55

Житомирський державний університет імені Івана Франка

НДІ Педагогіки

Кафедра інноваційних технологій освіти та виховання

Курсова робота

з Педагогіки

Основи економічного виховання учнів початкових класів

Студентки 2-го курсу

НДІ Педагогіки

Міхненко

Катерини Анатоліївни

Науковий керівник:

Рудницька Неля Юріївна

Житомир 2009



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади та педагогічні умови економічного виховання учнів початкових класів

1.1 Сутність та зміст економічного виховання учнів початкових класів

1.2 Актуальність значення, напрямки та проблеми економічного виховання учнів початкових класів

1.3 Розвиток економічного виховання в педагогічній літературі

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Організація економічної освіти і виховання дітей молодшого шкільного віку

2.1 Економічна підготовка учнів початкових класів та формування економічного мислення

2.2 Економічне виховання учнів початкових класів у процесі навчання

2.3 Конструювання освітніх ситуацій у діяльності вчителя початкових класів з економічного виховання молодших школярів

Висновки до другого розділу

Загальний висновок

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність дослідження. Реформи в суспільстві зокрема в освіті, тісно пов'язані з необхідністю вирішення певних науково-педагогічних проблем. Соціально-економічні зміни сьогодення загострюють проблему економічного виховання підростаючого покоління (особливо учнів молодшого шкільного віку). У первинних формах колективного життя учнів початкової школи необхідно знайомити з вимогами й особливостями громадської діяльності, формувати такі якості особистості, як самостійність, ініціативу, економність, бережливість, працелюбність та ін. Аналіз сучасного стану педагогічної науки показує, що проблема підготовки майбутніх учителів до економічного виховання учнів початкових класів проходить складний шлях теоретичного осмислення та поглиблення своєї практичної значущості. Її розв'язання передбачає врахування специфіки діяльності вчителя загальноосвітньої школи, яка залежить від типу і розташування навчального закладу (міська, сільська, малокомплектна, спеціалізована школа), можливостей економічного профілю регіону, індивідуальних і вікових особливостей учнів початкових класів, рівня підготовки до цього виду роботи майбутніх учителів.

Дослідження обраної проблеми на сучасному етапі розвитку педагогічної науки передбачає вивчення її історичних аспектів у вітчизняній і зарубіжній літературі, ознайомлення із здобутками окремих наукових шкіл, які по-різному визначали зміст педагогічно-економічних дефініцій. Це знайшло своє відображення в суперечливих підходах до організації практики, у неоднозначному розумінні ролі педагогічного середовища в економічному вихованні молодших школярів. Сутність досліджуваної проблеми виражає об'єктивне протиріччя між необхідністю економічного виховання молодших школярів (об'єктивне соціальне замовлення) і відсутністю належної підготовки педагогів до вказаного виду діяльності.

Науково-педагогічний аналіз першоджерел свідчить, що проблема економічного виховання особистості вирішується на філософському, психологічному і загально педагогічному рівнях. Аспекти економічної освіти розглядались у контексті діалектичної взаємодії економічної культури особистості із загальною культурою суспільства (праці філософів Л. Пономарьова, В. Попова, Г. Смирнова, А. Ульодова, В. Феофанова).

Зміст економічної освіти і виховання, підвищення їх ефективності - предмет досліджень економістів Л. Абалкіна, В. Розова.

У класичній педагогіці окремі аспекти економічного виховання учнів висвітлено в працях Я. Коменського, К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського.

Питання професійної підготовки вчителя в аспекті окресленої проблеми розглядаються в працях В. Кан-Калика, Н. Кузьміної, Н. Мєшкова, О. Мороза, а також у дослідженнях учених-математиків (З. Шварцман), біологів (Е. Кучина), хіміків (Н. Буринська), філологів (Л. Ігнатенко) та ін.

Виявлення рівнів економічної вихованості учнів ми здійснювали через діагностику процесу навчання в початковій школі. Дослідження особливостей розвитку молодших школярів (оперативне орієнтування в середовищі, широкі інтереси, прагнення до самостійності, активної участі у справах дорослих та ін.) спонукало нас до аналізу системи професійної підготовки майбутніх фахівців, реалізації ефективного формування професійних якостей, економічної освіти і мислення в студентів педагогічного факультету, підготовки до економічного виховання учнів.

Об'єктом дослідження є визначення суті економічного виховання учнів початкової школи.

Предмет дослідження - педагогічні умови професійної підготовки майбутніх учителів до економічного виховання учнів початкових класів.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови підвищення ефективності підготовки вчителів до економічного виховання учнів початкової школи.

Завдання дослідження:

1. Виявити і проаналізувати реальний стан підготовки педагогів до економічного виховання молодших школярів.

2. Обґрунтувати основні критерії професійної готовності майбутнього вчителя до вказаного виду діяльності.

3. Визначити особливості змісту, методів і форм підготовки майбутніх фахівців до економічного виховання учнів початкової школи.

4. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови ефективної підготовки майбутніх учителів до економічного виховання молодших школярів.

Методологічну основу дослідження становлять положення філософії, соціології, педагогіки, психології, які пояснюють особливості розвитку особистості, детермінованість її поведінки зовнішніми і внутрішніми факторами, провідну роль педагогічної праці у розвитку економічної свідомості вчителя початкових класів, особливості спілкування. Організація науково-пошукової роботи базувалася на теорії наукового пізнання про єдність процесів, взаємовпливів і взаємозалежностей явищ об'єктивної дійсності, на провідних ідеях філософії освіти як інтегрованої галузі наукових знань, що дає цілісне бачення сутності найбільш загальних педагогічно-економічних проблем сучасної дійсності.

