Аналіз когнітивної сфери студентів в процесі навчання

21

Зміст

Вступ

Розділ I Теоретичне обґрунтування дослідження когнітивної сфери студентів

1.1 Увага

1.2 Мислення

1.3 Поняття про пам'ять

1.3.1 Психологічні теорії пам'яті

1.3.2 Види пам'яті

1.4 Висновок до розділу I

Розділ II Організація дослідження

2.1 Дослід 1

2.2 Дослід 2

2.3 Хід дослідження

2.4 Застосування методів математичної статистики

Розділ III. Емпіричне дослідження об'єму короткочасної пам'яті у студентів

3.1 Визначення обсягу КП по методу Джекобса

3.2 Визначення індексу короткочасної пам'яті

3.3 Встановлення відмінностей між групами

3.4 Інтерпретація результатів

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність даної роботи полягає в тому, що розвиток когнітивної сфери студентів у процесі навчання є необхідною умовою особистісного та професійного становлення людини, як повноцінного члена суспільства, пам'ять вважається одним з найважливіших пізнавальних процесів. Розвиток людини як особистості, ускладнення її поведінки і поступове збагачення її діяльності відбувається за рахунок нагромадження індивідуального досвіду. Його формування було б неможливим, якби відчуття, сприймання, думки, переживання, які виникають в корі головного мозку, безслідно зникали. Ніяка актуальна дія не мислима поза процесами пам'яті, бо протікання будь-якого психічного акту передбачає утримання його елементів для скріплення з наступним. Без цього неможливий розвиток людини. Будучи важливою характеристикою всіх психічних процесів, пам'ять забезпечує єдність і цілісність особистості людини.

Роль пам'яті на різних щаблях історії людства неоднакова. В далекі часи, коли люди не володіли писемністю, вимоги до міцності та чіткості запам'ятовування і збереження досвіду були високими. Сучасна людина не в змозі буквально відтворювати те, що вона сприйняла, бо об'єм інформації дуже великий. В зв'язку з цим змінились вимоги і до навчання. Якщо раніше в навчанні важливо було запам'ятати і відтворити відомості, то тепер на перший план виходять завдання розумового розвитку учнів. За даними психолого-педагогічних досліджень останніх десятиліть докорінно змінились зміст і методи навчання на початковій ланці (Ш.А.Амонашвілі, В.В.Давидов, Л.В.Заков, В.В.Рєпін, Д.Б.Ельконін та ін.).

В межах даної індивідуальної роботи дуже складно охопити усі складові когнітивної сфери особистості, тому я обрав саме короткотривалу пам'ять, як необхідну умову для подальшого запамятовування інформації.

Об'єктом даного дослідження є пізнавальна сфера особистості.

Предметом дослідження виступають особливості короткочасної пам'яті та її обсягу, у студентів.

Мета дослідження: знайти відмінності у запам'ятовуванні між студентами першого та четвертого курсів юридичного факультету.

Гіпотеза дослідження:

Задачі:

1. Теоретичне обґрунтування дослідження об'єму КП у студентів;

2. організація та проведення дослідження за допомогою таких методик:

метод визначення обсягу короткочасної пам'яті, розроблений Джекобсом,

метод визначення індексу короткочасної пам'яті, розроблений Л.С. Мучником, В.М. Смирновим.

3. Обробка та інтерпретація результатів;

4. Встановлення відповідності отриманих даних гіпотезі дослідження;

5. Зробити висновки спираючись на отримані результати та існуючу літературу з даної проблематики.

Новизна даного дослідження полягає у необхідності встановлення впливу умов та способів, методів, прийомів навчання студентів-юристів, що значно вдосконалились протягом (в полной версии работы)

Розділ I. Теоретичне обґрунтування дослідження когнітивної сфери студентів

До когнітивної сфери особистості входять відчуття, сприймання, пам'ять, увага, мислення, уява та мовлення. Доцільно коротко охарактеризувати ці поняття.

