Проблеми педагогічної майстерності у творчій спадщині В.О. Сухомлинського

2

Мелітопольський державний педагогічний університет

Курсова робота

Проблеми педагогічної майстерності

у творчій спадщині В.О. Сухомлинського

Мелітополь 2008

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Теоретична основа гуманістичних ідей у працях В.О.Сухомлинського

1.1 Аналіз педагогічних поглядів В.О. Сухомлинського у процесі навчальної роботи

1.2 Педагогічна майстерність Сухомлинського у процесі роботи з батьками

Розділ 2. Використання педагогічних поглядів В.О. Сухомлинського у ЗОШ

2.1 Застосування педагогічних поглядів Сухомлинського на уроках української літератури

2.2 З досвіду роботи загальноосвітньої школи № 8 м. Мелітополя по впровадженню ідей В.О. Сухомлинського у роботі з батьками

Висновки

Література

Вступ

На сучасному етапі розвитку української держави активізація людського фактора виступає однією з умов подальшого суспільного прогресу. Тому і перед школою, і перед сім'єю, і перед суспільством у цілому постає завдання виховання гуманної людини, яка у своїй діяльності рахуватиметься з інтересами інших людей, поважатиме особистість кожної людини. Вирішення цього завдання тісно пов'язане з формуванням гуманістичних цінностей особистості молодшого школяра. Яскравим прикладом розв'язання зазначеної проблеми є педагогічний досвід вітчизняного гуманіста Василя Олександровича Сухомлинського, творча спадщина якого має велике теоретичне і практичне значення. Важливим аспектом педагогічної спадщини В. Сухомлинського є її гуманізм.

Існують судження, що педагогіка Сухомлинського дещо випередила час.

Вивчення сутності і характеристики процесу шкільного навчання має вже досить тривалу історію. До їх теоретичного розгляду звертались майже всі видатні педагоги минулого. Цікавить ця актуальна проблема і сучасних дослідників.

Мета нашої курсової роботи - висвітлити основні ідеї педагогічної спадщини та узагальнити досвід використання поглядів В.О. Сухомлинського на організацію навчального процесу та роботи з батьками в умовах сучасних загальноосвітніх закладах.

Об'єкт - навчально-виховний процес в загальноосвітній школі.

Предмет - педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського щодо організації навчального процесу та роботи з батьками в умовах сучасних загальноосвітніх закладах.

Відповідно до предмета та мети дослідження ми можемо сформувати такі завдання:

1.Здїйснити цілісний аналіз педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського щодо його поглядів на організацію навчального процесу та роботи з батьками.

2.Розкрити зміст основних ідей та спрямованість поглядів В.О.Сухомлинського.

Гіпотеза - використання педагогічних поглядів В.О. Сухомлинського в плані організації навчально-виховного процесу.

Методи дослідження - для вирішення поставлених завдань використовувалися методи теоретичного та експериментально - емпіричного рівнів. Першу групу склали методи теоретичного аналізу психолого - педагогічної і методичної літератури; синтезу емпіричного матеріалу, моделювання й конкретизації теоретичного знання, узагальнення педагогічного досвіду у царині вищої педагогічної освіти. Другу групу складали такі методи: пряме й опосередковане спостереження, незалежні експертні оцінки.

Розділ 1. Теоретична основа гуманістичних ідей у працях В.О.Сухомлинського

1.1 Аналіз педагогічних поглядів В.О. Сухомлинського у процесі навчальної роботи

Творча спадщина Василя Олександровича з кожним роком привертає все більшу увагу наукової і педагогічної спільноти як у нашій країні, так і за рубежем. Розроблена українським практиком педагогічна система не тільки збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями й положеннями, значно розширила теорію і освітню виховну практику, а й була своєрідним революційним етапом розвитку вітчизняної педагогічної думки.

Сьогодення засвідчує: творчість В.О.Сухомлинського належить до тих здобутків української та світової педагогічної науки і практики, які є фактично невичерпними, а його гуманістичні ідеї - це ідеї майбутнього. Педагогіку В.О.Сухомлинського ми по праву називаємо гуманістичною, оскільки вона є джерелом розвитку теорії і практики національного виховання, в якому чільне місце належить вихованню загальнолюдських духовних цінностей.

Дослідники першої половини 70-х років тією чи іншою мірою висвітлюють проблеми, що мали для В. Сухомлинського принципово важливе значення: книга й духовний світ школяра, дитяча творчість і виховання учнів. У 70-х роках з'являються перші дисертаційні роботи про В.О.Сухомлинського.

У книжці «Розмова з молодим директором школи» педагог, зокрема, зазначає: «Навчання - це насамперед взаємовідносини між людьми, обмін духовними цінностями, взаємна віддача сердечної доброти, співчутливості. Усе шкільне життя повинно бути пройняте духом гуманності». [ 17, с. 496]

Справжнє навчання, за Сухомлинським, - це індивідуально - творчий розвиток кожної дитини. Без постійного застосування знань взагалі неможливе навчання в середніх і особливо у старших класах.

Також вчений рекомендує вчителям турбуватися про створення інтелектуального фону навчання. На його думку, чим складніший матеріал, який потрібно запам'ятати, чим більше узагальнень, висновків, правил, які необхідно зберегти у пам'яті, тим значнішим має бути інтелектуальний фон навчання. [15, с.449]

Найважливіше педагогічне уміння, за Сухомлинським,- брати до уваги індивідуальні особливості школярів.

