Практична реалізація системи формування еколого-валеологічної культури старшокласника

Здоров'я розуміється як щось уже дане тією чи іншою мірою, а уявлень про необхідність його збереження і зміцнення немає взагалі. Не спостерігається інтересу до свого здоров'я, не визначена мета життєдіяльності, частіше пасивна поведінка і низька рухова активність.

Дії для збереження і зміцнення здоров'я не застосовуються.

Основний мотив діяльності відсутній.

Основні поняття: фізкультура, спорт, режим дня, загартовування, спосіб життя тощо не мають досить визначеного змісту.

Дії для збереження і зміцнення здоров'я спрямовані винятково на те, щоб уникнути хвороби, не здійснювати вчинків, що наносять шкоду фізичному здоров'ю (тютюнопаління, вживання алкоголю й інших наркотичних речовин, ранні небезпечні сексуальні відносини), а також спостерігається прагнення раціонально харчуватися і займатися фізичною культурою і спортом з метою удосконалювання фізичних якостей: постави, фігури, сили, спритності тощо.

На випадок хвороби, перевага надається швидкодіючим лікарським препаратам, лазні з парилкою, вітамінам, нетрадиційним методам лікування, які (як припускається) дають швидкий ефект оздоровлення.

Основний мотив діяльності: прагнення не хворіти, уникнути хвороби, бути сильним, спритним, красивим, фізично привабливим (під впливом зовнішніх вимог чи думок). Цей мотив із збереження і зміцнення здоров'я не стає внутрішнім, тобто потребує постійних емоційно-вольових зусиль, спрямованих на забезпечення негативної «волі від», запобігання, примушення себе.

При дослідженні рівня еколого-валеологічної культури старшокласників було показано, що більшість абітурієнтів і першокурсників розуміють здоров'я як відсутність хвороб і шкідливих звичок. Здоровий спосіб життя, на їхню думку, спрямований на те, щоб уникнути хвороби. При цьому лише невелика частина абітурієнтів (менше 10%) свідомо дотримується окремих правил і норм деякої оздоровчої системи, прищеплених у ранньому дитинстві: режим дня, баланс праці і відпочинку, раціональне харчування, сон, особиста гігієна, спілкування з природою, обмеження в роботі за комп'ютером, у перегляді телевізора тощо. Приблизно стільки ж юнаків і дівчат активно займаються спортом, фізкультурою, розвитком фізичних якостей (сили) з метою бути здоровими і привабливими. Ще менше абітурієнтів здоровий спосіб життя пов'язують з освітою, гарною роботою, родиною, відпочинком, особистісним ростом. Лише одиниці поняття здоров'я зіставляють з процесом розвитку психорегуляції і загартовуванням, особистісним ростом і гарними стосунками з людьми і собою, автономністю, творчістю і цілісністю особистості. Як правило, - це переможці предметних олімпіад (в основному з біології).

Опитування різних груп респондентів з метою виділення визначальних конкретних соціально-педагогічних факторів здоров'я старшокласників показав (незважаючи на значні розходження думок ліцеїстів, їхніх батьків, викладачів ліцею, студентів першого курсу і викладачів університету), що такими можна вважати:

1. ступінь стомлення і психоемоційної напруженості, обумовлені особливостями структури занять і труднощами навчальних предметів;

14. здатність (ЗУН, компетентність) використання наукових прийомів збереження і зміцнення здоров'я;

15. рухова активність.

При цьому, значущість різних факторів здоров'я старшокласника з погляду різних груп респондентів значно розрізняється. Відносна збіжність спостерігається лише для ліцеїстів і їхніх батьків. В якійсь мірі збігаються думки викладачів і батьків у виборі таких факторів, як режим дня, раціональність харчування і спадковість.

Здатність конструктивно взаємодіяти із соціальним середовищем - найважливіший фактор здоров'я, особливо в юнацькому віці, коли за спокійною, врівноваженою, а іноді й агресивною поведінкою учня може приховуватися ранима, підвладна зовнішньому впливу психіка.

Як конкретний й оцінюваний критерій рівня соціалізації старшокласника може бути обрана динаміка відношення старшокласника до життєвих цінностей. В якості досліджуваних нами були обрані такі цінності як здоров'я, переконання, дружба, любов, родина, кар'єра тощо.

Показано, що індивідуальні оцінки життєвих цінностей і особливо їхня динаміка від минулого до майбутнього істотно відрізняються для різних учнів у загальноосвітній школі і в ліцеї. Це свідчить про наявність принципових соціально-психологічних розходжень між ними. З одного боку, це характеризує їхні особистісні якості, наприклад, здібності, критичність характеру, рівень відповідальності і спрямованість особистості в цілому, а з іншого боку, є відображенням тих норм життя, що формує сьогодні суспільство.

