Вивчення теорії зарубіжної літератури в старших класах

Зміст

Вступ

Розділ 1 Теорія літератури на уроках зарубіжної літератури в старших класах

1.1 Значення вивчення теорії літератури в школі

1.2 Особливості та завдання вивчення теоретико-літературних понять на уроках зарубіжної літератури в старших класах

Розділ 2 Методика вивчення літературознавчих термінів на уроках зарубіжної літератури в старших класах

2.1 Науково-методична система роботи вивчення літературознавчих термінів на уроках зарубіжної літератури в старших класах

2.2 Аналіз літературного твору в шкільній практиці

2.3 Конспект уроку зарубіжної літератури

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Література - не єдиний, але найпотужніший засіб естетичного виховання у школі. Бо вона - базовий вид мистецтва, основа всієї культури. Література охоплює своїм впливом усі інші види мистецтва. Для того, щоб їх повноцінно сприймати, необхідно володіти певним рівнем літературної культури, мати певну начитаність, уміння зіставити літературне підґрунтя з художнім текстом, який пропонує інший вид мистецтва.

Ось чому естетичне виховання найдоцільніше, найефективніше проводити саме на матеріалі художньої літератури. При цьому слід враховувати, що література в школі вивчається системно, отже естетичне виховання матиме так само системний характер.

Головна мета літературної освіти - формування духовно багатої особистості засобами літератури. Виховати особистість творчу, вільну, духовно розвинену, самостійно мислячу, із широким світоглядом, зі стійкими моральними принципами. Особистість, яка усвідомлює свою національну ідентичність і водночас приналежність до цивілізованого світу, толерантно ставиться до інших культур.[17;27]

Естетичне відчуття, яке людина отримує від природи, має перерости в естетичний смак, а це залежить і від впливу художньої літератури. Реалізація згаданої мети неможлива без ефективно введеного до шкільної практики аналізу художніх творів. Аналіз твору передбачає вивчення теорії літератури: уявлення про художню творчість, закономірності її розвитку, закони і правила, якими керується література.

Темою даної курсової роботи є «Вивчення теорії літератури в старших класах». Дослідження питань з теорії літератури в шкільної вивченні вже давно знайшли своє відображення у працях В.В.Голубкова, О.В.Дановського, Г.І.Бєлєнького, М.О.Снежневської, О.О.Бандури, О.Ю.Богданової та ін. Так, наприклад, Бєлєнькій простежує формування теоретико-літературних понять на кількох етапах: первинні стихійні уявлення, цілеспрямоване абстрагування ознак, яке завершується визначенням поняття, і, нарешті, уточнення поняття, включення його до системи понять і використання під час вивчення нового матеріалу. О.В.Дановський розробив концепцію системно-функціонального формування теоретико-літературних понять, що передбачає розгляд різних «аспектів засвоєння окремих понять з позицій категорій: морально-естетичних відношень мистецтва та дійсності, взаємодії світогляду та творчості письменника; взаємодії напрямків, художнього методу і стилю; взаємодії літературної критики із суспільними рухами та історико-літературним процесом». Богданова, Токмань визначили ланцюжки прийомів вивчення теоретичних понять, які активно використовуються на сучасних уроках літератури.

Однак серед методистів, науковців та учителів досі немає одностайності щодо системи, обсягу та послідовності вивчення питань теорії літератури в школі.

Питання про вивчення у школі теоретико-літературних понять змушує нас передусім вирішувати проблему на методологічному рівні, оскільки становлення предмету «Зарубіжна література» загострило суперечність, що лежить в основі даної проблеми. Суть цієї суперечності, а відтак і проблеми полягає у тому, що, з одного боку, естетичний підхід нібито заперечує необхідність вивчати складні, абстрактні і незрозумілі поняття, без яких цілком спокійно, як здається, можна отримувати естетичне задоволення від сприйняття художнього твору.

Однак, з іншого боку, будь-який твір мистецтва взагалі і літературний зокрема створюється та існує за естетичними законами, що описуються за допомогою теоретичних понять, а останні, у свою чергу, дозволяють набагато глибше зрозуміти і відчути естетичну наснагу. Інакше кажучи, на рівні теорії одне не може існувати без іншого, а тому так, як твір не може не передбачати теоретичного обґрунтування, так само і теоретичні поняття не можуть існувати самі по собі, тобто без твору.

Але на практиці все виглядає набагато складніше, що виявляється у крайнощах, до яких дуже часто вдаються учителі: або вивчення теоретичних понять перетворюється на «річ у собі», окрім якої на уроці вже нічого не залишається, або, навпаки, уроки будуються у такий спосіб, що теоретичними поняттями абсолютно нехтується, а розгляд твору перетворюється у кращому випадку на «дрібну філософію на глибоких місцях» або у гіршому - на пусту балаканину «з приводу».[25; 245]

Метою даної роботи є розкриття необхідності вивчення теоретико-літературних понять на уроці зарубіжної літератури в старших класах, особливостей та методики їх вивчення. Завданнями роботи є:

1) довести що вивчати теорію літератури на уроках потрібно, причому не відриваючись від художнього тексту, на його матеріалі,

2) визначити найефективніші методи, прийоми вивчення теорії літератури, які доцільно використовувати в старших класах.

3) показати на прикладі фрагменту уроку використання визначених методів для розкриття певного літературознавчого поняття.

