Діяльність класного керівника

Діяльність класного керівника

Робота з батьками

Умовою успішної виховної діяльності з учнями є співробітництво класного керівника з батьками, адже родина впливала і продовжує значно впливати на процес розвитку особистості дитини

Ключові слова: виховна робота, пріоритетні напрями, класний керівник, аналіз виховного процесу, цілі та задачі виховання, класний колектив.

Структура публікації:

· Робота з батьками.

· Вивчення стану й ефективності виховного процесу у класі.

· Можливі додатки до планування виховної роботи у класі.

«Робота з батьками» - це п'ятий розділ плану виховної роботи класного керівника.

Зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу - це важлива й відповідальна задача вчителя. Рішення даної задачі представляється можливим, якщо у плані роботи знайдуть відображення такі напрями діяльності класного керівника з батьками:

· вивчення родин учнів;

· педагогічна освіта батьків;

· забезпечення участі батьків у підготовці та проведенні колективних справ у класі;

· педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу;

· індивідуальна робота з батьками;

· інформування батьків про хід і результати навчання, виховання й розвитку учнів.

Робота в кожному з перерахованих напрямів складається з певної сукупності форм і способів діяльності. Їх вибір обумовлений цілями й задачами виховної роботи, особистісними та професійними особливостями класного наставника, традиціями школи та класу, своєрідністю складу учнів та їхніх батьків, тенденціями розвитку виховних відносин у класному колективі, принципами взаємодії вчителя й батьків.

Порада вченого. Професор Н. Щуркова радить класному керівнику будувати взаємодію з батьками на основі таких основних ідей-принципів, як:

· звертання до почуття батьківської любові та її повага;

· уміння розглянути в кожному учні позитивні сторони, що дозволяють давати характеристику дітям з висування випереджальної позитивної оцінки;

· висока повага особистості батька й матері, їх батьківської турботи, їх трудової та громадської діяльності.

Які форми та методи роботи з батьками може використовувати вчитель? Постараємось відповісти на це запитання з огляду на раніше виділені нами напрями роботи класного керівника з батьками учнів. Вивчення родин учнів дозволяє класному керівнику краще довідатись про дітей та їхніх батьків, зрозуміти стиль життя родин, ознайомитися з домашніми умовами розвитку особистості дитини. Цей напрям діяльності класного керівника відбивається у плані такими формами роботи, як відвідування родин учнів, анкетування, твори про родину, конкурс творчих робіт учнів «Моя родина», тестування, педагогічні майстерні, ділові ігри з батьками, формування банку даних про родину та сімейне виховання. Педагогічна освіта батьків планується відповідно до вікових особливостей дітей, цілей і задач навчально-виховного процесу, конкретних проблем, що виникають у ході спільної діяльності вчителя й батьків. Класний керівник включає у план лекції з педагогіки, психології, права, етики, фізіології та гігієни; батьківські збори; тематичні консультації; педагогічні практикуми з розгляду й аналізу різних ситуацій виховання дитини в родині та школі; огляд популярної педагогічної літератури для батьків; обмін досвідом виховання дітей у родині; вечір запитань і відповідей; день відкритих дверей та інші форми. Забезпечення участі батьків у життєдіяльності класного колективу здійснюється класним керівником за допомогою включення їх у такі види взаємодії, як спільне планування виховної роботи у класі; колективні творчі справи; свята, вечори, концерти, КВК; відвідування театрів, виставок, бібліотек; прогулянки, походи, поїздки та подорожі; виставки творчих робіт, дні здоров'я; допомога в ремонтних роботах й естетичному оформленні класної кімнати; участь в обладнанні кабінету й виготовленні наочного приладдя; організація міні-гуртків і клубів. Педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу відбивається в таких пунктах плану виховної роботи: вибори батьківської ради, допомога у плануванні й організації її діяльності, робота із соціально неблагополучними родинами, установлення зв'язків із шефами, оточуючим соціумом, громадськістю. Індивідуальна робота з батьками дозволяє встановити безпосередній контакт із кожним членом родини учня, домогтись більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів розвивального впливу на особистість дитини. Тому класний керівник включає у план роботи відвідування родин учнів, індивідуальні бесіди з батьками, спільне визначення перспектив і засобів розвитку учня, педагогічні консультації, індивідуальні доручення.

Інформування батьків про хід і результати навчання, виховання й розвитку учнівздійснюється класним керівником за допомогою тематичних і підсумкових батьківських зборів, індивідуальних консультацій, перевірки щоденників учнів, складання карт розвитку дітей і таблиць результатів навчальної діяльності, ведення щоденників спостереження за процесом розвитку дитини чи зошитів досягнень учнів, написання батькам листів-характеристик, записок-повідомлень, вітальних листівок і листів подяки.

Розділ плану «Робота з батьками» учитель може оформити так, як це зробила К. Задо - класний керівник 5-го класу.

