Ознайомлення дітей з дикими тваринами

ЗМІСТ

І. Вступ курсової роботи

1. Актуальність проблеми ознайомлення дітей з природою

2. Мета і завдання ознайомлення дітей з дикими тваринами.Аналіз базової програми розвитку дитини “Я у Світі”

3.Форми і методи ознайомлення дітей з дикими тваринами

3.1 Спостереження за дикими тваринами

3.2 Проведення екскурсій в зоопарк, звіринець

3.3 Використання картин, відеофільмів

3.4 Проведення дидактичних ігор

3.5 Словесні методи: - читання художніх творів

- розповіді вихователя;

- бесіди про тварин.

Висновки

ІІ Експериментально-дослідницька робота.

Мета: - констатуючий експеримент: мета, таблиця.

- формуючий експеримент мета (план)

- контрольний експеримент мета таблиця

Висновок

Література

Вступ

Об'єктом моєї курсової роботи є діяльність вихователя дошкільного закладу з формування уявлення про біологічні особливості, природні зміни в житті тварин. Узагальнені поняття дикі, травоїдні, хижі тварини.

Мета дослідження - психологопедагогічне обгрунтування та експерементальні опробування формування уявлень у дітей про диких тварин.

Предмет дослідження - процес формування уявлень дошкільників про диких тварин.

Завдання дослідження: вивчити особливості формування у дітей понять про диких тварин.

1. Актуальність проблеми ознайомлення дітей з природою

Для дошкільної педагогіки екологічне виховання - це новий напрямок, який з'явився на рубежі 80-х і 90-х років ХХ ст. і на даному етапі відбувається його становлення. Його базовою основою є розділ “Програми виховання і навчання дітей дошкільного віку” “Ознайомлення дітей з природою”, зміст якого полягає в тому, щоб зорієнтувати маленьких дітей в різних явищах природи, які доступні безпосередньому спостереженню: навчити розрізняти рослини і тварини, давати їх характеристики, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки. В останні роки робота дошкільних закладів зосередилась на вихованні у дітей бережливо ставлення до всього живого - ознайомлення з природою дістало природоохоронне забарвлення.

Екологічне виховання - нова категорія, яка безпосередньо пов'язана з наукою екологією, різними її галузями. У класичній екології центральними поняттями є:

* зв'язок рослинних і тваринних організмів із середовищем мешкання, морфофункціональне пристосування до нього; зв'язок із середовищем в процесі росту і розвитку;

* розмаїття живих організмів, їх екологічна єдність; угрупування живих організмів;
* людина як жива істота, середовище її мешкання, яке забезпечує здоров'я і нормальну життєдіяльність;

* використання природних ресурсів в господарській діяльності людини, забруднення оточуючого середовища; охорона і відновлення природних багатств.

Багато років в нашому суспільстві переважав споживацький підхід, відповідно до якого людина є господарем природи, здатна змінити її для задоволення своїх потреб. Зараз з'являється інше бачення, необхідно переходити до нової системи поглядів, які зводяться до того, що при вирішенні будь-яких проблем пріоритет віддається не соціально-економічним, а природнім факторам. Кінцевою метою цієї системи поглядів є також людина, але не прямо, а опосередковано, через збереження її середовища мешкання [1, 18].

Які ж положення повинні стати центром екологічного виховання: людина - частина природи; міра речей - унікальність життя; узгодження потреб з екологічними вимогами; повага до всіх форм життя.

Чого необхідно уникати в екологічному вихованні дітей?

1. “Людина - господар природи”. Виходячи з цієї точки зору, всі об'єкти природи розглядаються з позиції корисності для людини; вважається, що вона може змінювати природу для створення комфортності життя, але без урахування природних закономірностей.

2. “Шкідливі і корисні рослини і тварини”. У результаті такого поділу спостерігається споживчий підхід до природи, а у дошкільників уже на підсвідомому рівні формується негативне ставлення до хижаків, отруйних рослин і грибів (змії, вовки, мухомори).

А справедливо було б відмітити, що в природі немає шкідливих і корисних тварин, такими вони можуть бути лише по відношенню до людини. Так, і жаби, і жуки, і слимаки, і метелики, і їх гусінь - всі вони є ланками одного харчового ланцюга, і кожен з них виконує свою роль у природі.

Як правило, до категорії “шкідливих” попало багато хижаків (вовки, які нападають на ягнят, лисиці, які полюють на курей). Така класифікація буде правомірною з точки зору сільського господарства, а не екологічного виховання дітей. У результаті у дошкільників складається поняття: чим менше “шкідливих” тварин, тим краще, а тому вони не потребують бережливого ставлення.

3.Є ще один стереотип, який уживається майже всіма вихователями, які займаються екологічним вихованням дітей: необхідність бережливо ставлення до об'єктів природи і їх охорона, що пояснюється лише з точки зору використання, корисності природи для людини. Вираз “ліс - наше багатство, бо дає нам гриби, ягоди, свіже повітря” не базується на екологічних позиціях. Звичайно, ми повинні говорити дітям, як використовуються природні багатства, для чого вони потрібні людині, але, перш за все, необхідно говорити про самоцінність природи. Недоречним буде такий підсумок спостереження в природі, який зробив вихователь: “Природа потрібна нам, бо вона нас годує, взуває, одягає, дає все необхідне для життя”. У цьому випадку у дітей буде формуватися лише споживацьке ставлення до природи, і шануватимуть вони лише ті об'єкти, які мають практичне значення, а байдуже ставитимуться до “некорисних” для них об'єктів природи. Це заперечує ідею самоцінності всіх видів без винятку.

4. Досить розповсюдженим є стереотип, коли ділять природні об'єкти на гарні і негарні, небезпечні і безпечні. При цьому велике значення має ставлення самого вихователя до об'єктів природи, яке зразу ж передається дітям (“мурашок не можна чіпати, бо вони кусаються”). То це, звичайно, потрібно сказати дітям, але з екологічної точки зору діти повинні знати, що мурахи виконують свою функцію в біоценозі лісу.

Емоційно забарвлене негативне ставлення вихователя до об'єктів природи часто можна прослідити при ознайомленні дітей з природою: “Жаба - не красуня, але вона корисна, бджоли - кусючі, але вони лікують, зозуля - погана мати”. Говорячи так, наприклад, про зозулю, необхідно пам'ятати, що цей птах займає в природі своє місце, і інтенсивно робить те, що сприяє її збереженню як виду. У старших дошкільників чітко сформовані уявлення про їстівні і неїстівні гриби, але, на жаль, у цих дітей виробилося позитивне ставлення до їстівних грибів і негативне до отруйних. Результатом цього є незнання дітей, що гриби сприяють перетворенню мертвих залишків і сприяють утворенню ґрунту. Гриби допомагають рослинам, які поруч з ними живуть. Тому до всіх грибів необхідно ставитися бережно.

Сприйняття краси природи, звичайно, підсилює емоційне ставлення до неї дитини і тому є дуже важливим виховним моментом. Але з позиції екологічного виховання необхідно дати зрозуміти дитині, що зовнішній вигляд будь-якого організму - це результат його пристосування до життя в певних умовах, навчити розуміти красу як прояв доцільності, усвідомлювати необхідність існування будь-якого організму незалежно від наших симпатій і антипатій. Не обов'язково любити всі рослини, тварини, але поважати всі прояви життя на Землі - це необхідно. Оціночні судження щодо об'єктів природи повинні бути усунуті з екологічного виховання дошкільників. З позиції екології живі організми не можуть бути хорошими чи поганими, корисними чи шкідливими. Вони мають однакове з людиною право на існування, кожен з них відіграє свою, виключну роль в природі.

Звичайно, елементарні знання про лікарські, отруйні, їстівні рослини, гриби необхідні, але не це повинно бути головним в екологічному вихованні дошкільників. Діти мають усвідомлювати уявлення про те, що бережного ставлення потребують всі організми, незалежно від ступеня небезпечності чи корисності для людини.

Мета вихователя - показати дитині, що будь-який живий організм входить у складний ланцюг природних взаємозв'язків і його втрата може викликати непередбачені наслідки.

5.Утвердилися й інші поняття в методиці екологічного виховання: “допомагати природі”, “множити її багатства”. Дійсно, ці поняття можуть мати право при умові, що дитині паралельно подається інформація про необхідність дотримання законів природи, про те, що дика природа прекрасно живе за своїми власними законами і може обійтися без людини.

Отже, посадити дерево, квітку - це добре чи погано? Звичайно, добре, якщо ми прикрашаємо своє місто, подвір'я, але при цьому треба знати, де і що необхідно садити, щоб рослини не загинули.

Намагаючись “покращити природу”, людина завозила з інших континентів рослини, тварини, але не завжди це йшло на користь і людині, і природі. Всі пам'ятають про кролів, які були завезені з Америки в Австралію. Але для природи Австралії ця любов обернулася трагедією: в австралійських саванах не було хижаків, які б регулювали кількість кролів, а тому їх розплодилося дуже багато, і місцеві жителі почали вести з кролями боротьбу, бо вони знищували посіви фермерів.

То як же бути? Хіба не потрібно вчити дітей допомагати природі? Потрібно, і треба пам'ятати про те, що ми відповідаємо за тих, кого приручили. Необхідно допомагати тваринам, рослинам, які живуть поруч біля нас, бо їх благополуччя залежить від нас, наших дій. Догляд за живими організмами, турбота про них мають великий емоційний вплив на дитину. Але при цьому вона повинна розуміти: в дикій природі допомога людини, якщо вона дійсно необхідна, повинна бути добре продуманою.

Аналіз дослідження показав, що при вирішенні логічної задачі, коли діти повинні були зробити вибір, що треба зробити з пташеням, яке випало з гнізда, переважали відповіді (90%) - “необхідно покласти пташку в гніздо”. Але ж за законами природи пташеня після контакту з людиною загине: дорослі птахи вже не приймуть його, вважаючи його “чужим”. У природі існує багато правил, законів, які не можуть бути оцінені з точки зору людської моралі. А тому моральне виховання дошкільників повинно поєднуватися з елементарними знаннями про природу. Таким чином, ми повинні чітко розмежовувати дії людей в оточуючому середовищі і в природних умовах. Кожна дитина повинна розуміти, що “покращувати природу”, “допомагати” їй можна лише в тому середовищі, яке вона сама змінила: в місті, селі, в сквері, на ділянці дитячого садка, у куточку живої природи. Саме в такій ситуації підходить відомий вислів А. Сент - Екзюпері “Ми відповідаємо за тих, кого приручили”. У природних же умовах будь-яка діяльність повинна базуватися на врахуванні законів самої природи. На жаль, практика показує, що для вирішення завдань екологічного виховання самі вихователі часто завдають шкоди природі: так, наприклад, для проведення порівняльних спостережень за розвитком дерев і кущів на вулиці і в теплому приміщенні, вихователі зрізають гілки, ставлять їх у вазу і при цьому виховують спостережливість і бережливе ставлення до природи. Для такого заняття в групу можна занести такі гілки, які були обрізані садівниками для покращення крони дерева. Ні в якому разі не можна збирати букети дикорослих квітів для свята чи для спостережень за ними в групі (підсніжник, пролісок, дзвоник, конвалію). Якщо немає можливості поспостерігати за ними в природі, то ці рослини необхідно посадити на ділянці дитячого садка в куточку лісу. Не допустимим є демонстрація колекції висушених комах або ж земноводних, які плавають в банці з формаліном.

З цими об'єктами необхідно знайомити дітей під час спостережень в природі, а якщо це неможливо, то ознайомлення відбувається через розгляд картин, перегляд діафільмів, слайдів. Звичайно, з точки зору пізнавальної діяльності колекції метеликів, жуків, чучел звірів, птахів дають дітям більш реальні уявлення про тварин, ніж знайомство за картинами. Але з позиції екологічного виховання такий підхід повинен бути повністю виключений з практики роботи дошкільних закладів. Крім того, екологічне виховання передбачає перш за все, формування у дитини емоційного, бережливого ставлення до об'єктів природи, здатності бачити їх красу, а не детальні біологічні знання особливостей кожного виду рослин і тварин.

Таким чином, в екологічному вихованні дошкільників необхідно відмовитися від багатьох стереотипів, які були сформовані в попередні роки. Природа не повинна розглядатися лише з утилітарної точки зору. Перш за все, необхідно показати дітям її унікальність, красу і універсальність (природа - середовище життя всіх істот, включаючи людину; об'єкт пізнання, задоволення її етичних і естетичних потреб; і лише потім - об'єкт людського споживання). Ми повинні охороняти природу не лише тому, що вона нам щось дає, а й тому, що вона самоцінна. Тобто девізом в роботі з дітьми повинно стати: “Не зламай - якщо можна, не рубай - якщо можна, пожалій - ти це можеш”.

2. Мета і завдання ознайомлення дітей з дикими тваринами. Аналіз базової програми розвитку дитини “Я у Світі”

Дошкільний вік -- дуже відповідальний етап у формуванні знань. Сучасні дослідження фізіологів, психологів, педагогів свідчать про те, що в цьому віці закладаються основи знань, які служитимуть людині протягом усього її життя. Видатний радянський психолог О.В.Запорожець писав: «Величезна кількість знань і вмінь, яких набувають діти в цьому віці, засвоюється враз, формується навічно, до кінця життя і втрачається в останню чергу при старінні і патології мозку» [5, 3].

Отже, діти повинні діставати реалістичні уявлення про природу в безпосередньому спілкуванні з нею, пізнаючи за допомогою різних аналізаторів реальні якості природних об'єктів. Спостереження в природі, в ос-нові яких лежать відчуття і сприймання, створюють надійний фундамент для реалістичних і правильних уявлень про природу .

Важливо навчити дітей практично орієнтуватися в природі (розрізняти їстівні і отруйні, культурні й дикорослі рослини, ознайомитися з повадками диких та свійських тварин т. д.). На основі ознайомлення з природою вже в дошкільному віці починається формування перших елементів матеріалістичного світорозуміння. Роль вихователя полягає в тому, щоб у процесі ознайомлення з природою ставити перед дітьми завдання, які потребують установлення доступних їх розумінню зв'язків між явищами природи, показувати природу такою, якою вона є, щоб поступове нагромадження фактів підводило до розуміння того, що причини всіх природничих явищ лежать у самій природі .

Спостереження дають багатий матеріал для формування уявлень про те, що в природі все розвивається, все взаємозв'язано і взаємозумовлено. Діти спостерігають, в якому місці вранці з'являється сонце, де воно заходить ввечері, відзначають, що в різні пори року шлях його неоднаковий, що влітку темніє пізно, а взимку, навпаки, дуже рано. Дошкільнята спостерігають розвиток однорічних рослин від насіння до насіння. Старших з них ознайомлюють з розвитком жаби, починаючи із спостережень за її ікрою, і т. д.

Так у процесі ознайомлення з різноманітними природними явищами в дітей формується матеріалістичне світорозуміння.

Ознайомлення з новими об'єктами природи завжди пов'язано з позначенням явища, того чи іншого предмета, його якості новим словом. У процесі ознайомлення , слід розширювати словник дітей, збагачувати їх мову іменниками, дієсловами і прикметниками, формувати в них уміння говорити образно.

Розвиток мови пов'язаний з розвитком мислення, спостережливості й допитливості.

Сучасні педагогічні дослідження (О.В.Запорожець, Л.А.Венгер, П.Г.Саморукова, Г.К.Матвєєва, Г.І.Васильєва) показують, що готовність до шкільного навчання в інтелектуальному плані полягає не стільки в запасі уявлень (хоч і це важливо), скільки в рівні розвитку розумових процесів і пізнавальної активності, тобто в умінні виділяти істотне в предметі або явищі, порівнювати цей предмет, явище з іншими, знаходити спільні й відмінні ознаки, правильно визначити причину найпростішого явища, про-стежувати його зміни, робити висновки [6, 5].

Діти не завжди можуть самі встановити зв'язки, залежності в природі, причини змін. Тому вихователь на доступних прикладах повинен підводити дошкільнят до цього. Наприклад, навчаючи дітей установлювати зв'язок між наявністю світла і ростом рослини, вихователь демонструє пророщену в підвалі цибулину, з блідим скрученим пір'ям. Він пропонує порівняти цю рослину з вирощеною на вікні й подумати, чого бракувало цибулині, що росла в підвалі. Діти садять цю цибулину в землю, створюють для неї потрібні умови і переконуються, що завдяки світлу її листя заледеніло й стало таким, як у цибулини, що росла на вікні. Щоб закріпити цей зв'язок, вихователь під час прогулянки показує дітям дерева, які ростуть близько одне від одного, і запитує, чому гілки з того боку, куди не доходять сонячні промені, менші і листя на них мало. Так діти навчаються встановлювати зв'язки, що має важливе значення для розвитку їх мислення і формування у них перших елементів матеріалістичного світорозуміння.

Велике значення для розвитку мислення має формування в дітей елементів абстрактного мислення -- класифікація об'єктів природи, узагальнення. Нагромадження чуттєвого досвіду, створення уявлень про різноманітність видів тварин, рослин дають можливість формувати найпростіші поняття про овочі, фрукти, диких і свійських тварин, про лугові, польові, лісові квіти тощо [7, 22].

Основою розвитку мислення і мови є спостереження. Не випадково К.Д.Ушинський писав, що від якості спостереження дітей залежить і якість їх думок. Дошкільники ще не вміють самостійно і цілеспрямовано спостерігати -- цього їх треба навчити [8, 19].

Діти з великим захопленням розгляда'ють мурашок, гусінь, все, що трапляється їм під час прогулянок, екскурсій. Життя тваринного світу, особливо їх цікавить, викликає багато запитань. Підтримуючи і спрямовуючи допитливість дітей, подаючи їм цікаві відомості, організуючи їх на «власні» відкриття через спостереження, вихователі сприяють збудженню їх пізнавальних інтересів, а інтерес, як зазначав К.Д.Ушинський, -- це ворота до всього, що входить у душу дитини.

Складовою частиною ознайомлення дітей з природою є сенсорне виховання. Дослідження, проведені останнім часом, свідчать про ефективність здійснення сенсорного виховання в процесі змістовної діяльності дітей.

У природі можна знайти безліч кольорів, їх відтінків, гармонійних поєднань. Навчаючи дітей визначати кольори квіток, відтінки зелені, колір неба, хутра тварин вихователь розвиває їх зоровий аналізатор, формує уявлення про навколишній світ.

Під час ознайомлення з природою створюються великі можливості для розвитку дотикового аналізатора. Ось гладенька насінина квасолі і борозниста -- красолі, м'яке листя молодої зелені і цупкіше -- старої, гладеньке листя завжди квітучої бегонії і колюче, волосисте листя бегонії рекс. Розглядаючи і порівнюючи насіння, листочки, діти вчаться розрізняти предмети на дотик [9,11].

Під час екскурсій, прогулянок у природу діти вчаться визначати форму, величину, напрям. Збираючи з малюками восени листя, вихователь пропонує знайти великі й маленькі листочки. Під час розгляду кімнатних рослин вихователь зазначає, що в пеларгонії листя кругле, у цикламена -- овальної форми, а в клівії -- вузьке, на кінцях загострене. Виділення характерних ознак (величини, форми, напряму) різних природних об'єктів сприяє їх кращому розрізненню й узагальненню.

Навчаючи дітей слухати й розрізняти шум вітру, завивання бурі, гудіння бджіл, джмелів, спів птахів, відчувати запахи квітів, листків, повітря в лузі, лісі, вихователь розвиває слухову й зорову увагу дітей.

Ознайомлення з природою впливає на розвиток усіх психічних процесів дитини. Удосконалення здатності диференціювати кольори, форму, величину, звуки сприяє розвитку відчуттів, сприймання, які поступово стають точнішими, повнішими.

У процесі ознайомлення дітей з природою розв'язуються й виховні завдання: прищеплення любові до рідного краю; виховання інтересу до праці; формування трудових умінь і навичок; естетичне виховання [12, 31].

Основний здобуток дошкільної освіти - збалансований гармонійний розвиток дитини. Сьогодні в Україні працює чимало ДНЗ з варіативними підходами до змісту та методів виховання, отже, батьки мають змогу обирати для своїх дітей заклади або групи творчо-розвивального характеру.
Поліпшення якості дошкільної освіти неможливе без оновлення її змісту, що закладений в Базовому компоненті - Державному стандарті. Цим документом визначено, якими основними знаннями, вміннями та навичками повинні оволодіти дошкільнята. Вітчизняні науковці розробили нову програму розвитку дитини «Я у Світі». Це перша в Україні програма, яка базується на індивідуалізації життєдіяльності дошкільника і враховує сучасні світові тенденції. Один із розробників Програми - доцент кафедри методики і психології дошкільної та початкової освіти ІППО - Алла Миколаївна Гончаренко.

За статистикою в Україні дитсадки відвідує лише 56% дітей до 6-річного віку. До змісту дошкільної освіти передбачені певні вимоги. З садком чи без садка, те, що має знати дитина від народження до 6 (7-ми) років, описано в базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку "Я у світі".

Звісно, в ній висловлена лише думка її авторів, але вона являє собою щось типу державного стандарту. Сааме в цый программы выдбиты погляди науковцыв на те, як держава рекомендує розвивати дитину дошкільного віку. Програма охоплює увесь термін розвитку малюка від народження до 6 років.

Ось кілька концептуальних цитат з цієї програми : "Матеріали програми базуються на принципі природовідповідності (я- в смислі ритмічності), який має стати одним з основних в організації життєдіяльності дошкільника."

"Базова програма апелює до педагога не лише як до наставника і вихователя, але і як до людини, що протягом певного часу проживає спільне з дитиною життя, здійснює догляд за її душевним станом і екологією її особистості..."

"Програма пропонує (...) визначати "зону найближчого розвитку" кожної дитини."

«Провідною ідеєю Програми, є ідея ампліфікації - оптимального використання можливостей кожного віку для повноцінного розвитку дитини. Вона зміщує акценти з проблеми підготовки вихованця до майбутнього життя на проблему забезпечення змістовного сьогодення. Ідея ампліфікації істотно відрізняється від ідеї форсованого, надраннього навчання, штучного пришвидшення процесу дорослішання дитини, небезпечного для її здоров'я (…) особливо в перші 5 років життя".

Отже, ми бачимо, що не дивлячись на сучасні течії раннього розвитку дитини, програма “Я у світі” не схвалює цього і намагається природно розкривати розумові здібності дитини.

3. Форми і методи ознайомлення дітей з дикими тваринами

3.1 Спостереження за дикими тваринами

Організовуючи спостереження за явищами навколишньої дійсності і безпосередню практичну діяльність дітей дошкільного або молодшого шкільного віку, насамперед слід дбати про розвиток їхніх розумових сил, викликаючи у дітей потребу міркування, спонукаючи робити висновки, узагальнення. Найперші "помічники" у цьому для вихователя - добре сформульовані, продумані пізнавальні завдання, спрямовані на розширення і збагачення уявлень, понять дітей про живу і неживу природу, ознайомлення із суспільним життям, працею дорослих в освоєнні соціального досвіду, виконанні перших суспільно - значущих обов'язків

У підборі різних типів розвивальних завдань за основу ж взято ті логічні операції, без виконання яких неможливе порівняння, узагальнення,

класифікація, встановлення причинно -наслідкових зв'язків.

Перші дотики розуму і почуття дитини до навколишнього світу повинні бути турботливими і ласкавими. В.О.Сухомлинський писав : "Як важливо не пропустити, щоб шкільні двері відгородили від свідомості дитини навколишній світ!". Саме його вчителі та вихователі повинні осягнути в своїй роботі [13, 10] .

Розвитку в учнів спостережливості сприяє також систематичний контроль за виконанням завдань. Дуже важлива індивідуальна перевірка знань у кожної дитини, щоб не пропустити той, матеріал, який дитина не засвоїла.

3.2 Проведення екскурсій в зоопарк, звіринець

Екскурсія - один з видів занять з ознайомлення дітей з природою. Під час екскурсії малюк може в пронаблдати явища природи, сезонні зміни, побачити представників диких та свійських тварин.

Позитивний момент екскурсій - занять полягає в тому, що діти мають можливість побачити рослини та тварин в їхньому природньому середовищі.

Екскурсії до лісу, у поле, на берег річки пробуджують в дітях цікавість, допомагають під керівництвом вихователя зібрати природний матеріал для подальшої роботи у групі.

За змістом екскурсії умовно поділяють на види: природознавчі - у парк, ліс, до річки і т.п., а також у зоопарк, ботанічний сад; екскурсії на птахофабрику, сад, город [14, 18].

Екскурсію як форму занять використовують в старшій і підготовчій групах. Для кожної екскурсії визначають програмний зміст, який обов'язковий для засвоєння усіма малятами .

Природознавчі екскурсії проводять в системі: організовувати їх потрібно на одні й тіж самі об' єкти, але в різні пори року, для того, щоб діти мали змогу побачити сезонні зміни.

Треба пам'ятати, що організовувати екскурсії набагато складніше, ніж заняття в групі і цікавою та успішною вона буде тільки якщо добре підготовлена.

Отже, вихователь, який планує екскурсію, повинен точно сформулювати ціль та тему екскурсії, конкретизує програмний зміст, підбирає об'єкт екскурсії. Важливо вибрати таку дорогу до місця екскурсії, щоб вона була не довгою і малюки не відволікалися від мети подорожі.

Вихователь повинен заздалегідь ознайомитися з місцем майбутньої екскурсії, що дає змогу не тільки конкретизувати план заняття, але й продумати прийоми її проведення. Щоб екскурсія була цікавою, вихователь заздалегідь вибирає вірші, загадки, які потім використає в роботі [15, 21].

Але не тільки вихователь повинен підготуватися до екскурсії, треба за кілька днів до подорожі провести з дітьми невелику бесіду, щоб викликати в малюках цікавість. Діти повинні знати куди вони підуть, що побачать, що повинні зібрати.

Вступна розмова перед екскурсією, запитання вчителя під час проведення екскурсії, підбиття підсумків - всі ці етапи повинні залучити увагу дітей до довкілля.

Вихователь повинен звертати увагу малюків на всі деталі того, що бачать діти: який це звір, як він виглядає, де живе, чим харчується і т.п.

У нашому місті здійснити екскурсію у звіринець дуже просто, потрібно тільки свозити дітей на дитячу залізницю. Там вони зможуть ознайомитись з жителями лісів та полів: зайцями, вовками, ведмедями, різноманітними птахами. А також побачити екзотичних тварин, риб, змій.

При підготовці до екскурсії потрібно звернути увагу на одяг малюків. Вони повинні бути вдягнені з урахуванням погоди та пори року.

3.3Використання картин, відеофільмів

Використання наочності відіграє переважно допоміжну роль, однак іноді навчальний матеріал (наприклад, явища, предмети, які учні не можуть безпосередньо спостерігати) має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об'єкт взагалі неможливе. Щоб запобігти звуженню поняття або уявлення, доцільно використовувати різні зразки зображення об'єкта. Це допоможе учням розпізнати типове, зробити крок від конкретного до абстрактного, перейти від уявлення до поняття. Отже, важливо не тільки правильно дібрати наочність до уроку, а й продумати, як поставити запитання, щоб створюваний в учнів зоровий образ активно працював на досягнення мети уроку [15, 24].

До наочних засобів належить інформація, яку учні сприймають за допомогою технічних засобів навчання: кінофільми, діафільми, звукозапис, радіо, телепередачі. Ці види наочності називають аудіовізуальними, оскільки інформацію вони передають через звук і зображення [16,34].

З технічних засобів навчання (ТЗН) у початкових класах найбільш поширені діафільми і діапозитиви. Діапроектори і діаскопи прості в експлуатації, надійні, дешеві, зручні для зберігання; діти 6-7 років легко навчаються показувати діафільми.

Статичний матеріал діафільму молодші учні сприймають значно легше, ніж динамічний у кінофільмі: вони встигають розглянути деталі зорового ряду, осмислити їх у цілому. Істотну роль тут відіграють яскравість барв і виразність ліній (порівняно з настінними таблицями й роздавальним матеріалом).

Вчасно використана виразна наочність - це змістове й емоційне підживлення процесів сприймання, мислення, пам'яті молодших учнів.

3.4Проведення дидактичних ігор

У дошкільній педагогіці дидактичні ігри розрізняють за навчальним змістом, ігровими діями і правилами, організацією і стосунками дітей, роллю вихователя тощо. Ці класифікації співвідносяться зі змістом навчання і виховання: ігри для сенсорного виховання, ігри, спрямовані на ознайомлення дітей з об'єктами і явищами навколишньої дійсності, на формування елементарних математичних уявлень, на мовленнєвий розвиток та ін.

Поширеною є класифікація дидактичних ігор за характером матеріалу, згідно з якою виокремлюють:

1.Ігри з предметами. У таких іграх використовують дидактичні іграшки (мозаїку, кубики), реальні предмети, різноманітний природний матеріал (листя, плоди, насіння). Поширені вони в народній педагогіці, яка, враховуючи потребу дитини у пізнанні предметів, створила сюжетні (ляльки, предмети побуту, овочі тощо) і безсюжетні (кулі, циліндри, пірамідки та ін.) дидактичні матеріали. Використання сюжетних дидактичних іграшок має багато спільного із сюжетно-рольовими іграми. Безсюжетні іграшки використовують для закріплення знань про властивості та якості предметів (розмір, кількість, колір, форму). У народних дидактичних іграшках закладено принцип самоконтролю. Це означає, що матрьошка, пірамідка, грибок не закриються, якщо їх частини підібрані неправильно. У процесі ігрових дій (роз'єднання, з'єднання, зняття, нанизування та ін.) за певними правилами дитина освоює спосіб розв'язання дидактичного завдання.

Під час ігор із предметами та іграшками діти ознайомлюються з їх властивостями та ознаками, порівнюють, класифікують їх. Поступово їхня ігрова діяльність ускладнюється, вони починають вирізняти, об'єднувати предмети за однією ознакою (кольором, формою, призначенням), що сприяє розвитку логічного мислення. Дітей усе більше ваблять завдання, що вимагають усвідомленого запам'ятовування кількості та розташування предметів, зобов'язують до пошуку відсутньої іграшки тощо. У цьому процесі дошкільники збагачують знання про матеріал, з якого виготовляють іграшки, про необхідні людям у різних видах діяльності предмети. Ігри з природним матеріалом організовують під час прогулянок. Вони сприяють закріпленню знань про природу, формуванню і розвитку мислительних процесів (аналізу, синтезу, класифікації), вихованню бережливого ставлення до природи [21, 40].

2. Настільно-друковані ігри. Вони передбачають дії не з предметами, а з їх зображеннями. Найчастіше вони зорієнтовані на розв'язання таких ігрових завдань: добір картинок за схожістю (деякі види лото, парні картинки), карток-картинок під час чергового ходу (доміно), складання цілого з частин (розрізні картинки, кубики) тощо. Завдяки таким діям діти уточнюють свої уявлення, систематизують знання про навколишній світ, розвивають розумові процеси та операції, просторові орієнтації, кмітливість, увагу, формують організаторські вміння.

3.Словесні ігри. Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей оперувати уявленнями, мислити про речі, з якими на той час вони не діють, використовувати набуті знання у нових ситуаціях і зв'язках. У молодшому дошкільному віці ці ігри спрямовані на розвиток мовлення, уточнення і закріплення словникового запасу, формування вміння рахувати, орієнтуватися у просторі. У старшому дошкільному віці словесні ігри розвивають самостійність мислення, активізують розумову діяльність дітей. Як правило, дошкільникам доводиться описувати предмети, відгадувати їх за описом, за ознаками схожості та відмінності, групувати за властивостями, знаходити алогізми в судженнях, вигадувати власні розповіді.

Класифікація ігор за матеріалом наголошує на їх спрямованості на навчання, пізнавальну діяльність, але вона лише поверхово розкриває основи дидактичної гри: особливості ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій і правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя. Цій меті підпорядкована класифікація дидактичних ігор, запропонована О. Сорокіною, за якою виокремлюють:

1) ігри-подорожі. Відображають реальні факти і події через незвичайне: просте -- через загадкове, складне -- через переборне, необхідне -- через цікаве. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу дітей на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви тощо;

2) ігри-доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити: «Збери у кошик усі іграшки червоного кольору», «Дістань із мішечка предмети круглої форми» та ін.;

3) ігри-припущення. їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б .?», «Що б я зробив, якби .?» та ін. Вони спонукають дітей до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки, активної роботи уяви;

4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;

5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки, уяви дітей), у вихованні вміння слухати і чути питання вихователя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження [23, 10].

Організація і керівництво дидактичними іграми передбачають роботу вихователя щодо підготовки до гри, проведення її, аналізу гри та її результатів.

Готуючись до проведення дидактичної гри, вихователь повинен підібрати її відповідно до програмних вимог виховання і навчання дітей певної вікової групи; визначити оптимальний час її проведення; підготувати необхідний дидактичний матеріал; вивчити й осмислити гру; продумати методи і прийоми керівництва нею; збагатити дітей знаннями й уявленнями, необхідними для розв'язання ігрового завдання.

Ознайомленню дітей зі змістом дидактичної гри сприяють демонстрування предметів, картинок, короткі бесіди, під час яких уточнюються їхні знання й уявлення. Розкриваючи хід і правила гри, вихователь повинен налаштувати дітей на дотримання її правил, спільно з ними з'ясувати найраціональніші способи досягнення передбачуваного результату. Безпосередня його участь залежить від віку, рівня підготовки дітей, складності дидактичного завдання, ігрових правил. Головне при цьому для педагога -- спрямувати дії гравців порадою, запитанням, нагадуванням.

Приклади дидактичних ігор ми наведемо в додатку.

3.5 Словесні методи: читання художніх творів, розповіді вихователя, бесіди про тварин

На заняттях з природознавства вихователь в поєднанні з іншими методичними прийомами може використовувати різноманітні загадки, цікаві завдання, кросворди, вірші, казки, оповідання про звірів: проводити ігри, ігри - подорожі, вікторини, хвилинки цікавого тощо, залежно від. мети заняття, змісту навчального матеріалу, знань дітей та ін.

Все це дуже зацікавлює дітей, дає їм більш поширені знання, вони краще і швидше запам'ятовують матеріал [18,17].

В іграх діти виконують різноманітні пізнавальні завдання. Пізнавальні завдання в іграх на матеріалі природи можуть бути найрізноманітнішими і передбачати закріплення уявлень про предмети і явища природи, розвиток умінь, порівнювати предмети, виділяти основні і другорядні ознаки їх, здійснювати класифікацію предметів, встановлювати логічну послідовність подій та ін.

При повторенні іноді пропонується гра, коли вчитель називає предмети, серед яких треба визначити ті, які поставлені за умовою.

Наприклад, вчитель називає звірів, серед них треба виділити тих звірів, які впадають в зимову сплячку. Подібні ігри допомагають не тільки виявити знання, а. й виробляють уважність [19, 12].

Дуже цікавими є ігри - подорожі. Наприклад, вивчаючи тему " Звірі весною", можна провести цікаву "подорож" в весняний ліс. Під час подорожі використовують стінні таблиці і картини, діапозитиви, фрагменти діафільмів, натуральні об'єкти, які допомагають конкретизувати уявлення. Подача матеріалу у вигляді подорожі збуджує емоції дітей, розширює кругозір. Отже гра і світ цікавого не перестають впливати на розвиток дитини в навчальному процесі. Гра допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам'ять, мислення, збуджує інтерес до навчання. Урізноманітнення видів роботи із застосуванням гри або використанням цікавого матеріалу знімає втому, гальмівні процеси мозку, загострює пам'ять [20, 11].

Для розвитку кмітливості дітей широко використовують загадки. Вони дають не повний але досить точний опис предметів або явиш природи.

Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про рослин, тварин, явища природи. Загадки можна використати на різних етапах уроку. Для цього вчитель або вихователь заздалегідь підбирає їх відповідно до теми і мети вивченого матеріалу і визначає на якому етапі доцільніше їх використати.

Можна використовувати загадки на початку викладання нового матеріалу, як цікаве введення в світ того предмета або явища, про які йтимуться на уроці. Загадки доцільно включати у різноманітні форми роботи.

На почуття, мислення дитини впливає краса опису процесів, явищ природи і предметів навколишнього світу. Корисно включати в розповідь учителя або під час бесіди уривки з художніх творів, віршів, пісень і навіть казок [21, 28].

Уривки з прози або вірші можна, також використовувати на початку уроку, що підвищує інтерес учнів або дошкілят по виучуваного матеріалу або для закріплення знань.

За допомогою різноманітних форм роботи, які здійснюються на основі такого матеріалу як : загадки, оповідання, цікаві завдання, вірші, скоромовки, приказки тощо, можна ознайомити учнів з звичками, поведінкою, способом життя звірів, їхню взаємодією з природою навколишнім світом, показати, яку користь приносять звірі, як люди становляться по них, а також за допомогою цих форм роботи і узагальнити знання учнів про звірів, розвити у дітей мислення, увагу, спостережливість, любов до природи, та до наших чотириногих друзів [21, 23].

Форми роботи для підвищення активізації навчальної діяльності учнів можна використовувати на всіх етапах уроку: при подачі нового матеріалу,

вивченні, узагальненні матеріалу з метою закріплення і узагальнення

здобутих знань, також для поглиблення і розширення їх.

А також використання природної допитливості дитини є одним з найперших обов'язків учителя.

Висновки

В процесі праці над курсовою роботою було встановлено:

Вивчення природознавства в дошкільних виховних закладах дає можливість розв'язати освітні і виховні завдання в єдиному процесі.

А саме:

- розширити елементарні знання дітей про предмети і явища природи;

- розкрити у доступній формі зв'язки між неживою і живою природою, трудовою діяльністю людей;

- озброїти дітей матеріальним підходом до вивчення природи ;

- виховувати любов до рідної країни.

Виходячи з мети курсу, а це - комплексне пізнання природи і суспільства, специфіка природознавства - його узагальненість, комплексність і разом з тим конкретність.

Озброїти дітей знаннями - значить створити в їх свідомості чіткі уявлення, навчити узагальнювати свої знання в поняттях, допомогти їм осмислити закономірні зв'язки між явищами, виробити практичні уміння і навички [4,16].

Також розглянули основні положення сучасної державної виховної програми “Я у світі”, яка запропонована як зразок міністерством освіти України для дошкільних закладів.

В теоретичній частині роботи були розглянуті форми і методи ознайомлення дітей з дикими тваринами, а саме:

1. Спостереження за дикими тваринами.

2. Проведення екскурсій в зоопарк, звіринець.

3. Використання картин, відеофільмів.

4. Проведення дидактичних ігор.

В експерементально-дослідницькій частині були розглянуті мета кожного експерименту (констатуючого, формуючого та контрольного), зроблені відповідні висновки.

В додатках ми пропонуємо розробки фрагментів занять, які можуть бути використані вихователями дошкільних навчальних закладів та вчителями молодших класів при вивченні теми “Звірі”. Фрагменти занять містять в собі матеріал, який не тільки навчить дітей розрізняти тварин, розповість їм про їх звички, зовнішність та й зацікавить дітей, спонукає їх дізнатися більше про улюблених тварин.

ІІ Експериментально-дослідницька робота: констатуючий експеримент, формуючий експеримент, контрольний експеримент

На етапі початкового констатуючого експерименту, який я провела на початку дослідження, я бачила мету цього експеримента в тому, щоб вияснити стан справ в педагогічній практиці з проблеми ознайомлення дітей з природою.

Програма з ознайомлення дітей з природою визначає об'єм базових знань, які отримують дошкільнята про тваринний світ. Цю інформацію можна об'єднати у три групи:

а)зовнішній вид тварини, його життєві прояви (частини тіла, особливості годування, як розмножується);

б) де живе тварина, як пристосовується до умов життя;

в) яку користь приносить.

Дітям старшого дошкільного віку доступні також знання про пристосування тварин до навколишнього середовища, перш за все, це форми захисту, які пов'язані з особливостями їх життя (сезонний образ життя, взаємозв'язок з іншими тваринами). Малюків можна ознайомити з такими захистними проявами живих істот, як колір, особливості шкіри або міху, і т.п.

Загальними та притаманними для багатьох дітей рисами є те, що вони сприймають уявлення про тварин поверхово, узагальнено. Вони здебільшого звертають увагу на яскраві прояви тварини, не вміють довго спостерігати за ними та робити висновки.

При ознайомленні дітей з тваринним світом особливу увагу треба звернути на відбір програмного матеріалу, який допоможе розширити знання дошкільнят, сформують в них зацікавленність і уважне ставлення до тварин.

Отже, останнім часом погляди вчених і методистів на питання природознавчого виховання дуже змінилися. Новітнє екологічне виховання, яке все більше і більше завойовує прихильників як серед вихователей та педагогів, так і серед батьків, відкриває зовсім нові виховні та освітні можливості для осмислення маленькою людиною себе частиною природи.

Під час збирання матеріалу до своєї курсової роботи я ознайомилася з працями Рижової Н., Волкової А.С., Янківської О.П., а також використані в роботі праці Сухомлинського В.О та Ушинського К.Д бо вони приділяли велику увагу вихованню дитини в атмосфері любові до природи.

Проблемами екологічного виховання активно займається Лисенко Н.В. Цікавий підхід до цієї теми він виказав у працях “Дошкільник і екологія”, “Екологічне виховання дошкільників” а також “Практична екологія для дітей”. Ці праці є хорошими помічниками для вихователів та вчителів у підготовці до занять та уроків, а також є цікавими і для батьків малюків.

