Педагогічний аналіз заняття

ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ

1. Загальні відомості про заняття

Група - “Міжнародна інформація”, 3-й курс, шифр групи - МІН-03-01.

Предмет - Теорія та практика перекладу.

Викладач - старший викладач, кандидат педагогічних наук Павлович Анатолій Михайлович.

Тема заняття - Особливості перекладу англійських інфінітивних конструкцій.

2. Мета заняття

Мета заняття - навчити студентів визначати англійські інфінітивні конструкції в контексті, сформувати вміння та навички використання основних правил перекладу інфінітивних конструкцій на практиці, розвивати загальні вміння та навички перекладу з англійської мови, виховувати наполегливість, дисциплінованість та працелюбність.

Мета та тема заняття визначаються викладачем на початку заняття, і тема записується на дошці. Студенти інформуються про особливості теми, основні завдання заняття.

Викладач використовує метод ремінісценції для активізації залишкових знань, вмінь та навичок студентів і поступового переходу до нового матеріалу. Таким чином відбувається підготовка студентів до сприймання мети і основних завдань заняття. Викладач пояснює значення цієї теми у системі занять та у системі перекладознавства як науки.

Викладач звертає увагу на ступінь готовності студентів до заняття, опитуючи кожного про стан виконання домашнього завдання та перевіряючи готовність сприймати новий матеріал. Увага на готовності викладача до заняття не акцентувалась.

3. Визначення типу, структури та характеру занять

Тип заняття - практичне заняття з елементами лекції.

Такий тип є доцільним в практиці викладання теорії та практики перекладу тому, що через недостатність навчальних годин, відведених на вивчення цієї дисципліни, виникає необхідність поєднувати вивчення теорії та формування практичних вмінь та навичок в межах одного заняття. Таким чином відбувається економія часу, зв'язок теорії з практикою, доступність та доцільність навчання.

Структура заняття цілком відповідає обраному типу, і заняття має завершений вигляд, у якому всі елементи взаємопов'язані. Заняття має наступну структуру:

1. Вступна частина (організаційний момент, до 5-ти хвилин);

2. Перевірка домашнього завдання (відбувається опитування вивченого самостійно теоретичного матеріалу, перевіряється виконання практичного завдання, до 20-ти хвилин);

3. Активізація опорних знань (викладач зосереджує увагу на залишкових знаннях студентів, необхідних для вивчення нового матеріалу, до 10 хвилин);

4. Вивчення нового матеріалу (повідомляється новий теоретичний матеріал, який підтверджується відразу на практиці за допомогою прикладів, до 20-ти хвилин);

5. Формування практичних вмінь та навичок перекладу (студенти виконують практичні завдання, пов'язані із щойно вивченою темою та темами, вивченими раніше, до 20-ти хвилин);

6. Завершальний етап (підведення підсумків, оголошення домашнього завдання, до 5-ти хвилин).

Кожний етап заняття органічно вписується у загальну схему і допомагає виконувати дидактичні та виховні завдання. Так, наприклад, оргмомент дозволяє підготувати студентів до навчально-пізнавальної діяльності, організувати їхню дисципліну. Перевірка домашнього завдання допомагає активізувати знання, вміння та навички, отримані та сформовані на минулому занятті, проконтролювати результати індивідуального навчання, вчасно виявити та виправити помилки у роботах студентів, розвивати загальні вміння та навички перекладу з англійської мови, виховувати працелюбність та дисциплінованість. Етап активізації опорних знань повністю переслідує виконання дидактичних цілей заняття, також допомагає виконувати виховні цілі, що поставив викладач. Вивчення нового матеріалу по-перше спрямовується на досягнення дидактичних цілей заняття, разом з цим викладач опосередковано, без прямого впливу, виховує у студентів позитивні якості характеру. Під час закріплення вивченого матеріалу підкреслюється важливість останнього для майбутньої професійної діяльності студентів, здійснюється зв'язок із життям, теорії з практикою, розвиваються практичні вміння та навички студентів, виховується працелюбність. Завершальний етап допомагає узагальнити результати заняття, підвести підсумки, оцінити результати навчальної діяльності студентів, що має важливе виховне значення.

4. Аналіз змісту заняття

Зміст заняття повністю відповідає віковим особливостям студентів, викладач застосовує індивідуальний підхід під час навчання, враховуючи всі психолого-фізіологічні особливості студентів.

Навчальний матеріал побудовано на базі сучасної науки, використовуються новітні наукові знання з лінгвістики, перекладознавства, мовознавства, а також знання з особливостей перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій.

Навчальний матеріал пов'язаний із практикою, з життям, спирається на навчально-пізнавальний досвід студентів. Місцеві матеріали, на жаль, не використовувалися під час проведення заняття.

Заняття побудоване таким чином, що всі види діяльності студентів спрямовані на розвиток творчого і самостійного мислення студентів, велика увага приділяється застосуванню методики, що розвиває творчість та самостійність як особисті характеристики студентів.

