17

Міністерство освіти і науки України

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили

Інститут післядипломної освіти

Контрольна робота

Університетська освіта

Варіант №5

Виконала:

Обушенкова І.Г.

Група 218

Перевірила:

викл. Куріченко О.Ю.

Миколаїв, 2010



Зміст

1. Система вищої освіти в Україні. Ступенева освіта

2. Основні види вищих навчальних закладів

3. Поняття педагогічної творчості

4. Наука педагогіка

5. Зміст післядипломної освіти

6. Визначення педагогічних понять

7. Тест

Література



Завдання 1. Розкрийте наступні теми

1. Система вищої освіти в Україні. Ступенева освіта

Вища освіта, як одна з найважливіших складових системи освіти, формує в людини певний рівень знань умінь та навичок, які можна застосувати до відповідних видів діяльності. Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів ( характеристики, яка визначає ступінь сформованості знань, умінь та навичок особи, що надають здатність виконувати завдання та обов'язки певного рівня професійної діяльності ) на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.

Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий - "Бакалавр" (базова вища освіта); третій - "Спеціаліст", "магістр" (повна вища освіта).

Прийняття такої розгалуженої схеми має принципове значення, оскільки це гарантує людині вільність вибору і дає можливість отримати освіту у відповідності до розумових і професійних здібностей.

Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.

Термін навчання:

молодший спеціаліст - на базі повної загальної середньої освіти - не більше 3 років;

на базі базової загальної середньої освіти - не більше 4 років;

бакалавр - на базі повної загальної середньої освіти - не більше 4 років;

при наявності “молодшого спеціаліста” - 2-3 роки;

спеціаліст - на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра - не більше 1 року чи 1,5 для певних спеціальностей;

магістр - на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра - не більше 1 року чи 1,5 для певних спеціальностей;

на базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста - не більше 1 року.

Важливе завдання перед освітою України поставлено тезою навчання впродовж усього життя людини. Ринок праці швидко змінюється, що диктує необхідність створення короткотермінових навчальних програм перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів. Цю важливу функцію має виконувати система післядипломної освіти.

Система акредитації в Україні являє собою процедуру надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-медичного та матеріально-технічного забезпечення.

Вищій навчальний заклад України отримує певний рівень акредитації у відповідності до спроможності цього закладу проводити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

В нашій державі встановлено 4 рівні акредитації:

ВНЗ І рівня (технікум) - на базі повної загальної середньої освіти, особи здобувають неповну вищу освіту та кваліфікацію молодшого спеціаліста, на базі базової загальної середньої освіти, особи здобувають повну загальну середню освіту та кваліфікацію молодшого спеціаліста;

ВНЗ ІІ рівня (коледж) - здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями о-кр молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки о-кр бакалавра;

ВНЗ ІІІ рівня (інститут, коледж як структурний підрозділ, технікум як структурний підрозділ) - здійснює підготовку фахівців за напрямами підготовки о-кр бакалавра та спеціальностями о-кр спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

ВНЗ IV рівня (університет, академія, інститут, коледж як структурний підрозділ, технікум як структурний підрозділ) - здійснює підготовку фахівців за напрямами підготовки о-кр бакалавра та спеціальностями о-кр спеціаліста, магістра.

Сьогодні в Україні налічується 76 напрямків підготовки і затверджені стандарти для 80-ти спеціальностей.

Викладання в вищих навчальних закладах України сьогодні здебільшого здійснюється за Болонським процесом, що має на меті полегшення мобільності студентів, викладачів, знань і технологій в європейських країнах через взаємовизнання університетських дипломів та періодів навчання поміж учасниками Болонського процесу. Реформа має на меті загальноєвропейську гармонізацію принципів та результатів освітніх послуг, а також підвищення ефективності працевлаштування дипломованих спеціалістів у всіх країнах ЄС.

2. Назвіть основні види вищих навчальних закладів

Державний вищий навчальний заклад є суб'єктом освітньої діяльності, яка здійснюється з метою задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави.

