Сутність позашкільної освіти та виховання як складової частини системи освіти України визначають специфічні умови її функціонування, а саме: диференційованість, динамічність, гнучкість, мобільність, варіативність, доступність тощо.

Зміст позашкільної освіти та виховання у порівнянні з базовою і професійною освітою ґрунтується на інших засадах. Такими засадами є особистісні замовлення дітей і їхніх батьків. Ці замовлення постійно розвиваються, варіюються в чому і простежується безперервна динамічність цієї ланки освіти, її нестандартність та варіативність.

Наукові дослідження та педагогічна практика свідчить про динамічний і складний шлях розвитку позашкільної освіти. Протягом XIX - XXст. перші будинки юнацтва в Україні були відкриті з ініціативи прогресивної педагогічної громадськості й за підтримки меценатів і добродійних комісій в Ніжині, Києві, Харкові тощо.

У 1918 - 1920 роках значного поширення набувають дитячі клуби при комунах, народних будинках, що діють при заводах і фабриках. У 20-х роках формується широка державна суспільна система позашкільної роботи, визначаються її основні форми і методи. Станції юних техніків, туристів, натуралістів, музичні школи, школи мистецтв, були відкриті в усіх областях і районних центрах [4, 89].

Нині більш як у 2-х тисячах позашкільних закладів починають шлях до творчості біля 2 млн. дітей і підлітків.

Аналіз становлення і розвитку позашкільної роботи з дітьми та учнівською молоддю в Україні свідчить про наявність прогресивних досягнень і позитивний вплив на творчий розвиток особистості. У праці свого історичного розвитку позашкільна освіта і виховання набули певного досвіду, престижу і сформувались як невід'ємна частина цілісної системи освіти України [4, 122].

Поряд з цим десятиріччями існувала невідповідність проблем практичної діяльності позашкільних закладів та їх науково-теоретичного обгрунтування та забезпечення. Концепція є першим кроком і спробою наукового осмислення розвитку позашкільної освіти та виховання і фактично відкриває простір для становлення нової галузі педагогічної науки - позашкільної педагогіки.

У нових умовах ринкових відносин, соціальних та економічних реформ, демократизації суспільства та гуманітаризації освіти підвищення попиту підлітків та їх батьків на додаткові освітні послуги, які можуть бути задоволені в результаті використання соціально-педагогічних можливостей позашкільної освіти та виховання.

Особливість позашкільного навчального виховного процесу полягає у коректуванні таких педагогічних методик та технологій, що могли б якнайновіше допомагати дітям зорієнтуватися і само реалізуватися у складній багатогранній соціокультурній ситуації.

Законом України „Про позашкільну освіту” встановлено, що вихованці, учні і слухачі мають право на здобуття позашкільної освіти відповідно до їх здібностей, обдарувань, уподобань та інтересів. Позашкільна освіта здобувається громадянами у позаурочний та позанавчальний час у позашкільних навчальних закладах та інших навчальних закладах як центрах позашкільної освіти [1].

У сфері формування мережі позашкільної освіти як складовою системи безперервної освіти здійснюється за такими напрямами:

- забезпечення прав громадян на здобуття позашкільної освіти;

- створення умов для здобуття знань, умінь та навичок у позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах; та розвитку здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів;

- задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні;

- створення нормативно-правової бази для подальшого розвитку позашкільної освіти та діяльності позашкільних навчальних закладів.

Основними завданнями позашкільної освіти є:

- вільний розвиток особистості та формування її соцiально-громадського досвіду;

- виховання у дітей та молоді поваги до Конституції України, прав i свобод людини та громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законами України за свої дії;

- виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей Українського народу, а також інших націй i народів;

- створення умов для творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку дітей та молоді;

- задоволення освiтньо-культурних потреб дітей та молоді, які не задовольняються іншими складовими структури освіти;

- задоволення потреб у професійному самовизначенні i творчій самореалізації;

- створення системи пошуку, розвитку та підтримки здібностей, талантів і обдарувань дітей та молоді;

- формування у дітей та молоді високих фізичних якостей, підготовка спортивного резерву для збірних команд України з різних видів спорту;

- організація дозвілля, профілактика бездоглядності, правопорушень;

- виховання свідомого ставлення до власної безпеки та безпеки оточуючих;

- сприяння забезпеченню здорового способу життя дітей та молоді.

Позашкільна освіта базується на принципах гуманізації, єдності загальнолюдських і національних цінностей, демократизації, науковості та системності, безперервності, наступності та інтеграції, багатоукладності та варіативності, добровільності та доступності, самостійності та активності особистості, практичної спрямованості позашкільної освіти та виховання.

