Микита Шаповал - видатний просвітитель і педагог

Микита шаповал - видатний просвітитель і педагог

Ім'я Микити Шаповала - видатного педагога, публіциста, науковця та політичного діяча зараз повертається до нашого народу завдяки зусиллям сучасних дослідників літератури та історії. Один з них - Василь Терещенко вирішив показати значний внесок М. Шаповала в розвиток української просвіти і педагогіки, тим самим виразити щиру пошану і вдячність цьому борцеві за свободу і незалежність України, у підмурівок державності якої ним покладений не один камінь.

Велетень із Донбасу, вірний син України Микита Юхимович Шаповал в історії української революції і світовій науці займає почесні місця.

За професією лісничий, український соціал-революціонер за політичним покликанням, поет і публіцист за натхненням, людина-вулкан за темпераментом, невиснажений організатор і непохитний лідер, він вніс вагомий внесок у розвиток лісівництва, української літератури, журналістики, історії і соціології. Ним зроблені філософські тлумачення національних проблем, розроблені засади української визвольної ідеології.

Творчі здобутки Микити Юхимовича надзвичайно великі. Тільки в його архіві зберігається 340 статей, 36 книг, 3 поетичних збірки і 5 підручників.

Об'ємна творча спадщина М.Шаповала науковцями досліджена поки що недостатньо. І наше слово про нього - спромога показати значний внесок Микити Шаповала в розвиток української просвіти та педагогіки.

Перші кроки просвітницьких спроб Микита Шаповал зробив підлітком у рідній Сріблянці, читаючи односельцям напам'ять твори з Шевченкового "Кобзаря".

Навчаючись у школах та працюючи на шахті, Микита завжди прагнув поділитися прочитаним зі своїми ровесниками або шахтарями "Голубівської" шахти. Залучившись до співу народних і церковних пісень в Комишувасі, Шаповал став одним з шанованих хлопців у молодецькому гурті. Юний талант природа обдарувала багато.

До поетичних проявів і чудового співу за період навчання в Новоглухівській лісній школі додається майстерна гра на гітарі. Стихійне просвітительство серед молоді переростає в постійну потребу нести людям українське поетичне слово Т. Шевченка, українські народні пісні.

Популярність серед ровесників не виховує в Микиті Шаповала зверхності чи зневажливого ставлення до інших. Навпаки, інтуїтивно розуміючи свої високі природні здібності, Микита їх вдосконалює постійною самоосвітою. Цим він збагачує себе і як місцевий просвітитель. Серед молоді Микита Шаповал стає визнаним неофіційним навчителем.

Новоглухівська лісна школа в своїй програмі навчання не передбачала таких предметів, як педагогіка і психологія. Проте основи цих наук учням школи закладали їх вчителі, розуміючи, що майбутній лісовий кондуктор буде працювати хоч і в лісі, але з людьми.

У Маяцькому лісництві Микита Шаповал, під впливом ученого-лісівника Олександра Макаренка, знайомиться з соціалістичними ідеями. Популярна соціалістична ідея на той час особливо приваблювала молодь.

Хаос різноманітних політичних, соціальних, національних та інших течій, різнобарв'я лозунгів і закликів могли заплутати будь-кого. Не обминуло це і Микиту Шаповала: дуже вже йому хотілося негайно звільнити простий люд від експлуататорів, дати можливість йому оволодівати знаннями, зростати культурно. Напрочуд швидко пройшла молодецька хвороба. Ознайомившись з Маніфестом "Самостійна Україна" Миколи Міхновського, Микита Шаповал протягом усього життя не змінив своїх поглядів, за будь-яких ситуацій залишався вірним українській національній ідеї. Згодом до загальнокультурного і літературного просвітительства додається політика - він активний український соціал-революціонер, але противник терору.

Працюючи лісничим, Микита Шаповал жадібно оволодіває політичними знаннями за допомогою харківських революціонерів. Навчаючись сам, він навчає і своє оточення. Заняття проходили як індивідуально, так і групами, незважаючи на обмежені для просвітительства виробничі можливості і психологію сільської молоді. "Політичний університет" на колесах Слов'янськ - Харків і згодом Мерефа - Харків діяв постійно і піддавався ризику бути викритим жандармами.

Нові сприятливі умови для політичного і культурного просвітництва відкрилися перед Шаповалом, коли його взяли до війська. Відверта і наступальна просвітня робота Шаповала інколи шокувала офіцерів і жандармів. Завдяки його старанням заборонену літературу солдати читають більше, ніж книги з бібліотеки. Праці Спенсера, Бачинського, Зомбарта та інших соціалістів масово розповсюджувались Микитою серед військових. Він весь час ризикує отримати розстрільний вирок військово-польового суду. Навіть перший обшук, велика загроза арешту не зупинили Микиту Шаповала. Деякі учні сміливого просвітителя через десятиліття, в 1917-20 роках, стали генералами і полковниками, відомими журналістами, державними діячами Української Народної Республіки.