Педагогічна майстерність полягає в тому, щоб із малих літ у дитячому колективі будувати стосунки між хлопчиками і дівчатками на основі душевної чуйності і сердечності.

Від педагогічної майстерності учителя залежить і успішна робота з неблагополучними, важкими дітьми.

Важливою складовою педагогічної майстерності В.О.Сухомлинський вважав уміння вчителя обходитися без покарання. Василь Олександрович доводив, що страх перед покаранням психологічно пригнічує учня, віддаляє вихователя від вихованця. Покараннями виховується, як правило, озлобленість, без сердечність, жорстокість.

Педагогічна майстерність вихователя визначає і стиль взаємовідносин у дитячому колективі, його духовну атмосферу.

Встановлення доброзичливих стосунків з учнями, без чого неможливий виховний процес.

На думку Сухомлинського, учитель повинен досконало володіти уміннями в тій чи іншій трудовій діяльності, бути майстром своєї справи, мати яку-небудь трудову пристрасть. У щирому спілкуванні учня та вчителя відбувається складний процес виховання досконалої особистості, майбутнього громадянина своєї країни, корисної людини для суспільства.

Сухомлинський прагнув до того, щоб стосунки дитини з іншими людьми і в дома, і в школі будувались на обов'язкові та відповідальності. Осмислення і переживання вихованцем свого обов'язку перед матір'ю, батьком, вчителем - сааме з цього повинно починатися пізнання дитиною світу людини. [ 27, с. 31]

Необхідно розвивати високу інтелектуальну культуру. Сухомлинський переконаний, що однією з найголовніших причин емоційної убогості, моральної нестійкості окремих людей в роки отроцтва і ранньої юності є обмеженість, низька культура думок.

Оригінально розглядав В. Сухомлинський проблеми організації навчально-виховного процесу з учнями молодшого шкільного віку. За рік до систематичного навчання в школі у Павлиській середній школі взяли на облік 6-річних дітей. Це було потрібно, щоб пізнати кожну дитину, глибоко вивчити індивідуальні особливості її сприймання, мислення і розумової праці. Сухомлинський вважав: перш ніж давати знання, треба навчити дітей думати, сприймати, спостерігати. За цей же час треба добре вивчити індивідуальні особливості здоров'я майбутнього першокласника. Ці завдання педагог успішно вирішував у "школі радості" - об'єднанні дошколят. Заняття під блакитним небом, де здійснювалися мандрівки в природу, -джерело мислення й мови, розвиток думок, почуттів, бажань, поглядів засобами казки, оповідань, подорожі до першоджерел живого слова, у світ праці, створенная куточку мрії, турбота про живе і прекрасне, - ці та інші знахідки талановитого педагога збагатили арсенал виховних засобів багатьох вчителів і вихователів дошкільних закладів. [ 27, с.80].

У початковій школі педагог домагався того, щоб навчання було частиною багатого духовного життя, яке б сприяло розвитку дитини, збагачувало її розум. Він категорично засудив навчання, що зводиться до тренування пам'яті, зубріння, механічного заучування та одноманітності.

Навчання в "зелених класах", складання книжок-картинок про природу, подорожі на природу, проведення уроків мислення, використання і розв'язування задач із "живого задачника", кімната казки, острів чудес, куточок краси, використання в духовному житті пісні, книжки, проведення свят Матері, троянд, польових квітів, праця в Саду Матері, написання дітьми оповідань, казок - ці та інші знахідки педагога сприяють розумовому розвиткові дітей, засвоєнню духовних цінностей свого народу. [27, с.81]

Особливу увагу звертав педагог-гуманіст на специфіку роботи з дітьми із заниженою здатністю до навчання. З такими дітьми треба працювати тонко, делікатно, з індивідуальним підходом. Ці діти не повинні відчувати своєї неповноцінності. Шляхом досліджень фізичного і розумового розвитку неуспішних і відстаючих дітей у Павлиській школі В.О. Сухомлинський дійшов висновку, що у 85 % невстигаючих і відстаючих головна причина відставання, незнання, незадовільної роботи на уроках і вдома, другорічництва-поганий стан здоров'я.

Дитина - жива істота, її мозок - найтонший, найніжніший орган, до якого треба ставитися дбайливо і обережно.

Успіхам у практичній педагогічній і творчій науково-педагогічній діяльності В.О. Сухомлинського сприяло глибоке знання народної педагогіки. Вийшовши з глибин народу,віну свідомив можливості народної педагогічної мудрості в навчанні та вихованні учнівства.

У центрі уваги видатного педагога є діяльність вчителя, його проблеми, багатогранна діяльність, культура спілкування з дітьми, педагогічної майстерності, духовності, підготовки вчителів у навчальних закладах тощо. "Сто порад вчителеві" - праця, яка має стати постійним порадником вчителя, як і інші його визначні твори, що мають пізнавальне значення для освітніх працівників, педагогічної громадськості.

Розглядаючи діяльність вчителя, В.О. Сухомлинський вважав, що джерелом його творчої індивідуальності є книга, особиста бібліотека, її призначення полягає в тому, щоб вводити вихованців у світ книги. Педагог називав бібліотеку найважливішою складовою своєї педагогічної системи. У бібліотеці Сухомлинського був золотий фонд світової культури: художні твори найвидатніших письменників усіх народів, література про людей. [ 27, с. 93]

Виховання гуманізму й людяності повинно стати одним із завдань діяльності школи і вчителя. Вони мають виявлятися в таких якостях і рисах особистості, як талант доброти, потреба в служінні людям -- радість самовіддачі. Особливе місце має посісти почуття любові до матері і лицарське ставлення до жінки. На його думку, той, хто вміє любити матір, любитиме і батьківщину, і людство. Школа повинна любити дитину, тоді й вона полюбить школу. Без любові і поваги до учнів розмови про гуманність і людяність безпідставні.

