Система контролю знань, умінь та навичок при вивченні дисципліни "Сільскогосподарськи та меліоративні машини"

КУРСОВА РОБОТА

На тему

«Система контролю знань, умінь та навичок при вивченні дисципліни «Сільскогосподарськи та меліоративні машини»

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1.1 Поняття про систему контролю знань, умінь та навичок студентів

1.1. Суть поняття «контроль». Функції контролю знань, умінь та навичок студентів

1.2. Дидактичні принципи контролю та основні види і форми контролю знань, умінь та навичок студентів

1.3. Характеристика методів перевірки та оцінювання знань, умінь та павичок студентів

Розділ 2. Система тестового контролю студентів

Характеристика тестового контролю

Розробка тестових завдань з дисципліни «сільськогосподарські та меліоративні машини»

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Проблема контролю за навчальною діяльністю студентів не нова, і педагогічний досвід накопичений у цій області багатий і різнобічний.

Добре поставлений контроль дозволяє педагогу не тільки правильно оцінити рівень засвоєння студентами досліджуваного матеріалу, але і побачити свої власні удачі і промахи.

Контроль знань студентів с складовою частиною процесу навчання. По визначенню контроль це співвідношення досягнутих результатів із запланованими цілями навчання. Деякі педагоги всіх навчальних закладів традиційно підходять до організації контролю, використовують його в основному заради показників досягнутого. Перевірка знань студентів повинна давати відомості не тільки про правильність чи неправильності кінцевого результату виконаної діяльності, але і про неї саму: чи відповідає форма дій даному етапу засвоєння.

Відсутня систематичність у навчальній роботі і як наслідок низькі знання, а з ними і низький рівень професійної підготовки молодих спеціалістів аграрного сектору економіки країни.

Потрібно створити таку атмосферу, щоб студент обов'язково працював систематично, щоб рівень його знань контролювався регулярно па всіх етапах умінь та навичок студентів.

Тому мстою курсової роботи с аналіз системи контролю знань. '

Об'єкт дослідження; процес навчання в Березоворудському технікумі Полтавської ДЛЛ.

Предмет дослідження: різні форми контролю знань студентів.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТГЯ ПРО СИСТЕМУ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК СТУДЕНТІВ

1.1. Суть поняття «контроль». Функції контролю знань, умінь та навичок студентів

Контроль знань відіграє значну роль в управлінні навчальним процесом, але, для досягнення цієї мети, різні види та форми контролю раціонально розподіляються протягом усього періоду навчання. Будь-який вид та форма контролю, якщо про дату його проведення студент знає заздалегідь, стимулює навчальну роботу впродовж короткого часу, що безпосередньо передує контролю. Через це вкрай важливо, щоб контроль був не разовою акцією, а безперервною системою різноманітних видів та форм, що супроводжують студента весь період навчання. На мою думку, це положення є важливою дидактичною умовою організації ефективної перевірки та оцінювання навчальних досягнень студентів.

Одним з напрямів реформування навчального процесу вищої школи є правильна побудова психолого-педагогічних та методичних засад діагностування навчальних досягнень студентів.

Існують різні бачення у трактуванні поняття "контроль". Па думку Ю. Бабанського контроль - це діяльність, яка здійснюється з метою отримання і фіксування інформації про результати дидактичної взаємодії учня і вчителя та зіставлення отриманих результатів з визначеною метою, і у випадку виявлення слабких місць її ході протікання навчального пронесу, застосувати оперативні заходи для його корегування і регулювання, тобто інших форм, методів і засобів Слід зазначити, що ефективність контролю визначається його організацією, забезпеченістю технічними засобами, методами та формами, які застосовуються при цьому. До організації контролю висувається ряд вимог, зокрема :

Визначення мети контролю знань, умінь та навичок, тобто контроль повинен бути підпорядкований поставленим цілям навчання.

Встановлення конкретних, об'єктивних результатів контролю знань. Загальна мета контролю конкретизується через принципи його організації. Показниками ж результату контролю є знання, вміння, навички, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Використання методів об'єктивного аналізу і оцінювання отриманих результатів контролю. І."[я вимога реалізується одночасно через функції і принципи організації педагогічного контролю.

Контроль, результатом якого є певна оцінка, має бути :

систематичним - організованим за чітким планом, спиратися па обґрунтовану систему і проводитися регулярно;

освітнім - має сприяти глибшому засвоєнню об'єктами навчального матеріалу опануванню практичних умінь і навичок, їх систематизації, узагальненню та закріпленню;

- діагностичним - допомагає аргументованому визначенню стану успішності об'єктів навчання, порівняння засвоєння ними знань, умінь і павичок з вимогами державних стандартів освіти;

виховним (стимулюючим) - контроль привчає студентів до систематичної роботи, дисциплінує, сприяє формуванню відповідальності, активності, самостійності та мотивації навчально-пізнавальної та професійної діяльності;

розвиваючим -- процес контролю сприяє розвитку у студентів пізнавальної сфери, фізичних та морально-психічних якостей;

керованим - визначення конкретного рівня та успішності опанування студентами професійних знань, умінь та навичок дає можливість своєчасно вжити необхідних заходів для подолання і усування недоліків, внесення своєчасних коректив і доповнень;

оцінюючим - результатом контролю є, зазвичай, певна оцінка, яка сприяє об'єктивному визначенню рівня професійних знань, умінь і навичок;

всебічним - повинен охоплювати всі аспекти організації та забезпечення дидактичного процесу, глибину, міцність, дієвість і гнучкість професійних знань, умінь і навичок;

- об'єктивним, неупередженим - відповідати об'єктивній дійсності організації та проведення дидактичного процесу, реальному етапу успішності
студентів;

- відкритим, гласним - передбачає проведення відкритих випробувань усіх студентів за одними і тими ж критеріями та показниками.

