Главная Коллекция "Otherreferats" Педагогика Роль образотворчого мистецтва в естетичному вихованні

Роль образотворчого мистецтва в естетичному вихованні

Загальні засади естетичного виховання. Аналіз змісту програми образотворчого мистецтва для учнів молодших класів. Роль уроків образотворчого мистецтва в естетичному вихованні молодших школярів. Новітні методи навчання на уроках образотворчого мистецтва.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 20.07.2010
Размер файла 76,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

2

Содержание

  • Вступ
    • Розділ 1. Теоретичні основи впливу образотворчого мистецтва в естетичному вихованні молодших школярів
    • 1.1 Загальні засади естетичного виховання
    • 1.2 Аналіз змісту програми образотворчого мистецтва для учнів молодших класів
    • 1.3 Роль уроків образотворчого мистецтва в естетичному вихованні школярів
    • Розділ 2. Практичне використання форм та образотворчого мистецтва в естетичному вихованні молодших школярів
    • 2.1 Новітні методи навчання на уроках образотворчого мистецтва
    • 2.2 Образотворче мистецтво у структурі естетичного виховання молодших школярів
    • 2.3 Практичне використання образотворчого мистецтва в естетичному вихованні учнів молодшого шкільного віку
    • Висновок
    • Список використаної літератури

Вступ

Актуальність роботи. Актуальність проблеми роль образотворчого мистецтва в естетичному вихованні молодших школярів обумовлена тенденціями нового світогляду сучасної людини. Розвиток освіти в Україні та процес її інтеграції у європейську і світову спільноту потребують істотного удосконалення духовної культури людини. Це передбачено Концепцією загальної середньої освіти, де визначено, що одним із основних завдань є виховання дитини як людини культури з розвиненим естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу і самої себе. Реалізація цієї мети вимагає внесення істотних змін у зміст і процес естетичного виховання за допомогою образотворчого мистецтва дітей молодшого шкільного віку, одним з головних завдань якого є гармонійно розвиненої особистості. Мистецтво завжди було важливим засобом духовно-практичного освоєння світу. Протягом усієї історії воно відображало складні й суперечливі проблеми морального життя суспільства та особистості. При цьому воно виявляло себе не пасивним спостерігачем, а активним творцем особистості дитини, її гідності і щастя. Твори мистецтва спрямовані не лише на розвиток дитини “за законами краси", а й за законами добра, людяності та справедливості. Своєрідність мистецтва полягає в тому, що воно має здатність відчувати істинний моральний сенс важливих соціальних проблем і суперечностей раніше, ніж їх почнуть сприймати інші форми громадської свідомості. За допомогою художньо-образних засобів воно фіксує ці проблеми і виносить їх в духовне життя суспільства. Художники, письменники, поети, драматурги, скульптори, архітектори дають простір своїм почуттям і творчій фантазії.

Різні аспекти естетичного виховання за допомогою образотворчого виховання досліджувалися у роботах Л. Акулової, О. Алавідзе, В. Бутенка, Н. Бутенко, Д. Джоли, І. Зязюна, Л. Коваль, А. Комарової, В. Корнієнко, Н. Крилової, Ю. Крупника, Є. Лановенка, Ю. Поршнєвої, І. Регейло, Л. Столовича, М. Тофтула, Г. Хурошвілі та ін. Єдиної думки про структуру та загальні закономірності функціонування складових цього поняття поки що немає. Але погляди вчених сходяться на тому, що основними його складовими є естетична свідомість і естетична діяльність. Отже, естетичн свідомість - це активна форма чуттєво-практичного освоєння дійсності, що характеризується розвиненими почуттями, судженнями та здатністю і бажанням конструктивно сприймати та створювати нове (як у переживаннях, судженнях, так і в практично-прикладній діяльності). Естетична свідомість є однією із найвагоміших результативних джерел виховання, яке впливає на розгортання інтелектуальних та емоційно-вольових процесів розвитку дитини молодшого шкільного віку.

Вищою формою естетичної свідомості, у якій виявляється естетичне ставлення, є мистецтво, позитивний вплив якого на формування гармонійно розвиненої особистості підтверджено Б. Ананьєвим, Л. Виготським, Д. Кабалевським, Б. Юсовим, П. Якобсоном та іншими вченими.

Виховання дітей засобами мистецтва передбачено і Концепцією національного виховання, де акцентується увага на необхідності пізнання перлин національного мистецтва, на значенні висвітлення правдивої історії культури й освіти суспільства, повернення до культурних надбань.

Об'єкт дослідження - процес використання образотворчого мистецтва в естетичному вихованні учнів молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження - особливості використання образотворчого мистецтва в естетичному вихованні молодших школярів.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити зміст, форми і методи ефективного використання образотворчого мистецтва в естетичному вихованні молодших школярів.

Здійснюючи дослідження, виходимо з гіпотези про те, що естетичне виховання набуває більшої ефективності за допомогою використання образотворчого мистецтва в навчанні учнів молодшого шкільного віку.

Об'єкт, предмет і мета дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:

охарактеризувати роль образотворчого мистецтва в естетичному вихованні учнів молодшого шкільного віку;

визначити засоби та методи формування естетичної свідомості молодших школярів;

розробити методику ефективного використання образотворчого мистецтва в естетичному вихованні молодших школярів;

апробувати дослідження на базі Сербівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з учнями 1-4 класів.

У ході розв'язання зазначених завдань використовувалися такі методи дослідження:

теоретичні:

1. аналіз і синтез, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої та методичної літератури з теми дослідження;

2. теоретичне осмислення та узагальнення педагогічного досвіду для визначення теоретико-методологічних основ дослідження;

емпіричні:

1. бесіди;

2. педагогічні спостереження;

Апробація дослідження. Дослідження апробоване на базі Сербівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з учнями 1-4 класів

Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому обгрунтовано методичні рекомендації з використання образотворчого мистецтва в естетичному вихованні молодших школярів.