Педагогічна спадщина В.А. Сухомлинського є різносторонньою і багатоплановою. Вся система діяльності павлиського вчителя пройнята високими принципами комуністичного гуманізму, Він вважав, що вчитель зобов'язаний уміти дорожити дитячим довір'ям, щадити беззахисність дітей, бути для нього втіленням добра і справедливості. Без цих якостей не може бути вчителі глибокою пошаною до особи дитини.

В.О.Сухомлинський - гідний спадкоємець гуманістичної традиції. В Павлишевській середній школі виховання без покарань було педагогічним принципом всього педагогічного колективу.

Навчання у Павлиській школі починалось за рік до вступу у перший клас, тобто у підготовчій групі. Майбутні учні, шестирічні діти, приходили до Василя Олександровича двічі на тиждень. З малюками він і його колеги проводили спеціальні заняття, які стали називатись уроками мислення серед природи. Це були, за образним визначенням вченого, подорожі до першоджерел думки і рідного слова. « Наша книга - це навколишній світ, сонце, дерева, квіти, хмари, метелики, барви, звуки, багатоголоса і складна музика природи. Систему уроків мислення павлиський вчений вважав школою думки не тільки у початкових, а й у наступні періоди навчання та розумового розвитку учнів, яких, поряд із книжкою, підручником, уроком, має постійно супроводжувати навколишній світ, життя в ньому - це одне з важливих дидактичних переконань В.О.Сухомлинського. Уроки серед природи були передусім уроками розвитку мовлення і мислення дитини, яке поступово ставало яскравішим, виразнішим, емоційно більш забарвленим.

У Павлиській середній школі збереження і примноження природних багатств стало провідною, головною стороною трудового життя учнівського колективу і кожної особистості.

Гуманізм В.О.Сухомлинського особливо яскраво виявився у його став ленні до організації навчання учнів. Розумову працю дітей педагог розглядав як засіб розвитку розумових сил і здібностей, засуджуючи механічне заучування і неусвідомленість знань.

Розв'язання проблеми міцних осмислених знань можливе за умови напруження власних сил, досягнення працею успіху, радості розумової праці - цих трьох сходинок на шляху пізнання.

Навчальну діяльність Сухомлинський роглядав як необхідну умову формування духовно багатої особистості. Діяльність має бути активною і творчою.

1.2 Педагогічна майстерність Сухомлинського у процесі роботи з батьками

В.О.Сухомлинський виявляє себе у висвітленні проблем сімейного виховання.

Бажаючи допомогти батькам у вихованні дітей, Сухомлинський почав писати книгу « Батьківська педагогіка», яку не встиг закінчити. За все своє життя він написав на цю тему багато статей. І в багатьох книгах він торкався цього питання. Його завжди хвилювала ця проблема - виховання дітей у сім'ї, зв'язок сім'ї з школою.

Видатний педагог ще в 50 - 60 роки минулого століття відкрив нову сторінку в розвитку вітчизняної педагогіки і зробив значний внесок у розв'язання проблеми шкільно - родинного виховання. Під «шкільно - сімейним вихованням» В.О. Сухомлинський розумів спільну діяльність школи і сім'ї, що позитивно впливає на розвиток і виховання підростаючого покоління. Він розглядав виховання в школі і сім'ї як єдину систему, а щоб підкреслити принцип неперервності та єдності виховання в школі і сім'ї, родині,користувався поняттям «шкільно - сімейне виховання».

Сім'я - це первинний природний виховний осередок формування найглибших людських почуттів: тут народжується і поглиблюється любов до матері і батька, роду і народу, пошана до рідної мови, історії, культури. Провідним принципом батьківської педагогіки В.О.Сухомлинського є принцип гуманізації, який сфокусований у його словах: «все для людини, все в ім'я щастя людини». Це принцип, за словами педагога, глибоко особистий.

Результати науково - практичних досліджень свідчать про вплив сім'ї на процес становлення особистості. У В.О.Сухомлинського хоча і не було спеціальної книжки для батьків, проте багато його праць присвячено вихованню дітей у сім'ї. І популярність їх у вчителів - практиків і батьків теж надзвичайно висока. [ 26, с. 54]

Василя Олександровича постійно хвилювали проблеми виховання дітей в сім'ї . Він був переконаний, що успіху у вихованні можна досягти тільки спільними зусиллями школи і сім'ї. [3; с. 22]

Підготовка до виховання дітей, стверджував Василь Олександрович, повинна розпочинатися задовго до того, як молоді люди стануть батьками. Тому в першу групу слухачів «батьківської школи» входили молоді подружжя, у яких ще не було дітей. В другій групі об'єдналися батьки дошкільнят, яким йти до школи через два роки. Чотири наступні групи об'єднували відповідно батьків учнів 1 - 2, 3 - 4, 5 - 7 та 8 - 10 класів.

Вчителі які працювали разом з видатним педагогом, розповідають про те, що глибоке вивчення сімей розпочиналося за 2 роки до вступу дітей у школу. Результати спостережень за віковими та індивідуальними особливостями майбутніх школярів записувалися в спеціальні щоденники.

