Засоби фізичного виховання
Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання, їх зміст, форма, застосування. Фактори, що визначають вплив фізичних вправ на організм учнів. Поняття про техніку рухових дій, її компоненти. Можливості використання основних групп гімнастичних вправ.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.09.2010 |
| Размер файла | 38,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
29
ЗМІСТ
- Вступ
- Розділ 1. Засоби фізичного виховання
- 1.1 Визначення поняття
- 1.2 Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання
- 1.3 Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів
- 1.4 Зміст і форма фізичних вправ
- 1.5 Гімнастика - як один із засобів фізичного виховання
- Розділ 2. Застосування засобів фізичного виховання
- 2.1. Загальні поняття про техніку рухових дій
- 2.2 Компоненти техніки фізичних вправ
- 2.3 Можливості використання основних групп гімнастичних вправ
- Висновки
- Список літератури
Вступ
Актуальність. Виключно важливі завдання з підготовки підростаючого покоління до оволодіння технікою спортивних рухів покладаються на вчителя физичної культури. Досить важливим питанням якісної підготовки учнів з оволодіння даною технікою є якість методичної підготовки занять вчителем фізичної культури.
Мета дослідження: розглянути в чому полягають позитивний та негативний педагоігчний еферт від навчання техніці рухів.
Робоча гіпотеза: зміст та характер діяльності кожного учителя визначається його професійною підготовленістю та знаннями з техніки руховий дій, що виявляється у ефективності освоєння учнями даної техніки.
Завдання дослідження:
Розкрити зміст та особливості навчання техніці спортивних рухів.
Охарактеризувати педагогічний ефект навчання техніці спортивних рухів.
Охарактеризувати позитивні та негативні фактори при навчання рухових дій.
З`ясувати можливості усунення негативних факторів.
Мета та організація дослідження.
Аналіз наукової і науково-методичної літератури.
Анкетування.
Педагогічне спостереження.
Аналіз та обробка результатів.
На захист виносяться: результати аналізу та осмислення факторів позитивності та негативності педагогічного ефекту при навчанні техніці рухів в роботі вчителя фізичної культури.
Наукова новизна. У результаті проведеного дослідження визначені значення і місце в системі формування позитивного ефекту від навчання техніці рухів має раціональна організація навчальної діяльності на уроці фізичної культури.
Практична значимість. Матеріали роботи можуть бути використані при розробці програм з курсу спортивного удосконалювання. Рухові дії -- це чудовий матеріал для вивчення і демонстрації загальних принципів і прийомів навчання. Навчання про планомірне, поетапне формування дій можна розглядати як продовження теорії Н.А. Бернштейна убік подальшої розшифровки високих регуляторів руху.
Розділ 1. Засоби фізичного виховання
1.1 Визначення поняття
Визначивши мету і завдання будь-якої діяльності, її суб'єкти підбирають адекватні засоби їх вирішення.
Знання засобів фізичного виховання дозволить вчителю обирати найефективніші з них і розробляти нові відповідно до конкретно поставлених педагогічних завдань.
Для національної системи фізичного виховання характерний цілий комплекс засобів. При цьому основним засобом вирішення завдань фізичного виховання і досягнення його мети є рухова активність людини (фізичні вправи, народні ігри і забави, військові, побутові та професійні дії (якщо вони виконуються за відповідною програмою).
Допоміжним засобом є оздоровчі сили природи (сонце, повітря, вода, земля) та гігієнічні фактори (режим дня і харчування, дотримання правил особистої та громадської гігієни тощо).
Найвищої ефективності фізичного виховання можна досягнути за умови комплексного використання засобів, тобто, рухова активність повинна здійснюватись здебільшого за сприятливих природних умов і при незаперечному дотриманні правил особистої гігієни.
Рухова активність людини передбачає виконання окремих рухів, рухових дій та цілісної рухової діяльності.
Рух -- це моторна функція організму, що виражається у зміні положень тіла або окремих його частин. Розрізняють вроджені і довільні рухи. Для останніх характерні такі ознаки:
* вони завжди є функцією свідомості;
* засвоюються у процесі життєдіяльності, включаючи і процес навчання;
* навчання рухів підвищує ступінь їх підпорядкованості волі людини.
Окремі рухи є складовими частинами рухових дій. За допомогою кількох логічно пов'язаних між собою рухів можна виконувати бажану рухову дію, спрямовану на вирішення певного рухового завдання. Наприклад, певна послідовність рухів ногами, руками, тулубом, головою дозволить учневі виконати підйом розгином, стрибок у довжину, висоту, закинути м'яч у ворота (чи у кошик) тощо.
Отже, руховою дією називають певну цілеспрямовану систему рухів, сформовану для вирішення конкретного рухового завдання.
Рухова дія формується на основі знань, попереднього рухового досвіду, фізичних якостей, засвоєння раціонального способу її виконання шляхом багаторазового повторення.
Поєднання декількох специфічних рухових дій називають руховою діяльністю. Наприклад, оволодівши подачею, прийомом і передачею м'яча, нападаючим ударом, блокуванням, переміщенням тощо, можна підготуватись до гри у волейбол.
1.2 Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання
Фізичними вправами називаються лише ті рухові дії, які спрямовані на вирішення завдань фізичного виховання і підпорядковані його закономірностям.
Засобом фізичного виховання і навіть предметом змагальної діяльності є спортивна ходьба. Нею може стати і звичайна ходьба на роботу. Але це трапиться лише за умов, якщо ЇЇ тривалість буде не менша 25-30 хв, а інтенсивність роботи по ЧСС -- 140-160 уд/хв.
Отже, звичайна побутова ходьба набуває значення адекватного засобу фізичного виховання лише тоді, коли позитивно впливає на функції організму, його оздоровлення, викликає зрушення у розвитку витривалості і працездатності.
Це стосується і інших рухових дій, які виникли спочатку у сфері побуту чи праці, а потім відповідно видозмінювались і ставали засобом фізичного виховання (біг, подолання перешкод, метання, плавання, піднімання вантажів, боротьба тощо).