Шостим компонентом плану роботи класного керівника може стати розділ «Вивчення стану й ефективності виховного процесу у класі». Необхідність включення цього розділу у план роботи класного наставника обумовлюється тим, що за відсутності достовірної, підданої ретельному аналізу інформації про розвиток особистості учнів, формування колективу класу, стан і результати виховного процесу ставиться під сумнів педагогічна доцільність усієї досить складної та трудомісткої діяльності вчителя та його колег.

Як об'єкти дослідження стану й ефективності виховного процесу у класі можуть бути вибрані:

а) розвиток особистості учнів;

б) формування класного колективу;

в) наявність в учнів та їхніх батьків почуття задоволеності життєдіяльністю у класі.

При вивченні процесу й результатів розвитку особистості учнів класному керівнику варто скористатись діагностичними розробками вчених. Наприклад, хорошою підказкою педагогу є розроблена професором Н. Масловою діагностична схема «Загальний рівень розвитку особистості школяра».

Порада вченого. Доктор педагогічних наук Н. Маслова пропонує вивчати процес і результати розвитку особистості дитини за такою схемою.

1. Збір загальних відомостей про школяра: стать, вік, стан здоров'я й фізичного розвитку, умови життя в родині (склад родини, наявність інших дітей, матеріально-побутове становище, освітній, трудовий, моральний статус батьків, ставлення старших до дитини, застосування заохочень, покарань).

2. Знайомство з режимом дня школяра, використанням вільного часу, участю в домашній праці.

3. Виявлення основних характерологічних особливостей школяра (переважний настрій, прояви самостійності, свободи, працьовитості, допитливості, товариськості й ін.).

4. Виявлення основних реакцій школяра на різний тон і характер звертання до нього: задушевність, прохання, суворість, пред'явлення вимог (шляхом спостереження).

5. Визначення здатності школяра управляти своїми почуттями, бажаннями, потребами шляхом спостереження в конфліктних ситуаціях і ситуаціях вільного вибору.

6. Вплив самооцінки школяра, ступінь задоволеності собою, своєю поведінкою й успіхами, його вміння аналізувати свої вчинки та бачити себе з боку й у майбутньому.

7. Виявлення загального світогляду школяра, кола читання й інтересів, схильностей, ставлення до музики, телепередач, кіно, театру, суспільно-політичних подій. Культура мови.

8. Виявлення ставлення до навчальної праці (активність, наполегливість, старанність, самостійність, організованість у навчанні, інтерес до окремих навчальних предметів, відповідальність у виконанні домашніх завдань, мотиви навчання, ставлення до навчальних успіхів і невдач своїх товаришів).

9. Виявлення ставлення школяра до фізичної праці (звички й уміння обслуговувати себе, інтерес до виконання трудових доручень, прояв добровільності, ініціативи, самостійності, точності та швидкості у виконанні трудових справ, уміння працювати індивідуально й у колективі).

10. Визначення найбільш виражених спеціальних здібностей школяра (за результатами діяльності та провідних занять, особливо у вільний час).

11. Особливості спілкування школяра (стосунки з близькими, старшими, молодшими, однолітками, педагогами, незнайомими. За що цінує дорослих, товаришів, друзів? Чи здатний до дружби, співчуття іншим людям? Конфліктність у спілкуванні, ступінь авторитарності, становище в колективі, основні симпатії й антипатії школяра у спілкуванні).

12. Прояв моральних якостей у вчинках і поведінці школяра (чесність і справедливість, критичність і самокритичність, почуття власного достоїнства, відповідальність і дисциплінованість у справах і вчинках тощо).

13. Виявлення загальної спрямованості й рівня домагань особистості (особиста, суспільна, ділова спрямованість у діяльності й відносинах школяра; провідні мрії й ідеали та їх відображення в діяльності; адекватність, завищення чи заниження домагань особистості в діяльності та спілкуванні).

14. Виявлення особливостей темпераменту (прояв у діяльності та спілкуванні емоцій, частоти та швидкості їх зміни, швидкість і переключення уваги, темп діяльності, екстравертність чи інтровертність, слабкість, сила, урівноваженість, рухливість, інертність вищої нервової діяльності, ригідність чи пластичність).

При дослідженні процесів, що відбуваються у класному колективі, класному керівнику необхідно звернути увагу на такі важливі сторони життя колективу, як:

· сформованість соціально вартісної спільної діяльності;

· наявність пріоритетного (домінуючого) виду діяльності;

· активність і самореалізація учнів у спільній діяльності;

· стан емоційно-психологічних відносин;

· стан ділових відносин;

· наявність зв'язків з іншими групами й окремими індивідами;

· розвиток учнівського самоврядування.