Під час проведення заняття викладач застосовував методи, що розвивають вміння пошуку потрібної інформації студентами, приділяється увага історичному аспекту проблеми, що викладається, практична діяльність студентів носить дослідний характер.

Новий матеріал сприяє набуттю нових знань, формуванню нових та розвитку засвоєних раніше вмінь та навичок. Виховна мета заняття досягається за рахунок взаємодіяльності між викладачем та студентами, навчальний матеріал підібрано таким чином, що він також опосередковано сприяє вихованню самостійності, розвитку творчості, формуванню дисциплінованості, працелюбства, любові до рідного краю, до Батьківщини, підвищенню рівня професіоналізму студентів.

5. Аналіз методів і прийомів навчання на занятті

Викладач органічно застосовує різноманітні методи та прийоми педагогічного впливу. Навчання студентів організовано таким чином, що під час її здійснення розвиваються всі види діяльності: слухання, усне та писемне мовлення, говоріння, навички аналізу та синтезу, логічне та абстрактне мислення тощо. Види діяльності студентів змінюють один одного, постійно витримується швидкий темп роботи. Отже, зміст матеріалу, застосування різноманітних методів та прийомів спонукають розвиток зацікавленості до навчання у студентів, тим самим виконується позитивна мотивація навчально-пізнавальної діяльності студентів. Застосовуються методи всіх трьох основних груп: вербальні (бесіда, пояснення, доповідь, відповіді на запитання, опитування тощо), наочні (показ, демонстрація) та практичні (вправи, дослідницькі завдання, практичні завдання). Поєднання методів сприяє позитивному результату у засвоєнні нових знань, розвитку засвоєних раніше знань, вмінь та навичок, формуванні нових.

Як прийоми педагогічної діяльності використовуються брейнстормінг, евристична бесіда, фронтальний та індивідуальний контроль, індивідуалізація та диференціація навчальних завдань, репродукція, ремінісценція, творчий пошук тощо. Методи і прийоми, що застосовуються під час заняття, сприяють активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, досягненню основних дидактичних цілей заняття.

6. Аналіз діяльності викладача та студентів на занятті

Викладач застосовує прийоми індивідуального та групового (фронтального) контролю знань, прийом “сніговий ком”, заохочення та подяку під час опитування. Оцінюється не лише якість засвоєних знань чи виконаних вправ, а й творчий підхід до виконання завдань, самостійність у навчанні.

Під час оцінювання навчальної діяльності студентів викладач враховує такі критерії:

1) мотивацію і самомотивацію навчання та самонавчання;

2) вміння студента самому планувати та організовувати своє самостійне навчання;

3) вміння працювати з науковою та навчальною літературою ( у тому числі й вміння знаходити потрібні джерела в бібліотечних ресурсах);

4) вміння конспектувати першоджерела;

5) вміння проводити аналіз отриманої інформації (вибирати головне, порівнювати його з отриманими раніше знаннями, знаходити раціональне та потрібне і відкидати несуттєве);

6) вміння застосовувати набуті знання в практичній діяльності (самостійне формування вмінь і навичок);

7) вміння обґрунтовано та науково представляти результати власних досліджень на розсуд аудиторії (комунікативні вміння і навички).

Відповідність результатів діяльності студентів всім цим критеріям оцінюється на “відмінно”. Недостатній рівень розвитку одного - двох з цих критеріїв знижує оцінку на один бал. Відповідно, недостатній розвиток, наприклад, вміння конспектувати першоджерела, вміння проводити аналіз отриманої інформації (вибирати головне, порівнювати його з отриманими раніше знаннями, знаходити раціональне та потрібне і відкидати несуттєве), вміння застосовувати набуті знання в практичній діяльності (самостійне формування вмінь і навичок), вміння обґрунтовано та науково представляти результати власних досліджень на розсуд аудиторії (комунікативні вміння і навички) оцінюється на “незадовільно”.

Оцінки студентів обов'язково коментуються, і пояснюється, чому студент отримав ту чи іншу оцінку, які помилки були виявлені під час його відповіді, на що треба звернути увагу студенту для того, щоб уникнути повторення подібних помилок у майбутньому.

Оцінювання відбувається як під час, так і наприкінці заняття. Процес оцінювання має позитивне виховне значення, тому що допомагає активізувати діяльність студентів, розвиває мотивацію навчання, спонукає до творчості і самостійності у навчанні.

