Українська мова в концепті особистісно-орієнтованого навчання

При оцінюванні навчальних досягнень учнів мають ураховуватися:

характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;

- якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність;

- сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

- рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, узагальнювати, порівнювати, класифікувати, абстрагувати, робити висновки тощо;

- досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв'язувати їх, формулювати гіпотези);

- самостійність оцінних суджень.

Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах[36; c. 87].

Висновки

Таким чином, головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу працю. Основною характеристикою активних методів навчання є відповідність природи людського сприйняття, націленість на розкриття особистого "Я" як учня, так і вчителя через їхню творчу взаємодію. Застосування сучасних методів навчання на уроці української мови може зробити процес навчання активним, а мислення учнів - творчим і самостійним. Серед таких активних методів виділяються: евристичне спостереження, порівняння, конструювання, моделювання, смислове бачення, символічне бачення, метод творчої реалізації тощо.

Комунікативна діяльність має здійснюватися в ході розв'язання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань, розташованих у порядку наростання їх складності. Для надання школярам більше можливостей спілкуватися, висловлювати власні думки і почуття, передбачається, зокрема, ширше впроваджувати групову форму проведення занять, індивідуалізувати та диференціювати систему письмових робіт [14].

Важлива роль відводиться урокам, спрямованим на формування таких умінь, як сприймання і переробка інформації (оволодіння різними способами читання, робота з довідковою літературою, уважне слухання усного мовлення, конспектування почутого і прочитаного), осмислення й оцінювання інформації у процесі усних і письмових переказів, творчих робіт різних жанрів, які водночас сприяють виробленню ціннісних установок, орієнтацій та поведінки особистості.

Одним із перспективних напрямів реалізації принципів особистісно зорієнтованого, розвивального навчання і передусім його домінантного принципу - природовідповідності є міжпредметна інтеграція. Саме природовідповідність орієнтує на пошук такої теорії, технології, практики навчання, яка б найповніше відповідала особливостям дитини, її здібностям (від природних задатків до впливу довкілля).

Урахування інтересів та нахилів учнів у визначенні мети, форм, методів, контролю і результатів та інших дидактичних елементів забезпечує ефективність особистісно-зорієнтованого навчання рідної мови і мовлення, програмує оптимальні умови для створення кожним учнем освітньої продукції у виучуваному навчальному предметі.

Активність учня як співтворця навчально-виховного процесу забезпечується на всіх його етапах.

На першому етапі означеного процесу учень, використовуючи способи пізнання, вивчає певний об'єкт діяльності, знаходить і створює знання про нього (через різні форми проектної діяльності), конструює суб'єктивні образи, власне знання, одержує особистісний освітній продукт.

На другому етапі створюється можливість кожному учневі зіставити власний освітній продукт із освітніми продуктами своїх однокласників та історико-культурними аналогами в даній галузі. З цією метою пропонується учням на уроці різні форми і методи інтерактивного навчання (уявна екскурсія, огляд-конкурс малюнків та інших творчих робіт, хвилинка ерудита, уявне засідання гуртка, драматизація). Третій етап є узагальнюючим. Він дає змогу кожному учневі, ґрунтуючись на даних зіставлень, проведених на попередньому етапі, створити сукупний освітній продукт виучуваного, через рефлексію вичленити способи і прийоми пізнавальної та мовленнєвої діяльності [31].

Визначальною умовою ефективності особистісно-зорієнтованого навчання є сукупність таких методичних підходів, які програмують позицію учня як активного співтворця уроку:

1) через формування узагальнених способів сприймання, відтворення і побудови тексту;

2) якщо мова вивчається не багатократним повторенням, а шляхом: а) зіставлення, встановлення міжпонятійних зв'язків;

б) способом розв'язання мовленнєвих завдань;

3) якщо формується здатність учня до інтелектуальної діяльності і словесної творчості шляхом розширення кругозору, збагачення словника, граматичної структури мовлення:

а) системним використанням міжпредметних зв'язків і міжпредметної інтеграції;

б) створенням системи проектної діяльності (дослідницької художньої діяльності);

в) означеними вище розвивальними можливостями особистісно зорієнтованого навчання;

4) якщо створюються умови для особистісно-зорієнтованого навчання: а) через трансформацію змісту, типології, структури уроку;

б) оптимальне поєднання парно-групової та індивідуальної діяльності;

в) зорієнтованість інтерактивних технологій на структуру навчально-виховного процесу [27].

