Зміст роботи

Вступ

Розділ 1. Нетрадиційні уроки географії

1.1 Нетрадиційні уроки в курсі географії

1.2 Формування прийомів навчальної діяльності, вмінь та навичок учнів при вивчені географії

1.3 Чинники, які підвищують ефективність навчання та сприяють розвитку умінь та навичок учнів

Розділ 2 Методи навчання на нестандартних уроках як засоби підвищення ефективності навчально-виховного процесу

2.1 Класифікації методів навчання та критерії оптимального вибору методів навчання

2.3 Оптимальний вибір методів навчання для розвитку умінь і навичок учнів

2.4 Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

В епоху державного і духовного відродження України пріоритетна роль належить високоосвіченим людям. Тому розвиток суспільства значною мірою залежить від людей в сфері освіти. В свою чергу, суспільство висуває перед сучасною школою завдання сформувати всебічно розвинену особу, яка повинна задовольнити потреби суспільства. Згідно закону України “Про Освіту”, метою освіти є “всебічний розвиток як особливості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями ”. [7 с.15]

Важливе місце також має розвиток умінь і навичок учнів, що дозволить адаптувати їх до нових умов дорослого життя. На наш погляд, досягнення цієї мети можливе лише за умов широкого застосування у навчально-виховному процесі нестандартних уроків та оптимального вибору методів навчання на всіх етапах вивчення матеріалу, а особливо на етапі закріплення вивченого матеріалу. Оскільки основною діяльністю школяра є навчання, то лише за допомогою використання раціональних методів навчання відбувається засвоєння учнями знань, умінь та навичок, а також формування світогляду, розвиток здібностей, реалізація навчаючої, виховної та розвиваючої функції навчання.

Від підбору методів навчання та використання нестандартних форм проведення уроку (уроки - семінари, конференції, диспути, подорожі, аукціони тощо) значною мірою залежить всебічний розвиток учнів і якість засвоєння ними знань, і набуття навичок самостійної роботи. Саме тому була вибрана тема курсової роботи.

Тема роботи : Роль нетрадиційних уроків географії в розвитку умінь та навичок учнів.

Метою нашого дослідження є аналіз узагальнення і осмислення досвіду використання нестандартних уроків географії на сучасному етапі, а також їх роль у розвитку умінь та навичок. Відстежити рівень сформованості знань, умінь та навичок в учнів, під час використання нестандартних форм проведення уроків.

Об'єктом дослідження є навчально-виховний процес.

Предметом дослідження виступають методи навчання що використовуються на різних етапах нестандартного уроку та сформовані вміння і навички дітей у процесі навчання географії.

Гіпотеза дослідження - під час використання нетрадиційних уроків у практиці викладання географії навчальна діяльність учнів буде більш раціональною і продуктивною і сприятиме кращому розвитку їх вмінь та навичок.

Основними завданнями дослідження є :

1. Проаналізувати педагогічні і методичні аспекти використання нетрадиційних уроків у практиці викладання географії та їх роль у підвищенні ефективності навчально-виховного процесу.

2. Дослідити формування прийомів навчальної діяльності, вмінь та навичок учнів під час проведення нестандартних уроків

3. Проаналізувати чинники, які підвищують ефективність навчання та сприяють розвитку умінь та навичок учнів.

4. Ознайомитись з методами навчання на нестандартних уроках як засобами підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

5. Проаналізувати результати дослідно-експериментальної роботи.

У процесі роботи над дослідженням були використанні такі методи : вивчення педагогічної і методичної літератури; вивчення досвіду вчителів географії; педагогічний експеримент.

Етапи дослідження :

1. Аналіз стану проблеми у педагогічній теорії, практиці роботи шкіл.

2. Вивчення літератури, висунення гіпотези, завдань, формування

структури.

3. Теоретичний аналіз проблеми

4. Педагогічний експеримент

5. Узагальнення і систематизація матеріалів.

Наукова і практична значимість роботи полягає у розгляді питань значущості ролі нестандартних уроків у підвищенні рівня засвоєння учнями програмового матеріалу курсу географії та розвитку вмінь та навичок учнів; дано теоретичний аналіз і розглянуто сучасний стан проблеми щодо оптимального вибору методів навчання під час проведення нестандартних уроків; дано порівняльний аналіз ефективності різних форм проведення нестандартних уроків; результати дослідження можуть бути корисними в практичній діяльності студентів - практикантів і вчителів географії.

