О.Данилов, Б.П.Єсипов, І.Я.Лернер, М.М.Скаткін).

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено, що компонентами пізнавальної діяльності є: змістовний, організаційно-процесуальний, мотиваційний, які повинні бути в гармонійній взаємодії; розглянуто теоретичні основи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у процесі навчання. Загальнопізнавальні уміння і навички - ключова компетентність учнів початкової школи. Ядро навчання ? індивідуальна мислительна діяльність учня. Щоб усвідомити пізнавальну суть порівняння, учитель разом з учнями складає опорну схему. Порівнюємо зіставляємо, щоб знайти однакове, подібне, відмінне. Правило порівняння. Щоб порівняти, потрібно: уважно розглянути, визначити ознаки кожного предмета; зіставити відповідні, відмінні; узагальнити результат порівняння. Для формування вміння аналізувати доцільно пояснити учням суть уміння за такою схемою: Аналізуємо ? розкладаємо, щоб визначити: ознаки, частини предмета. Аналіз є наскрізним умінням для всіх елементів навчальної діяльності, тому удосконалювати його можна і в спеціальних вправах, і в зв'язку з іншими пізнавальними вміннями. Уміння виділяти головне для молодших учнів ? дуже складна мислительна діяльність. Доцільним є використання схеми - опори, що допоможе учням усвідомити суть самого терміну “головна ознака”. Головні ознаки завжди зберігаються, допомагають розпізнати предмети у будь-яких умовах. Уміння виділяти головне передбачає таку послідовність дій учнів: 1) аналіз об'єктів; 2) розрізнення істотних і неістотних ознак; 3) узагальнення істотних ознак; 4) формулювання висновку; 5) усвідомлення способу виконання завдань. Вміння узагальнювати ? об'єднувати словом чи реченням найважливіші ознаки, предмети, думки. Це вміння передбачає таку послідовність дій: 1) аналіз ознак об'єктів; 2) встановлення між ними взаємозв'язків порівнянням; 3) виділення головних ознак; 4) їх об'єднання словом чи реченням; 5) формулювання загального висновку; 6) усвідомлення способу виконання завдання. Оволодіти вмінням установлювати причиново-наслідкові зв'язки допоможе схема-опора. Причина те, що відбувається раніше, зумовлює зміни ? наслідки, які є обов'язковими і необов'язковими Визначення причиново-наслідкових зв'язків доцільно здійснювати в такій послідовності:

· визначення, між чим саме треба встановити зв'язок;

· пошук і пояснення причини факту, явища подій;

· знаходження і пояснення наслідків;

· зіставлення причини наслідку;

· висновок;

· фіксація уваги на способі виконання завдання. Уміння доводити може виступати і як самостійна дія, і як завершальний елемент виконання будь-якого іншого завдання. Схема-опора: Довести - підтвердити або заперечити думку - за допомогою добре відомого або очевидного Застосування цього вміння вимагає такої послідовності:

1. Встановлення мети доведення;

2. Виділення істотних ознак одиничного об'єкта;

3. Зіставлення їх з істотними ознаками тези, що доводиться;

4. Пошук фактів, що підтверджують чи заперечують загальне пояснення;

5. Висновок ? підтвердилось судження чи ні;

6. Фіксація уваги на способі доведення. Загальнопізнавальні уміння і навички розглядаємо як підсистему загальнонавчальних умінь і навичок, як систему інтелектуальних дій, яка складається з логічних мислительних операцій (прийомів) та сприяє міцному засвоєнню знань. Загальнопізнавальні уміння належать до операційних компонентів у структурі пізнавальної активності. Це означає, що їх можливо й необхідно розвивати, ними можна і необхідно керувати. Управління розумовою діяльністю має особливе значення для учнів початкових класів, бо цілеспрямоване формування змістових структур розумової діяльності дає змогу здійснювати головну функцію початкової школи, а саме підготовку учнів до подальшого навчання, тому що в цьому віці формується інтелектуальна діяльність дитини.

