Особливості системи контролю за навчально-виховним процесом у сучасній загальноосвітній школі

Тема курсової роботи

"Особливості системи контролю за навчально-виховним процесом у сучасній загальноосвітній школі"

Вступ

Те, що ефективність навчально-виховного процесу залежить від здійснення контролю (його кількості, якості, своєчасності, глибини, повноти і об'єктивності), в сучасній науковій педагогічній літературі доведено. Адже саме контроль як спосіб зворотного зв'язку в управлінській діяльності дозволяє отримувати інформацію про стан навчально-виховного процесу, його результативність. Тому система внутрішкільного контролю в ЗОНІ може бути розглянута як підсистема загальної цілісної системи управління школою і як самостійна відносно цілісна система, що дозволяє виділити її власні підструктурні компоненти (7, с.131).

Котроль - це одна із основних функцій внутрішкільного управління, спрямована на одержання інформації про стан навчально-виховного процесу та його результативність.

Слово "контроль" - французського походження, означає "забезпечення чи перевірку правильності тих чи інших дій в галузі виробництва і управління". Вітчизняні і зарубіжні вчені поняття "внутрішкільний контроль" розглядають насамперед, як засіб одержання інформації про стан керованої системи. Щоб управляти школою на рівні сучасних вимог, приймати правильне, науково-обґрунтовані рішення, керівникові школи потрібна достовірна інформація... Але найбільш корисною є інформація, яку отримують в результаті цілеспрямованих спостережень, продуманої системи контролю, де головне - це зміст контролю, його мета і завдання, а не форма.

В умовах реформування сучасної освіти, переходу до 12-бальної системи оцінювання знань, умінь та навичок учнів особливої ваги набуває управлінська функція "контроль".

1. Управління школою

Управління школою здійснюється через реалізацію управлінських (технологічних) функцій, до яких відносяться: планування, організація, координація, контроль, регулювання (корекція), облік та аналіз. Ідеться про функцію управління закладом і про функції управління будь-яким видом діяльності. Кожну з цих функцій глибоко досліджували вчені. Наприклад, функцію педагогічного аналізу вивчали Ю.А. Шубін і Н.В. Москаленко; різні технологічні функції -- В.І. Бондар, І.Л. Підласий, В.С. Пікельна. У кгизі В. Звєрєвої "Організаційно-педагогічна діяльність керівника школи" стисло проаналізовано окремі аспекти внутрішкільного контролю, зокрема: постановка мети, методи контролю, необхідність охоплення контролем усіх підсистем роботи школи, розподіл ділянок контролю за часом; організація контролю, передбачення його ефективності визначення відхилення від норми, виявленого в ході контролю.

П. Маслєнніков вважає, що внутрішкільний контроль - це основне джерело інформації, на основі якої розробляються управлінські рішення, а також засіб зворотного зв'язку в системі управління. Крім цього, автор дає критичну оцінку ставлення окремих управлінців до контролю, як функції, що в умовах демократизації почала втрачати свою роль, а також аргументує її необхідність.

Г. Горська і Р. Чуракова розглядають контроль як корегуючий засіб діяльності вчителів, керівників, учнів. При цьому вони дотримуються думки, про те, що контроль є засобом одержання інформації про стан навчально-виховного процесу. Контроль як функція управління був предметом дослідження М.А.Шубіна. У посібнику "Внутрішкільний контроль" автор розглядає функцію контролю як підсистему складної системи внутрішкільного управління, яка має певну структуру, функції, без знання яких здійснення контролю не може бути ефективним.

2. Здійснення контролю за навчально-виховним процесом у школі

Завдання, що постають перед внутрішкільною системою контролю, гармонійно пов'язані з основними напрямами діяльності навчального закладу і вимагають перевірки таких питань:

-- виконання всеобучу;

-- виконання державних навчальних планів і програм;

-- стан викладання окремих дисциплін;

якість знань і умінь учнів згідно з навчальними програмами;

методична робота;

позакласна виховна робота з учнями;

шляхи реалізації особистісно зорієнтованого підходу до учнів у системі навчання і виховання;

запровадження інноваційних технологій;

застосування нетрадиційних форм і методів навчання і виховання в роботі викладачів і вихователів;

реальний стан комп'ютеризації навчального процесу;

реалізація принципів гуманізації та гуманітаризації навчально-виховного процесу;

рівень якості роботи з відродження національної культури засобами навчально-виховного процесу і т.ін.