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що у поданих матеріалах розглянуто основні особливості нетрадиційних уроків та подано особистий погляд на поєднання різних методів навчання під час нестандартних уроків. Також у додатках вміщені конспекти уроків географії, на яких чітко виділені всі основні етапи уроків, подано додаткові матеріали для проведення уроку

Отже, ми переконуємося, що використання у практиці вчителів географії нетрадиційних уроків сприятиме більш повному, глибокому і осмисленому засвоєнню учнями знань, умінь та навичок, підготовці їх до самостійного набуття знань, до безперервної освіти, зробить урок географії цікавим та змістовним.

Недаремно в законі України “Про Освіту”, ст.55, зазначено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на вільний вибір методів, виявлення педагогічної ініціативи. На наш погляд, питання використання нетрадиційних та інтерактивних уроків є одним з найактуальніших у педагогічній науці та у практиці роботи шкіл[7,с.6].

Розділ 1. Нетрадиційні уроки географії

1.1 Нетрадиційні уроки у навчально-виховному процесі

Протягом тривалого часу в нашій країні була поширена класно-урочна система навчання, яка дозволяла вчителеві одночасно навчати багатьох учнів. Головним компонентом цієї системи є урок. Це частина навчального процесу, яка є викінченою в смисловому, часовому й організаційному плані. Від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу.

Найчастіше уроки будувалися на основі закономірностей навчально-виховного процесу і характеризувалися поєднанням та реалізацією всіх дидактичних принципів і правил, забезпечуючи умови для продуктивної пізнавальної діяльності учнів із урахуванням їхніх інтересів та потреб.

Такі уроки прийнято називати стандартними. Вони охоплюють основні етапи навчального процесу.

Стандартні уроки відіграли значну позитивну роль у навчанні школярів. Проте вже в середині 70-х років минулого століття з'явилась тенденція до зниження інтересу дітей до класних занять. На практиці це реалізувалося появою нестандартних уроків, головною метою яких є пробудження інтересу школярів до навчальної праці. Нестандартний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються у рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи.

Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна методика викладання спрямована здебільшого на запам'ятовування програмового матеріалу і відтворення його. Нині у навчально - виховний процес на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок. Саме нетрадиційні уроки залучають учнів у процес «творення уроку», здобуття знань та закріплення вмінь та навичок.

Метою виховання і навчання в нашому суспільстві є усесторонній розвиток особистості. Як писав Ю.А. Конаржевський, «тип уроку - це не штамп, не шаблон, не застигла форма організації навчальної діяльності. … Під типом уркоу слід зрозуміти зразок, модель, які за своєю дидактичною конструкцією, структурою, методикою організації якнайбільше відповідають поставленим цілям». [11 c. 45]

Творчий учитель постійно шукає шляхи вдосконалення уроку. Такі пошуки спрямовані на розв'язання низки навчально-виховних завдань, передусім на підвищення виховної ролі уроку, використання змісту навчального матеріалу для формування національної самосвідомості учнів, формування в них моральних, правових, трудових, естетичних якостей особистості.

Актуальною є проблема розвитку в учнів пізнавальних інтересів, виховання потреби у знаннях і самоосвіті, формування вміння працювати з джерелами наукової інформації, відбирати необхідну для свого загального розвитку і майбутньої професійної діяльності. Великої ваги на сьогодні набула проблема активізації пізнавальної діяльності на уроках з використанням активних методів навчання, виконання учнями різних видів самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань.

Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, відмінні від типових. Це - нетрадиційні уроки. Серед них -- уроки ділової гри, уроки прес-конференції, уроки-КВК, уроки-змагання, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки та ін., для яких характерні: максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяльності, запровадження самостійної діяльності учнів, використання програмованого і проблемного навчання, здійснення міжпредметних зв'язків, усунення перевантаженості учнів.