Таким чином, оптимально організовані військові і побутові рухові дії, фізична праця, особливо за сприятливих умов зовнішнього середовища (в лісі, парку, полі, саду, на березі річки) і з відповідним дозуванням навантажень, можуть давати ефект, який очікують від фізичного виховання. Проте трудові, бонові і побутові рухові дії не можуть ототожнюватися з фізичними вправами.
Слово "фізична" віддзеркалює характер виконуваної роботи (відрізняється, наприклад, від розумової), що зовнішньо проявляється у вигляді переміщень тіла людини і його частин у просторі і часі.
Але це слово виражає лише залежність виконуваних дій від функцій нервово-м'язового апарату, а, отже, лише переважний вплив на фізичну сферу організму. В дійсності виконання фізичних вправ -- це вольовий акт, який є функцією свідомості і впливає на людину загалом, на її духовну сферу, естетичні почуття, характер, соціальну активність. Звідси особлива цінність
фізичних вправ для виховання підростаючого покоління як засобу формування фізичної культури учнів (складової загальної культури особистості), оволодіння ним методами І формами індивідуальної рухової діяльності для власного духовного і фізичного вдосконалення. Це особливо важливо в умовах переходу до ринкових форм господарювання, де фізичні вправи, а, отже, фізичний розвиток і фізична підготовленість набувають особливого значення як джерело здоров'я, виховання активної, творчої особистості, здатної приймати рішення і реалізовувати їх у процесі життєдіяльності. Адже у процесі виконання фізичних вправ моделюються І віддзеркалюються людські взаємовідносини, і в цьому контексті вони є засобом формування особистості, її свідомості І культури. Без рухових дій не розгортаються психічні процеси, які, сформувавшись, керують руховою сферою людини і вдосконалюють її.
Слово "вправа" означає спрямовану повторюваність дії з метою впливу на фізичні і психічні властивості людини та вдосконалення якості її виконання.
Фізичні вправи у своєму розвитку пройшли три стадії. На першій стадії в якості фізичних вправ виступали військові і побутові (здебільшого мисливські) рухові дії. На другому етапі (у зв'язку з появою змагань) окремі елементи цих комплексних дій почали використовуватись як предмет порівняння сили атлетів. Так з'явились біг, стрибки, метання, плавання, подолання перешкод, вправи з вантажами тощо. Ці фізичні вправи, із зрозумілих причин, одержали назву природних. Нарешті, на третьому етапі появились аналітичні фізичні вправи, за допомогою яких можна впливати на окремі функції організму, м'язові групи і навіть м'язи. Ці вправи спеціально придумують. Окремими вправами арсенал засобів фізичного виховання поповнюється і на сучасному етапі.
Найвища результативність фізичного виховання досягається при використанні всієї системи засобів, проте значимість кожної групи засобів неоднакова. Найбільша питома вага у вирішенні завдань навчання і виховання належить фізичним вправам. Це обумовлено низкою причин, серед яких:
* фізичні вправи, на відміну від інших рухових дій, виконуються відповідно до закономірностей фізичного виховання;
* фізичні вправи (як система рухів) виражають думки й емоції людини, її активність, ставлення до навколишнього середовища, а отже, впливають на фізичну і духовну сферу особи;
* фізичні вправи - один із способів передачі суспільно-історичного досвіду в цілому і в галузі фізичного виховання зокрема, а це робить їх потужним засобом виховання;
* фізичні вправи впливають не тільки на морфо-функціональний стан організму, але і на психічний стан особи;
* фізичні вправи є предметом навчання у фізичному вихованні з метою використання у процесі самовдосконалення. Іншими словами, вони "спрямовані на себе", тоді як інші рухові дії спрямовані на предмет виробничої діяльності;
* фізичні вправи задовільняють природну потребу людини в руховій діяльності.
Тільки комплексна система фізичних вправ забезпечує можливість для розвитку всіх органів і систем організму людини в оптимальному співвідношенні.
1.3 Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів
У практиці фізичного виховання можна спостерігати, коли одні і ті ж вправи дають різні ефекти, а різні фізичні вправи можуть привести до однакових результатів. Аналіз цих явищ показує, що ефективність фізичного виховання залежить не лише від фізичних вправ, які використовуються, але й від тих факторів, які супроводжують їх виконання, тому знання факторів, які визначають вплив фізичних вправ на організм учнів, дозволить підвищити рівень керованості педагогічним процесом і, як наслідок, посилити його ефективність. Таких факторів є багато, але всі вони можуть бути об'єднані в чотири великі групи.
До першої групи відносяться індивідуальні особливості учнів, їх моральні, вольові й інтелектуальні якості; тип нервової діяльності; рівень знань, умінь і навичок; фізичний розвиток і підготовленість; стан здоров'я; інтерес до занять, активність; любов до праці тощо.
Другу групу складають особливості самих вправ, їх характер, складність і трудність; новизна й емоційність. Залежно від характеру вправи можуть впливати на різні якості, м'язові групи, вирішувати різні завдання (підготовчі, підвідні). Сила впливу вправ визначається і їх структурною складністю та фізичною трудністю. Немаловажне значення має новизна вправ: якщо рухова дія використовується тривалий час без змін, то учні адаптуються до неї, і вона перестає сприяти розвитку і вдосконаленню функцій організму.
Велике значення має емоційний стан учнів при виконанні вправ. Вчитель повинен прагнути до забезпечення оптимального емоційного стану учнів. Відомо, Що надмірно високий чи низький емоційний настрій дітей гальмує не тільки процес засвоєння техніки фізичних вправ, але й розвиток фізичних якостей.
Третя група факторів включає зовнішні умови виконання вправ (місце проведення, кліматичні, метеорологічні і санітарно-гігієнічні умови, стан матеріально-технічної бази, рельєф місцевості).