Цю структуру можна доповнювати відповідно до напрямів діяльності освітнього закладу.

Оскільки ефективність навчально-виховного процесу визначається рівнем успішності й якості знань та умінь учнів, то контроль має здійснюватися за допомогою проведення перевірок результатів навчання та уміння педагогів контролювати власну діяльність.

При створенні системи внутрішкільного контролю (в окремо взятому навчальному закладі) необхідно брати за основу принципи, які б об'єднували, а не роз'єднували адміністрацію і педагогічний колектив. Відомими педагогічними принципами здійснення "функцій контролю" є: об'єктивність, систематичність, наочність (гласність). Принципи породжують відповідні вимоги, які надалі мають втілюватися в певні форми і технології контролю.

При розв'язанні завдань контролю необхідно враховувати ті, що сприяють вдосконаленню навчально-виховного процесу. Серед них:

вивчення рівня засвоєння учнями знань, умінь і навичок (правильність, обсяг, глибина, дієвість);

отримання інформації про характер пізнавальної діяльності школярів;

встановлення рівня самостійності й активності в навчальному процесі;

виявлення причин утруднень і помилок у засвоєнні матеріалу;

визначення ефективності організації навчального процесу -- уроку (методи, форми, засоби).

За умови системного підходу керівника школи до управління навчально-виховним процесом внутрішкільний контроль виконує освітню, діагностичну, виховну, розвиваючу, стимулюючу, оціночну функції.

Якщо контроль запроваджено вміло і з урахуванням усіх притаманних йому функцій, то взаємодія керуючих і керованих значно розширюється і поглиблюється. І завдяки цьому процес управління освітнім закладом стає демократичним. Такий внутрішкільний контроль необхідно спланувати.

Планування контролю ґрунтується на таких основних принципах: чітке розуміння мети і завдань школи; науковість, комплексність, логічна послідовність; рівномірність у розподілі завдань для виконавців; отримання інформації про виконання; достатність для обґрунтованого прийняття управлінського рішення. Дотримання їх є важливою умовою поступового розвитку школи, вдосконалення управлінської майстерності адміністрації.

При створенні в навчальному закладі системи контролю виникає необхідність у застосуванні й удосконаленні таких його методів, як перевірка документації, бесіда, спостереження, аналіз і самоаналіз уроку, проведеного виховного заходу, анкетування, тестування, графічна перевірка тощо.

Створення ефективної системи контролю навчально-виховної діяльності в сучасній загальноосвітній школі має відбуватися за участю всього педагогічного колективу з урахуванням усіх конкретних умов. Саме на цьому наголошує В.С. Пікельна: "Всі організаційні моделі управління (в будь-якій ланці роботи) проходять колективне обговорення і, за умови схвалення їх колективом, затверджуються адміністрацією школи..., після чого діють на правах офіційно прийнятого управлінського рішення" (8, с.31).

Враховуючи методологічний характер управлінських (технологічних) функцій, їх взаємодію та взаємореалізацію, можна говорити про об'єктивну необхідність розробки планів системи внутрішкільного контролю.

На практиці багато керівників шкіл використовують графік-план внутрішкільного контролю на рік, який може складатися з граф: зміст контролю (по вертикалі) та календарний термін виконання (по горизонталі). У змісті контролю перелічуються передбачені його змістовні напрями (наприклад, впровадження 12-бальної системи оцінювання, запровадження комп'ютерних технологій навчання, використання інтерактивних форм та методів навчання, організація виховної роботи відповідно до програми "Діти України", використання нетрадиційних форм позаурочної виховної роботи з учнями з відродження національної культури, рівень якості роботи предметних гуртків щодо розвитку творчих здібностей учнів відповідно до їхніх особистих інтересів тощо).