1.1 Увага

Увага - це форма організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості і зосередженості свідомості на конкретних об'єктах, що забезпечує їх виразне відображення. Керуючись певними цілями й мотивами, людина спрямовує увагу переважно на необхідні їй об'єкти, зосереджується на них не зважаючи на перешкоди, абстрагується від того, що не пов'язане з метою діяльності, опановує свою увагу. Певною мірою, вона сама організовує, регулює і контролює свою діяльність завдяки увазі, що є властивістю особистості, як свідомої істоти.

1.2 Мислення

Мислення - активна взаємодія суб'єкта з об'єктом, аналітико-синтетична діяльність, що здійснюється шляхом мислитель них дій і операцій. За допомогою мислення студенти можуть розв'язувати задачі, що виникають у процесі навчання. Мислення та розв'язування задач тісно пов'язані один з одним. Але їх не можна співставляти, зводячи мислення до розв'язку задачі. Розв'язок задачі здійснюється тільки з допомогою мислення, а не інакше. Але мислення проявляється не тільки в розв'язуванні задачі. Мисленнєва діяльність необхідна і для самої постановки задач, для виявлення і визнання нових проблем. Мислення потрібно також для засвоєння знань, для розуміння тексту в процесі читання та в побуті.

1.3 Поняття про пам'ять

Пам'ять - форма психологічного відображення, яка полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду. [1]

Матеріальною основою процесів пам'яті є здатність кори головного мозку утворювати тимчасові нервові зв'язки, зберігати, закріплювати і відновлювати сліди минулих вражень. Для розуміння причинного обумовлення процесів пам'яті важливе значення має поняття підкріплення, під яким найчастіше розуміють досягнення безпосередньої мети дії індивіда. Підкріплення, таким чином являє собою співпадання утвореного зв'язку з досягненням мети дії, а „як тільки зв'язок співпав з досягненням мети, він залишається і зміцнюється”. ( Павлов). Коригуюча функція підкріплення в здійсненні дії була переконливо показана і обґрунтована в працях російського фізіолога П.К.Анохіна. Отже, фізіологічне поняття підкріплення співставлене з психологічним поняттям мети дії, являється пунктом злиття фізіологічного і психологічного аналізу механізмів запам'ятання

1.3.1 Психологічні теорії пам'яті

За даними американської психологічної асоціації серед усіх вищих психічних функцій найбільша кількість публікацій у світі присвячена розв'язанню проблем пам'яті і з'ясуванню її механізмів. Проте повністю розробленої і завершеної теорії пам'яті не існує і понині. Представники різних психологічних напрямів розробляли „свої” теорії пам'яті. Найбільш поширеними серед них є асоціативна, гештальтпсихологічна, біхевіористична, когнітивна і діяльнісна.

Асоціативна теорія ґрунтується на вченні Аристотеля про три типи асоціацій: по суміжності, схожості і контрасту. Найважливішим у цій теорії є поняття асоціації - зв'язку, поєднання між явищами. Воно виступає в якості обов'язкового пояснювального принципу всіх психічних утворень, який стверджує: якщо якісь психічні явища в свідомості людини виникають одночасно або послідовно одно за другим, то між ними утворюється асоціативний зв'язок і повторна поява одного з елементів цього зв'язку викликає в свідомості уявлення всіх інших елементів. Ігноруючи активність суб'єкта, який запам'ятовує, асоціаністи механізм запам'ятовування шукали в зовнішніх умовах. Ця теорія виявилася односторонньою. Вона не змогла пояснити багатьох важливих особливостей людської пам'яті, таких як її вибірковість та залежність процесів пам'яті від особливостей організації матеріалу.

Гештальтпсихологічна теорія прийшла на зміну асоціативній у другій половині Х!Х ст.. Її основоположники, зробивши гештальт основним поняттям і головним пояснювальним принципом всіх психічних явищ, вважали, що механізми пам'яті визначаються законами гештальту. Особлива увага зверталася на структурованість і цілісність матеріалу, який запам'ятовується. Гештальтисти вірно підмітили, що погано структурований матеріал запам'ятовується важко, а добре структурований - легко. Але не лише організація матеріалу визначає ефективність запам'ятовування. Ця теорія ігнорувала активність суб'єкта, а тому виявилася теж однобокою.

