Типи мотивації та класифікація мотивів навчальної діяльності

11

Типи мотивації та класифікація мотивів навчальної діяльності

Мотивація впливає на суб'єкт і його діяльність на всіх етапах навчання. Чим сильніше спонукання, тім більшу роль воно відіграє у формування і регуляції мотивації і поведінки в цілому. Спонукальну функцію характеризує причинність, коли в якості заподій виступає явище, яку породжує наслідок, а наслідок стає причиною іншого явища. Теорія казуальної атрибуції (приписування причин) знайшла велике поширення в дослідженнях мотивації.

Мотивація виявляється в способі поведінки тихнув, які навчаються, визначається їх минулим досвідом, придбаними знаннями і уміннями. Це дозволяє передбачати шлях розвитку мотивації. «Шлях підвищення мотивації - це не що інше, як особливо тонке застосування методик, що її стимулюють, допомагають переборювати негативне відношення до деяких типів научення, виробляти захопленість ними». Питання про зв'язок компонентів навчання і мотивації досі залишається актуальним, тому що знаходиться на стику психомотивації і психології навчання.

Структура ієрархічного співвідношення мотивів, які регулюють навчальну діяльність, належить до найрозробленішої, «хоча за такими психічними діями, як, наприклад, запам'ятовування, забування, мі в дуже малій мірі можемо судити про мотивацію людини як особистості». Навчальну діяльність, на думку И.А.Зимової, характеризують

- мотиви досягнення,

- процеси пізнання,

- опозиційні прагнення (надія на успіх і острах невдачі) - також виділяються численними дослідниками (Хекхаузен, Аткинсон, Макклеланд і ін.).

Навчальна діяльність суб'єкта по оволодінню знань, навичок і умінь створюється і реалізується за допомогою спеціально поставлених викладачем задач (Зимова, Ельконін, Давидов, Маркова). Ступінь її ефективності буде залежати від того, чи лежить навчальна діяльність у центрі мотиваційного ядра (потреб, інтересів, значимості, спрямованості, емоційності) особистості, чи служити для задоволення інших мотивів.

Ряд загальних закономірностей мотиваційно-потребових, мотиваційно-спонукальних факторів був розглянутий при вивченні навчальної діяльності студентів (Вайсман, Лісовський, Дмитрієв, Орлів, Дусавицький, Жданова, Овсепян Божович, Морозова, Лаужикас, Юшка та ін.). Як показують їх дослідження, у даний година значно знижені мотиви, пов'язані з пізнавальними інтересами. Переважає широка куля соціальної мотивації і низький рівень розвитку пізнавальних інтересів, спостерігається стійка тенденція зниження позитивного відношення до навчання. Мотивації навчальної діяльності студентів до останнього години приділялося недостатньо уваги, тому що викладачів цікавила, загалом, репродуктивна діяльність суб'єкта навчання. Вивчалася мотивація засвоєння, розуміння, запам'ятовування матеріалу, у рамках діяльнісного підходу (Гальперін, Тализіна). Розглядалася можливість управління формуванням мотивації навчальної діяльності через тип навчання, через вироблення узагальнених способів дій.

При форсуванні колективних форм навчання суб'єкту не приділялося достатньої уваги, що призвело до деформації навчальної діяльності, виникнення дисонансу в системі орієнтації в освіті. Найбільше гостро це позначилося у вищій ланці, і наступних етапах професійного зросту особистості.

У процесі навчання можна виділити різні типи мотивації навчальної діяльності. Так, наприклад, П.Я.Якобсон розглядає три типи мотивації:

- мотивація, закладена в самому навчальному процесі (набуття знань, новизна інформації, ліквідація незнання, відкриття раніше невідомих сторін предмета, прагнення перебороти труднощі інтелектуального порядкові);

- мотивація, що лежить поза навчальною діяльністю (соціальні прагнення);

- психологічна мотивація: позитивна чи негативна (задоволення, радість успіху, наснага; неприємності, ускладнення, бар'єри, дисонанси тощо).

Негативна мотивація може бути пов'язана з конфліктом, який викликаний некомпетентністю. Наявність позитивної мотивації навчання сприяє процесу засвоєння в цілому.

До даної системи мотивації навчальної діяльності можна віднести і процесуальну мотивацію (інтерес до процесу навчання, тематики, змісту навчальних матеріалів, до труднощів предметові, задоволення від подолання їх на різних рівнях, у різних видах діяльності.

Схема 1

Загальна класифікація мотивів навчальної діяльності

- мотиви досягнення,

- процесу пізнання,

- опозиційні прагнення ( надія на успіх і острах невдачі)

Мотиви навчальної діяльності в рамках діяльнісного підходу

- засвоєння,

- розуміння,

- запам'ятовування матеріалу,

- вироблення узагальнених способів дій.

