Проблеми педагогічної культури в творах В.О. Сухомлинського

В історії української педагогічної думки питання педагогічної майстерності вчителя разом з іншими питаннями навчально-виховного процесу посідало одне з провідних місць у творчості видатних педагогів.

Професійна педагогічна компетентність - це широкий загальний світогляд і висока культура, професійне знання педагогіки, психології, теорії управління, наукових основ управління школою, здатність реалізувати свої знання на практиці, знання методів психолого-педагогічного, соціального дослідження, володіння всім комплексом педагогічних і управлінських умінь.

Основною частиною змістового наповнення поняття «професійна компетентність» є педагогічна культура. Культура є потужним чинником соціального розвитку, впливає на всі сфери суспільної та індивідуальної життєдіяльності: працю, побут, дозвілля, мислення, спосіб життя суспільства й особистості, - бо неможливо подолати економічні труднощі без духовної культури нації й без сформованого на цій основі свідомого громадянина, а отже, й без основних чинників і першого, і другого -- відповідного змісту освіти і педагогічної культури вчителя.

Велика заслуга в розробленні педагогічної культури вчителя належить видатному педагогові сучасності і В.О. Сухомлинському. «Педагогічна культура - це жива, творча педагогіка повсякденної творчої праці, та педагогіка, в якій теоретичні закономірності процесу вплину на духовний світ вихованця ніби зливаються з особистістю вчителя. Педагогічна культура -- це, образно кажучи, техніка і технологія взаємодії майстра і об'єкта його праці... Багатогранність, різноманітність, відточеність, зразковий стан інструментів нашої творчості, уміння володіти ними так само тонко, як прекрасний музикант володіє скрипкою, -- все це і є педагогічною культурою».[8]

Педагог-гуманіст у багатьох працях розкриває суть педагогічної культури вчителя, показує, в чому ж полягає романтика такої професії, незважаючи на її складності. У цьому зв'язку слід зазначити, що в 50-70-ті pp., у час так званого тоталітарного режиму, Василь Олександрович був справжнім провідником ідей гуманізму та демократії серед учителів.

У 1966 р. В.О. Сухомлинський розпочав працювати над книгою про педагогічну культуру вчителя, яку він присвятив вірному другові й колезі -- своїй дружині Ганні Іванівні. Книга не вийшла у світ, але уривки з неї було надруковано в газеті «Радянська освіта» (1966--1968). Частину неопублікованого рукопису оприлюднив на своїх сторінках журнал «Радянська школа» (1988).

Цінним у книзі «Педагогічна культура» є те, що в ній ідеться про педагогічну систему Василя Олександровича, яка охоплює всю багатогранність, сукупність методів і прийомів виховного вплину особи педагога на колектив і вихованця з метою всебічного, гармонійного розвитку особистості. Книга містить положення й узагальнення педагогічної теорії про конкретні стосунки педагога з вихованцями в найрізноманітніших сферах духовного життя, активної діяльності, в повсякденному їхньому спілкуванні. Причому педагогічна система, як стверджує видатний педагог, завжди ґрунтується на системі поглядів і переконань учителя, що не є механічним повторенням педагогічної теорії, а містить щось глибоко індивідуальне.

Свій педагогічний досвід з питань професійної майстерності вчителя В.О. Сухомлинський проаналізував у широковідомих книгах «Павлиська середня школа», «Серце віддаю дітям», «Як виховати справжню людину», «Сто порад учителеві», «Розмова з молодим директором школи» і в дисертаційному дослідженні «Директор школи - керівник навчально-виховною роботою» , що є скарбницею ідей про педагогічну майстерність учителя. Дуже часто свої роздуми й судження видатний педагог вміщував на сторінках періодичних педагогічних видань, скажімо, в газеті «Кіровоградська правда» («Краща вчителька», 1948; «Майстерність», 1949; «Майбутні вчителі», 1950; «Моральне обличчя вчителя», 1954; «Високе покликання педагога», 1955 та ін.).