Новизна роботи полягає в тому, що досі не існує одностайної думки з приводу необхідності, обсягу та методів вивчення теорії літератури, оскільки крім існуючих з'являється цілий ряд модерних та постмодерних творів із своєрідними особливостями, без знання теоретичних основ яких важко зрозуміти сам твір, задум автора, ідею, яку він вклав у свій витвір, не кажучи про стиль письменника та використані ним засоби. Тому ряд запропонованих для вивчення у школі теоретичних понять постійно змінюється, змінюється і методика їх вивчення. Спробуємо навести свої бачення вирішення цих питань.

Розділ 1 Теорія літератури на уроках зарубіжної літератури в старших класах

1.1 Значення вивчення теорії літератури в школі

Статус літератури в суспільстві, нехтування її природою, соціологічні погляди на неї зумовлювали свого часу характер і підходи до її вивчення у школі. Воно було наскрізь ідеологічним і спрямовувалось не стільки на надання школярам середньої літературної освіти, скільки на досягнення цілей режиму: виховання людини - слухняного виконавця, прищеплення їй норм офіційної моралі. В основу уроку клався аналіз проблематики художнього твору, стрижневі поняття соціалістичної етики: класові почуття, любов до соціалістичної Батьківщини, готовність до боротьби за світле майбутнє у всесвітньому масштабі тощо. Такий урок нерідко нагадував бесіду чи диспут з моральних питань на матеріалі літератури. Її естетична природа належного інтересу не викликала.

Сьогодні змінюється статус літератури. Держава, владні структури більше не втручаються в її розвиток. «Відпущена на свободу», вона стала тим, чим їй належить бути в демократичному суспільстві - одним з видів мистецтва, а не ідеології. Література сьогодні - це не тільки і не стільки дидактика. Вона передусім засіб задоволення однієї з первісних, фундаментальних потреб людини як розумової істоти - потреби у красі, гармонії, досконалості, ідеалі.

Кожен з нас має вміти дбати про розвиток і задоволення своїх естетичних потреб, смаків. Чим вищий рівень цього уміння, тим успішніша людина. Адже вона постійно збагачує свій особистісний потенціал загальнолюдським духовно-моральним досвідом, закарбованим у слові.

Умінням задовольняти свої естетичні потреби наділений кожен з нас. Але - неоднаковою мірою. У більшості людей це уміння, на жаль, розвинене недостатньо. Твори мистецтва сприймаються на сюжетному, подієвому рівні - як розповідь про якусь життєву пригоду, історію. Глибинний зміст подібних творів залишається для них незбагненним. Такі люди і в поза художній діяльності вимушені задовольнятися роллю копіїстів. Ось чому важливого значення набуває уміння задовольняти свої естетичні потреби.

Уміти читати, бути читачем - це високе мистецтво. Його треба розвивати, йому треба вчитися. Саме так вважав Гете: «читати треба навчитися».

Навчитися чогось означає передусім скласти уявлення про предмет навчання. Навчитися читати художню літературу - означає мати уявлення про неї, про її природу, специфіку. Первісні враження тут, звичайно, дуже важливі, але лише ними не обійтись. Треба, щоб учень усвідомлював, що література - це не мертве відображення дійсності, а інша реальність, інший світ, заново створений художником. Легенди ототожнювали художника з Богом, бо він, як і Бог, творить нові світи. З нічого. Але не абияк, а за певними законами - законами художньої творчості. Цілі науки - естетика, літературознавство - займаються вивченням, узагальненням цих законів. Без ознайомлення з ними, без опори на них не може бути мови про повноцінне, адекватне прочитання художнього твору, осягнення його змістових глибин.

Література в школі - водночас і мистецтво, і наука. Не можна вивчати якусь одну складову цієї навчальної дисципліни. Потрібен синтез.

Теорія літератури проситься на урок.

Теорія літератури (гр. theoria - спостереження, дослідження) - галузь наукового знання про сутність, специфіку художньої літератури як мистецтва слова, про засади, методи, критерії та принципи аналізу й оцінки літературного матеріалу [13;680]. Теорія літератури - складова частина літературознавства, наук про художню літературу, її історію, закони.

Перш ніж розпочати поетапне вивчення проблем літературознавства, важливо окреслити низку питань, які стосуються теорії літератури: що вивчати, як вивчати і навіщо?

Відповідь на перше питання міститься у шкільних програмах у рубриці «Теорія літератури», яка розташована майже після кожного тематичного блоку. У ній подається перелік теоретичних понять, які необхідно опанувати під час вивчення певної теми.

«Як вивчати?» можна знайти у методиці. Саме вона визначає методологію цієї проблеми, принципи, специфіку, пріоритетні методи, прийоми роботи вчителя та види навчальної діяльності учнів, наочність, критерії оцінювання знань учнів з теорії літератури.

Відповідь на запитання «Навіщо вивчати елементи літературознавства у школі?» криється в загальній меті вивчення шкільної дисципліни «Зарубіжна література». Лише вдумливого читача з критичним мисленням можна спрямувати на повне, глибоке розуміння мистецтва, отже і насолоду ним. Естетичне відчуття, яке людина отримує від природи, має перерости в естетичний смак, а це залежить і від впливу художньої літератури. Чи вміють учні орієнтуватися у літературному процесі, у творчості письменника, у художньому творі; чи розуміють специфіку, умовність мистецтва; чи володіють методами, прийомами роботи з художнім текстом, шляхами його аналізу, вмінням висловити самостійну, критичну, аргументовану оцінку про прочитаний твір? Усі ці проблеми учні легко розв'яжуть, якщо зуміють ґрунтовно засвоїти окреслене шкільною програмою коло теоретико-літературних понять.