У вічках, що створюються від перетинання горизонтальних і вертикальних ліній, записують виконавців, для чого використовуються певні символи: Д -- директор; 3Д -- заступник директора з навчально-виховної роботи; 3Д(В) -- заступник директора з виховної роботи; ПП -- практичний психолог, СП -- соціальний педагог; КМО -- керівник методоб'єднання і т.ін. Тобто призначаються відповідальні за проведення певної форми контролю.

Бажано, щоб той, хто відповідає за здійснення контролю, розробляв більш конкретний план його проведення, зазначаючи форми і методи здійснення. Доцільно рекомендувати адміністрації розглядати результати контролю на засіданнях методичного об'єднання, педконсиліумах, нарадах за участю директора, педрадах тощо.

Вважаю також, що необхідно заохочувати в наказах по школі не тільки педагогів-новаторів, але й тих викладачів, які за результатами діагностування постійно підвищують педагогічну майстерність. Разом з тим не завжди потрібно поспішати з доганами за недоліки в роботі, оскільки "партнерська" бесіда з викладачем (поради і рекомендації) дозволить останньому правильно сприймати зауваження керівника. Особливу увагу в ракурсі розглянутого питання потрібно приділяти молодим педагогам, адаптація яких до роботи зі школярами не завжди проходить швидко і успішно.

На мою думку, кращих результатів контролю з метою отримання інформації, проведення діагностики і прогнозування подальших "успіхів" у роботі можливо досягти тільки завдяки участі самих виконавців -- керівників методичних об'єднань, членів методичної ради, творчих груп учителів, які мають дотримуватися певних вимог:

Цілеспрямованість, оперативність.

Принциповість, об'єктивність, компетентність в оцінці діяльності учасників процесу навчання і виховання.

Диференційованість та індивідуальний підхід Ідо педагогів при проведенні контролю.

Наукова обгрунтованість, точність, повнота і конкретність вис новків, рекомендацій і пропозицій.

5.Дійсність, вимогливість і ефективність (перевіряється реальний стан навчально-виховного процесу, його вплив на розвиток особистості й підвищення якості знань учня відповідно до його пізнавальних можливостей).

Гласність (результати перевірок бажано відображати як письмо во, так і у формі словесних зауважень).

Виховна і мотиваційна значущість проведеного контролю (для учнів і вчителів).

Такий підхід дозволить створити систему внутрішкільного контролю, що забезпечить здоровий морально-психологічний клімат у колективі, сприятиме успішному функціонуванню освітнього закладу.

Члени педколективу можуть брати участь у всіх основних видах контролю:

попередньому: застосовується для ознайомлення з методикою викладання вчителя, стилем його діяльності, окремими ділянками його роботи (можливо, за власною пропозицією викладача);

класно-узагальнюючому (взагалі не може здійснюватися без участі класного керівника, інших учителів, що навчають учнів конкретного класу, обов'язково підключаються керівник методичного об'єднання, фахівці високого рівня);

паралельному, коли здійснюється відвідування однойменних уроків різних вчителів -- важливою є думка щодо визначення якості й ефективності роботи колег, учнів, батьків, але не можна допускати протиставлення, щоб не порушити морально-психологічну рівновагу в колективі і не перевести вивчення питання в оцінювання роботи;

персональному (бажано застосовувати під час проведення атестації вчителя за його безпосередньої участі, під час вивчення рівня викладання, системи роботи з наступним узагальненням досвіду тощо);

тематичному, що передбачає проведення системи контролю за певною тематикою (розвиток творчих здібностей учнів на уроці, форми організації самостійної роботи учнів на уроці, володіння комп'ютерною технікою, методи активізації пізнавальної діяльності учнів тощо);

оперативно-якісному, який є завершальним або заключним на певний період.

У школах нашого міста застосовуються такі форми контролю: добровільний взаємний контроль, самоконтроль, громадський огляд знань (при активній участі учнів), творчий звіт "портрет педагога", який дозволяє не лише представити професійні можливості вчителя, але й розкрити індивідуальні риси особистості, творче мислення і потребу формувати творчу особистість учня.

Аналіз нових форм контролю дозволяє помітити перехід контролю "вертикального" в контроль "горизонтальний", в якому беруть участь самі педагоги.