Розроблена В. Сухомлинським система підготовки батьків до виховання дитини, формування педагогічної культури родини продовжує жити в стінах Павлиської школи, з роками все більше вдосконалюючись. Сьогодні у нас створена чітка система педагогічної освіти і пропаганди педагогічних знань серед батьків і старшокласників.

Однією з важливих форм творчої співпраці вчителів та батьків є батьківські збори. Щомісяця проводяться дні відкритих дверей для батьків та дні сім'ї. Кожний класний керівник розробляє спеціальні пам'ятки для батьків. При плануванні роботи з батьками завжди враховуються результати їх анкетування і спостережень за дітьми.

Надаючи величезного значення сім'ї, родині як виховному фактору, В. Сухомлинський зазначав, що будь - яка сім'я, навіть за найсприятливіших умов і при бажанні не в змозі без допомоги школи розв'язувати всі питання виховання.

Однією із серйозних причин, що в багатьох сім'ях заважають правильному вихованню дітей, В. Сухомлинський вважав недостатнє озброєння батьків педагогічними знаннями. Підготовка батьків до виховної діяльності передбачає значне підвищення рівня їхньої педагогічної культури, що залежить від освіти, умінь і навичок виховувати дітей, психолого - педагогічних, фізіолого-гігієнічних та правових знань, від ставлення до педагогічної діяльності, рівня розвитку їхніх педагогічних здібностей. Тому В.О. Сухомлинський стверджував, що завдання школи - навчити батьків виховувати дітей так, як рекомендує педагогіка, дати їм необхідний мінімум знань та вмінь з питань виховання.

Василь Олександрович вважав, що батькам дуже необхідна педагогічна культура.

Висока гуманістична позиція В.О. Сухомлинського виявилася і в його ставленні до сім'ї. Він вважав, що гармонійний, всебічний розвиток можливий лише за умови, коли школа і сім'я будуть діяти одностайно і стають однодумцями у спільній роботі. У багатьох своїх творах педагог показав як розвиток особистості залежить від культури батька й матері, як пізнаються людських стосунків і суспільне оточення на прикладі батьків.

Розроблена ним система шкільно - сімейного виховання спрямована в наше сьогодення і майбутнє. [17, с. 92].

Сім'я може бути як позитивним, так і негативним фактором виховання. Позитивний вплив на ще не сформовану особистість полягає в тому, що ніхто, крім матері, батька, бабусі й дідуся, сестри чи брата, не ставиться до них з такою любов'ю і турботою. Однак жоден інший соціальний інститут не може завдати стільки шкоди вихованню дитини, скільки це може зробити сім'я. Тому передусім у сім'ї має панувати атмосфера доброзичливості, довіри, любові, взаємодопомого. [ 17, с. 92]

Материнська і батьківська любов не повинна бути сліпою, а має виховувати в дитині Людину, бути підтримкою, утверджувати віру в себе, у свої сили, захищати і водночас рухати вперед, а не бути своєрідним ковпаком, ізолятором. Духовна серцевина справжньої материнської і батьківської любові у тому, щоб син, донька відчували повагу до себе, прагнули бути хорошими людьми. Багаторічні спостереження за розвитком молодших школярів дали підставу В.О.Сухомлинському зробити висновок, що діти, душі яких надломлені переживаннями, потребують особливої уваги, тому батьки мають щадити легковразливу, хворобливу психіку дитини, оберігати дітей від зайвих переживань, пробуджувати життєрадісні почуття, ні за яких обставин не виявляти своє ставлення до них, як до хворих. [ 17, с. 52].

Не менш важливою, на думку педагога, у вихованні дитини має бути і роль батька, особливо коли в сім'ї підростає син. Для хлопчиків батько є еталоном мужності, хоробрості, сміливості, вони мріють бути схожими на своїх батьків.

Батькам, радив педагог, необхідно звертати особливу увагу на синів - сину любов і вдячність. Адже ніхто не хоче, щоб його дитина виросла жадібною, грубою, злою. Проте таке трапляється навіть у благополучних родинах.

Проте одностороння любов батьків до дітей чи дітей до батьків не дасть потрібного, важливого для суспільства результату, якщо в сім'ї не пануватиме повага до дитини, яка досить часто підміняється імператив - ними стосунками. Зменшилась участь дітей у домашній праці, сучасна сім'я послабила роль трудового виховання. Звертаючи основну увагу на матеріальні потреби, батьки привчають дітей до легкого заробітку, забуваючи, що вміння спілкуватися, гуманне ставлення до людини, неприйняття зла вирішують часом у житті більше, а ніж гроші. [ 15, с. 86]

Великі моральні цінності сім'ї, які треба цінити, і які сприяють вихованню дітей,- це тонкі, відношення між членами сім'ї, турбота одне до одного, вміння дивитися на людей людськими очами. Батьків слід вчити вмінню та навикам виховувати дітей. Сухомлинський розумів, що педагогіка повинна стати наукою для всіх.

Отже, дружні стосунки між членами сім'ї, доброзичлива атмосфера, злагода, взаємоповага, любов і поступливість батьків у ставленні одне до одного - головна сила виховного впливу на дитину. «Сім'я - це те первісне середовище, де людина повинна вчитися творити добро. Сім'я щодня, щогодини, - стверджує В.О.Сухомлинський, - доторкається до духовного життя шкільного колективу; школа не може обійтися без сім'ї, моральна культура колективізму в стінах школи в багатьох відношеннях є плодами тих квіток, які квітнуть у сім'ї». [ 15, с. 536]

Розділ 2. Використання педагогічних поглядів В.О.Сухомлинського у ЗОШ

2.1 Застосування педагогічних поглядів Сухомлинського на уроках української літератури

Українська література - вид мистецтва і водночас шкільна дисципліна, покликана розвивати у школярів почуття прекрасного, навчати їх розуміти художній твір. Українській літературі належить важливе місце в загальноосвітній школі.