Методи дослідження: теоретичні (вивчення й аналіз філософської, соціологічної, педагогічної, економічної і психологічної літератури з обраної проблеми, порівняння, узагальнення), що дало змогу виявити і систематизувати дослідницькі матеріали з питання підготовки майбутнього фахівця до економічного виховання молодших школярів;

емпіричні (спостереження, бесіди, констатуючий і формуючий експерименти, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду), що сприяли реалізації програми дослідження та дозволили визначити кількісні та якісні зміни в системі підготовки педагога до реалізації економічного виховання учнів молодших класів;

методи математичної статистики для обробки одержаних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше визначено та обґрунтовано педагогічні умови ефективної підготовки майбутніх учителів до економічного виховання молодших школярів (формування готовності майбутніх учителів до сприйняття економічних знань; забезпечення взаємозв'язку підготовки майбутнього фахівця до економічного виховання молодших школярів із його психолого-педагогічною, методичною і практичною підготовкою в процесі навчання; спрямованість змісту, форм, методів підготовки на розвиток економічного мислення студентів; посилення мотивації особистості до систематичного економічного самовиховання; розширення меж і підвищення ролі самостійної роботи; об'єктивне оцінювання рівня виховної діяльності в процесі економічного виховання учнів початкових класів); розроблено критерії професійної готовності майбутнього вчителя до діяльності з економічного виховання молодших школярів; дістала подальшого розвитку методика підготовки вчителя до економічного виховання особистості на основі сучасних педагогічних технологій, що забезпечують формування творчого вчителя, здатного до прояву позитивних загальнолюдських якостей: бережливості, людяності, чесності, дисциплінованості, відданості ідеям національного відродження та ін.; тощо.

Практичне значення проведеного дослідження полягає у розробці програми навчального курсу “Педагогічне краєзнавство як засіб удосконалення економічної освіти вчителя початкової школи”, яка може використовуватися у вищих навчальних закладах і на курсах підвищення кваліфікації вчителів початкових класів.



Розділ 1. Теоретичні засади та педагогічні умови економічного виховання учнів початкових класів

1.1 Сутність та зміст економічного виховання учнів початкових класів

Економічне виховання -- організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Економічне виховання учнів - це складна соціально-педагогічна проблема, покликана забезпечити свідоме і турботливе відношення до приватної й державної власності: особиста, колективна ініціатива вдосконалювання економічних відносин, підвищення результатів навчальної, продуктивної й обслуговуючої праці. У процесі праці й економічного виховання виробляються навички дбайливої й ощадливої витрати матеріальних коштів і ресурсів, збереження й збільшення національного багатства.

У процесі економічної освіти і виховання необхідно враховувати взаємозв'язки і взаємозалежності всіх напрямків при підготовці учнів до життя і праці на базі багатостороннього комплексного підходу. Слід зазначити, що участь у суспільному виробництві, сама по собі, не формує раціонального відношення до ресурсів. Молоді властиве прагнення виконати трудові й навчальні завдання з найменшим напруженням, при мінімальних витратах часу, вольових зусиль і власної енергії. Заощаджуючи особисті час і чинності, учні нерідко не розуміють джерел національного багатства й, отже, не піклуються про найкраще використання ресурсів. У результаті турбота про себе може якоюсь мірою принести шкоду суспільству. Ця обставина зобов'язує педагогів переконливо розкрити своїм вихованцям шлях подолання протиріч між особистим і суспільним ставленням до національного багатства. Економічна освіта і виховання як складова частина загального, морального виховання учня вирішує завдання формування її світогляду і розвитку кругозору при підготовці до її майбутньої трудової діяльності.

Структуру й сутність економічної освіти й інтелектуального розвитку учнів доцільно підрозділити на три основні етапи.

На першому етапі формування особистісних економічних відносин необхідно залучати учнів до практичної діяльності з метою виконання певного завдання. Основна мета цього етапу полягає в тому, щоб сформувати особистий досвід раціонального господарювання виконавця, навчити його сприймати, осмислювати й оцінювати результати економічної діяльності, вносити свій внесок у зміцнення економічного потенціалу суспільства.

На другому етапі основною метою педагогів повинно стати формування основних напрямків розвитку економічного мислення учнів. Основними засобами цього етапу повинна бути колективна діяльність, у якій особистий досвід кожного учасника економічної роботи переростає в колективний. Тут на перший план висувається залучення учнів до групових форм роботи для спільного вирішення поставленого завдання, наприклад, у сфері економіки навчального закладу, економічного життя району, міста, області і країни. Більша роль повинна приділятися різним формам економічної пропаганди й агітації в колективі, включаючи організацію економічних гуртків і факультативів, вивчення спеціальних курсів по економічних проблемах, використовуючи при цьому аналітичні методи і комп'ютерні тренажери.

На третьому етапі формується особистісне відношення до колективу, суспільства, визначається економічна освіченість учня. При цьому важливими факторами служать уміння учня узагальнювати й аналізувати економічні ситуації, розуміти важливість і необхідність поліпшення економічних показників. Впровадження у виробництво передових методів і прийомів праці, постійного вдосконалювання отриманих у процесі навчання власних економічних знань в особистому житті й у трудовій діяльності.

Таким чином, концепція безперервної креативної економічної освіти учнів як багатопланова й багатогранна соціально-педагогічна проблема базується на наведених трьох найбільш важливих етапах і визначається кропіткою спільною роботою всіх учителів, вихователів, викладачів. Вони покликані дати учням безперервну економічну освіту, що сприяє розвитку їхніх організаторських здібностей і ділових якостей, потрібних у трудовій діяльності по висхідній лінії “школа - ВНЗ - виробництво - післядипломна освіта” з використанням системи дистанційного навчання.

Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість -- знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.

Економічна свідомість забезпечує розуміння економічного життя суспільства, перетворення кожного працівника на активного, творчого учасника виробничого процесу. В умовах економічних реформ формування економічної свідомості підростаючого покоління стає загальним і обов'язковим.

Складником економічної свідомості є економічне мислення -- здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно сприяє творчому розв'язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань.

Економічному життю людини властиві також соціальні почуття: колективізму, господаря, відповідальності, обов'язку та дисципліни.

