Громадянське виховання підлітків

2

Міністерство освіти та науки України

Харківський національний педагогічний університет

ім. Г.С. Сковороди

Кафедра педагогіки

Реферат

з педагогіки

Громадянське виховання підлітків (старшокласників)

Виконав:

студент 23 групи

природничого факультету

Макєєв Сергій Юрійович

Перевірив:

проф., к.п.н. Балбенко С. Ю.

Харків, 2005

Зміст

I. ПРОБЛЕМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ В ШКОЛІ:

1. Причини та наслідки проблем

2. Шляхи вирішення

II. ГРОМАДЯНСЬКЕ  ВИХОВАННЯ: ТРАДИЦІЇ, СУЧАСНІ ВИМОГИ:

1. Поняття громадянськості та патріотизму

2. Формування громадянина в школі

Література

I. ПРОБЛЕМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ В ШКОЛІ

1. Причини та наслідки проблем

Однією з найважливіших проблем сучасної демократичної України стала проблема громадянського виховання дітей і підлітків. Взагалі, сам термін «громадянське виховання» потребує конкретизації. Очевидно, що під «громадянським вихованням» мається на увазі процес виховання Громадянина. Ось тільки - якого громадянина? Це питання досить актуальне для багатьох вчителів і батьків. Майже на всіх семінарах, нарадах та інших заходах під час обговорення даної проблеми розпалювалася полеміка про те, кого повинна виховувати школа: громадянина світу чи Громадянина України. Погоджуючись у принципі з тим, що необхідно виховувати Громадян України, багато вчителів і батьків задаються питанням: як це робити в умовах, коли зганьблені та набули негативний відтінок у суспільній думці такі поняття, як «патріотизм», «демократія», «суспільний інтерес»; коли втрачена повага до органів державної влади, як не дивно, саме до органів народного представництва, наявність яких, до речі, єдина і надає право державі називатися демократичною. Не полінуйтеся, порахуйте кількість вітчизняних і іноземних фільмів, що демонструються по нашому телебаченню хоча б за один день.

У таких умовах говорити про громадянське виховання, а головне, займатися їм, справа доволі важка тому, що в країні відсутня яка-небудь позитивна ідеологія, а також чітко сформульована національна ідея. Із школярами сьогодні практично не ведеться яка-небудь організована, систематизована і, головне, цілеспрямована суспільна робота. У свій час із середньої школи були вигнані всі дитячі громадські організації, що проводили й організовували подібну роботу. Зроблено це було під приводом деідеологізації освіти. Вже тоді, на рубежі 80-90-х років людям і педагогам, що мало-мальськи розбираються або хоча б цікавляться історією і політикою, було зрозуміло, що освіти не може бути поза політикою, поза ідеологією. Було ясно, що на зміну комуністичній ідеології в школу обов'язково прийде якась інша. Але тоді мало хто припускав, що на зміну комуністичним ідеалам, які ставили, можливо, занадто різко, державу вище людини і буквально вимагали приношення особистих інтересів у жертву інтересам суспільства, прийдуть інші цінності, що виражаються в абсолютній зневазі суспільними і державними інтересами. Мало, хто тоді думав про те, що, позбавивши школу права займатися ідеологічним і, якщо хочете, політичним вихованням підлітків, ми віддамо своїх дітей, майбутнє нашої Батьківщини в руки нечистоплотних вітчизняних і зарубіжних політиків. А в загальному і цілому, залишимо наших дітей практично один на один з могутньою ідеологічною пропагандою західних країн.

2. Шляхи вирішення

Втішно усвідомлювати, що сьогодні державна влада встала на шлях боротьби з безідейністю шкільної освіти. Урядові України дане доручення розробити програму патріотичного виховання дітей і молоді. Все частіше говорять про необхідність відтворення дитячих організацій у школах. Про необхідність залучення дітей і підлітків в активне громадське життя. І проте, незважаючи на кроки, що починаються державою, у цьому напрямку, учителі разом із громадськістю повинні шукати форми і методи ефективного громадянського виховання наших дітей. Україна сьогодні гостро має потребу в громадянах, що усвідомлюють свою відповідальність за долю країни. Наше завдання, завдання батьків, учителів, політиків, громадськості полягає в тому, щоб виховати таких громадян. А для цього нашим дітям у першу чергу необхідно прищепити любов до своєї Батьківщини, почуття громадянського обов'язку. І ще їх треба навчити уміння як, кожний день будучи об'єктом політичних маніпуляцій, залишитися суб'єктом політичного процесу. Це завдання тим більше важливе, тому що лише при цих умовах можна створити справді громадянське суспільство, здатне не тільки усвідомлено обирати владу, але і грамотно її контролювати, ефективно впливати на прийняті цією владою рішення.