У сучасному літературознавстві визначено три рівні цих понять:

1. Загальні поняття, загальні властивості літератури (образність, народність).

2. Поняття часткового характеру, що пов'язані зі структурою художнього твору (тема, ідея, проблеми, сюжет, композиція, художні засоби…).

3. Поняття, які пов'язані із закономірностями літературного розвитку (художній метод, індивідуальний стиль, літературний напрям…).

Літературознавчі поняття усіх трьох рівнів пропонуються для вивчення учням як середньої, так і старшої ланки.

Отже одним із завдань літературної освіти сучасної школи є виховати «розумного», мислячого читача, який може по-справжньому оцінити прочитаний твір. Щоб досягти цього обов'язковим компонентом на уроках літератури стає вивчення теоретико-літературних понять. Обсяг понять, які вивчаються визначені в програмі, але варіюються залежно від творів, які пропонує вчитель. Тільки маючи уявлення про ці поняття, а значить і про процеси, які відбувалися чи досі відбуваються у суспільстві, читач може оцінити прочитаний твір як витвір мистецтва.

1.2 Особливості та завдання вивчення теоретико-літературних понять на уроках зарубіжної літератури в старших класах

В ході тривалого обговорення та дискусій методисти та вчителі дійшли висновку, що теорія літератури - необхідний для вивчення компонент літературної освіти, а особливо в старших класах, оскільки в цей період у дітей закріплюються сформовані уявлення про світ, відбувається становлення індивідуальності учнів, формування їх світоглядних, громадянських позицій, осмислюється їх місце в сучасному світі [17;31].

Пропедевтичний блок шкільної програми (5-8 класи) складається з двох частин: 5 - 7 класи та 8 клас. До 8 класу учні отримують те необхідне коло знань, яке дасть їм можливість перейти до аналізу виучуваного твору. 8 клас - з'єднувальна ланка у пропедевтичному та історико-літературному блоках програми. У цьому класі дається мініатюрна модель літературного процесу, що в доступній учням цього віку формі репрезентує найважливіші фази його розвитку, ведеться підготовча робота до засвоєння курсу на історико-літературній основі у старшій школі.

До 9 класу учні повинні знати передбачені програмами для 5-8 класів поняття теорії літератури:

· Початкові поняття, що стосуються історії літератури;

· Характерні особливості епічних, ліричних, ліро-епічних та драматичних творів;

· Сюжет, герої та особливості композиції вивчених творів.

А також на початок 9 класу учні повинні вміти:

· визначати ідейно-художню роль елементів сюжету, композиції авторської характеристики, вчинків, портрета героя, пейзажу в творі, що вивчається;

· характеризувати героя твору, порівнювати героїв одного чи різних творів;

· розрізняти, оцінювати та обговорювати конфлікти і чинники духовного життя літературних героїв.

Третій етап вивчення теоретико-літературних понять охоплює 9 - 11(за новими програмами 10 -12) класи. Вивчення літератури в старших класах загальноосвітньої школи базується на історико-літературній основі. Літературні явища презентуються школярам у перебігу літературного процесу, в розвитку тієї чи іншої національної літератури, у взаємозв'язках літератур, у широкому контексті світової культури, у всьому розмаїтті мовних і стильових особливостей [17;31].

Методистами були сформульовані такі завдання курсу «Теорія літератури» в старших класах:

- Методичні:

За своїм призначенням курс "Теорія літератури" не є простим повторенням відомих теоретичних понять. Його мета - закріпити знання з теорії літератури, вдосконалювати навички наукового аналізу художніх творів, допомогти учням правильно осмислювати специфіку літератури як мистецтва слова, розібратися в основних закономірностях літературного процесу, збагнути суспільну роль художньої літератури. Програма курсу "Теорія літератури" включає ознайомлення учнів із питаннями про літературу як про вияв суспільної свідомості, розгляд ідейно-естетичної структури літературного твору та особливостей літературного процесу. Вивчення пропедевтичного курсу "Теорія літератури" супроводжується формуванням в учнів навичок самостійної роботи, зокрема, умінь користуватися різними підручниками, посібниками, словниками та монографічними працями. Це сприяє критичному осмисленню шляхів і прийомів літературознавчого аналізу художніх творів. Важливо, що вже на початку вивчення теорії літератури учні ознайомлюються з історичним розвитком теоретико-літературознавчої думки. На фоні історичного огляду учням відкриваються творчі здобутки сучасної теорії літератури, її науковий характер.

- Пізнавальні:

Даний курс поглиблює теоретико-літературознавчу освіту, бо насамперед систематизує відомості з літератури та культури загалом, які старшокласники засвоїли за роки навчання в середній школі, і цілеспрямовано готує їх до сприйняття усної народної творчості, історії літератури, літературної критики тощо. Художня література як вид мистецтва слова несе в собі величезний пізнавальний потенціал. У творах художньої літератури відображається не стільки дійсність сама по собі, як взаємодія людини з дійсністю. Факти, інтерпретовані художньою літературою, стають новою естетичною цінністю. Відтворені уявою письменника предмети, людські постаті, події набувають статусу узагальнених, типових образів. Основна відмінність літератури від науки полягає в тому, що в літературі в формі образу відображається об'єктивне і суб'єктивне (пізнання й оцінка), а в науці - у формі понять переважає об'єктивне (пізнання дійсності).

