Види контролю знань учнів

4

Міністерство освіти і науки України

Сумський педагогічний університет ім. А.С.Макаренка

Кафедра педагогіки

Курсова робота на тему: 2.8.9

«Види контролю знань учнів»

Роботу виконала: Милинчук О.О.

Науковий керівник: Сенчуріна В.І.

Суми 2009

Зміст

Вступ

І. Загальна характеристика контролю як дидактичного засобу управління навчанням

1.1 Контроль як метод навчання, його функції

1.2 Класифікація, форми і методи моніторингу

1.3 Види контролю за рівнем засвоєння учнями певної сукупності знань

ІІ. Практичне застосування контролю знань

2.1 Діагностування навчальних досягнень учнів

2.2 Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності за 12-бальною шкалою

2.3 Правила і техніка контролю успішності навчальної діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Процес навчання в школі спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов'язковим компонентом цього процесу є контроль знань,умінь та навичок, тобто перевірка його результативності.

Контролюючий етап включає перевірку, оцінку та облік і є основною складовою діагностування(об'єктивного визначення результатів навчання).

Оволодіння методикою перевірки знань і їх оцінювання є одним із найважливіших завдань учителя, що стало особливо актуальним останніми роками у зв'язку з оновленням навчальних програм та проведенням 12-бальної системи. Тому мета і завдання у нашій курсовій роботі наступні:

Мета: з'ясувати види та особливості контролю як методу навчання

Завдання:

1) З'ясувати сутність контролю, мету і його функції;

2) Розглянути класифікацію контролю, його форми і методи;

3) Проаналізувати діагностування навчальних досягнень учнів;

4) Охарактеризувати оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності;

5)Виявити правила і техніку контролю успішності навчальної пізнавальної діяльності.

Об'єкт: контроль знань учнів.

Предмет: види і особливості контролю як дидактичного засобу управління навчанням.

І. Загальна характеристика контролю як дидактичного засобу управління навчанням

1.1 Контроль як метод навчання, його функції

Контроль як педагогічне поняття являє собою усвідомлене, планомірне спостереження та фіксацію вербальних і практичних дій вихованців з метою з'ясування рівня набуття ними соціального досвіду, опанування програмного матеріалу, оволодіння теоретичними і практичними знаннями, навичками й уміннями та формування в них певних особистісних і професійних рис.

Отже, головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням -- забезпечення його ефективності приведенням до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти та контролю, наприклад у навчанні, полягає у навчанні, полягає у з'ясуванні рівня засвоєння програмного матеріалу, визначенні дієвості та ефективності організації навчального процесу, в оцінці якості викладання навчальних дисциплін. Контроль чи перевірку результатів навчання трактують у сучасній дидактиці як педагогічну діагностику [24, с 440]

Контроль знань учнів складається з: перевірки -- виявлення рівня знань, умінь та навичок; оцінки -- вимірювання рівня знань, умінь і навичок; обліку -- фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику учня, відомостях.

За допомогою контролю в процесі навчання розв'язують низку завдань: виявлення готовності учнів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань; отримання інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання; визначення ефективності організаційних форм, методів і засобів навчання; виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєних учнями знань, умінь та навичок. Ці та інші завдання визначають зміст контролю, який змінюється із зміною дидактичних завдань.

«Педагогічна діагностика» досліджує навчальний процес, в ході якого вивчаються передумови, умови і результати навчального процесу, з метою оптимізації чи обґрунтування значення його результатів для суспільства, тобто з'ясовується рівень набуття знань суб'єктами учіння; формування у них практичних навичок, вмінь та їх міцність; рівень їхнього загального розвитку і вихованості; опрацювання й аналіз отриманих результатів.[24, с 404]

Контроль знань у педагогічній літературі називають своєрідним методом навчання, що виконує різноманітні функції, найбільш важливими серед них є:

Система аналізу й оцінки знань, умінь та навичок учнів передбачає виконання таких основних функцій: навчальної, стимулюючої, виховної, діагностичної (рис. 1).