Згідно Положення України про вищий навчальний заклад в Україні діють такі види вищих навчальних закладів:

1) університет (класичний університет) - багатопрофільний вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою з широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення, має розвинуту інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення такої діяльності. Можуть створюватися технічні, технологічні, економічні, медичні, сільськогосподарські та інші університети, які здійснюють багатопрофільну підготовку фахівців з вищою освітою у відповідній галузі;

2) академія - вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

3) інститут - вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, провадить наукову та науково-виробничу діяльність, має високий кадровий та матеріально-технічний потенціал;

4) консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Навчання в консерваторії передбачає всебічну теоретичну і практичну підготовку музикантів до професійної виконавської і педагогічної діяльності;

5) коледж - вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного (кількох) споріднених напрямів підготовки або спеціальностей, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу;

6) технікум (училище) - вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.

3. Опишіть поняття педагогічної творчості

Педагог повинен володіти арсеналом засобів за допомогою яких він передає свій досвід, свої уявлення. Ці засоби завжди індивідуальні неповторні. Окрім слів, голосу, інтонації в арсеналі педагога є ще жести, рухи, ритм. Але, насамперед, очі!

Вчені вже давно встановили, що ефективне спілкування викладача із студентами перебуває на рівні його сугестивної дії, оскільки заняття або лекції - творчість педагога.

Творчість - це процес створення чогось нового на основі перетворення пізнаного: нового результату або оригінальних шляхів і мета дій його одержання. Педагогічна творчість - процес створення і перетворення особистості вихованця

Творче самопочуття викладача ніколи не залишається безслідним. Воно проникає, впливає на почуття і свідомість студентів, переборює психологічні бар'єри, народжує творче сприйняття матеріалу і залишається не лише надовго в пам'яті, а й стає якоюсь мірою їхньою життєвою позицією.

У науковій психолого-педагогічній літературі виділяються такі компоненти творчого самопочуття викладача:

- зібраність, поглибленість вчителя головними завданнями заняття його пізнавальним виховним задумом, усвідомлення задуму цілей і завдань, які впливають на волю, розум і почуття, стаючи збуджувачем його творчості, усвідомлення задуму цілей і завдань впливають на волю, розум і почуття викладача, стаючи збуджувачем його творчості:

- уявлення викладачем усіх студентів і кожного ніби "зсередини",

- здатність контролювати себе, здійснювати самоаналіз

Лекція викладача схожа на дію, і лектор повинен користуватись всіма засобами, доки він не відчує, що в думки слухачів проникла та ідея, яку він хотів до них донести. Викладачеві необхідно вміти говорити логічно і послідовно, з правильними зупинками.

Основними характеристиками творчості є новизна і перетворення. Педагогічна творчість виявляється в науковій діяльності педагога і в творчій педагогічній роботі (оригінальне вирішення педагогічних завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з студентами, імпровізація в педагогічному процесі). Під час роботи з студентами викладач передбачає педагогічні ефекти, впливає на уяву, увагу, пізнавальну діяльність підопічних, а також звертається до педагогічного перевтілення, що робить його діяльність творчим процесом.

Рівні педагогічної творчості (за І.П. Раченко): рівень професійного становлення, рівень стихійного самовдосконалення, рівень планової раціоналізації, рівень оптимізації процесів та результатів праці.

Форми виявлення творчих сил вчителя: творче самопочуття, творче натхнення, творчий пошук чи експеримент, творча педагогічна діяльність, науково - дослідна діяльність.

Особливості педагогічної творчості: обмеженість часу ; необхідність завжди давати позитивні результати; публічність обставин творчості; співтворчість усіх учасників процесу тощо. Приклади творчої діяльності

Отже, педагогічна творчість - виявлення принципових протерiч (проблем), складання i практичне розв'язання педагогічних задач, підпорядкованих загальній меті формування гармонійної особистості, творчої iндивiдуальностi Утвердження нової гуманістичної парадигми освіти зумовлює зміну ціннісних критеріальних підходів до формування особистості професіонала. Сьогодні суспільству і виробництву потрібен фахівець, який не тільки володіє значним обсягом загальних і професійних знань, але й вміє творчо застосовувати їх на практиці, приймати нестандартні сміливі рішення при розв'язанні виробничих і життєвих проблем, має свій власний стиль професійної діяльності й неповторну творчу індивідуальність. Останню ми розглядаємо як одну з найважливіших якостей фахівця, оскільки її наявність свідчить про зрілість його особистості і про такий високий рівень майстерності його професійної діяльності, який можна порівняти з мистецтвом.

