Методика викладання економіки

Було б дуже бажано при викладанні економіки виховувати в учнів відкритість зовнішньому світові, визнання за кожною людиною права на творчу працю, орієнтацію на специфічні соціально-культурні цінності працівників, особливо молоді (потенціал підприємства), людей похилого віку (пам`ять підприємства), вміння прогнозувати, інтерес до інновацій, уміння працювати в колективі, не принижуючи здібностей інших його членів.

Дуже важливо показати учням місце підприємця в ринковій економіці. Це зв`язано з тим, що його здібності та енергія, його готовність ризикувати, те, як він приймає рішення і веде справи, залишаються в підводній частині айсберга. Тому більшість вважає підприємця тільки інвестором, тобто капіталістом. Але це не зовсім так.

Головним для підприємця є не те, що він має свій або чужий капітал, а те, як він цей капітал використовує. А це визначатиметься морально-етичними критеріями, нормами поведінки того культурного прошарку, до якого належить підприємець.

За умов раціональної економічної діяльності прибуткові підприємства стають передумовою загального блага.

Майбутній учитель економіки має добре уявляти співвідношення моральності з економічним мисленням.

Закони ринку видаються дуже «простими»:

ціну визначає попит,

чим більше буде товарів, тим швидше знижуватимуться ціни і почнеться конкуренція виробників, а не споживачів.

Але неодмінною умовою дотримання цих законів є свобода підприємницької діяльності, що грунтується на певних законодавчих підвалинах і підприємницькій культурі. Рівень підприємницької культури сприяє діловим стосункам з іноземними партнерами, а відтак -- розвитку економіки України. На жаль, рівень економічної культури й етики національного бізнесу нині не відповідає потребам розвитку ринкових відносин.

Іноземні бізнесмени звертають увагу на те, що наші підприємці ще не позбулися деяких стереотипів мислення, які не відповідають реаліям економічного життя. Наприклад, поширена думка, що створення спільних із західними фірмами підприємств -- це найкращий спосіб вирішити всі проблеми (причому за рахунок іноземного партнера). Але неможливо одержати нову технологію чи кредити «за так»^** Напевно, це відлуння споживацької та інфантильної психології соціалізму.. Проф. Гарвардського університету Дуглас Котлер вважає, що, з одного боку, країни СНД -- великий потенційний ринок, але з іншого -- там панує зовсім інша культура ділових стосунків, незвична і незрозуміла для американців. Іноді це їх просто відлякує [92, c. 3].

Незважаючи на те, що підприємницька культура досить загальне поняття, воно широко обговорюється в усьому світі як в теоретичному, так і в практичному планах.

Підприємницька культура -- це етична й поведінкова основа діяльності підприємця. Характерною рисою культури підприємництва вважається те, як вона долає суспільні конфлікти.

Аналізуючи відповідальність підприємців перед суспільством, вважають за необхідне «добровільне самообмеження в прагненні до егоїстичних ідеалів заради загального блага» (швейцарець Ганс Ульрих). Як довело опитування, успішна діяльність великих підприємств залежить від взаємодії принаймні семи змінних величин, що схематично відображені в книзі Петерса і Уотермана «В пошуках досконалості»[92, c. 79]. Як бачимо, в основі цієї схеми лежить поняття підприємницької культури.

Найважливішим у схемі є принцип «розподілених цінностей». Бо саме вони становлять суть підприємницької культури. Економічний успіх і етика не виключають, а залежать одне від одного. Орієнтована на мораль підприємницька ініціатива як усвідомлений і глибокий внесок до спільного блага має випереджати державне регламентування. Етика грунтується на добровільності, а не на примусу. Російський філософ В. Соловйов в статті «Таємниця прогресу» стверджував, що суть таємниці в цих словах: «Той, хто спасає, спасенним буде». Бажано, щоб державні діячі не забували про це.

З етичних рис сучасного та майбутнього менеджера треба особливо наголосити на таких:

 достойна поведінка за умов, коли можлива «гнучка» чесність;

 прагнення зрозуміти психологію людини (настрій, темперамент, інтереси тощо).

Розглянемо коротко діяльність підприємця як керівника персоналу (це ще одна причина, через яку економістам треба вивчати педагогічний цикл). Складовою підприємницького успіху слід вважати, поряд з компетентністю, комунікабельність, вміння працювати з людьми. Підприємець (як і вчитель), щоб вселити довіру до себе, повинен: не давати порожніх обіцянок; завжди додержувати слова; ліпше промовчати, ніж сказати неправду.

Необхідно виховувати в учнях негативне ставлення до спрощеного аналізу (використання різних резюме, дайджестів і т.п.). У майбутньому така поверховість матиме ще більш негативні наслідки, оскільки відбувається експансія інформаційної революції.

Досвід, наприклад, японської системи освіти є особливо цікавим у плані етичного виховання. Японія значною мірою зобов`язана своїй перевазі над рештою країн саме вмінню японців вчитися (від колиски до могили). Принагідно зауважимо, що поняття «освіта» і «виховання» відображуються тим самим ієрогліфом.

Груповій поведінці японців притаманні: дисциплінованість, відданість авторитетові, почуття обов`язку.

Дисциплінованість японців -- це дотримування встановленого порядку, це дії, які не зачіпають інтересів інших, це слідування визначеним правилам і нормам поведінки, особливо в стосунках зі старшими. Як відомо, система стосунків у японських організаціях так і зветься -- «як у японській родині» (оябун-кобун).

Добре відома допитливість японців, їхнє бажання дійти до суті речей, їхні прагматизм і практицизм. Наприклад, у побутовому плані японцям властиві ввічливість; акуратність, вимогливість і порядок; витримка; ощадливість; допитливість.

Витримка -- це стрижнева риса японської нації.

Гадаю, непогано було б ознайомити наших школярів з життєвими правилами японців:

упокорюйся ситуації;

обмежуй себе в розвагах;

вважай самого себе причиною своїх негараздів і навіть нещасть.

Цікаво, що про японців кажуть, начебто вони народжуються і помирають, жодного разу не звернувшися до юриста, а багато компаній навіть не мають юридичного відділу. Згідно з національною традицією сторона, яка піде на поступки, має право на одержання переваг при вирішенні іншого питання.

Готуючи учнів до підприємницької діяльності, викладач економіки на конкретних прикладах має доводити, що, хоча дух підприємництва і збільшення капіталу є рушійними силами економічного зростання, само економічне зростання -- не самоціль, воно має слугувати суспільству.

Школярам корисно знати, що коли ознайомитися з життям визначних бізнесменів, політиків, митців та інших людей, які мали підприємницький успіх, можна дійти висновку, що більшість із них заслуговують на свою долю і що великими бізнесменами майже ніколи не стають дрібні спекулянти, а лише ті люди, які мають великі цілі, наполегливо і послідовно втілюють задумане в життя.

