Основи стратегічного управління вищими навчальними закладами в Донецькому регіоні

Ольга Набока

Основи стратегічного управління вищими навчальними закладами в Донецькому регіоні

В статті розкрито актуальність впровадження стратегічного управління у вищих навчальних закладах та його сутність, проаналізовано передумови розробки стратегій ВНЗ за сучасних умов, виявлено особливості розробки стратегій діяльності вищих навчальних закладів Донецького регіону, а також пріоритети стратегічного управління ВНЗ в регіоні.

Актуальною проблемою управління вищим навчальним закладом (ВНЗ) є розробка і впровадження стратегії його управління. Цій темі присвячено ряд теоретичних і практичних робіт [1-5]. Разом з тим у перехідний період, для якого характерно різноманіття думок і поглядів щодо проблеми, велика кількість директивних рішень і законодавчих актів, незбалансованість внутрішніх ресурсів і статусу новостворених ВНЗ, головним чином недержавної форми власності, а також мінливість зовнішнього середовища обумовлює необхідність оперативного відстеження й аналізу ситуації, коригування стратегічних і тактичних цілей ВНЗ.

Стратегія - узагальнююча модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей управління на основі обраних критеріїв або показників та ефективного розподілу ресурсів. Розробка стратегії діяльності дозволяє вищим навчальним закладам встановити довгострокові напрямки розвитку та визначити свої позиції на ринку освітніх послуг. В Донецькому регіоні вищі навчальні заклади формують свої стратегії у відповідності з основними актами в галузі вищої освіти, затвердженими Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Донецькою обласною радою, Донецькою обласною державною адміністрацією (Конституція України, Державна національна програма "Освіта", "Україна ХХІ століття", Закон "Про вищу освіту", Укази Президента України "Про національну доктрину в галузі освіти", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про Державний бюджет України", "Програма науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року", "Донбас у ХХІ столітті. Уроки реформ. Стратегія розвитку", "Основні положення регіональної програми розвитку системи вищої освіти. Вузи Донецької області на 2001 - 2005 роки"). У відповідності з вищезазначеними законодавчими актами та положеннями стратегічним завданням ВНЗ Донецької області на найближчі два десятиліття є підготовка фахівця, що відрізняється високим професіоналізмом і компетентністю, активною громадською позицією, сучасним рівнем гуманітарної і іноземно-мовної підготовки, ініціативністю, самостійністю, працездатністю, універсалізмом і гнучкістю, що дозволяє йому змінити при необхідності спеціальність відповідно до вимог ринкової економіки. Стратегічною метою вищої освіти в регіоні є перетворення її в простір творення сприятливих умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства, в дієвий засіб соціально-економічного розвитку регіону на основі консолідації різноманітних інститутів вищої, післявузівської і додаткової професійної освіти та науково-дослідницьких структур. Ставиться завдання утвердити Донецький освітній регіон як потужний, конкурентноспроможний на вітчизняному освітньому ринку освітній центр, який повністю задовольняв би різноманітні потреби населення регіону та інших територій країни в високоякісній освіті [5].

Необхідність розробки стратегії управління вищими навчальними закладами визначається певними об'єктивними передумовами, які автори навчального посібника [6]. кваліфікують як "перевиробництво", "інноваційність", "динамічність", "диверсифікацію", "диференціацію", "конкуренцію", "аритмію попиту", "інтервенцію". Адаптований до умов нашого регіону детальний аналіз кожної з наведених передумов є метою даної статті. Вважаємо, що він дозволить зробити висновки щодо розробки основних стратегічних напрямків діяльності вітчизняних ВНЗ, зокрема в Донецькому регіоні.

Стратегічне управління вищим навчальним закладом - це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності закладу, що дає можливість відстежувати одержувані результати, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) вузу та приводити їх у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій. Концепція стратегічного управління лежить в основі стратегічного мислення і знаходить вираження у характерних рисах її застосування [7].

