Педагогічна діяльність Івана Яковича Горбачевського

Серед когорти подвижників національного відродження України кінця XIX - початку XX століть, творча спадщина яких набуває сьогодні не тільки пізнавального, а й головним чином практичного значення, є постать Івана Яковича Горбачевського.

Актуальність теми пов'язана зі зростанням інтересу до призабутих імен наших земляків, а також з потребою встановлення значення ролі особистості в історичних процесах, які відбувалися в українському суспільстві.

В українській історіографії й досі не проведено грунтовного дослідження, що стосувалося б педагогічної діяльності вченого.

Виходячи з актуальності теми та враховуючи сучасний стан розробки даного питання в зарубіжній та українській історіографії, метою та завданнями статті є комплексно й об'єктивно проаналізувати педагогічну діяльність І. Горбачевського.

Недостатнє вивчення питання педагогічної діяльності Івана Яковича та його наукова актуальність спонукали до написання даної статті.

Іван Якович Горбачевський був не тільки визначним ученим, але й великим педагогом.

Крім Українського вільного університету професор Горбачевський працював в Українській господарській академії в Подєбрадах та в Українському високому педагогічному інституті. Свої виклади він проводив на базі аудиторій та лабораторій Інституту лікарської хімії, в цьому безвідмовно сприяв його колишній асистент, професор Форманек. За використання приміщень жодної платні від українських вищих шкіл не вимагалося [7: 16].

В літньому семестрі 1883-1884 рр. Іван Якович почав читати лекції і проводив практичні заняття з фармакології чеською мовою. Водночас він викладав загальну та органічну хімію. Для своєї праці професор Горбачевський мав у своєму розпорядженні лише чотири кімнати на другому поверсі на вул. Катеринській. На перших порах ці приміщення не мали навіть меблів, а хімреактиви професор замовив безплатно, спираючись лише на чесне слово. Лекційну аудиторію збудували тільки через три роки пізніше.

Фізіологічна хімія, як тоді називалася біохімія, була частиною фізіології, а екзамен приймав професор цього предмету І. Горбачевський.

Дещо пізніше видатний вчений вів курси харчової експертизи, а з літнього семестру 1887 р. викладав судову хімію [7: 49].

Очолюючи протягом 26 років кафедру біохімії Карлового університету в Празі Іван Якович Горбачевський, за свідченням сучасників, був прекрасним педагогом, гуманно ставився до студентів, в разі необхідності підтримував їх матеріально [9: 3].

Було, навіть, таке, що після викладів, перед завжди зголоднілими студентами, з'являлись чай, булки, молоко. І викладова зала під чародійним помахом руки професора Горбачевського перетворювалась у веселу, безжурну студентську їдальню [3: 25].

Брав участь наш видатний земляк у житті українських студентів у Празі, залучав їх до наукової роботи [12: 61].

Для своїх учнів він був найбільшим і вірним другом: позичаючи їм гроші для оплати екзаменів, Іван Горбачевський ніколи не просив їх віддавати [7: 60].

Завжди кожного студента, по коліжанськи, кликав по прізвищу, а свого улюбленця Святослава Заклинського (замордований москалями в 1940 р.) Славком, по імені [3: 25].

Професор Горбачевський був і знаменитим викладачем. Він на всі свої лекції дуже серйозно готувався [8: 103].

І. Горбачевський уважно ставився до студентів і з кожним особисто відпрацьовував завдання. Дивовижно спостережливий і вдумливий експериментатор, він нікому не прощав недбалості чи легковажності у проведенні дослідів. Від студентів вимагав ґрунтовних знань. У ті часи студенти платили екзаменаторові належну платню за кожний іспит. Бідних професор звільняв від цього.

Доброго і чуйного Івана Яковича дуже любили його юні земляки-студенти, що навчались у Празі. І. Я. Горбачевський і його найближчий друг - першовідкривач X-променів і перший перекладач Біблії українською мовою І. П. Пулюй заснували студентське земляцтво - Українську академічну громаду [2: 3], з метою матеріальної та моральної підтримки українських студентів, які навчались у Празі [5: 22]. Обидва читали студентам-українцям лекції, заохочували до влаштування концертів і театральних вистав [2: 3], до зустрічей в студентській громаді, дискусій на актуальні тоді теми, до участі в постановці вистав українських драматичних класиків [14: 713].