Економічна культура передбачає і формування у школярів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Нульовий рівень вивчення економіки розрахований на початкову школу. Діти отримують початкові уявлення про навколишнє економічне середовище. Формуються первинна економічна культура та грамотність. У цьому віці передбачено: вивчення основних економічних понять, з якими діти стикаються у повсякденному житті; навчання дітей умінню робити вибір та оцінювати його наслідки для себе і для своєї родини, друзів; формування почуття відповідальності за прийняті рішення.

В умовах економічних реформ формування економічної свідомості підростаючого покоління стає загальним і обов'язковим.

Зміст економічного виховання має розкривати такі ідеї:

А) економіка розвивається на базі сучасної науки і техніки;

Б) учасник економічної сфери життя має осмислювати свою діяльність у масштабах конкретного виробництва; бути не просто виконавцем, а діловим раціоналізатором, працювати творчо ; працівник на виробництві дотримується трудової, технологічної дисципліни, наукової організації праці, забезпечує якість результату, який відповідає естетичним потребам споживача; кожен працівник прагне вносити зміни у свою виробничу діяльність, планує підвищення своєї кваліфікації.

Економічне виховання здійснюється передусім у процесі вивчення основ наук, зокрема основ економічних знань, економічної географії, трудового навчання. На уроках математики учні розв'язують задачі економічного змісту. Уроки фізики, біології, хімії демонструють використання у виробництві досягнень науки і техніки.

Класний керівник здійснює економічне виховання у такий спосіб: залучення дітей до праці із самообслуговування, ремонту обладнання і приміщень, розподілу шкільного бюджету; обговорення газетних та журнальних статей на економічні теми; виробничі екскурсії, зустрічі з працівниками підприємств; залучення учнів до економічних відносин у школі та вдома.

Активізації економічного виховання школярів сприяла всеукраїнська акція «Живи, книго!», яку проводило Міністерство освіти і науки України у березні -- вересні 1999 р. її метою було широке залучення учнівських та педагогічних колективів загальноосвітніх навчальних закладів до роботи щодо виховання в учнів бережливого ставлення до підручника, поваги до праці людей, які його створюють, відповідальності за його правильне і раціональне використання, створення і поповнення фондів шкільних бібліотек. Під час акції у школах проводили бесіди, лекції, ігри, читацькі конференції, вікторини, виставки, огляди підручників, зустрічі з письменниками, авторами книг, працівниками видавництв. У багатьох школах було створено гуртки «Юний палітурник», «Друзі книги», «Книжкова лікарня» та інші, запроваджено в практику шкільних бібліотек проведення свят книги «Звідки прийшла книга», «Як зроблено твій підручник», «Скільки коштують державні підручники» та ін.

Економічне виховання здійснюється у процесі вивчення основ наук, особливо основ економічних знань, трудового навчання. На уроках математики, фізики, хімії, біології учні вивчають наукові основи виробничих процесів, розв'язують задачі економічного змісту, дізнаються про використання на виробництві досягнень науки і техніки, і це сприяє економічному вихованню. Класний керівник з метою економічного виховання учнів залучає дітей до праці з самообслуговування, ремонту обладнання і приміщень, обговорення статей на економічну тематику, проводить виробничі екскурсії, зустрічі з працівниками підприємств. Прикладом успішного виховання професійної орієнтації в учнів є досвід роботи директора та педколективу Сахнівської школи Черкаської області (див. книги О. Захаренка та В. Чубара „Лелеки над Сахнівкою”, „Школа над Россю”), Народний учитель, директор Сахнівської школи О.А. Захаренко вважає, що школа - це храм духовності, вона багато дечого може. Школа - не споруда, кабінети, наочна агітація. Школа - це високий дух, мрія, ідея, яка захоплює учнів, учителів і батьків. Сім років методом народного будівництва створювалася Сахнівська школа, яка тепер відома своїм досвідом виховної роботи на вищому рівні. У школі п'ять центрів: два навчальних, виховний, трудовий, спортивний і два плавальних басейни, обсерваторія, дендропарк, теплиці. Усе це зроблено силами учнів, учителів, батьків, громадськості [4, 331].

1.2 Актуальність значення, напрямки та проблеми економічного виховання учнів початкових класів

Економічне виховання є складовою частиною виховання гармонійно розвинутої особистості, має специфічні завдання, принципи, проникає у всі сфери суспільного життя.

Процес засвоєння наукового світогляду у кожного нового покоління, соціальної групи людей, кожної особистості має свої особливості, визначені рівнем економічного і соціально-політичного розвитку суспільства, характером і формами боротьби суспільних систем на міжнародній арені, національними і сімейними традиціями, особистими якостями людей.

Розвиток науки і техніки, зростання свідомості учнів, зміни, в економічній, суспільній, духовній сферах вимагають постійного вдосконалення виховання.

Економічне виховання включає знання про економіку, суть економічних законів, систему виробничих відносин грошову систему, податкову політику держави, і інші економічні напрямки навчання - менеджмент і маркетинг.

Слід відзначити, що в науково-педагогічній літературі склалося дещо спрощене уявлення про економічне виховання.

По-перше, відсутній аналіз економічного виховання, економічної культури особистості.

По-друге, немає ясного уявлення про місце і роль економічного виховання в комплексі основних напрямків виховання особистості, економічної культури школярів.

По-третє, нерідко зміст економічного виховання зводиться лише до пропаганди і засвоєння елементів економічних знань.

У нинішніх умовах ми вважаємо, що економічне виховання передбачає ознайомлення учнів із економікою, і як з історично визначеною сукупністю виробничих відносин, що складають базис суспільства, так і конкретно з економікою як єдиним комплексом, що охоплює усі ланки виробництва.

Для успішного вирішення проблеми, підготовки учнів до нових форм господарювання, загальноосвітнім закладам необхідно формувати певну систему економічної освіти і виховання молодого покоління, яка включала б обов'язкові напрямки, а саме:

- економічне виховання в процесі загального навчання;

- економічне виховання під час трудового навчання;

- економічне виховання під час позакласної і позашкільної роботи з учнями;

- економічне виховання у сім'ї.