Система навчання у вищій школі - багатогранний процес, який складається з цілого ряду взаємопов'язаних елементів. Серед них важливе місце посідає контроль знань, тобто організація зворотного, зв'язку як засобу управління навчально-виховним процесом. Ця проблема особливо актуальна у наш час у зв'язку з тим, що вся система вищої освіти в Україні підлягає повній організаційній перебудові. І посилення уваги до проблеми контролю занять викликано не тільки бажанням визначити ступінь підготовленості студентів, але і потягом до удосконалення всієї системи навчання. Перевірка і оцінка знань викопують, . принаймні, шість функцій: контрольну, навчальну, виховну, організаторську, розвиваючу і методичну.

Найбільш важливою функцією перевірки і оцінки знань є контрольна. Перевірка і оцінка знань - одна з форм державного контролю. Показники контролю знань студентів с єдиною основою для судження про результати навчання, а отже для вирішення таких важливих питань, як переведення па наступний курс, призначення стипендії, випуск з вузу і видача диплома. Дані про результати контролю знань студентів слугують основними показниками, за якими оцінюється робота не тільки окремих студентів і викладачів, але і цілих академічних груп, курсів, факультетів і вузів у цілому.

Перевірка і оцінка знань студентів за правильної їх організації слугують не тільки цілям контролю, але і цілям навчання, вони завжди певною мірою залежать від педагогічної майстерності викладача, є навчальними і не можуть бути іншими.

Важливу роль у поповненні і удосконаленні знань відіграє процес підготовки студентів до заліків і екзаменів, заліку з контрольної роботи і захисту курсових робіт. При цьому ґрунтовно перероблюється весь фактичний матеріал даної науки, а не тільки якоїсь її частини. Підготовка до відповіді, викладення відповіді па папері, усні відповіді на поставлені викладачем запитання завжди пов'язані з напруженою розумовою діяльністю студента: зміст відповіді має бути старанно продуманим, необхідні знання для нього уважно відібрані, щоб викладач міг їх виміряти за різними параметрами, у тій чи іншій формі виражені.

Перевірка знань тісно пов'язана з відтворенням І повторенням раніше вивченого, а це завжди ефективно допомагає їх удосконаленню.

Акт перевірки і оцінки знань - перший і самий важливий вид громадської оцінки студента. Результати його індивідуальних зусиль з опанування знань у цьому випадку стають предметом громадської думки і оцінки, що завжди глибоко торкає емоційну сферу особистості. Тому перевірка і оцінка знань завжди являють собою хвилюючий момент у житті студента і залишають глибокий слід у його психіці. Діючи на моральний стан студента, правильно поставлена перевірка і оцінка є 'потужним засобом виробки суспільне цінних якостей особистості: чесного ставлення до праці, почуття відповідальності за результати своєї навчальної прані і дисципліну праці, волю, характер. Таким чином, виконуючи контрольну і освітню функції, перевірка і оцінка знань одночасно є-найважливішим засобом виховання, важливим фактором морального виховання.

Контролі» знань є важливим засобом організації систематичної повсякденної роботи студентів щодо засвоєння знань.

Набуті у процесі вивчення того чи іншого предмета знання студентові можуть здаватись правильними і досить повними, хоча насправді, об'єктивно, вени далеко не відповідають вимогам, які ставляться - І тільки внаслідок перевірки і оцінки студент взнає, що він знає і чого не знає або знає недостатньо, що йому треба зробити для покращання якості знань. Л це неминуче підводить студента до самостійних висновків про необхідність освоєння більш раціональних прийомів навчальної праці. При цьому немаловажне значення мас усвідомлення позитивного досвіду навчальної роботи кращих студентів. На цій підставі студент вирішує, якою за змістом і методикою має бути його подальша навчальна робота, па що потрібно звертати більше уваги що дуже суттєво впливає на подальше навчання.

Контроль знань студентів має багаті можливості розвитку особистості студента, формування пізнавальних здібностей і засвоєння прийомів розумової діяльності. Процес контролю знань ефективно сприяє розвитку таких важливих якостей особистості, як самостійність мислення, багата .і стійка пам'ять, виразна мова і т.д.

Процес перевірки і оцінки знань студентів і його результати дуже важливі для самого викладача, для його подальшої роботи, оскільки у процесі контролю викладач одночасно оцінює свою методику викладання і зміст лекцій, семінарів і практичних занять.

Контроль знань студентів - не невід'ємна і важлива частина процесу навчання, відповідальний етап на шляху від незнання до знання, від неповного знання до більш точного і більш повного.

Кожному викладачеві необхідно напрацювати таку систему контролю знань, щоб у цілому вона найкращим чином слугувала виконанню всіх його функцій.

Керуючи процесом навчання, викладач повинен не тільки повідомляти студентам певну інформацію або організовувати сприйняття цієї інформації з інших джерел, але і повинен одночасно мати вичерпні відомості про те, як виконується ця робота, яка кількість і якість засвоюваних знань. І чим повніше будуть ці відомості, тим більше студентів буде охоплено ними, чим достатні ший і своєчасний контроль, тим кваліфікованіше викладач зможе керувати процесом засвоєння, тим більше буде можливостей зробити навчання керованим. Здійснення принципу зворотного зв'язку є важливою умовою підвищення якості підготовки спеціалістів .

1.2 Дидактичні принципи контролю знань та основні види і форми контролю знань, умінь та навичок студентів

Завдання викладача і студентів полягає у тому, щоб у процесі перевірки оцінки знань виявити справжній етап знань, вмінь і навиків і тим самим допомогти студентам раціонально організувати навчальну роботу у подальшому.

Успіх рішення даного завдання безпосередньо залежить від суворого додержання викладачем дидактичних принципів контролю знань.

Дидактичні принципи контролю знань - це вихідні теоретичні положення, у відповідності до яких має будуватись практична діяльність викладача і студентів і на підставі яких визначаються зміст контролю знань, їх методи і форми організації.

Основними є шість дидактичних принципів перевірки і оцінки знань: дієвість, систематичність, індивідуальність, диференціювання, об'єктивність і єдність вимог.

Принцип дієвості полягає у тому, що перевірка і оцінка знань студентів мають не тільки відбивати рівень засвоєння знань, але і завжди стимулювати студентів і викладачів до зусиль щодо досягнення у навчальній робочі нових успіхів.

