Особливостi навчальної дiяльностi у дiтей з порушенням мовлення

ЗМIСТ

Bступ

Pозділ 1. Xарактеристика мовлення

Pозділ 2. Види порушень мовлення

2.1 Афатичні розлади мовлення

2.2 Неафатичні розлади мовлення

Pозділ 3. Принципи, основні напрямки і методи корекційної роботи з усунення порушень мовлення

Заключення

Cписок лiтератури

Вступ

Актуальність. Мовлення -- конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації. До мовлення належать говоріння (мовленнєвий акт) і результати говоріння (текст).

Система навчання і виховання дітей дошкільного віку з порушенням звуко-складовий структурою слова включає корекцію мовного дефекту і підготовку до повноцінного навчання грамоті.

Як відомо, діти з нормальною мовою засвоюють необхідний словниковий запас, оволодівають граматичними формами, набувають готовність до оволодіння звуковим і морфемного аналізом слів. Однак у дітей з різними формами мовленнєвої патології відбувається відставання у розвитку цих процесів.

Для вивчення питання були поставлені завдання:

1. Провести аналіз сучасної наукової літератури з проблеми навчальної дiяльностi у дiтей з порушенням мовлення.

2. Дати характеристику мовленню та його порушень.

3. Визначити принципи логопедичної роботи з корекції порушень мовлення у дiтей.

При усуненні мовленнєвих порушень необхідно враховувати сукупність етіологічних факторів, що обумовлюють їх виникнення. Це зовнішні, внутрішні, біологo-етичні та соціально-психологічні чинники.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА МОВЛЕННЯ

Формування мови є однією з основних характеристик загального розвитку дитини. Нормально що розвиваються діти володіють хорошими здібностями до оволодіння рідною мовою. Мова стає важливим засобом зв'язку між дитиною та навколишнім світом, найбільш досконалою формою спілкування, властивій тільки людин.

Оскільки мова - особлива вища психічна функція, що забезпечується головним мозком, будь-які відхилення в її розвитку повинні бути вчасно помічені. Для нормального формування мови необхідно, щоб кора головного мозку досягла певної зрілості, був сформований артикуляційний апарат, збережений слух. Ще одна неодмінна умова - повноцінне мовне оточення з перших днів життя дитини.

Мова являє собою одну зі складних вищих психічних функцій і має дві найважливіші складові:

- Сприйняття звуків мови, розпізнавання собственнoй мови і мови інших людей (слуховий центр мовлення), за який відповідає центр Верніке (знаходиться в слуховий корі скроневої частки);

- Відтворення звуків, слів, фраз - речедвігательная функція, яка забезпечується центром Брока (розташовується в нижніх відділах лобної частки, в безпосередній близькості від проекції в корі мускулатури, що бере участь у мові).

Рис. 1. Мовні центри головного мозку.

Асоціативний центр створює структуру фраз і пропозицій. Обидва мовних центру в правшi розташовуються в лівій півкулі головного мозку (рис. 1), а у лівші - навпаки, у правому. Відповідно до цього розмежовуються імпресивна мова (процес сприйняття мови на слух, розуміння сенсу, змісту мовного висловлювання) та експресивна мова (процес висловлювання за допомогою мови).

Мовні розлади, пов'язані з органічним ураженням центральної нервової системи (ЦНС) в залежності від рівня ураження мовної системи вони поділяються на такі форми: розпад усіх компонентів мови в результаті поразки коркових і мовних зон; повна або часткова втрата мови, обумовлена локальними ураженнями мовних зон кори головного мозку (в результаті черепно-мозкових травм, порушень мозкового кровообігу, нейроінфекцій та інших захворювань, що супроводжуються ураженням ЦНС).

Мовні регресії належить до важких порушень мовлення органічного центрального походження. Розлади мовлення значною мірою негативно впливають на весь психічний розвиток людини, відбиваються на його діяльності, поведінці Розлади мовлення можуть виникати при органічних і функціональних захворюваннях нервової системи. При органічних захворюваннях вони можуть бути обумовлені ураженням певних відділів головного мозку, що забезпечують мовну функцію.