Під час революції 1905 року Микита Шаповал ще більше активізує свою проукраїнську революційну просвітню діяльність.

Боротьба за інтереси солдатів, розуміння проблем польського визвольного руху за короткий час - 2 місяці - роблять Шаповала лідером військового гарнізону. Його обирають головою революційного комітету. "Червоний командир" - так шанобливо називають Микиту Шаповала військовослужбовці гарнізону. Майже 8 місяців Варшавської в'язниці не зламали Микиту Юхимовича. Він вивчив польську мову, перечитав твори польських класиків, написав багато віршів. Один з перших віршів "Гімн" побачив світ у 1907 році в "Літературно-науковому віснику", який редагував М. Грушевський.

Восени 1907 року розпочинається новий просвітній період у житті Микити Шаповала. Критичні заяви про його інтернаціональну просвітительську роботу в Польщі і обмова у "зраді України" не відволікають від подальшої діяльності, а, навпаки, сприяють якісним змінам. Виходить друком і зразу ж заарештовується перша збірка віршів "Сни віри" (1908 р.). Поетизований аналіз "внутрішнього хаосу" і революційних закликів - хороший посібник у просвітній роботі і для сьогодення.

Далі життєві і просвітні шляхи приводять М. Шаповала до Києва. Він сподівався на високу національну освіченість київської інтелігенції. Проте сподівання були завищені. Зрусифіковані літератори і журналісти Києва були неспроможні гуртувати національні кадри.

Великий розум, належні знання та висока національна свідомість підносять Микиту Шаповала на площину постійного формування національної української еліти. Він разом з П. Богацьким створює і видає часопис "Українська хата" (1909-1914 рр). В цих двох простих для розуміння словах криються великі філософські поняття, далека просвітня перспектива діяльності.

Микита Шаповал розумів, що інтелігенцію і народ потрібно навчити правильно сприймати ідеї української державності і незалежності. Національна несвідомість народу в основному залежить від національної свідомості його інтелігенції. Головною метою часопису було створити обґрунтовану модель нового українського етносу. Часопис був цікавим, привабливим, різким, аналітичним, збуджував прибічників будь-яких партій і угруповань.

Треба сказати, що на той час "Українська хата" була єдиним просвітньо-об'єднуючим національним органом України. Це беззаперечно визнавали проросійські інтелігенти і тупуваті жандарми, початківці-літератори і справжні патріоти-українці. В "Українській хаті" Микита Шаповал формувався як філософ і просвітитель, як публіцист і політик, проголошуючи ніцшеанські принципи особистості, ідеали внутрішньої свободи, принципи незалежності української культури і освіти та сприйняття національно-визвольної боротьби.

Просвітительська майстерність Микити Шаповала характеризувалась легкістю авторського слова, чіткою мовою, грою парадоксів, поєднанням прогнозів з глибоким аналізом соціально-політичного розвитку України, бадьорим оптимізмом.

Надзвичайна роль в просвітній справі Шаповала належить поетичному слову, свідченням чого є три поетичних збірки: "Сни віри" (1908 р.), "Самотність" (1910 р.) і "Лісові ритми" (1917 р.).

Поезія М. Шаповала життєстверджуюча, повна надій, сподівань і віри в невмирущість ідеалів вільнолюбного українського народу. Вона поєднала в собі поетичний оптимізм та сум, вболівання і страждання поета за долю українського народу.

Так сталося, що в 1920 році М. Шаповал мусив поїхати з України, оскільки його громадські і політичні переконання не співпадали з новітнім курсом партії більшовиків, і його надзвичайний талант просвітителя і педагога на повну силу розкрився вже в еміграції в Чехії. Шаповал розумів і передбачав, що сподівання на те, що хтось дасть дітям емігрантів-українців належну освіту і національне виховання, даремна справа. Гуртуючи навколо себе досвідчених вчених С. Русову, П. Богацького, В. Винниченка, М. Григоріїва, Д. Антоновича, Л. Білецького та інших, він створює вищі та середні навчальні заклади - Українську господарську академію, Педагогічний інститут ім. Драгоманова, Соціологічний інститут, Робітничий університет, Студію мистецтв, реальну гімназію, видавничий фонд, Архів-музей.

У науковому світі Микита Шаповал отримав визнання як вчений-соціолог. Йому, першому з українців, присвоюють науковий ступінь доктора соціології (березень 1929 р.) і наукове звання професора. Створений і керований Шаповалом Український соціологічний інститут (1924 р.) стає лідером соціологічної науки світового рівня. Таке визнання не випадкове. Інститут розумів соціологію як єдине ціле трьох її складових - народознавства, господарства і техніки, соціології і політики. В складі інституту працювало 35 академіків (21 дійсний член), які стали авторами десятків ґрунтовних наукових видань та активними учасниками наукового часопису "Суспільство".

В кожному навчальному закладі були створені сприятливі умови для якісного формування загальнолюдських цінностей на національній основі і отримання належної освіти європейського гатунку.