Принцип систематичності виражається у тому, що по-перше, перевірка і оцінка знань здійснюється не від випадку до випадку, а планово, у нерозривному зв'язку з усім процесом навчання, з усіх навчальних предметів; по-друге, контроль має бути неперервним протягом усього процесу навчання; по-третє, перевірка і оцінка знань провадяться у певній послідовності, з поступовим ускладненням завдань, змісту і методики. У зв'язку з цим дуже важлива кількість перевірок. Чим регулярніша перевірка і оцінка знань студента, тим повніша інформація про перебіг засвоєння, тим краще виконуються всі функції перевірки і оцінки знань. «Штурмівщина» перед екзаменаційною сесією свідчить про порушення принципів систематичності і про тс, що процес контролю здійснюється заради контролю, а не є засобом управління процесом навчання і підвищення якості педагогічного процесу.

Принцип індивідуальності перевірки і оцінки знань означає, що викладач прагне глибокої і справедливої оцінки успіхів кожного студента, а не групи в цілому. Тільки, враховуючи і оцінюючи особливості роботи кожного студента окремо, його досягнення, труднощі і зриви, викладач може успішно керувати науковим зростанням студентів.

Принцип диференціювання полягає у визначенні кількісних і якісних різниць у знаннях, вміннях і навиках студентів та їх оцінці. Диференціювання оцінок знань студентів дає необхідну інформацію для ефективної перебудови навчальної роботи і студентів і викладача у майбутньому, до оцінки знань кожного конкретного студента, робить більш ефективною оцінку результатів якості роботи студентських груп і курсів; дасть змогу повніше враховувати отримані результати при підведенні підсумків роботи, моральне і матеріальне стимулювання студентів.

Необхідно відзначити необхідність розширення шкали оцінок, поглиблення системи оцінки знань, хоча це потребує підвищення рівня компетентності екзаменатора.

Принцип об'єктивності означає, що кожна окрема оцінка має бути об'єктивною, тобто відповідати істинній якості і кількості засвоєних-знань, вмінь і навиків. В іншому разі оцінка втрачає не тільки своє педагогічне значення, але і завдає шкоди навчально-виховній роботі.

Особливо слід підкреслити, що до виставлення оцінки, необхідно підходити принципово і суворо. Виявляючи надмірну м'якість, жалість, доброту, викладач вводить студентів в оману, в них складається неправильне уявлення про вимоги до якості знань. Більше того, всякий лібералізм в оцінці знань перетворює весь облік у просту формальність, дезорганізує весь навчальний процес, діє негативно на студентів. 1 Іри цьому складається недоброзичливе ставлення до тих викладачів, які добросовісно виконують свої обов'язки, вимогливо перевіряють роботу студентів, об'єктивно оцінюють їх знання. Зрештою, наслідком зазначеного механізму є різке зниження якості виконання інших вимог (обов'язкове відвідування лекцій, конспектування рекомендованої літератури). За об'єктивність оцінки викладач несе відповідальність перед державою. Практика свідчить, що навіть виставлення негативної оцінки сприймається студентом позитивно, якщо вона виставляється у відповідності до принципу об'єктивності і справедливості.

Але навіть при прагненні бути максимально об'єктивним, оцінки, які виставляються, не є абсолютними, і часто на іспиті біліли сильної групи і на іспиті більш слабкої групи одні й ті самі оцінки за тією самою 4-бальною шкалою оцінюють нерівноцінні відповіді. Викладач невимушено коригує рівень вимог, щоб оцінити різницю рівнів знань сильних і слабких груп.

Принцип єдності вимог полягає у 'тому, що один і той самий рівень знань, вмінь і навиків має оцінюватись всіма викладачами однаково.

Відсутність єдиних вимог породжує ряд негативних явищ, виховна дія викладачів на студентів посилюється, - якщо усі вони виступають "єдиним фронтом".

Усі принципи контролю знань студентів тісно пов'язані між собою і у сукупності визначають вимоги до форм і методів перевірки і оцінки знань, тобто визначають систему їх контролю.

Так, за місцем у навчальному процесі розрізняють такі види контролю:

попередній, який здійснюється перед вивченням нового матеріалу і має виявляти якість опорних знань, навичок і вмінь з метою їх актуалізації, встановлювати необхідні внутрішньо предметні і між предметні зв'язки;

поточний контроль, який здійснюється в процесі вивчення нового матеріалу і має своїм завданням виявити якість засвоєння студентами знань, умінь та навичок;

періодичний, або тематичний, який здійснюється після вивчення розділів програми, має на меті перевірити засвоєння певної системи . знань, умінь і павичок;

підсумковий, який здійснюється наприкінці вивчення навчальної програми з метою обліку успішності студентів за певний період;

заключний, який здійснюється наприкінці навчального року з метою обліку успішності кожного студента за навчальний рік .

Попередній контроль (діагностика вихідного рівня знань студентів) застосовується як передумова для успішного планування і керівництва навчальним процесом. Він дає змогу визначити наявний рівень знань дня використання їх викладачем як орієнтування у складності матеріалу. Формою попереднього контролю є вхідний контроль знань. Він проводиться на 1-му курсі, щоб оцінити реальність оцінок, отриманих па вступних іспитах з певного предмета. Попередній контроль у вигляді перевірки і оцінки залишкових знань проводять також через деякий час після підсумкового іспиту з певної дисципліни як з метою оцінки міцності знань, так і з метою визначення рівня знань з забезпечуючи для визначення можливості сприйняття нових навчальних дисциплін.

Поточний контроль знань є органічною частиною всього педагогічного процесу і слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу. Поточний контроль проводиться викладачами па аудиторних заняттях усіх видів. Основне його завдання - перевірка рівня підготовки студентів до виконання конкретної роботи. Метою є забезпечення зворотного зв'язку між викладачами та студентами в процесі навчання, а також управління навчальною мотивацією студентів.