Проблема оволодіння рідною мовою кожним новим молодим поколінням актуалізується в усі часи і в усіх народів, оскільки історично мова є найдорогоціннішим духовно - культурним надбанням будь - якого народу. Доки він дбає про свою мову, доти зберігає і своє єство, етнічну єдність та політичну цілісність.

Серед наукових праць 80-х років немає таких, що спеціально присвячені проблемам використання педагогічної спадщини Сухомлинського при вивченні літератури. [21, с. 10]

Основними завданнями, які ставляться перед вивченням літератури в школі, є:

1) розв'язання морально-етичних проблем, в основі яких лежать загальнолюдські цінності;

2) розкриття естетичної функції мистецтва слова;

3) зацікавлення учнів художнім твором як засобом пізнання світу і себе в ньому;

4) засвоєння необхідної суми знань з історії та теорії літератури.

Українська література відіграє велику роль і у вихованні людини як громадянина України , та має великий вплив на національне виховання, яке є найважливішим чинником формування підростаючого покоління.

Василь Олександрович багато уваги приділяв українській мові та літературі як навчальним предметам. Про це свідчать його численні висловлювання, що містяться як у друкованій, так і в рукописній спадщині.

Оригінальність і особлива дійовість педагогічних підходів В.О.Сухомлинського до викладання української літератури виражається у використанні різноманітних навчально-виховних засобів.

Обґрунтовано основні підходи В. Сухомлинського до специфики української літератури як навчальної дисципліни :

1) урахування особливостей відображення життя у художніх творах;

2) література - мистецтво слова;

3) своєрідність сприймання мистецтва слова учнями;

4) література спонукає школярів до роздумів про власне життя;

5) особливості засвоєння знань з літератури: розуміння учнями матеріалу та ставлення до матеріалу, що вивчається).

З'ясовано, що пріоритетними завданнями української літератури, як навчальної дисципліни, педагог вважав читання твору, його аналіз та письмові роботи.

Сухомлинський висвітлював ідеї щодо ролі особистості вчителя-словесника у вивченні літератури.

Узагальнював і запроваджував форми і прийоми роботи з книгою, а саме: виставки книг, створення Кімнати думки та Кімнати українського слова, театру казки, свята книги і рідного слова.

В.О. Сухомлинського надавав перевагу творчим роботам.

Аналіз педагогічної спадщини В. Сухомлинського показує, що урокам літератури учитель надавав особливого значення, оскільки література - це предмет, покликаний вчити жити.

Література як шкільна навчальна дисципліна завжди перебувала в центрі уваги В. Сухомлинського. Це пояснюється не лише тим, що він сам був словесником і любив цей предмет, але й тим, що його педагогічна система висувала на перший план виховання всебічно розвиненої особистості, а література в досягненні цієї мети, на думку В. Сухомлинського, відіграє величезну роль.

Надаючи особливого значення українській літературі у становленні молодої людини, розв'язанні тих завдань, які стоять перед школою, В. Сухомлинський постійно дбав про удосконалення методики викладання літератури.

До аналізу літературного твору В.О. Сухомлинський ставив такі вимоги:

1) у процесі аналізу необхідно відкривати учням естетичну цінність літературного твору, знайомити їх із теоретико-літературними поняттями, формувати уявлення про умовності мистецтва, але робити це обережно, не випереджаючи їхнього читацького досвіду;

2) він не повинен перетворюватися в безпристрасне дослідження, а має супроводжуватися почуттями вчителя й спрямовуватися до сердець учнів;

3) у процесі аналізу твору необхідно враховувати думки й почуття школярів, сприймання ними тексту, враховувати їхній життєвий досвід.

Вивчення читацьких інтересів - важлива й суттєва ланка в роботі кожного викладача літератури. У Павлиській школі така робота велась за допомогою бесід, аналізу читацьких відгуків, читацьких формулярів, читацьких автобіографій, творів на спеціальні теми і т. ін. Значна увага приділялась анкетуванню. За В.О.Сухомлинським, визначити обсяг і характер начитаності означає вплинути на внутрішній світ учня, на його духовне й моральне обличчя.

Багаторічною практикою вивчення читацьких інтересів було встановлено, що об'єктивність висновків досягається, якщо береться до уваги:

а) психолого - педагогічна характеристика учня, його особливості;

б) спрямованість і коло його читання;

в) середовище, що формує учня як читача.

Окрім цього, учні відрізнялись рідкісним книголюбством і начитаністю. Організовуючи учнівське читанная, В.О.Сухомлинський керувався основними напрямами в роботі з книгою, що застосовувались у шкільній практиці 50-60-х років. Аналіз педагогічних праць ученого засвідчує, що найбільшої ваги він надавав таким проблемам:

1) значення читання в житті учня;

2) читацькі інтереси школярів;

3) критерії відбору книг і коло читання для різних класів;

4) види і форми роботи з книжкою у школі;

5) керівництво позакласним читанням.

Проведене В.О.Сухомлинським спостереження - експеримент, присвячене визначенню ролі книжки в житті школяра, за своїм змістом і тривалістю має оригінальний характер і не має аналогії в історії методики.