Щоб успішно формувати у учня основи економічного мислення, творчого пошуку і засвоєння знань з економіки, необхідних у сучасних умовах, необхідно постійно поліпшувати сам навчальний процес у загальноосвітніх школах. Без знань основ економіки, без уміння грамотно думати і діяти не може бути сучасного працівника.

Нове економічне мислення не може виникнути саме собою, воно зв'язане з рівнем економічної підготовки людей. Тому для формування у учнів основ нового економічного мислення необхідно не тільки озброювати їх економічними знаннями, але й включати в активну трудову діяльність. Прищепити учням любов до праці - одне із важливих завдань навчання і виховання.

У ситуації, що склалася, об'єктивно необхідними є зміни в структурі і змісті економічного виховання молодого покоління. Значну роботу в тому напрямку повинна взяти на себе школа, а також сім'я.

Необхідно звернути увагу, що найперші пізнання з економіки діти одержують в сім'ї, бо вона, - первинна ланка суспільства, яка найчастіше пов'язана з економічним життям країни в цілому.

Корінні соціально-економічні перетворення в суспільстві, пов'язані з ринковою економікою, безпосередньо впливають і на сучасну сім'ю. Сім'я повсякденно здійснює розподіл прибутку, одержаного її членами, витрачаючи його на придбання різних матеріальних благ, задоволення духовних потреб і тощо.

Чітка організація обліку всіх видів доходів і витрат в сім'ї, правильне і раціональне використання грошових надходжень, бережливе ставлення до речей, предметів домашнього вжитку, продуктів харчування, електроенергії, води - все це дає великі можливості для економічного виховання дітей.

Важливо визначити суть і особливості спільної діяльності школи та сім'ї в сучасних умовах, їх місце в системі економічного виховання учнів, прослідкувати закономірність розвитку такої діяльності як педагогічного явища, знайти раціональні шляхи і засоби, що підвищать ефективність економічної підготовки підростаючого покоління до життя і праці-

Економічне виховання учнів необхідне в даний час, адже із розвитком ринкової економіки, повинні розвиватися економічні інтереси, діловитість, відповідальність, творчий пошук шляхів поліпшення господарської діяльності.

Сказане вище вимагає постійного удосконалення змісту навчальних програм з основ наук і особливо, трудового навчання у плані включення до них як компонентів розділів з економічного виховання і розвитку умінь підприємницької діяльності, що вимагають умови ринкової економіки.

Молоде покоління налаштоване на пошук сенсу життя та свого місця в ньому, на утвердження себе у суспільстві. Це дозволяє використати й у вирішенні відповідальних завдань соціально-економічного розвитку країни.

В умовах становлення ринкової економіки, коли розвитку набувають різні форми діяльності, дуже важливо сформувати в учнівської молоді готовність до нових способів господарювання.

Дотепер в теоретичних та практичних розробках, присвячених проблемі виховання взагалі та проблемі трудового виховання зокрема, недостатня увага приділялась соціально-економічним аспектам виховного впливу на учнів. При цьому ми маємо на увазі соціологізацію особистості з врахуванням, перш за все, діяльної теорії виховання.

Виховання є складним процесом становлення якісно нової особистості. Він включає інтегральну діяльність "сукупного вихователя" як суму впливу різних чинників на людину і власне діяльність вихованця, внаслідок чого особистість набуває нових якостей.

Необхідно розрізняти виховні впливи, які здійснюються навчальними закладами всіх типів, сім'єю, громадськими організаціями та державними установами, а також неорганізовані, але цілеспрямовані (з боку особистості) виховні впливи радіо, преси, телебачення, культурно-освітніх закладів, літератури і т. інше.

У системі економічного виховання школярів велике значення мають виробничі екскурсії, зустрічі з керівниками зразкових підприємств та господарств, передовиками виробництва, з представниками орендних бригад, сімейного підряду. Зміст цих форм економічного виховання ретельно планується з метою послідовного і систематичного ознайомлення школярів з актуальними економічними проблемами, зразковим веденням справи в промисловості і сільському господарстві. Все це сприяє профорієнтації підлітків, юнаків та дівчат.

Недостатня увага економічного виховання призводить до економічної безграмотності учнів, їх неготовність до вибору професії у відповідності з власними інтересами, здібностями і потребами народного господарства. Відсутність сучасної бази для економічно ефективного продуктивної праці старших школярів виховує у них недбалість, антиекономічні погляди, нехтування трудовою дисципліною. Все це переноситься дитиною зі школи в доросле трудове життя.

Недоліки економічного виховання обумовлені об'єктивно-суб'єктивними суперечностями. З одного боку, перехід до ринкової економіки, впровадження нових технологій і методів господарювання, з іншого - економічне виховання дітей, поєднання їх навчання з продуктивною працею якщо й здійснюються, то, як правило, на примітивному рівні, у відриві від сучасного виробництва, форм організації праці, виробничих відносин. Це істотно знижує рівень підготовки школярів до життя, до продуктивної праці, гальмує їх входження до суспільного виробництва, завдає шкоди економіці.

Механізми, засоби та способи економічного виховання школярів різноманітні. Зміст суспільного економічного свідомості стає надбанням школярів в результаті їх пізнавальної діяльності. У навчальному процесі велике значення має, постановка перед учнями питань економічного характеру, а також проведення уроків суспільствознавства, історії, математики, фізики, хімії, географії, біології, спеціально присвячених узагальнення даних про економічне значення цих наук. Головним механізмом економічного виховання школярів є безпосередня, доступна їм економічна діяльність. Громадсько корисну і продуктивну працю учнів вимагає економічно ефективної організації: планування, нормування праці, його механізації, обліку ефективності та результативності. Залучення дітей в економічну діяльність і аналіз характеру їх праці створює особистий досвід розуміння економічних проблем, формує моральні якості економічні та світоглядні переконання. Економічне виховання здійснюється також у процесі економічних відносин, в які залучаються діти.