Мовленнєві розлади або порушення мовлення - це широкий круг психопатологічних явищ, що виявляється в мовній поведінці (мовне збудження, стереотипії, химерність, уповільнення, розпад мовлення, нерівномірність темпу і ритму, “бурмочучe” мовлення, скандована мовлення і т.і.). Виділяються різні форми (види) мовної патології, кожна з яких має свою симптоматику і динаміку проявів.

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ПОРУШЕНЬ МОВЛЕННЯ

Порушення мовлення можуть бути двох видів: афатичні (афазії моторні, сенсорні, амнестичні, номінальні) та неафатичні (дизартрію, акінетичний та істеричний мутизм).

2.1 Афатичні розлади мовлення

Афазія - розлад мовлення, при якому частково або повністю втрачається можливість користуватися словами для вираження думок і спілкування з оточуючими, при цьому функції апарату артикуляції і слуху зберігаються. Афазія підрозділяється на моторну, сенсорну, амнестичну. Афазія може носити стійкий або скороминущий характер. Моторна афазія характеризується втратою здатності вимови слів, мовлення маловиразною, сповільнене, вимовлювані слова спотворені в результаті ускладнення формування звуків і складів, а також слів. Страждає також процес перемикання з однієї мовної одиниці (звук, слова) на іншу. Сенсорна афазія - втрата здатності розуміння мовлення оточуючих. Елементарний слух збережений, але фонемних слух порушений. Унаслідок відсутності слухового контролю порушується і моторна (експресивна) мова. Хворі сенсорною афазією говорять багато, але незрозуміло. Слова вимовляються неправильно. Часто один звук (буква) замінюється іншим - вербальні парафазії. В результаті мовлення незрозумілою і представляє собою потік безглуздих звуків. Поєднання моторної і сенсорної афазій позначається, як тотальна афазія. Амнестична афазія. Найбільш характерною межею цього порушення мовлення є випадання з пам'яті назви предметів. На заміну хворий використовує позначення функції або якості предмету. При амнестичній афазії хворому допомагає підказка. Номінальна афазія - порушення здатності називати слова. Людина повністю усвідомлює, що саме хоче сказати, перед її мисленнєвим зором з'являється відповідна картинка, але хворому важко дати назву предмету чи явищу, тож він пояснює її описово, парафразом, наприклад, кішка - тварина, пухната, живе в домі. Інколи можуть спостерігатися псевдоафазії, наприклад, у хворих істерією. У цьому випадку мовлення втрачається повністю, тоді як хворі з органічною афазією завжди зберігають якісь елементи мовлення.

2.2 Неафатичні розлади мовлення

До них відносять дизартрію, акінетичний та істеричний мутизм.

Дизартрія - порушення мовлення, що виникає в результаті ураження м'язів мовного апарату: м'якого неба, гортані, губ. Гостра дизартрія може розвинутися в результаті порушення інервації апарату артикуляції. При дизартрії мовлення стає неясним, нечленованою на смислові відрізки, з носовим відтінком. Акінетичний мутизм характеризується відсутністю зовнішнього контакту з оточуючими через втрату свідомості. Хворий лежить нерухомо з розплющеними очима, рухи яких збережені, може фіксувати поглядом предмет, стежить за його переміщенням, але не вступає в контакт. Больові та сильні звукові подразники викликають рухову реакцію. Розвиток акінетичного мутизму пов'язують з пошкодженням діенцефально-мезенцефальних утворень та їх стволових активуючих компонентів. Істеричний мутизм - відсутність мовлення і спроб до вимовлення слів. Виникає найчастіше після негативних емоцій в осіб з істеричними рисами характеру. Взагалі-то до появи істеричного мутизму можуть призвести життєві ситуації.

За іншою класифікацією розлади мовлення можуть бути розділені на два типи:

1) вислови фонативного (зовнішнього) оформлення, які називають порушеннями вимовної сторони мовлення;

2) вислови структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення, які називають системними або поліморфними порушеннями мовлення:

а) порушення голосоутворення;

б) порушення темпоритмічної організації вислову;

в) интонаційно-мелодичні порушення;

г) порушення звуковимовної організації.

