Шляхи гуманізації змісту освіти в сучасній школі

За час існування школи багато змінилося, але залишилась притаманна школі атмосфера доброзичливості, взаємодопомоги, розуміння свого професійного обов'язку.

У 2009 році Біловідська ЗОШ I-III ст. відзначає своє 42-річчя. Неможливо точно підрахувати, скільки учнів закінчили школу за час її існування. Школа як храм науки - спільне надбання не одного покоління ентузіастів. Там завжди приділялась особлива увага формуванню в учнів та вчителів почуття глибокої поваги до засновників школи, традицій та духу наступності, бо, за словами К. Ушинського, дитину виховує «дух» школи.

Показниками, що відображають процесуальний характер гуманізації навчально-виховного процесу, їхні характеристики є: ступінь психологічної комфортності учнів у школі; врахування їхніх вікових життєвих ритмів, диференційований підхід, робота в індивідуальному режимі учнів; оптимізація форм контролю знань; забезпечення почуття успіху кожній дитині; організація «життєвого простору» учнів, продумане оточення; ступінь інтеграції школи та сім'ї, тобто ступінь сформованості особистісно-орієнтованого виховного середовища.

Аналіз вивчення цих показників у інших загальноосвітніх школах засвідчив, що більшість учнів виявляють обізнаність з поняттями «гуманістичний ідеал», «загальнолюдські та національні цінності», «гуманні особистісні стосунки». Вони добре усвідомлюють, що ефективність навчання і виховання в сучасній школі значною мірою залежить від стосунків, що склались між ними. Переважна більшість учнів цінує участь своїх батьків у шкільних справах і вважає її позитивним явищем, здатним змінити у кращу сторону їх стосунки з самими батьками, а також з однокласниками та вчителями. Однак виявлено суперечність між прагненням учнів та вчителів налагодити такі гуманні взаємини та реальним їх рівнем: відсутністю духовного зв'язку між ними, часто навіть простої довіри, паритетного діалогу, переважанням авторитаризму у спілкуванні.

Крім того, експериментально встановлено, що в більшості загальноосвітніх шкіл індивідуалізація навчання та гуманізація форм контролю знань учнів, які є важливими педагогічними умовами ефективності навчально-виховного процесу, його гуманності та результативності, знаходяться на елементарному або низькому рівнях.

Такі дані свідчать про необхідність перебудови навчально-виховної роботи в державних загальноосвітніх школах у відповідності до вимог нової освітньої філософії - особистісно-орієнтованого (варіативного) навчання та виховання.

Отже, практична реалізація принципу гуманізму у житті школи можлива лише за умови його утвердження в меті освіти, у змісті, формах і методах навчально-виховного процесу; в управлінні школою; у характері взаємостосунків між його суб'єктами. Доведено, що сучасний навчальний заклад має формулювати мету освіти, яка базується на двох категоріях: соціального запиту і певної моделі якостей випускників, тобто має бути здійснено перехід від прагматичної до гуманістичної мети освіти і виховання особистості учня.

5. Традиційна і варіативна школа в контексті правового регулювання

У Національній доктрині розвитку освіти в Україні у XXI ст., Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття»), у Законі України «Про освіту» визначено чітку спрямованість системи освіти на її гуманізацію, одним із засобів здійснення якої є індивідуалізація навчального процесу - варіативний підхід.

Гуманізація навчального процесу у варіативній школі закладена в «Положенні про загальноосвітній навчальний заклад» - постанова №964 КМУ від 14 червня 2000 р. Тут передбачена можливість вибору чи розподілення до такого типу загальноосвітнього закладу, який найбільше враховує різні особливості дитини, її пізнавальні спрямування та положення в суспільстві. Так за цим нормативним актом передбачено такі типи загальноосвітніх навчальних закладів:

середня загальноосвітня школа - загальноосвітній навчальний заклад І-III ступенів;

загальноосвітня школа-інтернат - загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

вечірня (змінна) школа - загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІП ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання;

спеціалізована школа - загальноосвітній навчальний заклад І-ІП ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

гімназія - загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІП ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

ліцей - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

колегіум - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілю;

спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

загальноосвітня санаторна школа - загальноосвітній навчальний заклад

І-ІП ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

10. школа соціальної реабілітації - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат).