В.Сухомлинський враховував і наукові запити підлітків та пропонував їм книжки, що дозволяли значно поглибити знання з інших навчальних дисциплін, щоб створити певний інтелектуальний фон, необхідний для глибокого засвоєння програмового матеріалу. Василь Олександрович звертав увагу на формування у школярів уміння читати, бачити у тексті художнього твору глибокий зміст, засвоювати все найкраще і найцінніше, що виробило людство за час свого існування.

Аналіз педагогічної спадщини В. Сухомлинського показав, що особливе місце в курсі літератури він надавав усній народній творчості, зокрема такому фольклорному жанру, як казка. На його думку, казки - це справжня школа виховання; це мудрість народу, закарбована в яскравих художніх образах, що дають уявлення про добро і зло, про народну етику й естетику. Фольклорні твори, на думку Василя Олександровича, розвивають мову, образне мислення, уяву, почуття гумору, активізують думку школяра. Фольклор найбільшою мірою відповідає природі дитини, характеру її сприйняття, її любові до всього яскравого, незвичайного, фантастичного, - вважав педагог.

З метою виховання любові до рідного слова, українського красного письменства Василь Олександрович створив кімнату Українського Слова. У ній зберігалися твори українських класиків та сучасних письменників. Учні працювали з книгами, мали можливість поміркувати над долею улюблених героїв.

Великого значення В. Сухомлинський надавав колективним формам роботи з книгою. Аналіз цієї проблеми показав, що в Павлиській середній школі проводилися позакласні бесіди й обговорення прочитаного, читацькі конференції, різноманітні літературні гуртки, свята виразного читання, діяв театр казок. Саме тоді були впроваджені такі нові форми роботи, як загальношкільні свята Книги і Рідного слова.

Ставлення В.Сухомлинського до творів на літературні теми не було однаковим на різних етапах його педагогічної діяльності. І хоча їм він надавав великого значення, однак цей тип творів не був домінуючим у його практиці. Велику увагу педагог приділяв творчим письмовим роботам і розглядав їх як фундамент, на якому тримається вся система творів.

На відміну від більшості вчителів, В.О. Сухомлинський намагався розробити нову систему творів на літературні теми.

Аналіз педагогічної спадщини В. Сухомлинського показує, що твори на вільні теми та творчі письмові роботи посідають чільне місце в усіх класах. Учні І-ІV класів писали в основному творчі роботи, V-VIІ оволодівали навичками написання творів на вільні теми, морально-етичного спрямування, у VІІІ-Х класах більше часу було відведено для творів на літературні теми, але особливого значення надавалося роботам на вільну тему.

В основі педагогічної системи В.О. Сухомлинського лежить любов і повага до кожної дитини, ідея розвитку творчих здібностей особистості в умовах колективної співдружності.

Викладання літератури - це майстерність творення людської душі.

Викладання мови - це людинознавство, бо в слові поєднуються думки, почуття, ставлення людей до всього навколишнього світу.

Викладання мови - це й суспільствознавство, бо в слові закарбовані століття життя й боротьби народу, його мужність і слава, надії й сподівання.

2.2 З досвіду роботи загальноосвітньої коли № 8 м. Мелітополя по впровадження ідей В.О. Сухомлинського у роботі з батьками

Школа виходить сьогодні на новий рубіж у пошуках ефективних технологій виховання.

«У процесі виховання людської особистості,- говорив В.О.Сухомлинський, - діє багато сил: по-перше, сім'я, а в сім'ї найтоншим і наймудрішим скульптором є мати; по-друге, особа педагога з усіма його духовними багатствами й цінностями, з його знаннями, уміннями, захопленнями, життєвим досвідом, інтелектуальними, естетичними, творчими потребами, інтересами, прагненнями; по-третє, колектив (дитячий, підлітковий, юнацький) з усією його могутньою силою виховного впливу на кожну особу; по-четверте, сама особа виховання, тобто її самовиховання; по-п'яте, духовне життя вихованця у світі інтелектуальних, естетичних і моральних цінностей - я маю на увазі передусім книжку.

Найповніше духовну культуру особистості забезпечує виховна функція сім'ї. Таким чином, сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечити їй достатні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального і духовного розвитку.

До вашої уваги пропоную систему роботи з батьками ЗОШ №8.

Адже ми перебуваємо в постійному пошуку і шукаємо нові, нетрадиційні форми роботи з сім'ями для підвищення ефективності навчально - виховного процесу учнів.

Співпраця школи та сім'ї.

№	Цільова настанова	Зміст діяльності	Термін	Відповідальний
1	Вивчення можливостей ЗОШ №8	Вивчення умов сімей ного виховання школярів, соціально-професійного статусу батьків	Вересень	Соціальний педагог, психолог, кл.керівник
2	Психолого-педагогічна допомога батькам у навчанні, вихованні дітей у сім'ї	1.Проведення загальношкільної батьківської конференції	Лютий	Заступник директора з виховної роботи
		2.Організація роботи шкільного психолого-педагогічного консулат-пункту	Вересень	Психолог, соціальний педагог
		3.Організація шкільного активу психолого-педагогічних знань	Вересень	Соціально-психологічна служба
		4.Допомога школи сім'ям учнів, які потребують підвищеної уваги	Протягом року	Кл. керівник, соціальний педагог, психолог
3	Включення батьків у педагогічний процес	1.Визначення єдиного батьківського дня	Лютий	Заст. Директора з НВР та заст. з ВР
		2.Залучення батьків до участі в навчально-виховному процесі, в класах ЗОШ №8 (створення батьківських комітетів, батьківської ради, піклувальної ради)	Протягом року	Адміністрація, кл.керівник
		3.Надання соціально-матеріальної допомоги дітям із сімей, які цього потребують (згідно із законодавством)	Протягом року	Соціально-психологічна служба, профком
		4.Організація роботи психологічної служби ЗОШ №8	Вересень	Психолог, заступник з виховної роботи
4	Виконання угоди між школою, батьківською громадськістю та органами учнівського самоврядування	Проведення заходів, визначених спільною угодою.
		1.Свято першого дзвоника	Вересень
		2.Виставка - ярморок «Осінні дари»	Жовтень
		3. Новорічні свята	Січень
		4. Вечір повноліття	Лютий
		5. День школи	Лютий
		6. День землі	Квітень
		7.Свято Матері	Травень
		8. Свято останнього дзвоника	Травень
		9. Випускний бал	Червень