Професори чергувалися в головуванні "Громадою" [8: 104].

Для матеріальної підтримки бідних студентів І. Горбачевський та І. Пулюй створили фонд допомоги, на користь якого зреклися гонорарів за публікації та виклади. Фонд цей проіснував до 1939 року, доки його не ліквідували гітлерівці [2: 3]. Його заслугою була підготовка кількох тисяч чеських лікарів [8: 105].

Українські студенти вважали старенького професора за свого приятеля та мецената. Бо у вищих чеських школах університетські оплати були високі. Наш видатний земляк, як правило, допомагав не тільки медикам, але також гуманістам, політехнікам. Переважно його заходи в ректоратах цих високих шкіл були успішними, й задоволена братія констатувала: "таки зі старим Горбачевським рахуються!" Вистачало бути українським студентом й справа була зроблена. За це студенти вважали його за людяного та патріота, любили й поважали.

Цікавився І. Горбачевський студентськими буднями, організаціями, звістками з України [3: 25].

Іван Якович Горбачевський був стриманим, але вимогливим педагогом [1: 2].

Професор Йозеф Швейцар, один із його студентів, поділився на сторінках "Лікарського вісника" - журналу Українського лікарського товариства Північної Америки - спогадами про педагогічну діяльність нашого земляка у Празькому університеті. Він писав: "Лекції професора І. Я. Горбачевського я слухав з великим зацікавленням, а лабораторні вправи, які він особисто проводив, я з приємністю відробляв. У професора Горбачевського я теж склав перші усні іспити. Іван Якович присвячував нам багато часу та все був готовий передати нам свої знання. Його наснага і глибокі знання медичних наук придбали йому велику пошану серед студентства. Він безупинно та до крайності жертовно працював, виховав багато вчених, які згодом стали університетськими професорами. Тому потрібно з вдячністю стверджувати, що професор І. Горбачевський теж як вчитель та педагог виконав своє завдання гідно і чесно " [5: 23].

Із наведеного видно, що Іван Якович Горбачевський був не тільки великим вченим експериментатором і теоретиком, але і великим педагогом, який своєю працею показував, як повинен працювати викладач і студент у вищій школі. Будучи високо порядною, інтелігентною людиною, він водночас не терпів неакуратності та неуважності в роботі. Зауваживши на практичних заняттях чи лекції з біохімії недисциплінованого або недбайливого студента, запам'ятовував і нагадував йому про це на іспитах, але ніколи не знижував оцінки. Оцінював студентів вимогливо, але і справедливо, за що викликав у студентської молоді любов і повагу. Самовіддана праця Горбачевського на педагогічній та науковій ниві може служити зразком для наслідування молодим людям, які вирішили присвятити своє життя науковій діяльності [7: 46, 48].

Іван Горбачевський працював на природописно-математичному відділі - викладав загальну, неорганічну, органічну і фізіологічну хімію, а також курси хімії металів та хімії циклічних сполук.

Професор І. Горбачевський залишив після себе наукову школу біохіміків [6: 10].

Варто відзначити, що цей видатний вчений світової слави присвячував студентам багато часу і завжди був готовий передати їм свої знання і досвід. Його натхнення і глибокі пізнання завоювали велику пошану серед студентства. Він безперервно і жертовно працював, виховав цілу плеяду талановитих вчених [13: 58].

Іван Якович Горбачевський користувався заслуженим визнанням. Його учнями були чехи і українці, німці і французи. Він виховав цілу плеяду визначних вчених, зокрема в галузі лікарської хімії професор Еммануїл Форманек (1869-1929 рр.), професор Карло Черни (1871-1922 рр.), професор Антонін Гамсік (1878-1922 рр.). Під його керівництвом виросла третя генерація викладачів Карлового університету: професор Октавіан Вагнер, професор Антонін Ріхтер, професор Карел Качл, професор Ян Шуля [15: 155]. Виховав три покоління науковців, тисячі лікарів [11: 169].

Людина великого серця і розуму, І. Горбачевський все своє творче життя віддав підготовці вчених, які достойно продовжили пошуки [9: 3].