Таким чином, не можна вважати, що в нашому суспільстві навколишня дійсність впливає стихійно без відома офіційних джерел виховного впливу на особистість. По суті справи, соціальне оточення у всій його різноманітності формує свідомість людей у тому ж загальному напрямку, в яшму організована система виховання.



1.3 Розвиток економічного виховання в педагогічній літературі

Досліджувати сучасні проблеми і перспективи розвитку економічного виховання не можливо без вивчення його історії. Система економічної освіти та виховання української школи почала поступово закладатися ще з початку радянського періоду. Розвиток педагогічної думки відносно економічного виховання у нашій країні можна поділити на п'ять періодів.

Перший період до 1960 р. охоплює час становлення радянської освіти і виховання. У ньому можна умовно виділити на два етапи, що пов'язані із соціально-економічним розвитком країни: це етап створення основ радянської освіти і виховання та політехнізму, та другий етап - закладання і розвиток основ економічного виховання.

Другий період з 1960-1970 рр., в педагогічній науці і практиці зроблено не мало з розвитку теорії економічного виховання, що відображено в збірниках, що були надруковані кафедрою політекономії Челябінського державного педагогічного інституту: “Вопросы экономического воспитания” (1967), “Вопросы теории и практики экономического воспитания”” (1972), “Вопросы экономического воспитания и образования” (1976).

Третій період розвитку економічного виховання учнів у загальноосвітній школі (1970 - 1980) характеризується розвитком науково-педагогічної думки у декількох напрямках.

Четвертий етап розвитку теоретичних та практичних аспектів економічного виховання учнів починається з 1980 р. по 1993 р.

П'ятий етап, перебудови економічного виховання відносно ринкових умов, починається з 1993 р. Розглянемо докладніше кожний етап розвитку економічного виховання.

Корінні перебудови в школі у перші роки Радянської влади змусили переглянути завдання, зміст і принци професійної орієнтації підростаючого покоління. Першою монографічною працею з профорієнтаційного виховання стала книга Н.А. Рибникова «Психологія і вибір професії», що була випущена у 1918 році. В цей же період друкувала ряд своїх статей Н.К. Крупська, в яких розглядала принципово новий підхід до виховної роботи, зокрема економічний, соціальний, педагогічний, психологічний аспекти. Вона рекомендувала учням на заняттях і в процесі самоосвіти дотримуватись правил економії часу і енергій. Щоб здійснити таку економію необхідно вміти вірно розподіляти свій час, мати необхідні навички самостійної роботи, раціонально розподіляти роботу тощо. Хоча першою педагогічною роботою Н.К. Крупської, в якій обґрунтовувались принци виховання та висвітлювались вчення К. Маркса і Ф. Енгельса з приводу виховання та освіти, можна вважати надруковану у 1915 р. працю “Народное образование и демократия”.

Особливу увагу Н.К. Крупська приділяла вихованню бережливого відношення до суспільного майна, до часу, до розумової та фізичної енергії. Це допоможе учням оволодіти основами наукової організації праці і свідомо підійти до вибору професії Вона вважала, що цими якостями має оволодіти кожна дитина і їх формуванню повинна бути пронизана її навчальна, трудова і суспільно-корисна діяльність.

У своїй праці “Коллективная работа учительства” (Т.6, с. 302) Н.К. Крупська розробила аспекти майбутнього економічного виховання учнів. Вона вважала, що школа має навчити дітей ставити перед собою певну виробничу мету, спершу просту, поточну, а потім більш складну і перспективну. Надія Костянтинівна вважала, що школа має навчити обговорювати, точно визначати найбільш економні і швидкі шляхи до виконання оставленої мети, зважувати засоби виконання і свої сили у тому числі а потім точно, чітко і швидко виконувати взяту на себе роботу. Чим чіткіший план роботи, тим більше шансів на успіх.

У своїх педагогічних творах Н.К. Крупська пропонує одним із важливих завдань шкільної освіти поставити виховання покоління, що вміє планово працювати. Це завдання має бути органічно пов'язаним із політехнізацією школи. Вона наголошувала на необхідності виховання суспільних інстинктів: усвідомлення перспектив комуністичного будівництва, прагнення працювати на благо суспільства, вміння використовувати його багатства і працювати в колективі. Шлях до цього вона вбачала перш за все у політехнічному навчанні. У тезах “Про політехнізм” Н.К. Крупська визначає його сутність: “Політехнізм - це ціла система… Сюди входить і вивчення географічної основи економічних відносин, вплив способів добування і обробки на суспільні форми праці і вплив останніх на весь суспільний лад”. (Крупская Н.К. Пед. соч. в 10-ти т. М., Изд-во АПН РСФСР, 1959 т. 4, с.195)

Отже, перші аспекти педагогічних основ економічного виховання були закладені Н.К. Крупською ще в 1931-1933 рр., коли радянська школа була на етапі становлення.

Розглядаючи завдання виховання радянської школи А.В. Луначарський вказував на необхідність виховання борця-колективіста, який би міг успішно вирішувати господарські завдання. Він писав: “Ми бажаємо виховати громадянина, який би був колективістом нашого часу, який жив би суспільним життям набагато більше, ніж власними інтересами. новий громадянин має бути наповненим пафосом політико-економічних відносин соціалістичного будівництва, ними жити, їх любити, в них вбачати мету і зміст свого життя”. (Луначарский А.В. Воспитательные задачи советской школы. - В кн.: О народном образовании. М., Изд-во АПН РСФСР, 1958 с.445) У цій же праці він зазначав, що педагоги мають привчати учнів до вмілого, організованого підходу, до подолання труднощів, до колективізації праці. До важливих засобів підготовки дітей до життя А.В. Луначарський відносить гру і працю, направлені на засвоєння знань і корисних навичок.