Практичне значення. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання результатів даного дослідження при розробці виховної роботи в навчальних закладах.

Структура роботи. Дана робота складається з вступу, основної частини (двох розділів теоретичний та практичний), висновку та списку літератури.

Розділ 1. Теоретичні основи впливу образотворчого мистецтва в естетичному вихованні молодших школярів

1.1 Загальні засади естетичного виховання

Важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання.

Естетичне виховання - складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Методологічною засадою естетичного виховання є етика - наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра.

Естетична свідомість - форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.

Естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва.

Естетичний смак - здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.

Естетичний ідеал - уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється.

Естетика поведінки - риси прекрасного у вчинках і діях людини (у ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми. (2; с. 43)

У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.

Під час естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання - створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери учнів. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство.

Складною є проблема формування сприймання мистецтва.

Щоб сприймати художній чи музичний твір, треба мати елементарну теоретичну підготовку. Краще сприймається те, що зрозуміле, про що є певні знання. Цей принциповий підхід слід узяти за основу при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури.

Сформовані естетичні смаки та естетичний ідеал і розвинена здатність оцінювати прекрасне дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного.

Сприймаючи прекрасне, аналізуючи побачене, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона дає йому певну оцінку. Рівень такого естетичного мислення залежить від розумового виховання, вміння здійснювати мислительні операції.

Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх. (7; с.126)

Важливе значення має виховання у школярів естетики поведінки - акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушене, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня.

В естетичному вихованні школярів використовують різні джерела: а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, "домальовує" зображене, бачить за картиною події, образи, характери; б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку; в) художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література - важливий засіб розвитку інтелекту учнів; г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю); ґ) поведінку і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій; д) природу: її красу в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі; е) факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з учнями; е) оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі). (17; с.217)

Одним з головних шляхів естетичного виховання в школі є навчальна робота. У багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства, товариства народних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі, вертепи; учителі проводять подорожі до витоків рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, творчості, уроки емоційної культури, народознавства, людинознавства, мистецтвознавства, мандрівки в історію тощо.

Виняткову роль в естетичному вихованні школярів відіграють предмети естетичного циклу (малювання, співи, музика). На уроках із цих предметів учні не лише здобувають певні теоретичні знання з конкретних видів мистецтва, а й набувають відповідних практичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомим доповненням до цього циклу є уроки української мови, української та світової літератури, на яких учні засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами рідної та світової літератури. На уроках природничо-математичних дисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи, формування бережливого ставлення до неї. Краса фізики і математики - в логічній чіткості наукових побудов і доведень, чіткості їх структури. Певне виховне значення має як естетика праці учнів і продуктів праці, так і вміння та навички, набуті в процесі праці, що дають змогу особистості творчо виявити себе. На уроках фізичного виховання учні вчаться красиво і правильно триматися й ходити.

1.2 Аналіз змісту програми образотворчого мистецтва для учнів молодших класів

Значення і місце малювання в школі визначається завданнями всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Малювання як навчальний предмет дає учням знання елементарних основ образотворчого мистецтва, що має велике значення щодо їхнього естетичного виховання. Вміння бачити в навколишній дійсності різноманітність форм, кольору, бачити прекрасне в різноманітних його проявах сприяє розвитку мистецьких здібностей, формуванню естетичного смаку.

В процесі зображення будь-якого об'єкту, в поєднанні з іншими предметами, із оточуючою обстановкою, утворює умови для пізнавальної та виховної роботи з учнями.

Одне із методологічних положень теорії пізнання - єдність і взаємопроникнення почуття і свідомості. При навчанні дітей малюванню і в бесідах про мистецтво з'являється можливість здійснити цю єдність на практиці. Естетичні смаки, мистецькі здібності учнів на окремих вікових ступенях можуть успішно розвиватись лише в процесі оволодіння повноцінними процесами, вміннями та навичками в малюванні і при глибокому сприйманні кращих художніх творів. (11; с. 191)

Через малювання пробуджується інтерес до мистецтва, відкривається шлях правильного розуміння творів живопису, скульптури, архітектури, графіки, декоративно-прикладного мистецтва. Заняття малюванням розвиває вміння бачити красиве в природі, в оточуючому житті. Через зорові відчуття при малюванні уточнюються уявлення про властивість речей та явищ, з однієї сторони, а з іншої - виховується естетичне відношення до цих речей та явищ.

Інколи висловлюється думка, що малюванню слід навчати лише дітей, які проявили відповідні здібності. Це помилка. Досвід показує, що учні, які мають нормальний загальний розвиток і чудовий зір, при відповідних умовах звичайно успішно оволодівають навиками мистецтва. Малювання в школі - навчальний предмет, необхідний і доступний для всіх учнів, а не тільки здібних до малювання. Слід пам'ятати, що загальноосвітня школа не готує художників. Вона ставить завдання дати учням основи грамотного реального малюнка, допомогти їм оволодіти знаннями, які необхідні для багатьох сторін людської діяльності. Хоча загальноосвітня школа не навчає малюнку як мистецтва, було б неправильно робити висновок, що малювання в школі не має нічого спільного із образотворчим мистецтвом. Цей зв'язок проявляється, частково, в тому, що різноманітні напрямки в образотворчому мистецтві завжди впливають на методи навчання малюванню.

Єдність завдань виховання і навчання, які здійснюються в процесі занять малювання, в значній мірі підвищує його педагогічну цінність. Індуктивні та дедуктивні форми мислення виховують в процесі аналізу та синтезу, який постійно проводиться під час спостереження того чи іншого предмета, явища, і при його відтворенні в малюнок. В малюванні особливо успішно розвивається спостереження, зорова пам'ять, увага, образне мистецтво. Поєднання цих здібностей забезпечує підвищення якості навчання. Розвиток спостереження, пам'яті, розуміння, характеру також отримує допоміжні можливості на уроках малювання.