У різних клімато-географічних зонах (вологість повітря, високогір'я, температурні режими); за певних метеорологічних умов (холод і спека, атмосферний тиск, вітер) виконання однієї і тієї ж вправи викличе різні реакції організму учнів. Це стосується і матеріально-технічних умов виконання вправ, рельєфу місцевості тощо. Наприклад, біг по жорсткій чи пружній доріжці, вгору чи згори, по піску, у воді і снігу по-різному вплине на функціональні можливості, процес засвоєння техніки.
Четверту групу факторів, що визначають вплив фізичних вправ, представляють дії вчителя щодо раціональної побудови процесу фізичного виховання. Як суб'єкт цього процесу, вчитель зобов'язаний пізнати його закономірності, психологічні, фізіологічні і біохімічні реакції на виконання фізичних вправ. Це дозволить йому регулювати фізичні навантаження, враховувати післядії попередньо виконаних вправ, реалізувати принципи розвиваючого навчання, індивідуалізувати його.
Забезпечуючи високу результативність фізичного виховання, вчитель, з одного боку, повинен враховувати ці фактори, з іншого, -- використовувати їх для вирішення конкретних педагогічних завдань.
1.4 Зміст і форма фізичних вправ
У практиці фізичного виховання використовується велика кількість різноманітних фізичних вправ, які відрізняються між собою як за формою, так і за змістом.
Зміст фізичної вправи утворюють, з одного боку, всі ті рухи й операції, які входять до тої чи іншої вправи, і, з другого,-- ті складні і багатогранні процеси, які відбуваються в організмі під час виконання вправи. Вони можуть розглядатись у багатьох аспектах: психологічному, фізіологічному, біомеханічному, біохімічному та ін.
У психолого-педагогічному аспекті фізичні вправи розглядаються як довільні рухи, які виконуються свідомо і спрямовані на досягнення конкретного результату (ефекту) відповідно до конкретних завдань фізичного виховання. Виконання фізичних вправ тісно пов'язане з активною розумовою діяльністю, спрямованою на визначення способу дії, оцінку умов її виконання, керування рухами, мобілізацію вольових зусиль, емоцій та інших психологічних процесів.
За фізіологічним впливом фізичні вправи характеризуються переходом організму на підвищений рівень функціональної активності порівняно зі станом спокою. Діапазон цих змін залежить від особливостей вправи і може бути значним. Легенева вентиляція, наприклад, може зростати у ЗО і більше разів, споживання кисню -- у 20 і більше разів, хвилинний об'єм крові -- в 10 і більше разів. Відповідно збільшуються об'єм та інтенсивність метаболічних, дисиміляційних і асиміляційних процесів в організмі.
Паралельно в організмі протікають біохімічні процеси, які визначають якісні зміни в організмі (що виражається, наприклад, у збільшенні м'язової маси, підвищенні вмісту в м'язах креатинфосфату тощо).
Психологічні, фізіологічні і біохімічні зміни в організмі відбуваються на тлі біомеханічних процесів, які характеризуються переміщенням тіла й окремих його частин у просторі та відносно одна одної і визначають форму фізичних вправ.
Форма фізичної вправи являє собою її внутрішню і зовнішню структури.
Внутрішня структура фізичної вправи характеризується взаємодією тих процесів, які відбуваються в організмі під час виконання тої чи іншої вправи. При виконанні, наприклад, таких різних за змістом вправ, як біг і піднімання штанги, процеси нервово-м'язової координації, взаємодія моторних і вегетативних функцій, а також співвідношення енергетичних процесів (аеробних і анаеробних) будуть суттєво відрізнятись.
Зовнішня структура фізичної вправи -- це її видима сторона, яка характеризується співвідношенням просторових, часових і динамічних параметрів руху.
Форма і зміст фізичної вправи органічно взаємопов'язані, причому зміст -- визначальна і динамічніша сторона, яка відіграє провідну роль щодо форми. Для того, щоб досягти успіху у виконанні тієї чи іншої вправи, необхідно, насамперед, засвоїти її змістовну сторону, створивши необхідні умови для розвитку силових, швидкісних та інших рухових здібностей, від прояву яких вирішальною мірою залежить результат даної вправи. Зі зміною елементів змісту вправи змінюється і її форма. Так, наприклад, збільшуючи потужність, швидкість рухів або витривалість, ми впливаємо на амплітуду рухів, співвідношення опорних і без опорних фаз та інші ознаки форми вправи.
Зі свого боку і форма впливає на зміст. Недосконала форма фізичної вправи заважає максимальному виявленню функціональних можливостей і, навпаки, досконала форма сприяє найефективнішій реалізації фізичних здібностей. Доведено, наприклад, що при одній і тій же швидкості пересування на лижах людина, яка досконало володіє раціональною технікою лижного бігу, витрачає енергії на 10-20 % менше, ніж та, в якої ця техніка менш досконала.
Таким чином, зміст і форма фізичної вправи нерозривні між собою: вони знаходяться у постійному діалектичному взаємозв'язку.
1.5 Гімнастика - як один із засобів фізичного виховання
Гімнастика - один із засобів фізичного виховання - являє собою сукупність спеціально відібраних фізичних вправ для впливу на організм людини, щоб змінювати її здоров'я і моральні якості, а також усувати фізичні вади.
До характерних особливостей гімнастики належать: різноманітність вправ - від найпростіших, елементарних, до складних, комбінованих, у тому числі штучних вправ без спортивних приладів, з приладами і на приладах; різнобічний вплив на організм; можливість відносно точного регулювання фізичного навантаження на організм гімнастів. Виконання гімнастичних вправ відрізняється не тільки точністю, а й красою й виразністю.
Гімнастика є невід'ємною складовою частиною обов'язкових програм з фізичного виховання дітей дошкільного віку, учнів загальноосвітніх шкіл і училищ трудових ресурсів, студентів спеціальних середніх і вищих навчальних закладів.