Основну роботу з батьками школа проводить через батьківські об'єднання, що носять різні назви - батьківські комітети, ради, асоціації, комісії, клуби. Кожне з таких об'єднань має свій статут, яким визначаються головні напрямки діяльності, права й обов'язки учасників виховного процесу. У багатьох випадках складається єдиний план спільної діяльності родини, школи і громадськості.

Позитивним результатом співробітництва для вчителів є підвищення поваги з боку батьків і суспільства, покращення міжособистісних взаємовідносин з ними, підвищення авторитету в очах дітей, батьків і шкільної адміністрації, підвищення задоволеності своєю працею. Для батьків позитивним результатом є підвищення самооцінки й самосхвалення, краще знання шкільних програм, впевненість у тому, що при навчанні враховуються думки батьків і їх побажання, відчуття своєї значущості в школі, схвалення ролі, яку вони відіграють у навчанні дітей, підвищення їхньої батьківської компетентності і одержання схвалення своєї ролі батьків в укріпленні сім'ї і покращенні спілкування з дітьми в цілому і в школі окремо.

Основною метою роботи школи в співпраці з батьками є : скоординувати сили педагогів та батьків для забезпечення необхідних умов для розвитку виховних систем у рамках освіти, упорядкування їх з діяльності, що сприяють розвитку особистості, її індивідуальному самовизначенню в соціумі, духовно-моральному формуванню здорової людини, громадянина, робітника - професіонала, згідно з метою з завданнями виховання; забезпечення гармонії взаємин школи і родини для створення максимально сприятливих умов розвитку дитини.

Завдання роботи школи з батьками:

1. Вироблення єдиного погляду на сутність виховання як процесу організації життєдіяльності дитини з метою створення максимально прийнятних умов для його розвитку.

2. Вірне визначення мети і задач виховання і школою, і батьками і даних умовах соціально - педагогічної ситуації розвитку дитини.

3. Найбільш ефективне розміщення сил по всебічному, гармонійному розвитку дитини.

4. Встановлення емоційно - позитивних взаємин учителів, учнів і батьків, адже відомо, що виховання протікає успішно в доброзичливій, радісній атмосфері взаєморозуміння і розташування до емоційно-позитивних контактів.

5. Розширення складу суб'єктів виховання, координація їх сил, розвиток

з'єднання і сім'ї та школи.

6. Укріплення та розвиток виховних функцій сім'ї та школи, формування цілісного виховного простору.

7. Розвиток гуманістичних принципів, змісту та механізмів морального, громадянського, патріотичного, сімейного виховання.

8. Інтеграція національних традицій і сучасного досвіду співробітництва сім'ї і школи в галузі виховання.

9. Створення реабілітаційної системи психолого-педагогічної та медично-соціальної допомоги дітям.

10. Залучення науковців до співпраці зі школою.

Висновки

Видатний український педагог і дитячий письменник Василь Олександрович Сухомлинський зробив надзвичайно цінний внесок у науково-практичне осмислення і висвітлення усіх найактуальніших проблем шкільного навчання. Вчений - гуманіст розглядав процес навчання і виховання як єдине педагогічне ціле. «Не забуваймо, - підкреслював вчений, - що в школі дитина не тільки вчиться. В школі вона живе. Там, де вихователі забувають цю істину, навчання стає для школяра важким тягарем. Там, де навчання виступає як невід'ємна частина багатогранного духовного життя, - воно для дитини бажане й захоплююче».[18 ; с.407]

Творча спадщина В.О.Сухомлинського переконує нас у різноманітності педагогічних підходів до формування особистості учня. Нині, у період активних пошуків ефективних методів виховання гуманістичних цінностей, практична діяльність Василя Олександровича є надійним помічником у вирішенні цих важливих завдань. Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського допоможе вчителям і батькам виховати гуманну людину, знайти такий спільний духовний інтерес, таку діяльність, щоб дитина відчула у вихователеві людину і потяглася до людського. « На перше місце в практиці нашої виховної роботи, - стверджує В.О.Сухомлинський, - ставляться вчинки, в яких виявляється гуманне, людяне ставлення дитини до інших людей. Багатство духовного життя особистості залежить значною мірою від того, як людина глибоко розуміє і відчуває благородство ідей гуманності, людяності. [ 17; с.218]

Гуманістична основа в його педагогічній діяльності ґрунтується на тезі про безумовну цінність людини, її індивідуальну свободу й гідність.

Значимість спадщини В.О.Сухомлинського не може бути осягнена інакше, ніж з погляду її зв'язку з народом, з національною культурою. Вона насичена народознавчим змістом, звичаями, обрядами і традиціями.