Першим та одним з найважливіших рівнів на цьому шляху може і повинне стати шкільне самоврядування. Залучення школярів у процес організації їхнього життя і навчання здатне зіграти вирішальну роль у становленні їхньої громадянської свідомості, саме в шкільному віці в основному відбувається становлення особистості, виробляється ставлення до себе і навколишньої дійсності.

Участь дітей і підлітків у шкільному самоврядуванні має важливе значення в справі громадянського виховання підростаючого покоління, отже, і в становленні повноцінного громадянського суспільства. А виходить, ця робота повинна проводитися систематизовано, вона повинна забезпечуватися методичними посібниками, і організовувати її повинні спеціально підготовлені шкільні працівники.

Тому особливу увагу при навчанні необхідно приділяти вивченню основного закону - Конституції України, статуту міста і місцевого самоврядування районів, де знаходиться конкретна школа. Як показали численні опитування, більшість старшокласників навіть не читали основний закон країни. Вони мають досить приблизне уявлення про свої громадянські права й обов'язки. Смутно представляють структуру органів державної влади. А про знання статуту рідного міста, району взагалі говорити не доводиться. Хоча, здавалося б, цей статут разом з Конституцією України повинен бути вивішений в кожній школі на видному і самому почесному місці. Те ж саме стосується державного прапора та гербу України.

Грамотна організація роботи органів шкільного самоврядування має важливе значення не тільки тому, що вона робить підлітків активними учасниками шкільного життя, але ще і тому, що, реально беручи участь у виробленні і прийнятті рішень, підлітки здобувають практичні навички, необхідні в їхньому майбутньому «дорослому» житті, у них виробляється активна життєва і громадянська позиція. А виходить, у своєму майбутньому житті, нові громадяни нової України будуть мати імунітет від різного роду, так званих «вибірних технологій». Вони зуміють без підказки засобів масової інформації відрізнити політичного діяча від політичного пройдисвіта. Вони будуть здатні прийняти самостійне рішення в інтересах своєї родини та в інтересах України. А хіба не це є головною метою громадянського виховання.

Без організації конкретної участі школяра в суспільному житті школи, міста, країни всякі розмови про громадянське виховання перетворюються в порожню, марну, а тому - шкідливу формальність. Тільки реальна із самого раннього віку усвідомлена діяльність на благо суспільства і держави дозволить виховати з дитини Громадянина і Патріота. Це можна зробити тільки за допомогою школи. Тільки на базі школи та інших дитячих освітніх установ можна створити структуровану систему дитячих організацій, політично не ангажованих, і здатних до залучення дітей і підлітків у позитивну суспільно корисну діяльність.

Хочу підкреслити, що з чергових виборів покоління 18 - літніх приступає до державного будівництва, і від них буде залежати, як буде сформована влада, і наскільки корисні вона буде приймати закони, тому молоді необхідно допомогти підійти до вибору свого майбутнього. Знання виборчих процедур, знання своїх виборчих прав, уміння аналізувати передвиборні програми кандидатів, виборчих об'єднань - все це дуже важливо для майбутніх виборців демократичних виборів.

Вчителі повинні використовувати самі різні форми навчання, які дозволяють активізувати навчальний процес і стимулювати інтерес школярів до виборчого процесу. Необхідно широко практикувати учбово-ділові ігри, що є найбільш ефективним методом навчання учнів виборчому праву і процесові. Захоплююча форма гри дає можливість школярам розкрити і творчий потенціал, і організаторські здібності. Учні вибирають учнівське самоврядування на демократичних принципах, з дотриманням усіх необхідних процедур.

Формування в учнів активної громадянської позиції на основі знання своїх цивільних прав, у тому числі виборчих - одне з найважливіших завдань школи.

II. ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ: ТРАДИЦІЇ, СУЧАСНІ ВИМОГИ

1. Поняття громадянськості та патріотизму

Сучасний підліток у силу різних (у тому числі суперечливих) обставин, стоїть перед вибором цілей. Цілі можуть бути шляхетні, але нелегкі, і сумнівні, але легко доступні. Тому важливо усвідомити і розробити засоби формування людини, здатної жити в громадянському суспільстві.

У світі по - різному розставляються акценти громадянського виховання. Наприклад, у США прагнуть формувати відповідальність за долю демократичного суспільства, у Європі - навчати правам людини. У Росії початку  XX століття орієнтація на тезу К. Маркса про те, що людина є сукупність суспільних відносин, призвела у виховній практиці до висновку про те, що людину як істоту природну, якомога швидше треба зробити соціальним діячем.

Громадянськість - це комплекс якостей особистості, що виявляються людиною при виконанні нею основних соціальних функцій. Ці функції: законопокірність, патріотична відданість, захист інтересів Батьківщини, вони проглядаються в різних сферах: сімейно - побутових, міжнаціональних, міжособистісних.