4. Що вивчає наука педагогіка?

Педагогіка (греч. paidagogike), наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність по формуванню людини, про вміст, форми і методи виховання, освіти і вчення.

Саме поняття "педагогіка" має дуже давню історію. Виникло воно ще в часи Давньої Греції і походить від слова "педагог", що початково означало людину або раба, який супроводжував дитину свого рабовласника до школи.

Об'єктом науки з точки зору методології суспільних наук є те, на що дана наука здійснює свій вплив і що змінюється внаслідок цього.

Об'єктом педагогічної науки не є освіта, наука, виховання як такі, не є людина (бо людину як таку ніхто не має право змінювати, пристосовувати, адаптовувати до своїх уподобань). Об'єктом педагогіки є особистість людини.

Суб'єктами педагогічної діяльності (в суспільних науках - це те, що приймає участь у процесі, а не лише відчувають його вплив) вважаються ті, хто виконує педагогічні функції у суспільстві, і з другого боку ті, хто здобувають певні знання в системі освіти.

Педагогіка - це є фундаментальна суспільна галузева наука.

Специфічна риса педагогіки як фундаментальної науки полягає втому, що вона є основою основ всіх наук, тому що саме вона забезпечує розвиток наукових знань про те, як нагромаджувати знання і передавати її від покоління до покоління.

Педагогіка торкається сфери людських взаємин, займається вивченням впливу людини на людину в суспільному контексті, відповідно до чого вона є наукою суспільною.

Розвиваючись, всяка наука збагачує свою теорію, наповнюється новим вмістом і здійснює диференціацію своїх досліджень. Цей процес торкнувся і педагогіки. В даний час поняттям «педагогіка» позначається ціла система педагогічних наук. Педагогіка як наука підрозділяється на ряд самостійних педагогічних дисциплін:

1. Загальна педагогіка, досліджує основні закономірності виховання людини; розкриває суть, цілі, завдання і закономірності виховання, його роль в житті суспільства і розвитку особи, процес освіти і вчення.

2. Вікова педагогіка, що вивчає особливості виховання людей на різних етапах вікового розвитку; вона підрозділяється на пред- лих (професійно-технічної, вищої освіти і ін.).

3. Спеціальна педагогіка - дефектологія, що вивчає особливості розвитку, вчення і виховання аномальних дітей. Яка у свою чергу розпадається на ряд галузей: питаннями виховання і навчання глухонімих і глухих дітей займається сурдопедагогіка, сліпих і слабозрячих, - тіфлопедагогіка, розумово відсталих - олігофренопедагогіка, дітей з розладами мови при нормальному слуху - логопедія.

4. Приватна методика, що досліджує специфіку вживання загальних закономірностей вчення до викладання певного предмету (іноземної мови, математики, біології, фізики, хімії і ін.).

5. Історія педагогіки, що вивчає розвиток педагогічних ідей і практики виховання в різні історичні епохи.

Процес різностороннього взаємопроникнення наук, розвиток комплексного вивчення педагогічних явищ об'єктивно вимагають органічному зв'язку педагогіки з іншими науками. Педагогіка розвивається, укріплюючи і удосконалюючи свої зв'язки з філософією, соціологією, етикою, естетикою, психологією, анатомією і фізіологією людини, гігієною, етнографією, математикою, кібернетикою і ін.

5. Розкрийте зміст післядипломної освіти

Метою післядипломної освіти є задоволення індивідуальних потреб громадян у особистісному та професійному зростанні а також забезпечення потреб держави в кваліфікованих кадрах високого рівня професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати посадові функції, впроваджувати у виробництво новітні технології, сприяти подальшому соціально-економічному розвитку суспільства.