Така диференціація шкіл якраз являється тим гуманним підходом, що дозволяє дітям відчути свою індивідуальність. Проте слід зазначити, що така ситуація з різноманітністю шкіл в селах і вмістах носить різний характер, традиційно в сільській місцевості розміщувались загальноосвітні школи, а в містах дитина мала можливість вибору. Тому при гуманізації навчального процесу в загальноосвітній школі велику увагу слід приділяти змінній складовій навчального плану.

Постанова КМУ №848 від 5 липня 2004 р. «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку» - є прикладом піклування держави про неповноцінне здорових дітей. Цей Державний стандарт застосовується з метою забезпечення:

* рівного доступу до якісної освіти дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

* наступництва між дошкільною та початковою загальною освітою;

* особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу;

* створення передумов для запровадження інтегрованого навчання дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

6. Ефективний менеджмент освіти, як засіб до гуманізації навчально-виховного процесу

Дослідження проблеми оптимізації навчально-виховного процесу та теоретичний аналіз результатів діагностичного вивчення її рівня передбачає виділення ознак та показників ступеня прояву цієї характеристики, а також визначення виміру ефективності виховної практики на різних етапах її розвитку.

Показники ефективності менеджменту виховання ми визначаємо у властивостях виховної системи та її результатах - у розвитку дитини, ступеня її комфортності у школі, самої атмосфери школи, можливостях самореалізації і учнів, і вчителів, і батьків. Виявлення рівнів реалізації особистісно орієнтованого підходу у практиці школи дає необхідну інформацію про ефективність застосування методів, форм виховної роботи, дієвість проведених заходів, допомагає вчасно виявити упущення та недоліки у роботі, оперативно усувати їх, знаходити нові реальні напрями і ефективні методи виховання учнів.

У сучасній педагогічній теорії розроблені критерії гуманізації лише окремих аспектів шкільного життя - наприклад, форм, методів виховання, взаємин учителів та учнів тощо. Створити інструментарій для оцінки ступеню гуманізації всього навчально-виховного процесу надзвичайно складно, оскільки це явище багаторівневе та багатоаспектне.

Основними критеріями, які складають основу визначення рівнів оптимізації навчально-виховного процесу у класах загальноосвітньої школи, можуть бути такі: розвиток творчих здібностей та громадських якостей особистості; створення комфортного морально-психологічного клімату, атмосфери взаємодовіри, взаємоповаги; створення соціокультурного середовища, яке стимулює до самопізнання і самовдосконалення; врахування індивідуальних особливостей учнів, звернення до їх мотиваційної сфери; демократизація управління школою; олюднення змісту виховної діяльності, всіх видів і форм взаємостосунків між учасниками навчально-виховного процесу. Важливим критерієм у моєму дослідженні була також мотивація здобуття учнями знань, яка є основою поведінки особистості.

Визначені критерії знаходять відображення і відповідають п'ятьом рівням сформованості оптимальності управління навчально-виховним процесом у загальноосвітніх школах, а саме, вищий, високий, середній, низький та елементарний рівні.

Вищий рівень. Навчально-виховний процес у школі характеризується як гуманний. Принцип гуманізації закладено у мету та концепцію школи. У центрі навчально-виховного процесу - дитина, яка є не тільки об'єктом, але й суб'єктом виховання. Життєвий досвід дитини - вирішальний фактор формування особистості; дитина сама створює свою особистість, а вся система навчання та виховання допомагає їй виявити у собі і розвинути те, що їй органічно притаманне. Школа забезпечує простір вільним та природним проявом особистості дитини. Свобода кожного учня закінчується тільки там, де починається свобода іншого учня.

Основна увага у вихованні надається моральному вихованню на основі органічного поєднання загальнолюдських та національних цінностей. Діяльність школи побудована так, що сама її організація виховує моральність дітей. Високий рівень інтеграції школи та сім'ї.