У більшості учнів спостерігається значна позитивна динаміка в оцінці життєвих цінностей, пов'язана, мабуть, з тим, що в підлітка в цей життєвий період різко розширюється сфера стосунків з оточенням, вони стають набагато більш активними. Чітко виражена потреба в поліпшенні своїх особистісних якостей, що взаємопов'язано з їхньою зростаючою соціальною активністю, спрямованою на досягнення певного соціального статусу.

Однак у деяких учнів спостерігається і спад значущості досліджуваних цінностей на сьогодні. Негативна динаміка від минулого до сьогодні обумовлена, зокрема, труднощами соціальної адаптації ліцеїстів. Ці результати відрізняють ліцеїстів від школярів.

Динаміка соціального благополуччя ліцеїстів стала предметом також спеціальних досліджень за методом експертних оцінок кураторів груп. Як характеристики (чи показники якості) соціалізації ліцеїстів були обрані: 1) рівень комунікативності (соціальна адаптація в групі); 2) адекватність відносин з педагогічним колективом; 3) адаптація до особливостей навчально-виховного процесу в ліцеї; 4) психофізіологічна вартість адаптації до умов ліцею; 5) активність і результативність науково-дослідницької роботи; 6) впевненість у собі; 7) сформованість інтернального контролю; 8) рівень емпатії; 9) загальний рівень соціалізації (сума показників за пунктами 1, 2, 3, 5 і 6).

Наприкінці навчання в ліцеї відносно висока кореляція зберігається між рівнем комунікативності і соціальною адаптацією в групі, адекватністю відносин з педагогічним колективом, адаптацією до особливостей навчально-виховного процесу в ліцеї, впевненістю в собі і психофізіологічною вартістю адаптації до умов ліцею. Якщо висока кореляція між впевненістю в собі й іншими показниками соціалізації зберігається, то зв'язок адаптації до умов ліцею з її психофізіологічною вартістю знижується.

Виявилося також, що в цілому за два роки навчання в ліцеї більш успішно соціалізувалися ті, хто мав при вступі високий вихідний рівень відповідних показників. Вони його зберегли і до кінця навчання, коефіцієнти кореляції між досліджуваними показниками ліцеїстів на початку навчання і наприкінці досягають високих величин (r = 0,62 - 0,96).

Учні, що мешкають у гуртожитку, можуть зазнавати додаткових труднощів у соціальній адаптації, обумовлених особливостями побуту і міжособистісними стосунками як з ліцеїстами, так і зі студентами різних курсів.

Для вивчення особливостей адаптації ліцеїстів до життя в гуртожитку використовувалася анкета, складена на підставі опитування абітурієнтів, ліцеїстів і студентів з питань їхнього спільного побуту і труднощів соціально-психологічного плану, з якими вони зіштовхуються в гуртожитку.

Отримані результати говорять про те, що більше половини ліцеїстів беруть участь у спільній побутовій діяльності: разом готують і приймають їжу, разом прибирають кімнату. Усі ліцеїсти допомагають один одному виконувати домашнє завдання. Однак життя в гуртожитку позитивно впливає на успішність тільки в 38% ліцеїстів, а негативно - у 19%. У 81% ліцеїстів життя в гуртожитку відбилося на характері. Нормальні відносини в кімнаті склалися практично у всіх ліцеїстів, побутові конфлікти бувають не часто, і практично усі відзначають, що, в цілому адаптувалися до життя в гуртожитку. Проте в окремих ліцеїстів виникають проблеми комунікативного плану, вони не можуть успішно корегувати свій побут, установити свої стосунки із сусідами і швидко адаптуватися до життя в гуртожитку, а це негативно впливає на їхню успішність і стан здоров'я. Такі учні отримують індивідуальну допомогу куратора, психолога і викладачів.

Оскільки ліцеїсти приходять до ліцею із зовсім різних навчальних закладів міста й області, їм необхідно адаптуватися до нового колективу викладачів, нового колективу учнів і виникаючі в них при цьому проблеми можуть негативно відбитися на їхньому психоемоційному стані, на стані здоров'я. Тому на початку другого семестру з ліцеїстами першого курсу проводиться тренінгове заняття на розвиток довіри і згуртованості в навчальній групі. Воно дозволяє учасникам краще пізнати один одного, відчути єдність, налагодити взаєморозуміння й атмосферу співробітництва в групі.

Мотивація самоформування еколого-валеологічної культури старшокласника ефективна при використанні інтерактивних методів: діяльні тести або ігрові заняття, що включають, наприклад, ділові ігри, мозкові штурми, роботу в мікрогрупах, підготовку спільних робіт, доповідей і дискусії. Такі заняття дозволяють не тільки надійно виявити, але й, що особливо важливо, вплинути на рівень мотивації старшокласника до розвитку своєї валеологічної і духовної культури. Прикладом такої роботи може бути інтерактивне заняття з використанням методу Делфі для розвитку ціннісно-мотиваційної орієнтації й оцінки значущості факторів здоров'я старшокласника.