Цікавими для теорії та практики є власне нестандартні уроки (інтерактивні уроки), для яких характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім інтерес в учнів і сприяє їх оптимальному розвитку і вихованню. До них відносять: Інтегровані уроки, на яких матеріал кількох тем подають блоками (В. Шаталов); міжпредметні уроки, які ставлять за мету «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів; театралізовані уроки, які проводять у межах чинних програм і відведеного навчальним планом часу. Вони збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів; сугестопедичні уроки, що не набули поширення, оскільки механізми дії підсвідомого поки що технологічно не розроблені щодо педагогіки й окремих методик; уроки з різновіковим складом учнів, які передбачають подачу блоками матеріалу одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах. Але нестандартні уроки все одно мають всі етапи процесу навчання (Додаток А)

Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи так званих зунів (знання, уміння, навички). Структура нових типів уроків також відмінна від традиційних.

Під час нестандартного уроку учні запам'ятовують: 80% того, що висловлювали самі. 90% - того, що робили самі. [3] Відповідно до цього можна виділити наступні правила організації інтерактивного навчання на нестандартному уроці:

1. До роботи мають бути залученні ( тією чи іншою мірою ) всі учні.

2. Активна участь учнів у роботі має заохочуватися.

3. Учні мають самостійно розробляти та виконувати правила роботи у групах.

4. Під час використання інтерактивних методів навчання в групі не повинно бути більше як 30 осіб

5. Навчальна аудиторія має бути підготовлення до роботи у великих та малих групах.

Особливості нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню.[10]

Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання - оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами.

Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення їхніх знань, формування працьовитості, потрібних у житті навичок і вмінь.

Крім того, ці уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, особи, дії нестандартних уроків відзначаються ігровим стимулюванням. [6]

Водночас не слід перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю, властива їм і велика витрата часу.

Істотно важливе значення для нестандартного уроку має організаційна форма навчання. З цього погляду їх поділяють на такі типи: уроки змагання, уроки громадського огляду знань, уроки комутативної спрямованості, театралізовані уроки, уроки-подорожі, мандрівки, уроки «Милування природою».

Отже, нестандартні уроки руйнують застилі штампи в організації навчально-виховного процесу школярів, спрямовуючи їх в русло активізації пізнавальної самостійності й творчої активності. Можна запропонувати наступну пам'ятку вчителеві для проведення сучасного уроку. (Додаток Б)

Найвищої майстерності в проведенні такого уроку досягає той учитель, який дозволяє своєму класові вільно почуватися й переживати, але утримує його в тих рамках, які потрібні для успіху в навчанні.

Користуючись свободою творчості й самостійної діяльності, учні не повинні забувати, що вони на уроці та дотримуватися певної дисципліни.

1.2 Мотодика проведення нетрадиційних уроків

Поява нетрадиційного уроку в арсеналі організаційних форм навчання, як нам думається, обумовлена тим, що застигла форма і структура уроків, визначених дидактичними типологіями, не змогла вмістити всієї учительської творчої ініціативи та учнівської активності.

Питанням творчості вчителів присвячені роботи відомого психолога Я.А.Пономарьова, вченого-методиста В.Г.Разумовського, цікаві думки з цього приводу знаходимо у С.В.Анофрикової та ін. Творчість людини -- це діяльність, спрямована на створення нового продукту, тобто нового матеріального об'єкта, нового знання, нової технології. При цьому новизна продукту може бути об'єктивною, якщо його не було в минулому досвіді людства, і суб'єктивною, якщо цей продукт був відсутній лише в досвіді самої людини.

У шкільній практиці при вивченні нового матеріалу вчителі активно використовують нетрадиційні уроки, такі як: урок-лекція, урок-семінар, урок-конференція, театралізовані уроки, урок на основі дидактичних змінних пар, урок-конспективна робота по створенню банку даних, урок-свято «Посвята в географію», урок-телепередача «45 хвилин», урок-подорож, урок-за-хист дисертації, урок-диспут, урок-мітинг, урок-зліт представників різних професій, урок-портрет та ін.