Особливу групу складають порушення, обумовлені анатомічними дефектами апарату артикуляції. При анатомічних дефектах порушення носять органічний характер, а при їх відсутності - функціональний.

РОЗДІЛ 3. ПРИНЦИПИ, ОСНОВНІ НАПРЯМКИ І МЕТОДИ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З УСУНЕННЯ ПОРУШЕНЬ МОВЛЕННЯ

Відновне навчання з усунення порушень мовлення проводиться за спеціальною, заздалегідь розробленою програмою. Програма має включати певні завдання і відповідні їм методи роботи, диференційовані в залежності від форми порушень мовлення, ступеня вираженості дефекту, етапу захворювання, індивідуальних особливостей порушень мовлення, але відновлювальна робота в ній повинна вестися над усіма сторонами порушеної функції. Крім того, відновне навчання перш за все повиннe бути спрямованe на відновлення комунікативних здібностей хворих. Необхідно залучення дитини в спілкування не тільки на заняттях, але і в сім'ї, а також в громадських місцях. У процесі комплексної корекційно-логопедичної роботи відбувається поліпшення мови, голосові реакції стають більш інтенсивними, а фонетичні характеристики звуків більш точними. Хворі з порушенням мовлення потребують допомоги з відновлення всіх ланок мовленнєвої діяльності: усного мовлення, розуміння мови оточуючих, письма, читання і рахункy. При проведенні занять з дитьми з розладами мовлення потрібна велика тактовність, тому що вони надзвичайно вразливі психологічно і важко переживають свої помилки.

Корекційний вплив складається з двох напрямків:

1. Медичний напрямок - пряме відновлення постраждалої функції з використанням медикаментозних засобів.

2. Логопедичний напрямок - безпосереднє відновне навчання на спеціально організованих заняттях.

Як показують спостереження, у дитячому віці ефективність занять вище, ніж у дорослому. Розуміння мови в тій чи іншій мірі поступово відновлюється не тільки під впливом логопедичних занять, але і в результаті щоденного спілкування хворого з оточуючими, сприйняття на слух радіо-і телепередач.

У хворих необхідно продовжувати тренувати слуховy увагу до окремих слів. У неквапливому темпі хворого просять показати оточуючі його предмети або картинки, що зображують їх, спочатку з одного предмета, потім по дві відразу і по три. Наприклад: «Покажи виделку, тарілку, хліб», «чашку, сковорідку і ніж». Нерідко хворі краще розуміють назвy предметів і гірше розуміють назви дій і приводів. Тому їм дають завдання з виконанням дій: «Застiбни... розстiбни... поклади на... поклади перед склянкою, в стакан, за стакан, біля склянки».

Перш ніж запропонувати дитинi повторювати звуки за навчальним, треба в спокійній обстановці допомогти їй навчитися відкривати і закривати рот, висyвати язик, надувати щоки, піднімати язик до верхніх зубів. Коли хворий зможе виконувати ці дії, пропонують вимовити звук «а», широко розкривши рота, звук «у» - стянув губи в дудочку; смикнув губи, вимовити звук «м». У міру оволодіння вимовою окремих звуків приступають до розучування простих звукосполучень і слів: ау, уа, мама, му, розум, ам.

Дуже важливо навчити дитинy стежити за артикуляцією. Спочатку хворий буде знаходити характерні для кожного звуку рухи язика і губ. Вивчивши відносно прості звуки: «а», «у», «о», «м», приступають до вправ, необхідним для проголошення кілька більш складних відносно артикуляції звуків: «в» (закусити злегка нижню губу), «г» (упиратися мовою в передні зуби так, щоб було видно кінчик язика). З цих звуків і складаються перші прості слова: «тут», «там», «Тата», «Вова», «Тома», «ось». Всі освоєні звуки записуються в зошит. Хворого треба навчити знаходити букву, що відповідає звуку, і вміти її вголос прочитати. Потім навчають вимові звуків «с», «п», «і», «до», «я» та інших, з яких будуються нескладні фрази: «я сам...»,« я тут...».