Типи мотивації навчальної діяльності

- мотивація, закладена в самому навчальному процесі

- мотивація, що лежить поза навчальною діяльністю

- психологічна мотивація: позитивна чи негативна

- процесуальну мотивацію

Мотивація поведінки суб'єкта в процесі навчання займає не менш важливе місце в навчальному процесі. Їй також властивий як інтенсивний чи екстенсивний характер. Зовнішні мотиви містять у собі:

- мотиви досягнення, які пов'язані з надією досягти більш високих результатів;

- мотиви самоактуалізації, самореалізації не в сфері міжособових відносин, а у власних очах суб'єкта;

- мотиви соціальної ідентифікації, коли вибір спеціальності здійснюється в залежності від її престижності.

Однак зовнішні мотиви, що стимулюють поведінку студента, не забезпечують включення його в навчальну діяльність, ефективне засвоєння робочого матеріалу. Тільки пізнавальна мотивація, пізнавальний інтерес до самого навчання забезпечують його ефективність. Змістовна, внутрішня мотивація тоді може спонукати цілеспрямовану поведінку і увійти до структури діяльності, коли навчальний процес несе в собі елементи дослідження, пошуку форм і методів репрезентації матеріалів.

М. Ксикзентміхалі відзначає сім показників внутрішньої мотивації поведінки суб'єкта в структурі навчальної діяльності:

- відчуття потокові і повної включеності в діяльність;

- концентрація уваги, думок і почуттів;

- чітке знання про ті, що робити в тієї чи інший момент;

- ясне усвідомлення цілей і того, наскільки добрі, успішно, успішно робиш свою справу;

- ясний зворотний зв'язок у діяльності;

- «розчинення у своїй справі»;

- відчуття того, що година немов би стискується, не залежить від соціальної, професійної, культурної, расової належності.

схема 2

Зовнішні мотиви-стимули поведінки суб'єкта в процесі навчання

- мотиви досягнення,

- мотиви самоактуалізації,

- мотиви соціальної ідентифікації,

Внутрішня, інтелектуально-пізнавальна мотивація поведінки суб'єкта в процесі

- відчуття потокові і повної включеності в діяльність;

- концентрація уваги, думок і почуттів;

- чітке знання про ті, що робити в тієї чи інший момент;

- ясне усвідомлення цілей і того, наскільки добрі, успішно, успішно робиш свою справу;

- ясний зворотний зв'язок у діяльності;

- «розчинення у своїй справі»;

- відчуття того, що година як би стискується, не залежить від соціальної, професійної, культурної, расової приналежності.

В об'єднанні мотивів у динамічну систему переважними виявляються мотиви певної іншої групи. Якщо професійні, пізнавальні, змістовні, внутрішні мотиви не сформовані, навчальна діяльність визначатися мотивами, не пов'язаними безпосередньо з її змістом. Домінуючі мотиви впливають на вибіркове ставлення до окремих предметів, курсів, результатів навчальної діяльності, її ефективності. Якщо мотиви під впливом особистісного змісту перетворюються в самоосвітню мотивацію, починається відчуження, відхід учня від навчального процесу. Якщо пропадає інтелектуальна радість від процесу освоєння нового матеріалу, мотивація падає. Зв'язок між мотивами, які безпосередньо спонукають і утворюють смисл підвищує мотивацію навчання. Смислоутворюючий мотив задає напрям навчальної діяльності, інші мотиви виконують функції додаткових стимуляторів діяльності. Питання про ті, який мотив домінує, має не лише теоретичне, але і прикладне значення, тому що від цього залежить постановка навчальних цілей і організація навчального процесу.

Таким чином, навчальна діяльність визначається багатьма факторами, серед яких найважливішими є: зовнішня і внутрішня готовність студента учитися, критичне усвідомлення, прийняття і добір того, що мі йому пропонуємо, рівень і глибина освоєння матеріалу в умовах загальної і професійної підготовки.

Однак аналіз мотивації навчальної діяльності студента, найважливіших показників внутрішньої і зовнішньої мотивації його поведінки не дають повноти розкриття проблеми ефективності навчального процесу. Спробуємо осмислити її, спираючись на теорію мотиваційної диспозиції, знання якої може служити для сучасного педагога певним прогнозом успішної діяльності.

Саме поняття диспозиції особистості в даний година розглядається в якості фіксованих у минулому досвіді схильностей сприймати ту чи іншу дійсність, тієї чи інший мат-ріал, у зв'язку з інтелектуальними здібностями, індивідуальними і соціальними запитами. Природно, диспозиція не стереотипне, а динамічне явище, що виявляється в умовах позитивно-негативних оцінок, які обумовлюються індивідуальними особливостями студента, ситуацією навчання, взаємодією раціональних, емоційних, свідомих факторів і афектисністі. Вона винна враховуватися в процесі навчання, тому що є способом забезпечення стратегії навчання.