Школи української громади допомагали суспільно-обмеженому контингенту людей не тільки вижити, а й підготувати молоде покоління до повноцінного життя, загартувати їх для подальшої визвольної боротьби за незалежну Україну.

Розуміючи, що процес формування людини - це довготривалий конструктивний процес, творець за своєю природою, Шаповал вболіває не лише за побут своїх братів-українців - одягнути і нагодувати, дати кожній людині роботу і житло, він вболіває і турбується професійно, як педагог, за дітей, за долю покоління, що опинилося в еміграції.

Ідею народності виховання учнівської молоді навіть на чужині Микита Шаповал всіляко підтримував і творчо розвивав. Як ніхто інший він глибоко і тонко розумів своєрідність українського народу, обумовлену його історичним розвитком, географічними і природними умовами.

Готуючи учнівську молодь до життя в європейських країнах, Микита Шаповал, поділяючи погляди С. Русової, виступав проти механічного перенесення методів зарубіжних педагогічних методик на українську педагогіку. Те, що годиться у вихованні німецького чи англійського підлітка, зовсім недоречне для українського. Особливої уваги в українському середовищі заслуговує виховання патріотизму і любові до Батьківщини. Найкращим виразником української ідеї в процесі виховання М. Шаповал вважав українську мову. Тож навчання українських дітей у Чехії здійснювалось рідною мовою. Приділялася ним особлива увага розвитку педагогічної журналістики.

Крім наукових і освітніх закладів, Микита Шаповал засновує ряд громадських організацій та українські періодичні видання, що слугували меті українського просвітництва, - "Нова Україна", "Трудова Україна", "Бюлетень Українського Суспільного комітету" та інші. Більшість цих періодичних видань розповсюджувались по всій Європі та США.

Микита Шаповал постійно на засіданнях наукових рад вищих навчальних закладів порушує питання допомоги нижчим за статусом навчальним закладам. Вчені різних кафедр звітували про виконану роботу - національну, організаторську, кадрову і освітню.

Він постійно підкреслював необхідність ґрунтовної підготовки молодих українців до роботи в новій Україні. Для цього потрібний теоретичний матеріал, виходячи з досвіду минулої боротьби України, з глибоким аналізом існуючої ситуації в тогочасній Україні.

Заради цього Микита Шаповал інтенсивно працює як вчений і публіцист на сторінках різних наукових видань. Одна за одною з'являються його статті та книги: "Нова Україна", "Новітнє яничарство", "Шевченко", "Військо і революція", "Голод на Україні і проблема націй", "Господарська відбудова України". Шаповалівський стиль писання був привабливим як для молодих, так і для знавців друкованого слова.

Як педагог Микита Шаповал не уникав важких питань, не заводив учнівську молодь і дорослих у примарний світ нездійсненних казок. У своїх наукових працях чітко вказував шляхи виходу на кінцевий результат - проголошення незалежної, самостійної України відповідно до розробленої ним теорії революційного соціалізму на національному ґрунті.

Передбачаючи довгочасне перебування українських навчальних закладів на території Чехії, М. Шаповал разом зі своїми однодумцями вводив до навчальних програм дисципліни: історія та основи економіки Чехії, чеська мова і література, культура і мистецтво Чехії.

Вивчення цих предметів давало можливість випускникам-українцям упевнено почувати себе поза межами емігрантської громади. Отримані знання дозволяли молоді працевлаштуватися як у Чехії, так і поза її межами.

"За це навіки буде йому вдячний український народ, як тепер дякують йому тисячі недоучків, що їм революційна завірюха вирвала книжку з рук, але які тепер, дякуючи енергії, впертості і праці небіжчика (М. Шаповала), обернулися на докторів і професорів, лікарів та інженерів", - так сказав у своєму виступі на похоронах М. Шаповала Б. Гомзин, український публіцист.

Невичерпаність енергії, величезні здібності просвітителя і педагога ще за життя створили Микиті Шаповалу високий авторитет, особливу повагу серед керівників європейських країн (Т. Масарик), учених світу та простих робітників. Президентам він давав соціологічні поради, робітникам та студентам США і Канади читав лекції, сприяв професійному вдосконаленню науковців.

Протягом трьох десятиліть просвітньої і педагогічної діяльності Микита Шаповал відшліфував і вистраждав свої переконання: "Я поважаю лівих і непримиренних Шевченків, впертих і одиноких Драгоманових, але непримиренних..."

Доречно зауважити, що просвітньо-педагогічна діяльність Микити Юхимовича була не поодиноким явищем в сім'ї Шаповалів. П'ятеро його молодших братів теж активно працювали на просвітницькій ниві.

Енергетика Микита Шаповала через його твори впевнено оволодіває науковцями і вчителями сьогодення, даючи можливість якісно просвітити, навчити нашу українську молодь, виховати її непохитними патріотами України, такими, яким був Микита Шаповал.