Управління навчальним процесом можливе тільки па підставі даних поточного контролю. Завдання поточного контролю зводяться до того, щоб:

виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається;

визначити недоліки у знаннях і намітити шляхи їх усунення;

3) виявити ступінь відповідальності студентів і ставлення їх до роботи,
встановивши причини, які перешкоджають їх роботі;

4) виявити рівень опанування навиків самостійної роботи і намітити шляхи і засоби їх розвитку;

5) стимулювати інтерес студентів до предмета і їх активність у пізнанні. Головне завдання поточного контролю - допомогти студентам організувати свою роботу, навчитись самостійно, відповідально і систематично вивчати усі навчальні предмети. Поточний контроль - це продовження навчальної діяльності педагога і педагогічного колективу, він пов'язаний з усіма видами навчальної роботи і має навчити студентів готуватись до перевірки з першого дня занять і кожного дня, а не наприкінці семестру або навчального року. Разом з тим поточний контроль г показником роботи і педагогічного колективу. Звісно, що студенти у семестрі вивчають одночасно до десяти предметів, і не усі викладачі ставлять до них однакові вимоги. Нерідко деякі викладачі ставлять дещо підвищені вимоги, і студенти змушені весь семестр займатись тільки одним предметом коштом інших. У цьому разі показники поточної успішності можуть бути сигналом про серйозні порушення навчального процесу.

Зазначені завдання поточного контролю вимагають від викладачів і керівників факультету відпрацювати певну систему і методику його проведення з врахуванням рівномірного і узгодженого розподілення контрольних знань у відповідності до бюджету часу студентів.

Форми проведення поточного контролю та критерії оцінки рівня знань та умінь визначаються відповідною кафедрою. Результати поточного контролю (поточна успішність) з дисципліни є основною інформацією при проведенні заліку і можуть враховуватися викладачем при проведенні екзамену з цієї дисципліни. Найбільш об'єктивно та системно облік поточної успішності забезпечується при використанні рейтингової системи оцінки.

Рубіжний (тематичний, модульний, блоковий) контроль знань є показником якості вивчення окремих розділів, тем і пов'язаних з цим пізнавальних, методичних, психологічних і організаційних якостей студентів. Його завдання сигналізувати про етап процесу навчання студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його регулювання. Якщо поточний контроль проводиться лише з метою діагностики першого рівня засвоєння, тобто рівня загального орієнтування у предметі, то рубіжний контроль дає можливість перевірити засвоєння отриманих знань через більш довгочасний період і охоплює більш значні за обсягом розділи курсу. Відповідно змінюється методика контролю, від студентів можна вимагати самостійної конструктивної діяльності, а також виявити взаємозв'язки з іншими розділами курсу.

Рубіжний контроль може проводитись усно й письмово, у вигляді контрольної роботи, індивідуально або у групі.

Однією з форм рубіжного контролю є колоквіум. Він має за мсту мобілізувати студентів па поглиблене вивчення дисципліни. При проведенні колоквіумів ведеться більш невимушена бесіда, ніж па заліках та іспитах, що, природно, дає змогу вивчити інтереси і схильності студентів, їх дійсну підготовку і встановити шляхи більш раціонального проведення навчального процесу.

Підсумковий контроль являє собою іспит студентів з метою оцінки їх знань і навиків у відповідності до моделі спеціаліста.

До підсумкового контролю належать семестрові, курсові і державні іспити, а також заліки перед іспитом. Основна мета іспитів - встановлення дійсного змісту знань студентів за обсягом, якістю і глибиною і вміннями застосовувати їх у практичній діяльності.

Природно, що підсумковий контроль більшого мірою, ніж інші види контролю, здійснює контролюючу функцію, потребує систематизації і узагальнення знань і певною мірою реалізує навчальну, розвиваючу і виховну функції контролю.

Основними формами контролю знань студентів с контроль па лекції, на семінарських і практичних заняттях, у поза навчальний час, па консультаціях, заліках і іспитах .

Контроль на лекції може проводитись як вибіркове усне опитування студентів або з застосуванням тестів за раніше викладеним матеріалом, особливо за розділами курсу, які необхідні для зрозуміння теми лекції, що читається, або ж для встановлення ступеня засвоєння матеріалу прочитаної лекції (проводиться за звичай у кінці першої або на початку другої години лекції).

Поточний контроль на лекції покликаний привчити студентів до систематичної проробки пройденого матеріалу і підготовки до майбутньої лекції, встановити ступінь засвоєння теорії, виявити найбільш важкі для сприйняття студентів розділи з наступним роз'ясненням їх. Контроль на лекції не має віднімати багато часу.

За витратами часу на контроль усне опитування поступається контролю, програмованому за картонками.

Поточний контроль на практичних, семінарських і лабораторних заняттях проводиться з мстою вияснення готовності студентів до занять у таких формах:

Вибіркове усне опитування перед початком занять.

Фронтальне стандартизоване опитування за картонками, тестами протягом 5-0 хв.

Фронтальна перевірка виконання домашніх завдань.

Виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв'язування задач, письмові відповіді па окремі запитання, дані на лабораторному занятті.

Оцінка активності студента у процесі занять, внесених пропозицій, оригінальних рішень, уточнень і визначень, доповнень попередніх відповідей і т. ін.

Письмова (до 45 хв.) контрольна робота.

Колоквіум по самостійних розділах теоретичного курсу (темах або модулях).

Контроль у поза навчальний час проводиться у таких формах:

1. Перевірка перебігу виконання домашніх завдань, науково дослідних і контрольних робіт. Оцінюються якість і акуратність виконання, точність і оригінальність рішень, перегляд спеціальної літератури, наявність елементів дослідження, виконання завдання у встановленому обсязі. відповідно до заданих строків.

2. Перевірка конспектів лекцій і рекомендованої літератури.

3. Перевірка і оцінка рефератів по частині лекційного курсу, який самостійно пророблюється.

Індивідуальна співбесіда зі студентом на консультаціях.

Проведення навчальних конкурсів і олімпіад па кращого знавця предмета» кращого з спеціальності, краще виконання лабораторних, особливо навчально-дослідних робіт.

Контрольні заходи, що проводяться лектором па потоці і у поза навчальний час, крім загальної мсти, яка переслідує об'єктивну атестацію студентів, мають дати лектору дані для оцінки рівня роботи його асистентів, які ведуть практичні, лабораторні і семінарські заняття.