Стратегія розвитку мережі позашкільних навчальних закладів спрямована на регулювання відносин між органами державної влади і навчальними закладами, установами та організаціями, які визначають зміст, форми і методи позашкільної освіти вихованців, учнів і слухачів; створення умов для благодійної діяльності юридичних і фізичних осіб.

Стратегія спрямована на забезпечення потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуального, духовного і фізичного розвитку, підготовки до активної професійної та громадської діяльності вихованців, учнів, слухачів; створення сприятливих умов для соціального захисту та організації змістовного дозвілля вихованців, учнів, слухачів.

Політика, принципи і стратегія реалізуються через систему позашкільної освіти, яка включає:

- державні, комунальні, приватні позашкільні навчальні заклади;

- інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час (загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-II рівнів акредитації);

- гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів, навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації;

- клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;

- культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти;

- відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи [5].

Ситуація в країні суттєво впливає на стан діяльності закладів освіти, культури, спорту тощо, які надають учнівській молоді позашкільну освіту за інтересами, вимагає їх реформування відповідно до державного замовлення, зацікавленості та попиту дітей, батьків і громадськості. Завдяки зусиллям центральних та місцевих органів виконавської влади в умовах економічної кризи вдалося призупинити скорочення мережі позашкільних навчальних закладів. Протягом останніх трьох років їх мережа стабілізувалась.

1.1 Основні засади державної політики у сфері позашкільної освіти

1. Державна політика у сфері позашкільної освіти здійснюється на принципах: доступності позашкільної освіти громадянам незалежно від статі, раси, національності, соціального i майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до громадських організацій, рухів, партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин; добровільності вибору типів позашкільних навчальних закладів i видів діяльності у сфері позашкільної освіти; правового i соціального захисту дітей та молоді в їх прагненні до вільного, всебічного розвитку своєї особистості.

2. Державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована на: створення умов для одержання дітьми та молоддю позашкільної освіти; збереження та розвиток мережі позашкільних навчальних закладів державної та комунальної форм власності, сприяння розвитку мережі позашкільних навчальних закладів інших форм власності;координацію зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян та сім'ї на подальше становлення i розвиток позашкільної освіти.

3. Держава в особі центральних i місцевих органів виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади, та Державна інспекція закладів освіти центрального органу виконавчої влади в галузі освіти здійснюють контроль за діяльністю зазначених закладів, а також інших закладів та установ, незалежно від форм власності та підпорядкування, які провадять діяльність у сфері позашкільної освіти [1].

1.2 Державне управління позашкільною освітою

1. Державне управління позашкільною освітою здійснюють: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі освіти; інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади; спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі освіти Автономної Республіки Крим; місцеві органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади: бере участь у визначенні та реалізації державної політики у сфері позашкільної освіти; розробляє програми розвитку позашкільної освіти; готує пропозиції до нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення позашкільних навчальних закладів різних типів; здійснює навчально-методичне керівництво, контроль та державне інспектування усіх позашкільних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування; розробляє положення про позашкільний навчальний заклад, інші директивні та нормативні документи [1].

3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі освіти проводить атестацію позашкільних навчальних закладів, заснованих на державній формі власності.

4. Спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі освіти Автономної Республіки Крим здійснює в межах своєї компетенції керівництво позашкільними навчальними закладами всіх форм власності на території Автономної Республіки Крим.

5. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування: затверджують обсяги фінансування позашкільних навчальних закладiв комунальної форми власностi не нижче мінімальних нормативів, визначених в установленому порядку спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання; забезпечують збереження і зміцнення матеріально-технічної бази позашкільних навчальних закладів, розвиток їх мережі, ефективне використання закріплених за ними земельних ділянок; створюють належні умови для вибору дітьми та молоддю видів творчої діяльності відповідно до їх інтересів, запитів батьків та громадськості; вживають заходів для залучення дітей та молоді, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, до різних форм позашкільної освіти; забезпечують соціальний захист педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів, проводять в установленому порядку їх атестацiю та підвищення кваліфікації; координують дії педагогічних колективів, громадських організацій, підприємств та сім'ї щодо одержання дітьми та молоддю позашкільної освіти; здійснюють постійний контроль за діяльністю педагогічних колективів позашкільних навчальних закладів, узагальнюють та поширюють кращий досвід їхньої роботи; провадять атестацію позашкільних навчальних закладів незалежно від форм власності (крім державної) та підпорядкування [5].

2. Позашкільні заклади освіти як чинник соціалізації особистості