Авторський компонент класного керівника

5

Авторський компонент класного керівника

Посилення уваги до шкільного виховання, організації позанавчальної діяльності школярів вимагає підвищення ефективності діяльності класного керівника. Особистісно зорієнтована парадигма сучасного виховання закликає педагогів до розробки оригінальних програм роботи з учнівським колективом

Педагогічна література характеризує такі явища, як виховна система класу (Є. Степанов, В. Ясницька), авторська програма роботи з класом. Але пропонуємо обговорити авторський компонент діяльності класного керівника, розуміючи, що створення авторської програми чи виховної системи класу вимагає істотно більших зусиль педагога протягом кількох років. Розробка й реалізація авторського компонента діяльності можуть стати першою сходинкою на шляху до створення цілісної й оригінальної системи роботи з класом. Відповімо на ряд істотних запитань відносно розробки авторського компонента діяльності класного керівника.

Перше запитання - яке місце авторського компонента у співвіднесенні з іншими напрямами роботи класного керівника? Досить продуктивною в цьому плані представляється схема, розроблена науковим колективом під керівництвом Б. Купріянова. Діяльність класного керівника розглядається авторами як управління ресурсами загальноосвітньої установи та навколишнього середовища для реалізації задач виховання учнів довіреного йому класу. Проаналізувавши нормативні документи, що регламентують діяльність класного керівника, автори визначили шість напрямів. Обов'язковими, інваріантними напрямами є:

забезпечення життя та здоров'я учнів;

забезпечення позитивних міжособистісних відносин між учнями та між учнями й учителями;

сприяння освоєнню школярами освітніх програм;

здійснення патріотичного, громадянсько-правового виховання, формування соціальної компетентності учнів.

Як варіативні напрями, де зміст діяльності визначається самим класним керівником, назване, по-перше, - визначення зон ризику для учнів класу, планування профілактичної діяльності, а по-друге - визначення цілей виховання учнів класу на основі врахування вікових особливостей, планування роботи з класом. Саме цей останній напрям і дозволяє класному керівнику здійснювати свій авторський задум. Таким чином, річний план роботи класного керівника представляється документом, що включає шість частин. Кожна частина починається з характеристики наявної ситуації. Наприклад, забезпечення позитивних міжособистісних відносин між учнями та між учнями й учителями вимагає докладної характеристики відносин, атмосфери у класі й установі, міжособистісного статусу кожного вихованця. А забезпечення життя та здоров'я учнів планується на основі даних про здоров'я й індивідуальні особливості кожної дитини. Потім на основі аналізу ситуації визначаються мета та задачі роботи з даного напряму на майбутній рік, планується набір необхідних заходів (класних годин, акцій тощо). Виходить, що кожна частина плану містить якусь пояснювальну частину, формулювання мети та задач, перелік передбачуваних заходів.

Друге запитання - на який строк класний керівник розробляє свій педагогічний задум? Зрозуміло, класний керівник самостійно програмує тривалість реалізації свого задуму. Перша відповідь, що відразу виникає на наше запитання: добре, щоб на повний період роботи з класом. Відповідно, для вчителя початкових класів - це 3-4 роки, а для класного керівника середньої та старшої школи - з 5-го по 9-11-й класи. Однак ми розуміємо, що створення діючої програми роботи з класом може вимагати від педагога не тільки безлічі зусиль, а й деякого часу. Знаходячись у пошуку своєї авторської концепції, класний керівник може розробити педагогічний задум строком на один навчальний рік. Реалізувавши таку програму, педагог може оцінити її достоїнства й недоліки, а потім на основі необхідних коректив вибудувати подальшу логіку. При цьому варто розуміти, що за рік класний керівник устигне лише випробувати свої ідеї на практиці, але ніяк не досягти явних результатів у справі виховання й розвитку учнів. У будь-якому випадку однорічні проекти повинні бути так чи інакше пов'язані один з одним.

Третє запитання - як педагогу придумати ідею, визначити зміст свого авторського задуму? Варто враховувати, що мова йде про проектувальну діяльність, яка нерідко викликає істотні ускладнення в педагогів. Інакше кажучи, класному керівнику, який не має досвіду розробки програмних документів, буде досить непросто відразу ж створити такий документ. Часто педагоги йдуть "простим" шляхом - беруть цікавий досвід своїх колег і намагаються адаптувати його у своїй практиці. Однак такий хід часто виявляється непродуктивним як для організації виховної роботи у класі, так і для професійного росту самого педагога. Нам представляється більш плідною розробка класним керівником власної, нехай навіть дуже простої, ідеї.

Є кілька варіантів визначення ключової педагогічної ідеї. Перший і найбільш логічний полягає в тому, що педагог за допомогою діагностики визначає існуючі проблеми у вихованні, навчанні й розвитку учнів. Тоді авторський компонент його діяльності полягає в тому, щоб знайти оптимальні шляхи рішення проблеми. Наприклад, у класі є учні різних національностей і між ними нерідко виникають конфлікти. Тоді педагогічний задум буде спрямований на виховання культури міжнаціонального спілкування.