Рис. 1. Функції аналізу й оцінки

1.Навчальна функція полягає, у забезпеченні зворотного зв'язку як передумови підтримання дієвості й ефективності процесу навчання. У ньому беруть участь два суб'єкти: учитель й учні. Тому система навчання може функціонувати ефективно лише за умов дії прямого і зворотного зв'язків. У процесі навчання добре проглядається, в основному, прямий зв'язок (учитель знає, який обсяг знань має сприйняти й усвідомити учень), а складно, епізодично налагоджується зворотний зв'язок (який обсяг знань, умінь і навичок і як засвоїв кожний учень) (рис. 2). 2.Виховна, що полягає у формуванні вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, сприяє розвитку працелюбності, активності, формує в учнів відповідальність та інших позитивних якостей особистості.[10,с 2-3]

Прямий зв'язок

3воротний зв'язок

Рис. 2. 3в'язки між викладачем і учнями

3.Діагностuчна функція аналізу й оцінки знань, умінь та навичок передбачає виявлення прогалин у знаннях учнів, процес учіння має форму концентричної спіралі. Якщо на нижчих рівнях учіння трапилися прогалини, то буде порушена закономірність спіралеподібної структури учіння. Тому так важливо своєчасно виявити прогалини, усунути їх і лише потім рухатися вперед.

4.Стимулююча функція аналізу й оцінки навчальної діяльності учнів зумовлюється психологічними особливостями людини, що проявляється у бажанні кожної особистості отримати оцінку результатів певної діяльності, зокрема навчальної. Це викликано ще й тим, що у процесі навчання студенти і школярі щоразу пізнають нові явища і процеси. Через недостатній рівень соціального розвитку та самооцінки учням важко об'єктивно оцінити рівень і якість оволодіння знаннями, вміннями та навичками. Учитель своїми діями і має допомогти учням усвідомити якість і результативність навчальної праці, що психологічно стимулюватиме школярів до активної пізнавальної діяльності. 5.Контролююча(учитель отримує зворотній зв'язок, визначає, як узагалі засвоюється навчальний матеріал,чи оптимально підібрані форми, методи й прийоми навчання).6. Розвиваюча -- в процесі навчання в учнів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння І узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, мислительна діяльність, мовлення, пам'ять, уява, увага;7.Оцінювальна -- об'єктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню; 8. Управлінська -- на основі контролю визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. В цьому разі вчитель коригує і свою власну діяльність -- змінює методику викладання, вдосконалює навчальну діяльність учнів. Реалізація цих функцій залежить від дотримання основних принципів перевірки навчально-пізнавальної діяльності та оцінки знань, навичок і вмінь учнів. А. М. Алексюк і Ю.К. Бабанський пропонують дотримуватися таких принципів контролю:

· індивідуальності (за стилем і формами ) перевірки й оцінки знань, навичок і вмінь;

· систематичності і регулярності перевірок і оцінювання навчально-пізнавальних дій;

· урізноманітнення видів і форм контролю;

· всеосяжності, що передбачає всебічність, тематичність і повноту контролю та оцінювання;

· об'єктивності перевірок та оцінювання;

· диференційованості контролю та оцінювання;

· єдності вимого до контролю;

· гуманності контролю. [24, с 406]

1.2 Види, форми й методи контролю

Існує досить велика кількість класифікацій контролю. Наприклад, залежно від суб'єкта контролюючої діяльності виділяють:

· зовнішній контроль учителя за діяльністю учнів;

· взаємоконтроль учнів;

· самоконтроль.

З точки зору місця й значення контролю розрізняють:

· попередній;

· поточний;

· періодичний;

· підсумковий .

За формою проведення контроль може бути:

· усним

· письмовим

· тестовим

· програмованим

Організаційно розрізняють контроль:

· індивідуальний

· фронтальний

· комбінований

З формальної точки зору результатом контролю є оцінка.

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, рівень розвитку інтелектуальних, загальнонавчальних і соціальних умінь, досвід творчої діяльності учнів й досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої діяльності.

Контроль й оцінювання має бути:

· систематичним;

· всебічним;

· об'єктивним;

· диференційованим;

· різнобічним;

· наочно відкритим;

· гуманним;

· враховувати психологічні та вікові особливості та ін.