Широкі можливості застосування гімнастики і велика різноманітність вправ привела до створення таких відносно самостійних її видів:
1. основна гімнастика, та її різновид - гігієнічна гімнастика;
2. спортивна гімнастика;
3. акробатика;
4. художня гімнастика;
5. допоміжна гімнастика, до якої входять спортивно-допоміжна гімнастика, виробнича і лікувальна.
Основана гімнастика спрямована на зміцнення здоров'я, на загальний розвиток і загартування організму та підвищення працездатності організму людини. Засоби основної гімнастики забезпечують формування і удосконалення рухових навичок, а також уміння доцільно застосовувати набуті навички в практичній діяльності.
У цьому виді гімнастики застосовуються найрізноманітніші вправи: стройові, порядкові, для загального розвитку, вільні, прикладні, на спортивних приладах, опорні служби, прості акробатичні, художньої гімнастики і рухові ігри.
Гігієнічна гімнастика сприяє зміцненню здоров'я і загартування організму, поліпшує розвиток і працездатність людини. Заняття нею розвивають організаційні і дисциплінарні вміння і навички. Гігієнічна гімнастика мусить стати невід'ємною частиною побуту всіх громадян; її вправи прості, доступні для людей різного віку з різною підготовленістю.
При доборі вправ гігієнічної гімнастики мають на меті поліпшення дихання, кровообігу, обміну речовин, зміцнення нервово-м'язового апарату.
Спортивна гімнастика забезпечує фізичний розвиток фізкультурників у поєднанні із зростанням спортивної майстерності виконання складних гімнастичних вправ, яка досягається внаслідок поступового їх ускладнення.
Основою для навчання роботи з спортивної гімнастики є дина класифікаційна програма, з якою проводять гімнастичні заняття. Згідно з її вимогами, всі вправи виконувати з дотриманням принципу поступового наростання труднощів; від вправ, доступних гімнастам-початківцям, до вправ, що під силу тільки спортсменам вищих розрядів.
До класифікаційної програми і програми змагань з спортивної гімнастики входять такі види вправ:
а.) для чоловіків - вільні вправи, вправи на перекладені, брусах, кільцях, коні з ручками і стрибки;
б.) для жінок - вільні вправи, вправи на брусах, в рівновазі і стрибки.
Акробатика має ті самі завдання і спрямування, що і спортивна гімнастика, але відрізняється від неї своєрідністю вправ. Специфічними вправами є перекиди, перекати, перевороти, мости, стойки, піраміди.
Акробатичні вправи виконуються індивідуально, парами і групами, без спортивних приладів. З акробатики також є класифікаційна програма і проводяться змагання.
Художня гімнастика - особливий вид гімнастики, в якому одночасно з загальним фізичним вихованням здійснюється і виховання естетичне.
Разом з тим художня гімнастика подібна до спортивної та акробатики, має своє спортивне спрямування і певну специфіку. Художньою гімнастикою займаються лише жінки. В цьому виді гімнастики застосовують як спеціальні вправи, так і для загального розвитку, а також акробатичні.
Своєрідністю художньої гімнастики є тісний зв'язок з музикою і танцями, які посилюють виразність виконання вправ, підвищують емоційний вплив на гімнасток і сприяють розвитку почуття ритму.
Допоміжна гімнастика має кілька різновидів: спортивно-допоміжна, виробнича, лікувальна.
Спортивно-допоміжна гімнастика набула широкого застосування у навчально-тренувальних заняттях. Її метою є загальна фізична підготовка і удосконалення певних фізичних якостей. Це досягається добором спеціальних вправ для тренування спортсменів: боксерів, гімнастів, футболістів. Основна мета виробничої гімнастики - зміцнення роботи робітників і підвищення продуктивності праці. Найбільш поширені дві форми виробничої гімнастики:
1. гімнастика перед роботою;
2. фізкультурні паузи, які проводяться під час організованих протягом робочого дня спеціальних перерв для боротьби з втомою та підвищенням працездатності.
Лікувальна гімнастика є основним засобом лікувальної фізичної культури. Її завдання - відновленню здоров'я і працездатності людей. Вона широко увійшла в практику роботи лікувальних і лікувально-профілактичних закладів.
У лікувальній гімнастиці застосовується вправи, які впливають як на весь організм людини, так і на окремі його частини.
Спорт - могутній засіб фізичного виховання, в якому завдання - зміцнення здоров'я, розвитку фізичної сили і рухових функцій людини тісно поєднуються з досягненням високих результатів в окремих видах фізичних вправ.
Специфікою особливістю спорту порівняно з іншими засобами фізичного виховання є спортивні змагання. Вони служать для перевірки стану спортивної роботи, виявлення кращих технічних результатів і поширення передового досвіду. В той же час спортивні змагання стимулюють дальше оволодіння спортивною технікою та удосконалення її є одним з ефективних засобів залучення широких мас трудящих до знань фізичною культурою.
Спорт - дійшов засіб агітації і пропаганди. Спортивні змагання, показові виступи майстрів спорту, масові гімнастичні вправи спортсменів виховують любов до спорту, примножують ряди його прихильників. Ігри є одним з найпоширеніших засобів фізичного виховання і являють собою свідому, активну та індивідуальну діяльність людей, спрямовану на досягнення умовної мети , добровільно встановленої гравцями.
Розрізняють ігри рухливі і спортивні.
До рухливих належать ігри, метою яких є загальний фізичний розвиток без спеціальної підготовки.
До спортивних належать ігри, які мають всі характерні ознаки спорту, вони потребують підготовки і спортивного удосконалення гравців.
Регулярне проведення ігор у процесі фізичного виховання дітей та молоді сприяє формуванню в них основних рухових навичок, поліпшує діяльність організму, збільшує працездатність і зміцнює здоров'я.
Значну увагу приділяють іграм у школі. В початкових класах рухливі ігри є одним із основних засобів фізичного виховання дітей. Їх проводять на уроках фізичної культури, перервах, а також на заняттях груп і секцій фізкультурних колективів.