Слід зазначити, що педагогічні погляди В.О.Сухомлинського сформувалися в ході й унаслідок натхненної копіткої учительської праці. Тож основні праці відомого і визнаного у світі педагога увібрали в себе і частку його практичної діяльності, в якій, як зворотний зв'язок , апробувалися провідні теоретичні висновки В.О.Сухомлинського як вченого, педагога - експериментатора, учителя - новатора.

Переконливо викладається і методика найтонших сфер морального життя людини - материнського і батьківського виховання, ставлення до батьків, старших членів родини, померлих.

Найголовнішим, найглибшим і найміцнішим надійним каменем педагогічної системи В.О.Сухомлинського є виховання у кожного вихованця поваги до самого себе. Він вважав, що до того часу, поки є самоповага, існує й школа. Коли зникає повага до самого себе - немає школи, немає ні особистості, ні колективу.

Шкільне навчання, за В.О.Сухомлинським, - це гуманістична та психолого педагогічна система, що становить собою взаємодію вчителя та учнів, спрямовану на досягнення реально визначених мети і проміж них завдань через оптимально дібраний зміст освіти, завдяки застосуванню найрізноманітніших методів, прийомів, форм, використанню наочних і технічних засобів. Навчання у школі повинно бути не завершенням, а тільки початком всебічної освіти, фізичного, духовного, інтелектуального, соціального удосконалення людини упродовж всього її подальшого життя.

Література

1. Антонець М. Погляди В.О.Сухомлинського на процес шкільного навчання //Рідна школа, № 5, 2002 . - С. 16 - 18.

2. Антонець М. Проблема педагогічної творчості у спадщині В.О. Сухомлинського // Рідна школа, № 9, 2004. - С. 3- 6.

3. Атаян Р.А. Наследие Сухомлинского.// Дружба народов, 1973, №6, - С. 267 - 270.

4. Богуш А. Катехізис батьківської педагогіки В.О.Сухомлинського: від материнського порога до людини // Рідна школа, №2 2002.- С. 21 -22.

5. Бондар Л. Методологічна основа гуманістичних ідей духовності в педагогічній спадщині В. О.Сухомлинського // Рідна школа, № 9 - С.11 -13

6. Ващенко Г. Загальні методи навчання : Підручник для педагогів. - Видання перше. - К.: Українська Видавнича Спілка, 1997. - 441 с.

7. Дзеверін О. Видатний радянський педагог. - У кн..: Сухомлинський В.О. Вибр. Тв..: В 5- ти т. - К.: Рад. Шк., 1976. -Т.1- С. 31 - 39

8. Калмиков Г. Педагогіку гуманізму В.О.Сухомлинського - в життя. // Рідна школа, № 6, 2002. - С. 19 - 25

9. Родчанин Е. Г., Зязюн И. А. Про ідеали В.А. Сухомлинського, М., 1991- С.73 - 84

10 . Сухомлинский В.А. Избранные произведения: в 5- ти т/ Редкол.: Дзеверін А.Г. та ін. - К.: Радянська школа,1979 - Т.3.1980. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина. Письма к сыну. С. - 719

11. Сухомлинский В.А. Избранные произведения в 5- ти т./ Редкол.: Дзеверін А.Г та ін. - К.: Радянська школа, - С. 35 - 41

12. Сухомлинский В.А. Избранные произведения: в 5-ти т./ Редкол.: Дзеверин А.Г. и др. - К.: Рад. Шк,-1979-Т.4. Павлышская средняя школа. Разговор с молодым директором школы. 1980. С.- 670 с.

13. Сухомлинский В.А. Избранные произведения в 5-ти томах/ Редкол.: Дзеверин А.Г. и др. - К.: Рад. Шк.,1979-1980 ,Т.5. Статьи. 1980.- С. 678.

14.Сухомлинський В.О.Духовний світ школяра // Вибр. тв.: У 5-ти т.- К.: Рад. школа, 1976.- Т.1 С. 32 - 37.

15. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 - ти т. - К.: Рад. школа, 1976 - 1977. - Т.1 С. 24 - 32.

16 . Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 - ти т. - К.: Рад. школа, 1976 - 1977. - Т.3. С. 20 - 27.

17. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 - ти т. - К.: Рад. школа, 1976 - 1977. - Т.4. С. 31 - 43.

18. Сухомлинський В.О. Народний вчитель // Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах . - Т.5- К.: Радянська школа,1977.- С. 239-255.

19. Сухомлинський В.О. «Розвиток індивідуальних здібностей і нахилів учнів// Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах - Т.5.-К.: Радянська школа,1977- с 122-139.

20. Сухомлинський В.О. Слово рідної мови // Українська мова і література в школі. - 1968. - №2. - С. 1- 10.

21.Сухомлинський В.О. «Сто порад учителеві // Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах. - Т.2-К.: Радянська школа,1977. С 419-656.

22. Сухомлинский В. О. Про виховання., М., 1979.- 45 - 49.

23.Сухомлинский В.А. «Методика воспитания коллектива».- М., Просвещение,1981, - С. 192.

24. Сухомлинський В.А. «Сердце отдаю детям»- К.: Радянська школа, 1981, - С. 382.

25. Сухомлинский В.А. Родительская педагогика.- Избр. пед. соч. в 3-х томах. М.,1981, Т.3. С.20 - 25.

26 . Сухомлинский В. А. Не только умом, но и сердцем, М., 1986. С.31 -39.

27.Сухомлинский В.А. «Как воспитать настоящего человека»: Педагогическое наследие/ сост. О.В. Сухомлинская.- М.: Педагогика,1990. - С. 288.