Навчання малюванню - вмінням об'єктивно і правдиво зобразити предмети, згідно з тим, як ми їх бачимо, зображати їх так, щоб за малюнком можна було б судити про будову і форму предмета - спирається на систематичний розвиток в учнів здібностей спостерігати, аналізувати, запам'ятовувати характерне в предметах та явищах. Таким чином, навчання малюванню сприяє підвищенню культури зорового сприйняття, що має велике образотворче значення.

На заняттях з інших навчальних предметів (наприклад, біологія, фізика, географія, хімія) малювання використовується як засіб наочного і поглибленого засвоєння учнями змісту явища, яке вивчається. Особливо широко малювання використовується при вивченні ботаніки. Відтворюючи в малюнку предмети та явища, учні глибше пізнають оточуючу дійсність. (8; с.318)

Зображувальна грамотність робить уявлення більш повнішими, чіткішими, міцнішими і стає однією з необхідних умов всебічного розвитку особистості. Така грамотність має велике загальноосвітнє значення і повинна набуватися вже в школі. Відсутність навичок малювання і достатньо розвинутої кмітливості, поняття форм, гармонії, кольору негативно впливає на роботу в більшості професій. Вміння малювати може допомагати на тільки в техніці, але і в будь-якій області культури.

Отже, шкільний курс малювання ставить завдання: навчити учнів елементарним основам реалістичного малюнка, дати їм необхідні вміння і навички малювання з натури, по пам'яті, за уявою, розвивати зорове сприйняття, вміння відрізнити форму, забарвлення предметів і їх положення в просторі. Діти повинні навчитися розуміти значення малюнка в практичній діяльності людей і використовувати отримані навички та уміння на заняттях з інших навчальних предметів і в загальнокорисній роботі. Курс малювання повинен сформувати естетичний смак і творчі здібності, дати елементарні знання з області образотворчого мистецтва, познайомити із окремими творами мистецтва, пробудити інтерес і любов до цього мистецтва.

Таким чином, малювання в школі необхідно розглядати як художню дисципліну і загальноосвітній предмет з широкими виховними та навчальними можливостями і завданнями.

В І і ІІ класах навчання малюванню має пропедевтичний характер, в ІІІ і в ІV починається систематичне навчання правилам реалістичного зображення, проводиться малювання предметів об'ємної форми, які поставлені в різних положеннях. При цьому ставиться завдання правильно передати пропорції і характерні особливості предметів, які розташовані в перспективі.

Аналіз існуючого положення в галузі методики навчання малювання в школі показує, що останнім часом вчителі спрямовують основну увагу на навчання малюванню з натури як виду занять, який допомагає учням краще оволодіти образотворчою грамотою. Разом з тим, приділяючи велику увагу навчанню, вчителі зменшили турботу про виховну сторону уроків малювання. Це проявляється в недооцінці тематичного і декоративного малювання і бесід про образотворче мистецтво. (13; с.53)

В малюванні на теми, які задає вчитель, особливо яскраво проявляється індивідуальність учня, його інтереси. Існує думка, що малювання на теми має тільки виховне значення. З таким твердженням не можна погодитись, тому що не можна малювання на теми розглядати, відриваючи від навчальних завдань. Розривати і протиставляти навчальні і виховні завдання в процесі навчання малюванню було б грубою помилкою.

При ознайомленні учнів із творами образотворчого мистецтва перед вчителем стоїть важке і відповідальне завдання: використати картину в навчально-образотворчих цілях і разом з тим виховати в учнів усвідомлюючу, самостійну оцінку творів мистецтва, формувати художній смак [28; 8].

Програмою з образотворчого мистецтва передбачено ознайомлення дітей з історією мистецтва під час уроків-бесід, присвячених окремим епохам, періодам, видам та жанрам образотворчого мистецтва, художником. Основна мета бесід - навчити дітей розуміти мову образотворчого мистецтва, бачити твори в єдності форми і змісту; навчитися бачити прекрасне і потворне в навколишньому житті; вміти самостійно аналізувати твори різних видів і жанрів, висловлювати свою думку, використовуючи спеціальну термінологію; удосконалювати знання та уявлення про мистецтво та його історію. В результаті навчання учні повинні знати найбільш значні картини, скульптури, архітектурні споруди, створені в нашій країні та за кордоном. Бесіди необхідно поєднувати з самостійною образотворчою діяльністю учнів: малювання з натури, за пам'яттю, за уявою, декоративним малюванням.

Присвячено окремі уроки; на всіх інших уроках з образотворчого мистецтва школярі отримують знання у тісному зв'язку з практичною роботою над конкретним учбовим завданням.

Одна з найважливіших задач бесіди - дати учням знання мови образотворчого мистецтва. Засвоївши її, вони зуміють досить вірно, творчо оцінити художній твір, його зміст, форму, образи, багатство, своєрідність, зможуть проникнутись любов'ю і повагою до художніх цінностей, створених народами світу.

І методичні посібники до неї - лише основа для самостійної роботи вчителя. Він, на свій розсуд, може і повинен вносити деякі зміни в перелік робіт, художніх творів для кожного класу, вибирати найбільш прийнятну форму викладання матеріалу, демонстрації творів мистецтва, їх аналізу, засобів активізації уваги дітей.

Мета уроків - бесід буде досягнута тоді, коли у дітей з'явиться потяг до постійного спілкування з образотворчим мистецтвом, до подальшого й його вивчення. Розв'язання такого завдання можливе лише при умові послідовного здійснення всього курсу програми і постійного приєднання учнів до активної зацікавленої участі в учбовому процесі, до самостійного аналізу творів мистецтва.