Під туризмом розуміють організоване короткочасні або тривалі подорожі, здійснюване для ознайомленням з рідним краєм, історичними і культурними пам'ятками і природними багатствами нашої Вітчизни, а також для розширення загального кругозору мандрівників.
Туризм є також одним із засобів всебічного фізичного розвитку, загартування організму і виховання витривалості, наполегливості та звички до похідного життя.
Велике значення туризму у вихованні і розвитку прикладних умінь і навичок: готування їжі, розпалення вогнища, встановлення намету, орієнтування на місцевості, користуванням картою, компасом.
Важливе значення має туризм для формування і розвитку високих моральних і вольових якостей, для організованості і дисциплінованості людей. Спільні мандрівки, колективні дії в у мовах похідного життя, переборення труднощів згуртовують туристів, розвивають почуття товариської взаємодопомоги.
Найбільш доступною і масовою формою туризму є туризм вихідного дня, тобто туринські походи у вільний від роботи або навчання день, з ночівлею або без неї.
Більш складною формою є багатоденні походи, які потребують тривалої і ґрунтовної підготовки туристів та необхідного спорядження. Такі походи проводять під час відпустки або канікул.
Серед засобів фізичного виховання важливе місце посідають природні фактори - сонячне проміння, повітря, вода, правильне використання яких зміцнює здоров'я і загартовує організм. Вони застосовуються у фізичному вихованні як супутні при заняттях фізичними вправами, а й інколи самостійно. Найбільш широко і організовано їх використовують у дитячих яслах і садках, у школах і навчальних закладах на промислових підприємствах, у парках, на стадіонах і водних станціях.
Додержання необхідних гігієнічних умов відіграє важливу роль у фізичному вихованні. До них належать твердий режим дня, під яким розуміють чіткий розпорядок усіх його компонентів, раціональний розподіл часу праці і відпочинку, сну і їжі. Такий режим дня, якщо його дотримуватися протягом тривалого (року) часу, сприяє зміцненню здоров'я людини, створює бадьорий, життєрадісний настрій і підвищує працездатність.
Точне додержання розпорядку дня виховує у людях такі цінні якості, як дисциплінарність, акуратність, організованість.
Для занять фізичними вправами необхідно забезпечити і ряд інших гігієнічних умов. Приміщення в яких проводять уроки чи секційні заняття , фізкультурні виступи і спортивні змагання, необхідно тримати у чистоті, підтримувати у них відповідну температуру і безперервний доступ свіжого повітря.
До гігієнічних умов належать і особиста гігієна фізкультурника, тобто сума всіх заходів, що забезпечують збереження здоров'я людини. Особливими умовами особистої гігієни є: чистота тіла і догляд за ним; чистота білизни, одягу, взуття, житла і робочого місця; акуратне використання предметів обстановки і особистого вжитку. До вимог особистої гігієни школярів входить також бережливе ставлення до книжок, зошитів, особистих і шкільних речей, правильна поведінка вдома, в школі, на вулиці і громадських приміщеннях.
Таким чином гігієнічні умови, що безпосередньо належать до процесу фізичного виховання і умови, які сприяють фізичному вихованню в органічному поєднанні є одним із важливих засобів фізичного виховання, поряд з фізичними вправами і природними факторами.
Розділ 2. Застосування засобів фізичного виховання
2.1 Загальні поняття про техніку рухових дій
У кожному довільному руховому акті є рухове завдання і спосіб, яким воно буде вирішуватись. Так, наприклад, стрибок у висоту можна здійснити з прямого і косого розбігу, відштовхуючись ближчою і дальшою від планки ногою. Співставляючи ці варіанти між собою, можна знайти більш або Менш ефективні способи. Ті способи виконання рухової дії, за допомогою яких рухове завдання вирішується з відносно більшою ефективністю, прийнято називати технікою фізичних вправ.
Техніка фізичних вправ постійно розвивається: удосконалюється звична техніка, іноді відмирають старі способи виконання вправ, народжуються нові. Процес цей зумовлений низкою причин:
* постійним зростанням вимог до рівня спортивних результатів;
* використанням наукових даних, які сприяють знаходженню більш досконалих способів виконання дій;
* виготовленням нового, досконалішого спортивного інвентаря та обладнання.
Водночас, на певному відтинку часу техніка виконання вправи лишається сталою і характеризується раціональною основою виконання, притаманною багатьом виконавцям, тому вона отримала назву "стандартна техніка".
Стандартна техніка не виключає можливості індивідуальних відхилень у деяких елементах виконання, зрозуміло, в межах, які не спотворюють основу дії. Індивідуалізація техніки здійснюється за двома напрямами: а) шляхом типової індивідуалізації, коли в межах стандартної техніки вносяться деякі зміни згідно з особливостями конституції тіла і фізичної підготовленості окремої групи учнів; б) шляхом персональної індивідуалізації, з урахуванням особливостей кожного учня.
2.2 Компоненти техніки фізичних вправ
Значення рухів, які входять до складу рухової дії, неоднакове, тому прийнято розрізняти основу техніки рухів, головну (визначальну) ланку і деталі [31].
Основа техніки рухів -- це сукупність тих ланок і рис структури рухів, які, безумовно, необхідні для вирішення рухового завдання у певний спосіб (почерговість прояву м'язових зусиль, основні моменти узгодженості рухів у просторі і за часом та ін.). Вилучення хоча б одного з цих компонентів або порушення співвідношення в даній сукупності рухів робить неможливим вирішення рухового завдання.
Визначальна ланка техніки -- це найважливіша частина способу вирішення рухового завдання. Наприклад, при стрибках у висоту з розбігу -- це відштовхування, поєднане із швидким і високим махом ногою; в метаннях -- фінальне зусилля; при підйомі розгином на гімнастичних снарядах -- своєчасне й енергійне розгинання в кульшових суглобах з наступним гальмуванням ніг та синхронним напруження м'язів рук. Виконання рухів, що складають визначальну ланку, зазвичай відбувається за порівняно короткий проміжок часу і вимагає максимальних м'язових зусиль.