Розв'язання завдання поглиблення і розширення знань, повторення пов'язано із використанням уроків - усного журналу, цікавих повідомлень, «Очевидне-неймовірне», «Я хотів би знати...», «Подорож по розділу» (темі), гри «Що? Де? Коли? Чому?», аукціону, «Географія навколо нас», «Інтерв'ю, «Телеміст», «Захист проекту», «Звіт в науково-дослідному інституті», «Патент», «Інформаційний пошук» та багато інших, в тому числі й ігрових. З цією ж метою використовуються театралізовані уроки: урок-спектакль, суд, КВК, концерт, «Поле чудес», уроки-турніри, вікторини, спринт-лото, конкурси, аукціони розуміння (символів, графіків, формул, діаграм), конкурси ділових людей. До них відносяться і уроки творчості: урок-твір, розробка проекту, розв'язання винахідницьких задач, презентація казок і ребусів, створення кіносценаріїв і т. д. [6]

Контрольні мають теж немалий спектр, урок-змагання, багатоетапна естафета, подорож, залік, урок-громадський огляд знань та ін. Розглянемо докладніше найпоширеніші різновиди нестандартних уроків.

Урок-вікторина. Проведення уроку - вікторини в 6 - 7 класах буде результативним лише за вмілої підготовки вчителем цього уроку. В основі вікторини лежать запитання, на які мають відповісти окремі учні чи команди, тому від змісту, форми та характеру запитань залежатиме результат вікторини. Складаючи запитання вікторини, вчитель повинен урахувати вік інтереси, розумовий розвиток, рівень знань учнів свого класу. Готуючи уроку-вікторини, вчитель не повинен забувати, що головне завдання цієї форми навчання - дати учням знання з певної теми. Усі запитання вікторини повинні бути цікавими і нестандартними. Слід уникати сталих форм запитання на зразок: “Дайте визначення...” Під час формування запитань учитель може використати ілюстрації, роздавальний матеріал, твори мистецтва, ТЗН.

Урок-вікторина має характер змагання. Що також повинно впливати на побудову запитань. Для активного змагання запитання вікторини слід формувати чітко, конкретно, без зайвих слів. Лише в такому випадку учні зможуть дати швидку відповідь. Не менш важливим є підбиття підсумків вікторини. Логічним закінченням уроку-вікторини повинно бути оголошення переможців і оцінювання учнів. [10]

Урок-змагання. Клас ділять на дві групи, приблизно однакові за рівнем знань. У кожній обирають капітана і консультанта. Консультант працює зі слабшими членами команди. Урок складається з кількох конкурсів. Учнів попереджають, що в процесі змагання враховуватиметься активність кожного з них і команди загалом. За кожну відповідь журі виставляє бали у відомість. Перемагає команда, яка набирає найбільшу кількість балів. Наприклад, на уроці географії можуть бути такі конкурси: «Чи знаєш ти карту?», «Конкурс кмітливих», «Змагання любителів кросвордів», «Чи розумієш ти графіки?», «Знайди помилку», «Пошук» та ін.

Перший конкурс може відбуватися у такий спосіб. Представники команд витягують папірець, згорнутий у трубочку. На папірці карта материка з номенклатурними обєктами які тереба підписпти чи запитання. Учні відповідають на запитання та підписують географічні обєкти. Якщо вони не можуть відповісти, просять допомоги у своєї команди; якщо й вона неспроможна зробити це -- допомагає команда-суперниця, але перша команда втрачає бали, а друга за правильну відповідь -- набирає. Журі оці нює відповіді й виставляє оцінку. Для третього конкурсу готують спеціальні картки. На картках, розданих учням обох команд, намальовано сітку-кросворд, складений учителем. Під картку підкладають копіювальний і чистий аркуші паперу. Розв'язуючи кросворд, відповіді вписують у картку і здають її журі. У четвертому конкурсі, як і в попередньому, представники команд витягують картки з графіками й запитання, на які треба відповісти. На виконання завдання відводиться певний час. Картки здають журі.

Урок типу КВК. Це своєрідна гра-змагання команд веселих і кмітливих, що розгортається на уроці. Характерною ознакою такого уроку є його насиченість позитивними емоціями. Безперечно. Що урок, повний емоцій, на довгий час збережеться у пам'яті учнів. До того ж, він, сприяє засвоєнню знань, розвиває активність, спостережливість, дотепність.

Для уроку - КВК притаманними є певні особливості, які відрізняють його від усіх інших типів нестандартних уроків і які слід урахувати під час його підготовки та проведення.