Художник-педагог О.Д. Альохін, спираючись на свій досвід роботи у школі, вважає, що ефективність художнього виховання засобами образотворчого мистецтва повинна значно підвищитись при концентрично-послідовному принципі подачі матеріалу. Основу цього принципу складає коло основних понять, що належать до образотворчо-виразних засобів. Поняття, що входять в це коло, послідовно, з класу в клас, поглиблюються і розширюються. Так, в першому класі розкриваються загальні основи знань з образотворчого мистецтва на уроках-бесідах: що таке образотворче мистецтво; коли воно виникло; які твори до нього належать; що таке архітектура; які бувають твори образотворчого мистецтва (картина, рисунок, скульптура, гравюра, будова); як художник прикрашає книгу? (16; с. 209)

В другому класі розглядаються питання: жанри живопису; види образотворчого мистецтва; праця художника - ілюстратора; поняття про композицію. В третьому-четвертому класах: види образотворчого мистецтва; жанри та їх відмінності; композиція в живопису і графіці; мистецтво книги; мова образотворчого мистецтва; різновиди живопису, графіки, скульптури; композиція в архітектурі та декоративно-прикладному мистецтві. Проаналізувавши дану програму проведення бесід про образотворче мистецтво, можна зробити висновок, що коло найважливіших понять послідовно, з класу в клас, поглиблюється, розширюється, подається на вищому рівні. Окремі художні твори пропонуються для аналізу в різних класах з ускладненням завдань. Так, в першому класі торкаються лише в найзагальніших рисах художніх особливостей твору. В третьому класі можна розкрити закономірності та елементи композиції (роль висоти горизонту, перспективи, точки зору, точки сходження) [20; 40].

1.3 Роль уроків образотворчого мистецтва в естетичному вихованні школярів

Специфіка уроків образотворчого мистецтва визначає і засоби естетичного виховання дітей. Вчитель зосереджує їхню увагу на оформленні альбомів.

Слід з самого початку осудити неакуратність в оформленні альбомів і малюнків, що досить розповсюджено в молодших класах. Виникає це тому, що діти молодшого шкільного віку головну увагу звертали на малювання будинку, а не на його виконання. Вони нищили багато листів паперу. Альбом викинути не можна, тому що це є документ, який характеризує роботу школяра. Потрібно вчити дітей з перших кроків правильно розміщувати малюнок на аркуші, рівно і акуратно розфарбовувати його, початий малюнок обов`язково закінчити. Ці вимоги важливо в доступні формі пояснити учням і домогтися того, щоб саме так вони підходили до оцінювання своїх робіт і робіт товаришів.

З часом вимоги до їх робіт зростають. Вчитель поступово веде дітей до того, щоб вони виконували малюнки гарно, по-своєму, індивідуально. Уроки образотворчого мистецтва можуть бути тісно пов`язані з виставками, різними святами, конкурсами.

Можна провести конкурс на кращий малюнок. Організувати виставку кращих робіт дітей, брати участь в оформленні залу до свята, все це є важливим доповненням до уроку.

Можливості учбового процесу в естетичному вихованні можуть бути значно посилені проведенням різноманітної позакласної роботи.

Так вчитель повинен координувати свою роботу на уроках з завданням образотворчого мистецтва, заохочувати дітей до малювання і творчого підходу до всіх уроків зокрема і в різних видах позакласної роботи.

Таким чином на уроках образотворчого мистецтва здійснюється первинне знайомство з творами художників, використаних із метою характерного виховання, розвитку художнього смаку дитини і її художньо-творчих здібностей.

Та не можливо собі уявити, щоб мова про естетичне виховання йшла лише тоді, коли змістом уроку є витвір мистецтва, коли діти співають, малюють, читають вірші і розглядають картинки, говорять про ліс, про осінь або про весну. Естетичне виховання може і повинно існувати і тоді, коли вивчають ділові папери, вирішуються задачі, виконуються різні вправи. Воно можливе на кожному уроці, незалежно від його змісту і може бути здійснено в зв`язку з вивченням матеріалів, а також з загальною організацією уроку.

Задача вчителя стоїть в тому, щоб завжди, на кожному уроці підтримувати своєрідний тонус, формувати естетичне відношення до змісту і організації творчої праці.

Всі естетичні переживання дітей на уроках на уроках, в процесі творчої праці, а також в повсякденному житті розвивають в них здібності бачити, розуміти, цінувати прекрасне в оточуючому світі, а також прагнення брати участь в його творінні.

Свої здібності школярі активно представляють в різних видах художньої праці.

В молодшому віці “всі діти без винятку - пристрасні художники".

Слід пам`ятати про розвиток можливостей різних видів мистецтва. Живопис, скульптура, архітектура, допоможуть сформулювати почуття симетрії, пропорції, відчуття ліній, кольору і колориту, просторову уяву.

Формування художньо-творчих здібностей, в свою чергу потребують особливої методики. Важливо своєчасно виявити природні задатки, схильність дитини, стимулювати творчу діяльність, закріпити досягнутий успіх постійними тренуваннями. Поступово ускладнювати навики уміннями і навичками. При цьому треба пам`ятати, що заняття малюванням лиш тоді збагачують учня естетикою, коли вони несуть йому радість. Важливими умовами успіху є об`єктивна оцінка художньої творчості дітей. (8; с.312)

У книзі “Духовний світ школяра" В.А. Сухомлинський проведено цікаві спостереження про вплив малюнка на духовний розвиток школярів. В школі на протязі чотирьох років проводився такий досвід: в мить сильного емоційного піднесення, викликаним знову пережитим або пізнаним вчителі пропонують дітям передати їхні переживання в малюнку. Діти не тільки з піднесенням малювали, предмети або казкові образи, але виражали своє відношення до того, що вони намалювали. (12; с. 19)

Подальші спостереження доказали, що в багатьох дітей сформувалася потреба передати побачене чи пережите в малюнку. Схильність до малювання закріпилась не в усіх дітей, зате уроки малювання залишилися в їхньому внутрішньому світі глибокий слід. Ці діти відрізнялися більш тоншими, стійкішими почуттями, всебічною цікавістю, точністю і гнучкістю творчої діяльності.