Одним із секретів підприємницького успіху, як це не парадоксально, дуже часто є зневага до грошей. Гроші -- це не мета, а тільки засіб підприємницької діяльності. Як відомо, легше знайти гроші, ніж правильно їх використати. Якщо дурню (в економічному розумінні) дати багато грошей, він їх розтринькає або втратить на невдалих спекуляціях. Ось чому дітей треба насамперед навчити правильно витрачати ту суму грошей, якою вони можуть розпоряджатися. Гроші, як влучно висловився один підприємець, -- це солдати, яких можна посилати в бій тільки за перемогою, а не за смертю. І так само здобувати цю перемогу потрібно ціною мінімальних втрат. Скнара, який труситься над грішми, -- це вже не підприємець, а «скупий лицар», який, як кажуть банкіри, давно забув, що сейфи не прямують за катафалками.

Підприємництво завжди передбачає велику частку ризику, велику частку непевності. Як висловився відомий український банкір П. Мірошников: «Бізнес -- це гра...» Але ігри бувають різні, й у підприємницькій діяльності ліпше використовувати на 90 % шахи, а на 10 % рулетку, ніж навпаки. Самі підприємці свідчать, що найбільше задоволення вони отримують від реалізації своєї мрії. А коли справу зроблено, вони починають шукати нову ідею.

У нашій історії чимало прикладів того, що можливими мотивами українського підприємництва в його вищому етичному розумінні були не тільки намагання одержати прибуток, а й творчий підхід, сімейні почуття, прагнення до збереження свого діла, до суспільного визнання. Це, безумовно, картина ідеального підприємництва. У реальному житті все набагато складніше. На людину-підприємця впливає конкуренція, тіньова економіка, заздрість, спокуса «дирижизму», економічні проблеми тощо. Майбутньому вчителю дуже важливо з`ясувати для себе й для своїх учнів питання: «В чому етика бізнесу? Чи є сумісними «брутальні засоби» з принципами справжнього підприємництва?»

У традиціях українського підприємництва питання моральності посідали чільне місце. Ми вже згадували про музей однієї вулиці. Там можна побачити багато фотографій київських підприємців, які залишили в рідному місті чимало споруд для громадських потреб.

Можна провести екскурсію на цю тему: матеріалу вистачить!

З іншого боку, за умов конкурентної боротьби для того, щоб застрахуватися від банкрутства, можна розробити стратегію виробництва, рекламу, асортимент продукції тощо, але можна також змовитися щодо монопольної ціни. Можна вкладати гроші у благодійні справи, а можна приховувати доходи, щоб не сплачувати податки. Ось чому такою важливою є законодавча основа -- ризик схибити з правильного шляху у діяльності підприємця завжди досить значний.

Як каже Р. Панеро: «Менеджер завтрашнього дня -- особа абсолютної чесності. З цього погляду він не може бути гнучким ... «Гнучка» чесність -- це той випадок, коли людина відверта зі своїми керівниками й хитрує з «чужими». Така чесність нагадує бомбу сповільненої дії» [89, с. 101].

Філософія сучасного підприємництва вимагає формування гуманітарної свідомості підприємця: поваги до самоцінності людського життя; дбайливого ставлення до природи, загальнолюдських цінностей, демократичних прав і свобод; законослухняності; віри в людей і в себе та ін.

«Гуманістичні заповіді» цівілізованого підприємця В. Шепель [134, c. 105] сформулював таким чином:

-- особиста гідність кожного є недоторканною;

-- постійне вивчення людей, знання їхніх потреб та інтересів -- запорука успішного співробітництва;

-- головне у спілкуванні з людьми -- завоювати довіру;

-- справедливість і сумління в поєднанні з волею -- гаранти ділової порядності;

-- вміння розкривати інтелектуальний потенціал людей -- найвищий показник управлінської майстерності;

-- неперервне духовне й моральне самовдосконалення -- свідчення ресурсної перспективності керівника.

Дуже важливо, щоб ці категорії не тільки «об'єктивно визнавалися», а стали особистими якостями підприємця.

Враховуючи, що економічна освіта має поєднуватись з формуванням морально-етичних цінностей та орієнтацій, в процесі викладання економіки (особливо для школярів) особливу увагу слід приділяти етиці підприємницької діяльності. Це ж іще в Євангелії від Марка записано: «Яка ж користь людині, що здобуте ввесь світ, але душу свою занапастить?» Засновник Римського клубу Ауреліо Пeччeї писав, що саме в людині містяться джерела всіх наших проблем, на ній зосереджені всі наші прагнення і сподівання, в ній всі початки і всі кінці, в ній же основа всіх наших націй. [Печчеї А. Человеческие качества, М., 1985, с. 234]

Дійсно, в особистості людини, в її поведінці, як і в цілому в механізмі людської цивілізації, тісно переплітаються такі риси, як почуття власності та прагнення збагатитися, природний егоїзм та тяжіння до справедливості, заздрість, скнарість та гуманізм, дух суперництва та потяг до самовдосконалення; здатність до брехні та здатність до співчуття та каяття...

У зв'язку з тим, що «заздрість» та «жадібність» є гальмом у розвитку творчих та підприємницьких здібностей, під час обговорення проблеми «Як мінімізувати в нашому менталітеті «заздрість» та «жадібність» студенти можуть за допомогою рисунків відобразити власне розуміння цих вад та пояснити школярам різного віку, чому це так заважає кожному в житті та в підприємницькій справі. Пам'ятаєте у Еклезіаста (5, 11) «Ситість багатого спати йому не дає» [22, 11].

Якість майбутнього українського підприємництва значною мірою залежить від системи цінностей, що в них виховується дитина в сім`ї і школі. Водночас дитина відчуває на собі вплив тієї системи цінностей, яка панує в суспільстві, тобто культури. До заздрощів з приводу чужого прибутку спричиняється низька культура та недостатня поінформованість обивателя.

Гельмут Шекк взагалі вважає заздрість джерелом усіх зрівняльних економічних теорій. Проте і прожити зовсім без заздрощів важко, оскільки вони притаманні людській природі.

Придумайте відповідний рисунок самі!

Таким чином, викладач як носій економічної культури мусить відповідати таким вимогам.

Викладач економіки повинен мати глибоку професійну економічну підготовку. При цьому він сам має бути особистістю з розвиненим економічним мисленням.

Економічне навчання як процес зміни економічної поведінки людини передбачає глибокий зв'язок з розвитком та формуванням цивілізованої підприємницької етики.