У книзі «Павлиська середня школа» вражають діловитість, конкретність і перевіреність будь-якої з рекомендацій, що їх дає педагог-гуманіст. Книга ж «Розмова з молодим директором школи» містить окремий параграф під назвою «Педагогічна культура вчителя», де В.О. Сухомлинський обґрунтовує складові частини цієї культури. [3]

На великому фактичному матеріалі в монографії «Сто порад учителеві» видатний педагог висвітлює досвід роботи Павлиської середньої школи й дає практичні поради вчителям з різних питань навчально-виховної роботи. Ця, як він сам каже, книга, є результатом зустрічей і бесід з учителями-початківцями. В ній також подано його відповіді на листи вчителів, їхні постійні запитання: «Що таке покликання?», «З чого починається підготовка вчителя за покликанням?», «Як розкрити свої здібності в благородній справі виховання молодого покоління?», «Як знайти себе в цій, одній з найцікавіших, найскладніших, найгуманніших спеціальностей?».

В.О. Сухомлинський виділяє риси, без яких не може відбутися педагог. Це:

глибока віра в можливість успішного виховання дітей;

гармонія серця і розуму;

чуйність, сердечна турбота про людину;

розуміння світу дитинства;

вміння «пізнавати серцем», «проникати в душу дитини», «володіти собою, тримати себе в руках», «стримувати збудження й роздратування», «володіти ситуаціями», «створювати життєрадісні мелодії в музиці дитинства».

Головним у взаєминах педагога й дітей має бути доброзичливість, розумна доброта. В.О. Сухомлинський, звертаючись до педагогів, радив: «Будьте доброзичливими... ця порада належить до азбуки педагогічної культури взагалі й емоційного боку культури виховання зокрема».

Аналіз теоретичної спадщини видатного педагога дає підстави стверджувати, що він глибоко дослідив професію вчителя, її особливості, обґрунтував концепцію формування гуманістичної спрямованості особистості вчителя і сформулював умови його ефективної роботи. Основними з них є професійно-педагогічна спрямованість, теоретична підготовленість, загальна культура, усвідомлення важливості самоосвіти й систематичність, логічна послідовність, науковість у її здійсненні. Надзвичайно важливе значення в професійному становленні вчителя мають його ідейно-політичні й моральні якості, любов до дітей, терпимість і наполегливість, вимогливість і педагогічний такт.

В.О. Сухомлинський добре розумів, яке велике значення для школи має вчитель високої педагогічної культури. Причому він не міг погодитися з тією традицією, яка склалася в педагогічній теорії і практиці, - обмежувати питання професіоналізму вчителя лише його майстерністю. Педагогічна майстерність, стверджував учений, у прямому розумінні - це наявність у фахівця професійних знань, умінь і навичок. Такий учитель може непогано виконувати свої обов'язки. Але, коли йдеться про виховання, цього занадто мало: цей процес вимагає насамперед усебічно розвиненої особистості. Саме в цьому полягає специфіка педагогічної праці.

Метою директорської діяльності Василя Олександровича було створення вчительського колективу і загалом школи високої педагогічної культури. Він увів поняття «педагогічна культура» вчителя в теорію виховання й намагався розкрити зміст і структуру цього поняття.[10]

Що ж таке, за В.О. Сухомлинським, педагогічна культура вчителя? Насамперед -- це складова частина загальної культури людини. Педагогічна культура вчителя, стверджував Василь Олександрович, неможлива без опанування надбань загальнолюдської культури - наукових, моральних знань та естетичних цінностей.

Педагогічна культура - це певний ступінь опанування вчителем соціокультурного досвіду людства, глибоке знання методології науки й уміння використовувати її досягнення на практиці в різноманітних інноваційних формах, знання психології. «Серед вогників інтелектуальної культури, які сяють навколо школяра, вчитель мусить бути найяскравішим вогником». На думку В.О. Сухомлинського, «педагог ніколи не повинен вичерпуватися», він має бути для свого вихованця найвищим авторитетом, поки пізнаватиме в ньому Людину, поки це пізнання супроводжуватиметься почуттям поваги, благоговіння перед тим людським багатством, у якому зливаються мудрість і людяність.