Консультації. Дослівно термін "навчальна консультація" означає відповідь, роз'яснення викладача студентам з будь-якого навчального питання. Це одна з форм, яка виправдала себе щодо-падання студентам допомоги у їх самостійній роботі, допомоги, яка особливо необхідна при підготовці до іспитів, захисті курсових і дипломних проектів і інших формах контролю знань.

Мета більшості консультацій - допомогти студентам розібратись у складних питаннях, вирішити ті з них, у яких студенти самостійно розібратись не можуть. Одночасно консультації надають можливість проконтролювати знання студентів, скласти правильне уявлення про перебіг і результати навчальної роботи.

Не можна обмежуватись формою консультації "питання-відповідь" вона має переходити у бесіду зі студентами з найбільш важких і важливих проблем курсу, що вивчається .

Заліки. З деяких предметів (теоретичні курси, виробнича практика) застосовується диференційований залік з виставленням оцінок за п'ятибальною шкалою. По лекційному курсу або окремих його частинах, які не супроводжуються лабораторними або практичними заняттями, викладач може проводити співбесіди або колоквіум, пропонувати усні або письмові (за білетами) запитання. Викладачеві корисно продивлятись конспект студента. Нерідко студенти ставляться до залікового предмета як до другорядного, малозначного і не приділяють достатньо часу для підготовки до нього. З великих курсів перед заліком корисне проведення колоквіуму.

Своєчасне і добре виконання лабораторно-практичних занять, відсутність пропусків, добра дисципліна дають підставу поставити оцінку "зараховано" без додаткового опитування.

Заліки з практичних (лабораторних) робіт приймаються по виконанні кожного завдання. При цьому студент подає записи, розрахунки, схеми, плани або креслення. Викладач відмічає виконання кожної роботи у своєму журналі, а після завершення програми може виставити залік після захисту звіту і повторного перегляду результатів виконання усіх завдань.

Курсові роботи є продуктом багатоденної праці. Вони включають елементи наукового дослідження. Захист курсової роботи - це особлива форма заліку в комісії з двох-трьох викладачів.

Перед захистом курсової роботи керівник перевіряє її і пише рецензію, у якій відображається позитивне і негативне роботи, вказується, як потрібно усунути усі зауваження.

Семінарські заняття не можна вважати заліковою процедурою. Але активні виступи, чіткі відповіді, ставлення до занять, дисциплінованість можуть слугувати основою для оформлення заліку без опитування.

Заліки з виробничої практики проставляються па основі поданого звіту і характеристики керівника. Залік - диференційований, а оцінка складається з середніх оцінок з усіх розділів практики .

Іспити. Іспити с підсумковим етапом вивчення усієї дисципліни або її частини і мають за мсту перевірку знань студентів по теорії і виявлення павичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навиків самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Іспит дає можливість кожному студенту у порівняно короткий проміжок часу осмислити весь пройдений курс у цілому, сконцентрувати увагу па вузлових його моментах, закріпити у пам'яті його основний зміст.

Відомі два основних види іспитів: без іспитових білетів - вид найбільш високого рівня, хоча поки що рідко застосовуваний, і за іспитовими білетами. Перший вид іспитів - іспит-бесіда - проводиться приблизно так: студенту, який складає іспит пропонується для початку бесіди одне запитання і дасться деякий час для його, обдумування. Бажано, щоб це запитання було не другорядним і не ізольованим від основних понять курсу. В перебігу відповіді залежно від її якості той, хто екзаменує, поступово може розширити поставлене перед студентом завдання. Бесіда дає змогу з "ясувати не тільки формальні знання з даного питання, але І поняття його ролі у всьому курсі, його зв'язку з іншими питаннями. При ньому з'ясовується: чи користувався студент при вивченні усього курсу додатковою літературою.

Можлива бесіда і Іншого характеру, коли екзаменатор-ставить перед собою більш просте завдання - з'ясувати, чи засвоєні студентом основні ідеї курсу, чи знає він визначення, чи правильно формулює основні поняття, чи розуміє їх зміст.

Основна перевага бесіди полягає у тому, що у даному випадку надасться можливість отримати достатньо повне уявлення про якість підготовки студента з даного курсу і з'ясувати його потенційні можливості у вивченні науки. Випадковість оцінки при такій формі іспиту, як правило, неможлива. Але такий іспит потребує високої кваліфікації екзаменатора і повної довіри до нього студентів. Іспит бесіда потребує від екзаменатора достатньо великої напруги сил і великих затрат часу. Ця форма не застосовується у тих випадках, коли ставиться за мсту перевірка засвоєння практичної частини курсу і тому, хто складає іспит, необхідно запропонувати для вирішення визначену кількість завдань. Іспити у формі бесіди краще проводити на старших курсах, причому з деяких спеціально відібраних для цієї мети дисциплін.

Другий основний тип іспиту - за іспитовими білетами - є загальновідомим. У цьому разі особливої уваги потребує складання іспитових білетів. Рівномірне розподілення матеріалу у білетах, різноманітність запитань, повнота охоплення прочитаного курсу, вдалий підбір завдань - усе це значною мірою полегшує хід іспиту і сприяє об'єктивності оцінки. Іспит за білетами ніяк не включає бесіди з тим, хто складає іспит. Мета її полягає у послабленні випадкового фактора, який проявляється при такій формі іспиту. Додаткові запитання при ньому, як правило, задаються з того матеріалу, який висвітлює або побічно торкається у своїй відповіді студент. Ллє можливі випадки, коли для уточнення оцінки знань доводиться торкатись і інших розділів курсу.

Відома-загальноприйнята рекомендація: не перебивати студента до тих пір, поки він не закінчить відповіді. Але якщо студент відповідає явно не по суті запитання або невірно, то тут погрібне втручання екзаменатора.

При будь-якій формі іспиту (без білетів або з білетами) екзаменатору, який веде бесіду зі студентом, треба керуватись деякими правилами, порушення яких може призвести до небажаних наслідків:

1. Не можна допускати, щоб запитання до студента,, який екзаменується, ставились одне за одним. Це позбавляє студента можливості зосередитись, а іноді і можливості міркувати.