- Практичні:

На науковому рівні ознайомити учнів з основними літературознавчими термінами, підготувати до усвідомленого самостійного читання художніх творів в майбутньому. Виробити у старшокласників навички самостійної навчальної і науково-дослідної роботи, вміння вести спостереження над способами і прийомами типізації та індивідуалізації характерів, майстерністю композиції та сюжету, мовою художніх творів і особливостями віршування. Аналіз усіх компонентів художнього твору доцільно здійснювати крізь призму специфіки літературних родів і жанрів.

На цьому етапі відбувається планомірне засвоєння основних питань, що стосуються теорії літератури. За допомогою таблиці це можна зобразити так:

9 клас	10 клас	11 клас
1. Поняття про античну літературу. Поняття про літературу Середньовіччя, доби Відродження. 2. Поняття про бароко як художній напрям. Класицизм як художньо-стильова система. Поняття про романтизм як художній напрям. 3. Поняття про епічну поему, драматичну поему. Поняття про комедію як жанр. 4. Поняття про гекзаметр, епічний стиль (пластичність, постійні епітети, порівняння, повторення тощо.) поняття про віршову строфу (терцину). Поняття про мотив як елемент композиції драми. Поглиблення поняття про ліричного героя. Поняття про «онєгінську строфу», художній час, ліричний відступ, гротеск. Поняття про роман у віршах, морально-психологічний роман.	1. Поняття про символізм як художній напрям. 2. Поняття про жанр соціально-психологічного роману. Поняття про епопею, роман-епопею, філософський морально-психологічний роман. Поняття про ліричну комедію. 3. Поняття про символічну деталь, підтекст, верлібр, портрет, зовнішню і внутрішню дію, «ібсенізм», символ.	1. Поняття про неоромантизм, імпресіонізм, модернізм, футуризм, екзистенціалізм, «магічний реалізм». 2. Поняття про філософську лірику, модерністський роман, драму-притчу, епічний театр, роман-притчу, повість-притчу, «театр абсурду», постмодерністську лірику, постмодерністський роман. 3. Поняття про вірш у прозі, фабулу, монтаж, звукопис, художню деталь, умовність, «ефект очуження», поетичний синтаксис. 4. Поглиблення поняття про верлібр, сонет, гротеск, іронію, підтекст.

Аналіз змісту таблиці свідчить про те, що вивчення теоретико-літературних питань у старших класах відбувається з урахуванням базових знань, отриманих у попередні роки вивчення літератури. Але читання та аналіз художніх творів на історико-літературній основі висувають нові вимоги, які підпорядковуються і загальній меті вивчення зарубіжної літератури як навчальної дисципліни у старших класах, складовою частиною якої є формування читача вдумливого, з критичним мисленням та переконливими аргументами, збагачення його духовними цінностями, прищеплення йому культурно-пізнавальних інтересів, естетичного смаку.

Реалізація згаданої мети неможлива без ефективно введеного до шкільної практики аналізу художніх творів. Тому вивчення теоретико-літературних термінів на уроках зарубіжної літератури у старших класах спрямоване передусім на забезпечення завдань цієї дисципліни загалом та вміння якісно та ефективно різними шляхами аналізувати виучувані твори зокрема.

Дедалі більше вчителів усвідомлюють, що література в школі - це не тільки засіб для розваг і не підказка для розв'язання моральних проблем, а специфічна навчальна дисципліна зі своєю освітньою та виховною метою. Наслідком її вивчення має бути середня літературна освіта та відповідний їй рівень естетичного виховання. Це означає, що уявлення про художню творчість, закономірності її розвитку, читацька культура у випускника середньої школи мають бути сформовані на науковій основі. Завдання школи полягає у тому, щоб прищепити своїм випускникам належну культуру читання художніх творів.

Тож вивчення теорії літератури - не самоціль. Воно провадиться тільки на матеріалі певного художнього твору, в зумовленій ним емоційній атмосфері. З'ясовані поняття завжди перебувають у процесі дієвого використання.

Особливістю теоретико-літературної освіти в старших класах є те, що узагальнюються засвоєні раніше знання, проводяться логічні зв'язки між поняттями, подаються нові поняття, які крім літературного характеризують ще й загалом суспільні процеси. Учнів навчають розуміти, що теорія літератури - це не набір понять і термінів, а засоби, за допомогою яких письменник передає, а читач має змогу повноцінно сприймати особливості тої чи іншої епохи, того чи іншого періоду, саму людину як об'єкт відображення. Якщо ж цього немає, то терміни стають непотрібною і навіть обтяжливою інформацією, а літературний твір сприймається читачем тільки на подієвому рівні.

Розділ 2 Методика вивчення літературознавчих термінів на уроках зарубіжної літератури в старших класах

2.1 Науково-методична система роботи вивчення літературознавчих термінів на уроках зарубіжної літератури в старших класах

Проблема вивчення літературознавчих термінів потребує розробки науково-методичної системи роботи, яка б забезпечила ефективну результативність. Як засвідчує практика, вивчення теорії літератури з метою її застосування під час аналізу літературного твору - це не заучування і запис правил, наукових визначень. Це, насамперед, розуміння виучуваного поняття, здатність бачити виучувані елементи при читанні художнього твору. Визначення поняття як такого, та його практичне використання неможливе без творчої співпраці вчителя та учнів.

У методичній науці до визначення ланцюжка прийомів вивчення теоретичних понять зверталася значна кількість методистів, серед яких О.Богданова, Г.Бєлєнький, Г.Токмань. Зокрема вони визначали такий порядок вивчення будь-якого літературознавчого терміну [14;16].