Зовсім по-новому побачив В.О. Сухомлинський риси гуманізму вчителя. Передусім це ставлення вчителя до учнів, його повага до дітей. В окресленому ним ідеалі педагога перша й визначальна риса - гуманізм, моральність. Педагогом-гуманістом стає лише людина з високим почуттям власної гідності, з розвинутим почуттям жалості, взаємодопомоги, самоповаги. Провідна роль відводиться вчителеві, який повинен мати «високий дар бачити в людині хороше, вірити в неї». В.О. Сухомлинський завжди стверджував, що любов до дітей -- це вершина педагогічної культури, найголовнішою рисою якої є гуманність, а гімн гуманізму - відчувати серцем іншу людину.

Нині для нас дуже важливо критично переосмислити й творчо узагальнити здобутки минулого з питань педагогічної культури, завдяки якій учитель зуміє оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності, сформувати світогляд учнів та їхні здібності. Саме цей шлях допоможе підняти роботу школи на рівень вимог, які висуває наша суверенна Українська держава.[9]

Використання ідей В. Сухомлинського в сучасних школах

Сучасний шлях розвитку Фрунзівської школи тісно пов'язаний з ім'ям видатного українського педагога-гуманіста. Вже майже 5 років педколектив школи цілеспрямовано працює над загальношкільною проблемою: «Інтелектуально-духовний розвиток особистості на основі вивчення, творчого ввпровадження в навчально-виховний процес ідей В.О. Сухомлинського». Результативність цієї роботи переконує у правильності вибраного нами шляху і ми впевнено продовжуєм ним іти і далі.

Взявши за основу своєї педагогічної діяльності ідеї великого педагога, ми 5 років тому поставили завдання якісного перетворення змісту навчальо-виховного процесу, орієнтованого на підвищення його якості, конкурентноспроможності школи і її випускників, особистісний розвиток кожного учня, бо саме педагогіка В.О. Сухомлинського особистісно-орієнтована, грунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях, духовності, родинному вихованні.

За твердим переконанням В.О. Сухомлинського у природі нема дитини безталанної, ні на що нездатної. Кожна особистість наділена надзвичайно багатим творчим потенціалом, який у житті часто залишається нереалізованим через об'єктивні чинники. Завдання школи - забезпечити , щоб їх було якомога менше. З цією метою ми розробили конкретну програму дій по виконанню стратегічних завдань, визначених у "Національній доктрині розвитку освіти України у 21 столітті", в законі України "Про загальну середню освіту" та інших керівних документах в галузі освіти по створенню умов для формування освіченої, творчої особистості, громадянина, реалізації і самореалізації його природних задатків, розвитку творчих здібностей дитини.

За останні роки, попри всі негаразди, в школі створюються і удосконалюються умови, за яких кожна дитина почуває себе затишно і має можливість проявити все краще, що закладено природою, сім'єю.

Школа повністю забезпечена педагогічними кадрами. В ній склалась творча сімейна обстановка. З метою розвитку творчих здібностей учнів, задоволення їх інтересів і нахилів працюють гуртки: вокально-хореографічний; туристичний; драматичний; спортивні секції; факультативи: з математики; англійської мови; біології; української мови; інформатики, проводиться індивідуальна робота з обдарованими дітьми за спеціально складеними програмами. З першого класу викладається курс хореографії, діє танцювальний ансабль "Полісяночка". До послуг учнів їдальня, спортивний зал, ігрова кімната для шестиліток, майстерня, 10 навчальних кабінетів, шкільна бібліотека, ком'ютерний клас.

