Методика викладання української мови як педагогічної науки

ділити слова на склади і визначати наголошений склад;

встановлювати послідовність усіх звуків у словах;

будувати звуко-складові графічні моделі слів.

Аналіз речень базується на їх графічних моделях які діти креслять на дошці, в зошитах або викладають умовними позначками.

. . .

Прийшла весна. Дзвенять пташині голоси. Тарасик і Олесик майструють шпаківні.

Це традиційний підхід до аналізу речення, який використовує широкий загал учительства.

Однак, якщо брати до уваги, що саме ДП є основною і стартовою сходинкою до засвоєння в майбутньому читання, мови (у БП, на уроках рідної мови на наступних етапах навчання), то слід нам орієнтуватися в тих науково-методичних доробках, які стають надбанням практики в сучасних умовах. Зокрема, психологічний центр навчання молодших школярів, який функціонує при ХДПУ ім. Г.С. Сковороди під керівництвом псих. Рєпкіна і мет. П.С. Жедек рекомендує вже в ДП користуватися іншими графічними моделями речень, в яких кожне слово має свою умовну позначку.

/ - слова, що означають назву предмета.

// - ознака предмета.

/// - дія предмета.

//// - кількість предметів.

маленькі слова, що служать для зв'язку слів у реченні.

Це т.з. пропедевтична робота до вивчення у майбутньому частини мови.

/// / . /// // / . / / /// / .

Наступною формою мовного аналізу є поділ слів на склади і визначення наголошеного складу.

Першокласники вчаться складоподілу з орієнтацією на такі ознаки:

кількість голосних звуків.

Межа складоподілу проходить після голосного перед приголосним: пісня.

Після дзвінкого приголосного, якщо наступний парний глухий або після сонорного: казка, парта, зайчик.

Основний прийом - проспівування слова.

Визначення наголошеного складу здійснюється шляхом:

перепитування слова (зошит?);

гукання слова (мо-ло-ко');

використання ігрових прийомів «Телеграфіст», «Прохлопування».

Складова будова слова зображується графічно у вигляді прямокутника, поділеного на частини відповідно до кількості складів:

- дім; - мама; - дитина.

Для зворотнього зв'язку необхідно рекомендувати батькам допомогти своїм дітям виготовити картки із зображенням складової будови слова різної структури і з різним місцем наголосу (наочність).

Для позначення якісної характеристики звуків використовують умовні позначки, які в результаті відповідних спостережень за артикуляційними особливостями, допомогли дітям прийти до висновків, що при вимові голосних звуків губки нагадують кружечок, а при вимові приголосних - набувають форму смужки (рисочки), яка є перешкодою на шляху струменя повітря, а дві смужки - посилену перешкоду, характерну для вимови м'яких приголосних.

Діти мають мати звуковий абак, яким користуватимуться як на уроках читання, так і письма при аналізі слів (демонстрація наочності).

1. Види робіт учнів в ДП навчання грамоти обумовлюються програмовими вимогами до рівня знань, умінь і навичок першокласників. Зокрема,

членувати речення на слова, слова на склади, знаходити наголошений склад;

розрізняти на слух та за артикуляційними особливостями голосні й приголосні звуки, тверді та м'які приголосні;

послідовно називати звуки в словах різної структури (на, оса, ліс, урок, кран, молоко);

моделювати речення та звуко-складову структуру слів;

правильно тримати ручку, розташовувати зошит на парті, орієнтуватися на сторінці зошита, зображувати і розташовувати у робочому рядку елементи букв.

Першокласники в процесі навчання початковому аналізу мовлення засвоюють важливі мовні поняття:

Мовлення. Речення.

Відповіді на запитання.

Складання речень за малюнками; за серією малюнків. Підрахунок речень. Розповідь за малюнками, по пам'яті, зі сприйнятого на слух

(Катя і Оля йдуть до школи)

. (Оля несе в руках букет квітів).

Слово

Використання словниково-логічних вправ на :

класифікацію (розподіл слів за тематичною групою: навчальні предмети, квіти, іграшки).

на узагальнення (троянда, жоржина, чорнобривці - це квіти; коза, корова, кінь - свійські тварини).

порівняння (за формою, смаком, розміром, кольором і т.д.). Вичленування слів з речень.

Читання

читання текстів учителем;

бесіда за прочитаним;

читання учнями віршів, заучених ними до школи.

Граматика і фонетика

виділення речень з мовного потоку;

складання речень;

вичленовування слів з речення;

виділення звуків на основі проведення повного і часткового аналізу;

називання і якісна характеристика звуків.

Розвиток мовлення виступає провідним принципом роботи в ДП, оскільки досконале мовлення є ознакою загальної культури та інтелектуального розвитку людини.

Дослідники дитячого словника відзначають, що першокласники на час приходу до школи практично вже володіють рідною мовою. Так, К.Чуковський називає дитину, яка за дошкільні роки засвоює рідну мову, найвизначнішим трудівником нашої планети, тому що безліч граматичних форм сиплеться на бідну дитячу голову, а вона, мов і не було нічого, орієнтується в цьому хаосі усьому, розподіляючи по рубриках безладні елементи почутих слів, і при цьому не помічає своєї колосальної роботи. Свої мовні й мислительні навички дитина одержує тільки в спілкуванні з іншими людьми, яке виробило в ній особливу, підвищену чутливість до мовного матеріалу.

Робота з розвитку усного мовлення дітей, що проводиться в добукварний період, має велике значення для всієї наступної роботи. Розвиток мовлення передбачає:

збагачення. Уточнення, активізацію словника;

удосконалення звуковимови, наприклад, звук [ц']

Глянь: без мила у водиці

умиваються дві киці.

Язичком вмивається,

лапками втирається.

(Г.Бойко)

[ш]

Шило

Шило шубку Шурі шило,

шовком, шерстю шви обшило.

Вийшла шубка прехороша

нашій Шурі на порошу.

(В. Ладижець)

удосконалення граматичної будови усного мовлення (сильний біль (ч.р.));

роботу над культурою мовлення і спілкування. (відчиніть кватирку, покладіть руки на парти).

Найбільш поширеними видами робіт з розвитку мовлення в цей період є:

читання вчителем невеликих оповідань з наступною бесідою за його змістом;

розповіді учнів на теми з життя дітей (моя улюблена іграшка. Прогулянка до парку. Про що розповідає ранець);

слухання і переповідання казок (з опорою на ілюстрації);

заучування напам'ять віршів (невеликих за обсягом і цікавих за змістом), наприклад:

Заєць спати захотів

Заєць спати захотів,

сам постелю постелив,

сам собі приніс подушку,

підмостив її під вушко,

та у зайця довге вушко -

все звисає із подушки.