Біхевіористична теорія практично розвивала дальше погляди асоціаністів щодо рефлекторних механізмів формування індивідуального досвіду. Вона розглядала асоціації як елементи досвіду, що ґрунтуються на функціональних зв'язках між вправами і від яких залежали результати научіння. При цьому було встановлено, що на успішність закріплення впливає інтервал між вправами, міра подібності, обсяг матеріалу, рівень научіння, вікові та індивідуальні відмінності між людьми.

Когнітивна теорія розглядає пам'ять як сукупність різних блоків і процесів переробки інформації, кожен з яких виконує чітко встановлену роль. Одні блоки виділяють і здійснюють розпізнавання характерних рис інформації, другі - будують когнітивну схему орієнтування в особливостях інформації, треті - здійснюють тимчасове утримання інформації, а четверті - її подачу в певній формі. Проте ця теорія має недоліки подібні до попередніх теорій. Вона не враховує активність суб'єкта в процесі запам'ятовування.

Діяльнісна теорія пам'яті у вітчизняній психології сформувалася на основі робіт Л.С.Виготського, П.І.Зінченка, А.О.Смірнова та ін. Вони вважали, що запам'ятання матеріалу можливе лише в умовах активної діяльності з ним. На їх думку, закономірності пам'яті визначаються тим, що робить людина з матеріалом для запам'ятання і яке місце він займає в її діяльності. Ця теоретична концепція не ігнорує досягнення інших теорій, а творчо використовує їх при поясненні природи та закономірностей пам'яті. [16; 218]

1.3.2 Види пам'яті

Пам'ять людини є надзвичайно складною і багатогранною, а тому залежно від вибраної ознаки її можна класифікувати по різному. Якщо за ознаку класифікації вибрати зміст матеріалу, який запам'ятовують, то виділяють образну, рухову, емоційну і словесно-логічну пам'ять. Образна пам'ять полягає в запам'ятовуванні образів і уявлень про предмети і явища та властивостей і зв'язків між ними. Вона буває зоровою, слуховою, нюховою, смаковою і дотиковою, залежно від аналізаторів, які використовуються при запам'ятовуванні. На відміну від образів сприймання образи уявлень пам'яті не такі яскраві, менш деталізовані, але більше узагальнені. Ці мнемічні образи не залишаються постійними, а змінюються під впливом інших уявлень, процесів забування тощо. Виняток становлять ейдетичні образи - яскраві та чіткі уявлення, які зберігаються в пам'яті тривалий час без будь-яких змін. Ейдетична пам'ять зустрічається у художників, музикантів, а також у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Фізіологічною основою образної пам'яті є передусім нервові зв'язки першосигнального характеру при участі другої сигнальної системи. [16; 221]

Рухова пам'ять полягає в запам'ятовуванні і відтворенні людиною своїх рухів. Така необхідність виникає при різних видах людської діяльності. Вона є основою для формування навичок ходьби, письма, різних трудових навичок і вмінь. Показником хорошої рухової пам'яті є фізична вправність людини. Цей вид пам'яті ґрунтується на першосигнальних і другосигнальних нервових зв'язках.

Емоційна пам'ять полягає у запам'ятовуванні і відтворенні людиною своїх емоцій і почуттів. Безпредметних переживань немає, а тому вони завжди запам'ятовуються разом з об'єктами, які їх викликають. Емоції сигналізують про те, як задовольняються потреби і інтереси людини, як складаються її стосунки з іншими людьми, Тому емоційна пам'ять має дуже важливе значення в житті людини.

Словесно-логічна пам'ять - це специфічно людський вид пам'яті, що проявляється в запам'ятовуванні і відтворенні наших думок, понять, суджень, які відображають предмети і явища з їх загальними властивостями, істотними зв'язками і відношеннями. Думки не існують без мови, а тому пам'ять називають не просто логічною, а словесно-логічною. В ній провідна роль належить другій сигнальній системі. На відміну від раніше названих видів пам'яті, які в простіших формах є у тварин, ця пам'ять властива тільки людині. Від неї залежить розвиток всіх інших видів пам'яті. Всі чотири види пам'яті є у всіх людей, але рівень їх розвитку залежить від основної діяльності, якою люди займаються.