Домашнє завдання має диференційований характер, враховує індивідуальні особливості студентів, розробляється окремо для різних типологічних груп студентів. Обсяг домашнього завдання не перевищує за ергономічними показниками 1-1,5 години самостійної навчальної діяльності з предмету студента вдома (наприклад, необхідно зробити переклад 20 речень з англійської чи підготувати повідомлення з особливостей перекладу інфінитивно-суб'єктної конструкції). Викладач застосовує пояснення як вербальний метод роботи зі студентами, а також спонукає більш підготовлених студентів до самостійного вивчення деяких аспектів проблеми (теми) і до пояснення своїм одногрупникам теоретичного матеріалу. Матеріал, що пояснюється викладачем, є складним, а нескладні аспекти теми готуються та пояснюються самими студентами. Таким чином, для виконання домашнього завдання студенту необхідно застосовувати крім власних знань, вмінь та навичок ще й власну творчість та самостійність, оскільки сам процес перекладу є процесом творчим, в якому проявляються найбільше індивідуальні здібності студента, його відчуття мови.

Викладач проводить заняття в активному темпі, не дає сумувати і відволікатися студентам і не дозволяє відволікатися собі. У необхідний момент він розряджає напругу в аудиторії методом “психічної релаксації” (тобто вчасно і влучно розказаний анекдот чи ситуація, шутка). Відповідно аудиторія постійно уважно слухає викладача і робить все, що він каже, у відповідному темпі. Викладач дотримується педагогічного такту, намагається не ображати студентів, не виділяти кого-небудь з основного колективу. Проте, завжди заохочує студентів виділяє кращі результати, висловлює подяку, ставить відмінні результати у приклад іншим, докоряючи за негативні результати у м'якій формі. Викладач з повагою ставиться до кожного студента, звертається до них лише у ввічливій формі, не допускає образ і пересікає таку діяльність серед інших студентів.

Студенти ставляться до викладача також з повагою, слухають та виконують всі завдання вчасно. Намагаються поводити себе дисципліновано і виважено, проявляючи якомога високу активність навчальної діяльності. Акцентується увага на впровадженні і розвитку такої риси характеру та діяльності як самостійність студентів у навчанні. Багато роботи студенти виконують самостійно. Викладач лише вчасно і компетентно здійснює контроль результатів такої діяльності.

7. Загальні висновки про ефективність заняття

Заняття відповідає основним вимогам педагогіки. Воно містить триєдину мету: навчальну, розвиваючу та виховну. Освітнє значення заняття полягає у набутті студентами нових знань з теорії та практики перекладу, активізацію знань, засвоєних раніше, формує нові та розвиває вироблені вже вміння та навички практичної діяльності студентів, відповідає основним принципам дидактики: зв'язок теорії з практикою, з реальним життям, професійність та науковість навчального матеріалу, індивідуалізація та диференціація навчання, застосування особистісно орієнтованого підходу, гуманізація навчання, поетапність навчання від простішого до складного тощо. Переслідуються конкретні виховні цілі: виховання дисциплінованості, творчості, самостійності, працелюбності, патріотизму тощо.

Позитивним є те, що викладач застосовує індивідуальну розробку навчальних завдань, залучає студентів до самостійної наукової та навчальної діяльності, реалізує принцип творчого пошуку, вчить аналізувати та синтезувати теоретичний та практичний навчальний матеріал. Використовуються завдання, що містять матеріал реальних документів для формування відчуття професійної значущості вивчення дисципліни. Серед недоліків можна назвати відсутність матеріалів місцевого значення, офіційність взаємовідносин між викладачем та студентами, суворий контроль результатів діяльності студентів.

Щоб уникнути цих недоліків, викладачу необхідно ознайомитися з роботами з практичної психології Дейла Карнегі, опрацювати методики таких вчителів-новаторів, як Шаталов, Амонашвілі, щоб виробити більш демократичний підхід до навчання студентів. Також доречно звернутися до документів відділу міжнародних зв'язків обласної та міської адміністрації, університету, щоб використати їхній досвід у практичній діяльності студентів з перекладу місцевих матеріалів, що буде більш життєво обґрунтованим та професійно об'єктивним.

Завдання 2

Україна добре відома у світі своїм працелюбним та мудрим народом.

Груповій поведінці українців притаманні:

Ш дисциплінованість;

Ш відданість авторитетові;

Ш почуття обов'язку;

Ш працелюбність;

Ш самостійність окремих членів групи.

Добре відома допитливість українців: “краще один раз побачити, ніж сто разів почути”, - їхнє бажання дійти до суті речей, позитивним є й прагматизм і практицизм українців.

Наприклад, у побутовому плані українцям властиві:

Ш вимогливість,

Ш витримка,

Ш старанність,

Ш акуратність,

Ш ощадливість,

Ш допитливість,

Ш терпіння.

Терпіння, працелюбність та витримка - це визначальні риси української нації.

Життєві правила українців:

Ш обмежуй себе у розвагах,

Ш працюй, щоб заробити на життя,

Ш намагайся керувати ситуацією,

Ш не припускай, щоб обставини керували тобою,

Ш постійно самовдосконалюйся та вчись,

Ш не пасуй перед негараздами та нещастями,

Ш ретельно у всьому розбирайся, шукай причини невдач.