Різні підходи до побудови системи стратегічного управління потребують чіткого уявлення про його переваги в рамках діяльності окремих вищих навчальних закладів. Реалізація концепції стратегічного управління ВНЗ можлива лише тоді, коли заклад є стратегічно орієнтованим. Стратегічно орієнтований вищий навчальний заклад - це такий ВНЗ, в якому керівники, викладачі, співробітники мають стратегічне мислення, застосовується система стратегічного планування, що дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна, повсякденна діяльність, підпорядкована досягненню поставлених стратегічних цілей.

До переваг стратегічно орієнтованих закладів відносять:

1. Зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, а також факторів "невизначеності майбутнього".

2. Можливість враховувати об'єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки.

3. Можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень.

4. Полегшити роботу по забезпеченню довго- та короткострокової ефективності.

5. Можливість зробити заклад більш керованим, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань.

6. Можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості закладу та окремих його підсистем до змін.

7. Забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

8. Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв'язків, що є сприйнятливими до змін і дають можливість досягти майбутніх цілей.

9. Реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління [7].

В розробці і впровадженні стратегічного управління у вищих навчальних закладах особливого значення набуває наявність стратегічного мислення та усвідомленого стратегічного управління, які дозволяють забезпечити:

1) спрямованість діяльності ВНЗ на ключовий аспект стратегії (яким повинен бути навчальний заклад і до яких конкретних позицій прагнути);

2) необхідність керівникам вузів більш чітко реагувати на зміни, що з'являються, нові можливості і загрозливі тенденції;

3) можливість для керівників вузів розумно перенести ресурси у стратегічно обґрунтовані і високоефективні проекти;

4) можливість об'єднати рішення керівників усіх рівнів управління, пов'язаних зі стратегією;

5) середовище, що сприяє активному керівництву і протидіє тенденціям, які можуть привести лише до пасивного реагування на зміну ситуації [7].

"Перевиробництво" на ринку освітніх послуг можна представити як насичення ринку пропозицією освітніх послуг. Сьогодні підготовку фахівців для потреб Донецького регіону, України та зарубіжжя здійснюють 83 ВНЗ 1-2 рівня акредитації та 26 ВНЗ 3-4 рівнів акредитації. Загалом кількість студентів на Донеччині становить близько 180 тисяч чоловік. Вони одержують освіту з 280 спеціальностей. Причому вузи постійно ведуть пошук та оновлення спеціальностей, впроваджують нові фахові дисципліни, які відповідають світовому рівню науки, щорічно отримуючи 40-50 ліцензій на введення нових спеціальностей. За кількістю вищих навчальних закладів та охопленням молоді вищою освітою Донеччина посідає третє місце в Україні після таких всесвітньо відомих вузівських центрів, як Київ та Харків. Останніми роками активно розвивається і сектор недержавних вузів Донеччини.