Важливою професійною якістю викладача є його вміння корисно та цікаво подати навчальний матеріал для кожної вікової аудиторії. При цьому не треба забувати, що економіка як поведінкова наука вимагає широкого використання ігрових методик викладання.

Викладач повинен постійно займатись самоосвітою і самовихованням.

Дидактичні висновки. Кожній людині, окрім певних професійних знань і бажання зробити якийсь бізнес, потрібен характер. Так і випускнику школи потрібні не тільки економічні знання, а й певні підприємницькі риси характеру, морально-етичні настанови.

Ось чому дуже важливо зупинитися на виховній функції економічних знань. Ми розглядаємо економічне навчання як пізнавальний процес неперервної зміни поведінки особистості. Тому що тільки вчинок є мірою економічних знань, економічного мислення та економічної поведінки. Але кожний зі мною погодиться, що виховати людину куди важче, ніж дати їй знання. Викладач (як і родина) в кращому випадку може лише вказати напрям духовного та морально-етичного розвитку людини. На заняттях з економіки учні мають переконатися, що економічний успіх і етика на високому рівні завжди доповнюють одне одного.

Існує поняття «культура підприємництва», до якої входять ділова етика та менеджмент як управління. У процесі вивчення економіки в школі дуже важливо довести, що етика бізнесу -- це і моральна, й економічна категорія. Діловий авторитет -- це великий капітал для кожного підприємця. Вчити цьому наших дітей треба якомога раніше.

Отже, система економічного виховання має спиратися на етику підприємницької діяльності. Психологи стверджують, що морально-етичні цінності складаються в дитинстві. Провідну роль у цьому відіграє сім'я. Але в процесі шкільного навчання теж слід створювати умови для виховання високих морально-етичних норм економічної поведінки як складової поведінки взагалі. На жаль, наше ділове життя дає дедалі більше прикладів нецивілізованих відношень між партнерами в бізнесі, прикладів обману, шахрайства, неприхованого розбою.

В економічному навчанні є актуальним виховання кожної людини за принципом (формулою):

інтелект + чесність + характер

Зрозуміло, що таке виховання дуже складне, але тільки воно сприяє перетворенню учня на підприємця (якщо, зрозуміло, це є бажанням учня).

Викладачу треба знати чимало відповідних ситуацій і прикладів (особливо з реального життя підприємців) і вміти методично правильно їх використовувати в процесі економічного навчання.

Сучасна філософія підприємництва грунтується на демократичних методах управління, тому що в усьому світі зрозуміли: неможливо примусити працювати творчо. Є тільки один вихід: створювати умови для творчої роботи.

В економічному навчанні ця тенденція також зберігається, бо вже доведено, що в творчих умовах навіть середня людина дивовижно багата на ідеї (автор вважає, що практично всі ми такі).

Підготовка сучасного викладача економіки вимагає справжнього розуміння ним процесу створення (формування) економічного мислення та методичних особливостей викладання. Вчителю важливо для себе з'ясувати сучасну філософію освіти в сім`ї, школі, вузі та на роботі, специфіку вирішення проблем економічної освіти.

Метою викладача економіки є створення умов (навчальних і творчих) для розвитку економічного способу мислення та поведінки, що грунтується на конкретній системі економічних понять, концепцій тощо. Рівень їх засвоєння залежатиме від освітнього закладу (школа, технікум, вуз, перекваліфікація).

Що для цього потрібно? Насамперед кожний вчитель сам має бути носієм економічної культури, мислення і поведінки, сам мати бажання навчати інших, знати, які дати знання, в якій методичній формі. Зрозуміло, що для цього треба створити концепцію економічної освіти.

Запитання та завдання

З курсу «Педагогіка та психологія» Ви знаєте цілі навчання. Назвіть ці цілі та конкретизуйте їх щодо кусу «Методика викладання економіки».

Яке з визначень методики викладання Вам більше подобається?

Спробуйте схематично відобразити методику викладання як підсистему в системі процесу навчання.

Яка Ваша думка: чи можливий єдиний метод викладання, про який мріяв Ян Амос Коменський ?

Виберіть у своїй групі партнера для виконання таких рольових вправ:

А. Ви -- викладач, що мотивує потребу вивчення курсу МВЕ.

Б. Ви -- студент, який не хоче бути викладачем економіки.

В. Ви -- учень, який не хоче вивчати економіку.

Г. Ви -- викладач економіки.

Обміркуйте Ваші аргументи. Розіграйте рольову вправу. Потім обміняйтеся з партнером ролями та обміркуйте контраргументи.

Дайте пояснення: що таке економічна культура, економічне мислення і економічна поведінка. Який між ними зв'язок? Приклади.

В чому особливості впливу національної економічної культури на економічну освіту?

Уявіть собі, що Ви вирушили човном на прогулянку по озеру, взявши з собою матір, жінку й дитину. Посередині човен почав тонути. Плавати вмієте тільки Ви і можете врятувати лише одну людину. Кого Ви виберете?

Коли це запитання поставили студентам американського коледжу, то 60 % -- вирішили рятувати дитину, 40 % -- жінку. Нікому і на думку не спало спасати матір. Така відповідь випливає з системи моральних цінностей, прийнятих в Європі та США. Докорінно відрізняється від неї етика східних народів. Студент-араб, наприклад, відповів: «Можна одружитись з іншою жінкою, дочекатись інших дітей, але мати -- завжди одна: рятувати потрібно її». Що ви думаєте з цього приводу? Що таке етнологічні фактори культури і освіти?

Поясніть тезу: «Економіка як система зі своїми законами існує не у вакуумі, а в культурному середовищі»

Як Ви пояснюватиме школярам 9--11 класу такі питання:

-- Хто такий підприємець?

-- Чому дилетанти в бізнесі небезпечні?

-- Що таке підприємницька культура?

-- Висока етика -- це, як правило, добрий бізнес?

-- Роль і відповідальність підприємця в розвитку економіки.

Спробуйте перевірити себе та обговорити такі ситуації в навчальній аудиторії.

В американських компаніях неабияку увагу приділяють етичним стандартам людей, котрі наймаються на роботу. Їм пропонують гіпотетичні ситуації, в яких головне -- проблема етичного вибору.

Що би Ви зробили в такій ситуації.

1. Ви -- керівник виробництва на кондитерській фабриці. Ваша компанія дотримується політики використання тільки свіжих інгредієнтів для виготовлення продукції. Якось Ви помітили, що термін придатності борошна закінчився два місяці тому. Чи зупините Ви виробничу лінію до отримання свіжого борошна, хоча це призведе до додаткових витрат, невиконання зобов'язань щодо поставок, чи «заплющите очі» й закінчите виробництво?