О.Богданова	Г.Бєлєнький	Г.Токмань
1. Накопичення фактів, характеристика літературних явищ. 2. Загальне уявлення про особливості цього явища. 3. Визначення поняття або встановлення його характерних рис. 4. Закріплення існуючих прикмет поняття або його визначення. 5. Застосування поняття під час аналізу конкретного літературного явища. 6. Подальший розвиток поняття, збагачення його новими ознаками.	1. З'ясовується одна властивість (або кілька) виучуваного поняття. 2. Подальше збагачення змісту поняття новими ознаками. 3. Введення поняття у практику до повного наукового визначення.	1. Розглядається літературне явище. 2. Читається художнє слово. 3. Розглянуте явище називається конкретним терміном. 4. Проводиться абстрагування від тексту. 5. Узагальнення.

Однак важливим є й те, що послідовність дій може змінюватись, варіюватись, схеми переплітатись залежно від різних обставин: яке саме поняття вивчається (загальне, часткового характеру або пов'язане із закономірностями літературознавчого розвитку), які вимоги програми на даному етапі (дати початкове поняття, поглиблювати чи узагальнити його), на якому уроці розглядається (чи є достатньо часу на його вивчення).

До складних для сприйняття учнями літературних термінів належать такі поняття, які розглядаються в старших класах: художній метод, індивідуальний стиль, літературний напрям та ін. Під час їх вивчення перед учителем постають такі проблеми:

Проблема вибору. Що учні повинні знати? Який за змістом, обсягом потрібно дібрати історичний та літературний матеріал, щоб вони зацікавились, легко сприйняли, осягнули та були готові до його застосування у практичній роботі?

Що повинні учні вміти? Які методи, прийоми та види навчальної діяльності виявляться найефективнішими для розв'язання цієї проблеми?

Наприклад знайомство з поняттям «індивідуальний стиль» не слід брати поза твором. Введення поняття поєднуємо з початком розгляду нового твору. Причому риси індивідуального авторського стилю не слід з'ясовувати до початку читання та аналізу твору. Цінність навчання у тому, щоб учні самі дійшли до суті теоретико-літературного поняття. Крім цього такий підхід забезпечує практичне використання знань, оскільки учні намагаються знайти підтвердження або заперечення висловлюваної думки.

Шляхи ознайомлення з даним поняттям можуть бути такі:

- під час роботи з самим твором шляхом спостережень, досліджень;

- під час зіставлення творів різних письменників на основі тематичної чи проблемно-жанрової єдності;

- на етапі узагальнення чи систематизації через віднайдення відповідей на запитання не «що і як…?», а «як і чому…?», «у чому специфіка…?».

Зважаючи на це, варто запропонувати такі форми роботи: дослідження, евристичні бесіди, компаративний (порівняльний) аналіз творів, зіставлення варіантів перекладів творів, проведення уроків-семінарів та ін. Важливо зазначити, що учням подобаються уроки, до яких вони самостійно готують цікаву й важливу інформацію. Тому досить цікавими для них є уроки-семінари. Але такі уроки вимагають значної підготовки від учнів і від вчителя. Із метою узагальнення матеріалу вчитель заздалегідь визначає запитання до семінару, ознайомлює учнів із списком рекомендованої літератури, допомагає у її доборі, психологічно та організаційно готує до такого уроку. До такого уроку учні повинні опрацювати багато літератури художньої та критичної. Слід пам'ятати, що мета уроку - узагальнення здобутих знань, умінь систематизувати навчальний матеріал, інтерпретувати художній твір як естетичне явище.

Метою вивчення теоретико-літературних понять у старших класах має бути не сума знань (часто чужих думок) про конкретні літературні твори, а знання про розвиток літературного процесу взагалі, про основні моменти теорії літератури, стилістики, поетики тощо; уміння застосовувати здобуті знання на практиці, вільно аналізувати будь-який прочитаний твір, формулювати та висловлювати власну думку з приводу прочитаного. Саме тут ми говоримо про аналіз виучуваного твору, який не є розбором лише проблем, висвітлених у творі, але й тих засобів, прийомів, які використав письменник, особливість твору з-поміж інших.

2.2 Аналіз літературного твору в шкільній практиці

Потрібно зауважити, що в середніх класах, як визначає Державний стандарт [11;60], у школярів формується базове коло теоретико-літературних понять, оперування якими забезпечує можливість ефективного вивчення окремого художнього твору, тоді, як в старших класах під час вивчення систематичного курсу літератури залучення теоретико-літературних відомостей підпорядковане розгляду кожного виучуваного твору як історико-літературного явища.

Саме тому в старших класах у процесі вивчення літературного твору обов'язково співвідносяться поетика твору та індивідуальний стиль письменника, тобто «сукупність особливостей його творчості, якими його твори відрізняються від творів інших митців»[13;657].

Кандидат педагогічних наук В.В.Гладишев пропонує на уроках в старших класах розглядати такі основні чинники, що визначають естетичну своєрідність виучуваного твору:

- зображально-виражальні засоби, сукупність яких створює художній світ, образну систему та художню тканину окремого твору;

- співвідношення художнього твору та індивідуального стилю письменника;

- теоретико-літературна своєрідність художніх творів відповідно до їх жанрово-родової специфіки;

- співвідношення художнього стилю твору та стилю літературного напряму або течії в межах національної та світової літератур [9; 56].