2. Не можна надто відверто висловлювати свій обурення з приводу неправильної відповіді. Це може передчасно збентежити студента, ідо значно знизить якість відповідей па наступні запитання.

3. Не можна виявляти перед студентом свої вагання з приводу оцінки його відповіді і змінювати вже прийняте рішення.

Потрібно заздалегідь психологічно готувати студентів до екзаменів, навівати їм, що відповідь потрібно шукати, потрібно мобілізувати усі свої внутрішні сили, взяти себе в руки і змусити інтенсивно працювати свій мозок. Необхідно мотивувати оцінку, щоб студент був переконаний у її справедливості і йшов з іспиту без образи на екзаменатора.

1.3 Характеристика методів перевірки та оцінювання знань, умінь та навичок студентів

Здійснення безперервного, комплексного контролю, де в системі поєднані види, методи, форми перевірки та оцінювання навчальних досягнень студентів є важливою дидактичною умовою організації контролю навчання. Для реалізації згаданої умови слід охарактеризувати методи перевірки та оцінювання знань, умінь та навичок студентів, оскільки системний підхід передбачає комплексне їх застосування.

Спостереження за навчальною діяльністю студентів с дуже важливим методом контролю, оскільки він дозволяє викладачеві отримати різнобічну інформацію про пізнавальні можливості студентів, про їх відношення до оволодіння знаннями. Результати спостереження не фіксуються в офіційних документах, однак вони сприяють корекції навчання студентів, роблять його більш Індивідуалізованим. Спостерігаючи за навчальною роботою студентів па - заняттях, викладач складає уявлення про те, наскільки ґрунтовно проходить їх самостійна підготовка, в якій мірі в них розвинута пізнавальна самостійність. Значну роль при цьому відіграють індивідуальні консультації, на яких, в довірливій бесіді, педагог не тільки виявляє негативні фактори, а й здійснює профілактичні заходи щодо попередження неуспішності.

У традиційній системі перевірки та оцінювання навчальних досягнень студентів усне опитування є одним з найпоширеніших методів контролю. Сутність цього методу полягає в постановці перед студентами запитань за змістом навчального матеріалу та оцінюванні їх відповідей. За своїм характером усне опитування може бути індивідуальним і фронтальним, простим і складним.

При простій контрольній бесіді студенти дають відповіді на запитання, які стосуються фактологічного, конкретного матеріалу. Таке опитування розраховане па пам'ять студентів і передує складній контрольній бесіді, яка передбачає застосування студентами мислених операцій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо), умінь встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. У цьому випадку студенту пропонують «порівняти», «проаналізувати», "пояснити", "обґрунтувати" тощо.

Якщо студенти ґрунтовно володіють навчальним матеріалом, вміють порівнювати, узагальнювати, аналізувати факти, явища, процеси, які вивчаються, . - в подальшому доцільно запропонувати їм вирішити виробничо-технологічні ситуації. Такс опитування дозволяє не тільки виявити вміння студентів застосовувати набуті знання-на практиці, переносити їх в іншу галузь, а й добре активізує аудиторію, стимулює до творчого пошуку. При цьому можна застосувати як індивідуальну, так і групову форму навчальної роботи.

Запитання формулюються чітко і зрозуміло, поступово ускладнюється їх зміст. Інша важлива дидактична умова правильного усного опитування - надання можливості студенту повністю відповісти на запитання. Якщо він при відповіді допускає помилки чи неточності, викладач дає можливість виправити їх, інколи для цього задає додаткові запитання. Важливо пам'ятати про спосіб звертання педагога до студентів, який завжди повинен бути доброзичливим і тактовним.

Застосування усного опитування сприяє повторенню, систематизації і узагальненню вивченого раніше матеріалу. Цей метод можна використовувати для перевірки знань з будь-якого навчального предмета.

Письмовий контроль у порівнянні з усним опитуванням мас переваги в тому, що у викладача є можливість одночасно перевірити знання, уміння, та павички студентів однієї чи декількох труп.

Цей метод дозволяє більш економно використовувати навчальний час. При цьому значно легше добитися єдності вимог, індивідуалізувати їх. Крім того, письмові роботи дають можливість виявити уміння логічно, послідовно висловлювати свої думки на папері. Варто також вказати, що письмові контрольні роботи студентів дозволяють більш повно реалізувати діагностичну функцію: можна з вищою об'єктивністю оцінити результати навчання студентів, ніж при усному опитуванні.

При письмових роботах, по-перше, виховну функцію контролю знижує відсутність живого контакту викладача зі студентами, цілеспрямованих впливів на зміст навчальної праці. По-друге, успіхи, помилки чи неточності студента, зафіксовані її контрольній роботі, ніби "віддаляються" від нього па час до повідомлення результатів, що не так мобільно сприяє корекції знань, як при усному опитуванні. Зокрема, корективи в знання студентів викладач вносить опосередковано, відзначаючи в письмових роботах позитивні надбання, помилки чи неточності, які не завжди усвідомлюються студентами при самостійному аналізі. По-третє, письмовий контроль трудомісткий, він вимагає клопіткої роботи викладача як з підготовки індивідуальних завдань, так і з забезпечення самостійного їх виконання студентами.

Таким чином, письмові контрольні роботи не можуть замінити усного контролю знань, викладачеві необхідно доцільно поєднувати ці методи.

У вищих навчальних закладах графічна перевірка як метод контролю знань використовується з метою виявлення вмінь та навичок узагальнювати, класифікувати вивчений матеріал, формування просторової уяви, креслярських вмінь . Завдяки тому, що кожен студент викопує своє індивідуальне завдання, цей метод контролю сприяє розвитку пізнавальної самостійності, наполегливості, вихованню сумлінності, відповідальності у тих, хто навчається. Оцінювання графічної роботи проходить у співбесіді з викладачем, де студент захищає виконану роботу, а викладач вказує на позитивні та негативні аспекти креслень та виставляє оцінку в журнал.