При пошуку відповіді на запитання: «Наскільки учні та їхні батьки задоволені життєдіяльністю у класному колективі?» у полі зору класного наставника повинні знаходитись такі аспекти, як комфортність і захищеність особистості учня, його ставлення до основних сторін життєдіяльності у класі; наявність у батьків почуття задоволеності результатами навчання й виховання своєї дитини, її становищем у класному колективі.

У ході діагностичної діяльності вчитель може використовувати різні прийоми та методи: педагогічне спостереження, соціологічне опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування), тестування, створення педагогічних ситуацій, методи експертної оцінки, індивідуальної та групової самооцінки, вивчення продуктів творчої діяльності учнів та ін. У технологічний арсенал класного керівника можна включити такі діагностичні засоби:

· ігри «Лідер», «Кіностудія», «Морські командні навчання», «Подорож морем улюблених занять»;

· тести «Роздуми про життєвий досвід» Н. Щуркової, «Задоволеність учнів шкільним життям» А. Андрєєва, «Задоволеність батьків роботою освітньої установи» Є. Степанова;

· «Цветик-семицветик», «Ми - колектив? Ми - колектив... Ми - колектив!», «Який у нас колектив?»;

· конкурс малюнків «Я в моєму класі» й ін.

Найчастіше розділ плану «Вивчення стану й ефективності виховного процесу у класі» оформлюється у вигляді таблиці. Наприклад, класний керівник 6-го класу С. Комлач оформила його в такий спосіб:

Поряд з основними розділами у план можуть бути включені різні додатки. У таких випадках план виховної роботи нерідко перетворюється на щоденник класного керівника. Відповідно до традицій планування в конкретному навчальному закладі або на розсуд самого класного наставника в основному документі вихователя можуть бути відомості про учнів та їхніх батьків, результати педагогічного спостереження та психолого-педагогічної діагностики, записи вчителя, що відбивають його враження про життєдіяльність у класі та про участь вихованців у загальношкільних справах. Найчастіше план роботи класного керівника доповнюється додатками.

1. Відомості про батьків, які можна викласти в таблиці:

2. Інформація про участь батьків у життєдіяльності класу й відвідування батьківських зборів:

3. Деякі відомості про родини й учнів:

· а) багатодітні родини

· б) діти з неповних родин

· в) діти, які потребують пільгового харчування

· г) опікувані діти

· д) учні, які стоять на класному обліку

· е) учні, які стоять на шкільному обліку

· ж) родини, які стоять на обліку у школі

4. Список членів батьківської ради класу:

5. Відомості про інтереси й захоплення учнів, їхню зайнятість у позаурочний час

6. Результати діагностичних досліджень.

7. Щоденник педагогічного спостереження.

8. Інформація про учнівське самоврядування у класі:

Завершуючи розгляд змісту та структури плану виховної роботи, необхідно зауважити, що запропоновані нами розділи плану не є обов'язковими. Ми рекомендуємо зразковий варіант плану, що може використовуватись класним керівником як методична підказка. Нам доводилось бачити у планах успішно працюючих педагогів поряд із пропонованими інші розділи. У деяких випадках ми самі радили вчителям, наприклад, класним керівникам 1, 5, 10-х класів, вибирати інший зміст й іншу структуру плану. Наставники цих класних колективів, як правило, на початковому етапі роботи з учнями спрямовують свої основні зусилля на моделювання виховної системи класу та згуртування класного колективу. А отже, в їхніх планах цільові орієнтири й основні напрями роботи повинні бути пов'язані з діяльністю з формування модельних уявлень про виховну систему класу. У такій ситуації класному керівнику рекомендується оформити розділ «Основні напрями та справи класного колективу» у такий спосіб:

Можливі й інші варіанти плану. Планування - справа творча, тому класний керівник має право вибрати свій варіант, який найбільшою мірою відповідає його педагогічним поглядам, містить необхідну інформацію і є зручним для використання в повсякденній роботі. Але дуже важливо уникнути грубих помилок у процесі складання плану.

Порада вченого. Відомий дослідник Л. Малєнкова застерігає вчителів від допущення найбільш розповсюджених помилок у практиці планування виховної роботи:

· відсутність чіткої визначеної мети, визначених стратегічних задач виховання, заснованих на глибокому науковому знанні дітей, і сформованої психолого-педагогічної ситуації;

· традиційне очікування вказівок, рекомендацій, розпоряджень, конкретних розробок «заходів» зверху і, як наслідок, безініціативність класного керівника;

· примітивізм планування (план-відписка, що містить якийсь, часто випадковий, перелік справ);

· невміння (а іноді небачення необхідності) залучення дітей до планування;

· неконкретність і невизначеність спланованих справ, які призводять до незацікавленості як дітей, так і педагога (на зразок «провести диспут», «працювати над моральним вихованням дітей», «улаштувати «Вогник» або «похід місцями бойової слави» й т. п.).

Автор: Є. Степанов