Поняття «громадянськість», «патріотизм» привертають увагу лінгвістів, педагогів, соціологів. Дивує суперечливість трактування термінів «громадянсько - патріотичне», «громадянсько - моральне», «громадянсько - правове», що часом вводить в оману вчителя. Очевидно, зміст громадянськості зводиться воєдино: патріотизм, моральність, правова культура.

У чому відмінність поняття «громадянськість» і «патріотизм»? Громадянськість - це більше ідейний, ідеологічний напрямок, а патріотизм - якість моральна.

Було б несправедливим ототожнювати ці два поняття.

Громадянськість підживляється патріотизмом. Громадянин має сукупність прав і обов'язків. Патріот почуває любов до своєї батьківщини, а громадянин знає свої обов'язки перед нею. Тобто  "громадянськість" - якість морально - політична, важливою складовою якої є патріотизм .

Визначеність цих тлумачень вказує на те, що, навіщо і як виховувати.

2. Формування громадянина в школі

Проблеми громадянства хвилювали розуми великих просвітителів, починаючи із стародавності.

Основні ідеї зводяться до того, що гарному громадянинові властиві патріотизм і конституціоналізм. Аристотель порівнює державу з кораблем (подібно тому, як матроси утворюють команду корабля, так і громадяни  - державу)  також як і матроси, громадяни відрізняються своїми специфічними функціями в суспільстві і державі.

Міркуючи про виховання громадянина, В.Г. Бєлінський розрізняє функції батьків і школи, проте показуючи їхній тісний взаємозв'язок: «На батьках лежить священний обов'язок зробити своїх дітей людьми; обов'язок же навчальних закладів - зробити їх ученими, громадянами, членами держави…Але хто не зробився насамперед людиною, той поганий громадянин»

Як планувати роботу по формуванню громадянина в школі?

Американська асоціація політичних наук  розробила національні стандарти по громадянській освіті, установивши тир компонента: знання, уміння і громадянський характер.

До знань відносяться: що таке громадянське життя, політика, правління, основи політичної системи і т.д. Але для нас важливіше простежити громадянський характер виховання, що включає особистісні і суспільні якості.

Що формуємо в контексті громадянського виховання? До обов'язкових особистісних якостей відноситься моральна відповідальність, самодисципліна, повага гідності кожної людини. Суспільні додатки: ввічливість, повага до закону, критичне мислення, прагнення компромісно вирішувати виникаючі конфлікти, духовність.

Для нас важливо уточнити критерії й ознаки, на які треба орієнтуватися, щоб уникнути крайностей і не повторювати помилок минулого: справжній громадянин - не тільки гарна людина і законослухняний член суспільства, але і самостійна особистість, що усвідомлює своє призначення в ньому.

Які перспективи  розвитку громадянського виховання? Найголовніша умова успішності цього процесу полягає в тому, щоб об'єднати педагогічні зусилля родини, школи й органів державно-суспільного управління. Втрата одного з цих доданків чревата непередбаченими наслідками. Завдання органів управління - підтримати і забезпечити дотримання прав громадян, контролювати виконання законів, без яких формування громадянського суспільства неможливо.

Треба продумати, як забезпечити доброчесну мотивацію школярів, щоб вони виявляли співчуття, а не жорстокість, гордість, а не войовничу непримиренність.

Навчання основам громадянськості - не нудне повчання, а пошук оптимальних рішень, сполучених з інтелектуальними зусиллями.

Треба частіше звертатися до зразка, прикладу - цих традиційних для українського менталітету засобів громадянського виховання.

Громадянськість творча, а значить, формується через діяльність. Будувати здорове суспільство і сильну державу може тільки людина з громадянським світосприйняттям.

Людина, вихована в дусі громадянськості - це унікальна особистість, здатна самостійно аналізувати події і явища, яка має свою точку зору.

Література:

1. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник / ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. - 2-е вид., випр. І доп. - Харків: „ОВС”, 2002.

2. Єльгіна Т. Форми та методи формування громадянських якостей особистості. - Рідна школа, 2005, №6.

3. Іванчук В. Формування громадянської культури учнів та студентської молоді в процесі навчання. - Шлях освіти, 2000, №2.

4. Савотина Н. А. Гражданское воспитание: традиции и современные требования. - Педагогика, 2002, №4.

5. Лихачев Б. Т. Национальная идея и содержание гражданського воспитания. - Педагогогика, 1999, №4.

6. http://www.nerungri.edu.ru/muuo/pweb/content/ped/vosp/15_10.htm

7. http://egov-buryatia.ru/isp/reports/gr_vosp.html