У навчанні - здійснюються принципи гуманізації змісту освіти, диференціації та індивідуального підходу до учнів, гуманізовано форми контролю знань, оцінюються крім результату також зусилля, які затрачені на здобуття знань. Оцінки не оголошуються або зовсім відсутні. Серед методів навчання переважають пошуковий, частково-проблемний та проблемний. Надається перевага індивідуальним формам навчання над груповими. Кожному учню забезпечено почуття успіху у певному виді діяльності.

В управлінні школою - всі організаційно-педагогічні рішення приймаються на загальних демократичних зборах колективу. Створено Велику раду школи, в роботі якої беруть участь обрані учні, вчителі, батьки.

Організовано психологічну службу та педагогічний консиліум; працює батьківський університет.

У взаємостосунках учнів, вчителів, батьків панує демократичний та духовний рівні спілкування, атмосфера співпраці та співтворчості.

Мотивація навчання - «Я-мотивація», тобто «ядро» особистості і пов'язані х ним особистісні цінності як стійкі самоцінні морально-духовні принципи. Лише особистісне «Я» надає пізнавально-навчальній діяльності внутрішнього смислу, значущості, цінності. Така спрямованість закріплюється, за трактуванням І.Д. Беха, у судженні: я повинен вчитися, щоб за допомогою своїх здібностей утверджувати позицію дбайливого ставлення до світу речей і світу людей, позицію справедливості, толерантності і таке інше.

Високий рівень. Принципи гуманізації закладено у мету та концепцію школи. У школі працює колектив однодумців, що намагається побудувати роботу так, щоб створити умови самореалізації особистості і учнів, і вчителів, і батьків. Атмосфера у школі тепла, дружня; учні і вчителі вчаться та працюють із задоволенням. Навчання та виховання побудовані з урахуванням власного вибору дитини: у школі працюють гуртки за інтересами учнів, майстерні, клуби, у роботі яких беруть участь і батьки.

У школі працює учнівське самоврядування, всі рішення приймаються колегіально. Діє психологічна служба, проводяться індивідуальні психологічні консультації для учнів, вчителів і батьків. Постійно здійснюється навчання батьків та підвищення кваліфікації вчителів.

Переважають демократичний та інтегративний стилі педагогічного спілкування між учнями, вчителями, батьками; взаємини спільної зацікавленості.

Мотивація навчання - «Я-мотивація». Спрямованість пізнавально-навчальної діяльності визначається у судженні: я повинен вчитися, щоб узнавати нове, цікаве, я хочу розвивати своє мислення, пам'ять, здібності для того, щоб реалізувати їх якнайповніше у подальшому житті.

Середній рівень. Принцип гуманізації не є основним або він навіть відсутній у меті та концепції школи. Значна увага у вихованні надається моральному вихованню з пріоритетом загальнолюдських цінностей, але в основному школа працює за односторонньо інтелектуальною моделлю (тобто її головна мета - здобуття учнями знань, умінь і навичок).

Здійснюється принцип диференціації навчання. Система оцінювання традиційна, оцінки оголошуються. Основні методи навчання - проблемний, частково-пошуковий, репродуктивний. Форми навчання традиційні, причому групові форми значно переважають індивідуальні.

В управлінні школою застосовують демократичні методи, рішення приймаються педагогічною радою, але учні та батьки беруть участь у цьому епізодично.

У школі частково функціонує демократичний, але переважають маніпулятивний та стандартизований стилі спілкування. Мотивація здобуття знань - прагматична, спрямована на досягнення власного добробуту у майбутньому. Спрямованість пізнавально-навчальної діяльності можна охарактеризувати таким чином: я повинен вчитися тому, що хочу розвивати свої здібності, мислення, пам'ять Це необхідно для вступу у вищий навчальний заклад, це престижно та забезпечить мене у подальшому житті роботою з високою заробітною платою. Крім того, мені подобається спілкуватись з однокласниками та вчителями.

Низький рівень. Принцип гуманізації відсутній у меті та концепції школи. Школа, здійснюючи радикальні перетворення, поки що не змогла повною мірою подолати негативи, притаманні авторитарній системі виховання, повернутися до інтересів особистості, її життєвих проблем. Незважаючи на те, що учня проголошено суб'єктом власного розвитку, до нього нерідко ставляться як до об'єкта педагогічного впливу; категорія «виховання» у більшості випадків укладається у звичні дії: поставити вимогу, підказати, проконтролювати.