(М.Стельмах)

співання дитячих пісень, наприклад:

Співуча мама

Де би я не їхав,

де би я не йшов -

пам'ятаю хату

в золоті дібров,

а у тій хатині -

матінку мою,

пісеньку веселу

в рідному краю!..

(Б.Чепурко)

робота над загадками, наприклад:

«Лежать у порядку

дерев'яні малятка,

білі, здорові,

всі чорноброві» (Сірники)

робота з наочністю сюжетного і предметного характеру (розглянути малюнок, називання предметів, зображених на ньому, а потім вказати хто що робить; аналіз деталей - складання оповідання) та ін.

дидактичні ігри «Впізнай мене», «Хто де живе».

Розвиток мовлення передбачає практичне ознайомлення з реченням: уміння виділити речення з мовного потоку; вміння знаходити межі речення; членувати речення на слова; складання речень з одного, двох, трьох слів за сюжетними і предметними малюнками у побудова їх графічних моделей; складання речень, які відповідають даним графічним моделям; розвиток діалогічного та монологічного мовлення:

робота над реченням за метою висловлювання і структурою (розповідне, питальне, спонукальне; просте і складне);

постановка запитань до вчителя, товаришів стосовно теми бесіди;

побудова зв'язних висловлювань з опорою на ілюстрацію, схему;

робота з дитячими книжками та ін.

Одним з головних завдань підготовчого періоду виступає розвиток фонематичного слуху і правильної вимови дітьми звуків. Дитина сприймає слово як єдиний звуковий комплекс. В процесі цілеспрямованої методичної роботи вона вчиться помічати однакові звуки, склади, слова; диференціювати звуки за якісними їх характеристиками, аналізувати, порівнювати, класифікувати звуки мовлення, вчитись правильно їх артикулювати.

Аналітико-синтетична робота зі звуками проводиться на матеріалі одно-двоскладових слів. Навчаючись аналізу, діти засвоюють основні фонематичні протиставлення, які притаманні рідній мові (дим - дім, сон - син), встановлюють смислорозрізнювальну функцію фонем. Значення звукового аналізу не зводиться лише до виділення звука, а значно ширше - він вводить дитину в звукову систему мови. Дитині-першокласнику важко абстрагувати, тому всі операції повинні опиратися (базуватися) на реальних діях з предметами. Вся робота по ознайомленню учнів з фонематичними явищами повинна плануватись як особлива форма предметної діяльності. Дітям можна пропонувати в цей період складні та абстрактні знання, але з опорою на спеціально створені, наочні, предметні моделі. Саме цим пояснюється введення на підготовчому етапі навчання схем звукового складу слова з використанням умовних позначень якісної характеристики звуків:

[О] - голосний;

[-] - твердий приголосний;

[=] - м'який приголосний.

Тобто вводиться матеріалізація звукової структури слова.

1 етап - мир одоскладне слово

2 етап - мир

3 етап - мир

4 етап - мир

Двоскладове слово: літо , , ,

Л.С.Виготський, а пізніше Д.Б.Ельконін довели, що важливо «не пристосовувати зміст навчання до початкових особливостей дитячого мислення, а, навпаки, вводити такий зміст, який би вимагав від дитини нових, більш високих форм мислення» кінь, сіль (Вікові можливості засвоєння знань / Під ред. Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова. - М., 1966).

До букварний період готує першокласників і до письма. Що включає поняття «підготовка дітей до письма»? Це:

Правильна посадка при письмі.

Правильне положення зошита на парті.

Уміння правильно тримати ручку і виконувати рухи, необхідні при письмі елементів букв і цілих букв.

Уміння писати елементи букв, які будуть необхідні при написанні букв в букварний період, з'єднання букв в слові.

Правильна посадка при письмі

Посадка пряма, відстань від краю парти і грудьми не менше 5 см (долоні).

Ноги на підлозі стоять повною ступнею або знаходяться на перекладинці під прямим кутом, щоб не затруднювався кровообіг.

Плечі повинні знаходитися на одній висоті (однаковій); лінія плечей повинна бути паралельна краю парти. Підняття одного плеча веде до викривлення хребта (сколіозу).

Обидві руки повинні лежати ліктями на парті (ліва надає тулубу (корпусу) правильного положення). Кінець правої руки повинен знаходитись напроти середини грудей.

Голову тримати трохи нахилену вперед. Відстань від очей до кінчика ручки не менше 30-35 см.

Зошит на парті лежить з нахилом вліво під кутом 30?.

Вміння правильно тримати ручку і виконувати рухи, необхідні при письмі елементів букв і цілих букв.

Ручку тримають трьома пальцями: великим - зліва, середнім - справа, трохи знизу, а вказівним - зверху на відстані не ближче 3см від кінчика ручки.

Пальці трохи зігнуті. Кінець ручки повинен «дивитись» в праве плече.

Ручка тримається вільно, без напруги пальців.

Рухи вільні і ритмічні.

Вправи з розвитку пальців і кисті правої руки:

Згинання і розгинання руки;

Згинання і розгинання великого, вказівного і середнього пальців (без згинання кисті) з ручкою (прямі палички).

Письмо елементів букв: короткі та довгі прямі похилі палички, палички з заокругленням унизу, вгорі, довгі палички з петлею вгорі-унизу, овал, лівий і правий півовал (зображення елементів букв).

З'єднання: верхнє, середнє, нижнє (зображення з'єднань).

Всі ці вправи допоможуть виробленню координаційних рухів і допоможуть дітям оволодіти ритмом рухів, необхідним для правильного, красивого і швидкого письма, основи якого закладаються в букварний період.

В ДП діти оволодівають такими знаннями , вміннями й навичками:

Відповідають на запитання вчителя повними реченнями;

Складають невеличкі оповідання з опорою на малюнок і на теми з життя самих дітей;

Уміють слухати і розуміють учителя, своїх товаришів, і зв'язно передають зміст невеликих оповідань, казок;

Заучують із слів вчителя маленькі вірші, пісеньки, лічилки, скоромовки та відтворюють їх.

Ділять текст на речення, речення на слова;

Ділять слова на склади, склади на звуки;

Правильно вимовляють всі звуки сучасної української літературної мови;

Розрізняють на слух і за способом артикулювання голосні та приголосні звуки; знають, що в українській мові є 6 голосних звуків;

Диференціюють приголосні за твердістю і м'якістю;

Утворюють злиття будь-якого твердого чи м'якого приголосного з голосними звуками (та, то, ту, ти, те; т'а, т'у);

Визначають наголошений склад (у двоскладових, трискладових словах);

Називають послідовно всі звуки в слові та користуються умовними їх позначками, на основі чого будують звуко-складові схеми слів.