Чітке розуміння структури критеріїв оцінки учнівських досягнень, змісту та вимог навчальних програм, принципів проведення оцінювання дозволяє побудувати чітку систему діагностування досягнень учнів й навчально-виховного процесу в цілому з метою його вдосконалення.[10,с 3-4]

1.3 Види контролю за рівнем засвоєння учнями певної сукупності знань

За своїм призначенням і характером усі форми і методи перевірки і дидактичної оцінки рівня засвоєння учнями певної сукупності знань, навичок, вмінь і професійно важливих рис розподіляються на попередні, поточні, контрольні( періодичні), підсумкові.

Попередній контроль проводиться в основному з діагностичною метою перед вивченням нової теми на початку уроку, чверті для ознайомлення із загальним рівнем підготовленості учнів з предмета і планування подальшої організації навчально-пізнавальної діяльності. Результати цього контролю суттєво впливають на конкретизування, оптимізацію та більш цілеспрямоване визначення змістового компонента дидактичного процесу, основних методів, форм і засобів проведення, обґрунтування послідовності опрацювання певних розділів і частин навчальних предметів тощо.

Поточний контроль здійснюється педагогом у ході повсякденної навчальної діяльності ( в основному під час планових занять ) шляхом систематичних спостережень за навчальною діяльністю учнів на кожному уроці. Мета його - оперативне отримання об'єктивних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, а також вирішення завдань керівництва навчальним процесом.

В.Оконь поточний контроль визначає як виховний і, безперечно має рацію, тому що такий контроль, по-перше, охоплюючи весь дидактичний процес, має постійно вдосконалювати його; по-друге, покликаний стимулювати в учнів прагнення систематично самостійно працювати над навчальним матеріалом,підвищувати свою професійну майстерність і розвивати мотивацію учіння та водночас підштовхнути педагога до підвищення якості дидактичних заходів і вдосконалення своєї педагогічної майстерності; по-третє, має сформувати в учнів навички та вміння самоконтролю і самооцінки.

Періодичний контроль є зазвичай плановим, заздалегідь визначеним. ( В. Оконь його визначає як позаплановий .) Він полягає у визначенні рівня обсягу набуття учнями знань,навичок та вмінь за певний період (декілька уроків) з метою виявлення рівня оволодіння ними.[24, с 408]

Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми і спрямований на те, щоб кожен учень належно засвоїв кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при проведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли вчитель орієнтується лишена поточний контроль.

При тематичному опитуванні перед початком вивчення чергової теми усі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю і тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію, якщо атестація проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтованим завданням(задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання. Якщо темою передбачено виконання учнями практичних, лабораторних робіт та інших обов'язкових практичних завдань, то їхнє виконання є обов'язковою умовою допуску учнів до тематичної атестації.

Перед учнями, які не засвоїли матеріалу теми чи отримали бали на початковому рівні, ставиться вимога обов'язкового його доопрацювання; їм надається для цього необхідна допомога, визначається термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.[14, с 190]

Підсумковий контроль-це перевірка рівня засвоєння знань, навичок і вмінь учнями за більш тривалий період навчання: за семестр, рік або курс навчання(заключний контроль). Мета його - встановити систему і структуру знань, навичок і вмінь. Основна форма підсумкового контролю - заліки та іспити.

Підсумковий контроль дає змогу визначити також ефективність функціонування всього дидактичного процесу й окремих його ланок, дієвість впливів відповідних посадових осіб і служб на цей процес.

Отже, в сукупності методично і змістовно обґрунтований контроль та правильне його проведення надають педагогам об'єктивний матеріал, всебічний і глибокий аналіз якого допомагає зрозуміти сильні та слабкі сторони їхньої діяльності, своєчасно виявити певні недоліки та вжити необхідні заходи для їх усунення й підвищення ефективності навчання.

Змістом перевірки рівня навчальних досягнень учня має бути не тільки виявлення суми засвоєних знань, умінь та навичок, а й сформованості й компетенції, тобто загальної здатності, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Основними групами компетенцій, яких потребує сучасне життя, є:

-- соціальні, пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, у суспільному житті, у врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні і розвитку демократичних інститутів суспільства; -- полікультурні -- стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо; -- комунікативні -- передбачають опанування важливими у роботі і суспільному житті усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами; -- інформаційні, зумовлені зростанням ролі інформації у сучасному суспільстві і передбачають оволодіння інформаційними технологіями, умінням здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію; -- саморозвитку та самоосвіти, пов'язані з потребою і готовністю постійно навчатися як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті; -- компетенції, що реалізується у прагненні і здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності. Ефективність контролю залежить від його організації: часу проведення контрольних занять, їх частоти й послідовності; характеру й форм самостійної роботи учнів (індивідуальна, групова, фронтальна); використання дидактичних і технічних засобів навчання; поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, практична, тестова, програмована перевірка); фіксування й оформлення даних контролю процесу навчання. [1,с 2]

ІІ. Практичне застосування контролю знань

2.1 Діагностування навчальних досягнень учнів

Діагностика педагогічна - процес визначення й аргументування певного стану об'єкта (рівня здібностей, знань, розумового розвитку тощо) з метою його подальшого змінювання. Найпоширеніше в процесі навчання діагностується рівень знань та конкретних умінь і навичок.

Термін «діагностика» є запозиченням із зарубіжної педагогіки , де він уживається досить широко. У вітчизняній дидактиці вживаються терміни: контроль, перевірка, оцінювання й облік знань. Однак вони мають певний авторитарний відтінок, що й обумовлює пошуки слів-аналогів, одним з яких є діагностика.

Вибір засобу діагностики відповідно до цілей навчання

Визначивши основні критерії оцінювання якості методів вимірювання якісних характеристик, ми можемо зробити порівняльний аналіз методів вимірювання рівня знань, які використовують в сучасній педагогіці:

Усна форма перевірки знань

Усне опитування - найдавніша і найпоширеніша форма вимірювання знань. Тому саме її частіше мають на увазі, коли говорять про традиційний контроль знань. Проведенні дослідження переконливо доводять, що усна форма перевірки знань не відповідає критеріям об'єктивності, надійності та валідності, а методика оцінювання є грубою з малою розподільною здатністю.

З позицій умов, які забезпечують об'єктивність, у разі усної форми контролю знань не може бути забезпечена ані об'єктивність процесу вимірювання,ані об'єктивність інтерпретації результатів вимірювання.

Одна й та сама особа по-різному оцінюється різними екзаменаторами. Навіть тоді, коли іспит приймає група досвідчених педагогів і середні оцінки є більш-менш об'єктивними та підпорядковуються об'єктивним закономірностям, індивідуальні оцінки різних екзаменаторів можуть коливатися від максимальної до мінімальної.

Усну форму контролю знань як педагогічний метод діагностики найбільш доцільно використовувати під час вимірювання знань, пов'язаних з мовним розвитком або навичками спілкування.

Письмова форма перевірки знань

Інструментом вимірювання під час письмової форми перевірки знань є письмова робота. Мета її застосування - пошук більш точних методів вимірювання та оцінювання знань, ніж у разі усної форми контролю. Цей метод, з точки зору критерію об'єктивності, зокрема уніфікації вимірювання, яка забезпечує більшу об'єктивність процесу вимірювання та обробки даних, дійсно дав позитивні результати. Але процес оцінювання фактично залишався таким, як і у разі усної форми контролю, а саме - далекими від об'єктивності в процесі інтерпретації результатів. Тому метод письмової перевірки також не відповідає критеріям надійності й валідності. Більше того, використання цього методу, як у формі письмового оформлення фактично тих самих завдань, що використовуються у разі усної форми контролю, є вдосконаленням методу вимірювання знань, є адміністративною боротьбою зі зловживаннями прояви яких і є наслідком недосконалості методу вимірювання.

Форма письмового контролю знань як педагогічного методу може використовуватись під час вимірювання й оцінювання рівня когнітивного розвитку та навичок проблемно-орієнтованого мислення. Саме з цією метою у стандартні тести до американських коледжів та університетів в тест АСТ включено «есе» - твір, в якому кандидат має висловити свої думки з приводу певної проблеми.

Інтерв'ю.

Опитування у формі інтерв'ю ( у вітчизняній системі освіти воно має мати назву співбесіди ) є також одним із традиційних,а тому і давніх методів вимірювання, які й сьогодні дуже активно використовуються. Від бесіди воно відрізняється тим, що самому процесу інтерв'ю передує фаза ретельного планування цієї бесіди. Інтерв'ю може проходити у письмовій та усній формах, але, як правило, воно доповнює тестування. Основою метою інтерв'ю на сучасному етапі є одержання інформації про особистість респондента: його зовнішній вигляд, поведінку, мову тощо.