Тому недооцінка малювання в системі навчання молодших школярів або неправильна постановка викладання цього предмету може стихійно лишитися на розвитку школярів.

Висновок до розділу 1. Отже роль образотворчого мистецтва в естетичному вихованні молодших школярів забезпечується за допомогою уроків малювання. На різних вікових етапах даний тип виховання здійснюється по різному, однак на етапі молодшого шкільного віку естетичне виховання забезпечується як за допомогою сукупності всіх видів мистецтва так і за допомогою окремих видів мистецтва зокрема образотворчого. Естетичне виховання за допомогою образотворчого мистецтва забезпечує повноцінний особистісний розвиток дітей молодшого шкільного віку, їх всебічний гармонійний розвиток.

Розділ 2. Практичне використання форм та образотворчого мистецтва в естетичному вихованні молодших школярів

2.1 Новітні методи навчання на уроках образотворчого мистецтва

Специфіка такого предмета, як образотворче мистецтво, дозволяє вчителю широко використовувати інтерактивні методи та нестандартні форми організації уроку, які дають змогу підвищити ефективність засвоєння знань, поліпшити контроль над виконанням завдань, викликати у дітей інтерес до навчання.

Для ефективного застосування інтерактивних методів на уроках образотворчого мистецтва педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

дати учням завдання для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання. Поспостерігати за явищами природи або довкілля;

дати учням завдання для попередньої підготовки: проч. На одному занятті можна використання один. Максиму - два інтерактивні методи, а не їх калейдоскоп;

дуже важливо провести спокійне, глибоке обговорення за підсумками інтер-ї вправи;

визначення хронометраж, й можливості відповіді виробити критерії оцінки ефективності занять;

передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, на лаштування їх на роботі, підтримання дисципліни цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах.

Розглянемо основні інтерактивні методи роботи на уроках образотворчого мистецтва.

Починаючи урок, учитель має на меті налаштувати учнів на вивчення тієї чи іншої теми, тому звертається до життєвого досвіду учнів, до знань. Набутих на попередніх уроках.

На етапі актуалізації опорних знань доцільно використані такі методи як “Ланцюжок”, “Пінг-понг", і побудова асоціативного куща, “Так - ні", використання сигнальних карток.

“ТАК - НІ"

Розгляньмо застосування гри “так-ні" на уроці з теми “Рельєфна комп." (5 кл. “Єра” Вчитель ховає зразок або фото рельєфної композиції учнів відгадати, про що йтиме мова на уроці ставлячи запит, які вимагають від учительки тільки відповідей “так” - чи “ні".

Учні можуть ставити запит:

Це твір живопису (графіки, с-ри,.)?

Це об'ємна с-ра?

Цке с-ра на площині?

Це рельєф?

Якщо знайдено учнями відповіді, вчитель показує класу зразок і оголошує тему уроку. Цей прийом вчить пов'язувати розрізнені факти, систематизувати наявну інформацію, сприяти зміцненню здобутих знань.

Асоціації. Побудова асоціативного куща.

Цей метод полягає в тому, щоб за короткий проміжок часу учні пригадують та сформують засвоєні раніше знання з теми, запропоновані учителем. Дані відповідають формі коротких тез заг. на дошці навколо розглянутого поняття чи явища. Результатом є схема-опора.

Наприклад з теми “Портрет” (схема 1)

(Схема 2).

Для ознайомлення молодших школярів із поняттям теми та хол. кольори можна запропонувати такі завдання: уявити себе у гостях у Сонця.

Наступні завдання для учнів:

1. Описати палац та буд. Сонця, вик., найб. к-ть назв кольорів.2. З набору різнокол. карток вибрати ті, колір яких підходить до забр. палацу Снігової Королеви.3. Розм. картки відповідних кол. навкол. зобр. палацу і буд. (на дошці).4. Зробити висновок на розподіл кольорів на холодні та теплі.

Урок -конкурс.

Конкурс - вид ігрового методу, що розкриває великі можливості для викор. роб. згрупами. Кожна група прагне зробти кращий зразок вик. того самого завд.

2.2 Образотворче мистецтво у структурі естетичного виховання молодших школярів

Освітні заклади всіх ступенів і рівнів намагаються відроджувати та розвивати художню освіту, охоплювати необхідну суму знань, навичок, умінь у процесі виховання основ мистецтва.

Мистецтво - є однією із складових частин ланки національної системи відродження. Цей скарб накопичується століттями та передається з покоління у покоління.

Мистецтво - дає змогу зрозуміти і відчути історію наших пращурів, що є дуже цінним для становлення нашої суверенної держави, як окремо одного цілого.

В процесі виховання дитина поступово вводиться у світ прекрасного.

Народний досвід естетичного виховання полягає у тому, що діти навчаються мистецьких умінь, смаків у практичній діяльності, шляхом продовження творчих традицій батьків, дідів, прадідів.

Мистецтво як могутній засіб виховання, цінне тим, що в ньому в концентрованому вигляді, естетичній формі навічно матеріалізується непомітний для ока і часто незбагнений для розуму національний дух - вищий вияв творчого генія народу.

Серед різних видів мистецтва образотворче мистецтво справляє на людину чи не найефективнішу дію, бо завдяки своїй універсальності впливає на її емоційно-чуттєву сферу, поглиблює знання, формує загальну та естетичну культуру. В педагогічній практиці образотворче мистецтво сприяє створенню образного мислення, асоціативної пам'яті, художньої уяви. Воно певною мірою впливає на внутрішній світ дитини, залучає її до сфери людських емоцій, виховує в ній здібність орієнтуватись в навколишньому житті, пробуджує сприйнятливість до прекрасного.

