Доцільність введення шкільного курсу інформатики

Крокуючи у нове тисячоліття і захопивши з собою всі досягнення сторіччя, що минуло, ми вже не мислимо прогрес без комп'ютерів, що впевнено ввійшли в наше життя. Повторюючи шлях людини-творця, комп'ютер знайшов своє місце в багатьох сферах людської діяльності в науці, в економіці, в мистецтві, в світі тощо. І чим ширшими можливостями наділяє нові комп'ютери людина, тим різноманітнішими стає їх застосування.

Питання адекватності шкільного курсу інформатики вимогам суспільства і сподіванням сучасної молоді є дуже цікавим. Якою повинна бути шкільна інформатика? Щоб точніше побачити необхідно краще усвідомити минуле, яке нараховує лише 20 років. Будь-яка частковість найкраще проглядається у єдності, якою вона зумовлена. Ми маємо справу із предметом, здатним якісно змінити не тільки освітній процес, але суттєво вплинути на менталітет людей, які прийдуть у світ, на методи вирішення завдань не тільки шкільних, але й тих, що зустрічаються в навколишньому середовищі, на технології прийняття рішень, і в кінцевому результаті - на способи життя людства.

Основоположником інформатики в нашій країні по праву вважають академіка В. М. Глушкова, монографія якого «Основи безпаперової інформатики» стала першим фундаментальним виданням у цій галузі знань та отримала широкий резонанс як серед науковців, так і серед спеціалістів-практиків.

Однією із складових галузі «Інформатика» є освітня, або педагогічна інформатика. Під цим терміном розуміють прикладну область педагогіки, завданням якої є навчити людину орієнтуватися в інформаційній сфері, свідомо і раціонально використовувати інформаційні потоки, розумно аналізувати їх зміст, реалізовувати прямі і зворотні інформаційні зв'язки з метою успішного адаптування до навколишнього світу, цілеспрямовано і з практичною користю застосовувати комп'ютерні технології під час розв'язання різноманітних завдань власної життєдіяльності.

Педагогічна інформатика стосується всіх людей, особливо молоді - школярів і студентів. Тому для розв'язування завдань педагогічної інформатики у 1985 році у всіх школах і ВНЗ був введений навчальний предмет - «Основи інформатики та обчислювальної техніки». Давайте разом розглянемо який шлях довелось пройти цьому курсу для того, щоб не тільки залишитись у навчальному курсі, а й отримати визнання учнями та педагогами.

Спочатку у квітні 1984 р. вийшла Постанова ЦК КПРС та РМ СРСР за № 313 у якій передбачалося з 1985/86 навчального року ввести в загальноосвітніх школах країни новий навчальний предмет «Основи інформатики та обчислювальної техніки». Для успішного розв'язання поставленого завдання пропонувалося створити кілька лабораторій інформатики у провідних науково-педагогічних закладах країни, зокрема, й в Українському НДІ педагогіки у м. Києві.

Оскільки комп'ютерів у школах ще не було, то спочатку вимушено впроваджувався так званий «безмашинний» курс інформатики. На мою думку, даний варіант навчання можливо неповністю реалізовував свою навчальну мету, але повністю розкривав виховну а тим більше розвиваючу.

Початок навчання інформатики в школі пов'язаний з ім'ям академіка А. П. Єршова. Термін «шкільна інформатика» був запропонований ним ще в 1979 р. й визначався як розділ інформатики, предметом дослідження якого є питання програмного, технічного, навчально-методичного та організаційного забезпечення застосування ЕОМ у шкільному навчальному процесі.

Навчальний курс «Основи інформатики та обчислювальної техніки» передбачав бути загальноосвітнім, мати обсяг 130-150 годин і викладатися у 10-11 класах. Навчальна програма курсу мала створюватися для у двох варіантах: для шкіл, у яких є електронно-обчислювальна техніка і для шкіл, де такої нема. Особливу увагу пропонувалося звернути на формування алгоритмічної культури, розвиток логічного мислення, виховання творчої особистості відповідно до вимог сучасного суспільного виробництва. Ставилися завдання оснастити усі школи навчальними персональними комп'ютерами; розпочати широкий експеримент щодо вивчення і застосування комп'ютерів у навчально-виховному процесі; розпочати підготовку вчителів з інформатики та обчислювальної техніки та відповідну перепідготовку вчителів математики та фізики; організувати курсове навчання директорів шкіл та їх заступників з основ інформатики та обчислювальної техніки; організувати комплексні наукові дослідження з проблем, пов'язаних з впровадження у навчально-виховний процес електронно-обчислювальної техніки, зокрема, зміст, методи, засоби навчання, розробка програмного забезпечення, інтенсифікація навчального процесу з різних предметів, вплив використання комп'ютерів на психофізіологічні та дидактичні аспекти навчально-виховного процесу; створити спеціальні сервісні служби з обслуговування і ремонту ЕОМ та відповідного їх оснащення; забезпечити державне управління впровадження нового навчального курсу та регулярне висвітлення проблем та позитивного досвіду навчання інформатики та обчислювальної техніки у засобах масової інформації.

Авторами багаторазово підкреслювалося, що інформатика - це наука про алгоритмізацію, програмування та розв'язування задач на ЕОМ. У зв'язку з цим учням необхідно опанувати теоретичні компоненти комп'ютерної грамотності. Вивчення нового предмета має систематизувати знання учнів в області алгоритміки.

Поступово, із розвитком суспільства, оснащення шкіл комп'ютерною технікою, створенням різноманітного програмного забезпечення, розширенням кола людей, від яких вимагалися навички роботи на комп'ютері, змінювалися зміст шкільного курсу та його мета. Все більший акцент щодо формування в учнів комп'ютерної грамотності зміщувався на підготовку користувача комп'ютером.