Зміст післядипломної освіти визначається на основі вимог суспільства до кадрового забезпечення галузей господарства, до засобів, форм і методів професійної діяльності на основі освітньо-професійних програм відповідного напряму та включає широкий спектр фахової, соціальної, економічної, правової, організаторської підготовки фахівців тощо. Навчання забезпечує поєднання фундаментальності науково-теоретичного матеріалу з практичною спрямованістю у вирішенні конкретних завдань розвитку відповідних галузей .

В основу підвищення кваліфікації, перепідготовки фахівців та інших форм післядипломної освіти закладаються прогресивні технології, які стимулюють зацікавлене ставлення слухачів до теоретичних знань та передового досвіду, відбивають у формах і методах навчання цілісний і загальний зміст професійної діяльності, сприяють засвоєнню ефективних способів вирішення фахових проблем..

Зміст післядипломної освіти формується з урахуванням галузевої та рівневої специфіки за такими напрямами:

- соціально-економічний (філософія, соціологія, культурологія, українознавство, етика, екологія, право, економіка, менеджмент, інформаційні технології, іноземна мова тощо);

- психолого-педагогічний (загальна, вікова, соціальна, професійна психологія, педагогіка, акмеологія тощо);

* науково-теоретичний (актуальні проблеми розвитку науки, культури, освіти та виробництва);

* практично-прикладний (здобуття певних знань, умінь та вироблення навичок, особистісне та професійне зростання);

- методичний (за фахом та посадовими категоріями);

- управлінський (за галуззю та посадовими категоріями).

Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється післядипломна освіта, встановлюється згідно з переліком напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Зміст післядипломної освіти регламентується державними стандартами, навчальними планами, програмами та іншими нормативними документами органів державного управління освітою.

Зміст післядипломної освіти, яка завершується державною атестацією та присвоєнням кваліфікації відповідного рівня, визначається стандартами підготовки фахівців того ж освітньо-кваліфікаційного рівня.

Навчальні плани та програми розробляються закладами післядипломної освіти з урахуванням рекомендацій Міністерства освіти і науки України і затверджуються в установленому порядку.

Виходячи з підвищеної категорії складності роботи, навчальне навантаження викладачів системи післядипломної освіти може бути зменшено відповідно до контингенту слухачів. Обсяги навчального навантаження повинні регулюватися спеціальним положенням.

Терміни, періодичність навчання, обсяги навчального часу в системі післядипломної освіти встановлюються закладами ПО згідно з відповідними нормативними документами та державними стандартами освіти за погодженням із замовником, відповідно до обраних форм і видів навчання, а також порядку і періодичності атестації фахівців відповідної галузі..

Навчальний процес в закладах післядипломної освіти повинен будуватися на прогресивних професійних та педагогічних технологіях, досягненнях науки і практики.

В післядипломній освіті застосовуються денна, заочна, вечірня, дистанційна форми навчання, поєднання цих форм. Особливою формою навчання осіб, які мають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень, є екстернат.

Підвищення науково-професійного рівня з метою опанування вітчизняними і світовими досягненнями в певній галузі знань, реалізації завдань наукової діяльності забезпечується через навчання в аспірантурі, докторантурі та інших прирівнених до них форм підготовки наукових кадрів, а також через стажування в наукових та науково-виробничих центрах.

Перепідготовка, спеціалізація, підвищення кваліфікації, стажування, інші форми фахового зростання, а також навчання в аспірантурі та докторантурі іноземних громадян здійснюється на підставі міжнародних угод та інших нормативно-правових актів в установленому порядку.

Характерною ознакою післядипломної освіти є органічне поєднання стаціонарних форм роботи (курсовий період) з самостійною роботою фахівців, яка забезпечується відповідними методичними службами в міжкурсовий період. Після завершення навчання за відповідною формою післядипломної освіти слухачі отримують документи встановленого зразка, визначеного законом України "Про вищу освіту" та іншими законодавчими актами. Післядипломну освіту забезпечують вищі навчальні заклади післядипломної освіти, структурні підрозділи вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, центри, спеціалізовані курси, які функціонують на базі галузевих міністерств, відомств та окремих підприємств, наукові, науково-методичні, методичні установи, професійно-технічні навчальні заклади освіти, які здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку робітничих кадрів; відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

Завдання 2. Надайте визначення педагогічних понять

Освіта - це соціальний інститут, покликаний відтворювати культуру шляхом постійної передачі соціально значимого досвіду попередніх поколінь наступним; це складова життя суспільства, яка охоплює все, що має відношення до набуття людьми знань про буття, про реальність в якій ми живемо, про себе і навколишній світ.

