Дисципліна без конфліктів

Дисципліна без конфліктів

Світлана Конькова, заступник директора з навчально-виховної роботи львівської школи № 73 опікується проблемою виховання підлітків на підґрунті спільних зусиль учителів і батьків. Із цією метою у школі створено університет педагогічних знань для батьків учнів 5-8-х класів

Наразі презентуємо сценарій засідання, який має відповісти на запитання «Як уникнути психологічних травм у вихованні дитини».

Як уникнути психологічних травм у вихованні дитини

Мета: навчання для підвищення педагогічної культури батьків; організація спільної діяльності, об'єднання зусиль школи та сім'ї для виховання дітей.

Очікувані результати: після проведеного засідання батьки знатимуть, що таке конфлікт; як установлювати певні правила поведінки дитини, уникаючи та не поглиблюючи конфлікту; як поводитись і виявляти свої почуття у конфлікті, який уже розпочався.

Обладнання: мультимедійний проектор, екран.

Форма проведення: лекція з комп'ютерною презентацією.

Хід засідання

1. Організаційний момент. Повідомлення теми та мети засідання.

2. Вступ. Дисципліна як управління життям дитини.

Дитину можна порівняти з дзеркалом. Вона відбиває любов, а не починає любити першою. Якщо дітей обдаровують любов'ю, вони її повертають. Якщо їм нічого не дають, то їм нічого повертати.

Любов усе покриває, усьому вірить, на все сподівається, усе переносить.

Що ж потрібно дітям, щоб вони почувались любимими?

Безумовне прийняття. Любити дитину безумовно - значить любити її незалежно ні від чого. Незалежно від її зовнішності, здібностей, достоїнств і недоліків. Незалежно від того, що ми очікуємо від неї в майбутньому, і що найскладніше, незалежно від того, як вона поводиться зараз. Що б не робила дитина, на можна карати її позбавленням любові. «Ти мені подобаєшся, я люблю тебе таким, який ти є», - ці слова безцінні і для великого і для малого.

Проте безумовно прийняти - не значить балувати. Приймати дитину - це означає вірити в те, що від початку всі її наміри добрі, це означає визнавати за нею право на помилку, але це не означає, що ми маємо заплющувати очі на погану поведінку дитини, яка потребує нашого виховання, керівництва й дисципліни.

Турбота й управління життям дитини. Дитина приходить у світ безпорадною істотою, і турбота про неї - найнеобхідніша умова її виживання. Дорослішаючи, вона все менше потребує її і починає потребувати самостійності. Вчасно «відпустити» - теж турбота. Інтерес дорослого до життя дитини, вирішення складних для неї проблем - важлива складова батьківської любові.

Схвалення незалежності, автономії дитини. Допомога й турбота викликають почуття взаємного задоволення тоді, коли дитина сама її просить. Але турботу вона може сприйняти і як пригноблення, якщо поводитися з дитиною, як зі шматком глини, з якого батьки ліплять свою мрію. Щоб дитина почувалася любимою, потрібен певний баланс турботи й автономії, опіки та свободи.

Пильна увага. Люблячі батьки проводять із дитиною багато часу. Однак для дитини важлива не кількість проведеного з нею часу, а те, як він проведений. Пильна увага означає цілковиту зосередженість на дитині. Саме на ній, саме в цю хвилину. Не отримуючи досить пильної уваги, дитина відчуває занепокоєння й незахищеність, бо розуміє, що все на світі важливіше за неї.

Вияв ніжних почуттів. Не треба боятись висловити свої добрі почуття, дитина має знати про них так само, як знає про ваше незадоволення нею, несхвалення якогось учинку.

Фізичний контакт.

Зоровий контакт. Очі батьків повинні постійно випромінювати любов і ніжність. Якщо батьки дивляться на дитину лише тоді, коли вона добре поводиться і вони можуть пишатись нею, то дитина сприймає їхню любов як обумовлену. Якщо батьки дивляться в очі дитини, тільки дорікаючи, критикуючи чи повчаючи, у дитини може сформуватись неправильне уявлення про те, як вони до неї ставляться насправді.

Але найнебезпечніше у вигляді покарання спеціально уникати дивитисьв очі дитині. Це діє на неї гнітюче та спустошливо. І може статися, що ці важкі хвилини вона не забуде ніколи в житті.