Основними видами вказаних умінь є: уміння аналізувати; уміння синтезувати; уміння виділяти головне, суттєве на основі порівняння; уміння узагальнювати; уміння спостерігати і робити висновки; уміння міркувати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; уміння відтворювати матеріал в нових умовах. У нашому дослідження ми з'ясували суть кожного загальнопізнавального уміння, визначили послідовність його виконання. Всі загальнопізнавальні уміння і навички пов'язані між собою і формуються паралельно. Особливу роль у цьому виконує роз'яснення змісту вміння та план порядку виконання дій, які допомагають учню усвідомити саму суть операції та запам'ятати шлях її виконання.

З'ясовано, що продуктивним чинником формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів виступає використання системи навчально-пізнавальних завдань, у яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої, а потім до творчої діяльності із врахуванням послідовності формування загальнопізнавальних умінь: порівнювати, аналізувати, виділяти головне, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, синтезувати; розглянуто етапи формування загальнопізнавальних умінь і навичок у молодших школярів.

На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки утвердився діяльнісно-особистісний підхід до побудови теорії і практики навчального пізнання. Він базується на положенні, яке розглядає діяльність в якості умови виникнення і галузі прояву активності особистості.

Навчально-пізнавальна діяльність трактується вченими як взаємопов'язане та взаємозумовлене поєднання процесів учіння і пізнання. При цьому навчальна діяльність розглядається як процесуальний, а пізнавальна - як змістовий компонент.

У навчально-пізнавальній діяльності можна виділити декілька компонентів: змістовий, організаційно-процесуальний та мотиваційний, що дозволяє чітко уявити істотні взаємозв'язки між знаннями, діями і мотивами в процесі розвитку особистості. Мотиваційний компонент має ціль сформувати пізнавальну спрямованість до активного і самостійного добування і осмислення нових знань. Змістовий компонент включає сукупність різних розумових операцій (поруч з цим терміном дослідники використовують терміни «прийоми розумової діяльності», «розумові дії», «мислительні операції», «загальні прийоми розумової діяльності»), а саме: аналіз і синтез, порівняння, узагальнення і систематизація, виділення головного, доведення. Основою організаційно-процесуального компонента, як вважає багато дослідників, є виконання учнями системи пізнавальних завдань (задач).

