Проблема творчого розвитку особистості

Інтеграція України до європейського та світового співтовариства ставить нові вимоги до формування й розвитку творчої особистості, що є необхідною умовою досягнення успіху на цьому шляху. Сьогодення вимагає перебудови, що стосується не лише методів і форм роботи, але й самого змісту викладання в новій школі: принципів, підходів до навчання та пізнання дійсності. Учні старших класів загальноосвітніх шкіл повинні бути підготовлені до професійної діяльності в конкурентному середовищі, в якому кожна ситуація вимагає творчого підходу. Природничі дисципліни дають можливість розвитку мисленнєвих операцій, бо саме людина, яка сама є частиною природи, найбільшою мірою сприймає її закони і закономірності. У пізнанні природи найповніше реалізуються творчі можливості особистості.

У державних документах - Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Законі України „Про освіту” (1996 р), Державній програмі „Вчитель” (2002 р.), Національній програмі виховання дітей та молоді в Україні (2004 р.) - значна увага приділяється підготовці активних людей, здатних розв'язувати різноманітні проблеми, діяти в нестандартних ситуаціях, творчо мислити і самостійно приймати рішення. Наголошується, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості.

У процесі науково-пошукової роботи виявлено, що в зарубіжній науці проблема творчого розвитку особистості розглядається у працях учених С. Арієтті, А. Бергсона, А. Маслоу, Дж. Ст. Міля, А. Кестлера, К. Кнеллера, Е. Кріса, Л. Кубі, Д. Саппа, Б. Спінози, Г. Уеллеса, як і питання вікових особливостей старшокласників (М. Дебес, Ж. Піаже та ін.).

Основи забезпечення дидактичних умов та активізації навчання розкрито в працях вітчизняних і зарубіжних науковців (Ю.К. Бабанський, Г.Г. Ващенко, С.У. Гончаренко, А.А. Горбатков, П.М. Гусак, М.А. Данилов, О.К. Дусавицький, В.М. Загвязинський, І.А. Зязюн, В.Д. Іванов, П.Ф. Каптерев, В.І. Лозова, Н.Є. Мойсеюк, Н.А. Морозова, Н.Д. Нікандров, А.С. Нісімчук, О.М. Пєхота, Р.О. Позінкевич, Л.С. Славіна, О.М. Степанов, В.О. Сухомлинський, Н.М. Тарасевич, М.М. Фіцула, О.Т. Шпак, Г.І. Щукіна, Н.Є. Щуркова, М.Д. Ярмаченко). Питання викладання природничих дисциплін у школі досліджували М.В. Гриньова, Л.А. Липова, А.В. Степанюк; проблеми творчого розвитку школярів розкриті у працях Л.І. Божович, А.В. Брушлінського, Л.С. Виготського, Л.Л. Гурової, В.В. Давидова, Л.В. Занкова, М.М. Поташника, В.В. Рибалки, В.А. Роменця, С.Л. Рубінштейна, С.В. Сисоєвої, О.К. Тихомирова, Г. Уеллеса, Л.І. Шрагіної, М.Д. Ярошевського.

Творчий розвиток старшокласників обумовлений їх загальною готовністю до активної життєтворчості. Конституціональним у становленні особистості старшокласників є соціальне самовизначення - пріоритетна спрямованість та мотиви діяльності, від змісту і характеру яких залежить успішність творчої навчальної діяльності.

Творчість особистості органічно пов'язана з її творчими здібностями. Питання творчих здібностей розглядають учені В.І. Андреєв, І.Я. Лернер, А.Н. Лук, В.О. Моляко, Я.А. Пономарьов. На основі вивчення вікових періодизацій особистості (Л.С. Виготського, І.С. Кона, В. Штерна, Е. Шпрангера, С.Л. Рубінштейна, В.Ф. Моргуна, Н.Ю. Ткачової, Д.Б. Ельконіна, А. Коссаковського, А.В. Ткаченка) визначено, що до старшокласників належать учні 15-17 років, котрі втілюють у собі як особливості підліткового віку, так і періоду юності. Для них характерна загальна готовність до активного саморозвитку, складовою якого є творчий підхід до оточуючої дійсності.

Природничонаукові дисципліни дають широкі можливості для творчого розвитку старшокласників. У працях С.У. Гончаренка, Л.Я. Зоріної, В.Р. Ільченко, Г.С. Калінової, Б.Д. Комісарова, А.М. М'ягкової, Л.В. Тарасова, А.Г. Хрипкової доведено, що розв'язання завдань шкільної природничонаукової освіти потребує формування цілісної системи знань про живу природу.