Якщо за ознаку класифікації вибрати час збереження матеріалу, то пам'ять поділяють на сенсорну, короткочасну і довготривалу. Сенсорна пам'ять характеризується дуже коротким часом ( до 2 сек.) збереження сприйнятої інформації, яка фіксується в рецепторах ( на сітківці ока, в закінченнях нюхового, смакового та інших нервів). Суб'єктивно це переживається як відгук події, яка тільки відбулася ( стоїть перед очима, звучить у вухах тощо). Залежно від аналізатора вона має різну модальність. Найбільше використовується зорова і слухова сенсорна пам'ять. Завдяки сенсорній пам'яті людина одержує можливість розпізнавати образи предметів ще в процесі їх формування.

Короткочасна пам'ять характеризується швидким запам'ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням і швидким забуванням. Вона пристосована до обслуговування ситуативних моментів діяльності і має обмежений обсяг. Дж. Міллер показав, що залежно від складності об'єктів запам'ятання, він коливається від 5 до 9 об'єктів. І.Хофман вказує, що обсяг короткочасної пам'яті залежить від швидкості дії механізму кодування інформації . Встановлено, що в основі короткочасної пам'яті лежать процеси активного приговорювання, тобто повторення інформації індивідом. [4; 32-33]

Довготривалаа пам'ять забезпечує постійне збереження матеріалу нерідко значного об'єму. Основним механізмом введення інформації в довгочасну пам'ять і її фіксації є повторення, яке відбувається на рівні короткочасної пам'яті. Причому механічне повторення, коли людина не вникає в зміст інформації, не забезпечує її тривале запам'ятання. В процесі збереження поступово відбувається деяка структурна перебудова матеріалу: зменшується обсяг, втрачається чіткість формулювань, але чіткіше виділяється його структура і основний зміст.

1.4 Висновок до розділу I

У процесі навчання студентів юридичного факультету, які були відібрані для проведення дослідження, основне навантаження припадає саме на пам'ять. тому я обрав її з-поміж усіх складових багатогранної особистості студента, для встановлення рівня розвитку когнітивної сфери.



Розділ II. Організація дослідження

2.1 Дослід 1

Визначення обсягу короткочасної пам'яті по методу Джекобса.

Методика. Дослід проводиться на цифровому матеріалі досліджуваному подається сім рядів цифр, від 4 до 10 елементів. Ряди складені за таблицею випадкових чисел. Експериментатор один раз по черзі зачитує кожен ряд, починаючи з найкоротшого. Після прочитання кожного рядку, через 2-3 сек., досліджуваний письмово відтворює у протоколі елементи рядку в тому порядку, в якому зачитував їх експериментатор. Дослід повторюють 4 рази на інших числових рядках.

Обробка результатів.

Звірити результати кожного досліду з представленим матеріалом.

Знаком " + " відмічаються вірно відтворені рядки. Ряди, які не відтворені повністю або відтворені з помилками, або в іншій послідовності, відмічаються знаком " - ".

Скласти звідну таблицю результатів і підрахувати відсоток вірно відтворених рядів кожної довжини.

Побудувати графік залежності продуктивності запам'ятовування від кількості матеріалу по відсотку вірно відтворених рядів за всі досліди.

Вирахувати об'єм пам'яті за формулою:

V = A + m/n + K/2

2.2 Дослід 2

Визначення індексу короткочасної пам'яті

Мета дослідження. Визначення інтегральної характеристики короткочасної пам'яті за допомогою методу, який дозволяє диференційовано вимірювати об'єм короткочасної та оперативної пам'яті і встановлювати їх співвідношення та взаємозв'язок.

Методика. Метод, розроблений Л.С. Мучником, В.М. Смирновим (1968) представляє собою подвійний тест. В першій частині досліду визначається об'єм КП на числових даних по класичній методиці (дослід 1). У другій частині досліду визначається об'єм оперативної пам'яті. Досліджуваному представляють випадкові числа, котрі він повинен складати по парам та запам'ятовувати тільки результати складання. Числа підбираються таким чином, щоб сума у всіх випадках не перевищувала 9.