"Інноваційність" - це значне поліпшення технічних, методичних і організаційних можливостей надання освітніх послуг. Передумова "іноваційності" ставить вимоги створення університетських комплексів, в яких будуть розширюватись конструктивні партнерські стосунки між державними ВНЗ, закладами освіти недержавної форми власності, підприємствами, банками та іншими структурами бізнесу - головним чином з метою реалізації таких освітніх, наукових та господарських інноваційних програм, які не можуть бути реалізованими у відокремленому існуванні. Саме такі спільні дії дозволять також покращити фінансове забезпечення вищих навчальних закладів, особливо при впровадженні наукових розробок діючими та новими інноваційними підприємствами. ВНЗ при цьому виконує роль системоутворюючого фактору у навчально-науково-виробничій системі, надаючи інноваційним підприємствам проект нового товару, нову технологію для його виготовлення, кваліфіковане наукове супроводження та новий, спеціально підготовлений кадровий ресурс. Стратегічно вирішальне значення надається інноваційній культурі, яка забезпечує високу сприйнятливість людьми нових ідей, їх готовності до підтримки і реалізації нововведень. Відповідальність за формування в людях інноваційної культури покладається на весь освітній комплекс і, в першу чергу, на систему вищої освіти. У зв'язку з цим, діяльність вузів повинна бути спрямована на вирішення наступних цільових завдань: створення і реалізацію цілісної системи підготовки кадрів в галузі науково-технічного підприємництва, що забезпечить накопичений організаційний досвід і методичний потенціал вузів в інноваційній сфері і потреби в нових формах освіти, що диктуються вимогами сучасного ринку праці; створення банків учбово-методичного забезпечення, необхідного для формування інноваційних знань, умінь і навичок на всіх рівнях освіти; розробку і впровадження нових ефективних технологій навчання при перепідготовці кадрів у згаданих сферах, особливо на базі форм дистанційного навчання; розвиток редакційно-видавничої діяльності з метою розробки (на конкурсній основі) учбово-методичної літератури з інноваційної тематики і її тиражування; консалтингова підтримка програм кадрового забезпечення інноваційної діяльності в галузі освіти і науково-технічного підприємництва. Створення в системі освіти мережі учбово-науково-ділових консорціумів з бізнес-інноваційними структурами типу технологічних і наукових парків. Ці структури разом з відповідною інфраструктурою державної і регіональної підтримки повинні створити єдиний комплекс розвитку інноваційної діяльності в регіоні.

"Динамічність" - це орієнтація на скорочення терміну впровадження нових видів освітніх послуг у зв'язку із скороченням життєвого циклу товару. Для усіх ВНЗ, незалежно від форми власності, присутня тенденція постійного пошуку нових освітніх потреб та прагнення задовольнити ці потреби наявними або новими можливостями. Постійно ведеться пошук нових, нетрадиційних форм і методів навчання, а також вдосконалення його змісту.

В усіх ВНЗ продовжується створення нових спеціальностей і спеціалізацій, наявність яких продиктована особливостями, специфічними рисами регіону. Філії, технікуми, коледжі, консультаційні пункти та інші відокремлені структури вищих навчальних закладів з'являються в різних містах області, створюються договірні об'єднання типу "школа - ВНЗ", "технікум (коледж) - університет", які працюють за узгодженими навчальними планами і програмами, створюючи таким чином конкурентні переваги в скороченні часу навчання для тих громадян, які послідовно навчаються в цих закладах освіти.

"Диференціація" - зростаюча різноманітність потреб населення, що обумовлює значне збільшення асортименту освітніх послуг в умовах лібералізації ринку. Потреба регіону в освіченості його населення ще дуже далека до насичення, незважаючи на негативний характер демографічних процесів. В умовах переходу до постіндустріального, інформаційного суспільства і постійно зростаючого ступеня інформатизації всіх сфер людської діяльності на ринку праці виникли, майже відразу, десятки професій, що важко було уявити раніше. Виникла потреба в трудових ресурсах нового типу - нових професіоналах, що обслуговують інститути ринку. На нових підприємствах, створених після 1990 р., створення нових професій йде особливо інтенсивно, що значно впливає на структуру та рівень попиту на освітні послуги.