Володіють навичками правильної посадки за партою, вміють правильно тримати зошит, ручку і вчаться писати ті елементи букв, які будуть необхідні в першу чергу при написанні букв в букварний період.

Вміють орієнтуватися в зошиті з друкованою основою.

Знають умовні позначення речень, слів, звуків і вміють ними користуватися.

Виходячи з того, якими уміннями і навичками оволодівають діти в добукварний період, уроки підготовчого періоду умовно поділяються за основною метою на підготовчі - до читання і до письма, структура і методика яких має багато спільного:

використання аналітико-стилістичного методу на уроках;

виконання завдань ігрового характеру;

використання в комплексі таких видів мовленнєвої діяльності як аудіювання, говоріння, читання (складів, схем) і письмо;

використання різноманітних засобів наочності;

зміна видів робіт з врахуванням уваги першокласників.

У зв'язку з вищезгаданими рисами уроків читання і письма в добукварний період не слід думати, що всі уроки можна підвести під якусь схему, шаблонно будувати хід уроку і т.п. Будь-який схематизм в побудові уроків, без сумніву, приносить шкоду, тоді як творчий підхід розвиває гнучкість мислення, підвищує інтерес до навчальної діяльності.

Однак треба підкреслити, що урок - це творча лабораторія вчителя, де він веде пошук ефективних і оптимальних засобів навчання.

Уроки в ДП навчання грамоти плануються з врахуванням особливостей уваги першокласників: діти не можуть тривалий час займатися однією і тією ж справою. Тому необхідно змінювати види діяльності дітей кожні 10-12 хв. Разом з тим види робіт на кожному етапі уроку повинні підпорядковуватися єдиному плану і меті уроку. Робота на уроці організовується таким чином, щоб розповідь і бесіда змінювались активними діями дітей, і в тому числі фізичними вправами.

Основними засобами, які використовуються в ДП на уроці є:

навчальний підручник «Буквар»;

схеми-моделі для звукового аналізу;

сюжетні і предметні малюнки.

На уроках передбачається використання цікавих ігрових моментів:

відгадування загадок;

переповідання казок;

інсценізація;

творче вільне малювання на сюжет казки;

розповіді учнів;

читання віршів напам'ять та ін.

Орієнтована структура уроку навчання читанню в ДП навчання грамоти:

Організаційна частина.

Повторення вивченого матеріалу.

Бесіда на задану тему або по сюжетному малюнку.

Звуковий аналіз.

Тренувальні вправи.

Підсумки уроку.

Урок добукварного періоду - урок підготовки до уроків читання і письма. Структура уроків подібна.

Завдання уроків - сформувати первинні уявлення про речення, слово, склад, наголос, звук і букву.

Основний вид вправ - аналітико-синтетичний.

Орієнтований план уроку добукварного періоду. (обов'язковий компонент уроку)

Підготовчі вправи до ознайомлення з поняттям (речення, слово, склад)

спостереження учнів за поділом слів на склади, здійснювальним вчителем;

колективні вправи у поділі слів на склади за зразком;

гра-інсценізація (поділ на склади імена дітей класу);

фізкультхвилинка.

Бесіда за ілюстрацією букваря.

Закріплення уявлень учнів про:

спостереження за відмінністю між одно- і двоскладовими словами;

вправи на «перетворення» односкладних слів у двоскладні (мак - маки);

гра з сигнальними картками «Скільки складів у словах» (предмет гри - одно- і двоскладні слова).

Динамічна пауза.

Моделювання складової будови слів:

Ознайомлення із способом умовного графічного позначення складів у слові.

Спостереження за складовою будовою слів (назви свійських тварин). Бесіда про догляд за свійськими тваринами (за малюнком букваря);

Вправи у графічному позначені. Складової будови слів (2-3 слова).

Заучування напам'ять; аудіювання; вправи на запам'ятовування; відтворення.

Гра з лічилкою, заучування загадок, віршів, скоромовок, прислів'їв

Підсумок уроку:

Про що дізналися (склад чи речення)?

Як записати слово?

Хто запише на дошці односкладне слово?

Що найбільше запам'яталося?

Про що хотілося б ще раз почути?

Урок письма.

Аналіз роботи, виконаної на попередньому уроці (як написано, перегляд виправлень учителем, письмо учнями на дошці).

Опрацювання нового матеріалу:

Повідомлення вчителем теми уроку.

Аналіз збільшеного зразка елементу букви.

Пояснення написання елементів вчителем на дошці.

«Письмо» в повітрі за зразком рухів вчителя.

«Письмо» зворотним кінцем ручки або указкою по парті.

Написання елементів на основі її пунктирних зображень.

Самостійна робота учнів (2-3 елементи).

Фізкультхвилинка.

Побіжний перегляд учителем виконаної роботи, зосередження уваги на допущених помилках, пояснення вчителя.

Письмо учнями одного рядка елементів.

Вправи на частковий звуковий аналіз слів:

Виділення початкових звуків зі слів за предметними малюнками.

Виділення кінцевих звуків зі слів (звуки, різні за якістю).

Динамічна пауза.

Закріплення вміння писати елемент букви:

Написання другого рядка;

Формування навички ритмічного письма (письмо під такт: раз-і, два-і)

Глухо-зорове письмо за завданням вчителя.

Підсумки уроку.

Лекція.

Букварний період навчання грамоти.

План

Основні особливості букварного періоду навчання грамоти.

Методика вивчення нової літери.

Методика навчання письма в букварний період.

Розвиток мовлення і мислення дітей на уроках навчання грамоти.

Література

Ігор Січовик. Загадкова абетка. // Початкова школа. - №3. - 1990. - С.27.

М.М.Процик, Л.Б.Лужецька. Вірші та загадки на уроках навчання грамоти. // Початкова школа. - №1. - 1990. - С.24.

О.Кононенко. Азбука //Початкова школа. - №2. - 1990. - С.41.

1. Тривалість букварного періоду: близько 6 місяців, до середини квітня.

Межа між ДП і БП - перехід до приголосних звуків і букв, що позначають їх на письмі.

Завдання:

Вивчити всі літери.

Навчитися правильно співвідносити звуки і букви.

Засвоїти поєднання букв.

Практично засвоїти правила графіки.

Виробити вміння плавного поскладового з переходом на цілі слова читання.

Зміст роботи в БП:

Оволодіння прийомами читання в слові голосних, прямих складів і приголосних, що до них приєднуються (са-сад-садок).

Робота зі складовими таблицями, розрізною азбукою.

Робота з сюжетним малюнком як засобом розвитку зв'язного висловлювання.

Звуко-складовий аналіз слів за предметними малюнками.