Так, спрямованість внутрішньої мотивації (орієнтації на успіх чи невдачу) відіграє важливу роль в оцінці життєвого значення для суб'єкта ситуації навчання і передбачуваних у зв'язку з цим його дій. Одні студенти розглядають процес навчання як удосконалення собі в певних областях знання, інші - як тимчасове перебування в стінах даного навчального заставі. Це два зовсім різних напрямки мотивації, що мі часто спостерігаємо в студентів. Їх виявлення й аналіз допоможе прогнозувати розбіжність змісту різних дій у навчальному процесі, їх протилежність з позицій учня та вчителі і створити відповідне мотиваційне середовище для досягнення позитивних результатів.

Створення позитивної мотивації в процесі навчання

- відповідність навчального процесу тім цілям, що ставити перед собою студент;

- задоволення пізнавальних інтересів і потреб студентів у навчальній діяльності;

- наявність ініціюючих факторів навчання - новизни, дослідницьких і творчих елементів;

- актуалізація когнітивних, потребових, регуляційних, виконавчих функції і параметрів мотивів (види, рівні, етапи, якості, вияви);

- диференційованість типів мотивації в різних формах навчання, врахування їх взаємодії і змішаного характерові;

- розходження попередньої, вихідної мотивації, яка є в студента до початку навчання, і мотивації власне навчання, яка повинне регулюватися викладачем і всім подальшим процесом;

- посилення дії спонукальних мотивів, самоствердження і самореалізації в умовах соціальної затребуваності (духовної, інтелектуальної і професійної).

Організація навчального процесу, методичні засоби і чинники, які використовуються в ньому, базуються на теоретичних основах, на педагогічній інтуїції викладача, але не завжди враховують мотиваційні ресурси учня. Оскільки організація навчальної діяльності і мотивація взаємозалежні, необхідним є врахування рівня мотивації, її видів і форм при плануванні й організації навчальної діяльності (мотиваційна забезпеченість студента, особистісний аспект сприйняття навчального матеріалу, добір студентів за типом і рівнем мотивації, за диспозиціями до визначених способів і видів навчальної діяльності, створення адекватного мотивації режимові діяльності). Необхідним є вивчення впливу на мотиваційну структуру різних дидактичних систем навчального процесу, стимулів, реакцій на них, виявлення найбільш оптимальних з них за своїм впливом на пізнавальну діяльність студента. Це пояснюється тім, що зовнішній примус не приводити до появи потрібних мотивів - мі повинні займатися пошуком, варіюванням матеріалів, методами їх репрезентації, розробкою тематики, проблематики, інформації з врахуванням стійких мотиваційних нахилів суб'єкта навчання, з огляду на його можливості піддаватися зовнішнім впливам і можливості самовпливу.

Існує диференціація установок, початкової мотивації здібностей, вимог до змісту й обсягу знань, можливостей до здійснення діяльності, домінуючих мотиваційних орієнтації (на процес навчання, на результат, на запобігання невдач, на задоволення пізнаваних, комунікативних, професійних потреб, потреб у подоланні труднощів, у розвитку інтелектуальних здібностей), індивідуальних особливостей, когнітивних, концептуальних стилів діяльності, задач і цілей навчання. Вусі це вимагає різних впливів, стимулів у спонуканні, організації навчального процесу для збереження, підтримки, формування мотивації навчання і може здійснюватися за допомогою методів осмислення, усвідомленості, концентричності, ситуативності, напруження споживи, взаємозв'язку інтенціонального, когнітивного, оперативного спонукальних компонентів, тому що пусковий механізм навчального процесу - це атрибуція очікування зрозумілості, цінності, свідомості, обґрунтованості. У цих умовах, мотиваційна сфера є своєрідною системою ціннісних орієнтації учнів, яка впливає на систему еталонів відбору. Відбувається фільтрація і ранжирування інформації, необхідної, важливої, корисної для студента.

Набування знань, навичок і умінь студентами в процесі навчання відбувається безпосередньо через дії, спрямовані на вирішення конкретних задач. Ієрархія дій знаходиться в прямій залежності з різними формами мотивації суб'єктів навчання (учбово-пізнавальні мотиви пов'язані з теоретико-пізнавальними способами дій, оволодіння узагальненими способами дій характерно для мотивів самоосвіти і т.д.). «Включення дії в новий, більший контекст додає йому нового змісту і велику внутрішню змістовність, а його мотивації - значну насиченість» (Рубінштейн, 102, с. 564). У залежності від того, у якові мотиваційно-змістовну систему включене дана дія, змінюється не лише його спрямованість, але й ефективність виконання. Навчальні дії додають діяльності значної змістовності і роблять мотивацію більш насиченою, тому необхідним є пристосування педагога до конкретного суб'єкта навчання. У вітчизняній психології в цілому прийнятий розподіл: діяльність - дія - операція. Відзнакою діяльності є наявність власного мотивові. Діяльність складається з послідовності дій. Дії складаються з операцій, що відповідають конкретним умовам.