Наведемо слова, які належать професорові Карлові Кацлу: "Горбачевський постав не тільки як дослідник, але й як репрезентант нашої вищої школи, особливо як педагог. Свої лекції готував надзвичайно старанно, повністю віддавався своїм слухачам і на практичних вправах. З кожним із них обговорював правильність дослідження. Екзаменатором був суворим. Вимагав до подробиць, але завжди був справедливий. Був людиною глибоко соціально чутливою. Бідним студентам дозволяв в "борг" здавати іспит (за здачу іспиту була оплата) і ніколи не приймав оплати боргу" [5: 24-25].

Іван Якович був дуже суворим професором. При опитуванні вимагав деталізованої відповіді, у лабораторній практиці - лише точність. Непорядок не терпів. Дбав про те, щоб з хімічними речовинами поводилися економно та дотримувалися правил безпеки. Закрутки від пляшечок із реагентами не повинні були лежати на лабораторному столі. Одного разу, коли побачив кількох студенток, які не дотримувалися його правил, сказав: "Дами, не кладіть закрутки на столи, по-перше, це негарно, а, по-друге, прийдете лагодити (клеїти столи)" [7: 53].

Після того, коли в 1925 р. чеський уряд призначає пенсію Івану Яковичу Горбачевському, він відмовляється від платні і працює в Українському вільному університеті, Українській господарській академії в Подебрадах, Українському вищому педагогічному інституті ім. Драгоманова в Празі на громадських засадах [4: 107].

Приватним джерелом допомоги студентам Українського Високого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова був так званий фонд професора Горбачевського, що утворився 1925 р. спочатку з пожертви професора І. Горбачевського - 1542 к.ч. належної йому колекційної платні в Інституті, яку він передав на фонд допомоги студентам [10: 109].

Під час викладання, 80-річний професор, час від часу, переставав писати тремтячою рукою хімічні формули. На зауваження аудиторії, що пан професор міг би залишитися вдома, відповідав: "Мушу хоч на старість віддати борг українським студентам".

Звичайно, студенти залишалися з ним після викладів на "поговірку" [3: 25].

І. Горбачевський був організатором, засновником або співзасновником багатьох науково-культурних закладів на чеській землі, де українська молодь могла навчатися, здобувати освіту та професію.

Ім'я професора Івана Яковича Горбачевського є символом вченого світової слави і українського подвижника, який все життя присвятив науці, інтересам формуванню інтелекту української нації.

Список використаних джерел

1. Барва Н. Вчений зі світовим ім'ям - наш земляк // Народне слово. - 1999. - 21 травня. - С. 1-2.

2. Василега-Дерибас М., Грищук Б. Апостол правди і науки // Вільне життя. - 1994. - 17 травня. - С. 3.

3. Вергун І. Професор д-р Іван Горбачевський - вчений і людина // Вергун І. Статті: бюлетені - науково-інформаційні часописи УТГІ. - Дюнкерк, 2000. - С. 25.

4. Головацький І. Іван Горбачевський - учений, організатор науки, громадянин // Наукове товариство імені Т. Шевченка і українське національне відродження. - Львів, 1992. - С. 105-109.

5. Головацький І. Іван Горбачевський (1854-1942): життєписно-бібліографічний нарис. - Львів, 1995. - 125 с.

6. Гонський Я. Академік, міністр, парламентарій // Медична академія. - 2001. - № 10. - С. 10.

7. Гонський Я. Іван Горбачевський у спогадах і листуваннях. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. - 184 с.

8. Гривняк Ю. Видатний вчений // Альманах "Гомону України". - Торонто, 1980. - С. 102-105.

9. Конопелько Г. Науковець, педагог, людина // Ровесник. - 1979. - 8 вересня. - С. 3.

10. Мірний І. Український Високий Педагогічний Інститут ім. М. Драгоманова 1923-1933. - Прага, 1934. - С. 109.

11. Подільчак М. Видатний український вчений і громадський діяч // Лікарська справа. - 1996. - № 10-12. - С. 169-171

12. Пундій П. Українські лікарі. Біобібліографічний довідник. - Львів, Чикаго, 1994. - Кн. 1: Естафета поколінь національного відродження. - 328 с.