Виконання словниково-логічних вправ (знайомство з багатозначними словами, синонімами, антонімами, вправи на складання слів).

Оволодіння письмом складів, типами з'єднань букв у слові, уміння відділяти одне слово від іншого, безвідривним письмом.

Правопис слів має відповідати вимові.

Виділення злиття ПГ.

Використання пересувної азбуки (синтетична вправа - на, но, ні, ни, не) - орієнтація на голосний і позиційність читання.

Вправи на порівняння твердих і м'яких приголосних (на-ня, ни-ні, но-ньо).

Читання слів за завданням і вказаною ознакою.

Злите прочитування двох приголосних з голосним і орієнтацією на нього: дру, про, три.

Засвоєння орфоепічних норм вимови.

Аналітико-синтетичні вправи зі всіма мовними одиницями.

Основне завдання букварного періоду - навчання читанню й письму в зв'язку з ознайомленням учнів із звуками і буквами нашої абетки і мовлення.

Використовуючи звуко-складовий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти, вчитель в даний період надає перевагу таким видам занять з учнями:

ознайомлення учнів з буквою і звуками що їх позначає;

читання окремих складів, слів, речень;

читання зв'язних текстів;

письмо елементів букви і самої букви, а також слів, речень і невеликих зв'язних текстів.

Результати навчальної роботи в БП для всіх учнів виражаються в:

знанні всіх звуків і букв українського мовлення та абетки;

умінні свідомо, правильно, плавно читати по змісту доступний текст - друкований та рукописний;

оволодінні правильної посадки при письмі, умінні правильно тримати ручку, розміщувати зошит на парті, правильно розміщувати писане на сторінках зошита; умінні правильно писати великі та маленькі букви, слова з цими буквами, невеликі зв'язні тексти;

умінні списувати з друкованого і рукописного тексту (слова, речення, зв'язний текст);

умінні писати під диктовку вчителя невеликий зв'язний тексті, складений із коротких речень з такими словами, правопис яких не викликає труднощів;

умінні виконувати самостійну роботу за зразком, даному вчителем;

умінні брати участь в бесіді за малюнками на теми із життя самих дітей або по змісту прочитаних оповідань;

умінні зв'язно і правильно передавати зміст прочитаного, прослуханого або самостійно складеного оповідання;

умінні напам'ять прочитати вірш, розгадати загадку, проспівати пісеньку тощо.

Все вище сказане (мета. Види, результати навчальної роботи) зумовлює основні особливості букварного періоду навчання грамоти. За М.С. Вашуленком букварний період навчання грамоти ділиться на 2 етапи. Такої ж точки зору дотримуються й інші провідні методисти в цій області. Однак лише Л.К. Назарова, М.Р. Львов, В.Г. Горецький підкреслюють, щоці 2 етапи мають 4 ступені, які і визначають першу особливість (І етап - а, о, у, и, і + приголосний [-], [=]; ІІ етап - я, ю, є, ґ, дж, дз, `)

1 ступінь характеризується навчанням дітей прийомам читання голосних, прямих складів і приголосних, що до них приєднуються (Г; ПГП).

Головне - читання слів по складах. Діти знайомляться із складовою таблицею і вчаться по ній читати, складають із букв склади, складів - слова.

Малюнки букваря сприяють складо-звуковому аналізу слів із застосуванням схем, впроваджуються в зміст уроку словниково-логічні вправи, йде ознайомлення з багатозначністю слова, складають речення, виконують різні ігрові вправи по складанню слів.

Тут діти опановують письмом складів, слів, з'єднанням букв, безвідривним письмом.

Позначення буквою звука йде лише після звукового аналізу і на матеріалі тих слів, вимова і написання яких співпадає.

Основні вправи на цій ступені це: звуковий аналіз з метою виділення вивчаючого звуку, синтетичні вправи (складання складів, слів із букв розрізної азбуки), складозмінювання (на, но, ну, ни, ні і т.д.); орієнтація при складовому читанні на голосний звук; читання пересувних складів, читання варіантів букварних сторінок з класної дошки, інтонаційне читання, робота з малюнками на сторінках букваря, логічні вправи тощо.

Яка структура уроку на 1 ступені БП?

Виділення твердого і м'якого приголосного із зручної позиції (лід, сіль, ложка, стіл); наведення прикладів слів із звуком, що аналізується в різних позиціях.

Пояснення артикуляції при вимовлянні (спостереження)

Позначення звуків [л', л] відповідною великою і маленькою буквою. Виділення спільних і відмінних ознак.

Робота з розрізною азбукою (місце букви в касі, складання прямих і обернених складів, слів).

Навчання читанню обернених складів: ол, ал, ул, ил і прямих: ло, ла, лу, ли і т.д. (на матеріалі каси).

Робота з букварем: читання друкованих матеріалів; аналіз малюнків, розвиток мовлення і т.д.

Ігрові вправи, творчі завдання і т.д.

Головне завдання 2 ступені - навчити дітей швидко орієнтуватися в складо-звуковій структурі слова і закріпити основні прийоми читання слів, які вміщують злиття ПГ в різних позиціях. Для цього в будь-якому слві діти повинні знаходити його центральну частину і визначати спосіб читання приголосних, що приєднуються до чи після центральної частини: стіл, сосна, смола. Основні вправи на даній ступені: читання відповіді на запитання вчителя, читання з підкресленням центральних частин слова, вибіркове, піктографічне читання, читання з нарощуванням або усіченням букв-звуків; творче читання (с.47. Рано. А косарі в полі. Прочитайте друге речення так, щоб підкреслити, що в полі косарі, косарі в полі; переставте 3 і 4 слова так, щоб вони стали 2 і 3 ) і т.д.

Урок на цій ступені повинен мати такі структурні компоненти:

Вивчення і визначення голосного (е) в ролі складу (екран, поле).

Наведення прикладів учнями з вивченим звуком в різних позиціях складу і слова.

Робота з розрізною азбукою знайомство з буквою; викладання складів, слів, речень.

Творчі вправи: додай букву, заміни букви, перестав склади, заміни звук, перестав наголос, прочитай слово, що відповідає схемі-моделі.

Робота з підручником.

На третій ступені робота по навчанню грамоти вступає в якісно нову стадію: значно зростає об'єм читання (кілька текстів на с.71 (вірш «Карпати», скоромовка про голубку-горличку)). Діти знайомляться з різними жанрами (2 особливість основи літературного розвитку дитини). Менше уваги надається звуковому аналізу. Акцентується увага на вдосконаленні навичок читання на основі порівняльної характеристики орфоепічної та орфографічної сторін слова, на збагаченні словникового запасу. Здійснюється тісний взаємозв'язок класного і позакласного читання.