Педагогічні роботи А.В. Луначарського свідчать про те, що педагогічні проблеми, зокрема виховання, він розглядав у комплексі як державний діяч, практик і теоретик. Це основна риса його педагогічної діяльності.

П.П. Блонський у своїй праці “Трудова школа” зазначав, що політехнічна школа “сполучає знання з дією й освіту з умінням, є одночасно і школою волі, і школою інтелекту, виховуючи характер і утворюючи мислення на одному і тому ж матеріалі і одному і тому ж процесі”, а також він вважав, що в індустріальному вихованні найважливішим моментом є його організація. Великого значення П.П. Блонський надавав створенню можливостей для дітей самим придбати будівельні матеріали та інвентар, скласти кошторис, самим будувати, доглядати за птахами і скотом, здійснювати ремонти тощо. (Блонский П.П. Трудовая школа // Избранные педагогическе и психологические сочинения: В 2 т. - М.: Педагогика, 1979. - Т.1 - с.131, 160) У ті роки замість “економічного виховання” найчастіше використовувався термін “індустріальне виховання”.

На становлення радянської школи і педагогіки значний вплив мали праці С.Т. Шацького. Він вважав, що завдання школи полягає у раціональній організації дитячого життя. На його думку, шкільні програми мають забезпечувати розуміння дітьми співвідношення природи, праці і суспільства в умовах радянського ладу та виховання прагнення брат участь в соціалістичному будівництві. С.Т. Шацький вказував, що вибір видів суспільно-корисної праці визначається перш за все місцевими потребами в галузі господарства, культурою, побутом та потребами дітей і колективу. Виховне значення суспільної праці визначається не лише її метою, але і раціональністю її організації: “Діти повинні знати, як цю роботу організувати, які для цього необхідні сили і засоби, як організувати контроль за цією роботою, як врахувати результати цієї роботи, до чого ця робота приведе”. (Шацкий С.Т. Из лекцонного курса “Колхозное строительство школа”. - Пед. соч. в 4-х т. М., Просвещение, 1965, т. 4 с. 49)

Завдання економічного виховання С.Т. Шацький визначив так: “Виховання вміння вдивлятися, оцінювати, будувати плани, перевіряти, завойовування собі місце в поки що не визнаючому дитини середовищі дорослих, мобілізації для суспільної, будівельної справи своїх сил і досягнення спільної мети спільними силами в реальних умовах життя - надзвичайно серйозне завдання школи”.

Велике значення для наукового обґрунтування проблем економічного виховання має педагогічна творчість А.С. Макаренка. На відміну від П.П. Блонського він економічне виховання називав не індустріальним, а господарським. Він зазначав, що кожна дитина як член сім'ї є повноправним членом сімейного господарства, а значить, в деякій мірі і членом всього радянського господарства. Антон Семенович у своїй праці “Сімейне господарство” стверджував, що кожній людині обов'язково доведеться в житті приймати участь у загальнодержавному господарстві, і чим краще вона буде підготовлена до цього, тим більше користі вона принесе і державі, і самій собі. Господарське виховання дітей полягає у вихованні не тільки господаря-сім'янина, але й господаря-громадянина.

Великий вплив на формування особистості господаря-колективіста, за думкою А.С. Макаренка, мають відносини, що виникають при колективній праці. “Зробивши господарську турботу відправною точкою в процесі виховання, ми, в повному узгодженні з теорією історичного матеріалізму, всі форми нашого життя і організації вивели з господарства і господарності”. (Макаренко А.С. Очерк работы Полтавской колонии имени М. Горького. - Соч. М., 1957, т. 2, с.698).

Формування потреб А.С. Макаренко розглядав з соціально-економічної точки зору. Потреба для радянського громадянина є стимул розвитку особистості: “Потреба у нас є рідною сестрою обов'язку, зобов'язання, здібностей, це пряв інтересів не споживача суспільних благ, а діяча соціалістичного суспільства, створювача цих благ”. (Макаренко А.С. Книга для родителей - Соч., т. 4, с. 40) У своїх статтях він також звертає увагу на необхідність виховання таких якостей як бережливість, чіткість, оперативність, діловитість тощо.

В.А. Сухомлинський також постійно піклувався про виховання в дітей бережливого відношення до навколишнього середовища. Він розглядав працю з різних аспектів. Сутність економічного виховання вразив наступними словами: “Мистецтво виховання полягає в тому, щоб виховували не лише людські відносини, не лише приклад і слово старших, не лише традиції, що бережно зберігаються в колективі, але й речі - матеріальні й духовні цінності. Виховання середовищем, обставинами, створеними самими ж учнями, речами, які збагачують духовне життя колективу, - це на наш огляд, одна із найтонших сфер педагогічного процесу”. (Сухомлинський В.А. Павлышская средняя школа. - М.: Просвещение, 1979. - с. 116)

Економічне виховання в радянський період було засноване на діалектико-матеріалістичному розумінні економічних закономірностей суспільного розвитку і передбачало поступове формування в учнів економічного мислення, тобто усвідомлення ними економічних закономірностей розвитку соціалістичного суспільства, переваг соціалістичних виробничих відносин, ролі праці і економії в розвитку суспільного виробництва. На цій основі формувалися такі якості особистості, як господарність, діловитість, бережливість, економічна заощадливість, необхідні у виробничо-економічній діяльності і економічних відносинах поза сферою матеріального виробництва, у повсякденному житті.

Проте дослідження з економічного виховання не систематизувались, економічне виховання ще не розглядалось як самостійна частина процесу комуністичного виховання. Причини цього полягали в недостатній зрілості економічних та соціальних передумов, в тому, що політекономія соціалізму знаходилась лише на стадії становлення.

Перші дослідження, які безпосередньо стосувались економічного виховання були здійснені економістами Л.Н. Пономарьовим та Л.Є Епштейном. Економічне виховання вони розглядали як суттєвий фактор розвитку народного господарства, як необхідну умову наукової організації виробництва, як фактор формування відношення до праці та суспільної власності.

