Скаутський рух і управлінська діяльність

Скаутський рух і управлінська діяльність

В Україні значно активізувався процес створення дитячих і юнацьких організацій, головною метою яких є об'єднання громадян віком від шести до 28 років для діяльності, спрямованої на самореалізацію, захист прав і свобод, сприяння творчому розвитку та задоволення особистих інтересів

На реалізацію молодіжної політики нашої країни впливають різні чинники - фінансування, рівень кваліфікації педагогів-вихователів, увага науковців до проблем зайнятості дітей і молоді, ефективне керівництво, адаптація зарубіжного досвіду тощо. Цікавим вважаємо екскурс до історії розвитку скаутського руху, оскільки серед численних підліткових груп у зарубіжних країнах найбільш сприятливі умови для соціалізації підлітка виникають у групах скаутського типу.

Проблемі соціалізації молоді в позашкільних і дозвіллєвих закладах присвячено наукові дослідження ряду авторів: А. Вірковського, В. Окаринського, Н. Євдокимової, В. Редькіної, О. Жабокрицької, В. Салко, В. Тернопольської, Л. Просандєєвої, Л. Ярової та ін. Однак, здійснений аналіз робіт доводить, що вивченню скаутського руху як особливої системи ефективної організації роботи з молоддю на даний час присвячено недостатню кількість робіт, особливо з огляду на їх практичну значущість.

Перш за все маємо вивчити історію розвитку скаутського руху як соціального явища та виявлення його організаційних елементів для підвищення ефективності управління навчальними закладами в сучасних умовах. Скаутський рух зародився наприкінці минулого століття в Англії. Засновником скаутизму називають Роберта Баден-Пауелла, який був не тільки військовим, музикантом, письменником, але й дуже талановитим педагогом. Він у 1907 р. відкрив перший табір скаутів, досвід діяльності якого допоміг йому написати книгу «Скаутизм для хлопчиків». Але сама ідея створення спеціальної виховної системи для підлітків, в основу якої закладалися романтика, благородність, мужність, виникла дещо раніше. У 1901 р. відомий американський письменник Ернест Сеттон-Томпсон запропонував учням сільської школи, старшим дванадцяти років провести цікаво вихідні в індійському селі. Так почалася гра, що швидко поширилась на теренах США, як дитячий природоохоронний рух під назвою «Знавці лісу».

У 1902 р. Е. Сеттон-Томпсон надрукував серію статей про «Знавців лісу», які мали великий успіх. Пізніше він видав рекомендації «Берестяний свиток», в яких у цікавій формі подавалися правила гри. У цьому ж році він відвідав Англію з лекційним курсом, де й зустрівся з Р. Баден-Пауеллом. Взявши за основу ідею американського письменника, Р. Баден-Пауелл докорінно переробив її у воєнному дусі, увів військову термінологію, запропонував військові ігри, і тим самим став основоположником скаутизму.

Він визначив цю організацію як добровільний неполітичний рух, відкритий для всіх, незалежно від походження, раси, віросповідання, що відповідає меті і принципам вільного виховання молоді.

Головна мета скаутизму, яка визначається в офіційних документах, - унести вклад в розвиток кожної особистості, розкриття повною мірою її фізичного, соціального, інтелектуального, духовного потенціалу, виховання відповідального за своє суспільство громадянина. Особливо підкреслюється взаємозв'язок соціальних, фізичних і духовних здібностей. Шлях до досягнення мети заснований на певних принципах, а саме, обов'язок перед Богом, обов'язок перед іншими людьми, обов'язок перед самим собою. Слід відзначити, що скаутизм виступає проти вузького розуміння патріотизму. Р. Баден-Пауелл підкреслював, що вихователі повинні піклуватися про те, щоб хлопчики і дівчата зрозуміли, що патріотизм є вищим почуттям, яке, як правило, не обмежується лише своєю країною та тим самим не породжує ворожість до інших. Отже, міжнародні контакти скаутів показують, що виховання патріотизму в широкому розумінні цього слова - це благородні якості, які визначають розум і справедливість по відношенню до інших націй та дозволяють відчувати єдність і братство скаутського світу.

Концепція людської гідності, закладена у Всесвітній Декларації прав людини, визначає для скаутів перш за все те, що будь-яка здійснювана ними діяльність повинна бути основана на повазі на до людини.

Закон скаутів визначає основні моральні якості, що притаманні кожному зі скаутів, зокрема: надійність, вірність, доброзичливість. Підтримуючи цю думку, відзначимо, що для виховання гуманістичних рис підлітків сучасної школи є важливим лозунг скаутів: Роби добру справу кожного дня.