Освітній рівень - характеристика освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.

Педагогічна творчість - наукова діяльність педагога в творчій педагогічній роботі ( оригінальне вирішення педагогічних завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з учнями, імпровізація в педагогічному процесі); процес створення і перетворення особистості вихованця.

Педагогічна етика - самостійний розділ етичної науки, що вивчає особливості педагогічної моралі, з'ясовує специфіку реалізації загальних принципів моральності в сфері педагогічної праці, розкриває її функції, специфіку змісту принципів і етичних категорій, характер моральної діяльності вчителя і моральних відносин у професійному середовищі.

Педагогічна майстерність -- вияв високого рівня педагогічної діяльності, який торкається переважно внутрішньої сфери вчителя, своєрідний сплав особистої культури, знань і світогляду вчителя, його всесторонньої теоретичної підготовки з удосконаленням оволодіння прийомами навчання й виховання, педагогічною технологією та передовим досвідом. Освіта впродовж життя - це розвиток людини як особистості, суб'єкта діяльності і спілкування впродовж всього його життя.

Всебічний розвиток означає розвиток людської особистості з усіх боків, всесторонньо.

Завдання 3. Складіть конспект таких тематик

1. Становлення українських університетів.

2. Соціально-економічна ефективність вищої освіти.

3. Платні освітні послуги.

4. Інтелект головний капітал людини.

5. Досвід організації навчання в університетах Болгарії, Польщі, Росії.

6. Зв`язок ринку праці та вищої освіти в Україні.

7. Етика освітнього менеджменту.

8. Етичний кодекс освітнього закладу

9. Вища освіта в країнах з розвиненою ринковою економікою.

10. Вища освіта в умовах глобалізації



Завдання 4. Виконайте тест

1. Як ви відноситесь до професії вчителя?

А) не подобається взагалі;

Б) подобається, але не дуже;

В) мрію бути вчителем;

Г) можу попрацювати, але не впевнена у своїх знаннях, вміннях та навиках.

2. Ви оцінюєте рівень вашої професійної спрямованості як вчителя:

А) дуже низько;

Б) низько;

В) високо;

Г) дуже високо

3. Ваші педагогічні якості розвинуті:

А) у повній мірі;

Б) середньо;

В) погано

4. Чи звертаєте ви увагу на невихованих дітей і чи робите ви зауваження їм та їхнім матусям?

А) мені байдуже;

Б) взагалі не звертаю уваги, але іноді можу зробити коментарій;

В) у більшості випадків вказую на недоліки виховання;

Г) завжди звертаю увагу та даю пораду.

5. На вашу думку, кому потрібні педагогічні знання?

А) керівникам та педагогам;

Б) всім інтелектуальним людям;

В) тільки тим, хто займається вихованням, наприклад няням,тренерам;

Г) без них взагалі можна обійтися.

6. На сьогодні, які знання є найбільш актуальними для вас:

А) ті, які пов`язані з майбутньою професійною діяльністю;

Б) багатобічні знання;

В) будь-які знання;

Г) знання, які принесуть гроші.

7. Вихователь це на вашу думку:

А) викладач або вчитель;

Б) будь-яка людина;

В) керівник, який має справу з людськими ресурсами;

Г) той, хто працює з маленькими дітьми у садочку та в школі в молодших класах.



Література

Винославська О.В. Психологія: Підручник. - К. - ІНКОС, 2009

Колесніченко Л.А., Борисенко Л.Л. Основи психології та педагогіки: Навч.-метод. посібник для сам ост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ.

Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навч. посібник для студ. навч. закладів, керівників установ освіти, психологів, педагогів. - К., 1996.

Кузьмінський А.І., Омеляненко В. Л. Педагогіка: Підручник. - Знання, 2008