У змісті навчання не спостерігається гуманістично спрямованих змін. Система оцінювання знань традиційна. Оцінки оголошуються. Серед методів навчання переважають проблемний та пояснювально-ілюстративний. Застосовуються групові та індивідуальні форми навчання, перші значно переважають.

Разом з цим доводиться констатувати, що переважна частина учнів чітко не відрізняє моральні якості людини від вольових та інтелектуальних. Наприклад, на запитання «Які моральні якості ти найбільше цінуєш в людині», типовою є відповідь, де разом з моральними якостями (доброта, порядність, справедливість та ін.) називають вольові (врівноваженість, цілеспрямованість та ін.) або інтелектуальні (розум, успішність у навчанні і т. п.) якості.

Колектив вчителів усвідомлює необхідність демократичних змін шкільного життя на засадах гуманізму, але ці зміни спостерігаються лише на рівні взаємостосунків учителів та учнів і проявляється в тому, що вчителі намагаються налагодити діалогічне спілкування та рівноправні взаємини з учнями. Завдяки цьому в школі існує доброзичлива атмосфера, більшість учнів почувається комфортно.

Мотивація здобуття знань - примітивно-прагматична, може бути висловлена таким судженням: я повинен вчитися, щоб розвивати свої розумові якості та здібності. Я повинен досягти успіху у навчанні, щоб заслужити схвалення своїх рідних, а у подальшому вступити до вищого навчального закладу. У школі мені подобаються зустрічі з друзями, спілкування з вчителями.

Елементарний рівень. Принцип гуманізації відсутній у меті й концепції школи. У школі панує авторитарна система навчання і виховання. Спостерігається стандартизація виховного процесу, підміна справжньої системи виховання довільним набором виховних заходів. Основою педагогічної технології є переважно повчальне виховання (вимоги моралі залишаються лише на рівні відомого і недостатньо впливають на поведінку). Учень у більшості випадків розглядається як об'єкт виховного впливу, а не як суб'єкт соціального життя, саморозвитку і самовизначення.

У змісті, формах та методах не відбувається гуманістичних змін. Серед методів навчання панує репродуктивний, рідко застосовуються проблемний та частково-пошуковий методи. Майже не проводяться індивідуальні заняття, основна форма навчання - групова. Система оцінювання традиційна. Оцінки оголошуються, а негативні ще й супроводжуються відповідним коментарем.

В управлінні школою переважає адміністрування

У спілкуванні всіх учасників педагогічного процесу переважають маніпулятивний, стандартизований та примітивний стилі. Офіційні взаємини значно домінують над особистісними. Тільки частина учителів педколективу будує свої відносини на основі поваги та довіри. Учні характеризують школу як школу примусу, постійно відчувають психологічний дискомфорт.

Мотивація навчання - примусово-обов'язкова, її сутність можна охарактеризувати таким висловленням: я повинен ходити до школи, бо знаю, що в нашій державі середня освіта є обов'язковою і всі діти шкільного віку повинні вчитися. Я боюся осудження та покарання з боку дорослих, якщо не буду відвідувати школу. Крім того, мені подобається спілкуватись з окремими учнями та вчителями.

Таким чином, в основу виділення названих вище рівнів мною покладено ступінь гуманізації навчання та виховання у школі, тобто її проникнення у різні сфери шкільного життя. Відповідно, елементарний рівень характеризує негуманний педагогічний процес, коли тільки дехто з вчителів намагається налагодити діалогічне спілкування з учнями; низький - процес гуманізації не виходить за рамки взаємостосунків учнів та вчителів; середній - гуманістичні зміни відбулися у спілкуванні всіх учасників навчально-виховного процесу, а також у формах і методах навчання та виховання, що застосовуються; високий - принцип гуманізації закладено у мету і концепцію школи, здійснено гуманізацію змісту навчання і виховання, їх форм та методів, взаємовідносин учнів, вчителів та батьків; вищий - характеризується як ідеальний, коли можна стверджувати про здійснення гуманного навчально-виховного процесу на практиці, тобто про створення у школі особистісно-орієнтованого виховного середовища.