Коли експериментатор закінчує читати рядок, досліджуваний повинен в тому ж порядку усно відтворити результати складання представлених чисел. Відповіді фіксуються експериментатором в протоколі. Довжина рядку пар чисел варіюється від 2 до 8. Рядки представляють у порядку зростання. Для отримання більш надійних результатів дослід повторюють 4 рази на різноманітних числових рядах

Обробка результатів.

Визначити обсяг короткочасної пам'яті.

Визначити обсяг оперативної пам'яті.

3.Визначити індекс короткочасної пам'яті випробуваного по формулі:

IКП = (ОП+КП) ОП/КП

Таблиця. Ряди для пред'явлення

1	2
25 71 45 18 63 26 31 72 16 63 71 32 81 72 54 35 26 72 41 23 51 31 45 34 63 17 43 81 35 44 36 52 45 23 43	35 62 43 26 72 24 51 72 26 31 41 63 21 54 24 26 63 45 32 51 34 63 17 43 54 35 26 26 31 72 16 25 71 25 72

3	4
25 71 43 26 72 17 43 54 35 53 63 24 15 36 43 21 15 45 44 32 34 63 17 43 51 31 45 54 61 43 22 52 45 23 43	25 71 43 26 72 17 43 54 35 63 71 32 81 72 24 26 63 45 32 51 34 63 17 43 51 31 45 81 35 44 36 52 45 23 43

Мною була розроблена таблиця залежності об'єму оп та КП по відношенню до відсотка правильно відтворених рядків, але нижче наведені дані можна використовувати лише при збереженні вище наведеної структури проведення дослідження, тобто якщо змінити, наприклад, хоча б проміжок між рядками, або їх кількість, то дану таблицю використовувати вже не можна.

2.3 Хід дослідження

У дослідженні брали участь 60 чол. студенти першого та четвертого курсів юридичного факультету по 30 досліджуваних з кожного курсу;

Дослідження проводилось в звичних для студентів умовах - одному з університецьких приміщень;

Жодної відмови від участі в дослідженні не було.

Етапи дослідження:

Вивчення та опрацювання літератури з проблематики пам'яті та розвитку когнітивної сфери особистості в цілому;

визначення цілей та мети дослідження;

2.4 Застосування методів математичної статистики

Для початку треба обробити первинні дані, тобто, обчислити їх за двома різними формулами. Для того щоб спростити розрахунки, я оброблятиму результати в Microsoft excel. Для цього я переніс результати ОП та КП в стовпчики A та B. Потім записав формулу: =(A1:A30+B1:B30)*(B1:B30/A1:A30)

Вона відповідає формулі №2, наведеній вище. Таким чином я отримаю ІКП для кожного досліджуваного, який і застосовуватиму для встановлення відмінностей між групами.

Для вибору необхідного критерію за допомогою якого буде встановлено наявність, чи відсутність розбіжностей між обома групами досліджуваних, .треба спочатку встановити тип розподілу отриманих даних. Для цього я спочатку наведу числові дані у графічному вигляді, у разі, неможливості візуальної інтерпретації, я застосую критерій Колмогорова-Смирнова, який дозволяє встановити тип розподілу на певному рівні статистичної значимості, тобто, є ймовірність помилки відповідно на рівні значимості 0,05, або 0,01.

Цей критерій дозволяє встановити відповідність розподілу нормальному розподілу даних, або навпаки. Виходячи з отриманої інформації щодо типу розподілу, доцільно обрати критерій, за допомогою якого я встановлюватиму наявність відмінностей між групами. Якщо розподіл відповідає нормальному, то доцільно застосувати Т-критерій Стьюдента для незалежних вибірок,



Розділ III. Емпіричне дослідження об'єму короткочасної пам'яті у студентів

Розглянемо результати, отримані у першому досліді

3.1 Визначення обсягу короткочасної пам'яті по методу Джекобса

Провівши первинну обробку «сирих» даних, у додатку я навів результати кожного респондента, підрахувавши які за формулою, наведеною в розділі II дослід 1, я вніс у табл. 3.1. результати усіх відтворень відповідають порядковому номеру рядку в таблиці, що містить прізвища та імена респондентів (див. додаток табл. 1.). Надалі дані з табл. 3.1. використовуватимуться для побудови графіків та гістограм, що відображають результати обох груп у зручному вигляді для сприйняття. Оскільки дане дослідження потребує узагальнення досить великих масивів даних, наступні таблиці, що містять загальні результати, будуть подані в додатку. Отримані результати вказують на значну відмінність між обома групами за середніми показниками. Для наочності результати представлені на рис. 3.1.