2. Ви -- комерційний директор посередницької компанії. Ваш дослідний і конструкторський відділ нещодавно вніс зміни до одного з вироблюваних товарів. Ви знаєте, що ця інновація не підвищила якість товару, але слово «новинка» на упаковці значно збільшить попит.

Чи будете Ви рекомендувати вважати товар «новинкою» і використовувати це в рекламі товару?

Навіщо потрібно розвивати у школярів здатність до логічного мислення? Яке це має відношення до економіки? Дайте приклад.

Чи знаєте Ви, що Сорос був, здається, першою у світі людиною, котра заробила 1 млрд доларів. Як він їх заробив? На що він почав витрачати свої гроші? Підготуйте бесіду на цю тему зі старшокласниками.

Складіть план дискусії на тему:

«Як займатись бізнесом і при цьому не відриватись від концепції цінності людської особи та людської гідності?

Опишіть ситуацію, у якій учень зможе на практиці використати свої знання:

про власність;

про безробіття;

про інфляцію тощо.

Практикум з педагогічної майстерності для викладача економічних дисциплін

рівень А

Що таке активізація методики навчання?

Назвіть, які методики активного навчання Вам відомі?

Чи є самовиховання засобом формування педагогічної майстерності?

Яку роль відіграє знання психології в методиці проведення занять з економіки?

Чи може вчитель погодитись із тезою японської конституції VІІ ст.: «Кожна людина має серце, у кожного серця свої нахили. Він вважає це гарним, я -- поганим. Я вважаю це гарним, він -- поганим. Я зовсім необов'язково мудрець. Ми обидва лише звичайні люди».

Чи згодні ви з таким визначенням:

«Методична система як педагогічно керована система самонавчання покликана реалізувати цілі педагогічної та дидактичної системи».

Що таке асоціативне навчання?

Що таке маєвтика?

Що спільного між маєвтикою та методом Сократа?

Чи згодні Ви з тим, що освіта завжди має бути незакінченою?

Які психотехнічні оздоровчі ігри Ви знаєте?

Чи можна вважати гумористичний асоціативний малюнок у тексті підручника формою психологічного розвантаження учня?

У чому різниця між поняттями «педагогічна система», «дидактична система», «методична система» (на рівні конкретної дисципліни)?

Які теоретичні закономірності процесу навчання реалізовані в методиці викладання Вашого уроку?

У чому дидактична суть активізації навчання?

Які психологічні особливості активізації навчання?

Чи є у Вас сумніви у виборі стратегії педагогічної діяльності?

Чи правильні визначення: «Індивідуальність -- це неповторне сполучення психологічних особливостей людини: характер, темперамент, особливості перебігу психологічних процесів, сукупність мотивів діяльності, здібності -- це те, що відрізняє одну людину від іншої»; «Особистість -- це людина у системі суспільних відносин».

Чи згодні Ви з твердженням В.В. Петрусинського: «Будь-яка діяльність, зв'язана з умовностями -- це гра»?

У чому полягає ідея гуманізації навчання?

Що таке типи провідних видів діяльності?

Що таке формальна дисципліна?

Що таке самодисципліна?

Що таке «Кодекс честі»?

Чи виявляється у «шпаргалці» зв'язок між навчанням та вихованням?

Що таке внутрішня та зовнішня техніка дисципліни за Е. Шостромом?

Чи варто шкільному вчителеві користуватися порадами батьків стосовно організації дисципліни їхніх дітей?

Чи згодні Ви з Аллою Пугачовою в тому, що «краща допомога -- не заважати дітям у розвитку»?

Чи згодні Ви з відомим ленінським положенням про те, що культура спілкування не забезпечується освітою автоматично, а зростання освіченості не підвищує рівень морального життя?

Чи згодні Ви з французьким артистом Жаном Маре, котрий усіх людей (незалежно від віку) поділяє на «дітей» та «дорослих»?

Чи правильне визначення:

«Асоціативне навчання -- це використання наявної у багатьох асоціативної пам'яті, що, в свою чергу, розвивається творчістю думки».

Чи згодні Ви з визначенням:

«Маєвтика (грецьке слово) -- мистецтво приймати пологи. Однак в педагогіці у цього слова є інший зміст: розумний співрозмовник може так повернути розмову, надати їй такого нового звучання, що обов'язково народиться якесь свіже розуміння, новий зміст предмета суперечки, корисний для обох співрозмовників. Цей принцип діалогу називається ще методом Сократа та означає ведення дискусії в такий спосіб, щоб через суперечку народжувалась істина».

Чому не всі вчителі хотіли б учити власних дітей у школі?

Що Ви можете сказати про психодіагностичні якості і вміння вчителя?

Що вивчає педологія?

Вчитель -- це «актуалізатор» чи «маніпулятор»? Наведіть приклади.

Якого типу навички розвиває:

-- конспект-схема,

-- створення уроку-казки,

-- участь в діловій грі.

Назвіть основні причини неправильних усних чи письмових відповідей.

РІВЕНЬ В

Як виявилася педагогічна майстерність А.С. Макаренка та В.О. Сухомлинського у вирішенні педагогічних задач?

Метою економічної освіти у школі є:

-- застосування економічного мислення до конкретних питань;

-- навчання школярів загальному розумінню основ функціонування економіки;

-- навчання вмінню приймати обгрунтовані економічні рішення в особистому та суспільному житті.

Яку мету Ви вважаєте головною?

Що таке творча особистість? Актуалізована особистість?

Чи можна поставити між ними знак рівності? Наведіть приклади.

У чому можуть виявлятись риси маніпулятора

а) у школярів,

б) у батьків,

в) у вчителів.

Як Ви розумієте тезу: «Маніпулятор зовні та всередині нас»? Як Ви зможете пояснити це старшокласнику?

Чи зможете Ви зобразити графічно або в формі асоціативного малюнка вплив на методику викладання економіки таких наук, як психологія, педагогіка, економіка, політика тощо, а також культурологічних, етнопсихологічних та релігійних факторів?

Вправи на формування вмінь вибирати та застосовувати заходи активізації учнів під час перевірки їх знань та вмінь.

Опорні поняття: цілі, функції, методи контролю, активізація пізнавальної діяльності; зона найближчого розвитку учня, мотиви діяльності, пізнавальні інтереси, система знань, інтелектуальні вміння.

І. Аналіз характеру завдань для учнів, розроблених в тематичних уроках. Які питання вимагають прямого (репродуктивного) відтворення?

ІІ. Застосування засобів, спрямованих на стимулювання мотивів діяльності, виховання пізнавальних інтересів:

-- сформулюйте завдання до теми у формі цікавої розповіді, проблеми, практичної задачі, можна з використанням парадоксів, софізмів;

-- підберіть технічні засоби для активізації (наприклад, фільм з вимкненим звуком, конспект-схема тощо).