Однак такі явні особливості класу зустрічаються рідко. Частіше в житті учнів виникають локальні тимчасові проблеми. Тоді другий варіант для педагога полягає в тому, щоб відійти від своїх особливостей. Так, класний керівник може вибрати вид діяльності, заняття, в якому він є фахівцем. Наприклад, якщо він захоплюється туризмом, то туризм може стати змістом спільної діяльності педагога й учнів. Достоїнством цього варіанта є те, що педагог пропонує вихованцям справу, якою він щиро захоплений.

Третій варіант полягає в тому, щоб використовувати ефективний педагогічний інструментарій для розвитку учнів. Наприклад, класний керівник може освоїти освітню технологію дебатів (інтелектуальної, ситуаційно-рольової, ділової гри, соціально-педагогічного тренінгу тощо) й вибудувати авторський компонент на її основі.

Четвертий варіант припускає широке використання педагогом ресурсів середовища. Наприклад, класний керівник школи, розташованої в центрі міста, може розгорнути культосвітню діяльність на основі взаємодії з установами культури.

П'ятий варіант може бути пов'язаний з посиленням одного з інваріантних напрямів. Наприклад, якщо педагог є фахівцем у загартовуванні й оздоровленні вихованців, він може розробити відповідний авторський компонент. Тоді зміст компонента буде перевищувати необхідні дії й заходи з відповідного інваріантного напряму.

Зміст авторського компонента може визначатись профілем класу. Представляється логічним, що для класу військово-технічного чи військово-спортивного профілю педагог може розробити програму патріотичного виховання. Також слід зазначити, що авторський задум класного керівника повинен співвідноситися з програмою виховної роботи школи. Можливий варіант, коли педагог визначає авторський задум у рамках загальної мети й контексту виховання в установі. При цьому він "звужує" мету, адаптує її до особливостей класу, вікових характеристик учнів. Представляється можливим варіант, коли виховні цілі на рівні класу й на рівні установи не збігаються. Важливо тільки, щоб вони не суперечили, доповнювали одна одну. Немаловажним представляється врахування типу установи. Так, у загальноосвітньому ліцеї представляється цілком логічною програма роботи з класом, заснована на пошуково-дослідницькій діяльності чи культурній освіті.

Зовсім особливим варіантом може бути випадок, коли педагог використовує технологію колективної організації діяльності. Тоді він може розробляти свій авторський компонент разом з учнями. Тут у центрі уваги будуть проектна діяльність і супровід дитячого самоврядування й самоорганізації у класі.

Чого не варто робити при виборі авторської ідеї? Однозначно точно не варто вибирати традиційні педагогічні кліше як формулювання мети. Адже від звичності й частоти вживання таких словосполучень їх зміст губиться. Наприклад, у випадку, коли педагог ставить метою згуртування класу, виникає ряд питань і зауважень. По-перше, згуртування колективу скоріше можна вважати задачею, а не метою. По-друге, зовсім неочевидно, яким чином така мета сприяє розвитку чи вихованню учнів. По-третє, одним з обов'язкових напрямів роботи класного керівника й так є "забезпечення позитивних міжособистісних стосунків між учнями та між учнями й учителями". Навіщо ж тоді ще і згуртування колективу?

Також не слід вибирати дуже "широку" мету, як, наприклад, виховання соціально адаптованої особистості. Можна сказати, що таку мету забезпечує вся система освіти. Тому оцінити результати своєї власної праці, відокремити їх від результатів впливів інших суб'єктів виховання буде практично неможливо. Крім того, мета, педагогічна ідея повинна не тільки красиво та переконливо звучати, а й бути зрозумілою самому педагогу. Зрозумілою в тому сенсі, що він уявляє, що конкретно має бути в підсумку, як виміряти й оцінити результат, як до нього дійти, які в нього є ресурси (у першу чергу особистісні), щоб забезпечити досягнення цієї мети.

Які основні етапи реалізації авторського компонента діяльності класного керівника? Науковий колектив під керівництвом Б. Купріянова вважає, що реалізація авторського задуму припускає рішення класним керівником низки задач. Розглянемо їх докладніше.

Усе починається з комплексного вивчення стану проблем і визначення перспектив у вихованні, навчанні й розвитку учнів класу, що здійснюється на основі діагностики. Аналізу піддаються й рівень розвитку учнів, і загальна освітня ситуація в установі, й наявний досвід роботи з даним класним колективом, а також можливості й обмеження класного керівника як професіонала. На основі розуміння наявних проблем, перспектив, власних потенціалів і можливостей дітей у педагога виникають варіанти "бачення" ним авторського компонента власної виховної діяльності.