Отже мета констатуючого експерименту моєї роботи - це вивчення форм і методів роботи з дітьми з вивчення диких звірів в сучасній педагогічній практиці.

На етапі констатуючого експерименту були визначені форми і методи ознайомлення дітей з дикими тваринами, на основі яких були розроблені фрагменти занять, які проводились у дощкільному навчальному закладі№ 43.

Фрагмент програми ми наводимо в таблиці, яка демонструє послідовність занять з дітьми при ознайомлені з тваринним світом.

Назва та зміст заняття	Методичні прийоми	Завдання дітям
Бесіда про тварин Закріпити та узагальнити знання дітей про лося. Навчити дітей описувати свої знання точно і логічно, мотивувати свої судження	Питання для порівняння лося з свійськими тваринами (кінь, корова).Дидактичні ігри. Розповіді дітей про цих тварин.	Згадати, яких тварин ви бачили в лісі, в селі або на фермі. Розповісти на занятті про цих тварин та умовах їх життя.
Малювання на тему “Що ми бачили на екскурсії ” Навчити дітей передавати за допомогою малюнка не тільке те що вони побачили, а й висловлювати свої емоції.	Бесіда-нагадування про те, що діти бачили на екскурсії. Розглядання малюнків з зображенням побачених тварин.	Згадати кого з тварин бачили на екскурсії, де це було, та передати свої відчуття у малюнку.
Дидактичні ігри “Хто зайвий”, “Швидко відповідай”.	Розтлумачення правил гри.	Уважно роздивитись картинки, виконати завдання вихователя.

Отже, використовувались наступні форми і методи ознайомлення дітей з природою:

1.Спостереження за дикими тваринами.

2.Проведення екскурсій в зоопарк, звіринець.

3.Використання картин, відеофільмів.

4.Проведення дидактичних ігор.

Сутність контрольного експерименту полягає в апробації розробленого матеріалу в діяльності та викладанні в конкретному дошкільному навчальному закладі.

Отже на базі дошкільного навчального закладу №43 були проведені заняття з ознайомлення дітей з дикими тваринами.

В структуру занять увійшли: читання художніх творів про диких тварин, розповіді вихователя, бесіди про тварин. Невід'ємною частиною занять є спостереження за тваринами яке можливе тільки під час екскурсії в звіринець, дидактичні ігри.

Також під час занять були використані наочні матеріали: картини, діафільми. Проводились дидактичні ігри.

ЛІТЕРАТУРА

1. Горопаха Н.М. Виховання екологічної культури дітей: Посібник для вихователів дошкільних закладів та вчителів початкових класів. - Рівне: Волинські обереги, 2001. - 212 с.

2. Дмитренко Т.О. Системний аналіз педагогічної технології // Збірник наукових праць “Напрями наукових досліджень кафедри педагогіки” / За ред. В.І.Лозової. - Харків: ХДПО, 1997. - С.66-70.

3.Лисенко Н.В. Деякі аспекти вирішення проблеми еколого-педагогічної підготовки фахівців дошкільного профілю у світовій науковій думці // Збірник удосконалення професійної підготовки спеціалістів дошкільного профілю / Упор. А.В.Артемова, Н.В.Лисенко. - К., 1996. - С.93-107.

4. Лисенко Н.В. Дошкільник і екологія. - К.: РУМК, 1991. - 126 с.

2. Лисенко Н.В. Екологічне виховання дошкільників. - К.: Освіта, 1993. - 157с.

5. Лисенко Н.В. Практична екологія для дітей. - Івано-Франківськ, 1999. - 203 с.

6. Николаева С.Н. Методика экологического воспитания детей. - М.: Академія, 1999. - 136 с.

7. Николаева С.Н. Теория и методика экологического образования детей. - М.: Академия, 2002. - 168 с.

8. Рыжова Н. Экологическое воспитание детей с позиции новой парадигмы // Дошкольное воспитание. - 2001. - № 7. - С.61-70.

9. Лисенко Н.В. Практична екологія для дітей. Навчально-методичний посібник для батьків, вихователів, учителів. - Івано-Франківськ: Фірма “Сіверія” ЛТД, 1999. - 156 с.

10. Рижова Н. Екологічне виховання дошкільнят з позиції нової парадиґми // Дошкольное воспитание. - 2000. - № 7.

11. Біанкі В. Лісова газета, - Л.: Державне видавництво дит.літератури,1961.

12. Волкова А. С. Весна, - К.: “Грайлик”,1991.

13. Волкова А. С. Зима, - К.: “Грайлик”,1991.

14. Золотова Є. І. Знайомимо дошкільнят з світом тварин.

15. Кондратенко Л. 0. Весела грамота,- К.:НПЦ "Психодіагностика та

диференційоване навчання", 1993.

16. Ковальчук Г. В, Нарочна Л. К. Природознавство 2 - 3 кл.

17. Нарочна Л. К., Ковальчук Г. В., Гончарова К. Д. методика викладання природознавства.

18. НарочнаЛ. К. Онищук В. 0., Уроки природознавства в 2 і 3 класах.

19. Семеверстова В. І. Ігри у логопедичній роботі з дітьми, - К.:"Радянська школа",1965.

20. Сокур І. Т. " Звірі нашої країни".

21. Чабанівська Я. " Календарик Їжачка - Лісовичка".

22. "Джерельце". Збірник художніх творів для учнів молодшого шкільного віку, - К.:"Радянська школа", 1969.

2З. "Пролісок". Книга для читання в дошкільних закладах.

24. Горощенко В. П. Методика преподавания природоведения, -

М.:"Провлещение", 1984.

25. Ушинский К. Д. Собрание сочинений, - М.; 19&8,т.1,с.73;т.3 с.529.

26. Сухомлинський В. 0. Серце віддаю дітям//Вибрані твори у 5 т.-К.:

"Радянська школа",1997. -т. 3. -с.128.

27. Друзь 3. В. Пізнавальні завдання з ознайомлення з навколишнім світом у 1-2 класах, - К.: "Радянська школа",1990.

28. Бібік Н. М., Коваль Н. С. Віконечко, - К.:"0світа",1995.