ІІІ. Застосування засобів, які формують систему знань, інтелектуальні вміння. Знайдіть:

-- головне в тексті параграфа;

-- причинно-наслідкові зв'язки;

-- подібності та різницю тощо.

IV. Застосування засобів, спрямованих на включення кожного учня в активну навчальну діяльність:

-- ущільнене опитування,

-- фронтальна бесіда,

-- групові завдання,

-- підбір завдань різного ступеня складності залежно від рівня підготовки та розвитку учнів,

-- взаємоперевірка робіт учнів,

-- самоперевірка.

V. Вміння користуватись дошкою як засобом активізації навчання:

-- опорні схеми,

-- кодоскоп,

-- як писати цифровий матеріал,

-- як записувати формули, одночасно пояснюючи їх,

-- побудова графіків,

-- опорний конспект.

Формування вмінь планувати проблемне вивчення матеріалу. На навчальному матеріалі студенти:

-- ставлять проблему,

-- формулюють її,

-- показують зразок рішення,

-- спонукають учнів до формулювання та самостійного вирішення проблеми.

Майстерність вчителя щодо активізації пізнавальної діяльності учнів при перевірці знань та вмінь.

ТЗН: дидактичні картки, кодотранспаранти, таблиці, підручники.

Які Ви можете запропонувати зміни чи доповнення до рис. 1 «Навчання як процес»?

Цікавий факт:

Ритм є основним елементом стройової підготовки в армії, найважливішим засобом підвищення військової дисципліни, з його допомогою формуються установки на виконання команд. Саме тому А.С. Макаренко широко застосовував музику як засіб дисциплінарного та естетичного впливу на дітей.

Подумайте, як впливає рок-музика, релігійна музика, народна музика, симфонічна музика на молоду людину?

Завдання: аналіз побудови переконуючого впливу. Прочитайте уривок з лекції А.С. Макаренка:

«Дисципліна, режим, покарання та заохочення» або «Про батьківський авторитет».

Як боротися з хибними переконаннями школярів (А.І. Костов):

-- обманювати вчителя -- ознака розуму та винахідливості,

-- вчитись відмінно -- ненормально, це роблять тільки «зубрили» та «задаваки».

Як Ви розумієте слова К.Д. Ушинського: «У школі повинна царювати серйозність, яка допускає жарт, але не перетворює всю справу на жарт, ласкавість без нудотності, справедливість без прискіпливості, доброта без слабкості, порядок без педантизму і, головне, постійна розумна діяльність» [89, с. 121]?

Під час уроку дайте оцінку своїм колегам за схемою:

-- культура зовнішнього вигляду,

-- культура педагогічного спілкування,

-- саморегуляція,

-- культура мови.

Проаналізуйте урок свого колеги. Які елементи педагогічної майстерності Ви побачили в цьому уроці?

Існує класифікація типових труднощів вчителя:

-- «швець без чобіт»,

-- стереотипи авторитарної педагогіки,

-- стереотипи «книжкового» життя,

-- «мемуаристи»,

-- методична всеїдність,

-- методична одноманітність.

Проаналізуйте за цими принципами працю викладачів, що працюють з Вами (не називаючи прізвищ).

Визначте тип батьків учнів:

-- батьки -- консультанти,

-- батьки, що співпереживають,

-- батьки -- істина в останній інстанції.

Наведіть приклади можливих помилок у поведінці вчителя, які можуть привести до непорозумінь і навіть конфліктів у грі.

У яких випадках зручніше проводити розбір ситуацій -- за записом на відеомагнітофоні, магнітофоні чи розігруючи рольові вправи?

Доповніть перелік понять, що стосуються культури педагогічної праці вчителя:

-- облік психологічних аспектів уроку,

-- характер вимог вчителя до учнів,

-- створення емоційно-інтелектуального тла на уроці,

-- почуття гумору,

-- темп уроку, самоконтроль на уроці,

-- якість уроку.

Жорсткі вимоги вчителів дотримуватись порядку, на Вашу думку, були:

-- необхідними для користі загальної справи,

-- несправедливими та образливими,

-- такими, що пригнічували самостійність учнів.

Згадайте, в яких випадках Ви виконували домашнє завдання в школі:

-- коли відчував, що мене можуть спитати,

-- коли воно було цікавим,

-- без будь-якого контролю іззовні.

Коли дитину карають за пустощі, це:

-- не виховує ініціативи та корисних звичок,

-- змушує дитину виправитись та поводити себе як слід,

-- породжує протест та бажання зробити все навпаки.

Знайдіть правильну відповідь. Кращими викладачами є ті, які:

-- мають індивідуальний підхід,

-- захоплені своїми предметами та викликають інтерес до них у інших,

-- створюють в колективі атмосферу, в якій ніхто не боїться висловлювати свої погляди.

Чи справедливо учні оцінюють як найгірших тих викладачів, які:

-- не приховують, що деякі учні їм просто не симпатичні,

-- створюють дух жорсткої конкуренції,

-- справляють враження, що предмет, який вони викладають, їх не цікавить.

Чи вчилися б Ви краще, коли б викладач:

-- мав би до Вас індивідуальний підхід,

-- стимулював Вас на більш інтенсивну працю,

-- організовував дискусію з питань, що розглядаються.

Вашій увазі пропонується психодіагностичний тест для перевірки педагогічних здібностей за матеріалами видатного грузинського вчителя Ш.А. Амонашвілі. Заповніть пропуски.

1. Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться . . .

2. Якщо дитина живе в атмосфері ворожнечі, вона вчиться . . .

3. Якщо дитину висміюють, вона стає . . .

4. Якщо дитина постійно чує самі нарікання, вона вчиться жити з почуттям . . .

5. Якщо дитина зростає в терпимості, вона вчиться . . .

6. Якщо учня підбадьорюють, він вчиться . . .

7. Якщо учня хвалять, він вчиться . . .

8. Якщо дитина живе у безпеці, вона вчиться . . .

9. Якщо дитина зростає в чесності, вона вчиться . . .

10. Якщо учня підтримують, він вчиться . . .

11. Якщо дитина живе в атмосфері доброзичливості, вона вчиться . . .

Нижче подані відповіді самого Ш. Амонашвілі. Порівняйте їх зі своїми.

1) ненавидіти,

2) агресивності,

3) замкненою,

4) провини,

5) розуміти інших,

6) вірити в себе,

7) бути вдячним,

8) вірити в людей,

9) бути справедливою,

10) цінувати себе,

11) знаходити любов у цьому світі.

Доповніть твердження:

-- чим нижчий рівень гідності людини, тим . . . вона потребує примусу.

-- чим вищий рівень гідності людини, тим . . . вона потребує примусу.