Дисципліна як управління життям дитини. Мабуть, це багатьох здивує, але дитина не менше від дорослих зацікавлена в установленні певних правил поведінки та порядку. Це робить її життя більш зрозумілим і передбачуваним, створює відчуття безпеки. Діти інтуїтивно відчувають, що за батьківським «не можна» криється турбота про них.

Чому ж стільки конфліктів із приводу дисципліни? Річ у тому, що діти повстають не проти правил, а проти того, як їм ці правила підносять, проти силових, авторитарних методів, якими часто користуються батьки.

Дисципліни набагато легше добитись, коли дитина відчуває, що її по-справжньому глибоко люблять. Ця впевненість дозволяє їй змиритися з керівною роллю батьків без ворожості.

3. Аналіз анкетування учнів 6-8-х класів

Шкільним психологом було проведено анкетування 117-ти учнів. Ось результати відповідей учнів нашої школи:

Запитання 1. Коли ти не слухаєшся батьків, вони найчастіше:

кричать на тебе - 40

намагаються вмовити, переконати - 32

ображаються на тебе й чекають твоєї реакції - 3

не звертають на тебе уваги - 1

можуть ударити - 5

намагаються пояснити, що ти не правий - 95

страшать побиттям, ременем - 4

Запитання 2. Коли батьки гніваються на тебе, то це найчастіше через:

намагання тебе виховати - 42

коли в них проблеми на роботі - 8

сварку батьків між собою - 4

коли ти чогось просиш чи вимагаєш - 9

коли засмучуєш батьків - 47

не можу пояснити - 26

Запитання 3. Як часто в батьків з'являється бажання похвалити тебе, обняти, поцілувати?

часто - 97

рідко - 13

ніколи - -

важко сказати - 7

Запитання 4. Як часто в батьків з'являється бажання побити тебе, вигнати з дому, зачинити в темній кімнаті?

часто - 1

рідко - 4

ніколи - 104

важко сказати - 8

Запитання 5. Якщо в тебе проблеми у школі, з друзями, ти:

нікому не розповідатимеш про них - 60

розкажеш мамі - 14

розкажеш татові - 2

розкажеш обом батькам - 41

4. Як уникнути «домашніх баталій», або дисципліна без конфліктів.

Перш ніж «взятися за дисципліну», спробуйте відповісти на такі запитання:

Чи відповідають ваші вимоги можливостям дитини?

Можливо, ви ставите перед нею явно недосяжну мету?

Чи не зловживаєте ви своїми повноваженнями «головнокомандувача»?

Проголошуючи свої «треба» й «не можна», чи не забуваєте ви про право дитини на своє особисте «хочу»?

Складіть перелік ваших вимог до дитини. Нехай у списку будуть найважливіші, важливі й найменш важливі вимоги.

Тоді поділіть ці вимоги на три групи: ваші жорсткі вимоги; ваші побажання; ваші мрії, а надалі спробуйте так до них і ставитись.

Залишіть за дитиною право вибору в межах деяких ситуацій. Дайте їй право грати активну роль у тому, що стосується особисто її. На помилках учаться. І хто, як не ми з вами, знає, що на чужих помилках учитись важче. Мусиш наробити своїх.

Якщо ж життя вашої дитини занадто регламентоване, усі рішення приймаєте ви, то рано чи пізно виникне «бунт на кораблі».

5. Конфлікт: загроза чи можливість?

Слово «конфлікт» викликає в більшості відверто негативні асоціації.

Є кілька причин, через які ми намагаємося за будь-яку ціну не конфліктувати.

Конфліктувати страшно.

Можна зовсім зруйнувати стосунки й утратити дорогу та близьку людину.

Конфліктувати погано.

Ми боїмось отримати ярлик «сварливої», «істеричної» людини.

Конфлікт - це боляче.

Багатьох із нас переслідують спогади про крикливі сварки наших батьків і про ту страшну напругу, яку викликало їх взаємне бойкотування.

Проте конфлікт може стати початком близьких і гармонійних стосунків, поліпшення свого життя та життя наших дітей, можливістю реально щось змінити, бо він - лише прояв накопиченого незадоволення та напруги, сигнал того, що далі так жити неможливо.

6. Як виявити свої почуття та не поглиблювати конфлікт?

Правильно вибирайте час

Не варто розпочинати важку розмову пізно ввечері, під час улюбленого заняття вашої дитини, коли просто дитина менш за все очікує цього й мало здатна реагувати на ситуацію.