У своїй книзі “Економічні фактори комуністичного виховання”, що була видана у 1966р., Л.Є. Епштейн висвітлив теоретичні основи економічного виховання. Він вважав, що економічні відносини базуються на наступних видах діяльності: безпосередньому виготовленні продукції, роботі з організації праці, керівництві виробництвом, товарно-грошовому обміні, пануванні, аналізі і економічному розрахунку тощо. При цьому автор зазначав, що економічні відносини охоплюють ту діяльність, яка прямо і безпосередньо направлена на виробництво суспільної продукції і кваліфікованої робочої сили.

Л.Є. Епштейн дав визначення економічним потребам як тим матеріальним умовам життя та формам економічної діяльності до досягнення яких прагне суспільство, соціальні групи, окремі особистості. Він також зазначав, що економічні інтереси - це прояв найбільш сильних, відносно стійких, тривалий час діючих потреб. Окрім того Лев Єфимович визначив завдання економічного виховання у загальноосвітній школі. Перш за все це: забезпечення найбільш сприятливих економічних умов, найбільш ефективного використання виділених державою засобів навчання та виховання учнів; економічна освіта учнів, вивчення ними основ економік соціалістичного виробництва; вироблення в учнів елементарних економічних навичок, вміння аналізувати ефективність своєї праці і діяльності колективу, прагнення та вміння бути економним та бережливим.

Проблеми економічного виховання були висвітлені А.М. Бірманом та А.М. Омаровим в науково-популярній літературі з економіки. Філософи І.Б. Іткін, В.А. Демічев, А.В. Дроздов, В.Д. Попов, А.К. Улєдов, В.П. Фофанов вивчали гносеологічний аспект економічного виховання. Вони визначили сутність економічного виховання, його місце в системі суспільної свідомості, категорії тощо. Н.І. Болдирєв виділяв у педагогіці економічне виховання, як складову частину комуністичного виховання. На важливість та необхідність економічного виховання дітей вказував Б.Т. Лихачов.

Питаннями економічного виховання в 1964 - 1967 роках присвячені деякі дисертаційні дослідження, зокрема В.М. Близнюка “Спільна робота школи і робочих колективів з виховання комуністичного відношення до праці в учнів старших класів”, І.П. Ломоносова “Педагогічні основи формування комуністичного відношення до праці в учнів старших класів”, Л.П. Мельникової “Деякі економічні питання у виховання учнів середньої загальноосвітньої школи”. У цих дослідженнях розглядались теоретичні та практичні аспекти економічного виховання у середній загальноосвітній школі. У дослідженнях А.А. Фролова “Моральне та матеріальне стимулювання праці в комуністичному вихованні учнів” та Ю.Ф. Тамбовкіна “Виховання відповідального відношення до праці і суспільної власності в учнів підліткового віку” розглядалися мотиви свідомого відношення до праці, формування відповідальності у дітей за виконувану роботу, шляхи стимулювання та контролю трудової діяльності учнів.

В період з 1960 - 1970 рр. відбувався інтенсивний розвиток теорії економічного виховання учнів загальноосвітньої школи.

У дослідженні А.С. Нисимчук “Педагогічні основи економічного виховання учнів у сільській школі” досить докладно розглянуто період розвитку педагогічної думки відносно економічного виховання у період 1970 - 1980 років. Він зазначає, що економічне виховання у цей період відбувалося у чотирьох напрямках: дослідження питань суспільно-корисної і виробничої праці учнів 1-10 класів (це роботи А.А. Васильєва (1970), М.А. Єгорова (1970), І.Ф. Кобзарьова (1970), А.Г. Лучинського (1975)); профорієнтаційна робота в загальноосвітній школі(А.Д. Сазонова (1978), К.Б. Вербовий (1971), О.А. Зимовина (1977), П.А. Йовашвілі (1973)); відношення учнів до збереження соціальної власності, економії часу, до охорони природи та її ресурсів (Є.А Дегтярьов(1974), В.Г. Куликова (1975)); економічне виховання учнів загальноосвітньої школи (Г.П. Александрова (1974), А.Ф. Аменда (1975), Л.М. Нульмана (1976), Б.П. Чернишова (1973), Б.П. Шемякіна (1973).

У цей період Н.П. Рябіна також займалась вивченням педагогічних умов економічного виховання учнів старших класів. Форми економічного виховання учнів при навчанні вирішення екстремальних задач економіко-прикладного змісту на прикладі математичних дисциплін були висвітлені Лев Ла у книзі “Економічне виховання учнів в процесі навчання рішенню задач з практичним змістом" (1975). Соціально-економічні умови виховання і роль сім'ї в економічному вихованні були визначені Б.П. Чернишовим. М.М. Винокурова розробила методичні рекомендації для факультативного курсу “Основи економічних знань про соціалістичне виробництво” (1980).

Дослідженням економічного виховання займались різні автори у 80 - 90-х роках це: Левчук З.К., Нисимчук А.С., Сасова І.А. та Аменд А.Ф., Смолюк І.А., Шпак О.Т., Шелякін П.А. Проте вони вивчали економічне виховання з точки зору раціонального використання ресурсів, економності, трудового виховання, профорієнтаційної роботи тощо.

Ю.К. Васильєв у своїй праці “Економічна освіта і виховання учнів” (1983) зазначав, що головна мета економічного виховання полягає у формування в учнів: економічних знань і вмінь, направленості, специфічних якостей; для підготовки учнів до економічної діяльності.

Оволодіння економічними знаннями і навичками за А.Ф. Амендом мають виражатися у набутих ділових якостях дітей. Свої дослідження він висвітлив у навчальних посібниках “Економічне виховання молодших школярів” (1982) та “Економічна освіта і виховання учнів” (1988).

Питання виховання бережливості у школі та вдома розглядали Г.А. Звєрєва у посібнику “Педагогічні проблеми виховання бережливості у школярів" (1983), Л.Ф. Киян у роботі “Виховання бережливості як моральної риси учнів” (1985), О.І. Кульчицька “Вчити дітей бережливості” (1989), О.І. Федоров “Економічне виховання в школі і дома” (1990).