Ще до недавнього часу образотворче мистецтво у дитячому садку, школі було "другорядним" предметом, а в середніх та навчальних закладах його і зовсім не було, тому наші спеціалісти, навіть з вищою освітою, часто мають низьку художню культуру, в них обмежений об'єм знань в галузі образотворчого мистецтва, не сформована потреба хоч періодично відвідувати художні виставки, галереї, музеї.

Цікаві результати опитувань, проведених в деяких областях України, констатують досить невисокий рівень обізнаності щодо творів образотворчого мистецтва.

Що стосується українського образотворчого мистецтва, то переважна більшість, крім Тараса Шевченка, взагалі не знає вітчизняних митців. І на жаль, ні художників, ні назв їх творів майже не знають. Нині, в період бурхливого національного відродження педагогічні колективи покликані творчо осмислити уроки минулого, суть сучасних суспільних процесів і на цій основі підготувати міцний фундамент для відродження і утвердження української національної системи виховання.

Відродження української національної системи виховання, її окремих ланок, вітчизняних педагогічних здобутків, ідей аж ніяк не означає повернення назад, у минулі історичні часи. Відроджувати національну систему виховання потрібно не лише для того, щоб відновити кращі здобутки минулого, а й для того, щоб наснажити її сучасним науковим змістом, міцно стати на адекватні природі, духу і культурно-історичному досвіду нашого народу шляхи розвитку вітчизняної освіти, виховання і педагогіки, які виведуть незалежну Україну до світових висот цивілізації.

Потрібно пам'ятати, що мистецтво є ланкою культурно-національної спадщини.

Мистецтво є одним з етапів у становленні особистості. Ознайомлення дітей з творами образотворчого мистецтва допомагає у вихованні патріотичних та гуманістичних рис людини.

Продовження підвищення ролі культури і мистецтва в ідейно-політичному, моральному і естетичному вихованні людей, формуванні їхніх духовних запитів - одне з важливих завдань національної системи виховання.

Починати роботу по формуванню національного виховання людини належить вчителям початкової школи закладів.

Дитячі позашкільні заклади повинні працювати в тісному зв'язку з сім'єю. Це допоможе здійснити всебічний гармонійний розвиток і виховання дітей, зміцнити їхнє здоров'я, прищеплювати їм елементарні практичні навички і любов до праці, турбуватися про їхнє естетичне виховання, готувати дітей до навчання у школі, виховувати їх у дусі поваги до старших, до рідного краю, Батьківщини.

В становленні особистості дитини образотворче мистецтво здійснює три функції: - пізнавальну,

виховну,

естетичну.

Здійснення пізнавальної функції полягає в тому, що під час ознайомлення з творами живопису вчитель розкриває перед дітьми картини оточуючого світу: побут, працю людей, предмети оточення, при цьому не обмежується перерахуваннями того, що зображено на картині, а й намагається пояснити, чому художник присвятив картину саме даній темі, які засоби виразності використав, щоб розкрити зміст задуманого. При цьому багато уваги приділяється збагаченню словника дитини, розвитку зв'язної мови. Словник збагачується поетичними виразами, епітетами, образними порівняннями, словами, що означають моральні якості людей (добрий, щирий, сміливий, мужній, працелюбний і таке інше).

Під час бесіди про живопис здійснюється розвиток мислительної діяльності молодших школярів, вміння порівнювати, пояснювати, робити певні узагальнення на основі аналізу.

Виховна функція образотворчого мистецтва полягає в тому, що вона сприяє вихованню різних почуттів дитини, формує ставлення до того, що зображено на картині, діти вчаться порівнювати власний досвід з досвідом людей, зображених художником. Так закладається основа уявлень про морально-етичний ідеал.

Естетична функція полягає в тому, що твори образотворчого мистецтва вчать дітей бачити красу людських стосунків, оточуючої природи, поєднання різних предметів, що й виявляється в емоційних мовних реакціях дітей.

Світ мистецтва безмежний. Й до пізнання його і розуміння йти слід не день, не рік, а все життя.

Виховати творчу людину без краси неможливо. Прекрасне - вічне джерело духовності, натхнення, творчості. Воно існує поряд з людиною, бо краса, яка не сприймається - мертва. І якщо люди втратять здатність відчувати красу, вона ніколи не зможе врятувати світ.

Природа щиро піклується про людину. Вона не тільки оточує її прекрасним світом, унікальними побратимами, різнобічними таємницями буття. Вона нагородила сповна саму людину, даючи їй можливість бачити чудові барви цього світу, чути розмаїття голосів, вдихати його пахощі, ласувати плодами, торкатись його.

Для того, щоб діти відчули красу, необхідно перетворити заняття в любування, і залучити до цього усі органи чуття. Чим більше органів чуття беруть участь у сприйманні навколишнього, тим повніші будуть уявлення, глибшим пізнання. Рівень глибоко чуттєвого сприйняття допоможе формувати художньо-образне асоціативне мислення і бачення оточуючого життя очима художника. Далеко не кожна дитина може стати в майбутньому професійним художником, але кожна може навчитися помічати навколо себе красу, реагувати на неї щиросердечним поривом, продовжувати її в своїй душі, думках, діях, творіннях.

В становленні особистості дитини значення образотворчого мистецтва відіграє значну роль. В.А. Сухомлинський писав: "У період дитинства мислення, мислительні процеси повинні бути як можна тісніше зв'язані з живими, яскравими, наочними предметами навколишнього світу… Емоційна насиченість сприйняття - це духовний заряд дитячої творчості. Мистецтво сприяє вихованню різних почуттів. Так при ознайомленні з жанровим живописом у дітей активізується інтерес до громадського життя країни, до різних видів діяльності людини, відношенням його у процесі праці до скарбів, які створює людство, художній творчості. (12; с.18)

Навчати молодших школярів бачити у жанровому живописі красу людських вчинків, взаємовідношення, порівняння. Зображувати у творі мистецтва явища з реальною дійсністю - значить розвивати їх естетичне почуття, яке проявляється у дітей на початку в емоційних і мовних реакціях, а потім при подальшому ознайомленню їх з мистецтвом.