"Школа починається з учителя ". В.О. Сухомлинський говорив,що необхідною умовою шкільного життя є педагогічний колектив, що вчитель це наріжний камінь виховання і керівництво школою саме повинно починатися з будівництва міцної інтелектуальної основи для педагогічної майстерності. Без цієї основи нема ні творчості, ні педагогічних переконань. Тому ми на засіданні педагогічної ради обговорили питання: Яким повинен бути вчитель?Від чого залежить педагогічна культура вчителя? Про педагогічну культуру вчителя та її складові. Тим самим, поставивши перед кожним членом колективу завдання ( саме в той період, коли держава забула,що брак вільного часу в учителя це лихо для школи) вистояти, не відстати від життя, працювати під девізом:

Бігти швидко кожного дня, щоб не відстати від життя і в багато раз швидше, щоб бути попереду. Бо саме особистість учителя має величезний вплив на розвиток сільського учня. Тим більше, що за словами Сухомлинського шкільні роки - це унікальний період розвитку людини, бо саме тут закладається корінь людини і що його і за кращих часів не повториш.

З метою самоосвіти, підвищення педагогічної майстерності вчителі цієї школи активно почали впроваджувати ідею створення педагогічних скарбничок та лабораторій думки. Тому що логіка педагогічної праці така, що неможливо працювати, якщо постійно не аналізувати зв'язки сучасного з минулим і майбутнім. Вміння передбачати - це передусім уміння озирнутися на пройдений шлях, оглянути його, побачити в ньому джерело своїх успіхів і невдач. В.О. Сухомлинський говорив, що дуже жаль, якщо в учителя не залишається в школі нічого, що б могло нагадати про роботу хоча б 5, 10 років тому. Дуже важливо для педагога свою працю бачити в перспективі. "Сьогодні з купи піску добуто одну золоту піщинку, а значить через 1000 років буде добуто тисячу золотих піщинок...", писав В.О. Сухомлинський. В школі були запровадженні різні форми методичної роботи. За ці роки підвищилась педагогічна майстерність вчителів, які почали запроваджувати нові підходи в навчанні учнів, почали вчити шукати істину, а не готову підносити її учням. Як наслідок цієї роботи колектив зайняв перше місце у шостому обласному педагогічному ярмарку "Чернігівщина - крок в 3 тисячоліття", в восьмому обласному педагогічному ярмарку "Особистісно-орієнтована система шкільної освіти". А це позитивно відбилося на результатах навчально-виховного процесу. В минулому навчальному році рейтинг учнів на другому і третьму етапах всеукраїнських шкільних олімпіадах був найвищим. Кожен третій учень 6-9 класів був призером олімпіад. В обласних олімпіадах приймали участь два учні, зайнявши третє місце з математики і четверте з біології.

В.О. Сухомлинський стверджував, школа - вічне вогнище краси, це святе місце, де звичаї, традиції українського народу передаються з покоління в покоління. Щоб зрозуміти, що по впровадженні ідеї святості школи педколективом багато зроблено, потрібно просто в ній побувати. Як і в думках Сухомлинського наша школа має свої символи і своє свято - свято Бджілок. Серед учасників навчально-виховного процесу: учнями, учителями і батьками проведений конкурс на кращу назву школи та її емблему. Кожне свято в школі це велике дійство, до якого старанно готуються всі батьки, вчителі і діти. Але колектив школи добре розуміє, що яскравим заходами всіх проблем виховання не можливо розв'язати. Для цього потрібна система виховної роботи. В нашій школі така система існує, в якій переважають індивідуальні форми роботи. Розроблена технологія комплексного виховання.

Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського є невичерпною скарбницею для морального виховання людини. Його програма " Як стати справжньою людиною" знаходиться в цій школі на видному місці. Традиційним вже став тиждень " Людина живе для добра", який проводиться напередодні дня народження В.О. Сухомлинського. Матеріал спадщини Великого педагога взято за основу прощального наказу школи, який оголошується й вручається випускникам на випускному вечорі. Учнями школи закладено сад Матері . На загальношкільних лінійках, де підводяться підсумки роботи за тиждень, замість "моралі" читаються одна з казок чи оповідань В.О. Сухомлинського, кожна з яких несе величезний заряд для виховання в учнів загальнолюдських цінностей, які заставляють думати над скоєними вчинками. Спілкуючись з навколишнім середовищем, учні пишуть міні- твори " Краса і біль Дрімайлівки", " Моя бабуся", " Моя сім'я", " Дерево -оберіг", " Моє село", " Що таке щастя" та інші.