Перш за все треба організувати, як мінімум, дві команди, які братимуть участь у КВК. Команди повинні знайти собі цікаві назви та обрати капітанів.

Другим важливим моментом уроку - КВК є наявність журі, яке оцінюватиме гру команд. Склад журі може бути різноманітним, включаючи і вчителя і учнів з активу класу, а також запрошених представників адміністрації школи, батьків. Головним критерієм під час формування складу журі повинна бути не його кількість, а об'єктивність.

Щодо змісту уроку КВК, то його повинні формувати такі конкурси, які б мали триєдину мету (навчальну, виховну, розливальну) і за тривалістю вмістилися б у відведений для уроку час. Саме при формуванні змісту уроку КВК не варто забувати, що це урок, а не виховний захід, тому необхідно дотримуватися всіх функцій і завдань навчального заняття.

Урок-подорож . Подорож - це поїздка або пересування пішки поза межі перебування. Але тільки в уяві, подумки, за допомогою власної фантазії і за сприянням тих умов, які оточують учня. При уявній подорожі може відбуватися все те, що супроводжує кожну справжню подорож - яскраві враження, позитивні емоції, цікаві зустрічі. Учні сидять за партами і одночасно вони подорожують за допомогою вказівок і порад учителя. Тут вчитель виступає в полі капітана корабля, ведучого і т.д., а школярі мандрівниками. (Додаток В)

Основний позитивний момент уроку - подорожі полягає в тому, що учні відчувають себе мандрівниками-дослідниками, першовідкривачами, вченими науковцями, які вирішують важливу проблему. Вони самі роблять висновки, підсумки-узагальнення. Таким чином, уроку-подорож сприяє розвиткові уяви і фантазії, мови і мислення. Інтереси до вивчення того чи іншого предмету.

Урок-гра. Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту, індивідуальних психологічних особливостей дітей та рівня їхнього розвитку, можна проводити сюжетно-рольові ігри з одним учнем, групою або всіма учнями класу. Ці ігри організовують тоді, коли необхідно на практиці показати, як правильно застосовувати знання.

У процесі проведення ігор у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального предмету. Навіть пасивні на уроках діти хочуть вступити в гру. Ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, привчають до колективних форм роботи. (Додаток Г)

Ефективною є гра, що проводиться з настановою на перемогу. Система підбиття підсумків гри передбачає:

- доброзичливе ставлення до учня;

- позитивне оцінювання зусиль учня;

- конкретні вказівки, спрямованні на покращення досягнутого результату.

Готуючись до нестандартних уроків вчитель має продумати:

- які вміння і навички вони повинні формувати у дітей;

- які виховні завдання вони мають реалізувати;

- який матеріал краще використати для уроку;

- чітко визначити організацію проведення уроку;

- підбиття підсумків.

Рухливі ігри, нестандартні завдання запобігають перевтомленню, підвищують працездатність, сприяють фізичному розвитку, формує в них конкретні уявлення. Полегшує оволодіння абстрактними поняттями.[15]

Призначення ігор різноманітне. Це й ознайомлення з новим матеріалом, і закріплення, повторення раніше набутих знань.

А.С.Макаренко писав: “Треба зазначити, що між грою і роботою немає великої різниці. В кожній грі є насамперед робоче зусилля думки ”.

О.Я. Савченко зазначає, що “у структура уроку місце гри визначається її пізнавальною метою і можливостями навчального матеріалу ”. В процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, спостережливість, кмітливість. В грі всі діти займають активну позицію. Ігри на уроках пов'язані з розвитком пізнавальних інтересів школярів, розвивають усне мовлення та логічне мислення школярів.

Гра дарує дітям радість і захоплення, пробудження у душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки і творчості. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

Урок-гра «Телеміст». Для цієї гри виготовляють два комплекти жетонів. Перший визначає ті країни, які зустрічаються на телемості. Інший призначений для уточнення представників, які прибули на зустріч. Так, на жетонах англійської серії можуть бути надписи: «Ведучий», «Кембридж», «Оксфорд», «Лондон», «Глазго», а на жетонах української: «Ведучий», «Київ», «Львів», «Харків», «Дніпропетровськ», «Одеса».