З розвитком та поширенням інформаційних технологій досягнення рівня комп'ютерної грамотності, тісно пов'язаного з користувацьким аспектом застосування ЕОМ, виявилося явно недостатньо для реалізації загальноосвітніх функцій інформатики відповідно до соціальних потреб і суспільних запитів. Означене зумовило зміну мети навчання інформатики - формування інформаційної культури школяра, головним компонентом якої є операційний стиль мислення.

Ознакою часу, в якому ми живемо, є лавинне нагромадження інформації і бурхливий розвиток мікроелектронної техніки. Наша цивілізація нестримно прямує до комп'ютерної ери. Відбувається перехід до інформаційних технологій, тобто до широкого застосування комп'ютерів і програмного забезпечення у виробництві, управлінні, науці, освіті, медицині, торгівлі, банківській справі тощо. Якщо багато років тому з винайденням парової машини, жарівки, появою фабрик і заводів відбулася індустріальна революція і було закладено підмурівок індустріального суспільства, то сьогодні завдяки комп'ютеру людство створює суспільство інформаційне. В інформаційному суспільстві щораз більше людей працює в галузях опрацювання інформації, а не у сфері матеріального виробництва. Створення комп'ютера продовжує низку визначних досягнень цивілізації: винайдення колеса, письма, парової машини, радіо, телебачення, освоєння електрики та космосу. Сьогодні комп'ютери допомагають нам у різних сферах діяльності. Ключем до оволодіння багатьма сучасними перспективними професіями є комп'ютерна обізнаність. Комп'ютерна обізнаність - це уміння спілкуватися з комп'ютером. Таке спілкування передбачає знання апаратної частини, системного і прикладного програмного забезпечення, а також наявність навичок розв'язування типових задач навчального характеру. Для двох категорій суб'єктів навчального процесу: учня і студента - виокремлюють чотири рівні комп'ютерної обізнаності: початковий, середній, достатній, високий. Вимоги до знань і вмінь кожного рівня окреслені освітніми програмами. Нова освітня програма з інформатики для шкіл діє з 2001 року і передбачає вивчення предмету в 10-11 в обсязі 144 годин. У багатьох школах інформатику вивчають з 8-го класу, чи ще раніше за експериментальними програмами. Уже задекларована структура курсу інформатики в 12-річній школі, де передбачається, що курс складатиметься з трьох частин: базового, основного і спеціалізованого. Однак сьогодні це лише декларації. Їх потрібно підтримати відповідною кількістю годин для забезпечення навчального процесу, підготовкою достатньої кількості педагогів, навчальних посібників і підручників, методичних вказівок для учителів, відповідних комп'ютерних програм, і що найпростіше - кількістю комп'ютерів.

Не будемо забігати на декілька років уперед, а розглянемо теперішній стан викладання курсу інформатики у школах. На мою думку в Україні не напрацьовано достатньо методичного досвіду для внесення якісних змін до шкільного курсу інформатики, які декларуються в наукових публікаціях. Через плинність кадрів у школах сьогодні немає достатньої кількості кваліфікованих методистів і учителів. Ініціатива на місцях обмежується існуючою освітньою програмою, хоча і найкращою з усіх, що були раніше. Для становлення курсу потрібно багато експериментувати, оскільки переносити закордонний досвід на нашу основу недоцільно через недосконалість і недостатність матеріальної бази: комп'ютерів, навчальних посібників і підручників, освітнього програмного забезпечення. Останнім часом спостерігається покращення стану з забезпеченням шкіл комп'ютерами. Але в умовах відсутності якісних посібників і програмного забезпечення ефективність навчання не може бути високою. У програмі курсу зросла кількість годин, які відводяться на вивчення розділу „Алгоритмізація і програмування”, що схвально зустріли багато учителів. Цей розділ інформатики варто усіляко підтримувати і розвивати. Саме у цьому напрямку учні можуть отримати знання, що у перспективі зроблять їх конкурентноздатними на відповідному сегменті світового ринку праці. Певно не всі учні стануть програмістами, але вивчаючи саме цей розділ, вони мають змогу доторкнутися до найбільш високооплачуваної професії у світі, спробувати у ній свої сили і, можливо, серед них і виросте український Білл Гейтс. А для усіх інших: майбутніх домогосподарок, виконавців і керівників усіх ланок - будуть корисними методологічні засади цього розділу курсу, що ведуть до розвитку алгоритмічного мислення, яке слід застосовувати як під час переходу вулиці та керування транспортним засобом, так і в управлінні державою тощо. Добіркою цікавого дидактичного матеріалу можна викликати зацікавленість усіх учнів до інформатики і таким способом поставити цю дисципліну поруч з іншими точними дисциплінами у школі. Сьогодні вже мало хто сумнівається в доцільності розширення і зміцнення позицій інформатики у школі. Адже розв'язування на уроках математики логарифмічних та тригонометричних рівнянь чи задач про кількість електронів, що пролітають між двома пластинами на уроках фізики, не дають жодних життєвих переваг для майбутньої професійної діяльності порівняно з задачами опрацювання і пошуку інформації, які розв'язують на уроках інформатики. А якими корисними і життєвими є принципи, які випливають з методологічної концепції структурного програмування. Саме тут вчать складну задачу зводити до послідовності простіших задач і конструювати алгоритм з окремих частин, не кидатися в житті у різні сторони та назад, а йти лише уперед до досягнення мети, чітко пояснювати свої дії оточуючим і працювати в колективі над великими проектами. Саме тут учні усвідомлюють, що алгоритм - не розкіш, а засіб досягнення мети.