Для здійснення найвищого самореалізаційного рівня формування особистої еколого-валеологічної культури ліцеїста величезне значення, на наш погляд, має науково-дослідна робота (як за темою, пов'язаною зі здоров'ям і здоровим способом життя, так і за іншими темами). При цьому спеціальне спілкування і діяльність, пов'язана з виконанням роботи, а також участь у семінарах і конференціях як ліцейського, так і вузівського й обласного загальношкільного рівнів, сприяють особистісному, професійному розвитку, повній гармонійній реалізації себе.

Уміння планувати, організовувати свою діяльність - важливий інструмент саморозвитку, особистісного і професійного зростання. Тому з ліцеїстами першого курсу проводиться тренінгове заняття на розвиток тимчасової перспективи і здатності до цілеполягання. На основі цього заняття ліцеїстами під керівництвом психолога були проведені наукові дослідження, спрямовані на оцінку здатності самоврядування ліцеїстів і умінь, що його забезпечують, і на вивчення найбільш значущих на найближчі два роки цілей ліцеїстів, а також виділених ними ресурсів (те, що сприяє досягненню мети) і перешкод (те, що перешкоджає досягненню мети) на шляху до досягнення цілей. Пріоритетними цілями на найближчі два роки для ліцеїстів першого курсу є: вступити до університету, мати відмінний атестат, стати гарним медиком, пізнати кохання. Мета «вступити до університету» зустрічається найбільш часто. Для її досягнення ліцеїсти передбачають використовувати наступні ресурси: родина, цілеспрямованість, знання, друзі, гроші, бажання, завзятість тощо. На шляху до досягнення цієї мети ліцеїсти бачать наступні перешкоди: ледачість, матеріальні проблеми, конкуренція, тупість тощо. Кореляційний аналіз даних за курсом і даних за групами виявив: досить високу збіжність думок при виборі цілей (що вказує на професійну мотивацію і єдність ліцеїстів); розбіжність думок ліцеїстів при визначенні ресурсів і перешкод (тобто ліцеїсти виділяють різні ресурси і бачать різні перешкоди на шляху до досягнення мети «вступити до університету»).

Донецькому медичному ліцею в період 20 - 22 грудня 2003 року була доручена організація і проведення конференції “Екологія Донбасу і здоров'я молоді”.

Робота проходила в інтерактивній формі з використанням ділових ігор, починаючи зі знайомства (вправ, спрямованих на підготовку учасників до роботи в групі, на створення комфортної атмосфери довіри, згуртованості і співробітництва) і закінчуючи аналізом очікувань і підведенням підсумків конференції. Зокрема, були проведені вправи, спрямовані на визначення понять “здоров'я” і “факторів здоров'я”, методом мозкового штурму були визначені основні фактори, що впливають сьогодні на здоров'я молодої людини в Донбасі. Аналіз отриманих результатів показав, що учасники конференції досить добре розуміють сутність здоров'я і виділяють фактори здорового способу життя.

Узагальнення досвіду проведеної роботи дозволило розробити методичні рекомендації для викладачів ліцею, одне з основних положень, яких полягає в тому, що валеологія для ліцеїста-медика повинна формуватися як світогляд, як теоретична основа соціальних, професійних й індивідуально-особистісних технологій спілкування, освіти та діяльності. Такий підхід глибше відбиває її сутність і є концептуально продуктивним для професійного й особистісного становлення ліцеїста. При цьому супроводі створюються умови для формування наступних основних загальних характеристик ліцеїста: соціальна відповідальність, екологічна і валеологічна компетентність, здоров'я (фізичне, біологічне, психічне, соціальне, духовне благополуччя), творча активність особистості.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алфiмов В.М. Сучасний український ліцей. - К., 1995. - 136 с.

2. Кривошеєва Г.Л. Формування культури здоров'я студентів університету: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / ЛДПУ.- Луганськ, 2001. - 20 с.

3. Латышева Т.В. Социально-педагогическое сопровождение учебно-воспитательного процесса в лицее Донецкого медицинского университета // Материалы международной научно-практической конференции “Прикладна соціальна політика: проблеми використання та розповсюдження”. - Донецк. - 2002.- С. 149-151.

4. Мягченко А.П. Культура личности - проблема валеологии // Материалы всеукраинской научно-методической конференции “Здоровье и образование: проблемы и перспективы” / Гл. ред. А.Г. Рыбковский - Донецк: ДонГУ, 2000. - 416 с.

5. Тарапата Н.И., Манжелеев Г.Н., Латышева Т.В., Попов Б.Г. Динамика отношения к жизненным ценностям и формирование личности старшеклассника // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. - Харків-Донецьк: ХДАДМ (XXI II ), 2005. - №10. - 256 с. (С. 116-119).