Як Ви гадаєте, чому? Наведіть приклади.

Що потрібно, щоб дитина:

-- вчилася розуміти інших,

-- вірила в себе,

-- була вдячною,

-- вірила в людей,

-- була справедливою,

-- цінувала себе.

Намалюйте піраміду, яка символізувала б комплекс наук, що забезпечують навчання, виховання та розвиток людини.

Наведіть приклади, що пояснюють твердження І.В. Скворцова: «Психологія -- фундамент педагогіки».

Чому діти стають:

-- злими,

-- агресивними,

-- замкненими,

-- з комплексом провини.

Що таке «Методика колективного планування курсу»? Приклад з конфліктології.

Чому конформізм, дисципліна й активний контроль -- це цінності пересічного вчителя?

Як Ви розумієте твердження Е. Шострома «Навчання, котре допомогло б учням розвинути їх творчі здібності, має грунтуватись на спільному інтересі вчителя й учня».

Що б Ви відповіли підлітку, котрий на засіданні шкільної ради заявив: «Вчителі фальшиві. Вони говорять, що піклуються про нас, але ми їм потрібні тільки для того, щоб показати самих себе. Вони піклуються про нашу поведінку, оскільки вона позначається на процесі навчання, а насправді їм на нас наплювати».

Чи правильно, що для підлітків важливіша думка їхніх ровесників, а не вчителів?

Чому в кожному віці дитина може сприймати тільки відповідно підготовану інформацію?

Наведіть приклади провідних типів діяльності людини, дитини.

Чому центральним видом діяльності психологи вважають навчальну, а не навчально-професійну діяльність?

У чому полягає різниця між традиційним інформаційним та проблемним навчанням?

Як сказане нижче можна використати для організації самостійної праці школярів? (Наведіть приклади):

-- посередній вчитель викладає,

-- добрий вчитель пояснює,

-- видатний вчитель показує,

-- великий вчитель надихає.

Як Ви розумієте тезу:

«Знання передається не тільки за допомогою того, про що говориться, а рівною мірою за допомогою того, що замовчується?»

Наведіть приклад.

Емблема кафедри педмайстерності у Полтавському педвузі: на тлі сонячного диску дві руки, що тягнуться назустріч одна до одної -- учня та вчителя. Яку б емблему зобразили Ви?

РІВЕНЬ С

Що Ви робитимете в такій ситуації:

-- у ході обговорення проблеми, важливої для колективного планування роботи курсу, раптом чуєте голосну репліку: «Кому це потрібно?.. Це нікому не потрібно...»

Уявіть собі ситуацію: Ви почали урок, забезпечили увагу школярів, аж раптом відчиняються двері і входить учень, що спізнився, -- урок починається спочатку, але незабаром входить другий учень. Як Ви будете реагувати на це?

Придумайте рольові вправи на цю тему та розіграйте їх на семінарі.

Вчитель починає урок: «Діти! Зараз Вам буде дуже цікаво...» Прокоментуйте початок цього уроку.

Вигадайте рольові ситуації, які ілюструють поведінку дітей, типу: маленька «ганчірка», маленький «директор», «хитра лисиця», жорстокий хуліган...

Ваші дії як вчителя? Завдання можна виконувати з двома або групою студентів, поділившись на пари «учень -- учитель». Потім проводиться обговорення варіантів ситуацій.

У V главі Другозаконня (Старий завіт) говориться? «Не кради... Не жадай дому ближнього свого, і не жадай жони ближнього свого, ані раба його ані осла його, ані всього, що ближнього твого».

Як треба розуміти ці біблійні заповіді?

Як Ви проведете їх обговорення із молодшими школярами та старшокласниками?

Вправи з тренінгу логічних основ розумової діяльності вчителя.

а) Гра «Аналіз визначення понять».

Група поділяється на дві команди, які задають одна одній завдання з визначення понять за словником (126 категорій).

Аналізуються:

-- якість визначення понять;

-- логічні помилки;

-- помилки у судженнях;

-- помилки у висновках;

-- помилки у доказах;

-- вибір аргументів для доказу, формулювання головної тези та спосіб доказу.

б) Взаєморецензування уроку «Економіка -- це...» проводиться за схемою:

-- як сформульована тема уроку,

-- як сформульована дидактична мета,

-- як сформульована основна теза, підібрані аргументи та способи доказів.

Мікровикладання аналізується за такими критеріями:

-- чи поставлені перед учнями чіткі завдання у зв'язку з вивченням нового матеріалу?

-- чи наголошено основну думку теми, чи є вона чіткою, ясною і не підміняється у процесі доказів?

-- чи підібрані потрібні аргументи, чи достатні вони для обгрунтування тези, чи доказові незалежно від неї?

-- чи повно і чітко сформульовані висновки?

в) Підготуйтесь для рольових вправ типу: «Поясніть економічну категорію «гроші» (або будь-яку іншу базову) школярам, студентам, дорослим».

г) Чи здатні Ви до саморегуляції?

(відповідайте тільки «Так» чи «Ні»)

1. Ви завжди спокійні та витримані?

2. Ваш настрій, як правило, мажорний?

3. Під час занять в аудиторії та дома Ви завжди уважні та зосереджені?

4. Ви вмієте керувати своїми емоціями?

5. Ви завжди уважні та доброзичливі у спілкуванні з товаришами та близькими?

6. Ви легко засвоюєте вивчений матеріал?

7. У Вас нема хибних звичок, яких хотілося б позбутись?

8. Вам не доводилось жалкувати, що в якійсь ситуації Ви поводили себе не кращим чином?

Полічіть кількість «так» чи «ні»

-- якщо всі відповіді позитивні, то це свідчить або про спокій, вміння керувати собою, або про завищену самооцінку;

-- якщо відповіді негативні на всі або деякі запитання, то це свідчення тривожності, невпевненості, невдоволення собою, самокритичності.

д) До якого типу вчителя Ви можете віднести: себе, мене, Х, У?

Вчитель І типу -- з перевагою почуття над волею та розумом, даючи урок, сповнює його емоцій, не підкріплених фактами й логікою. Звичайно, почуття захоплюють дітей, особливо в момент сприйняття, але що вони візьмуть із собою після уроку?

Вчитель ІІ типу -- з перевагою волі над почуттями та розумом -- все на уроці насичує авторитарністю, честолюбністю («Я так хочу», «Ви повинні вивчити», «Ви зобов'язані...»). Чи приємно з таким настроєм на уроці?

Вчитель ІІІ типу -- з перевагою розуму над волею та почуттям ризикує бути нудним, а може, навіть і незрозумілим («Я даю, це головне, а розумієте чи ні -- це вже ваша проблема. Захочете -- будете знати»).