Метод практичного контролю застосовують для перевірки практичної підготовки студентів. Перевірка практичних умінь та павичок здійснюється через контрольні завдання, які вимагають виконання студентами певних дій, операцій, процесів. У практичні завдання часто вводять запитання, які вимагають теоретичного обґрунтування робіт, які виконуються .

Практичний контроль знань дозволяє перевірити уміння і павички студентів виконувати певні трудові операції, здійснювати вимірювання за допомогою приладів, наладку і регулювання механізмів, улаштування тощо.

З метою підвищення об'єктивності оцінки знань, умінь та навичок, застосовується тестовий метод контролю. Саме тест є найвідомішим і науково обґрунтованим методом педагогічного вимірювання.

У педагогічній практиці при вивченні спеціальних профілюючих дисциплін, що є завершальним етапом професійної підготовки, розрізняють тести, які застосовуються для контролю та оцінювання засвоєння змісту окремої навчальної дисципліни або окремої її частини (модуля), і тести, що визначають підготовленість студентів, і є пробою па визначення кваліфікації випускника. Кваліфікаційний тест має бути, як правило, комплексним, 'тобто охоплювати вміння та знання з кількох основних навчальних дисциплін, які реалізують кваліфікаційні вимоги, визначені освітньо-кваліфікаційною характеристикою.

Тестування є однією з найбільш технологічних форм проведення автоматизованого контролю з параметрами якості, якими можна управляти. В цьому аспекті жодна з відомих форм контролю знань студентів з тестуванням порівнятися не може.

РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ СТУДЕНТІВ

2.1 Характеристика тестового контролю

Тестовий контроль - це процедура визначення рівня підготовки фахівців у певні галузі знань, психологічного, фізичного та розумового стану, професійної придатності, обдарованості та інших якостей особи за допомогою системи спеціально підготовлених завдань.

В педагогічній практиці використовується два види тестів:

P тести досягнень, які призначені для з'ясування рівня засвоєння знань, умінь в процесі навчання, по завершенню вивчення теми, розділу або всієї навчальної дисципліни, при атестації студентів;

P тести інтелекту, які повинні з'ясувати стан мислення, пам'яті, уваги та інших характеристик психічного розвитку особи.

Тест професійної компетенції - це система контрольних завдань стандартизованої форми, орієнтованих на вимір і оцінку обсягу, повноти, системності, міцності та осмислення професійних знань, а також дієвості і самостійності умінь випускника вищого навчального закладу, які дозволяють спів ставити рівень його досягнень у процесі професійної підготовки з еталонними вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики до професійних умінь, які характеризують здібність і здатність випускника виконувати соціально-виробничі функції на певному рівні кваліфікації та кваліфікаційної спеціалізації в конкретній сфері праці.

Тестові іспити є об'єктивним засобом, що використовується повноважними
державними органами (Міносвіти, галузевими міністерствами, іншими установами) з метою визначення освітньо-кваліфікаційного рівня професійної підготовки кандидата на одержання державного документа про успішне завершення підготовки і засвідчує той факт, що він володіє знаннями, навичками та уміннями, що відповідають, принаймі, положенням Державних стандартів вищої освіти, і здатний виконувати передбачені цим документом соціально-виробничі функції.

Тестові іспити є об'єктивним засобом, що використовується повноважними державними органами (Міносвіти, галузевими міністерствами) з метою визначення освітньо-кваліфікаційного рівня професійної підготовки кандидата на одержання державного документа про успішне завершення підготовки і засвідчує той факт, що він володіє знаннями, навичками та уміннями, що відповідають, положенням, Державних стандартів вищої освіти, і здатний виконувати передбачені цим документом соціально - виробничі функції.

Для проведення активних опитувань розробляються картки з тестами. Від того, настільки методично правильно вони будуть складені, залежить успіх опитування, тобто чи стане він елементом активного навчання, чи просто перетвориться на засіб нагромадження оцінок.

Перевагами тестового контролю являється:

> об'єктивність, простота та формалізованість процедури визначення оцінки якості підготовки;

чіткість та однозначність формування умов тестових завдань;

рівні вимоги до знань та умінь фахівця шляхом використання в тесті завдань однакової складності;

забезпечення необхідної повноти, охоплення знань та умінь, що контролю під час перевірки;

одночасність перевірки всього складу студентів;

можливість багаторазового повторення умов перевірки для з'ясування змін у рівні підготовки.

Недоліки тестів полягають у тому, що:

розробка тестів вимагає багато часу і зусиль;

деякі тести припускають можливість угадування;

тести є максимально об'єктивними лише в груповому застосуванні.

Метою тестового іспиту є визначення рівня професійної компетенції особи, що екзаменується, який можна поширити з умінь, завдання по яких були включені до тесту, па більш широку сферу професійної діяльності фахівця певного спрямування.

Вирішуючи, які уміння повинні контролюватися за допомогою конкретного тесту, розроблювачу необхідно пам'ятати, що рівень підготовки, визначений за результатами виконання тесту, є основою для загальної оцінки професійної компетенції. Тому для тестового іспиту вибираються важливі професійні уміння.

Від якості і відбору умінь, що контролюватимуться за допомогою тесту, в значній мірі залежить достовірність і точність отриманої оцінки професійних знань і умінь особи, що екзаменується. Якщо вибірка перепрезентативна, то результати іспиту будуть недостовірними і не відображають дійсний рівень професійної компетенції в конкретній сфері професійної діяльності.

Найкращою структурою для умов тестових завдань є професійні ситуації.

Залежно від завдання контролю опис ситуацій може бути коротким, але досить повним, надає можливість особі, що контролюється, отримати необхідну інформацію.

Однією з переваг використання професійних ситуацій при формуванні змісту тестових завдань є те, що вони допомагають оцінити застосування знань на практиці. Всі тестові завдання професійної компетенції повинні вимагати від студента уміння застосовувати певні знання з конкретної предметної сфери.

Робота із створення тестів поділяється на наступні етапи:

Визначення змісту тестового завдання у вигляді переліку умінь якими повинен володіти фахівець певної кваліфікації.