Висновки

На сучасному етапі розвитку системи освіти в Україні відбувається становлення нової гуманістичної парадигми освіти - перехід до особистісно-орієнтованого навчання та виховання, що полягає у створенні максимально сприятливих умов для розвитку і саморозвитку особистості учня, виявлення та активного використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності. Гуманна освіта - це особистісно-зорієнтована освіта, що проголошує особистість найвищою соціальною цінністю, процес переосмислення, переоцінки всіх компонентів педагогічного процесу у світлі їхньої людино творчої функції.

Вирішальним фактором впровадження принципу гуманізму в реальне життя загальноосвітньої школи є створення в ній особистісно орієнтованого виховного середовища, яке визначається як сукупність ціленаправлено створених соціальних і педагогічних умов, які забезпечують формування духовно збагаченої особистості з гармонійним поєднанням загальнолюдських та національних цінностей, здатної до соціального самовизначення та самореалізації.

Тоді все викладене дозволяє охарактеризувати гуманізацію навчання як процес формування особистісно-орієнтованого виховного середовища на засадах взаємодії всіх учасників педагогічного процесу. Враховуючи це, головними цілями та завданнями навчально-виховного процесу в сучасній школі повинні бути:

орієнтація на школяра як на суб'єкта навчання, повага та відношення до нього як до особистості;

зміна традиційної функції вчителя. Таку зміну визначає усвідомлення того, що «особистість дитини - це більшою мірою результат саморозвитку, ніж регульованого розвитку, що психологічним механізмом сприяння цьому саморозвиткові є злиття впливу дорослого і самоактивності дитини, в якому ця самоактивність повинна переважати» (Г. Балл). То ж на передній план у навчальному процесі виступають організаторська і консультативна функції педагога, спрямовані на забезпечення ефективного самонавчання кожного школяра.;

3) орієнтація на духовно збагачену особистість, як альтернатива функціонуючим односторонньо інтелектуалістичним моделям шкіл. Звідси основне завдання вихователя - допомогти дитині створити гармонію між тілесно-фізичним та духовним;

4) виховання повинно бути вільним. Кожна дитина має пізнати світ і знайти у ньому своє місце, не перестаючи його любити. Школа має забезпечити простір вільним та природнім проявам особистості дитини. Свобода дитини повинна бути обмежена лише інтересами колективу;

5) основна увага педагогів повинна надаватись моральному вихованню особистості учня з пріоритетом загальнолюдських цінностей, де провідна роль належить сім'ї. Недопустиме лише формальне засвоєння моральних правші. Істинно моральній поведінці може навчити лише саме життя, тобто конкретний життєвий досвід дитини. Завдання школи - так побудувати діяльність, щоб сама її організація виховувала дітей у дусі високої моральності;

6) забезпечення індивідуального підходу у вихованні, що ґрунтується на власному виборі дитини, а звідси - побудова виховання на висновках з наукового аналізу результатів спостереження та вивчення дитини.

Наша дослідницька діяльність показала, що гуманізація освітньо-виховного процесу сприяє підвищенню рівня вихованості та загального розвитку школярів; формуванню загально навчальних умінь та навичок; успішність учнів відображає рівень їхніх реальних можливостей; підвищується ефективність уроків та інтерес до навчання; методи морального виховання дають змогу цілеспрямовано впливати на свідомість і поведінку школярів. Доброзичливі, гуманні взаємини серед дітей формуються лише за умов виховання в учнів ціннісного ставлення до іншої людини, здобуття не тільки етичних знань, формування вмінь та навичок спілкування, а й їх впровадження у повсякденне життя. Гуманізація навчального процесу сприяє розвитку загальнолюдських цінностей як в учнівському, так і в педагогічному колективах.

Отже, можна констатувати, що процес гуманізації освіти масштабний та складний. Це процес морально-психологічної перебудови людини, внутрішньої переорієнтації системи духовних цінностей, усвідомлення власної гідності і цінності іншої людини, формування почуттів відповідальності і причетності до минулого, сучасного і майбутнього.

Размещено на Allbest.ru