Зміст навчальної діяльності (предмет, позначка, умови, дії, операції, уміння, навички, оперування відібраним матеріалом, тематика, тексти тощо) винний мати диференційований характер у залежності від значимості різних навчальних дій для суб'єкта навчання, його установок і перспектив, етапу, виду, форми навчання. Зміст навчання є чинником мотивації навчальної діяльності. Тому врахування установок і мотивів навчання винний бути вихідною точкою при складанні програм навчання, розробці курсів, спецкурсів, програм, тематики, при доборі інформації.

Якщо в мотиваційній сфері студента домінують пізнавальні мотиви, те значна частина навчального процесу винна бути приділена розумовим діям оперування (аналізу, порівнянню, складанню з частин цілого, комбінуванню, заміною, побудовою орієнтирів подальшої діяльності, програм, алгоритмів і т.д.).

Оскільки зміст знань перетворюється через індивідуальний досвід у потребово-мотиваційну сферу, сам зміст винний бути перестворінь на потужний мотиваційний фактор.

Щоб забезпечити ефективність навчання, підтримати мотивацію навчання, необхідно при організації змісту навчання враховувати як теоретичне обґрунтування раціональної подачі і доборові навчального матеріалу, так і потребово-мотиваційну сферу навчання, зміну мотиваційних станів учня.

При доборі й упорядкуванні навчального матеріалу важливо враховувати раніше отримані суб'єктом знання, здатність уловлювати зв'язок між відомим і невідомим і подавати зміст матеріалів та інформації в залежності від інтересів і потреб студентів.

Вибір студента винний розглядатися не тільки як засіб діагностування мотивації (суб'єкт вибирає ті, що йому потрібно, цікаво, корисно), але і як засіб підтримки мотивові, можливість вільно визначати мету, як реалізацію потреб у високій самооцінці, прагнення до автономії і незалежності від авторитетові викладача. Вибір, як правило, є мотивованим, але мотиви бувають майже завжди приховані. У виборі виявляються глибинні тенденції особистості, її підсвідомі установки, які виникли поза діяльністю, але реалізуються у виборі тематики, аспектів, курсів, текстів, у формі підготовки домашніх завдань, у формі відповіді, (спонтанна, підготовлена форма), у труднощах завдання, навчальних дій.

Таким чином, мотивація визначає змістовну вибірковість у навчальній діяльності, впливає на вибір преференційних факторів, тому що справжні мотиви краще виявляються до ситуації вибору. Селективна функція мотивації забезпечує узгодження розумів і засобів, які необхідні для її підтримки. Тому розробка методики вивчення потреб, інтересів, цілей, деструктивних, стимулюючих факторів як основних компонентів мотиваційної сфери суб'єкта є найважливішим компонентом навчання.

Теорія єдності мотивації навчання і навчальної діяльності має важливе значення, тому що вона тісно зв'язана з питаннями активізації, інтенсифікації, педагогічній оптимізації навчального процесу. Мотивація винна розглядатися як процес спрямовуючий, регулюючий і активізуючий діяльність суб'єкта навчання.

Мотиваційні механізми представляють систему взаємодіючих факторів, засобів, структур, відносин і зв'язків. Для забезпечення ефективності навчання необхідно, щоб особливості побудови й організації навчального процесу на різних етапах освіти відповідали мотиваційній сфері студента. Підвищення мотивації необхідне зокрема тому, що саме нею пояснюється інтенсивність у здійсненні обраної дії, активність у досягненні результатові і мети діяльності.

Література

1.Аркас Микола. Історія України - Русі. - К.: Вища шк., 2008.- 456 с.

2.Гессен С.И. Основи педагогіки: Введення в прикладну філософію: Навчальний посібник для вузів.-М.: Школа - Пресс, 2008. -448с.

3.Закон України <<Про внесення змін і доповнень до Законові Української РСР ”Про освіту”>>//Законі України / Верховна Рада України, Інститут законодавства. - К.,1997.-Т.10.-С.168-192.

4.Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. -ДО.: В освіти України, 1994.-Вип.1.-336 с.

5.Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / В.Зубко; Нац. Ун-т ”Києво-Могилянська академія ”. К.: КМ Academia, 2009.-290 с.