Питання психолого-педагогічних основ економічного виховання, формування нової людини, нового відношення до праці піднімав у своїй праці “Методика економічного виховання учнів” (1985) В.К. Розов. Автор зазначав “сам процес економічного виховання має здійснюватись на основі специфічних, притаманних йому принципах, які б відображали мету економічного виховання, визначали головні його напрямки, всю його систему: зміст, методи, управління.” (с.31)

Одним з головних завдань економічного виховання, як зазначав Б.П. Шемякін у своїй праці “Економічне виховання учнів” (1986), є виховання у них готовності до економічної діяльності. При чому готовність, як він вважає, включає такі основні компоненти: економічні потреби, економічну загальноосвітню підготовку, економічно усвідомлене відношення до праці. Крім того автор проаналізував стан економічного виховання учнів на даний період та визначив шляхи підвищення його ефективності, дослідив можливості економічного виховання при вивченні суспільно-гуманітарних дисциплін та предметів природничо-математичного циклу.

Структуру організації економічної освіти та виховання учнів запропонував Л.П. Кураков у роботі “Економічна освіта і виховання учнів” (1987). Він зазначав, що одним із шляхів підвищення ефективності економічного виховання є покращення економічної компетентності керівників і вчителів шкіл, батьків. А для цього необхідно організувати систему підвищення рівня економічних знань, вмінь, організаторських навичок тощо. Як зазначав автор, економічна світа “має привести як до засвоєння певної системи знань, так і до оволодіння вміннями і навичками економічних розрахунків, економічного аналізу виробничої діяльності, без яких економічні знання не знайдуть практичного застосування, будуть відірвані від економічної діяльності індивіда”.

У 90-х роках М.Л. Малишев і О.П Кураков розглядали економічне виховання у позаурочний час на шкільному виробництві, з точки зору підвищення продуктивності праці, яка залежить від планування, контролю та аналізу виробничо-економічної діяльності шкільного виробництва.

М.Л. Малишев досліджував економічне виховання учнів в процесі виробничого навчання. Він досліджував напрямки, форми і методи економічного виховання учнів у процесі виробничої праці на шкільному виробництві. Л.М. Малишев зазначав, що ефективність економічного виховання залежить від наявності в учнів економічних знань. У своїй роботі “Економічне мислення учнівської молоді: досвід і проблеми формування” він виділяє форми позакласної роботи з економічного виховання, які ділить на чотири групи. Перші три з яких направлені на підвищення рівня економічних знань, а четверта являє собою різновиди суспільно-корисної праці.

О.Н. Федоров у своїй праці “Економічне виховання в школі і дома” (1990) досить докладно розглянув питання становлення економічної свідомості учнів, фактори економічного виховання, вплив сім'ї та шкли на економічне виховання.

Надзвичайно важливими для цього періоду є дослідження в галузі економічного виховання А.С. Нисимчук. У своїх працях “Економічне виховання у сільській школі” (1989) та “Економічна освіта учнів” (1991) автор докладно зупинився на сутності економічного виховання. Він дослідив формування і зміст економічного виховання у сільській школі та сім'ї учнів, виховання у школярів зацікавленості в отриманні економічних знань, формування економічної культури дітей. Автор у своїх працях поділився своїми педагогічними знахідками як виховати в учнів потреби в економічних знаннях, як практично сформувати економічні вміння і навички у дітей на уроках трудового навчання та в позаурочний час.

Всі проведені дослідження до 1993 р. доводили необхідність економічного виховання при вивченні різноманітних дисциплін, при суспільно-корисній праці, при вихованні в сім'ї, проте можливість економічного виховання при вивченні безпосередньо економічних дисциплін майже не розглядалось.

Докорінні соціально-економічні зміни, що відбуваються в країні, починаючи з 1993 р. по теперішній час потребують формування сучасної економічної культури нації. Особливо важливим сьогодні стає економічне виховання людини, яка на основі набутих економічних знань буде здатною: усвідомлювати своє місце в економічних процесах, що відбуваються в суспільстві; опрацьовувати і аналізувати економічну інформацію; орієнтуватися в економічних повідомленнях та програмах уряду; “грати” основні економічні ролі; вступати в цивілізовані відносини і приймати економічно виважені рішення як для самореалізації у професійному і особистісному плані, так і в інтересах суспільства.

В останні роки, питання економічного виховання почали розглядатись як підготовка учнівської молоді до ринкової економіки у наукових працях Побірченко Л.А., Розова В.К., Прокопенко І.М., Шпака О.Т. Шелякіна П.А., Юрчука Н.С.

Дослідження сучасного періоду направлені на формування соціально-адаптованої особистості в умовах ринкової економіки. В цьому напрямку працювали В.І. Загривний, Є.Н. Камишанченко, О.М. Кравчук, С.В. Лукаш, О.А. Надточієва, Н.А. Побірченко, Р.Ф. Пустовійт, О.М. Собчук, К.М. Старченко.

Останнім часом проблему організаційно-педагогічних засад економічної освіти і виховання учнів досліджував О.Т. Шпак у ряді своїх робіт. У своїх роботах він розробив чіткі методичні рекомендації щодо вкладання економіки у старших класах. Особливу увагу автор звернув на практичне застосування економічних знань і вмінь, розробивши ряд тестових, ситуаційних та ігрових завдань для старшокласників.

За М.М. Фіцулою “економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів”, яке здійснюється перед усім у процесі навчання, зокрема на уроках економіки та дотичних до неї предметах.

На особливу увагу заслуговують роботи Н.А. Побірченко: “Підготовка учнівської молоді до ринкової економіки” (1999) та “Проектування наступності в розвитку економічного мислення дітей дошкільного та шкільного віку” (1999). Де автор пропонує свої програми розвитку економічного мислення, також досліджує розвиток в учнів особистої готовності до професійно-підприємницької діяльності.