Яким би вчителем Ви хотіли стати?

Класифікуйте ваших викладачів за цими типами (не називаючи прізвищ).

е) Складіть завдання з початкової економіки, які стимулюють пізнавальну самостійність учнів. Проаналізуйте завдання, складені колегами.

При аналізі враховується:

Вільне володіння теорією.

Уміння формулювати питання, дотримуючись чіткої логічної послідовності.

Уміння мотивувати необхідність вивчення теми.

Уміння визначати головне в темі, робити узагальнення й висновки, залучаючи учнів.

Уміння досягти високого рівня пізнавальної діяльності при перевірці знань та вмінь учнів.

Уміння поєднувати різні форми праці учнів.

Уміння створювати сприятливу психологічну обстановку, дотримувати педагогічного такту.

7. Вправи на розвиток вмінь моделювати та аналізувати бесіду з учнем:

1 -- моделювання бесіди «зондування душі»;

2 -- створення ситуації психологічної сумісності на початковому етапі бесіди;

3 -- організація бесіди за різного психологічного стану вчителя:

-- «легка вага» -- хочеться зробити все і все виходить,

-- «спина англійської королеви» -- сама постать вчителя стверджує, що зараз він «внесе істину» в усі питання,

-- «бажання з небажанням» -- зрозуміло, що треба це зробити, але думки зайняті іншим,

-- «важка вага» -- все набридло, щось сильно болить, немає сил примусити себе чимось займатись.

Завдання. Розіграйте та проаналізуйте чотири варіанти бесід на одну тему, звертаючи увагу на:

4 -- керування ініціативою;

5 -- керування бесідою;

6 -- зміну тактики в ході бесіди.

Розіграйте рольові вправи на теми найпоширеніших маніпуляцій школярів учителями

1. «Зіткнути лобами» батьків і вчителя («моя мама каже, що це безглузде завдання»)

2. Удавана безпорадність («я не можу, в мене не вийде, допоможіть мені»).

3. Удавана хвороба (часте звертання до лікаря під час контрольних робіт).

4. Лестощі («Ви найкращий учитель з усіх, кого я знаю», «Ви цікаво розповідаєте, мені все зрозуміло»).

5. Спроба настроїти одного вчителя проти іншого («а Іван Іванович пояснював це інакше»).

Учителі теж мають чітку систему маніпуляцій, з допомогою котрих вони «захищаються».

1. Система доносів.

Вихователі частенько привчають дітей стежити один за одним та повідомляти вчителю, хто палить, хто лається, хто списує.

2. Система «любимчиків».

Учителю спокійніше, коли серед учнів є «свої», котрих він купив тим, що зробив з них фаворитів, довірених осіб.

3. Створення атмосфери таємничості й невпевненості.

З «важкими» підлітками легше впоратись, якщо тримати їх у стані тривоги з приводу того, переведуть їх у наступний клас чи ні.

4. Приниження.

«Важкі» діти «платять» за свої гріхи тим, що їх регулярно висміюють, доводячи іншим, що вони дурні, неуки та хами.

5. Оцінка як покарання.

Покарання дитини трійкою чи двійкою відбирає в неї привілейоване становище в класі. Погані оцінки тримають під контролем не тільки дітей, а й батьків.

6. Неприємні порівняння.

Повсякчасно порівнювати дитину з його старшими братами й сестрами... («Вони були гарними, а ти ...»).

Рольова вправа. Проведіть бесіду з батьками за матеріалами «Білля про права батьків, що актуалізуються», бесіду з батьками важкого підлітка.

1. Усі ми могли б уникнути багатьох неприємностей, якби правильно розуміли, що таке перемога і що таке поразка.

2. Чотири способи переключення негативних почуттів на соціально прийнятні дії:

1) дати можливість «виговоритися» й тим самим перетворити незадоволення в слова,

2) чітко сформулювати суть своїх негативних почуттів -- після цього вони, як правило, зникають,

3) регулярно грати у такі ігри, як теніс, футбол, шахи, щоб зняти жагу до «бойових дій» у сім'ї та школі.

3. Підлітки мають чітко знати, що є три моменти, які обмежують їх діяльність. Вони повинні стримувати себе, якщо:

1) цього потребує безпека і є загроза здоров'ю,

2) це загрожує їхній або батьківській власності,

3) цього вимагають закон та соціальний порядок.

4. Шляхи актуалізації підлітка:

1) творчість,

2) міжособистісна душевна чуйність,

3) усвідомлення дорослими того, що підліток хоче відчути радість життя сьогодні.

Звернений до дітей «Білль про права батьків, що актуалізуються» [139, с.53]:

1. Співпрацюйте з нами.

2. Пам'ятайте, що серйозне навчання -- це серйозна справа.

3. Як батьки ми ровесники вам і не менше за вас потребуємо допомоги та підтримки.

4. Ми намагатимемось звести до мінімуму наші вимоги та якомога рідше вживати: «Ти мусиш». Але й Ви спробуйте, не чекаючи вимог, здійснити акт доброї волі: «Давай я зроблю...»

5. Ми, дорослі, не менше за вас здатні на помилки.

6. Ваша подяка -- найкращий стимул для нас.

7. Намагайтесь любити нас і тоді, коли ми помиляємось.

8. Ми також потребуємо відпочинку.

9. Вчіться приймати власні рішення, а ми будемо любити Вас незалежно від того, чи будуть Ваші рішення мудрими, чи ні.

10. Як батьки ми зростаємо та розвиваємося разом з вами. Тож давайте веслувати разом і в одному напрямку, інакше наш сімейний човен просто меже перекинутись.

11. МИ ЛЮБИМО ВАС !

ЛІТЕРАТУРА

Абалкин Л.И. Лунный ландшафт, или что вырастает на нашей социальной почве? // Комсомольская правда, 1989. -- 8 февр.

Аврех Г.Л., Цыркин Е.Б., Щукин Е.И. Экономика на уровне молекул. -- М.: Химия, 1986.

азимов Л.Б., Журавская Е.В. Уроки экономики в школе. Активные формы преподавания. -- М.: Аспект пресс, 1995.

Аксенова Е.В., Оболенская Т.Е., Шарапов А.Д. Активизация обучения в экономическом вузе. -- К.: ЦНКВО, 1991.

Аксенова Е.В. и др. Методы активизации творческого мышления студентов в учебном процессе. -- К.: КИНХ, 1987.

Аксенова Е.В. Методические разработки по учебно-производственной игре «Эффективность организации и нормирования труда». -- К.: КИНХ, 1983.

Аксенова Е.В. Структурно-логические схемы курса «Научная организация и нормирование труда в промышленности». -- К.: КИНХ, 1984.

Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи; модульне навчання. -- К., 1993.