Рис 3.1.

Як видно з наведеної гістограми, у групи №1 розподіл зміщений у бік максимальних значень, а найбільша кількість відтворень припадає на 7,25. У групи №2 більшість результатів сконцентровано в межах 6-7. але для знаходження суттєвих відмінностей між обома групами, не достатньо лише поглянути на розподіл їх результатів, [12]довжини рядка, подивимось на рис. 3.2.

Помітно, що перші 2 рядки (5 символів) були відтворені всіма досліджуваними даної групи, а наступні рядки зі спадом в сторону зменшення кількості відтворень.

3.2 Визначення індексу короткочасної пам'яті

Мета дослідження. Визначення інтегральної характеристики короткочасної пам'яті за допомогою методу, який дозволяє диференційовано вимірювати об'єм короткочасної та оперативної пам'яті і встановлювати їх співвідношення та взаємозв'язок.

Для початку даного досліду, необхідно виміряти об'єм оперативної пам'яті. Результати наведені у додатку табл. 2. дивлячись на середні результати, можна відмітити незначну перевагу першої групи, а саме, середній об'єм ОП гр. 1 = 5, а гр. 2 = 4, 37. з цих результатів не можна зробити чітких висновків щодо значної відмінності між групами, тому доцільно одразу перейти до наступної частини даного досліду, а саме, підрахувати індекс короткотривалої пам'яті для кожного досліджуваного. Результати наведені у додатку табл. 2.

Закінчивши розрахунки КП, ОП, ІКП, можна перевірити їх взаємозв'язок, за допомогою критерію Пірсона.

Табл. 3 Кореляції між КП, ОП та ІКП

		ІКП	ОП	КП
ІКП	Кореляція Пірсона	1	,9751(**)	,828(**)
	Знч.(2-сторон)		,000	,000
	N	60	60	60
ОП	Кореляція Пірсона	,975(**)	1	,894(**)
	Знч.(2-сторон)	,000		,000
	N	60	60	60
КП	Кореляція Пірсона	,828(**)	,894(**)	1
	Знч.(2-сторон)	,000	,000
	N	60	60	60

** Кореляція значима на рівні 0.01 (2-сторон.).

Одразу помітно, що Об'єм КП та ОП тісно пов'язані між собою, зокрема і з ІКП. Найбільший зв'язок помітний між ОП та ІКП, оскільки ці показники вимірюються за.

3.3 Встановлення відмінностей між групами

Виходячи з формулювання гіпотези дослідження, необхідно встановити, що студенти 4-го курсу мають більший об'єм КП, ніж першокурсники. Отримавши ІКП студентів, доцільно їх використати для порівняння обох груп, оскільки саме ІКП - це показник, що відображає рівень розвитку обох видів пам'яті, тобто оперативної та короткотривалої, та рівень взаємозв'язку між ними.

Табл. 3.3 Групова статистика

Групи	N	Середнє	Стд. відхилення	Стд. помилка середнього
ІКП	1	30	8,28663	1,295298	,236488
	2	30	7,20430	1,366388	,249467



Табл. 3.4

Т-критерій для незалежних вибірок

	F	Знч.	t	ст.св.	Знч. (2-сторон)
ІКП	предполагается равенство дисперсий	,336	,564	3,149	58	,003
	Равенство дисперсий не предполагается			3,149	57,835	,003

Як видно з наведеної табл. 3.4, групи мають дуже суттєві відмінності, оскільки Знч. (2-сторон) р < 0,05, в даному випадку, р = 0.003. гіпотеза про гомогенність дисперсій не приймається. Це означає, що

3.4 Інтерпретація результатів

Як видно з табл. 3.3, середні показники ІКП суттєво відрізняються. У першої групи він вищій на одиницю, а враховуючи високу значимість знайдених розбіжностей, можна зробити висновок про кращу розвиненість короткотривалої пам'яті у

Висновок

У результаті проведеного дослідження, були виявлені значні відмінності між студентами четвертого курсу та першокурсниками. Було встановлено, що четвертокурсники мають



Список використаної літератури

1. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь - справочник по психодиагностике. - СПб.: Питер, 1999. - 528 с.