Цілком слушне твердження Ю.А. Конаржевського щодо того, що в загальноосвітній школі "спостерігається перехід від вертикального ієрархічного, загального контролю до контролю "горизонтального". На його думку, "горизонтальність" зумовлюється участю самих виконавців у внутрішкільному контролі. Вчений пояснював, що в поняття "контроль" має вкладатися нове розуміння. Педагогічний контроль -- це не просто акт механічної перевірки відповідності нормі, стандарту, а вмотивованість людини працювати якісно, осмислювати мету та завдання діяльності, що приводить до її цілеспрямованості, створення всіх необхідних умов для якісної роботи (6, с.37).

Звичайно, від якісної роботи педагогічного колективу залежать стан навчально-виховного процесу, рівень знань, умінь і навичок учнів (основний показник ефективності роботи освітнього закладу).

Підвищення якості здійснюваного внутрішкільного контролю за станом навчально-виховної роботи є одним із ефективних шляхів вдосконалення системи управління освітнім закладом. На думку І.Гуревича, "контроль є не тільки стимулом творчого і професійного зростання вчителя, але й мотивує його діяльність. Технологія сучасного контролю має сприяти розвитку самоконтролю. Останній е результатом взаємодії адміністрації і педагога" (1, с.2). Дослідник вважає, що такий підхід дозволить побудувати систему сучасного внутрішкільно-го контролю. '

Структура системи контролю, на думку Н.В. Москаленко, містить у собі як складовий компонент контроль не тільки за професійною діяльністю вчителя, його методичним зростанням, організацією навчально-пізнавальної діяльності учнів, але й за динамікою отриманих результатів, рівнем розвитку учнів, зміною і дією різноманітних факторів, що впливають на якість їхніх знань, ефективність навчання і виховання в цілому. Дослідник пише: "Багатогранність зв'язків між управлінськими функціями та їх компонентами неможливо зрозуміти, не розглядаючи їх лише в формально оперативному плані" .

Відомо також, що навчально-виховний процес є складною динамічною системою, яка тісно пов'язана з іншими системами суспільної діяльності, тому потрібно звернути увагу на багатомірність його компонентів. Сьогодні дедалі більше керівників школи роблять спробу застосовувати під час проведення контрольних перевірок сучасне діагностичне оцінювання результатів діяльності ЗОШ. Все ширше використовуються кваліметричний інструментарій, освітній моніторинг, експертні оцінки.

За своїм змістом контроль переходить від тематичного, проблемного, фронтального в якісно новий стан. Тут не можна не погодитися з думкою Н.Калініної і М.Лук'янової, що "будь-який освітній заклад потребує порівняльного дослідження у вивченні результатів освітнього процесу на основі чітко виробленої системи критеріїв і хронологічних рамок вимірювань" (5, с. 191). Тільки на цій основі можлива об'єктивна інформація про діяльність навчального закладу, яка потрібна для оцінки професіоналізму вчителя і визначення рівня досягнень учнів, для корекції діяльності педколективу й розвитку пізнавальних можливостей школярів. Вона також необхідна керівнику середньої загальноосвітньої школи для проектування навчально-виховного процесу і визначення стратегії розвитку освітнього закладу, своєчасного коригування управлінських рішень. Вважаю, що адміністративний контроль потрібно здійснювати за участю експертних груп (моніторинг якості знань учнів певних класів або з певних навчальних дисциплін; тестування з метою виявлення рівня розвитку школярів; анкетування, з метою визначення "рейтингу" майстерності окремих учителів тощо).

Таким чином, створюється механізм активної суб'єктивно-суб'єктивної взаємодії в системі контролю, який дозволяє залучити кожного педагога до свідомого самовдосконалення своєї діяльності. Тільки такий підхід дозволить сформувати у педагога уміння проектувати власну діяльність, спрямовану на досягнення запланованого результату.

Створена система контролю в школі дозволить керівнику не тільки визначити результати діяльності, а й управляти різними ланками педагогічного процесу, самими викладачами заради досягнення вищої ефективності в роботі навчального закладу.