Другим важливим елементом руху скаутів є так зване навчання справою, в основі якого лежить ідея Р. Баден-Пауелла про те, що хлопчик завжди віддає перевагу справі, а не навчанню. Але, на нашу думку, цей елемент для нашого часу не є придатним, оскільки в сучасному світі організації процесу навчання потрібно відводити значне місце в загальноосвітніх і позашкільних закладах. При цьому ми спираємось на сучасні нормативно-правові положення, закони України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», загальні відомості про позашкільну освіту в Україні. Зокрема, законодавчо визначено, що освітня діяльність позашкільного навчального закладу це «процес надання знань, формування вмінь і навичок із різних напрямів позашкільної освіти, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, фізичних якостей відповідно до задатків і запитів особи».

Третій складовий елемент скаутизму - праця малими групами. Перевага малих груп для процесу соціалізації підростаючого покоління з давніх-давен визначається вчителями. Оптимальною малою групою в скаутській організації вважається група 6-8 чол., яка створює ідеальну атмосферу для розвитку особистості школяра, розвитку почуттів відповідальності, звичок самоконтролю, організаторських здібностей і виконавської дисципліни.

В організаторському плані сучасні скаути поділяються на два самостійні напрями: бойскаути (хлопчики) і герлскаути (дівчата). При всій загальності мети, завдань, функціональних принципів, системи заохочення в конкретних програмах та ігрових ситуаціях ураховується специфіка тієї чи іншої статі.

Бойскаутів умовно розділяють на три вікові групи. До першої групи (8-10 років) входять ті, що починають («вовчата»), в основі програми виховання яких лежить історія про індійського хлопчика Мауглі, який став «вожаком» вовчої зграї. Хлопчики цього періоду об'єднуються в невеликі групи і обирають назву для себе із світу тварин, птахів, щомісячно проводять збір, попередньо складаючи карти з назвою маршрутів, готують звіти та малюнки, щоденники спостережень, розучують танці та пісні.

Діяльність другої групи (14-17 років) сконцентрована на оволодінні навичками й уміннями необхідними для військової підготовки. Серед них окремо виділяється група дослідників, які об'єднуються за інтересами з певного виду діяльності (архітектура, археологія, агрономія, лісова справа та ін.) що, безумовно, допомагає у свідомому виборі професії.

Ще в більшій мірі ця спеціалізація проявляється у третій віковій групі (17-18 років), в якій бойскаути вивчають морську авіаційну справу, засоби масової інформації, часто працюють інструкторами в молодших групах.

Герлскаути об'єднуються також у три вікові групи: «брауні» - «пташенята» (7-9 років), середні - «юніорки-кадети» (10-14 років), старші (15-18 років). Основні види діяльності дівчаток-скаутів: художня творчість, музика, танці, малювання, заняття на відкритому повітрі (різноманітні ігри, спортивні змагання, вироблення туристських умінь та навичок), домоведення, що обов'язкове для кожної дівчини.

Для врахування індивідуальних досягнень в скаутських організаціях існує добре розроблена символіка або система розпізнавання. Нагороди (значки, нашивки, і т. ін.) вручається як за оволодіння навичками певної ступені, так і за окремі конкретні уміння. При цьому сам скаут вирішує, що він буде вивчати, і вибирає найбільш властиві для себе теми. Швидкість руху в такому процесі залежить від інтересів, зусиль та здібностей кожного.

Уміння, якими повинні володіти скаути, діляться на 12 груп. П'ять груп складають уміння, які пов'язані з природою (життя в таборі, приготування їжі, туризм, навколишнє середовище, екологія); дві групи - уміння пов'язані із зміцненням здоров'я (фізична підготовка, надання першої допомоги), три групи відносяться до сім'ї, району, країни (сімейне життя, життя в суспільстві, громадянство).

Для скаутів характерна особлива увага до атрибутики та символіки. Із ними пов'язана і загальна атмосфера романтики, святковості, збереження традицій, яскраві зльоти та ритуали («джамбарі»), які є характерними для скаутів. Усе це залишається в свідомості підлітків на все життя.

У даний час нараховується більше 16 млн скаутів у 131 країні. Більше 250 млн людей пройшли через скаутський рух за час його існування. Серед них діячі науки і культури, політичні лідери, економісти, бізнесмени. Наприкінці відмітимо, що в Україні перші скаути з'явились у 1910 році, але організаційно її оформлення відбулося в 1915 році. Також у даний час скаутські організації почали відроджуватися та вже активно діють у Литві, Естонії, Латвії, Білорусії, Росії.

Отже, система самоврядування у скаутському русі, на нашу думку, є дійовим засобом організації процесу навчання та виховання підлітків, адже це допомагає керівникам навчальних закладів у вирішенні проблем управління. Скаутські групи цілеспрямовано організуються дорослими на основі врахування і використання потреби особистості підлітків у групуванні з однолітками, а також їхнього інтересу до гри як такої.

У такому випадку важливими організаційними елементами підвищення ефективності в сучасних умовах виступають:

діяльність у малих групах, які підпорядковуються старшим групам і об'єднуються у велику організацію;

наслідування ідеалів і взірців поведінки організатора або керівника;

оптимальний розподіл цікавих і корисних справ для вирішення проблем виховання.

Автор: Т. Кірімханова