Отже, інтегровані уроки рідної мови й мовлення створюють повноцінні умови для реалізації принципів національного і громадянського виховання, для загального й мовленнєвого розвитку учнів, формування у них навичок грамотного письма та граматичних умінь, мотивації творчої самоактивності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу. Саме інтеграція словесної творчості з різними видами діяльності дитини (грою, спілкуванням з природою, музикою, образотворчим мистецтвом; драматизацією, дослідницькою діяльністю) дає змогу організувати оволодіння граматичними вміннями й правописними навичками через розв'язання мовленнєвих завдань, глибоко індивідуалізувати навчання, досягти значних зрушень у загальному розвитку учнів.

Через інтеграцію, як слушно зауважує відомий учений С.У. Гончаренко, успішно здійснюється особистісно-зорієнтований підхід до навчання, оскільки учень сам у змозі обирати "опорні" знання з різних предметів з максимальною орієнтацією на суб'єктивний досвід, який склався в нього під впливом як попереднього навчання, так і більш широкої взаємодії з довкіллям.

Інноваційна сутність пропонованої моделі навчання полягає в тому, що учень стає активним співтворцем навчально-виховного процесу, створюються повноцінні умови для творчого самовираження, самопізнання, саморозвитку.

Завдяки сформованого особистісного досвіду творчої діяльності у процесі пізнання мови досягається раціональне співвідношення емоційно-образного та логіко-понятійного компонентів як важливої передумови досягнення гармонізації педагогічних впливів, реалізації мовної, мовленнєвої соціокультурної та діяльнісної змістових ліній нової програми з рідної мови у їх зв'язку та взаємозумовленості.

У сучасних умовах реальної демократизації суспільства з особливою гостротою постає проблема формування особистості, яка органічно вписується в суспільство вільних, суверенних особистостей, відчуває причетність до нього і сприяє його подальшому розвиткові. Відповідальність учителя, особливо вчите-ля-словесника, за становлення такої особистості і взірцевого учнівського колективу демократичного типу важко виміряти й переоцінити. Для цього необхідно усім нам, хто має стосунок до справи навчання, виховання і розвитку підростаючого покоління, постійно ставити перед собою питання, які сформулював відомий американський психолог і педагог Карл Роджерс, один з лідерів гуманістичної психології: "Я б хотів, якби був учителем, зробити так, щоб у моєму класі відбувалося навчання, що втягує в себе всю людину, усю її особистість. Це важко, але це необхідно" [38, с. 56].

Література

1. Авдєєва І. Модель організації особистісно-зорієнтованої педагогічної освіти / І. Авдєєва // Психологія і суспільство. - 2008. - № 1. - С. 127-129.

2. Бабанский Ю.К. Учёт возрастных и индивидуальных особенностей школьников в учебно-воспитательном процессе/ Ю. К. Бабанский // Народное образование. - 1982. - №5. - С.106-111.

3. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти / Г.О. Балл // Освіта і управління. - 1997. - №2. - С.21- 35.

4. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання [Науково-методичний посібник]/ І. Д. Бех. - К: ІЗИН, 1998 - 204 с.

5. Бондар С.П. Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті/ С. П. Бондар - Рівне, 2003. - С. 5.

6. Бондаренко Н.В. та ін. Українська мова: Програма для 5-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання / Н.В. Бондаренко, О.М. Біляєв, Л.М. Паламар, В.Л. Кононенко. - Чернівці: Видавничий дім „Букрек”, 2005. - 152 с.

7. Бондаренко Н. Новий підручник як невід'ємна складова системної перебудови мовної освіти/ Н. Бондаренко // Українська мова і література в школі. - 2005. - № 2. - С. 2 - 5.

8. Варзацька Л. Особистісно-зорієнтована модель мовленнєвого розвитку особистості / Л. Варзацька, О. Ярчук // Українська мова і література в школі - 2007. - №2. - С. 13-18; №3. - С. 15 - 17.

9. Варзацька Л. Особистісно-зорієнтоване навчання рідної мови. способи розвивальної допомоги/ Л. Варзацька // Українська мова і література в школі. - 2005. - № 8. - С. 8-12

10. Варзацька Л. Особистісно-зорієнтоване навчання рідної мови. Способи розвивальної допомоги / Л. Варзацька // Українська мова і література в школі - 2005. - №8. - С. 8-12.

11. Вишневський O.I. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. [Посібник для студентів вищих навчальних закладів]/О. І . Вишенський. - Дрогобич: Коло, 2003. - 528 с.