"Теоретичні засади творчого розвитку старшокласників" викладено результати ретроспективного аналізу науково-педагогічної, філософської й психологічної літератури з проблеми, ідеї і дослідження вітчизняних та зарубіжних педагогів, психологів. На основі теоретичного аналізу конкретизовано поняття “творчий розвиток старшокласників”, визначено структуру творчого розвитку старшокласників у навчальному процесі, здійснено науково-педагогічне обґрунтування дидактичних умов творчого розвитку старшокласників у процесі вивчення предметів природничого циклу. Розкрито авторську методику забезпечення дидактичних умов творчого розвитку старшокласників у процесі вивчення дисциплін природничого циклу, в основу якої покладена система „Дидактосервіс”, яка включає всі компоненти творчого розвитку.

Творчий розвиток - це процес формування особистості, основою якого є продуктивна діяльність, здатна створювати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Творчий розвиток старшокласників обумовлений їх загальною готовністю до активної життєтворчості, передбачає наявність та розвиток у особистості здібностей, мотивів, знань, умінь і навичок, завдяки яким створюється продукт, що вирізняється новизною, оригінальністю й унікальністю.

Результат творчого розвитку старшокласників уключає зовнішню (навчальний продукт) і внутрішню (імпульс до життєтворчості, саморозвитку, ставлення до світу) частини. Загальноприйнятим є надання переваги створенню нового продукту, тоді як у навчальній діяльності творчий розвиток передбачає перш за все активізацію внутрішніх механізмів (психічних процесів). Творчість водночас є компонентом творчого розвитку та його результатом. Структура творчого розвитку старшокласників у навчальному процесі містить такі компоненти: саморегуляція навчальної діяльності, знання, уміння, навички, творчість.

Саморегуляція навчальної діяльності озброює старшокласників уміннями бачити кінцеву мету діяльності, самостійно визначати оптимальні шляхи досягнення і добиватися її здійснення. Результатом саморегуляції є цілеспрямованість, організованість, уміння володіти собою, самостійне виконання завдань на творчому рівні.

Єдність знань (особливої форми засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності), умінь (доцільного використання учнями здобутих знань) та навичок (автоматизації дій, що забезпечує швидкість діяльності) старшокласників є основою їх творчого розвитку в навчальному процесі.

Творчість - продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення, її основою є формування в учнів різноманітних, глибоких і міцних систем знань, максимальна стимуляція самостійної діяльності учнів, розвиток стійких творчих інтересів, цілеспрямованості творчих пошуків, наполегливості під час виконання творчих завдань.

Для творчого розвитку старшокласників при вивченні природничих дисциплін необхідним є створення відповідних дидактичних умов, які забезпечують формування, засвоєння, розвиток понять шляхом організації навчального процесу, підбору необхідних методів, прийомів, організаційних форм навчання.

Дидактичні умови творчого розвитку старшокласників у процесі вивчення природничих дисциплін включають:

- врахування психолого-педагогічних досліджень, що базуються на провідних концепціях творчого розвитку школярів (провідні концепції Л.С.  Виготського, О.К. Дусавицького, Д. Дьюї, Л.В. Занкова, О.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, В.Ф. Паламарчук, Ж. Піаже, О.Я. Савченко, З. Фрейда, розвивальні технології І.П. Волкова, І.П. Іванова, Г.К. Селевко, І.С. Якиманської);

- технологічну компетентність учителя - систему його креативно-технологічних знань і умінь педагогічної діяльності. Формування технологічної компетентності спеціаліста здійснюється у процесі засвоєння змістового, діяльнісного й особистісно орієнтованого компонентів діяльності;

- творчість учителя, що передбачає: ефективне застосування педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення, раціоналізацію, модернізацію відомого згідно з новими завданнями, засвоєння наукових розробок і їх творче застосування; гнучкість при виконанні запланованого в неочікуваних ситуаціях; вдале імпровізування як на основі точного знання й компетентного розрахунку, так і інтуїтивно; вміння обґрунтовувати як раніше підготовлені, так й інтуїтивні рішення; вміння бачити близьку, середню і далеку перспективу в роботі; розмаїття варіантів розвитку ідеї, реалізації її в конкретних умовах, вміння трансформувати рекомендації методичних посібників;

- структуру діяльності вчителя, що включає організаційно-прогностичну, конструктивно-проектувальну, організаційну, аналітично-оціночну, дослідницько-творчу складові;