3. Використання комп'ютерних технологій в управлінській діяльності директора школи

Назріло питання створення професійних комп'ютерних програм, які допомогали б керівникові школи обробляти інформацію про результати навчально-виховного процесу, аналізувати її і приймати на цій основі оптимальні управлінські рішення. Проте вже нині з цією метою можна використовувати можливості начвних програмних продуктів.

Розглянемо для прикладу методику використання електронних таблиць Microsoft Excel для вивчення та аналізу системи уроків учителів і планування на цій основі методичної роботи в школі.

Для оцінки основних параметрів навчальних занять можна використати спеціальні таблиці (дивс. табл. 1), які роздруковуються за допомогою Microsoft Word з двох сторін аркуша формату А4. Такі таблиці під час спостереження та аналізу уроків дають можливість кількісно (в балах) оцінити реалізацію навчальних, виховних і розвиваючих цілей заняття, оптимальність добору матеріалу, дотримання принципів навчання, доцільність вибору форм і методів навчання, доцільність вибору форм і методів навчання, стимулювання контролю, здійснення диференційного та індивідуального підходів, узагальнення і систематизацію матеріалу тощо. Ці бали виставляються в крайній правій графі таблиці. У внутрішніх графах таблиці фіксується кількість використаних на уроці фронтальних, групових та індивідуальних форм роботи, словесних, наочних і практичних, репродуктивних і пошукових, індуктивних, дедуктивних і традуктивних методів навчання, методів стимулювання мотивів інтересу до знань і стимулювання методів обов'язку, усних, письмових і практичних методів контролю. Зрозуміло, що параметри, за якими оцінюється ефективність навчального заняття, можуть бути й іншими, залежно від мети вивчення, системи уроків, специфіки предмета. Довільною також може бути і шкала оцінювання - чотирибальна, десятибальна чи інша.

Кількісні показники після аналізу відвіданих уроків можна занести в підсумкову таблицю (дивс. табл. 2). Вона будується в Microsoft Excel на основі розглянутих вище параметрів навчальних знань. Засобами Excel в сповпчику "Середнє значення" легко знайти середній бал кожного параметру за кілька відвіданих уроків. Крім того, в цьому ж стовпчику визначається частота використання на уроках різноманітних форм і методів навчання, стимулювання та контролю. При внесенні нових даних у наступні стовпчики Excel автоматично перерахує результати. Такий підхід допомогає об'єктивно проаналізувати й оцінити роботи педагога. Аналіз, зроблений на основі даних підсумкової таблиці, вкаже вчителю на недооцінку окремих форм і методів навчання, стимулювання і контролю, невиправдану стереотипність дій. Це дасть змогу вносити корективи в методику проведення уроків.

Отримання після вивчення системи уроків результати можна використати для визначення напрямів методичної роботи в школі. З цією метою середні бали пелагогів треба занести у створену в Microsoft Excel зведену таблицю (дивс. табл. 3). Причому до неї доцільніше заносити не числа, а відповідні графи, пов'язані з даними стовпчика "Середні значення" підсумкової таблиці вчителя.

Питання, з яких учителі матимуть нижчі показники, доцільно пропонувати для опрацювання в педколективі. Цей же результат простіше і швидше можна отримати за допомогою консолідації підсумкових таблиць, однак у цьму випадку втрачається наочність, оскільки Excel виводить лише результат обчислень.

Крім того, учителям можна запропонувати анкети, де за чотирибальною (чи іншою) шкалою оцінюється доцільність опрацювання в педколективі перерахованих в таблиці питань. Анкету можна доповнити й іншими пунктами, зокрема щодо методики проведення факультативів та додаткових занять, організації позакласної і гурткової роботи. Дані з анкет можна занести в підсумкову таблицю (дивс. табл. 4). За допомогою функції СРЗНАЧ і автозаповнення в рядку "Середні значення" легко обчислити показники, які визначають доцільність глибшого вивчення відповідних питань.

На основі обох розглянитих вище підходів вибирається коло питань для опрацювання в педколективі.

Аналогічний підхід можна застосувати для виявлення учнівських інтересів, зокрема для визначення напрямів виховної роботи.