Алексюк А.М., Аюрзанайн А.А., Подкасистый П.И., Козаков В.А. и др. Организация самостоятельной работы студентов в условиях интенсификации обучения: Учеб. пособие. -- К.: ІСДО, 1993.

Амонашвили Ш.А. Единство цели: Пособие для учителя. -- М., 1987. -- С. 89-93.

Амонашвілі Ш.А. Виховна та освітня функція оцінки навчання школярів. -- М., 1984.

Анисимов О.С. Развивающие игры и игротехника. -- Новгород, 1989.

Айламазьян А.Н., Лебедева М.М. Деловые игры и их использование в психологическом эксперименте // Вопр. психологии. -- 1983. -- № 2.

Берков В.Ф. Логика вопросов в преподавании. -- Минск, 1987.

Берн Э. Игры, в которые играют люди. -- М.: Прогресс, 1988.

Бернстайн Дэрил. 50 бизнес-советов подростку / Пер. с англ. О.А. Карташова. -- М.: крон-пресс, 1995.

Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемное обучение // Знание. -- 1983. -- № 6.

Брунер Дж. Процесс обучения / Пер. с англ. -- М., 1962.

Бураковский А. Для демократии рынок опаснее социализма утверждает миллиардер Джордж Сорос // Киевские ведомости. -- 1997. -- 13 мар. -- С.10.

Верхарн П.Х. Предприниматель / Пер. с нем. -- Минск: Эризан, 1992.

Власова Н. ... И проснешься боссом. Справочник по психологии управления. В 3 кн. -- Новосибирск: Экор, 1996.

Біблія. -- Українське біблійне товариство, 1991.

Гальперин А.Я. введение в психологию. -- М., 1976.

Гадалко А.Е. Задачи и упражнения по развитию творческой фантазии учащихся. -- М.: Просвещение, 1985.

Гаркавенко С.С. Маркетинг. -- К.: Лібра, 1996. -- 384 с.

Геронимус Ю.В. Игра -- модель -- экономика. -- М.: Знание, 1989.

Гетманова А.Д. Логика: Учебник для студентов пед. ин-тов. -- М., 1986.

Гильбух Ю. З. Психодиагностика в школе // Знание. -- 1989. -- № 4.

Гоббс Т. Левиафан или Материя, форма и власть государственная, церковная и гражданская. -- М., 1936.

Грановская Р.М. Элементы практической психологии. -- Л.: ЛГУ, 1984.

Горяинов В.П. Как обсуждение сделать творческим // ЭКО. -- 1981. -- № 6.

гурвич І. Статистика и образование // Зеркало недели. -- 1995. -- 18 нояб.

Давидов В.В. Проблемы развивающего обучения. -- М.: Педагогика, 1986.

Детский сад в Японии. Опыт развития детей в группах. -- М., 1987.

Дидактика средней школы /под ред. И.М. Скаткина. -- М.: Просвещение, 1982.

Дослідження психолого-педагогічних особливостей професійної діяльності: Методичні рекомендації до самостійної праці студентів з дисципліни «Основи психології та педагогіки» /Автор-укл. В.А. Козаков. -- К.: КДБУ, 1995.

Древск У., Фурмани Э. Организация уроков в вопросах и ответах. -- М., 1984.

Друкер П. -- Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы. -- М., 1992.

Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. -- Л.: ЛГУ, 1985.

Задорожный Э.М. Оценка деятельности научно-технических организаций и их подразделений. -- К.: Знання, 1983.

Зайдель Х., Теммен Р. Основы учения об экономике / Пер. с нем. -- М.: «Дело ЛТД». -- 1994.

Занько С.Ф., Тюнников Ю.С., Тюнникова С.М. Игра и учение. В 2 ч. -- М.: Ассоциация «Проф. обр.», 1992.

Зотов Ю.Б. Организация современного урока. -- М., 1984.

Иваненко Л.Н. Имитационные игры в условиях массового эксперимента (принципы и практика)// Кибернетика. -- 1982. -- № 4.

Ивин А.А. Искусство правильно мыслить: Кн. для учащихся. -- М., 1986.

Игры -- обучение, тренинг, досуг / Под ред. В.В.Петрусинского. В 4 кн. -- М.: Новая школа, 1994.

Кадзума Татеиси. Вечный дух предпринимательства. Практическая философия бизнесмена. -- К., 1992.

Камбелл росе. Как на самом деле любить детей; М. Максимов. Не только любовь. -- М.: Знание, 1992.

Канингхейм Р. Проект «Лидер»: канадские специалисты делятся управленческим опытом // Проблемы теории и практики управления. -- 1992. -- № 4. -- С. 118-120.

Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. Анализ зарубежного опыта. -- М.: Знание, 1989.

Коротов В.М. Идущему на первые уроки. -- М., 1971.

Концепція неперервної освіти з економіки. -- К., 1995.

Кузьмина Н.В. Профессионализм деятельности преподавателя и мастера производственного обучения профтехучилища. -- М.: Высшая шк., 1989.

Куринський В.О. Самоосвітні роздуми. -- К.: Знання, 1991.

Куринский В.А. Автодидактика. Ч. 1. -- М.: Центр «Автодидакт», 1994.

Ковалинский В. Меценаты Киева. -- К.: Северин-пресс; Кобза, 1995.

Козаков В.А. Самостійна праця студентів та її інформаційно-методичне забезпечення. -- К.: Вища шк., 1990.

Козаков В.А. Теорія та методика самостійної праці студентів. Автореф. дис. д-ра педагог. наук. -- К., 1991.

Корніяка О.М. Лабіринти розуміння. -- К.: Знання, 1990.

Кюлевиц Г. Лекции о вальфдорской педагогике // Знание -- сила. -- 1991. -- Май. -- С. 54 -- 59.

Лагутін В.Д. Людина і економіка: Соціоекономіка: Навчальний посібник для вузів. -- К.: Просвіта, 1996.

Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. -- М., 1981.

Лернер И.Я. Проблемное обучение. -- М.: Педагогика, 1974.

Липсиц Н.И. Экономика без тайн. -- М.: Дело; -- Вита-Пресс, 1994.

Липсиц Н.И. Удивительные приключения в стране экономики. -- М.: Дело; Вита-пресс, 1991.

Лифинцев Н. Научите, как разбогатеть. Экономическое поведение личности формируется с детства // Зеркало недели. -- 1996. -- 20 июля.

лук А.Н. Психология творчества. -- М.: Наука, 1978.

Лозова В.І., Москаленко П.Г., Троцько Г.В. Педагогіка: Навчально-методичний посібник. -- К., 1993.

Матюнин Б.Г. Нетрадиционная педагогика. -- М.: Школа-пресс, 1994.