Тестування.

У процесі визначення рівня знань тестування може розглядатися як метод вимірювання, який, на відміну від уже розглянутих методів усного опитування та письмової роботи, задовольняє основні методичні критерії якості. Цей метод дає можливість забезпечити об'єктивність як процесу вимірювання, обробки даних, так і їхньої інтерпретації.

Тестування дає змогу забезпечити вимірювання знань, підходячи до цього поняття системно, зокрема оцінити знання за обсягом та повнотою, їх системністю, узагальненням та мобільністю. Характеристики системності, узагальнення та мобільності знань визначаються за допомогою тесту відповідної складності, тоді як обсяг знань визначаються за допомогою відповідей на певну кількість запитань, які видаються екзаменованому із загальної кількості.

Графічна перевірка.

Спрямована, на виявлення вмінь і навичок учнів у процесі виконання різних видів графічних робіт з різних дисциплін навчального плану. Це робота з контурними картами, побудова таблиць, схем, графіків, діаграм та ін. Такий метод набув широкого використання у середніх і особливо у старших класах, оскільки спрямований на узагальнення знань, систематизацію певних процесів, технологій. Все це сприяє підвищенню самостійності учнів у процесі учіння, оволодіння методами навчальної діяльності. [10, с 16-18]

2.2 Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються й фіксуються в оцінці успішності. Під оцінкою розуміють систему певних показників, які відображають їх об'єктивні знання, уміння та навички. Оцінювання знань - визначення й вираження в умовних одиницях(балах), а також в оціночних судженнях учителя знань, умінь та навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм. В.Сухомлинський вважав, що «найголовніше заохочення і найсильніше (та й не завжди дійове ) покарання в педагогічній практиці - оцінка. Це найголовніший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури». З метою забезпечення об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів вводиться 12-бальна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів. При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підлягають:

· характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;

· якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість,міцність;

· ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

· рівень оволодіння розумовими операціями:вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати,робити висновки,тощо;

· досвід творчої діяльності (вміння виявити проблеми, формувати гіпотези, розв'язувати проблеми);

· самостійність оцінних суджень.

Ці орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого.

У загально дидактичному плані рівні визначаються за такими характеристиками:

Перший рівень - початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.

Другий рівень - середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Третій рівень -- достатній. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня (учениця)правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень.

Четвертий рівень - високий. Знання учня є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію. Водночас, визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів у олімпіадах, творчих конкурсах тощо (таблиця 2).

Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.

Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах.

Відповідно до розглянутих загальних критеріїв до кожного навчального предмета розроблені конкретні критерії,які слугують нормами оцінок.

Норми оцінок - конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.

Вчитель повинен ознайомитися з ними і керуватися їх положенням у своїй повсякденній роботі.

Іншою формою оцінки є оцінювальне судження. Воно сприяє розумінню учнями якості та рівня засвоєння знань,умінь та навичок, включає оцінку способів роботи учнів, їх ставлення до навчання, ступінь їх старанності, коротко характеризує відповіді учнів.

Обґрунтовуючи бал, вчитель аналізує виявлені знання за формою, змістом, обсягом з погляду правильності та виразності мовлення. Значну користь можуть принести окремим учням вказівки вчителя про те, які саме прогалини в знаннях необхідно подолати, яку конкретну роботу потрібно для цього виконати. Важлива мета використання оцінювального судження - зробити вимоги і критерії оцінки вчителя відомим всьому класу. З використанням оцінювального судження пов'язане і вміння учнів розгорнуто проаналізувати свою роботу,виявити залежність своєї оцінки від способів роботи. Якщо об'єктивно виставлений бал підбиває підсумок роботи школяра в минулому, то розумне, добре продумане слово під час його оголошення налаштовує учня на майбутнє.