Розгляд художніх творів на уроках літератури має один надзвичайно важливий аспект. Важливо під час аналізу твору не перейти до вивчення окремо теорії, не розчленувати твір, а сприймати його як ціле. Можна назвати декілька умов, за наявності яких ані повнота, ані цілісність твору не повинна постраждати від аналізу. «По-перше, необхідно намагатися включати в аналітичну діяльність якомога більше елементів образної системи художнього твору, що аналізується». По-друге, необхідно «уникати схематизму, абстрагування, анатомування тексту», і щоб досягти цієї мети, треба «постійно супроводжувати аналіз синтезом, не обмежуватися логіко-поняттєвими висновками, а оживлювати конкретно-образні уявлення учнів. По-третє, слід створювати умови для появи й збереження (позитивних) емоційних реакцій учнів у процесі аналізу» [25;249].

Існує велика кількість шляхів аналізу художнього твору, серед яких виділяють традиційні і нетрадиційні.

Традиційні:

1. «Слідом за автором» - розбір та осмислення компонентів твору з розвитком сюжету.

2. Пообразний - розбір та осмислення окремих образів-персонажів літературного твору.

3. Проблемно-тематичний - пошук відповідей на запитання, завдання з перспективою виходу на інші, ширші проблеми.

Нетрадиційні:

1. Літературознавчий - поглиблене вивчення літературно-критичних джерел, а саме: творчих (чернеток, варіантів текстів), ділових (документів, листів), інтимних (щоденників, мемуарів), критичних (нарисів, зауважень, інформації про видання твору тощо).

2. Стилістичний - дослідження стильових особливостей тексту, стилю письменника.

3. Композиційний - дослідження взаємозв'язку компонентів літературного твору.

4. Лінгвістичний - спостереження за мовними одиницями художнього твору, дослідження мовних особливостей тексту.

5. Компаративний - встановлення зв'язків, спільних рис у прочитаних текстах одного чи кількох авторів, порівняння інших інтерпретацій літературного тексту.

6. Структурно-семантичний - дослідження особливостей поєднання фраз у тексті за логічним, асоціативним принципами; встановлення причин зміни значення певних семантичних одиниць.

7. Філологічний - комбіноване дослідження лінгвістичних та літературознавчих особливостей тексту.

8. Герменевтичний - тлумачення багатозначних у змістовому плані текстів або їх назв.

9. Гендерний - аналіз символіки тексту з урахуванням особливостей чоловічого або жіночого сприйняття світу [1;15].

Практика викладання свідчить, що шляхи та види аналізу можуть переплітатися, поєднуватися. Але в будь-якому випадку розгляд художнього твору дає підстави зробити такі висновки:

- кожен літературний твір є унікальним мистецьким явищем, що посідає своє, лише йому притаманне, місце в загальній цілісній картині розвитку світової літератури. Він з'являється та існує у відповідному літературознавчому контексті;

- літературознавство як наука про художню літературу розглядає кожен літературний твір в історико-літературному, теоретико-літературному та літературно-критичному аспектах, відповідно до чого ця наука складається з історії літератури, теорії літератури та літературної критики;

- зазначені вище галузі літературознавства перебувають у взаємозв'язку та взаємопроникненні. Специфіка кожної з них полягає у розгляді відповідних аспектів створення та існування літературного твору, який є цілісним естетичним явищем;

- розгляд специфіки кожної з галузей літературознавства переконує, що звернення до них є обов'язковим чинником ефективного вивчення літературного твору будь-якого жанру на кожному з етапів цього вивчення та на кожному з етапів літературної освіти учнів;

- для того, щоб залучення літературознавства до вивчення літературного твору було результативним, воно мусить бути спрямоване на виконання вимог шкільної програми та мати системний характер.

Розроблені вченими-методистами методи, традиційна послідовність прийомів вивчення теоретико-літературних понять визнані ефективними і набули широкого застосування. Але наслідки такої роботи не зупинили творчого процесу розвитку методичної науки, пошуки нових прийомів вивчення літературознавчих понять та їх послідовного застосування тривають. Вчені-методисти та творчі вчителі-практики шукають нові прийоми для вивчення нових понять, удосконалюють процес формування вдумливого читача з критичним мисленням.

2.3 Конспект уроку зарубіжної літератури в 10 класі

Мета: Без урахування елементів імпресіоністичної техніки не збагнути уайльдівських парадоксів

Мета: - познайомити з особливостями імпресіонізму, як однієї з течій модернізму на матеріалі твору Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея»; начати визначати риси імпресіонізму у творі під час читання; вдосконалювати вміння працювати з твором.

- розвивати, закріплювати поняття «парадокс»; розвивати творче мислення учнів.

- виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, почуття насолоди від прочитаного твору.

Тип уроку: Урок-відчуття.

Методи та прийоми: евристична бесіда, розповідь учителя, робота з словниками літературознавчих термінів, постановка дослідницьких завдань, вибіркове читання.

Обладнання: словники літературознавчих термінів, тексти твору Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея», фотографія картини Клода Моне «Лілії».

План:

1. Словникова робота. Пояснення терміну «імпресіонізм» вчителем.

2. Вибіркове читання для практикування учнів у віднайденні рис імпресіонізму у творі.

3. Повторення вивченого про парадокс. Робота над проблемними запитаннями.

4. Узагальнення вивченого. Розвиток мовлення учнів.

5. Підсумок уроку.

6. Домашнє завдання.

Хід уроку

1. Словникова робота. Пояснення терміну «імпресіонізм» вчителем.

Учитель: «It is only decorative novel». «Це тільки декоративний роман», - так сказав про свій твір Оскар Уайльд. Що автор мав на увазі? Напевно манеру письма, адже говорить про зовнішній вигляд.