Створення системи тестових завдань, що дозволяють перевірити та оцінити наявність у студента умінь, що визначені в освітньо-кваліфікаційній характеристиці з певного напрямку підготовки.

Комплектування тестів для конкретних видів перевірки відповідно до їх дидактичної мети та часу, передбаченого для їх проведення.

4. Експертна та досвідна перевірка якості складених тестів та їх наступне доопрацювання.

Якісний тест має відповідати таким вимогам: валідність; надійність; простота.

Найбільш важливою з них с валідність. Валідність тесту означає, їдо за його допомогою вимірюється саме ті знання, уміння та навики, для оцінки яких він призначений. Валідність тесту оцінюється за трьома характеристиками:

функціональність, яка означає, що дії студентів при виконанні тестових завдань, повинні співпадати за більшістю показників з тими, які повинні контролюватися за їх допомогою;

змістовність - для виконання тесту студент повинен використовувати знання саме того навчального матеріалу, засвоєння якого перевіряється за його допомогою;

інформація, отримала при аналізі результатів виконання тесту, повинна містити достовірні дані для визначення змісту та прогнозування результатів наступної роботи.

Надійність тесту полягає в тому, що отримана, при наступному виконанні тесту одним і тим самим студентом, Інформація повинна давати практично однакові результати.

Простота тесту - це чіткість та розуміння для кожного формулювання та відповідність можливостям студентів.

Існують/такі загальні вимоїн до контролюючих тестових завдань:

1. Належність до предметної сфери (предметна чистота).

Для забезпечення предметної чистоти тестових завдань, зміст, не буде перевірятись в процесі тестування, повинен бути добре впорядкований, забезпечуючи системність за ознаками: обсягом інформації, рівнем засвоєння, структурою знань. Стислість тестового завдання:

а)зміст - тестового завдання повинен бути обмеженим 7-+ 2 порціями інформації, тому що її короткочасній пам'яті людина може утримувати саме таку - кількість інформації, що безпосередньо доступна для переробки та ухвалення рішення;

б) формулювання змісту тестового завдання повинно забезпечувати його засвоєння студентом після першого читання.

2. Якість і чіткість:

а)тестове завдання повинно бути семантично осмисленим. Тому воно завжди конструюється у вигляді ствердження, а не питання;

б)на перше місце у тестовому завданні ставиться ядро визначення поняття в природній будові мови.

3. Конкретність.

У змісті завдання не повинно бути суперечливих тверджень.

Суперечливість - одна з ознак нелогічності мислення людини, яка полягає в тому, ідо в одному і тому ж міркуванні про той самий час і тому самому відношенні, висловлюються протилежні, або суперечливі твердження, що виключають один одного.

4. Стислість за часом:

а)загальний час па виконання одного завдання-- не більше 1 хв.;

б)уникати громіздких обчислень при тестуванні - застосовувати тільки усний рахунок. 5. Наявність міри складності тестового завдання.

Тестове завдання повинно мати визначену певну міру трудності:

апріорну, визначену експертами (при конструюванні);

емпіричну, оцінювану за результатами пілотажного експерименту на репрезентативні вибірці випускників (критерій істини).

При підготовці тестових завдань важливе значення має правильний вибір типу завдань, який буде використовуватися при перевірці знань того чи іншого об'єкта вивчення. Вибір типу тестового завдання визначається характером структурних компонентів умінь, що є об'єктом контролю.

Коли контролюються знання досить простих одно факторних об'єктів або ситуації, використовуються одно вибіркові завдання або завдання на доповнення.

При перевірці знань про об'єкти контролю, що мають декілька складових частин, властивостей, характеристик необхідно застосовувати багато вибіркові завдання або завдання па перелік.

Під час контролю знань процесу роботи або технології, коли є потреба з'ясувати не тільки знання складових частин або - технологічних операцій, але й послідовність їх взаємодії чи виконання, доцільно використовувати завдання на відновлення послідовності.

В тих випадках, коли бажано перевіряти уміння проводити порівняльну характеристику декількох об'єктів або складових частин одного об'єкта за певним переліком параметрів доцільно застосовувати багато алфавітні завдання.

Для вибору типу тестових завдань необхідно враховувати дидактичне значення наявності відповідей або їх елементів у завданнях з наданими відповідями. Значна група педагогів оцінює наявність відповідей як негативний фактор, як підказ, що полегшує дії студентів, спрощуючи дидактичну задачу в порівнянні із завданнями з вільним складанням відповіді.

Цс ствердження безумовно вірне в тих випадках, коли студент повинен згадати та назвати назву одного або точно визначеної кількості об'єктів або їх властивостей.

У випадках, коли при виконанні завдання працює тільки пам'ять студента, наявність відповіді полегшує завдання, тому в таких ситуаціях доцільно використовувати відкриті завдання.

При вирішенні зовні аналогічного завдання, коли студент повинен вибирати за вказаною ознакою один чи декілька предметів чи рис з наведеного переліку, наявність відповідей не має значення в тому випадку, коли складові переліку йому безумовно відомі.

Завдання з наданими відповідями доцільно використовувати якщо:

наявний перелік відповідей визначає та обмежує коло об'єктів, які повинні аналізуватись при підготовці відповіді;

студент безумовно знає назви об'єктів, складових частин або властивостей, що наведені в переліку можливих відповідей;

наведені відповіді є природною складовою частиною змісту завдань, без наявності яких він не має сенсу;

> об'єктом контролю є не стільки правильність вибору складових частин пристрою або технологічних операцій, скільки послідовність їх взаємодії чи виконання.

Тестові завдання з вільним складанням відповідей можуть мати вигляд:

1. Ствердження, вислову, речення, в якому зроблено один або декілька пропусків, які студент під час відповіді повинен заповнювати вписуючи слова, умовні позначення, цифри або формули. Такі завдання називають завданнями на доповнення.

Для забезпечення однозначності сприйняття змісту тестового завдання студентом, запобігання розбіжностям у змісті та формі відповіді необхідно особливу увагу приділяти формулюванню умови завдання. Умова тестового завдання повинна бути викладена максимально чітко та конкретно і вимагати, щоб відповіді, була короткою, компактною, стислою.