З давніх-давен Україна славиться чудовими майстрами. В нас уміють ткати й вишивати, вирізати по дереву і розписувати, виготовляти кераміку. Умільці з народу передають свої вміння від покоління до покоління, щоб нащадки залучалися до скарбниці національного мистецтва. Знане у світі українське народне малярство, декоративність та образність якого привертають увагу мільйонів людей. Національні традиції підтримують та продовжують талановиті митці, вихідці з різних регіонів України. Власний світ яскравих образів, що випромінюють тепло і світло, любов до рідної землі.

Художнє виховання засобами образотворчого мистецтва слід розпочинати з молодшого шкільного віку. Образні картини, в яких відтворено навколишню дійсність викликають яскраві емоції і на довго залишаються в пам'яті дитини впливаючи на її подальший розвиток. Та не слід думати, що це відбудеться автоматично. Щоб твори мистецтва стали, дійовими засобами формування особистості, треба вчити молодших школярів розуміти мову мистецтва тобто виразні засоби які застосовує художник для втілення творчого задуму.

Це допомагає формувати естетичну оцінку, це відкриває стежку до емоційно - морального, естетичного змісту мистецтва.

Молодші школярі вже здатні сприймати такі жанри, як пейзаж, натюрморт, портрети. Привчати до творів анімалістичного жанру, побутового з нескладним сюжетом та билинкою одного з різновидів історичного жанру.

Аналіз живописного твору не повинен зводитись до переліку складових компонентів картини, характеристики її змісту. Потрібно учити дітей давати естетичну оцінку твору, бо діти сприймають твір більш глибоко.

При ознайомлені дітей з творами побутового й історичного жанру в яких відтворені події та сцени з повсякденного життя, казок, билин, перед усім потрібно, звертати увагу на час коли відбувається подія, місце, де вона розгортається, взаємини між дійовими особами. При розгляданні творів обов'язково потрібно проводити характеристику зауважувати на цінні моменти.

Естетичне сприймання у дітей старшого шкільного віку досить безмежно різноманітне, як і сама об'єктивна дійсність, що надихає на створення живописного образу.

В залах музею декоративно-прикладного мистецтва дітей старшого віку були б доступними для сприйняття і цікавими розписи К. Білокур, доньки України. У своїх картинах вона розповідала світові, який талановитий її народ, як тягнеться його душа до краси і розуміє прекрасне в житті.

Також великий вклад в образотворче мистецтво дітей молодшого шкільного віку принесла Єлизавета Миронова - знана у світі народна художниця України, лауреат премії ім. Катерини Білокур.

Донька України Катерина Білокур кревно пов'язана з рідною землею. У своїх картинах вона розповідала світові, який талановитий її народ, як тягнеться його душа до краси і розуміє прекрасне в житті (13. с.16).

Її картини дають змогу показати дітям традиції, побут, спосіб життя наших предків.

В залах музею декоративно - прикладного мистецтва дітей старшого віку були б доступними для сприйняття і цікавими розписи К. Білокур.

Іван Дряпаченко малював свої односельців. Він був свідомий українець уболівав за національні пріоритети. Дряпаченко дотримувався високих особистісних принципів. Був сильною мистецькою індивідуальністю.

Картини цього митця присутні у зібраннях Полтави, Харкова, Донецька, Львова.

Одна з його картин "Портрет дівчини" 1932. На картині зображена дівчина в національному одязі. Кожен елемент одягу дуже чітко і гарно передає специфіку одягу наших предків.

Український художник із села Гусинка, що на Харківщині, Опанас Іванович Заливака здобув добру художню освіту. Його любов до України відбивалася на його творчості. Картини Опанаса Івановича Заливаки наділені глибоким філософським та патріотичним змістом. Дивлячись на його картини людина розуміє, що вони містять в собі частинки душі, що зупинилась на мить. Душі українського нероду.

Талановитий український художник Ф. Красицький навчався у Київській рисувальній школі відомого майстра портретного жанру Миколи Мурашка. Красицького вельми цікавила українська історична тематика. Особливо ж захоплювався він героїчними подіями визвольної боротьби народу - козаччиною. Своїй картині "Гість із Запоріжжя" митець надав побутового характеру, водночас не послаблюючи звучання історичної теми. Ознайомлюючи дітей із змістом картини, ми виховуємо гуманістичні та патріотичні риси, що важливо і доцільно при відродженні мистецтва у національній системі виховання.

В залах Державного музею українського" образотворчого^ мистецтва можна показати дітям кілька ікон Богоматері, пейзажі П. Левченка, В. Орловського, С. Васильківського, Д. Шавикіна, И. Бокшая, натюрморти Крамаренка, С. Костанді, жанрові твори М. Пимоненко.

Талановитий співець рідної природи П.О. Левченко народився в небагатій родині харківського купця майже 150 років тому. Свої здібності до малювання він розвинув у студії живопису відомого художника Шрейдера, вчився у Петербурзькій Академії художеств. За допомогою його творів ми ознайомлюємо дітей з творами українського живопису.

Яскравою сторінкою у вітчизняному живописі є, зокрема, картина Олександра Миколайовича Лопухова "Перемога" (1975), написана до 30-річчя вікопам'ятної дати. Цей твір - один з найвищих здобутків митця у батальному жанрі.

Народний майстер - художниця Марія Приймаченко, залишила дітям молодшого шкільного віку велику спадщину, яка прикрашає різні музеї. Вона не тільки малювала свої дивовижні картини, а й підписувала їх своїми віршиками. Ці вірші, як і її картини, дуже подобаються дітям, виконують важливу роль виховної функції. Марія Приймаченко охоче писала квіти, звірів, птахів.