Спираючись на теорію розвивального навчання, розвиток інтелектуальних здібностей учнів початкових класів, ми виділили загальнопізнавальні уміння і навички як показник результативності навчання та розвитку розумових здібностей, готовності до творчої навчально-пізнавальної діяльності. Слід зазначити, що формування загальнопізнавальних умінь і навичок здійснюється: у процесі залучення молодших школярів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на глибоке засвоєння навчальних дисциплін, яке будується на принципах взаємодії учнів та вчителя; у поєднанні теоретичних знань з можливостями їх практичного використання у системі навчально-пізнавальних завдань, індивідуалізації та диференціації навчальної роботи на уроці; за допомогою надання учням свободи вибору навчальних завдань з урахуванням пізнавальних інтересів, ставлення до навчання, рівня знань і досвіду пізнавальної діяльності; при створенні на уроці сприятливого морального та психологічного клімату. Аналіз навчальних програм та навчальних посібників показав, що навчальні програми орієнтують вчителів початкових класів на інтелектуальний розвиток молодших школярів шляхом підвищення їхньої пізнавальної самостійності, розвитку мовних здібностей, формування загальнопізнавальних умінь і навичок (виділяти головне, аналізувати, синтезувати, міркувати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, класифікувати, порівнювати, зіставляти, систематизувати, конкретизувати, узагальнювати, робити висновки та ін.), а головне - уміння творчо використовувати знання. Однак методика та технологія формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів не знайшла належного висвітлення в навчальних посібниках для початкових класів. Спираючись на педагогічну технологію формування загальнопізнавальних умінь і навичок, включали учнів у навчально-пізнавальну діяльність, в процесі якої відбувалося послідовне формування умінь і навичок: 1) аналіз уміння, що формується, пояснення його ролі в оволодінні знаннями; 2) введення правил дій; 3) формування умінь на різному змісті навчальних дисциплін; 4) практичне відпрацювання умінь під час фронтальної навчальної роботи з групою; 5) закріплення умінь в індивідуальній роботі учнів; 6) формування системи вмінь. Під педагогічною технологією ми розуміємо науково обґрунтовану систему операцій і послідовність її втілення в практику, що забезпечує ефективний педагогічний вплив. Розроблена нами технологія формування загальнопізнавальних умінь і навичок містить такі етапи: 1) попередній, що спрямований на визначення мети і завдань наступної роботи, передбачає переструктурування змісту матеріалу; 2) орієнтаційний, який передбачає спонукання учнів до оволодіння загальнопізнавальними уміннями і навичками; 3) інформаційно-пізнавальний, який пов'язаний із формуванням знань про загальнопізнавальні уміння, усвідомлення правил їх дії; 4) діяльнісно-практичний, що спрямований на практичне відпрацювання умінь під час фронтальної та індивідуальної навчальної роботи з учнями; 5) узагальнююче-систематизуючий, в ході якого відбувається формування системи вмінь, усвідомлення об'єктивного взаємозв'язку всіх умінь, перетворення умінь у навички; 6) контрольно-оцінний.

учень дидактичний початковий пізнавальний

Література

1. Закон України "Про освiту".

2. Програми для середньої загальноосвiтньої школи 1-2 (3-4) класи. - К.: Початкова школа, 2001, 2002.

3. Концепцiя виховання дiтей та молодi у нацiональнiй системi освiти // Iнформацiйний зб. МОН України. - 1996. - № 13.

4. Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах // Iнформацiйний зб. МОН України. - 2001. - № 22.

5. Максименко С.Д. Теорiя i практика психолого-педагогiчного дослiдження. - К., 1990.

6. Орiєнтовний змiст виховання в нацiональнiй школi /Методичнi рекомендацiї МО України. - К., 1996.

7. Положення про рух учнiвської молодi "Моя земля - земля моїх батькiв" //Iнформацiйний збiрник МО України. - 1991. - № 4.

8. Савченко О.Я. Урок у початкових класах. - К.: Освiта, 1993.

9. Арделян О.В. Загальнопізнавальні уміння і навички у структурі загально-пізнавальної діяльності учнів // Вісник Черкаського університету. - Серія: Педагогічні науки. - Випуск 10. -Черкаси, 1999. - С. 47-52.

10. Арделян О.В. Формування загальнопізнавальних умінь і навичок як елемент інтеграції освіти в початкових класах // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. - Випуск XV. - Херсон, 2000. - С.194-200.

11. Арделян О.В. Загальнопізнавальні вміння як компонент критичного мислення молодших школярів // Рідна школа. - 2001. - №4. - С. 78-80.

12.Арделян О.В. Загальнопізнавальні уміння як основа формування мовленнєвої діяльності молодших школярів // Наукові записки. - Серія: Педагогіка і психологія. - Випуск 4. - Вінниця, 2001. - С. 46-50.

13. Арделян О.В. Розвиток умінь аудіювання молодших школярів як компонент реформування освіти // Наукові записки. - Серія: Педагогічні науки: Засоби реалізації сучасних технологій навчання. - Випуск 38. - Кіровоград, 2001 - С. 4-10.

14. Арделян О.В. Дидактичні умови формування загальнопізнавальних умінь молодших школярів (на прикладі уроків англійської мови) // Наукові записки. - Серія: Педагогічні науки. - Випуск 45, частина I. - Кіровоград, 2002 - С. 22-27.

Размещено на Allbest.ru