12. Волковська Т. Особистісно зорієнтоване навчання / Т. Волковська, Т. Коляда, Л. Овчаренко // Відкритий урок. - 2004. - №21/24. - С. 10-18.

13. Выготский Л.С. Педагогическая психология / [под ред. В.В.Давыдова]/ Л. С.Выготский - М.: Педагогика, 1991. - 480 с.

14. Державна програма "Освіта"(Україна ХХІ століття)//Освіта. - груд. - №№ 44, 45,46.

15. Державний стандарт базової і повної середньої освіти.// Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2004. - 1 - 2. - 64 с.

16. Донченко Т. До проблеми методів навчання української мови. / Донченко // Українська мова та література в школі. - 2005. - № 7. - С. 2-5.

17. Донченко Т. Інтеграція системно-описового, функціонально-стилістичного і комунікативно-діяльнісного підходів до вивчення української мови /Т. Донченко, В. Луценко // Українська мова і література в школі. - 2005. - № 2. - С. 5-11.

18. Дружененко Р. Навчання рідної мови як етнопедагогічна проблема // Українська мова і література в школі. - 2005. - № 2. - С. 11-15.

19. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. - К., 1997.

20. Концепція мовної освіти 12-річної школи // Дивослово. - 2002. - № 8. - С. 59-65.

21. Копосов П. Вивчення української мови в системі особистісного значущого навчання / П. Копосов // Українська мова і література в школі - 2004. - №4. - С. 41- 43.

22. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Г. С. Костюк [За ред. Л.М. Проколієнко]. - К.: Рад. Школа, 1989. - 608 с.

23. Кухарчук І. Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення v синтаксису у фаховій підготовці вчителя-словесника / І. Кухарчук // Українська мова і література в школі. - 2005. - № 2. - С. 50-54.

24. Липова Л. Диференціація змісту освіти в сучасній освітній школі / Л. Липова // Рідна школа. - 2004. - №10. - С. 10-13.

25. Литвиненко К. Реалізація культурологічної змістової лінії на уроках української мови: проблеми і перспективи / К. Литвиненко // Українська мова та література в школі. - 2004. - № 6. - С. 8-12.

26. Луценко Л. Основні концепції диференціації змісту освіти у 12-річній школі / Л. Луценко, Т. Литарчук // Рідна школа. - 2004. - №5. - С. 5-7.

27. Методика вивчення української мови в школі / [А.М. Бєляєв, В.Я. Мельничайко, М.І. Пентилюк та ін.]: Посібник для вчителів. - Київ: Рад. шк., 1987. - 246 с.

28. Методика викладання української мови в середній школі: Навчальний посібник / [І.С. Олійник, В.К. Іваненко, Л.П. Рожило, О.С Скорик]; За ред. І.С. Олійника. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.:. Вища шк. Головне вид-во, 1989. - 439 с.

29. Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах: підручник для студ. вузів /[ М.І. Пентилюк, О.В. Караман, С.О. Караман та ін.] - К.: Ленвіт, 2005. - 261 с

30. Методичні рекомендації щодо викладання української (рідної) мови в 2005-2006 н.р. // Українська мова та література в школі. - 2005. - № 6. - С. 6 - 11.

31. Методичні рекомендації щодо викладання української (рідної) мови в 2008-2009 н.р. // Українська мова та література в школі. - 2005. - № 6. - С. 7 - 10.

32. Могила Н.М. Диференціація навчання на уроках української мови / Н.М. Могила // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. - Донецьк, 1994. - Вип..1. - С. 196-200.

33. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; [За заг. ред. О.М. Пєхоти]. - К.: А.С.К., 2001. - 256 с.

34. Піхота О.М. Особистісно- орієнтована освіта і технологія. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, корективи./ О. М. Піхота. - К. - 2000.

35. Подлевська Н. Формування культури спілкування - одна із важливих проблем навчання рідної мови/ Н. Подлевська // Українська мова та література в школі. - 2004. - № 3. - С. 18 - 21.

36. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Рідна мова. - 5 - 12 класи. К., 2004. - 100 с.

37. Психология учебной деятельности школьников / [Под ред. В.В. Давыдова]. М., 1982. - 350 с.

38. Рибалка В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників: Монографія / За ред. Г.О. Балла. - К: УППО АПН України, 1998 - 160 с.

39. Фасоля А. Особистісно-зорієнтоване навчання: шлях становлення / А. Фасоля // Українська мова і література в школі - 2006. - №5. - С. 45-49.