- мотиви навчання учнів - це комплекс педагогічних стимулюючих факторів, що забезпечують успішний старт творчої роботи учнів і включають доброзичливе й чітке роз'яснення мети, завдань, значення самостійного розв'язання певної проблеми, надання права самим учням спинитись на певному рівні її виконання (креативному, евристичному, пошуковому), формі діяльності, визначенні орієнтовного часу і способах діяльності, коли вона є поглибленим пошуком справді значущого для учнів знання;

- мисленнєві операції при формуванні в свідомості учнів природничонаукової картини світу, котрі передбачають глибоке осмислення, усвідомлення, розуміння сутності світу природи - середовища існування людини, яка в свою чергу зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії у природі. Природничонаукова картина світу - це інтегральний образ природи, створений шляхом синтезу природничонаукових знань на основі системи фундаментальних закономірностей природи.

- уміння застосовувати здобуті знання в нових умовах, які передбачають розвиток психологічних механізмів використання освоєних способів дій, насамперед таких узагальнених прийомів розумової діяльності, як абстрагування, порівняння, узагальнювання, аналіз, синтез і перенос, які проявляються в різних видах діяльності. До нових умов належить подальша навчальна практична творча діяльність.

В основу створення авторської методики покладено систему „Дидактосервіс”, що має на меті повноцінний творчий розвиток старшокласників з урахуванням їх індивідуальних можливостей і потреб.

Назва системи „Дидактосервіс” поєднує два поняття: “дидактика” (від грец. didaktikoт - повчальний) та “сервіс” (від англ. service - служба, обслуговування), передбачає забезпечення дидактичних умов, що активізують пізнавальну, творчу діяльність школярів. Система “Дидактосервіс” розрахована на учнів 7-11 класів загальноосвітньої школи і є основою творчого розвитку старшокласників при вивченні дисциплін природничого циклу.

Структура системи “Дидактосервіс” представлена сукупністю дидактичних пакетів. Дидактичний пакет - це методичний матеріал, що являє собою систему завдань різного рівня складності для формування природничо-наукової мислительної діяльності учнів, глибокого розуміння й засвоєння ними основ шкільного курсу природничої дисципліни. Це комплекс варіативних завдань, за допомогою якого з'являється можливість формувати в учнів природничонаукову картину світу, що забезпечує високий рівень творчого осмислення та усвідомлення сутності природи. Він містить систему методів і засобів для опрацювання кожної теми шкільного курсу біології, що забезпечує особистісно орієнтований підхід до творчого розвитку школярів.

Мета системи “Дидактосервіс” - забезпечення умов для застосування здобутих природничих знань у нових умовах, формування різнобічно розвиненої особистості, яка здатна діяти в нестандартних ситуаціях, творчо мислити та висловлювати оригінальні ідеї.

Базовими ідеями і підходами, на яких побудована ця система, є:

- мотивація навчання - висунення привабливих для учнів пізнавальних завдань, намагання зробити їх особистісно прийнятними; орієнтація учнів на пошукову пізнавальну діяльність, мобілізацію власних інтелектуальних і психологічних ресурсів у досягненні успіху; створення умов для інтелектуального вибору, поліваріантного розв'язку завдань;

- індивідуалізація та диференціація навчання, тобто така організація навчально-виховного процесу, при якій вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їхніх здібностей до навчання, передбачає створення різних умов навчання для різних шкіл, класів, груп;

- креативність - застосування навчально-творчих завдань, методів і прийомів стимулювання творчої активності учнів;

- активність у навчанні - цілеспрямований прояв зусиль учнів до успішного виконання навчального завдання;

- різнорівневість та варіативність змісту завдань, форм і методів навчання - використання на уроках різнорівневих, варіативних завдань, традиційних та нетрадиційних форм і методів, забезпечення різних рівнів самостійності учнів, активізація різних рівнів діяльності;

- модульне навчання, що включає в себе самостійну роботу учнів над запропонованою їм індивідуально-навчальною системою, яка містить цільовий план дій, банк інформації і методичне керівництво щодо поставлених дидактичних цілей;

- наступність - побудова процесу засвоєння нових понять і способів дій у певній логічній послідовності.

Значна увага надається формуванню, засвоєнню та розвитку природничих понять, а саме: чіткому виділенню необхідних і достатніх ознак понять; правильному добору прикладів, що забезпечують усвідомлення учнями суттєвого в об'єктах; раціональному поєднанню індукції та дедукції, формуванню узагальнень і використанню їх у подальшій пізнавальній діяльності; використанню визначень із метою уточнення понять, що формуються; виробленню в учнів умінь здійснення прямих та обернених операцій із поняттями; використанню понять при розв'язанні пізнавальних і практичних завдань.