"Диверсифікація" - розширення попиту на види і рівні освітніх послуг, розвиток сфер діяльності, які обслуговуючих освіту. Відчутно наростає потреба в освітніх послугах для підвищення кваліфікації фахівців з відповідними рівнями: вищий управлінський персонал, середній управлінський персонал, молодший управлінський персонал і інженерно-технічний склад. Про ринок освітніх послуг "для дорослих", тобто для працюючих фахівців нашої області, можна сказати, що він ще не насичений і не різноманітний. Традиційні тривалі форми підготовки цю задачу не вирішують. Потрібні інтенсивні короткострокові форми, орієнтовані на інноваційну освіту, що виростають з цієї практики. Крім того, розвиток ринкових відносин вимагає неминучої перекваліфікації для значного шару працівників, що вивільняються в результаті структурної перебудови всієї економіки країни і Донеччини. Розв'язання виникаючих проблем внаслідок цих процесів лежить у руслі розвитку концепції безперервного навчання. Крім того, передумова "диверсифікації" вимагає від ВНЗ у своїй стратегічній діяльності надавати більшої уваги розвитку сфер, що обслуговують освіту, а саме: розширювати організацію вузівських науково-методичних центрів, лабораторій, інших структур для надання підприємствам послуг у сфері виробництва, споживання, сервісу, соціальній сфері тощо; впроваджувати створення у системі вузів Донецького регіону дрібного та середнього підприємства серед викладачів та студентських колективів (кафе, їдальні, медпункти, спортивно-тренувальні установи, підприємства побутового обслуговування, консультаційні центри тощо); створювати вузівські моделі баз навчальної та виробничої практики студентів, розвивати мережу філій випускаючих кафедр на виробництві з залученням до педагогічної роботи провідних спеціалістів-виробників; підтримувати створення при вищих навчальних закладах регіону науково-виробничих фірм, інноваційних лабораторій, конструкторських бюро, направлених на втілення у практику досягнень учених вузів; створювати міжвузівські спортивно-оздоровчі бази для студентів, палаци спорту та відпочинку, стадіони, спортивні майданчики, міжвузівські центри підготовки абітурієнтів, післядипломної підготовки фахівців; надавати студентам гуртожиток; забезпечувати лабораторно-практичні заняття кожної спеціальності необхідним обладнанням, приладами та інструментами тощо.

"Конкуренція" - це боротьба освітніх закладів за свої сегменти ринку, потенційний контингент учнів, ріст обсягів послуг та рекламних витрат у зв'язку з активізацією конкурентів. Змагання на ринку освітніх послуг у майбутньому десятилітті буде йти не між формами власності, а між "активними" навчальними закладами і групами їхньої підтримки. Вони будуть змагатися в пошуку нових освітніх потреб, розробці способів задоволення виявленого попиту, у швидкості впровадження авторських або запозичених освітніх технологій.

"Аритмія попиту" - це зміна попиту споживачів ринку освітніх послуг, що створює загрозу стабільності становища освітніх закладів. Для держави в цілому та Донецького регіону зокрема економічна криза та різке зниження народжуваності, що передували прогнозному періоду, матимуть досить важкі демографічні наслідки як у короткостроковому, так і довгостроковому плані. Рівень народжуваності починаючи з 1989 р. стрімко знижується, що зумовлене як глобальними тенденціями скорочення народжуваності і переходу до моделі однодітної сім'ї, так і погіршенням економічної ситуації, падінням рівня життя населення, що змушує багатьох потенційних батьків відкладати народження дітей або зовсім відмовлятися від нього. За умов стабілізації економічної ситуації можна очікувати зростання рівня народжуваності. Але, зважаючи на те, що показники народжуваності взагалі реагують на покращання соціально-економічних умов із значним часовим лагом, початок сталого зростання може відбутися тільки за 2010 р. За прогнозом спеціалістів якщо не вжити заходів щодо подолання соціально-економічної кризи, інтенсивного впровадження соціально-економічних реформ, протидії масовому безробіттю, забезпечення соціального захисту населення, чисельність населення області може до 2020 р. зменшитися до 3,8 млн осіб, або на 1,1 млн осіб, що, безумовно. вплине на стратегію діяльності вищих навчальних закладів регіону.