З часом освоєння вимови цілих слів і коротких фраз, хворий вчиться їх складати з фішок розрізної абетки, читати і писати під диктовку. Складання букв з фішок розрізної абетки допомагає відновленню письмової мови. Спочатку складають короткі, часто вживані в мові слова, наприклад: «будинок», «суп», «чай», «каша.

Важливим етапом в роботі по відновленню мови є спільний з хворим аналіз слів, що відрізняються близьким складом звуків. Наприклад, будинок-дим, бик-бук, рот-кот-бот-пот, борошно-рука, Даша-Маша-каша-Саша. З метою відновлення уявлень про звуковому складі слів рекомендується давати завдання на відновлення пропущених букв: м-рт, Кі-в, Кр-м, Ку-ськ, Таш - ент, Мурм-нськ.

З тими хворими, у яких вимова окремих слів з назвою предметів і дій відновилaся, проводиться робота над складанням фраз. Для цього хворому пропонують сюжетні малюнки, ілюстрації до журналів, газет для вільного переказу. Крім того, відновленню допомагає намальована в зошиті схема, добре відома з шкільних років: підмет + присудок + доповнення (з питаннями до кожного слова).

Для самостійної роботи хворому можна здавати по 5-7 вправ на заповнення в пропозиції пропущених букв, слів (прийменників, дієслів, іменників), їх закінчень. Наприклад: «Діти йдуть... школу. Машина коштує близько... Птах... з клітки. Діти повертаються з лісу...». Для вдосконалення усного мовлення хворому дається завдання прочитати вголос невеликий (6-12 рядків) розповідь, потім переказати. Для самостійної роботи хворому задаються вправи зі складання пропозицій за кількома словами. Наприклад, даються два слова: «машина» і «вулиця», з якими потрібно скласти фразу: «машини їдуть по вулиці» (або «по вулиці їдуть машини»). Ступінь складності завдання повинeн відповідати мовним можливостям хворого. Чим краще він говорить, тим більш складний текст пропонується йому для читання й переказу.

Наступним етапом з відновлення усного мовлення є робота над складанням оповідань-імпровізацій на задану тему, проведення з хворим бесід-діалогів. Сюжет таких бесід може бути різним: «У магазині», «В автобусі», «На пошті», «У поліклініці». При деяких формах порушень мовлення проявляється своєрідний розрив між словами та поняттями, що відображають зміст цих слів. Такий хворий може, наприклад, правильно повторити слово «стіл» і в той же час на прохання показати, де він стоїть, вказати на стілець або шафа. У таких хворих спостерігається і зниження так званої слухомовної пам'яті. У відповідь на прохання - Повторіть 3-4 слова підряд, вони звичайно відтворюють лише одне-два. Для корекції зорових уявлень і відновлення функції називання предметів хворим із такими порушеннями рекомендуються вправи з з змальовування окремих предметів з картинок. Потім змальовані предмети просять намалювати по пам'яті, обов'язково з усіма їхніми істотними відмінними ознаками. Далі хворому пред'являється та ж картинка або сам предмет, щоб зафіксувати його увагу на допущені помилки.

Для відновлення слухомовної пам'яті пропонуються наступні вправи: перед хворим викладається серія предметних картинок, йому дається завдання обрати 2-3-4 предмета. Потім він прослуховує їх назви - серію (2-3-4) слів - і шукає дані зображення предметів в стосі картинок. Часто у хворих, навіть при відносно легкого ступеня мовних розладів, виявляється порушеним розуміння складних логіко-граматичних оборотів мови: пасивних зворотів, пропозицій, що відображають просторове розташування предмета. Хворим із такими порушеннями даються завдання з усного або письмового опису різному розташованих предметів. Предмети ці можуть бути наочно розташовані на столі або зображені на малюнку. Приклади таких описів: «ручка, що лежить праворуч від зошити і ліворуч від склянки», «птах, що сидить на гілці над шпаківні». Хворим з порушенням розуміння складних логіко-граматичних оборотів рекомендуються наступні типи завдань:

- Схожі чи за змістом такі слова (синоніми): «сміливий», «хоробрий», «мужній», «дурний», «добрий», «щедрий»; «брати», «хапати»?