Структура уроку може набувати такого вигляду:

Повторення вивчених букв та їх роль в слові, складі.

Творчі вправи на основі аналітико-синтетичного методу із словом, реченням, текстом.

Ігрові вправи: гра в слова, відповідай на запитання, літературна вікторина, доповни речення і т.п.

Читання додаткових літературних джерел вчителем; аналіз прослуханого.

Робота з букварем.

На 4 ступені діти знайомляться з тематично згрупованих творів. Однак це тексти адаптовані, що не робить честі авторам букваря. Робота за змістом наближена до методики уроків читання (2 особливість). На цій ступені діти ознайомлюються з характеристикою звуків, що позначаються на письмі буквою “я” в залежності від позиції в слові. (Дж, дз, дз', є, ї,').

4 особливістю виступає той факт, що акцентується увага на пропедевтичній орфографічній роботі, що виступає засобом формування орфографічної пильності молодших школярів.

Структура уроку може набувати такого вигляду:

Бесіда - розповідь про те, про що буде йтися в тесті.

Підготовчі вправи до читання: орфоепічні вправи, словниково-семантичні вправи, інтонаційні характеристики, емоційне читаня, читання стовпчиків і т.п.

Робота з підручником, читання тексту.

Аналіз змісту прочитаного.

Творчі вправи на основі тексту, що аналізується (прочитати І абзац, яке речення найголовніше. Заміни своїм словом, поміняй місцями абзаци, що зміниться).

Індивідуальні та колективні читання.

Таким чином аналізуючи 4 ступені 2 етапів (Іетап - а, о, у, и, і; ІІ етап - до кінця) слід підкреслити, що на всіх ступенях букварного періоду проходить подальший розвиток фонематичного (5особливість цього періоду) слуху дитини, абстрагування «чистого» звуку, символом якого є буква, читання складів, слів, речень, зв'язних текстів.

2. Ознайомлення з буквою, її запам'ятовування і впізнавання

Ознайомлення:

після виділення і називання звука;

показ букви, її алфавітна назва;

використання азбуки в малюнках;

аналіз структури букви;

аудіювання (матеріал Н.Забіли, С.Маршака, Т.Коломієць).

Запам'ятовування образу і назви букви сприяють:

друкування букви, її називання;

обведення букви по контуру, називаючи її;

ліпка букви з пластиліну, викладання з паличок;

розфарбовування фігур, що утворилися від багаторазового написання букви.

Впізнаванню букви сприяють вправи на:

знаходження букви серед інших;

зафарбовування вказаної букви в тексті;

називання букв, записаних в алфавітному чи ін. порядках;

називання букв, записаних не типовим шрифтом;

впізнавання «напівбукв»;

впізнавання букв, поставлених неправильно - боком, «вниз головою», зі зміненими елементами.

Методичні прийоми навчання письма

Показ написання вчителем.

Списування з готового зразка.

Копіювальні вправи.

Уявне письмо.

Аналіз форми літери.

Засвоєння правил письма.

Письмо-тактування (1-і-2-і-3-і).

Аналіз помилок, допущених при письмі.

Принципи навчання письма

Наочності.

Свідомості.

Повторності.

Посильності.

Врахування індивідуальних можливостей.

Паралельного навчання читанню і письму ( в процесі вправ).

Методи навчання письма

Копіювальний.

Лінійний (сітка зошита, висота, ширина літери, нахил, відстань між елементами).

Генетичний (всі прості за написанням букви, а потім складні. Песталоцці засновник однак - відрив від читання).

Ритмічний (письмо-тактування - сприяє розв'язанню швидкості письма).

Метод Карстера - вправи-розчерки - уміння користуватися напрямком, площею аркуша, свобода і легкість рухів руки.

Знайомство з новим звуком

Чітка вимова звука.

Спостереження за артикуляцією звука.

Характеристика звука за якісною ознакою: О, -, =.

Знайомство з графічним зображенням літери.

Кількаразове повторення алфавітної назви літери, промовляння звуків, що вона їх позначає (“ер” - [р, р'] ).

Розпізнавання звука (букви) в різноманітних ситуаціях: складах, словах, реченнях,. Визначення її місця та ролі в цих умовних одиницях.

Знайомство з літерою

Алфавітна назва букви.

Промовляння звуків, який дана буква відтворює на письмі.

Обведення указкою (умовно) контурів літери.

Читання ланцюжка вивчених букв.

Робота зі складом (ігри, конструювання складів,слів).

Читання слів, у яких буква знаходиться в різних позиціях у слові.

Читання за сторінкою букваря (дидактичних матеріалів, з дошки, карток).

Навчання читання злиття ПГ

Пригадай (повтори за мною), які ти знаєш голосні звуки?

Який це буде звук, що на письмі позначається буквою (показ букви) у?

Який перед ним приголосний?

Склади губки так, наче ти будеш вимовляти голосний “у” (а, о).

Намагайся разом вимовляти два звука (ру, му, ну) (не менше 10-15 прикладів). Орієнтація на голосний і діяльність мовного апарату.

Проспіваймо злиття: ру-у-у.

Етапи формування навички читання

Основна одиниця читання - склад.

Читання складів за порядком:

Склад, що утворений одним голосним (о-кунь).

Склад-злиття (о-са).

Склад, що утворився злиттям і приголосним, що приєднуються: (ПГП - мак; ППГП - степ; ПГПП - танк).

Закриті склади (ГП): ох.

Додаткові позначення при читанні обов'язкові.

Врахування позиційного принципу читання, що визначається складовим принципом української графіки.

Сутність: при читанні у більшості випадків враховується не тільки буква, а й сусідні з нею букви: попередня і наступна - два.

Складовий принцип української графіки можна охарактеризувати тому як позиційний принцип письма і читання: при письмі й читанні враховується позиція букв у слові по їх відношенню до сусідніх букв, в тому числі до пропуску.

В словах, які прочитуються, необхідно визначати:

Голосні, що виступають в якості самостійних орієнтирів (У Ніни ноти. Окуні. Маяк.)

Злиття (ПГ), в яких характер вимови попереднього приголосного визначається буквою, що означає голосний звук.

Приголосний або кілька приголосних, які знаходяться в кінці слова, які позначають звуки, що вимовляються твердо і які причитуються до попередніх ПГ або Г.

Приголосний або кілька приголосних, що стоять перед ПГ, які з цим ПГ прочитуються цілим складом.

Букву ь після приголосних, яка вказує, що приголосні вимовляються м`яко (пом`якшено).

Таким чином, після знайомства з новою буквою проводиться навчання читанню ПГ на всьому діапазоні вивчених на той час голосних і букв, що їх позначають на письмі.