40. Федоренко В. Методичні рекомендації щодо організації та проведення роботи з обдарованими школярами в процесі вивчення української (рідної) мови в загальноосвітніх навчальних закладах / В. Федоренко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2007. - №3. - С. 128-140.

41. Юрійчук Н. До проблеми принципів навчання материнської мови через призму ноосферної освіти/ Н. Юрійчук // Українська мова та література в школі. - 2004. - № 9. - С. 8-12.

42. Якиманская И.С. Технология личностно-ориентированного образования / И.С. Якиманская. - М.: Сентябрь, 2000. - 345с.

Додатки

Завдання ускладнюються поступово: від елементарних, репродуктивних до аналітико-синтетичних, проблемних і таких, які потребують особистісно-творчого підходу до сприймання опрацьовуваного тексту.

Під час узагальнення та систематизації програмового матеріалу з мови завдання можна індивідуалізувати:

Градація складності завдань логічно обумовлює і градацію в оцінюванні.

9 клас

Конкурс на найкраще речення у фольклорному стилі із підрядним обставинним порівнянням. Речення складаються усно.

Умова: 1 речення - “5”; 3 речення - “8”; найкраще 1 речення - “11”. (3 хв.)

11 клас

Завдання-гра “Хто найвправніший редактор?” (усно відредагувати речення). (3 хв.)

Нам ніщо не мішало зустрітися тут в другий раз.

Повертаючись додому, хвіртка виявилася зачиненою, і мені прийшлося йти городами.

На літературному вечорі приймали участь поети і письменники різних поколінь.

Умова: 3 речення без помилок або з однією помилкою - “11”-“10”; 2 речення без помилок або з двома помилками - “9”-“7”; 1речення без помилок - “6”.

Поступово змінюючи ступінь складності диференційованих знань, учитель вводить питання й завдання, які особливо стимулюють мислення школярів. У цьому разі проводиться градація у формулюванні питання чи постановці завдання. Ось як сформульовані питання різнорівневої складності на порівняння, зіставлення різних явищ чи процесів:

6 клас

Для слабших. Які основні ознаки самостійних частин мови? Які основні ознаки службових частин мови? Чим вони відрізняються?

Для сильніших. Яка відмінність між самостійними й службовими частинами мови?

9 клас

Для слабших. Які особливості побудови і смислових відношень між частинами складносурядного речення? Які особливості побудови і смислових відношень між частинами складнопідрядного речення? Які особливості побудови і смислових відношень безсполучникового речення з однотипними частинами? Які особливості побудови і смислових відношень безсполучникового речення з неоднотипними частинами? Пояснити явище синтаксичної синонімії.

Для сильніших. Зіставити складносурядне речення та безсполучникове речення з однотипними частинами. Зіставити складнопідрядне речення та безсполучникове речення з неоднотипними частинами. Що між ними спільного в побудові та смислових відношеннях між частинами?

Для найсильніших. Пояснити явище синонімії синтаксичних конструкцій складних сполучникових і безсполучникових речень.

Вельми ефективною є розробка вчителем цікавих ігор, кросвордів, завдань, дидактчна роль яких посилюється завдяки максимальній активності учнів різних груп (від найслабших до найсильніших), захоплених як формою, так і змістом, доступністю запропонованого:

5 клас

Завдання-гра. Дібравши правильно синоніми та антоніми до слів, заповнити кросворд.

I

7 клас

Завдання-гра "Визнач спосіб творення прислівників"

Легко,широко, чудово

Ллється вільно, ллється складно,

Промовля до мене владно:

- Чий ти син? Землі якої?

Чи ти вартий мови тої,

Що за неї до останку

Кров лили безперестанку

На "5": виписати всі прислівники та прислівникові сполучення, усно визначити їх спосіб творення.

На "7": назвати прислівниковий розряд.

На "10": пояснити правопис до останку та безперестанку.

10 клас

Завдання-гра "Відчуй себе вчителем".

Розповідаючи про види підрядних речень, учень проілюстрував їх так:

а) підрядне обставинне часу - "Коли ще доведеться сюди вернутись, світи сходивши впоперек і вздовж";

б) підрядне обставинне порівняльне - "Наші дівчата мов маків цвіт";

в) підрядне з'ясувальне - "І дерево, що цвіт свій скоро скине, плодами вкриється, гілля спустивши вниз".

Як ти оцінив би відповідь учня? Чому? Що могло збити його з пантелику?

"Учитель" виправляє відповідь і набирає бали:

за одну правку - "5"; за дві правки - "8"; за три правки - "10".

Размещено на Allbest.ru