Більшість її сюжетів - казкові, фантастичні, а тому світлі і веселі.

Костянтин Трутовський - відомий український художник, глибокий знавець побуту селян, шанувальник національних традицій. Чимало полотен майстра присвячено відтворенню образів дітей. Багато українських "художників правдиво відтворили різні події, пов'язані з Вітчизняною війною, змалювали її свідків та учасників, щоб прийдешні покоління знали їх та пам'ятали.

Видатним досягненням українського мистецтва критичного реалізму є творчість Т.Г. Шевченка. Дитячі образи з народу полонили на все життя його серце і були втілені ним у численних творах. Пензлю Шевченка - художника належить багато творів, присвячених життю простих людей. Шевченко завжди прагнув насамперед показати душу селян, їхні теплі відносини, любов, родинний лад.

2.3 Практичне використання образотворчого мистецтва в естетичному вихованні учнів молодшого шкільного віку

Під час проведення дослідження мною були розроблені уроки метою яких було використання образотворчого мистецтва в естетичному вихованні за допомогою практичних занять з образотворчого мистецтва.

Приклад заняття з образотворчого мистецтва в початкових класах

Тема. Сади цвітуть

Мета заняття. Розвивати спостережливість і вміння відтворювати свої спостереження в художній роботі; удосконалювати навички роботи з папером; виховувати ціннісне ставлення до творів мистецтва.

Художньо-ілюстративний матеріал. Звукозапис фрагмента І концерту П.І. Чайковського, великий аркуш паперу (А-1), кольоровий папір, ножиці, клей. Хід уроку

1. Організаційна частина.

2. Вступ.

Діти! Учора ми разом з вами ходили на екскурсію до парку. День видався чудовим! Ми стояли, зачаровані красою таких звичних для нас предметів. Нас огорнув квітучий світ кольорів та фарб. Заплющимо ненадовго очі та уявимо ці картини. (Діти замружують очі, а вчитель запитує, хто що бачить. Неголосно звучить музика П.І. Чайковського, не заглушуючи розповіді дітей).

Я бачу ліворуч і праворуч яблуневі галузки всі у квітах. Я пригнула галузку.

Я бачу за гілочками ще багато таких же білих дерев. Вони здаються білими, тому що кожна галузка цвіте. Над ними в'ються бджоли і пурхають барвисті метелики.

А я бачу жайворонків у синім небі, вони літають біля Самого сонця!

А я бачу трактор, він оре землю. (Це говорить наш найбільш серйозний - Сашко. Отут діти трохи стрепенулися: "Там не було ніякого трактора!").; Але Сашко наполіг на своєму:

А я все одно бачу! Трактор зоре землю і на ній виросте такий же квітучий сад! (Слова цього хлопчика переконали усіх, ніхто не заперечував. Це велике щастя для вихователя, коли в дітей зорове уявлення чітко "вимальовує" навколишню дійсність).

Діти! А зараз за допомогою кольорового паперу виготовимо всі деталі, що ми сьогодні згадали і "побачили". На екскурсії ми були разом, а отже, разом будемо виконувати одну велику колективну роботу? (Вчитель кріпить до дошки великий аркуш паперу; " верхня частина якого попередньо пофарбована ніжно-блакитною фарбою, а нижня частина - зеленою).

3. Пояснення послідовності виконання колективної роботи.

(Вчитель водить рукою над поверхнею підготовленого аркуша і говорить, де що буде розміщуватися):

Праворуч і ліворуч, і трохи у верхній частині аркуша в нас будуть звисати рясні квітучі галузки, що "бачить" Марина. У небі сяє сонечко і літають птахи. Земля між деревами буде покрита густою кошлатою травичкою. Удалині покажемо трактор із плугом.

(Діти при цьому ще раз уявляють майбутню композицію).

Вчитель поділяє дітей на кілька груп. Кожній групі доручається виконання деталей з кольорового паперу для певної чистини композиції:

гілки та гілочки;

квіти листя яблуні (у кожній квітці діти малюють жовту серединку і тичинки, а на листках прорисовують прожилки);

трава, окремі травинки, яскраві квіточки серед трави;

сонечко, промені, легкі білі хмарини (за словами дітей);

трактор із плугом, сліди плуга на землі (ці деталі з більшим (бажанням хочуть виконувати хлопчики)

бджілки, метелики.

З числа дітей обираються 3 "укладачі" (працюють на одній парті). Один - постійно обходить клас і збирає готові деталі. Другий - працює клеєм (змазуючи деталі зі зворотного боку). Третій - приймає деталі з клеєм і компонуєш на великому аркуші. Вчитель контролює роботу дітей, дає необхідні поради, підбадьорює. Якщо вчитель вважає за необхідне, можна для компонування взяти двох дітей (робота піде швидше).

Весняна композиція довершена! (Можна знову включити музику).

Діти, (оцінюючи, дивляться на виконану композицію. Звучна музика підсилює емоційно-ціннісне сприйняття картини. Почуття задоволення і непідробне захоплення в очах дітей! Музика ще звучить, заповнюючи клас, з'єднуючись з виконаною композицією і в гасячи в паперове зображення живий подих Весни.

Інтегроване заняття музики та образотворчого мистецтва.

Тема. Композиція і контраст у музиці та живописі.

Сьогодні ми ознайомимося з двома важливими 'К" у мистецтві. Зараз ми з вами будемо створювати витвір мистецтва під назвою "Радість". Яка вона буде, що ви б намалювали на ній? (Сонце, квіти, луг, метеликів).

А які фарби ви б використали? (Яскраві - зелені, червоні, блакитні, жовті, оранжеві та інші фарби літа).

Ця картина буде колективною. Підходьте по черзі до дошки і малюйте кольоровими пастельними крейдами все, що ви вважаєте доречним на цій картині.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены