Особливості навчання обдарованих учнів у початковій школі

Наприкінці кожного заняття гуртка юні математики записують напрацьований матеріал на свою індивідуальну картку.

Дедалі більше зацікавлюючись, учні поступово опановують складні математичні абстракції. Завдяки максимальній активізації пізнавальних можливостей кожної дитини досягають глибоких і міцних знань школярів, привчають їх до творчого пошуку.

Діяльність кожного вчителя при цьому оцінюється тим, наскільки він зумів поєднати в навчальному процесі ідеї та пропозиції учнів, їх інтереси. Найскладніше в роботі - знаходити гнучкий баланс між власними і дитячими інтересами, створювати комфортну для кожної дитини атмосферу, щоб навчальна діяльність позбулася негативної психічної напруженості і стала радісним, цікавим, натхненним процесом.

Учитель початкових класів має бачити перспективу тих знань, умінь і навичок, що він їх формує у молодших школярів, має навчити дітей вчитися, які вчитимуться все життя, змогли б жити в демократичному суспільстві. Адже діти мають вміти самі знаходити відповіді на всі запитання, що постануть перед ними в житті.

Сюзанна Ванбреккер, автор книги «Навчання обдарованих дітей в американській школі» пропонує 12 простих кроків, ідучи якими, можна знайти відповіді на всі запитання та способи навчання обдарованих дітей у звичайному класі.

Дванадцять кроків:

1. Спочатку з'ясуйте, що діти вже знають.

2. Довіртеся тому, що вони вже вивчили і в чому мають успіхи.

3. Не змушуйте їх виконувати ту роботу, над якою працює весь клас.

4. Пропонуйте дітям займатися альтернативною пізнавальною діяльністю замість того, щоб виконувати різні тренувальні вправи. Забезпечте їх можливістю займатися комплексними та абстрактними ідеями.

5. Виявіть їх інтереси та організуйте подальшу роботу дітей навколо цих інтересів.

6. Надайте учням деяку свободу вибору заняття під час уроку внаслідок «викупленого» часу.

7. Дозвольте їм навчатися швидше, ніж їх однолітки.

8. Уникайте читання нотацій дітям та інших методів, які вчителі полюбляють використовувати в критичних ситуаціях.

9. Довіряйте дитині, якщо вона вивчає щось нетрадиційним шляхом.

10. Допоможіть дітям знайти таких самих однолітків, як і вони. Ніколи не обговорюйте і не оцінюйте їх вміння спілкуватися лише по тому, як вони взаємодіють зі своїми однолітками.

11. Заохочуйте їх до постійного пошуку та вибору діяльності.

12. Надавайте дітям можливість виконувати і творити власні ідеї та давати оцінку власній роботі.

Працюючи з обдарованими дітьми, необхідно розширювати сферу діяльності, запроваджувати нестандартні форми роботи. З цією метою у 2003 році започаткували проведення на базі СЗШ №85 м. Кривого Рога районного конкурсу обдарованих дітей «Крок до зірок» в шести номінаціях [1;59]:

- «Перша проба пера» - підготовка учнів початкових класів до участі в районному конкурсі «Струни серця» та міському «Лінгва».

- «Юні Піфагори» - підготовка до участі в районних конкурсах юних математиків «Математичні розумники» та «Юні Архімеди», а також міському турнірі.

- «Чарівний олівець» - підготовка до влаштування особистих виставок «Вернісаж власних робіт».

- «У здоровому тілі - здоровий дух» - участь у спортивних змаганнях на різних рівнях.

- «Майстер і майстриня» - демонстрація виробів з будь-якого виду мистецтва.

- «Веселі нотки» - виступи дітей та демонстрація власних музичних творів.

Після підбиття підсумків проводять святкове нагородження учнів. Головне - щоб навчання для дітей було не тягарем, а радісним процесом розвитку своїх здібностей, умінь і навичок.

5. РОЛЬ ВЧИТЕЛЯ У РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Вчитель відіграє надзвичайно важливу роль у навчанні обдарованих дітей.

Єдиних рекомендацій щодо навчання обдарованих дітей не існує й не може існувати, адже кожна дитина - унікальна особистість зі своїми перевагами і недоліками. Тому головним є пошук ключа - індивідуального підходу до кожного учня, зокрема учня обдарованого, з вираженою індивідуальністю, незалежністю. Незалежність - риса творчо обдарованої дитини. З такими дітьми, з одного боку, працювати легше, бо вони мають високі розумові здібності, а з іншого - важче, оскільки ці діти «знають собі ціну», потребують багато уваги, особливого ставлення. До того ж робота з ними вимагає значних професійних і педагогічних знань від вчителя. Адже навчання - процес технологічний і його, як і на виробництві, легко зіпсувати, порушивши технологію. Шкода від цього може бути величезна, бо «виробом» виступає жива особистість учня.

Прийнято виділяти три групи вчителів, робота яких однаково важлива для розвитку обдарованих дітей. Перша група - вчителі, які здатні зацікавити предметом, створити атмосферу емоційного захоплення. Друга - вчителі, які навчають техніки виконання, закладають основи майстерності. Третя група - вчителі, які виводять на високий професійний рівень. Поєднання всіх цих учительських особливостей в одній особі - явище надзвичайно рідкісне.

До якої б із зазначених груп не належав учитель, він має бути насамперед вихователем. Головною метою сьогодні є виховання унікальної цілісної творчої особистості, здатної на свідомий та відповідальний вибір за різних життєвих обставин. Тому вчителю для навчання обдарованих дітей необхідно знати їхні психологічні особливості, перейматися проблемами й інтересами, володіти здатністю їх розпізнавати, активізувати і розвивати, мати віру в учня, емпатичне розуміння, фасалітаційні здібності, бути конгруентним, доброзичливим в оцінці дій учня, вміти поставити себе на місце дитини, бути фахівцем вищого ґатунку - володіти належними предметними, психолого-педагогічними і методичними знаннями, мати високий рівень інтелекту, широку ерудицію, творчий світогляд. Він також має постійно самовдосконалюватись - вчити і вчитись сам; бути ентузіазмом, цілеспрямованим, наполегливим, впевненим у своїх силах, принциповим у важливих питаннях і водночас гнучким, коли йдеться про другорядне. Йому потрібно мати організаційні здібності для створення атмосфери творчості, розкутості, вільного ділового спілкування, приязного мікроклімату, спонукання до творчості, уміння слухати. Важливо володіти даром навіювання, вміти аргументовано переконувати; бути неупередженим, справедливим, емоційно врівноваженим, тактовним, щоб не вплинути негативно на прагнення дитини до творчості, на її етичні вчинки; бути здатним до самоаналізу, самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків; налагоджувати з учнями партнерські стосунки згідно з педагогікою співробітництва, не переходити при цьому до панібратства; надавати дітям свободу вибору і прийняття рішень; володіти високим рівнем пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватною самооцінкою, внутрішнім локусом контролю тощо. Як відомо, лише особистість може виховати особистість і тільки талант може виростити новий талант.

Результати анкетування обдарованих дітей при вчительську працю засвідчили, що вони вважають більш важливим почуття поваги до вчителя, ніж почуття любові. Любов - почуття неусвідомлюване, а повага - усвідомлюване. Учень може назвати, за що саме поважає вчителя. І на першому місці - високий фах учителя. Шанований педагог для обдарованих - передусім чудовий учитель-предметник, що знає і любить свій предмет. Такий вчитель допомагає дитині долати розрив між теорією і практикою. За дослідженнями Е.П. Терренса, співробітництво дітей з вчителями - менторами, яких вони поважають, забезпечило вищі творчі досягнення дітей у порівнянні з їхнім IQ і порівняно з дітьми, що працювали самостійно. Отже, роль такого вчителя величезна, він впливає на майбутнє життя дитини, її професійний вибір [14;8].

Отже, робота вчителя з обдарованими учнями - це складний процес. Він потребує від педагога особистісного зростання, постійного поповнення знань в області психології обдарованих та їх навчання, а також тісного співробітництва з практичним психологом, іншими вчителями, адміністрацією і обов'язково батьками обдарованих. Цей процес потребує постійного росту майстерності вчителя, гнучкості, вміння не відмовитися від того, що сьогодні вважається творчою знахідкою та сильною стороною.

ВИСНОВКИ

Проблема обдарованості дітей здавна була в центрі уваги психологів, педагогів, методистів, учителів-практиків. Її розв'язанню присвячені праці Л.Богоявленського, Л.Виготського, В.Давидова, Л.Занкова, Н.Менчинської, С.Рубінштейна, Ващенка, В.Сухомлинського, О.Савченко, Г.Костюка та ін.

Випередження однолітків у відношенні розумового розвитку, підвищений темп розумового розвитку - найбільш характерні риси обдарованої дитини. Вони з більшою точністю здійснюють операції аналізу та синтезу, швидше осмислюють і запам'ятовують навчальний матеріал, здатні переносити набуті знання у нові обставини, у них швидше відбувається скорочення, «згортання» розумових операцій, виробляється вміння обґрунтовувати своє рішення. Крім того, інтелектуально обдаровані діти усвідомлюють не тільки результат, а й сам процес вирішення проблем та задач, тобто рефлексують власні розумові дії.

Обдарованість може бути однобічною (тобто, якогось одного виду), в тому числі можлива однобічна розумова обдарованість, наприклад, вербальне мислення переважає над просторовим. Тому слід своєчасно діагностувати здібності дитини, спиратися на профілюючі сторони обдарованості, пристосовувати до них методи навчання, «підтягувати» здібності, які відстають.

Найкраще, коли навчання обдарованих дітей починається ще в шкільні роки в спеціально орієнтованих навчальних закладах (ліцеях, коледжах тощо).

Навчання обдарованих дітей - це не тільки навчання варіативне, неоднорідне чи неуніфіковане, але насамперед навчання, орієнтоване на розвиток індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів учнів, тобто особистісно орієнтоване навчання. У роботі з обдарованими дітьми велику роль відіграє позакласна робота.

Створення школи ХХІ століття як «школи індивідуальної, варіативної», спрямованої на якісну освіту для всіх, на виявлення і розкриття її здібностей і обдарувань, не можливе без змістовних перетворень у системі освіти: запровадження у навчально-виховний процес державного і варіативного компонентів навчальних планів, інтеграції навчальних предметів, варіативності програм і навчальної літератури, застосування нових навчальних технологій, відбору та формування найбільш результативних методів і засобів особистісно орієнтованого навчання.

Щоб майбутнє було світлим, слід вже сьогодні забезпечити умови його розвитку, щоб не втратити ціле покоління дітей. Одним з найважливіших завдань, яке зараз стоїть перед сучасною школою, є створення належних умов для розвитку дітей: їх здібностей, інтелекту, виховання в них духовних цінностей.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бевзюк Т. Наступність у роботі з обдарованими дітьми // Початкова школа. - 2005. - №16. - с.58-60.

2. Богданова Д.С., Гончаренко Л.В. Робота з обдарованими дітьми в умовах масової школи // Управління школою. - 2004. - №14 (62). - с.20-24.

3. Бойко Т. Робота з обдарованими дітьми // Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - №7. - с.23-24.

4. Бойко Т.П. Робота з обдарованими дітьми // Зарубіжна література. - 2004. - №12. - с.9-

5. Ващенко Г. Обдарованість // Ващенко Г. Виховання волі і характеру. - К., 1999. - с.138-144.

6. Головченко Я. Як навчати обдарованих дітей? // Директор школи. - 2001. - №13. - с.11-13.

7. Гілюбух Ю.З. Розумово обдарована дитина. - К., 1993. - с.77.

8. Дубова Т. Обдарована дитина в школі. Вивчення кола референтних осіб // Психолог. - 2005. - №45. - с.17.

9. Журавльова Т. Обдаровані діти: індивідуально-психологічні особливості та проблеми навчання // Управління школою. - 2002. - №7. - с.15-18.

10. Ігнатова Т. Методичне забезпечення роботи з обдарованими дітьми в умовах установки нового типу // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2004. - №2-3. - с.32-34.

11. Кремінський Б.Г. Обдарованість та проблема розвитку здібностей особистості // Практична психологія і соціальна робота. - 2004. - №12. - с.74-80.

12. Кульчицька О.І. Специфіка дитячої обдарованості // Обдарована дитина. - 2001. - №1.

13. Липова Л. та інші. Концепція обдарованості та її види // Рідна школа. - 2003. - №4. - с.10-12.

Діагностика дитячої обдарованості та психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей // Рідна школа. - 2003. - №5. - с.9-11.

14. Морозова Л., Луценко Л. Специфіка навчання обдарованих дітей // Рідна школа. - 2003. - №7. - с.8-11.

15. Рибальченко В.В. та інші. Організація роботи з обдарованими і здібними учнями // Управління школою. - 2002. - №7. - с.19-20.

16. Сіроштан С. Виховання обдарованої дитини // Психолог. - 2006. - №2-3. - с.17.

17. Савенков А.И. Детская одаренность и школьное обучение // Народное образование.

18. Федоренко Д., Федоренко О. Майбутні генії і таланти // Початкова школа. - 2006. - №3. - с.56.

19. Хуторской А.В. Современная дидактика: Учебник для вузов. - СПб.: Питер. - 2001. - 544с.

20. Цап В. Діагностичні методики для роботи з обдарованими дітьми // Практична психологія та соціальна робота. - 2005. - №10. - с.76-79.

21. Савенков А.И. Диагностика детской одаренности как педагогическая проблема // Педагогика. - 2000. - №10. - с.84-94.

22. Красноголов В.О. Комплексна психодіагностика якостей. Визначення творчої індивідуальності дітей і шляхів її розвитку // Обдарована дитина. - 1999. - №2.

23. Інтерв'ю з Міністром освіти і науки України В.Г. Кременем // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №5.

24. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. - К.: Радянська школа, 1988. - с.240.

25. Шепотько В., Вагощук І. Організація навчання обдарованих і талановитих школярів (Навчально-методичний посібник) // Рідна школа. - 2006. - №2. с.27-54.

26. Яковлева Е. Развитие творческой одаренности детей школьного возраста // Одаренные дети. - 2002. - №2.