- У чому своєрідність техніки Уайльда? (У створенні настрою, нагнітанні почуттів…)

Словникова робота.

Учитель: Відчуття - це царина імпресіонізму. Давайте знайдемо у словнику, що ж таке імпресіонізм.

Імпресіонізм - течія модернізму, напрям у мистецтві, що характеризується ушляхетненим, витонченим відтворенням особистих вражень та спостережень, мінливих, миттєвих відчуттів та переживань.

Пояснення вчителя.

Учитель: Імпресіонізм виник у Французькому живописі наприкінці ХІХ століття. «Бачити, відчувати, виражати - у цьому все мистецтво» - вважали представники імпресіонізму. На противагу реалістам, які зображували все точно, як воно є в реальності, без особливих прикрас, імпресіоністи зосереджувалися на відтворенні миттєвих вражень від явищ, на щонайточнішому фіксуванні сприйнятого в конкретний момент. Через те імпресіоністичний живопис часто був мистецтвом кольорових плям, розмитих контурів, мерехтіння, а не чітких ліній і тонів.

Погляньте на фотографію картини французького художника, засновника імпресіонізму Клода Моне «Лілії». Чи чітко можна побачити лінії зображеного? Що домінує: колір чи форма? Саме за допомогою кольору художник хотів передати свої миттєві враження від побаченого, те, як він «відчув» побачене у першу мить. Як ви думаєте, які це були враження?

У літературі імпресіонізму переважала увага до мінливих нюансів настрою, до невпинного перебігу почуттів, вражень.

Імпресіоністи спрямовували зусилля на те, щоб передати свої скороминущі суб'єктивні відчуття, випадкові враження, незвичайні інтимні переживання, обминаючи при цьому гострі конфлікти, важливі суспільні явища.

Головними ознаками імпресіонізму в літературі стали:

- психологізм у змалюванні персонажів (суб'єктивність зображення);

- прагнення відтворити зміни у настрої та життєві враження (ліричні монологи, використання незакінчених думок, фраз, які допомагають показати плин настроїв, вражень);

- ритмічна організація прози;

- увага до використання тропів (метафор, епітетів, символів), а також кольорів, звуків.

Спробуємо довести, що автор і справді є представником імпресіонізму.

2. Робота над текстом. Вибіркове читання.

Учитель: Знайдіть описи портрета, скажіть, які враження вони викликають у читача?

Чи часто автор звертається до опису природи? З якою метою він це робить?

Які ще епізоди, на вашу думку, викладені в імпресіоністичній манері? Зачитайте. (Описи колекцій Доріана, вбивство Безіла, описи портрета тощо.)

Який інтер'єр оточує Доріана? Що намагається автор підкреслити? Які порівняння, епітети вживає автор? Знайдіть в описі метафори. Чи зустрічались вам десь такі вислови? Чи можна сказати, що це є уайльдівські метафори?

3. Повторення вивченого про парадокс. Робота над проблемними запитаннями.

Учитель: Принц парадоксу твердив: «Правда життя відкривається нам саме у формі парадоксів. Щоб осягнути дійсність, необхідно бачити як вона балансує на канаті. І лише побачивши всі ці акробатичні штуки, які виробляє Істина, ми можемо правильно судити про неї.» Чому О.Уайльд звернувся до парадоксальної мови?

Учитель: Англійський критик і поет Ле-Гальєн писав: «Парадокс у нього - це тільки істина, поставлена сторчма, щоб привернути вашу увагу.» А які парадокси привернули вашу увагу? Як ви їх розумієте?

Учитель: Пригадайте, яка основна суть 25 парадоксальних висловів на початку твору? В чому небезпека уайльдівських поглядів на мистецтво? Хочу нагадати вам вислів Уайльда: «Благо, що дарує нам мистецтво, не в тому, чому ми в ньому навчились, а в тому, якими ми завдяки йому стаємо.»

4. Узагальнення вивченого. Розвиток мовлення учнів.

Учитель: Лорд Генрі так сказав Доріанові Грею: «Ви та людина, яку наше століття шукає і…боїться, що знайшло». Пропоную вам подумати над 30-секундним спічем на тему «Чи є місце Доріану Грею в нашому сучасному житті?» Пам'ятайте слова Уайльда: «Хто не думає на свій лад, не думає взагалі» [23;36].

5. Підсумок уроку.

Кожен твір, який ми читаємо на уроках чи вдома викликає у нас певні відчуття, враження. Але існує ряд творів, літературних, музичних, творів образотворчого мистецтва, автори яких прагнули вкласти у свій твір всю глибину своїх миттєвих вражень, поділитися з нами цими враженнями, відчуттями. Про яку течію я веду мову? Хто започаткував цю течію? Які основні її риси у літературі? Як довести, що «Портрет Доріана Грея» написано в імпресіоністичній манері?

6. Домашнє завдання.

Якщо у вас виникне ситуація, коли щось дуже вразить, захопить чи стривожить, спробуйте й ви за допомогою слова чи кольору передати свої миттєві враження від побаченого. Якщо ж такого немає зверніться до української літератури. Знайдіть твір, написаний імпресіоністом. Не забувайте, що течія виникла на межі ХІХ - ХХ століття.

Висновки

Одним із завдань школи сьогодні є надати випускнику естетичне виховання, яке справедливо вважається фундаментом людської культури. Естетичне виховання - це не стільки виховання митця, скільки людини, готової до будь-якої діяльності, людини з потужним духовним і творчим потенціалом, розвиненим образним і раціональним мисленням, здатної самостійно подбати про свою конкурентоспроможність [16;4].