Говоріть про конкретну проблему

Не варто перераховувати всі негативні вчинки дитини, колишні чи майбутні. Це призведе до зростання напруги. Обмежтесь початковою проблемою.

Уникайте узагальнень

Уникайте висловлювань «ти завжди» або «ти ніколи», це відвертає увагу від початкової проблеми.

Не домагайтеся свого за рахунок зниження статусу дитини

Аргументи на зразок «я старша, мудріша й досвідченіша», може, і здатні змусити дитину замовкнути або погодитись, але не допоможуть вирішити проблему. Робіть ставку на розумність своїх аргументів.

Слухайте

Щоразу, коли ви слухаєте, то тим самим засвідчуєте, що цінуєте думку дитини.

Не використовуйте ярликів

Коли ви використовуєте ярлики, наприклад, слова «безвідповідальний», «упертий», «неслухняний», то даєте дитині зрозуміти, що вона зовсім пропаща.

Не пророкуйте майбутнього

«Ти ніколи не змінишся», «ти не зможеш вступити до ВНЗ» тощо. Такі твердження лише відвертають увагу від початкової проблеми. А ще вони лише захищають вас від необхідності докладати зусиль для створення добрих стосунків з дитиною.

Не застосовуйте сарказм

Якщо ви саркастичним тоном скажете: «Ти такий чудовий...», то вкладаєте в цю фразу думку, що ваша дитина - повний дурень, і, до того ж, не несете жодної відповідальності за це.

Подумайте перед тим, як грати роль того, що страждає

Найбільш жорстокий варіант - загрожувати своєю хворобою або смертю, якщо дитина не зміниться. Це просто маніпулювання.

Гроші - не аргумент

«Будеш сам заробляти гроші, тоді будеш мати право на власну думку».

Родинні зв'язки - не аргумент

«Ти поводишся так само, як твій батько...» - ця фраза зруйнує увагу до ваших слів.

Не давайте поради, як себе поводити, думати, почувати

Коли ви нав'язуєте свою пораду, то займаєте позицію повної переваги над дитиною. Подумайте, як ви самі ставитесь до того, що вам постійно вказують, що треба робити.

Уникайте погроз

«Якщо ти цього не зробиш, я...»

Дотримуйтеся сталості

Постійна зміна своєї позиції виводить дитину з рівноваги. Наприклад, ви суперечите самі собі, якщо скаржитесь, що дитина ніколи не розповідає вам про шкільні справи, а іншого разу, не дослухавши, кажете: «Це дурниці, краще йди робити уроки».

7. Що робити, коли конфлікт розпочався?

Намагайтеся глибоко дихати

Це дає час на обдумування того, що ви хочете сказати.

Будьте уважні до дитини

Намагайтеся за потоком агресивних слів почути те, що вона хоче сказати насправді.

Не читайте чужих думок

Запитуйте «Про що ти думаєш?» замість того, щоб казати: «Я знаю, що коли ти так дивишся, то завтра зробиш так само».

Якщо дитина говорить дуже голосно, почніть знижувати тон свого голосу

Як не дивно, часом іноді тихий голос значно більше привертає увагу і знижує інтенсивність конфлікту.

Говоріть про себе

«Я-вислови» починаються із займенника «Я» і говорять про ваші власні почуття або реакцію.

«Ти-вислови» представляють звинувачення й оцінку дитини, змушують її захищатись і провокують агресію.

Коли вам хочеться сказати: «Чому ти так пізно? Ти повинен уже давно бути вдома!», скажіть: «Я дуже хвилювалася, що тебе так довго немає».

Пам'ятайте, що коли ваша дитина дозволяє собі виявляти негативні почуття - це зовсім не означає, що вона перестала любити й поважати вас.

8. Висновок (замість нього...)

Людина виховується для свободи.

Гегель

Рабство знищує людину ще до того, як вона починає любити свої кайдани.

Л. Вовенарг

Немає людини, яка б не любила свободу;

але справедлива людина вимагає її для всіх,

а несправедлива - лише для себе.

Л. Берне

Ставлення до дітей - міра духовної гідності людини.

Я. Бриль

9. Рефлексія

На цьому етапі дуже корисно вислухати думки батьків на запропоновану тему, а також з'ясувати, що їм сподобалось, а що ні, із чим вони погоджуються, а про що можуть посперечатись.

Автор: С. Конькова