Формою оцінки є і емоційне ставлення. Воно знаходить своє вираження в так званих малих формах: міміці, жестах, модуляції голосу, зверненні до учня, в коротких схвальних, виправляючи, критичних зауваженнях вчителя тощо.[23, с 193-194]

Рівні навчальних досягнень	Бали	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І. Початковий	1	Учень (учениця) може розрізняти об'єкти вивчення
	2	Учень(учениця)відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення
	3	Учень відтворює частину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання
ІІ. Середній	4	Учень з допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію
	5	Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило
	6	Учень виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.
ІІІ. Достатній	7	Учень правильно відтворює навчальний матеріал, знає основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролює власні навчальні дії
	8	Знання учня є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її)логічна,хоч і має неточності
	9	Учень (учениця)добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в стандартних ситуаціях, уміє аналізувати й систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази із самостійною і правильною аргументацією
ІV.Високий	10	Учень має міцні знання, здатний (а)використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки, узагальнення, аргументувати їх
	11	Учень на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми
	12	Учень має системні глибокі знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення

2.3 Правила і техніка контролю успішності навчальної діяльності

У процесі аналізу й оцінки навчальної діяльності варто дотримуватись таких правил:1)Індивідуальний характер контролю успішності: виявлення знань кожного учня, його успіхів чи невдач; знання рівня самостійності учня в пізнавальному процесі, характеру труднощів, як він їх долає і якої допомоги потребує; особлива увага до учнів з фізичними вадами; вміле формулювання запитань, використання додаткових запитань під час опитування слабших учнів та ін. 2)Систематичність контролю: привчання учнів систематично виконувати уроки, створення в класі відповідного морально-психологічного клімату, коли «не знати -- соромно»; систематичне опитування за допомогою самостійних міні-завдань; розробка системи опитування, за якої оцінки виставляють і учням, які доповнювали відповіді інших, були активними на уроці; приділення особливої уваги слабшим учням, спонукання їх до пізнавальної діяльності на всіх етапах уроку. Відсутність системи в опитуванні учнів призводить до того, що вони вчать матеріал тільки тоді, коли відчувають, що їх можуть викликати, і намагаються визначити наперед, коли і з якого предмета будуть опитувати. Щоб запобігти цьому, учитель повинен добре продумати систему опитування. 3)Достатня кількість даних для оцінки: при виставленні оцінки враховуються насамперед відповіді учня на поставлені запитання, а також його доповнення відповідей інших учнів на цьому й попередніх уроках. Дотримання об'єктивності під час оцінювання знань: оцінка виставляється тільки за знання учня, а не за те, що він «забув щоденник» чи «крутився на уроці»; на оцінку не повинні впливати суб'єктивні чинники, особисті мотиви ставлення педагога до учня; кожну виставлену оцінку педагог обґрунтовує, щоб запобігти невдоволенню учнів, схильних до переоцінки своїх знань. 3)Єдність вимог до оцінювання знань учнів: дотримання єдиних розумних норм оцінок з кожного предмета, подолання крайнощів в оцінюванні -- надмірної вимогливості або поблажливості. 4)Оптимізація контролю успішності учнів: розробка методики контролю, яка б передбачала мінімальні затрати зусиль і часу педагогів та учнів для отримання обов'язкових відомостей, запобігала переобтяженню їх виконанням зайвих завдань. 5)Гласність контролю: повідомлення учневі результатів перевірки рівня його знань, обґрунтування виставленої йому оцінки, позитивного і недоліків у його відповіді. 6)Всебічність контролю: перевірка та оцінювання теоретичних знань, умінь та навичок, застосування їх на практиці, навичок самостійної роботи учня. 7)Тематична спрямованість контролю: здійснюючи опитування, проводячи контрольні роботи, вчитель повинен визначити, який саме розділ програми, тема, вид знань, умінь та навичок оцінюються. Дотримання етичних норм: а) віра педагога в можливість учнів навчатися (вміння переконати їх у тому, що вони здатні навчатися); розповідь про можливі труднощі перед вивченням матеріалу, висловлення сподівання, що вони будуть подолані; оптимістичне ставлення до навчальних успіхів і невдач учнів; б) педагогічний такт: доброзичливість і делікатність у ставленні до учнів; відчуття міри в заохоченні й покаранні; вміння визнати свої помилки. Оцінювання у цілому має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.[3, с 85]