На І етапі - читання має бути складовим і базуватися на складо-звуковому аналізі та синтезі.

ІІ-й етап формування навички читання характеризується читанням слів. Спочатку слово прочитується по складах, потім з наголосом. На цьому етапі діти переходять на читання цілими словами на основі фонетичного наголосу. Пояснюються правила орфоепічного читання.

Третьому етапові характерне читання речень. Учень «губить» рядок, повертається, перечитуючи слова і склади. Це явище зникає з розширенням «поля читання» дитини. Увага - на свідоме і виразне читання (на імітативній основі).

Вправи, спрямовані на швидку реакцію дитини по запам`ятовуванню матеріалу

Швидке читання букв (за порядком вивчення, в алфавітному, у роздріб - голосні, приголосні).

Читання обернених і прямих складів з твердими і м`якими приголосними та їх конструкціями.

Щоденне швидке читання односкладних слів.

Вправа “Фотооко” (з 1 слова односкладного, двоскладного, трискладного - на час. Помилки виправляються).

Показ 2-3 слів на 5-10 хв (Відтворення їх).

Прийоми навчання читати склад і слово

Вимов, співаючи, злиття МИ і додай наступний звук [р]: мииир, Дмитрик.

Промов звук [д] і зразу протяжно злиття [миии], додай звук [т], протягуй наступне злиття [риии], додай звук [к]: Дмитрик.

Етапи звукового аналізу при навчанні читанню

Інтонаційне підкреслення послідовності звуків і називання ланцюжка звуків слова.

Диференціація голосних і приголосних звуків та їх чергування в слові.

Диференціація твердості і м`якості приголосних звуківю

Моделювання основних звукових відношень у слові.

3. Навчання письму і читанню є однією з найважливіших сторін навчання грамоти: уміння користуватися письмом має виключно велике значення в пізнавальній і практичній діяльності людини. Тому навчання письму в період володіння дитиною грамотою необхідно приділяти не менше уваги, ніж навчанні читанню.

Письмове мовлення виникло на основі усного, між ними існує тісний взаємозв`язок. Однак за своїм психологічним змістом процес письма у дитини значно відрізняється від процесу усного мовлення та читання. Засвоєння усного мовлення починається з практики спілкування з дорослими. До школи дитина оволодіває усним мовленням настільки, що може спілкуватися з дорослими, однолітками.

Писемному мовленню дитина вчиться лише в школі. Однак це і робить процес засвоєння письма більш складним. Спочатку учень не може застосувати письмову форму мовлення як засіб спілкування. Тому звертається увага на звуки, склади, на перекодування їх в знакову систему. Лише поступово дитина переходить на письмове мовлення.

Дитина акцентує увагу на всіх елементах письма: від елементів букв до з`єднань і розміщення. Процес важкий і стомлюючий.

Заняття з письма відбувається слідом за уроками читання. Але якщо в основу порядку вивчення букв на уроці, читання покладено принцип частотності, то на уроці письма діти вчаться писати букви не в порядку послідовно зростаючих труднощів їх написання, а з точки зору труднощів звукового аналізу, необхідного при читанні.

Учень, навчаючись письму, повинен засвоїти 3 групи навичок:

Технічно-гігієнічні - правильно користуватися письмовим приладдям, координувати рухи руки, дотримуватись гігієнічних правил.

Графічні - правильно зображувати букви, склади, слова, писати букви з потрібним нахилом, певної висоти і ширини, рівномірно розміщувати на робочому рядку, правильно з`єднувати.

Орфографічні правильно визначати звуковий і буквений склад слова, коментувати його написання.

Оволодіння цими групами навичок є основою грамотного письма і гарного почерку.

Школяр засвоює 2 азбуки - друковану і рукописну, а в азбуках - зображення великих і маленьких букв. В букварний період діти оволодівають написанням букв, а відтак - слів, речень, зв`язних текстів.

На І етапі БП діти пишуть елементи букв, їх з`єднання, слова за зразком.

На ІІ етапі рекомендуються вправи на слух, списування репродуктивного характеру і з ускладненням (вставити, замінити букву, слово).

У посібнику Дорошенка дається характеристика видам робіт, спрямованих на вироблення в учнів навичок письма:

підготовчі вправи (завдання - аналіз графічної будови нової літери): письмо в повітрі, обведення пунктирних ліній;

вправи, спрямовані на вироблення ритмічного письма у темпі (раз-і-два-і);

списування з дошки, букваря, карток

вибіркове списування;

слухове письмо букв, складів, слів

письмо по пам`яті слів, складів;

вправи на виконання і перевірку виконаного.

Перед написанням слів і речень необхідно зосереджувати увагу на таких моментах:

повторення правил письма, правопису розділових знаків;

аналіз елементів і структури букви;

читання зразків, написаних на дошці, в прописах; відповіді на запитання за змістом речення та його аналіз;

впровадження в практику слухового, зорового і комбінованого письма.

4. Читання і письмо в період навчання грамоти служать засобом підвищення культури мовлення учнів. Вся робота обумовлюється розвитком мислення і мовлення учнів. Але ця робота притаманна не лише урокам навчання грамоти. Вона пов`язана з екскурсіями, спостереженнями дітей, з предметними уроками, бесідами і т.п. Завдання, пов`язані з розвитком мовлення в БП, такі:

виправлення недоліків мовлення дітей;

розширення кола вражень, уявлень і понять учнів у зв`язку з цим - збагачення словника;

уточнення семантики слів;

розвиток умінь правильно в усній формі будувати речення, а з речень текст.

Основним джерелом роботи з розвитку мовлення є власний життєвий досвід дітей і спостереження їх за життям людей і природою (К.Д.Ушинський підкреслював значимість спостережень за природою).

Іншими джерелами виступають ігри, забави дітей, словниково-логічні вправи, граматичні завдання в письмових вправах; складання оповідань різного типу: опис, розповідь, роздум; робота над удосконаленням звуковимови, робота з наочністю.

Все це сприяє як засвоєнню навчального матеріалу, так і формуванню морально-естетичних понять і почуттів.

Робота з розвитку мовлення і мислення на уроках навчання грамоти групується в двох напрямках:

формування умінь зв`язного мовлення (уміння розуміти тему і основну думку тексту або сюжетного малюнку, послідовно передавати їх зміст).

Навчання правильному, точному, виразному використанню засобів мовлення.

(Див.: Методика викладання української мови / за ред. С.І.Дорошенка. - К.: Вища школа, 1992. - С.72-76).

Лекція

Післябукварний період навчання грамоти

План

Мета і завдання післябукварного періоду навчання грамоти та його характеристика.

Особливості уроку навчання грамоти в умовах малокомплектної школи.