"Інтервенція" - це міжнародна конкуренція великих навчальних зарубіжних університетів у зв'язку із скасуванням обмежень щодо одержання освіти за кордоном та відкриттям нових ринків платних якісних послуг для багатих. У зв'язку з цим особлива увага повинна приділятися міжнародному співробітництву як стратегічному напрямку діяльності сучасного вузу, спрямованому на інтегрування закладу в цілому та окремих його підрозділів у європейський та світовий освітній простір, сприяння встановленню стратегічних партнерських зв'язків з вузами за кордоном, а також надання можливості отримання позабюджетного фінансування з боку міжнародних фондів, програм та ініціатив, що діють у галузі освіти. З метою посилення конкурентної позиції на міжнародному ринку освітніх послуг ВНЗ Донецького регіону повинні впроваджувати європейський досвід у галузі освіти, нових технологій навчання; вводити нові дисципліни, які розроблятимуться у межах нових міжнародних проектів і будуть наповнені новим складом, що об'єднає національні особливості, вітчизняний досвід навчання з закордонною системою вищої освіти у сукупності з загальнолюдськими цінностями, важливими для цілісного сприйняття світу та мати соціальну спрямованість; розробляти навчальні плани з нових спеціальностей повинні з використанням передового закордонного досвіду, відповідати міжнародним економічним стандартам та бути узгодженими з вищими навчальними закладами країн-партнерів; забезпечувати міжнародне визнання дипломів, які одержують випускники вузів Донецького регіону з нових спеціальностей; поширювати обмін студентів та викладачів регіону з вищими навчальними закладами-партнерами дружніх країн; впроваджувати читання лекцій та проведення занять у вузах-партнерах для адаптації в міжнародному освітянському просторі і підвищення якості навчання; здійснювати проведення міжнародних конференцій та семінарів за напрямками підготовки спеціалістів; брати участь у міжнародних конференціях та семінарах, які проводять вищі навчальні заклади Європи та світу; стимулювати здійснення суспільних дослідницьких робіт, видання за їх результатами наукових монографій, навчальних підручників, статей тощо.

Висновки

Виконаний аналіз передумов стратегічного управління ВНЗ в Донецькому регіоні дозволив визначити такі його пріоритети:

1. В рамках інноваційної освітньої стратегії діяльність вузів повинна бути спрямована на створення і реалізацію цілісної системи підготовки кадрів, потреба в яких є найбільш актуальною, насамперед кадрів науково-технічного підприємництва. З огляду на це актуальним є створення відповідного навчального інструментарію (учбово-методичного та інформаційного забезпечення, баз практик, підручників і наукових посібників відповідно до національних освітніх стандартів).

2. Спеціалізація регіону повинна також враховуватися і при введенні нових спеціальностей у ВНЗ. А потреба динамічного розвитку диктує найбільш оптимальну схему отримання освіти типу "школа-ВНЗ".

3. Передумова "диверсифікації" вимагає від ВНЗ у своїй стратегічній діяльності надавати більшої уваги розвитку сфер, що обслуговують освіту, як в напрямку інструментального, так і соціального її розвитку.

4. Впровадження міжнародних стандартів, зокрема по Болонському процесу, повинно протікати в органічному поєднанні з традиціями і надбаннями національної вищої освіти.

Література

1. Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України: [Зб.] / Нац. ун-т "Києво-Могилян. акад."; [Заг.ред. В.Зубка]. - К.: Вид.дім "KM Academia" - 288 с.

2. Луговий В.І. Управління освітою / Навчальний посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності "Держуправління". - К., 1997. - 302 с.

3. Маригодов В.К., Слободянюк А.А., Козлакова Г.О. Освітня система як технологічний комплекс. Проблеми освіти: Наук.-метод. зб./ кол. авт. - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти. - 2000. - Вип.22. - 224 с.

4. Національна доктрина розвитку освіти України. Затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 року 347/ 2002.

5. Концепція розвитку вищої освіти Донецької області до 2002 року. - Донецьк, 2003

6. Менеджмент, маркетинг и экономика образования: Учебное пособие/ Под ред. А.П.Егоршина. - Н.Новгород: НИМБ, 2001. - С. 183.

7. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління. - К.: КНЕУ, 1999.