Естетичне виховання в школі найбільше забезпечується на уроках літератури. Завданням курсу зарубіжної літератури є навчити учнів правильно читати, сформувати «розумного» читача, здатного висловити власне ставлення до прочитаного твору, дати його характеристику.

Формування кваліфікованого читача в процесі вивчення зарубіжної літератури в школі, розвиток естетичного смаку учнів, розширення їхніх знань про взаємовплив та особливості різних національних літератур, збагачення інтелекту, удосконалення вмінь та навичок неможливе без засвоєння теоретико-літературних понять, оскільки неможливо повноцінно сприймати твір, не знаючи основи його творення, особливостей задуму.

Обсяг понять з теорії літератури, які пропонує нам програма не є незмінним, оскільки міняється життя, а література - його відображення в мистецтві за допомогою слова.

В даній роботі ми спробували висвітлити значення вивчення теорії літератури на уроках зарубіжної в школі, особливості вивчення літературознавчих термінів в старших класах на історико-літературній основі, приблизний обсяг понять, які вивчаються старшокласниками. Показали, що основним видом роботи в старших класах є аналіз твору, який потребує чималої кількості знань з теорії літератури. Залежно від твору, що вивчається, від психологічних особливостей учнів класу, з яким працює вчитель, від наявних у них знань, він вибирає найкращий в даних умовах вид аналізу. Аналіз твору, незалежно від його виду, проводиться тільки після того, як твір прочитано.

У роботі було також наведено приклади розгляду складних понять таких як «індивідуальний стиль», «імпресіонізм», «парадокс». Подано урок з використанням елементів інтегрованого уроку (образотворче мистецтво), а також таких методів та прийомів як вирішення проблемних запитань, евристична бесіда, вибіркове читання, робота з додатковою літературою (словник).

Досі в методиці продовжується пошук. Перед науковцями та вчителями постає питання «що і як вивчати?», «наскільки глибоко вивчати поняття?». Та чи взагалі потрібно заучувати поняття, чи достатньо його розуміти? Більшість науковців сходяться на думці, що не обов'язково заставити учня вивчити поняття, як воно подане у літературознавчому словнику, а основне завдання вчителя навчити розуміти про що йде мова, визначати особливості, риси виучуваного, вміти оперувати поняттями при аналізі твору, вміти аналізувати твір, висловлювати власну думку щодо прочитаного.

Вирішення цих питань передбачає насамперед застосування традиційної та новітньої методики, але реалізація її кожним вчителем матиме нову методичну забарвленість.

Список використаної літератури

1. Бабенко К.П. Взаємозв'язок видів та шляхів художнього аналізу в шкільній практиці: Як обрати найоптимальніший з них.// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - №6. - с.14-16.

2. Беленький Г.И. Теория литературы в школе.// Современные проблемы методики преподавания литературы./Отв. ред. Я.А.Роткович. - Куйбышев, 1974.

3. Брандесов Р.Ф. Опыт композиционного анализа в старших классах.// Литература в школе. - 1989. - №6. - с. 16-26.

4. Васильєв Є.М. Творчий метод. Літературний напрям: Теорія літератури.// Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2000. - №4. - с.55-58.

5. Волинський П. Основи теорії літератури. - К., 1967.

6. Вступ до літературознавства. Хрестоматія: Навч. посібник / Упор. Н.Бернадська. - К.: Либідь, 1995.

7. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Загальне літературознавство. - Рівне, 1997.

8. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. - К., 2001.

9. Гладишев В.В. Художній твір у літературознавчому контексті.//

10. Дем'яненко О.О. Теоретико-літературні поняття на уроках зарубіжної літератури в старших класах. Учити їх напам'ять чи вчитися застосовувати?// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2003. - № 10. - с.12-14.

11. Державний стандарт базової повної середньої освіти. Характеристика освітніх галузей // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - №2. - с.60-62.

12. Ісаєва О.О. Чи потрібна теорія літератури на уроці зарубіжної? // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2000. - №5. - с.9-12.

13. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром'як, Ю.І. Ковалів та ін. - К.: ВЦ «Академія», 1997.

14. Мірошниченко Л.Ф. Формування теоретико-літературних понять на уроках зарубіжної літератури: Методичний лекторій для вчителів зарубіжної літератури.// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - №2. - с.13-18.

15. Назарець В.М. Теоретико-літературний курс (5-11 класи).// Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2000. - №11. - с.57-62.

16. Ненько І.Я. Як викладати літературу сьогодні?// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2003. - №11-12. - с.2-4.

17. Нитченко Д. Елементи теорії літератури. - Полтава, 1993.

18. Ніколенко О. Концепція літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі.// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2007. - №11-12. - с.26-31.

19. Овсейко Л. Теория литературы может быть интересной.// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2001. - № 5. - с.47-49.

20. Сидоренко Г. Як читати і розуміти художній твір. -- К.,1988.

21. Силкіна В.І. Виклад теоретичних відомостей має бути доступніший для учнів.// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - №11. - с.11-12.

22. Фролова К. Цікаве літературознавство. -- К., 1991.

23. Фурсова Л. Без урахування елементів імпресіоністичної техніки не збагнути вайльдівських парадоксів.// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України - 2007. - №4. - с.36-37.

24. Храброва В.Є. Формування поняття «наскрізна тема художніх творів» та методи, прийоми, види робіт, що сприяють його опануванню.//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2006. - №3. - с.10-12.

25. Штейнбук Ф.М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі. - К., 2007.