Науково-педагогічні засади букваря.

Література

Програми середньої загальноосвітньої школи. 1-3 кл.. - К.: Рад. школа, 1990. - С.14-15; 1-4 кл., 1986. - С.9.

Методика викладання української мови / За ред. С.І.Дорошенка. - К.: Вища школа, 1989. - С.81-86.

М.Р.Львов та ін. Методика обучения русскому языку в начальных классах. - М.: Просвещение, 1987. - С.89-92.

М.С.Вашуленко. Навчання грамоти в 1 класі. - К.: Рад, школа, 1986. - С.165.

Н.Ф.Скрипченко, М.С.Вашуленко. Буквар. - К.: Рад. школа, 1990.

1. Післябукварним періодом називають той період часу, який відводиться на закріплення і вдосконалення навичок читання на спеціально відібраному матеріалі.

Після проходження «вивчення» азбуки не можна переводити дітей на читання будь-якого тексту «Читанки». Цей перехід необхідно підготувати. Тому метою даного періоду виступає - підготовка учнів до роботи з читанкою. Мета визначає і ті завдання, які потребують вирішення на даному етапі.

Основні завдання класифікуються таким чином:

Формування та вдосконалення навичок читання (формуються швидкість, виразність; вдосконалюються правильність, свідомість); всі вони взаємозв`язані.

Розвиток мовлення школярів на основі роботи з букварем та власного життєвого досвіду.

Формування в учнів елементів читацької самостійності.

Вдосконалення навичок письма, вироблених в букварний період.

Закріплення елементарних орфографічних навичок (правопис великої букви, розділових знаків в кінці речення, переніс слів з рядка в рядок, засобами письма виділення слова як мовної одиниці, носія значень - написання роздільне; співвіднесення букви і звука і т.п.).

З метою вирушення завдань, які безпосередньо пов`язані з уроками читання методика рекомендує такі методичні прийоми:

бесіда за малюнками букваря та іншими додатковими ілюстраціями;

використання діафільмів та інших ТЗН;

систематичну лексико-семантичну роботу з метою пояснення змісту (значення) незрозумілих слів;

підготовчу роботу над багатоскладових слів для читання (аналіз слів за будовою складовою, складання з букв розрізної азбуки , читання по складах, хорове читання та ін.).

інтонування речень сприятиме становленню синтетичного прийому читання.

Т.Г.Єгоров, характеризуючи зміст процесу читання на цьому етапі його розвитку, підкреслює, що більш досконала техніка читання допомагає краще зрозуміти того, що читається. Тобто, швидке впізнавання буквеної і складової будови слова, поєднання його образу з слуховим і мовленнєворухомим вдосконалює техніку читання на даному етапі.

В цей період необхідно домагатися того, щоб діти на читали слова з перебором букв, не рубали слова на склади, а читали плавно або цілими словами.

Вчитель повинен пам`ятати, що навички читання формуються в індивідуальному порядку. Перехід на більш високий ступінь розвитку читання наступає не зразу у всього класного колективу, а диференційовано, в залежності від степені попередньої підготовки дітей. Ось чому так необхідно завжди мати додатковий дидактичний матеріал до букваря.

Правильні прийоми читання, розуміння прочитаного розвиваються у дітей по-різному, з залежності від індивідуальних особливостей, від рівня розвитку усного мовлення і від попередньої підготовки дітей. Тому роботу над читанням необхідно вести з врахуванням індивідуальних помилок дітей в техніці читання і в розумінні прочитаного, з врахуванням їх розвитку та досвіду.

Вчитель має враховувати особливості психічного розвитку дітей та їх мовленнєве оточення: читання по складах; повторюваність слів; поспішність в читанні; пропуски, перестановки, заміни букв, слів; читання мовчки, а лише потім вголос та визначати на уроці як індивідуальну роботу, так і диференційовані завдання, що приведе до бажаних результатів.

В післябукварний період необхідно приділяти увагу роботі по розвитку мовлення в зв`язку з читанням оповідань, казок, віршів, в зв`язку з роботою над загадками, а також роботою по складанню невеликих творів за картинами і на теми із життя самих дітей. Значне місце посідає дослівний переказ прочитаного, знайомство з особливостями усного мовлення: правильна вимова,гучність, темп мовлення. Розвитку мовлення на даному етапі сприятиме цілеспрямована робота із вдосконалення знань дітей про такі важливі інтонаційні засоби виразності, як основний тон висловлювання (спокійний), темп (повільний, середній, швидкий), логічний наголос, а також про жести і міміку як засоби виразності усного мовлення. Необхідні спеціальні вправи на диференціацію голосного-тихого, повільного-швидкого мовлення або читання, ігрові вправи «Впізнай по голосу», «Яким тоном ти скажеш (прочитаєш): веселим, сумним, жартівливим, серйозним» і т.д. (Див.: Речь. Речь. Речь. / под ред. Т.А. Ладоженской. - М.: Педагогика, 1990).

Що стосується реалізації завдань з письма, то слід в практичній діяльності зосереджувати увагу на вправах, що спрямовані на практичне засвоєння учнями правильних написань слів:

окремо;

в коротких реченнях і невеликих зв`язних текстах.

Надавати перевагу таким видам робіт як списування, письмо на слух слів, речень, невеликих зв`язних текстів; складання речень за опорними словами і запитаннями та запис цих речень; відповіді на запитання; доповнення і розширення речень за запитаннями і т.д.

Проблеми малокомплектної школи довго будуть стояти на порядку денному в розв`язанні загальних питань народної освіти.

Одне з актуальних питань цієї загальної проблеми є розробка шляхів вдосконалення навчально-виховного процесу в умовах одночасної роботи з 2-3 класами. Якщо брати 4-х річну школу, то слід зауважити, що найдоцільніше поєднання ми бачимо в 1-3 і 2-4 кл.

При складанні розкладу слід враховувати однопредметність уроків (читання - читання; письмо - урок мови; математика - трудове). Якщо в школі є 6-річні першокласники, то рекомендується навчання грамоти проводити по «зсунутому» розкладу.

Основною особливістю уроків в умовах малокомплектної школи є планування самостійної роботи, яка повторюється на уроці 4-5 разів від 5 до 10 хв. кожна.

Самостійна робота за змістом повинна базуватися на матеріалі, мати чітко визначені завдання з обов`язковою наступною їх перевіркою.

До самостійної роботи можна віднести такі види завдань:

Розгляд малюнків, визначення предметів, що зображені на них;письмо елементів букв, заштриховка трафаретів, графічне малювання, складання і запис речень; підготовка до аналізу звуків, речень, слів (добукварний період).