Новий навчальний рік розпочинається уроком на тему "Знання це скарб, а вміння вчитись - ключ до нього". Розвиток 5 умінь: спостерігати, думати, висловлювати думку про побачене, читати і писати В.О. Сухомлинський називав кістяком інтелектуального розвитку і радив для їх формування і вдосконалення використовувати невичерпне джерело думки - навколишній світ. Уроки спілкування з природою широко входять в практику роботи наших вчителів. Перед кожним вчителем було поставлено завдання: розробити систему "уроків мислення серед природи". Такі уроки є не тільки основним джерелом думки, школою розвитку розумових здібностей, а й уроками здоров'я.

Вивчаючи, читаючи і перечитуючи твори Сухомлинського, нас всіх глибоко вразили його слова: "Прогаяне в дитинстві ніколи не відшкодуєш в юності і тим більше в зрілому віці. Це стосується всіх сфер духовного життя дитини і особливо естетичного виховання". Саме тому ми почали проводити цілеспрямовану роботу по естетичному вихованню учнів. З цією метою введені і обов'язкові уроки хореографії. "Знайомство з красою музики, рухів в ранньому дитинстві піднімає людину на таку сходинку культури, яка не може бути досягнута ніякими іншими засобами", - писав В.О. Сухомлинський. вихованою людину робить краса, точніше духовне життя в світі прекрасного. Духовне життя в світі прекрасного - це відчування, творення, збереження краси в навколишньому світі, в природі, в людських взаємовідносинах". Маючи вже досвід в цьому питанні, ми переконливо можемо сказати, що розв'язуючи проблеми естетичного виховання, ми одночасно розв'язали багато проблем фізичного, морального, трудового, правового, патріотичного та інших напрямків національного виховання.

У своїх творах В.О. Сухомлинський дав неперевершені зразки реалізації естетичної функції рідної мови. Він закликав до виховання в дітях відчуття і переживання прекрасного в мові; заохочував творити "своє" слово, справедливо вважаючи, що чуйність до краси облагороджує духовний світ людини. Тому так важливо постійно вчитися у Великого педагога вимогливості до плекання культури слова, його виразності, точності, доречност, його барвистості, вчити дітей розвивати дар слова, спрямувати мовлення на добро, красу, істину. Він писав: " Дві рідні мови- це так само безглуздо, якби ми намагалися уявити , що одну дитину народили дві матері. У дитини є одна мати. Рідна.До смерті. До останнього подиху".

Будь-яку проблему в навчально-виховному процесі розв'язати значно легше, якщо вчитель знаходить спільну мову з дітьми та їх батьками, коли їхні дії спрямовані в одному напрямку. Цю істину добре б засвоїти батькам. Розвиток дитини залежить у першу чергу від розвитку сім'ї. Сім'я повинна стати надійним помічником школи і заради цього педколективу потрібно терпеливо працювати з батьками " Ми взагалі нічого не добилися б , якби не працювали з батьками.Там, де не одне десятиріччя виховуються не тільки діти , а й батьки, педагогічних неврозів взагалі немає," писав В.О. Сухомлинський. Педагогічні переконання, погляди батьків - це результат цілеспрямованої роботи педагогічного колективу батьківського активу. Тому питання педагогічного всеобучу батьків ніколи не знімалося з порядку денного в цій школі.