Деталі техніки -- це другорядні особливості рухової дії, які не порушують її основного механізму. Деталі техніки можуть бути різними у різних виконавців і, здебільшого, залежать від їх індивідуальних особливостей (наприклад, відмінності у співвідношенні довжини і частоти кроку в бігу зумовлені відмінностями в довжині кінцівок; неоднакова глибина підсіду при підніманні штанги -- різним ступенем розвитку гнучкості та силових здібностей тощо) [31].
Необмірковане сліпе копіювання індивідуальної техніки відомих спортсменів може негативно позначитись на результатах виконання рухового завдання. У висококваліфікованих спортсменів техніка має високу стійкість і водночас гнучкість у пристосуванні до умов виконання. Наприклад, при повторному виконанні однієї і тієї ж рухової дії за однакових умов спостерігається схожість їх малюнка. А в несприятливих умовах (наприклад, в разі необхідності метнути диск проти вітру або розбігтися по слизькому ґрунті) спортсмен успішно виконує і це рухове завдання, попередньо внісши корективи в деталі виконання рухової дії, а інколи навіть і в основу техніки.
Рухи, що входять до складу рухової дії (фізичної вправи), виконуються у певній послідовності і їх можна умовно поділити на три фази: підготовчу, основну (або головну) і заключну. Всі три фази взаємопов'язані, протікають плавно і обумовлюють одна одну.
У підготовчій фазі -- створюються найсприятливіші умови для виконання рухів основної фази. Це досягається, наприклад, за допомогою виконання ряду послідовних рухів у вигляді розбігу, стрибка або обертових рухів, напрямок яких наближається до напрямку рухів в основній фазі. Але є рухові дії, підготовча фаза яких пов'язана з рухами, напрямок яких протилежний рухові в головній фазі. Наприклад, завдяки замаху в метаннях, опорних стрибках і ударних рухах розтягуються ті м'язи, які в головній фазі повинні сильно і швидко скоротитися. Ефективність такої підготовчої фази полягає і в тому, що вона сприяє збільшенню амплітуди робочого руху.
Рухи в основній фазі спрямовані безпосередньо на вирішення основного рухового завдання. З біодинамічної точки зору найважливішим у цій фазі є раціональне використання зусиль у потрібному місці, напрямку і в необхідний момент. Наприклад, передчасний активний робочий рух руки при плаванні кролем викличе піднімання тіла над водою і утворення хвиль.
У деяких ациклічних рухів може бути не одна, а декілька основних фаз: наприклад, у стрибках з жердиною -- відштовхування і вхід на жердину, перехід в упор з поворотом; у потрійному стрибку з розбігу -- три відштовхування [31].
Рухи в заключній фазі спрямовані на успішне завершення вправи і полягають у пасивному згасанні або активному гальмуванні рухової дії. Наприклад, біг після фінішу, утримуючі рухи після випуску предметів у метаннях, піднімання голови і розведення ніг вперед-назад в кінці оберту вперед в упорі верхи та ін.
2.3 Можливості використання основних групп гімнастичних вправ
Головне призначення гімнастичних вправ складається в реалізації мети в області фізичного виховання дитини. Цільова настанова системи визначає її спрямованість, особливості організації і функціонування.
Мета занять гімнастикою закономірно випливає з загальної мети виховання, що полягає у формуванні «нової людини, що гармонічно сполучить у собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість». Визначаючи основні риси і вимоги до всебічно розвитку особистості, формулюється тим самим і ціль фізичного виховання, а саме досягнення людьми в гармонії з духовними і моральними якостями фізичної досконалості.
Як було вже сказано, гімнастика як метод фізичного виховання має певні традиційні ознаки. До них належать сувора регламентованість навчального процесу за заздалегідь складеною програмою, певна послідовність у розучуванні гімнастичних вправ, наявність обов'язкової для всіх класифікаційної програми, обов'язкове додержання певної форми рухів, спеціальні вимоги для складання довільних вправ з усіх видів багатоборства, обов'язкових для всіх гімнастів. Ці ознаки становлять сутність гімнастики. Але, коли йдеться про методичні її особливості, то мають на увазі сукупність методичних прийомів, якими користуються для розв'язання поставлених завдань під час організації педагогічного процесу.
До методичних особливостей гімнастики належать:
1. Розчленоване оволодіння руховим апаратом, розчленоване навчання складних рухових дій і формування навичок. Використовуючи розчленований метод, складні рухові дії розкладають на окремі частини за смисловим принципом або біомеханічною доцільністю. Послідовне засвоєння руху по частинах створює міцну базу для свідомого оволодіння основами структури певної вправи, дає змогу зняти надмірне психологічне напруження під час навчання складних І ризикованих вправ, добитися досягнення високої технічної майстерності під час виконання окремих елементів. Добившись цього за допомогою розчленованого методу, переходять до цілісного виконання вправи і комбінації в цілому.
2. Застосування різноманітних фізичних вправ для найбільш ефективного розвитку певних якостей: сили, швидкості, гнучкості, спритності і витривалості.
3. Вибірковий вплив на окремі органи, системи і на організм у цілому. Завдання розв'язують, змінюючи вихідне положення, способи виконання вправи, кількість повторень. Це дає змогу впливати на окремі м'язові групи, на окремий суглоб і цілеспрямовано усувати недоліки у фізичній підготовці, розвивати рухові якості, яких не вистачає гімнасту для досягнення високої спортивної майстерності. Вибірковий вплив фізичних вправ широко застосовується в лікувальній гімнастиці.
4. Точне регулювання фізичного навантаження залежно від контингенту учнів (віку, статі, фізичної підготовленості, стану здоров'я тощо) за допомогою різноманітних методичних прийомів (зміною вихідних положень, кількістю повторень, інтенсивністю м'язового напруження, застосуванням обтяження тощо).