Аналітико-синтетичні вправи, пов`язані зі звуко-буквеним аналізом, словене і графічне малювання, переказ, письмо за зразком, творчі і репродуктивні списуванні; підготовка до читання і саме читання; робота з розрізною азбукою, словниково-логічні вправи (на класифікацію, групування, узагальнення), робота з дидактичним роздавальним матеріалом, робота з наочністю і ТЗН (лінгафонний кабінет).

Сучасний навчальний комплекс з навчання грамоти

Буквар

Частотний принцип розташування букв;

Принцип звороту:

Текстовий матеріал: стовпчики слів, речення і тексти для читання.

Ілюстраційний матеріал: предметні та сюжетні малюнки:

Предметні - для добору слів, звукового аналізу, лексичних і логічних вправ.

Сюжетні - усвідомлення змісту прочитаного, складних речень, текстів зв`язного висловлювання.

Позатекстові елементи: схеми слів, речень, складові таблиці, стрічка літер - на техніку читання.

Цікавий матеріал пізнавального характеру: ребуси, розсипучки, скоромовки і т.д.

Дидактичний матеріал: сторінки букваря, демонстраційні таблиці:

азбука в малюнках;

предметні тематичні малюнки;

сюжетні тематичні малюнки;

серія сюжетних тематичних малюнків;

таблиця писаних і друкованих літер;

складові таблиці;

розрізна азбук;

кубики з буквами;

пересувна азбука;

роздавальний матеріал;

схеми-моделі.

Наукові основи:

психолінгвістика (всі мовні одиниці вивчаються на основі тексту). Основне - розвиток мовлення.

Мовознавство (усний курс + всі види мовленнєвої діяльності).

Дидактика (всі загально-дидактичні принципи).

Психологія (інтерференція).

Буквар як перша навчальна книжка повинна будуватись на певних науково-педагогічних принципах. Ось основні з них.

Наявність ілюстративного і текстового матеріалу повинна формувати у дітей навички свідомого і достатньо швидкого читання, а також правильного письма елементів букв, цілих слів, речень і зв`язних текстів.

Тематична спрямованість матеріалу повинна ознайомлювати дітей з доступними їх розумінню фактами життя і в певній мірі здійснювати художньо-естетичне і емоційне виховання;

Дидактико-методичне забезпечення букваря спрямоване і здійснює розвиток мовлення і мислення учнів;

Об'єм букваря повинен відповідати тривалості часу, відведеному на навчання грамоти;

В основу відбору вивчення букв покладено принцип частотності з урахуванням загально-дидактичних принципів перспективності, науковості та ін.

Дотримання гігієнічних вимог (типовість шрифту, довжина рядка, висота шрифту, колір і якість паперу, колір малюнку з точки зору насиченості фарб);

Відповідність матеріалу на розвороті (сторінці) часу вивчення (урок - 2 уроки).

Аналізуючи буквар діючий необхідно зосереджувати увагу на таких питаннях, як:

Характеристика методу навчання грамоти;

Суть і причини змін в букварі порядку розташування букв і слів різної складової структури;

Методична доцільність введення допоміжної одиниці читання (злиття ПГ);

Призначення складо-звукового аналізу слів, його місце на уроці читання і письма; роль складо-звукових схем;

Характер і призначення текстового та ілюстративного матеріалу і методика роботи з ним на різних етапах навчання;

Формування у дітей елементів орфографічної пильності;

Формування умінь зв'язного мовлення (уміння розуміти тему та основну думку тексту або сюжетного малюнку, послідовно висловлювати їх зміст);

Навчання правильному, точному, виразному використанню засобів мовлення.

Загальна середня освіта має забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів, виховання громадянина-патріота, а в стратегічному плані закласти базис для формування демократичного

суспільства, яке визначає освіченість, вихованість, культуру найвищою цінністю, незамінними чинниками стабільного, прискореного розвитку України.

У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логікомовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями й навичками. Освітніми результатами цього етапу школи є повноцінні читацькі, мовленнєві уміння й навички. узагальнені знання про реальний світ у його зв'язках і залежностях, розвинені сенсорні уміння, мислення, уява, пам'ять, здатність до творчого самовираження.

Мета роботи вчителя-професіонала в початковій школі - допомогти кожній дитині пізнати себе: пробудити і розвинути закладені природою позитивні здібності, можливості та бажання їх удосконалювати, щоб, здобувши освіту, виконати свій обов'язок - стати Людиною. Цю мету може здійснити вчитель, який переконаний у вагомості кожного людського життя, який може і має бажання допомогти будь-якому своєму учневі цю вартісність у собі побачити і зреалізувати.

Творчий потенціал особистості вчителя бере свій початок у методиці, яка, як і будь-яка інша наука, є системою об'єктивно-істинних знань про те, як необхідно діяти і чого не потрібно робити, щоб швидше і легше досягти мети. Звідси завдання вчителя через навчальний предмет, точніше - через навчальний матеріал уроків рідної мови, тобто через засвоєння фактів, явищ, процесів якоїсь частини оточуючого дітей реального світу, що мають відображення в навчальному предметі, через правильно організовану діяльність з об'єктами, в яких ці факти, явища і процеси задіяні, допомогти дитині на доступному їй рівні пізнати не тільки «чужий світ», але й себе самого (чи цікавий він мені? важливий? чим? як? чи надовго? а чому?) і забезпечити всім дітям у змісті матеріалу, що вивчається, набуття життєво необхідних умінь, навичок, звичок, хоча б у мінімальному обсязі.

Реалізуючи завдання, вчитель удосконалює свою майстерність і творить власну технологію, розраховану на себе і на свій клас, яка опирається на наукову основу відповідної методичної системи. І робить він це успішніше і краще, якщо повними, чіткими і міцними є його знання з методики навчальних предметів.

Основні професійні інструменти вчителя початкових класів - це дитяча книжка (у тому числі і підручник) і живе усне мовлення, розраховане на сприйняття учнями молодшого шкільного віку. Тому чільне місце у формуванні дитячої особистості посідають уроки рідної мови (навчання грамоти, класне читання, позакласне читання, українська мова, уроки розвитку мовлення).

Готуючись до проведення уроків, учитель перш за все визначає дидактичну мету і виховні завдання уроків, зміст і обсяг нового навчального матеріалу, який має бути засвоєний на уроці, встановлює основні лінії зв'язку з матеріалом, котрий попередньо вивчили учні, добирає питання для повторення, а також окреслює структуру уроку та основні методи навчальної роботи на кожному етапі уроку з врахуванням рівня підготовки учнів, розподіляє навчальний час на окремі види роботи, добирає і готує необхідні наочні посібники до уроку, додаткову літературу, матеріал для самостійної роботи учнів.