В.О. Сухомлинський досліджував також проблеми здійснення керівництва школою. Багато порад, влучних спостережень зберігають своє значення і при осмисленні сучасних шляхів розвитку педагогічної думки. Враховуючи їх, я, як директор школи в минулому навчальному році працювала над технологізацією управлінської діяльності директора школи. Зокрема, над удосконаленням річного плану, бо саме річний план є найважливіший організаційно-управлінський документ, що регламентує всю діяльність школи протягом року. Від доречного планування , його наукового обгрунтування залежать підсумки й результативність усієї діяльності школи. Вивчивши поради В.О. Сухомлинського, опрацювавши багато методичної літератури, врахувавши свій досвід я розробила зручний в користуванні варіант річного плану, який дає можливість легко прослідкувати скоординованість дій, опрацювати результати дослідження, систематизувати всю діяльність педагогічного, учнівського і батьківського колективів. Така форма річного плану є своєрідним довідником - посібником для вчителів, адміністрації, контролюючих органів. В його можна вносити корективи, доповнювати, робити примітки. Технологізацію управлінської діяльності я вбачаю саме в тому, що річний план складається на основі аналізу реалізації плану за минулий навчальний рік, визначаються пріорітетні напрями діяльності школи, якомога найповніше передбачаються дії, необхідні для досягнення мети. Ці дії скоординовуються, розробляються заходи по реалізації цих дій через виконання різноманітних форм роботи педагогічного, учнівського, батьківського колективів, науково- методичну діяльність, систему внутрішкільного контролю. Визначаються цілі, завдання з батьками, громадськістю. Узгоджується діяльність учнів, батьків, вчителів, з'ясовуються вимоги до організації роботи. Забезпечується мотивація та стимулювання всіх учасників навчально-виховного процесу.

В.О. Сухомлинський був одним з тих педагогів-вчених, які піднімалися вище інтересів свого класу, які висували прогресивні педагогічні ідеї , що відмежовувалися від офіційної педагогіки. Саме ці ідеї складають основу наступності педагогічній науці і стимулюють її розвиток.

Висновок

Можна зробити висновок, що небхідно змінити всю систему підготовки майбутнього вчителя, звернувши особливу увагу на формування його педагогічної культури. Потрібно впровадити в навчальний процес програми спецкурсу з формування педагогічної культури, які б сприяли усвідомленню студентами значущості педагогічної культури, об'єктивності, самокритичності студентів в оцінці досягнутого рівня сформованості педагогічної культури та готовності до професійно - педагогічної діяльності, оволодінню вмінням поєднувати наукове й творче мислення з практичною сформованістю вмінь і навичок, що сприяло прийняттю кваліфікованих рішень у складних психолого - педагогічних ситуаціях.

Література

Боднар В.В. Особливості розвитку культури педагогічної праці студентів у процесі позааудиторної діяльності // Соціалізація особистості: Збірник наукових праць. Серія педагогічні науки. - Випуск XIII. - К.: Логос, 2001. - С.162-170.

Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти). - Харків, 1998. - 168 - 170с.

Луцюк А.М. Василь Сухомлинський: Про пед. майстерність учителя. - Луцьк, 2003. - 205 с.

Н.Мазур. Зміст професійної культури викладача вищої школи// Рідна школа,2007 - №3, 52 - 55с

П.М.Щербань. Педагогічна культура - фундаментальна основа професійно - педагогічної діяльності майбутніх учителів// Вища освіта України,2005 - №1,66 - 74с

П.М.Щербань. Прикладна педагогіка//К.,Вища школа,2002 - 55 - 56с.

Сухомлинський В.О. Біобібліографія. 1987-2000 / Уклад. Г. І. і О. В. Сухомлинські. - К., 2001. - 128 с.

Сухомлинський В.О. Моя педагогічна система // Рад. шк. ,1988 -- № 6, 33 - 40 c

Сухомлинський В.О. Наша «скрипка» (Роздуми про пед. культуру) // Рад. освіта.

Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям - 2 - е вид.// К., 1987 - 3 - 17с

Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибр. тв.: У 5 т. Т. 2. - К. Рад. шк., 1976. 12 - 17c