5. Гімнастика має необмежені можливості безперервного ускладнення вправ. Ускладнення є передумовою дальшого вдосконалення рухових здібностей організму. Цього досягають різними поєднаннями і комбінаціями вправ, що надає їм зовсім іншого якісного і кількісного виразу, внаслідок чого вони впливають на організм інакше.
6. Широке застосування музичного супроводу під час занять. Музика створюй позитивний емоційний фон, добрий настрій, бадьорить, виховує почуття ритму і пластичності рухів, допомагає досягти синхронності під час фронтального виконання вправ, підвищує працездатність та ін. Крім того, музика є дійовим засобом виховання 0 учнів відчуття краси рухів, пластичності і виразності.
Перелічені методичні особливості гімнастики дають змогу послідовно і гармонійно розвивати рухові здібності учнів, ефективно розв'язувати оздоровчі, освітні і виховні завдання фізичного виховання.
Як бачимо, гімнастика характеризується специфічним змістом, своєрідними фізичними вправами, методами їх застосування і особливими формами організації занять, про які докладніше мова буде йти далі. Гімнастичні вправи створювались і вдосконалювались протягом тривалого часу на основі наукових даних про фізичний розвиток людини. Особливістю більшості гімнастичних вправ є те, що вони спеціально створені для розв'язання певних педагогічних і оздоровчо-гігієнічних завдань. Ця особливість гімнастичних вправ дає змогу цілеспрямовано розвивати і вдосконалювати руховий апарат, сприяти швидкому оволодінню руховою координацією, розвитку потрібних рухових якостей. Арсенал гімнастичних вправ невичерпний і різноманітний. До нього входять усі анатомічно можливі і педагогічно корисні рухи.
До найтиповіших вправ, що становлять основу засобів гімнастики, належать вправи: загальнорозвиваючі, стройові, акробатичні, хореографічні, на гімнастичних приладах, стрибкові, з художньої гімнастики, прикладні (ходьба, біг, лазіння і перелізання, подолання перешкод, перенесення вантажу тощо).
Під час занять гімнастикою широко використовуються також різноманітні вправи, які не є типовими для гімнастики: рухливі і спортивні ігри, естафети, елементи танців, пересування на лижах, плавання та багато інших.
Гімнастичні вправи весь час кількісно збільшуються і вдосконалюються якісно; змінюється й вдосконалюється і стиль та манера їх виконання. Безперервно поповнюється арсенал гімнастичних вправ спортивного напряму (на гімнастичних приладах, акробатичних і з художньої гімнастики). На основі найновіших наукових досліджень про закони біомеханіки і структури фізичних вправ безперервно вдосконалюється техніка їх виконання.
У всіх видах гімнастики широко застосовуються фізичні вправи з використанням різноманітних приладів (гімнастичних лав, гімнастичної стінки, канатів, жердин, драбин, бумів тощо), а також вправи з предметами (гімнастичними палицями, булавами, гантелями, набивними м'ячами, скакалками, амортизаторами тощо).
Щоб полегшити вибір гімнастичних вправ для розв'язання тих чи інших завдань, їх умовно поділяють на такі групи:
1. Вправи для загального розвитку рапсових якостей і функціональних можливостей організму. Це -- вправи стройові і загальнорозвиваючі, вправи з використанням приладів масового типу та різноманітних предметів, рухливі і спортивні ігри, естафети, подолання перешкод, піднімання та перенесення вантажу тощо.
2. Вправи для формування життєво потрібних навичок і вмінь {різноманітні варіанти ходьби і бігу, лазіння і перелізання, подолання перешкод, перенесення вантажу тощо).
3. Вправи для розв'язання завдань спеціалізованого вдосконалення рухових якостей і здібностей, оволодіння технічною майстерністю, виховання моральних і вольових якостей гімнаста. До цієї групи головним чином належать вправи, що становлять зміст спортивних видів гімнастики (вправи на гімнастичних приладах, вільні рухи, опорні стрибки, акробатичні вправи і вправи з художньої гімнастики).
Залежно від поставленої мети і методичного оформлення за допомогою тих самих гімнастичних вправ можна розв'язувати різні педагогічні або оздоровчо-гігієнічні завдання. Наприклад, в одному випадку лазіння по канату в два або три прийоми може бути елементом навчання цих способів лазіння, а в іншому це лазіння використовується для розвитку сили або швидкісно-силових якостей Якщо лазіння виконують у повільному темпі, то в основному розвивається сила, а якщо виконують його швидко, ТО розвиваються швидкісно-силові якості.
Висновки
Стандартна техніка не виключає можливості індивідуальних відхилень у деяких елементах виконання, зрозуміло, в межах, які не спотворюють основу дії. Індивідуалізація техніки здійснюється за двома напрямами:
а) шляхом типової індивідуалізації, коли в межах стандартної техніки вносяться деякі зміни згідно з особливостями конституції тіла і фізичної підготовленості окремої групи учнів;
б) шляхом персональної індивідуалізації, з урахуванням особливостей кожного учня.
Основними засобами фізичного виховання є: фізичні вправи, які застосовуються в різних випадках спорту, ігор, туризму; природні фактори (повітря, сонце, вода); гігієнічні умови праці і побуту.
Фізичні вправи - це усвідомлені рухові дії, спеціально розроблені для розв'язання завдань фізичного виховання.
Різноманітні фізичні вправи широко застосовуються у вихованні дітей і юнацтва. Це викликає потребу вивчення впливу фізичних вправ на організм, наукового підходу до їх добору і використання фізичних вправ, бо тільки тоді їх ефективність буде найбільша і відповідатиме основній меті запровадження фізичної культури в нашій країні.
Список літератури
Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения.-- М.: Прогресс, 1980.
Ашмарин Б.А. Особенности обучения в физическом воспитании. -- В кн.: Теория и методика физ. воспитания/Под ред. Б.А. Ашмарчна. М., 1979.
Белинович В.В. Обучение в физическом воспитании.--М.: ФиС, 1958.