Отримані за допомогою електронних таблиць результати доцільно використовувати в процесі планування навчально-виховної роботи, причому за допомогою ПЕОМ цю діяльність вдається значно раціоналізувати. Як відомо, річний план роботи школи можна створювати в різних формах. Проте практика показує, що найбільшого поширення набули два його види - план, складений за розділами, і план- календар роботи по місяцях. Кожен з них має свої переваги і недоліки. Наприклад, план, написаний за розділами, дає можливість системно підійти до розробки заходів на навчальний рік, охопити всі ділянки діяльності школи, проте використовувати його на практиці не зовсім зручно через необхідність постійно робити вибірку заплпнованих заходів. Навпаки, план-календар простий у користуванні, однак його важко аналізувати. За допомогою комп'ютерних технологій вдається поєднати переваги обох підходів: спочатку можна створити річний план роботи за розділами, а потім з використанням ПЕОМ він легко трансформується в план-календар роботи за місяцями.

Після цього отриманий документ можна аналізувати, коригувати і виносити на обговорення педагогічної ради. Створений таким чином план-календар діяльності школи дасть змогу системно підійти до розробки заходів на навчальний рік, охопити всі ділянки навчально-виховного процесу і буде досить зручним для роботи, зокрема для здійснення контролю. На його основі просто визначатимуться тижневі плани роботи школи, графік внутрішкільного контролю, план-сітка загальношкільних виховних заходів на півріччя. Безумовно, це допоможе оптимізувати управління школою, що позитивно позначиться на результативності навчально-виховного процесу.

Такий підхід до планування може призвести до дискусії про переваги тієї чи іншої форми річного плану роботи. Цілком умовним стане і визначення розділів тематичного плану - важливо передбачити необхідні для школи заходи, які позитивно впливатимуть на навчально-виховний процес.

Ефективним є також використання електронних баз даних при організації роботи з педкадрами, електронних таблиць при тарифікації вчителів, текстових редакторів при створенні шаблонів управлінських документів.

Однак використання комп'ютерних технологій не заперечує традиційних підходів, які складалися протягом десятиліть у сфері управлінської діяльності, а лише доповнює їх, надаючи цьому непростому процесу додаткових можливостей і виводячи його на новий рівень

Висновки

Від чого залежить стиль роботи та управлінська діяльність керівника школи? Як досягти результативного керівництва сучасною школою? Найперше - це глибоко і всебічно знати стан справ на кожій ділянці, уміти виявляти причини, аналізувати їх, правильно і своєчасно реагувати на запити колективу... Сьогодні директор загальноосвітнього навчального закладу виконує (має) багато функцій (науковці називають більше 22).

Найважливішою умовою результативності керівництва (управлінської діяльності) є зворотній зв'язок (діалог), де контроль є способом цього зв'язку і засобом отримання інформації. Отже, внутрішкільний контроль - це система перевірок відповідності навчально-виховного процесу та його результативності.

Прийняття управлінських рішень, їхня ефективність базуються саме на результатах внутрішкільного контролю.

Список використаної літератури

1. Горська Г., Чуракова Р. Організація навчально-виховного процесу в школі. - К., 1986.

2. Гуревич И. Принципы порождают требования. "Директор школы", 2000.

3. Єльнікова Г.В. Наукові основи управління школою. - Харків, 1991.

4. Звєрєва В. Організаційно-педагогчна діяльність керівника школи". - К., 1997.

5. Калинина Н., Лукьянова М. Результативность образовательного процесса: психолого-педагогические показатели и диагностика. "Народное образование", 2000, №9.

6. Конаржевский Ю.А. Внутришкольный менеджмент. - М., 1993.

7. Пикельная В.С. Теоретические основы управления. Школоведческий аспект - М., 1990.

8. Пикельная В.С. Управленческие модели в деятельности руководителя школы - К., 1999.

9. Шубін М.А. Внутрішкільний контроль. - К., 1997.

Додатки

Таблиця 1 Основні етапи уроку та їх ефективність

Таблиця 2 Підсумкова таблиця аналізу відвідуваних уроків учителя

Таблиця 3 Зведена таблиця за результатами відвідуваних уроків учителів

Таблиця 4 Підсумкова таблиця за результатами анкетування вчителів