Висновки

Контроль як педагогічне поняття являє собою усвідомлене, планомірне спостереження та фіксацію вербальних і практичних дій вихованців з метою з'ясування рівня набуття ними соціального досвіду, опанування програмного матеріалу, оволодіння теоретичними і практичними знаннями, навичками й уміннями та формування в них певних особистісних і професійних рис. отже, ми розглянули контроль як складову частину навчального процесу - місце і роль його у навчанні;види, методи і правила проведення. Проведення контролю є фактично завершальною стадією кожного етапу навчання, без контролю не можливо визначити ні якість знань учнів, ні якість праці вчителів,тому в даній курсовій роботі ми з'ясували:

1) сутність контролю, мету і його функції;2) класифікацію, форми і методи моніторингу;3)проаналізували діагностування навчальних досягнень учнів;4)охарактеризували оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності;5)виявили правила і техніку контролю успішності навчальної пізнавальної діяльності.

Основні завдання контролю: виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається; визначити недоліки в уроках і намітити шляхи їх усунення; виявити ступінь відповідальності учнів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі; стимулювати інтерес учнів до предмета і їх активність у пізнанні.

Список використаної літератури

1.Безоціночне навчання як важлива умова розвитку досягнення успіхів// Поч. школа -2000-№9.с.22-24

2.Білковська О. Аналіз контролю та оцінювання навчальних досягнень старшокласників у практиці суч. школи//Рідна школа.2007.№3.-с 19-21.

3.Буринська Н. М. До проблем оцінного контролю//Педагогіка і психологія.2000№2-с.85-91.

4.Віньковський Ю. Рейтингова модель оцінки знань учнів в освіті//Освіта .- 2007.№22-23.с. 2-6.

5.Волошина Н. Критерії оцінювання і система обліку знань, умінь і навичок школярів//Всесв. література та культ. в навч. закладах України.-2003.№9.-с2-4.

6.Гончаренко С.У.укр. пед. словн.:К 2000..Дивослово.-2007.№12 с.5-11.

8.Єгоров Г.Оцінювання і контроль знань учнів в зарубіжній школі//історія в школі.-2000-№9.с.8-12.

9.Коновалова Е. Портфолно как метод оценивания //Директор школи.- 2007.-№2.с.89-91.

10.Контроль та оцінювання знань.Урок 2.//Педагогічна академія пані Софії. Міні журнал. - 2006. - лютий.

11.Нові джерела// Шлях освіти.-2009.№2 с.29-34.

12.Остапенко А. Оцінювання засобом рейтингу.Досвід України та зарубіжних країн//Дир. шк. - 2007.-5-с-52-60

13.Павленко О. Контроль в освіті як дидактичнакатегорія і наукова проблема// Історія в школі .- 2005- 5-с.20-22.

14.Проблеми поточного та математичного оцінювань//Дивослово 2003.№4.с.32-34.

15.Кузьмінський А. І., Омелянський В.Л. Педагогіка:Підручник 2-ге видання переробл. і доповнене-К.: Знання -Прес,2004-445с.

16.Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної сер. освіти//Дивослово .-2000-№11.-с.55-64.

17.Рукасова С. Оцінювання знань учнві як педагогічна проблема «Рідна школа» - 2003-№4.с.36-38.

18.Стрілець С. К. Ф. Лебединцев про способи контролю і оцінкии знань учнів//Мат. В школі -2003.-№7.с.53-56.

19.Скиба О. Тестові завдання як одна із форм перевірки знань учнів(5-9класи) Укр. літ у заг. освітній школі. 2005. №1-с.37-40.

20.Семиченко В. Заслуженюк В. Проблема педагогічного оцінювання //Рідна школа.-2001-№7.с.3-9.

21.Хохліна О. Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів спеціальних загальноосвітніх (допоміжних шкіл) Рідна школа.-2002.№10.с17-18.

22.Шекатунова Г. Проблеми оцінювання якості освіти у заг. освітніх навчальних закладах//Рідна школа .2007.- №8-7.с 3-5.

23.Фіцула М.М. Педагогіка. Навч. посібник для студентів вищ. пед. Закладів освіти-К.:Видав. центр. Академія 2001.-с 528

24.Ягупов В.В. Педагогіка:Навчальний посібник .-К.: Либідь ,2002.-560.

25.Яценко В. Система контролю та оцінювання навч. досягнень учнів. Істор. аспект.//Геог. та осн. економ. В школі .2002.-№6.с.31-32.