Бернштейн Н.А. Физиология движений.-- В кн. Физиология труда. М., 1934.
Боген М.М. Задачи обучения двигательным действиям. -- Теория и практика физической культуры, 1981, № 3.
Боген М.М. Спортивная техника как предмет обучения.-- Теория и практика физической культуры, 1981, № 7.
Вишнева Л.В. Цель деятельности и освоение двигательных действий. -- Физическая культура в школе, 1979, № 9.
Вяткин Б.А. Темперамент и спортивная деятельность. -- Физическая культура в школе, 1980, № 8.
Гандельсман А.Б., Смирнов К.М., Физиологические основы спортивной тренировки. -- М.: ФиС, 1970.
Гордеева Н.Д., Зинченко В. П. Функциональная структура действия. -- М.: Изд-во МГУ, 1982.
Гранит Р. Основы регуляции двивжений.-- М.: Мир, 1973.
Грантынь К.X. Основы обучения физическим упражнениям. -- В кн.: Теория физ. воспитания. М., 1953.
Донской Д.Д. Спортивная техника.-- М: ФиС, 1962 83.
Занков Л.В. Наглядность и активизация учащихся в обучении.-- М.: Учпедгиз, 1960.
Запорожец А.В. Развитие произвольных движений. -- М.: 1960.
Коробов А.В. Общие указания по обучению. -- В кн.: Школа легкой атлетики. М, 1962.
Кочетов А.И. Принципы подхода к изучению личности школьника. -- Физическая культура в школе, 1978, № 4.
Крестовников. А.Н. Очерки по физиологии физических упражнений. -- М.: ФиС, 1951.
Мазниченко В.Д. Двигательные навыки в гимнастике.-- М.: ФиС, 1959.
Мазниченко В.Д. Обучение движениям (двигательным действиям).-- В кн.: Теория и методика физ. воспитания, т. 1. М., 1976.
Мазниченко В.Д. Двигательные навыки в спорте (Метод разработки для студентов спорт, фак.). -- Малаховка, МОГИФК, 1981.
Матвеев Л.П. Основы спортивной тренировки. -- М.: ФиС, 1977.
Никифоров В. Технология обучения. -- Наука и техника, 1981, № И.
Озолин Н.Г. Тренировка легкоатлета. -- М.: ФиС, 1949.
Озолин Н.Г. Современная система спортивной тренировки.--М.: ФиС, 1970.
Решетова 3.И. Роль ориентировочной деятельности в двигательном навыке. -- Вопросы психологии, 1956, № 1.
Риттер X.И. Принцип прочности. -- В кн.: Учение о тренировке. М., 1971.
Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний.-- М,: Изд-во МГУ, 1975.
Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). - Львів: Світ, 1993. - 184 с.
Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальний посібник. - Тернопіль, 2001.
Шварц В.Б., Хрущев С.В. Медико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. - М.: Физкультура и спорт, 1984. - 151 с.
Подобные документы
Місце фізичної культури в житті людини. Загальна характеристика фізичних вправ. Гігієнічні фактори фізичного виховання. Засоби фізичного виховання. Компоненти здоров’я людини. Програмно-методичні основи навчання здоровому способу життя учнів в школі.
курсовая работа [48,7 K], добавлен 26.09.2010Методи практичного виконання вправ і рухових дій. Схема занять з фізичної і спортивної підготовки. Переконання як ефективний метод формування свідомості у процесі фізичного виховання учнів. Виховний захід за темою "Скажемо "Ні" інфаркту міокарда".
курсовая работа [26,9 K], добавлен 10.04.2015Розвиток поняття фізичного виховання в педагогічній літературі. Педагогічна спадщина Я.А. Коменського та П.Ф. Лесгафта. Фізичне виховання в житті людини. Особливості вікового розвитку підлітків. Фізичне виховання та його вплив на організм підлітка.
курсовая работа [47,1 K], добавлен 08.03.2015Аналіз техніки безпеки на заняттях фізичним вихованням, що забезпечує можливість використання різного роду занять з фізичної культури унеможливлюючи отримання травм фізичного, психічного характеру. Правила техніки безпеки під час виконання фізичних вправ.
реферат [23,8 K], добавлен 21.07.2010Особливості художньо-естетичного виховання в молодшому шкільному віці. Шляхи і засоби художньо-естетичного виховання. Ритм як складова музично-ритмічного виховання. Використання музично-ритмічних вправ в початкових класах та позакласній виховній роботі.
курсовая работа [50,0 K], добавлен 14.12.2012Фізичне виховання школярів молодших класів з порушенням постави. Комплексне застосування засобів корекції постави у системі фізичного виховання школярів молодших класів. Форми фізичного виховання у поєднанні з масажем для корекції порушень постави.
дипломная работа [274,6 K], добавлен 12.11.2009Здоров'я людини як цінність і фактори, що його визначають, можливості коректування. Фізичні навантаження студентів. Збереження і зміцнення дихальної функції організму. Програмна побудова курсу фізичного виховання, використовувані інформаційні технології.
реферат [45,8 K], добавлен 04.01.2012Аналіз психолого-педагогічних досліджень із розвитку рухової діяльності дітей раннього віку. Використання рухливих ігор як засобу фізичного виховання діяльність дітей раннього віку. Методика проведення загальнорозвиваючих фізичних вправ в дитячому садку.
курсовая работа [216,5 K], добавлен 17.06.2019Види фізкультурно-оздоровчих технологій. Умови фізкультурно-оздоровчих програм. Хатха-йога як вид оздоровчої технології. Визначення рухової активності. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання. Принципи фізкультурно-оздоровчих методів.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 02.04.2014Впровадження інноваційних технологій у систему фізичного виховання студентів України. Вивчення форм і методів фізичного виховання у провідних країнах світу. Аналіз причин необхідності створення інноваційних технологій фізичного виховання студентів.
статья [28,9 K], добавлен 15.01.2018
