Європейська кредитно-трансфертна система

15

Реферат

з дисципліни “Вища освіта і Болонський процес” на тему:

“Європейська кредитно-трансфертна система (ECTS)”

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика кредитно-трансфертної системи

2. Кредити ECTS

3. Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Приєднання України до Болонського процесу привело за собою введення нових понять і термінів, які використовуються в європейських країнах та пов'язаних зі створенням єдиного європейського освітнього простору. Ключовими поняттями в переліку завдань Болонського процесу, обов'язкових до виконання в короткий термін для тих університетів, які мають намір увійти чи увійшли в процес, є поняття Європейської системи трансферу та акумуляції кредитів (залікових балів), ECTS, а також поняття додатку до диплому (DS), яке використовує систему ECTS та її компоненти. Оскільки перехід і досі відбувається, дана тема є особливо актуальною.

Теоретичним підґрунтям написання роботи стали праці таких науковців, як В. Кремень [1], М. Дмитриченко [2], Баркалова Е. [3], Садиков М. [4] та інші, які плідно досліджували впровадження кредитно-модульної системи навчання в Україні.

Метою написання реферату є спроба дослідити особливості кредитно-трансфертної системи ECTS.

Завдання, поставлені перед написанням роботи:

- дослідити загальні аспекти впровадження Європейської системи трансферу та зарахування кредитів;

- визначити поняття «кредит ECTS» та окреслити його особливості.

1. Загальна характеристика ECTS

Оскільки Європейське співтовариство поставило за мету сприяти кооперації як засобу покращення якості освіти на благо студентів і вищих навчальних закладів, а програму обміну студентами визначено як вагомий елемент такої між» університетської співпраці та для збільшення можливостей зростання їх навчальної і професійної кар'єри та працевлаштуванні через визнання дипломів, виникла необхідність розробленні механізму взаємного визнання академічних успіхів студентів га їх кваліфікацій. Тому в експериментальному проекті, організованому в рамках програми «ІРАЗМЕС», було розроблено Європейську систему перезарахування кредитів (ECTS) як засіб покращення визнання освіти для навчання за кордоном.

Історично початково ECTS була розроблена у 1989/1990 навчальному році, в формі пілотного 5-річного проекту, в якому брали участь 145 європейських вузів таких академічних напрямків: бізнес-адміністрування, хімія, історія, інженерна механіка і медицина. У подальшому практика ECTS була рекомендована до широкого використай вищими навчальними закладами Конференції Ради Європи «Fo Conference of the Higher Education and Research Committee» (Mai' 1994), Конвенцією Ради Європи ЮНЕСКО з визнання кваліфікації у вищій освіті в Європейському регіоні, і підтримана низкою міжнародних професіональних неурядових організацій, наприкл Європейською Асоціацією Міжнародної освіти (Еuгореа Association of International Education), до якої входять представники більше 50 держав [1].

Зовнішнє оцінювання ECTS продемонструвало потенціал системи і Європейська комісія включила ECTS до своєї програми «СОКРАТЕС», зокрема, до розділу І про вищу освіту («ІРАЗМЕС»). Сьогодні ECTS рухається від своєї обмеженої вузької експериментальної стадії до ширшого використання як елементу європейського масштабу у вищій освіті.

ECTS забезпечує інструментом, аби гарантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами через використання загальнозрозумілої системи оцінювання - кредитів та оцінок, а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти.

Наведена нижче характеристика ECTS розроблена для допомоги потенційним користувачам. Основні елементи ECTS розроблені, перевірені і удосконалені в експериментальному проекті 145 європейськими університетами з усіх держав-членів та країн Європейської економічної зони.

ECTS базується на трьох ключових елементах: на інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), на взаємній угоді (між закладами-партнерами і студентом) і використанні кредитів ECTS (визначають навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/ навчального контракту та переліку оцінок дисциплін. Перш за все ECTS використовується студентами, викладачами і закладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід'ємною частиною освіти студента [6].

За своєю суттю ECTS не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. Це - питання якості, яка повинна визначатися самими вищими навчальними закладами під час створення необхідних баз для укладання двосторонніх чи багатосторонніх угод про співпрацю. ECTS забезпечує прозорість і сприяє визнанню освіти.

Повне визнання навчання означає, що його період за кордоном (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання) замінює порівнюваний період навчання у місцевому університеті (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання), хоча зміст погодженої програми навчання може відрізнятися.

Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі та переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

ECTS забезпечує прозорість такими засобами:

1. Кредитами ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділам курсу, аби окреслити обсяг навчального навантаження студентів, і необхідні для завершення курсу (див. частину «Кредити ECTS»);

2. Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети,організації та структуру навчання і розділів курсу (див. частину «Інформаційний пакет»);

Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим і може легко передаватися від одного закладу до іншого (див. частину «Перелік оцінок дисциплін»);

Навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватися за успішне її закінчення, є обов'язковим як для місцевого і закордонного закладів (home and host institutions), так і для студентів (див. частину «Форми заяв для студентів /навчальний контракт») [1].

Щоби сприяти визнанню завершеного чи пройденого за кордоном навчання, необхідні спілкування і гнучкість навчальних закладів. У цьому головну роль повинні відіграти координатори ECTS, оскільки їхнє основне завдання - займатися навчальними і адміністративними аспектами ECTS (див. частину «Координатори ECTS»).

Повний діапазон розділів курсу факультету/закладу, який використовує ECTS, має бути доступним для студентів, які навчаються за програмою обміну, включаючи розділи курсів, що читаються на рівні аспірантури (докторантури). Студентам слід давати можливість вивчати звичайні розділи курсу і ті, що спеціально для них розроблялися, і не варто позбавляти можливості виконувати вимоги, необхідні для одержання ступеня чи диплома закордонного закладу.

ECTS, окрім цього, дає можливість для подальшого навчання за кордоном. З ECTS студент не обов'язково повернеться назад до місцевого закладу після періоду навчання за кордоном; він/ вона може віддати перевагу тому, щоб залишитися у закордонному закладі, - можливо, щоб здобути ступінь чи навіть перейти до третього закладу. До компетенції закладів належить вирішувати, прийнятне це чи ні і які умови студент повинен виконати, щоб одержати диплом чи реєстрацію перезарахування. Навчальні здобутки студентів, оцінка яких допоможе закладам приймати ці рішення, подаються у переліку оцінок дисциплін [2].

ECTS може мати успіх лише за умов добровільної участі, прозорості, гнучкості і клімату взаємної довіри та впевненості. Штат працівників потрібно інформувати і готувати до застосування норм та механізмів ECTS.

Основними вимогами є:

призначення координатора ECTS від навчального закладу;

призначення координаторів ECTS з числа працівників кафедр (факультетів) за дисциплінами на усіх факультетах, що мають намір користуватися ECTS;

призначення кредитів ECTS для блоків курсу;

випуск інформаційного пакета щодо усіх навчальних предметів/дисциплін, у яких ECTS буде використовувати/ використовується, рідною мовою та однією з мов країн ЄС;

використання форм заяв для студентів, перелік оцінюваних дисциплін і навчальних контрактів [1].

Зацікавлені заклади повинні вважати, що прозорість і дисциплінованість ECTS робить визнання навчання порівняно простим процесом, у якому розв'язання проблем можна було б досягати відкрито на базі повної інформації. Однак завжди існують рішення, прийняття яких може мати ключове значення для майбутнього студентів, рішення щодо навчання чи рішення стосовно практичних справ. Суть основного принципу ECTS у тому, що такі рішення повинні прийматися згідно з принципом «ставитися до приїжджого студента так само, як і до звичайного студента цього закладу».

2. Кредити ECTS

Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для завершення вивчення курсу. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практичні роботи, семінари, коннсультації, виробнича практика, самостійна робота - в бібліотеці чи вдома - та екзамени чи інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Кредити ECTS - це відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента, що лише визначає, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу у закладі чи на факультеті, який призначає кредити [3].

У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік і, зазвичай, 30 кредитів на семестр і 20 кредитів на триместр.

Кредити ECTS забезпечують відповідність програми з точки зору навчального навантаження на період навчання за кордоном.

Кредити ECTS потрібно розподіляти за принципом «від найбільшого до найменшого». За відправну точку слід брати повну структуру програми і звичайну модель курсів, які студент повинен буде пройти у навчальному році, аби завершити кваліфікацію в рамках офіційної тривалості навчання. Розподілення кредитів для індивідуальних блоків курсу на основі принципу «від найменшого до найбільшого» дуже складне і може збільшити кількість кредитів до 60 на рік, роблячи, таким чином, пере-зарахування кредитів дуже важким.

Слід уникати використання дробових чисел у рейтингах кредитів (наприклад, 1,82 кредиту) або, принаймні, обмежувати до використання половинок кредиту. Хоча з математичної точки зору це, можливо, і правильно, але така точність може створити проблеми, оскільки навряд чи більшість навчальних закладів вважатимуть за необхідне визначати кредити з такою точністю.

Процес призначення кредиту ECTS спонукає заклади широко характеризувати структури своїх навчальних програм, але не вимагає ніяких змін для цих структур. За певних обставин призначення кредиту ECTS може бути простою математичною чи механічною дією, за інших - воно спочатку може викликати потребу у важливих переговорах на рівні факультету чи закладу

У модульних програмах, де всі розділи курсу є рівноважливими або де діє система кредитів, що базується на навчальному навантаженні студента, все, чого вимагається, - це застосувати коефіцієнт конверсії. Наприклад, норвезька ступенева система є модульною та кредитною і базується на 20 кредитах на навчальний рік. Щоб конвертувати норвезькі кредити у кредити ECTS, треба просто помножити числову величину норвезького кредиту на коефіцієнт 3, щоб одержати еквівалент оцінки кредиту ECTS [1].

Для інших систем кредитів, що базуються виключно на годинах аудиторної роботи, застосування коефіцієнта конверсії ще може бути доречним за умови врахування усіх інших вищеназваних елементів навчального навантаження.

Інколи існує нерівноцінний розподіл навчального навантаження між семестрами в межах одного навчального року, але це не повинно бути основною проблемою за умови, що навчальний рік становить 60 кредитів. Якщо така ситуація виникає, запис про це в інформаційному пакеті допоможе уникнути несподіванок студентам, котрі розробляють програму навчання за кордоном, до якої входять розділи курсу, що викладаються протягом різних років навчання.

Концепція ECTS повинна забезпечувати гнучкість, і це стосується розподілення кредитів. До компетенції закладів належить демонстрація цілісного підходу до розподілення кредитів між схожими програмами навчання.

Призначення кредитів ECTS розділам курсу. Кредити ECTS слід призначати усім наявним розділам курсу - обов'язковим та факультативним. Кредити необхідно виділяти також на дипломний проект, кваліфікаційну роботу і виробничу практику, де ці «розділи» є офіційною частиною програми з присвоєнням відповідного кваліфікаційного ступеня, включаючи вчені ступені, поки триває процес оцінювання успішності.

Зв'язок між кредитами ECTS і рівнем та складністю розділу курсу. Між цими двома поняттями немає жодного зв'язку. Рівень розділу курсу не може визначатися кредитами ECTS. У ECTS рівень розділу курсу описується в інформаційному пакеті закладом, що запрошує. Там є інформація про мету і завдання курсу, необхідні знання, якими повинен володіти студент; методи, що застосовуються у процесі викладання та навчання; форму оцінювання та опис змісту курсу. Ці елементи доповнюються, і, за необхідності, особистими контактами між викладачами. Все це допомагає студентові і координаторові від закладу оцінити придатнісгь конкретного розділу курсу до перезарахування, і рівень, на якому це буде визнаватися програмою місцевого закладу. До повної компетенції викладачів відноситься оцінювання навчального навантаження і, таким чином, розподілення кредитів. Однак курс вищого рівня не повинен містити в собі більше кредитів ECTS, ніж той, що знаходиться на нижчому рівні, лише через його рівень [4].

Зв'язок між кредитами ECTS та кількістю аудиторних годин. У найпростішому випадку такий зв'язок існує, але кредити ECTS не базуються тільки на аудиторних годинах, а на загальному навчальному навантаженні, яке генерує аудиторні години. Коли один рік курсу у закладі повністю складається з традиційних лекцій, консультацій та екзаменів, цілком імовірно, що аудиторні години безпосередньо пов'язані з навчальним навантаженням студента і, отже, з кредитами ECTS для кожного розділу курсу. Сама природа стосунків може змінюватися у ході курсу; це стане очевидним, якщо наступні роки курсу матимуть різну кількість аудиторних годин, хоча кожен рік повинен становити 60 кредитів ECTS. Сусідні навчальні заклади, які навчають студентів з різними здібностями, можуть вибирати різні методи навчання, наприклад, один заклад може викладати 5-кредитний блок курсу, зокрема: 24 години на лекції, 6 годин на консультації і 60 годин на самостійну роботу перед перевіркою та екзаменами, тоді як інший заклад може викладати той самий 5-кредитний блок курсу за 24 лекційні години, 36 годин консультацій і 30 годин самостійної роботи. Обидва заклади у цьому прикладі досягають порівнюваних результатів з таким самим навчальним навантаженням і призначають таку саму кількість кредитів ECTS, навіть незважаючи на те, що кількість аудиторних годин дуже відрізняється.

Складніше, коли курс включає в себе великі блоки аудиторного часу, присвяченого контрольованій лабораторній роботі чи заняттям з проектування. Зрозуміло, що обсяг роботи, виконаний за одну з цих аудиторних годин, не є таким самим, як протягом однієї традиційної лекційної години, і було б неправильно переводити це у кредити ECTS так, ніби робота є однаковою. Лабораторну годину слід оцінювати між четвертиною і половиною лекційної години, залежно від прийнятої практики у закладі. Коли робота над дипломною роботою, значною мірою, не контролюється, найлегше розглянути питання про те, яку частину року потрібно використати, щоб завершити проект на базі денної форми навчання, тобто міркувати «тижнями», а не «годинами» [5].

Присвоєння кредитів для розділів курсу, що пропонуються у рамках більш ніж однієї ступеневої програми. Іноді один і той самий розділ курсу є спільним для студентів, які проходять різні ступеневі програми, але загальний розрахунок навчального навантаження пропонує різні рейтинги кредиту залежно від ступеневої програми. Факультети, що є новачками у розподіленні кредитів, могли б встановити різні рейтинги кредиту як тимчасове рішення, але стосовно більш тривалого терміну навчальні заклади віддадуть перевагу чи справді наполягатимуть на одному рейтингу кредиту для одного розділу курсу.

Присвоєння кредитів факультативним розділам курсів. Факультативним розділам курсів кредити присвоюються за тими самими принципами, що й для основного чи обов'язкового розділу курсу, тобто на базі тієї частини навчального навантаження, яке він становить відносно загального навчального навантаження для одного року навчання. Розділ курсу, що є факультативним в одному закладі, може бути основним або обов'язковим в іншому. У деяких закладах факультативні розділи не включаються до офіційної програми навчання, але можуть вивчатися додатково. Кредити ECTS у цьому випадку слід призначати для факультативних розділів згідно з навчальним навантаженням, яке б вони становили, якби були включені до даної програми.

Присвоєння кредитів у випадках, коли офіційна тривалість навчання є меншою, ніж середній час, використаний студентами для його завершення. У деяких системах вищої освіти середня тривалість часу, використаного студентами для завершення їхнього навчання, є більшою, ніж офіційна тривалість періоду навчання. Кредити ECTS завжди слід розподіляти для офіційної тривалості навчання за програмою з отриманням кваліфікаційного ступеня (ступеневою програмою), а не для середнього терміну, за який місцеві студенти могли б завершити навчання за цією програмою [6].

У деяких закладах студентам дозволяють розділити екзамени між різними екзаменаційними періодами чи навіть відстрочити їх доти, поки вони не відчують, що можуть скласти їх якнайкраще. Приїжджі студенти, зазвичай, не володіють цією гнучкістю, оскільки повинні досягти результатів для того, щоб розпочати заняття з початком навчального року у своєму рідному закладі. Там, де будь-яка з цих ситуацій могла б поставити приїжджих студентів у гірші умови в плані успішності порівняно з місцевими студентами і створити труднощі в одержанні 60 кредитів, точку зору з цього приводу слід чітко пояснити в інформаційному пакеті, аби студент і координатори могли розробити програму, яка є реальною щодо перспективи навчального навантаження, але не ставитиме у невигідне становище на екзаменах студента, який навчається за програмою обміну.

Місцеві і закордонні заклади готують інформацію та обмінюються переліком оцінок дисциплін для кожного студента, який бере участь у ECTS до і після навчання за кордоном. Копії цих переліків додаються до особистої справи студента. Місцевий навчальний заклад визнає загальну суму кредиту, одержаного його студентами у закладах партнерах за кордоном, аби кредити для пройденого блоку курсу замінили кредити, які у протилежному випадку були б отримані у їхньому місцевому закладі. Навчальний контракт дає студентові гарантію авансом, що кредити для затвердженої програми навчання будуть перезараховані (див частину «Форма заяви ECTS / Навчальний контракт»).

Сьогодні успішно діють дві практично виправдані моделі.

Деякі місцеві заклади дотримуються моделі курсу «рік за роком» чи «семестр за семестром». Тут навчальний контракт між закладами і студентом дозволить блок вибраних розділів курсу замінити роком чи семестром у місцевому закладі. Встигаючий студент після повернення одержить блок кредитів, який можна внести до його офіційних документів, і така інформація матиме для нього вагоміше значення, ніж перелік індивідуальних розділів курсу. Таким чином здійснюється повне визнання навчання.

Інші місцеві заклади визначають свою кваліфікацію на основі переліку розділів курсу, які необхідно пройти і здати протягом певної кількості років. До навчальних контрактів будуть внесені списки розділів курсу чи групи розділів курсу, які відповідають розділам курсу у місцевому закладі і на які буде даватися офіційне визнання освіти. Розділи місцевого курсу могли б справді бути записаними у навчальному контракті поруч з розділами із закордонного курсу (host course). Після повернення встигаючому студентові присвоюється кредит, що стосується розділів курсу місцевого закладу. Загальну кількість кредитів, визнаних у такий спосіб, слід зіставити із загальною кількістю кредитів, присвоєних закордонним закладом. Ця модель складніша для використання, але пере-зарахування «розділ за розділом» потрібне для деяких державних систем і для особливих вимог деяких професій. Там, де місцевий курс включає в себе факультативний матеріал як вимогу навчальної програми, перезарахування кредиту щодо цих компонентів може бути дуже простим. Заклади мають право використовувати програму з обміну студентами з ECTS для розширення діапазону можливих варіантів вибору, доступних для їхніх студентів.

Подолання окремих невідповідностей при перезарахуванні кредитів. Присвоєння кредиту є обов'язком закладу, що приймає студента, однак студенти інколи повертаються додому з меншою кількістю кредитів, ніж вони сподівалися. Якщо закордонний заклад надає таку можливість своїм студентам, то і приїжджий студент повинен теж мати на це право. Після закінчення навчання в одному із закладів питання студентської успішності належить до компетенції цього місцевого закладу і вирішується відповідно до його правил.

У випадку серйозної невідповідності студент може повторити період навчання у вітчизняному закладі. Кредит слід перенести для будь-яких розділів курсу, в якому студент досягнув успіху. У випадку часткової невідповідності вітчизняний заклад може дозволити студенту пройти їхнє власне оцінювання і присвоїти свій кредит. Правила закладу щодо цього - дуже різноманітні [1].

Навчальні заклади, які користуватимуться ECTS, повинні призначити координатора EGTS від закладу і від кожного задіяного факультету. їхня роль полягатиме у тому, щоб займатися адміністративними та академічними аспектами EGTS і надавати консультації студентам.

До компетенції закладу належить прийняття рішень щодо розподілення завдань між координаторами ECTS та іншими колегами, які займаються міжнародними зв'язками.

Висновки

За результатами написання роботи було визначено, що:

1. Кредитно-модульна система організації навчального процесу - це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та використання залікових освітніх одиниць (залікових кредитів). Модульна система навчання - це організація навчального процесу за змістовим модулем освітньо-професійно програми (навчальної дисципліни) в єдиному навчальному процесі за етапами відповідно до рейтингового контролю знань студентів. Ці системи доповнюють одна одну.

2. Основною метою впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу є не лише зменшення навчального навантаження, а й можливість враховувати всі досягнення студентів, наприклад, участь у наукових дослідженнях, предметних олімпіадах тощо.

3. Кредити ECTS - це відносне навантаження студента, що визначає, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу у закладі чи на факультеті, який призначає кредити.

4. Модуль - логічно пов'язана, системно впорядкована частина освітньо-навчальної програми, адаптованої до індивідуальних особливостей суб'єкта навчання з визначеним оптимальним терміном засвоєння.

Список використаної літератури

1. Вища освіта України і Болонський процес. [Teкст] / Ред. В.Г. Кременя. - Тернопіль : Навч. книга-Богдан, 2004. - 384 с.

2. Вища освіта і Болонський процес [Текст] : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / М.Ф. Дмитриченко, Б.І. Хорошун, О.М. Язвінська, В.Д. Данчук. - Київ : Знання України, 2006. - 440 с.

3. Садиков М. Впровадження кредитно-модульної системи навчання при вивченні фундаментальних нормативних дисциплін [Текст] / М. Садиков // Вища освіта України. - 2006. - №4. - С.35-41.

4. Скнар О. Модернізація форм і методів навчання студентів у контексті кредитно-модульної системи [Текст] / О. Скнарь // Вища школа. - 2006. - №3. - С.33-45.

5. Баркалова, Е.Л. Організація навчального процесу в контексті впровадження кредитно-модульної системи навчання // [Інтернет-ресурс]: www.nbuv.gov.ua/Portal/Chem_Biol/Zhdk/2009_1_2/st20.html

6. Чуйко Г, Чуйко Н. ECTS - обов'язковий євростандарт Болонського процесу // [Інтернет-ресурс]: http://www.osvita.org.ua/bologna/vprov/

articles/30.html