Підберіть до заданих словами слова з протилежним значенням (антоніми): «новий - старий», «високий - низький», «вузький - широкий».

- Покладіть: ключ праворуч від монети, ножиці ліворуч від ниток; кольоровий праворуч від гумки; ложку ліворуч від чашки.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Аналіз вивченої літератури дозволяєь зробити висновок про те, що для досягнення мети, щодо усунення порушень мовлення oсновним завданням корекційного навчання є розвиток артикуляційною моторики, мовного дихання, постановка звуку, розвитку фонематичного уявлень і оволодіння навичками звукового аналізу, а потім підготовка до усвідомленого навчання, формування навичок читання і письма, автоматизація навичок читання та розвитку мовлення. Позитивний результат логопедичної роботи досягається завдяки великим компенсаторним можливостям дитячого організму. Правильна мова - один з показників готовності дитини до навчання в школі, застава успішного освоєння грамоти і читання: письмова мова формується на основі усної. Розвиток мови, що включає вміння чітко вимовляти звуки і розрізняти їх, володіти апарату артикуляції, правильно побудувати речення і т. д., одне з нагальних проблем, що стоять перед дошкільною установою. Принципи логопедичної роботи - це загальні вихідні положення, що визначають діяльність логопеда і дітей в процесі корекції порушень мови. Логопедичної вплив спирається на спеціальні принципи: етіопатогенетичний (обліку етіології та механізмів мовного порушення), системності та обліку структури мовного порушення, комплексності, диференційованого підходу, поетапності, розвитку, онтогенетичний, обліку особистісних особливостей, діяльнісного підходу, використання обхідного шляху, формування мовних навичок в умовax природного мовного спілкування.

СПИСОК ЛIТЕРАТУРИ

1. Архипова Е.Ф. Логопедическая работа с детьми раннего возраста: Система логопедических занятий с детьми раннего возраста; Диагностика доречевого развития ребенка; Скрининговая методика обследования детей первых трех лет жизни: Учебное пособие для студентов педвузов. - Издательство: Астрель АСТ, 2007. - 253 c.

2. Архипова Е. В. О теории и практике развития речи учащихся // Начальная школа. - 1997. - №6. - С. 6 - 10.

3. Волкова Л.С., Лалаева Р.И., Мастюкова Е.Н. Логопедия: Учебное пособие д/пед.ин-тов по спец. „Дефектология” М.: «Просвещение», 1989. - 527 с.

4. Ефименкова Л.Н. Коррекция звуков речи у детей: Кн. для логопеда. М.: Просвещение, 1987. - 199 с.

5. Иваненко С.Ф. Формирование восприятия речи у детей с тяжелыми нарушениями произношения: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1984. - 144 с.

6. Логопедия. Методическое наследие: Пособие для логопедов и студентов дефектологических факультетов педагогических вузов: В 5 книгах.- Т. 3: Системные нарушения речи: Алалия. Афазия / Авт.-сост. С.Н. Шаховская, М.К. Шохор-Троцкая (Бурлакова); Под ред. Л.С. Волковой.- М. : Владос, 2003.- 312 с.

7. Ляпидевский С.С., Панченко И.И. Нарушения речи и голоса у детей // Пособие для студентов дефектологического фак-та пед. ин-тов. М.: «Просвещение», 1975. - 144с.

8. Панасюк А.Ю., Панасюк И.В. Универсальная тестовая установка для исследования и тренировки восприятия и реализации речи. М., 1983. - С. 97-103.

9. Парамонова Л. Г. Нарушение звукопроизношения у детей. - Изд-во:

СОЮЗ, 2005. - 224 c.

10. Шаховская С. Н., Шохор-Троцкая (Бурлакова) М. Дефектология и логопедия, Коррекционная педагогика, Педагогическое образование. -Изд-во: Владос, 2007. - 311 c.

11. Шеремет М.К., Мартиненко І.В. Хрестоматія з логопедії. Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2006. - 360 С.