Наступна задача - це якісне й обґрунтоване цілепокладання. Класний керівник вибирає оптимальний варіант авторського компонента з наявних, пояснює й обґрунтовує свій вибір у першу чергу для себе - чому саме така мета й педагогічна ідея актуальні для його класу. Потім він уточнює педагогічну мету та формулює основні задачі. Якщо педагог припускає реалізувати свій задум за один рік, то йому необхідно чітко визначити очікувані результати, а також намітити лінію перспективи, щоби передбачити свої подальші професійні кроки як класного керівника. Якщо задум реалізується кілька років, то класному керівнику важливо розуміти, як ця педагогічна ідея буде розвиватись із року в рік, і визначити очікувані проміжні й підсумкові результати. Для того щоби перейти до розробки плану дій, необхідно придумати яскравий образ, що наочно розкриває педагогічний задум. Цей образ повинен цілісно відбивати педагогічну мету, бути зрозумілим учням, батькам і колегам. Наприклад, зірка уявляється символом досягнення успіху, сонце - символом тепла й об'єднання, веселка - символом розмаїтості та цілісності, паросток - символом розвитку та зміни, сходи чи птах - це символи прагнення вгору, самовдосконалення. Саме цей образ і стає "особою" авторської програми виховання.

Коли педагог передбачає етапи реалізації свого задуму, систему стимулювання (нагороди та звання), схему самоврядування у класі, традиції та ритуали, то всі назви повинні бути придумані в контексті ключового образу. Цей образ повинен бути представлений у класному куточку й назвах заходів. Система стимулювання може виглядати як ієрархія звань "учень", "підмайстер", "майстер". Усі учасники можуть поділятися за цехами, а в кожному цеху вибирається своє традиційне свято - свято Вмілих рук, свято Пісні, свято Знань тощо. Украй непереконливо виглядають плани та програми, де класний керівник поєднує ідеї й образи, жодним чином одне з одним не пов'язані.

Крім того, педагог повинен співвіднести свій авторський задум з основними ідеями, стратегією виховання в установі, а також із тією педагогічною символікою, що закладена у програмі виховної роботи в установі. Якщо, наприклад, програма виховної роботи школи називається "Лідери XXI століття", а педагогічний задум класного керівника 8-го класу - це морська подорож до островів Дружби, у наявності явний дисонанс контекстів. Примирити дві такі різні за змістом ідеї класному керівнику буде вкрай важко. Виходить, що у школі учневі транслюють: "Важливо вміти бути першим, бути сміливим і самостійним, задумувати й утілювати свою справу, створювати свої проекти!". А у класі кажуть про дружбу та спілкування. Звичайно, одне не суперечить іншому. Але виникає запитання - що ж головне? Яким ми бачимо свого випускника в першу чергу - доброю людиною чи відповідальним діячем?

Після того як педагог визначився з метою, задачами, контекстом свого задуму він приступає до програмування та планування роботи з класом. Виглядати підсумковий документ може у відповідності зі стандартами оформлення документації в конкретній установі. Зрозуміло, на етапі розробки він може являти собою пояснювальну записку та план заходів. У випадку, коли класний керівник готовий оформити авторську програму виховної роботи з класом, він може включити до неї такі традиційні складові:

пояснювальна записка, що обґрунтовує актуальність і доцільність запропонованого задуму;

формулювання виховної мети та задач;

характеристика змісту діяльності (у даному випадку ми розкриваємо вибраний образ, символіку, характеризуємо системоутворюючу діяльність класу);

опис етапів реалізації задуму;

характеристика використовуваних виховних методик, технологій;

характеристика необхідних ресурсів для реалізації програми (участь підрозділів школи, участь батьків, ресурси установ-партнерів, матеріально-технічна база тощо);

опис очікуваних результатів.

При плануванні педагогові необхідно враховувати ще одну задачу - організацію участі учнів у конкурсах і змаганнях різних рівнів відповідно до профільного - системоутворюючої діяльності класу. Оскільки учні є учасниками не тільки класу, а і школи, а також її представниками в зовнішньому середовищі, то при складанні плану класний керівник ураховує передбачувані заходи загальношкільного характеру й у паралелі класів, міські, обласні та всеросійські конкурси. Саме класний керівник є відповідальним суб'єктом виховання учнів, а отже, повинен розумно та критично поставитись до участі класу й окремих учнів у різних заходах. Не слід брати участь скрізь, адже тоді лінія власного педагогічного задуму розмиється. А незв'язні педагогічні впливи поставлять учня в ситуацію воза, який тягнуть у різні сторони лебідь, щука й рак. Таким чином, задача класного керівника полягає в тому, щоб розумно використовувати запропоновані можливості, зберігаючи власну стратегічну лінію.

Реалізація авторського задуму повинна супроводжуватись веденням звітної документації та моніторингом ефективності власної діяльності. У багатьох установах існують типові форми звіту. При цьому педагогом можуть бути включені додаткові важливі для нього аспекти педагогічного аналізу. Що стосується моніторингу, то його процедура повинна бути дуже простою та зручною, але при цьому проводитись регулярно. Розробити процедуру може сам педагог. Саме результати діагностики й аналізу власної діяльності дозволять класному керівнику обґрунтовано визначати подальші кроки у своїй виховній практиці.