2. Гатанова Н.В., Тунина Е.Г. Развиваю память - СПб.: «Питер», 2000. -.160с.

3. Гамезо М.В., И.А.Домашенко, Атлас по психологии, 3-е издание, Москва, 1999, стр. 159

4. Гічан І. С. Основи психології і педагогіки. Навч.-метод. Комплекс. - 2-ге вид., доповн. К: книжкове видав-во НАУ , 2006. - 96 с.

5. ДРУЖИНИН. В. Н. Экспериментальная психология -- СПб: Издательство «Питер», 2000. -- 320 с.

6. Зинченко Т. П. Когнитивная и прикладная психология. - М.: МОДЭК, 2000

7. Клацки Р. Память человека. Структуры и процессы М., 1978.

8. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: под ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. -- СПб.: Питер, 2002. -- 560 с. - 95 с.

9. Леонтьев А.Н. Развитие памяти. Экспериментальное исследование высших психических функций. - М., 1931.

10. Линдсей П., Норман Д. Системы памяти / Хрестоматия по общей психологии. Психология памяти.// Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова - М.: изд-во Моск. Ун-та, 1980. - с.226.

11. Загальна психологія / Під ред. Максименка С.Д. - К., 2000.

12. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных. Учебное пособие / А.Д.Наследов. - СПб.: Речь, 2004. - 392 с.

13. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. - М., 1986. - Гл.13

14. Рубинштейн С.Л. Память / Хрестоматия по общей психологии. Психология памяти.// Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова - М.: изд-во Моск. Ун-та, 1980. - с.177.

15. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. - СПб.: Речь, 2004. - 350 с.

16. Трофимов Ю.Л. Психологія. - 5-те вид., стереотип., - К.: ЛИБІДЬ, 2005. - 560 с. - 217-240 с.

Додаток

Табл. 1.

Прізвища респондентів. Студенти першого курсу

№	Прізвище та ім'я	№	Прізвище та ім'я
1	Бондаренко Сергій	16	Панасенко Тетяна
2	Бурдейна Олена	17	Пекар Олег
3	Васильєв Андрій	18	Портной Дмитро
4	Велку Сергій	19	Потоцька Марина
5	Дорошенко Дмитро	20	Радіонова Світлана
6	Золотарьова Ірина	21	Сергієнко Марина
7	Зотов Дмитро	22	Сологуб Інна
8	Коваленко Максим	23	Сопанчук Сергій
9	Коноваленко Марія	24	Сурков Іван
10	Крамар Борис	25	Степан Юрій
11	Морозова Галина	26	Степашко Віталій
12	Мурашко Катерина	27	Степашко Юлія
13	Наконечний Василь	28	Титаренко Олександер
14	Новицька Людмила	29	Фомичьова Ірина
15	Онопрієнко Олексій	30	Черній Юрій
Студенти четвертого курсу

Табл. 2.

Результати відтворень за всі досліди

Студенти четвертого курсу Студенти першого курсу

№	КП	ОП	ІКП
	%	V	%	V
1	50	7	39,3	4,25	6,83
2	50	7	42,9	4,5	7,393
3	57,1	7,5	46,4	4,75	7,758
4	67,9	8,25	60,7	5,75	9,758



Рис. 1.

Розподіл ІКП обох груп

Табл. 3.

Критерій Колмогорова-Смирнова для однієї вибірки

	ІКП 1	ІКП 2	КП	ОП
N	30	30	60	60
Нормальные параметры(a,b)	Среднее	8,2866	7,2043	7,0042	4,5750
	Стд. отклонение	1,29530	,92518	,89193	,71796
Разности экстремумов	Модуль	,131	,132	,141	,142
	Положительные	,128	,132	,141	,142
	Отрицательные	-,131	-,093	-,102	-,099
Статистика Z Колмогорова-Смирнова	,719	,721	1,095	1,097
Асимпт. знч. (двухсторонняя)	,680	,677	,181	,180