Після звичайного представлення учасників гри групи тягнуть жетони спочатку із першого комплекти, а потім із другого. В кожній групі є референт, який допомагає формулювати відповідь, а також ведучий і члени команди (групи). Ведучий першої команди називає учня, який має поставити питання другій команді. Він же оцінює запитання і на дошці ставить бал за запитання. Ведучий другої команди називає учня, який має відповідати на це запитання. Він же оцінює відповідь і ставить бал на дошці. У випадку ускладнень референти допомагають своїм ведучим. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Урок-рольова гра. Вони подобаються учням тим, що ставлять їх в умови, коли потрібно розв'язати виробничу задачу, дають можливість відчути себе дорослими. В школах практикуються уроки-рольові ігри «Захист дисертації», «Квартальний звіт в науково-дослідному інституті», «Патент», «Зліт спеціалістів», «Ранок в селі», «Робота конструкторського бюро», «Рятівники», «Інформаційний пошук» та ін. Наприклад, остання виглядає так: бібліографи бібліотеки одержали завдання -- підібрати літературу з теми (дається її назва) і скласти інформаційні картки, які мають бути анотаціями до книг і статей. «Бібліографи» розділені на групи, які спеціалізуються в своїх вузьких галузях (областях). В кожній групі є старший бібліограф. Всі групи одержують декілька книг і журналів, переглядають їх. Співробітники групи розповідають коротко один одному про що їх книги, обмінюються думками з приводу того, чи відповідає дана книга груповій темі. Інформатор групи записує на листку назви відібраних книг і статей. Потім учні складають анотації і записують їх на картонки. Головна частин уроку -- виступи старших «бібліографів» із оглядовими повідомленнями, які підсумовують роботу співробітників групи. Після цього йде коротке обговорення. В ході гри учні переконують, як можна багато взнати цікавого, якщо матеріал вивчати не тільки з підручника, а й користуватися додатковою літературою. [27]

Урок-аукціон. На дошці написано список запитань, які підлягають «продажу» на «аукціоні», і на які всі учні мають знати відповіді. Для проведення «аукціону» вибирається експертна група, керівник цієї групи -- ведучий. Ведучий визначає, в якому порядку він має називати учнів, які визначатимуть запитання, що «продаються». Ведучий називає першого учня, той -- номер запитання. Всі очима знаходять текст записаний на дошці. Ведучий запитує: «Хто хоче купити це запитання?» (треба розуміти це питання як таке: «Хто знає відповідь на нього?»), Жде піднятих рук. Рахує: «Раз», -- знову читає запитання і оголошує: «Два» ... Якщо піднялась рука «покупця», дає йому слово. За відповідь нараховуються бали. Відповідь можна уточнити, розширити, поглибити і за це також одержати бал. Коли запитання повністю куплене, ведучий називає другого продавця і так поки всі питання не будуть з'ясовані

Урок-обмін інформацією. Підготовка до уроків зводиться до того, що за 1-2 тижні перед їх проведенням учням даються завдання попрацювати в бібліотеці, підібрати книги, в яких би в тій чи іншій формі висвітлювалась тема уроку; продумати і запропонувати план вивчення даного питання на уроці; відібрати матеріал для свого виступу і розрахувати його не більш, ніж на 5 хв. Бажаючі можуть підготувати дослід, схеми, малюнки, таблиці і т. ін. Виступаючих спеціально не призначають. Для бажаючих проводяться консультації. Дається також інформація, що з даної теми є в навчальному кабінеті. Кожен учень приносить на урок хоча б одну книгу, в якій ця тема розкрита більш-менш повно, з якою учень працював найбільше. Одне із головних завдань, які стоять перед учителем, -- добре організувати обмін знаннями, які здобувають учні при роботі із «своїми книгами, подбати про дотримання регламенту, відфільтрувати від неістотної інформації істотну, нову, актуальну. Схема уроку: формулювання цілей уроку, ознайомлення із принесеними книгами, складання їх списку і написання на дошці, вибір плану вивчення матеріалу, робота з матеріалом, записи в зошитах, підбиття підсумків, домашнє завдання. [28]

Узагальнюючий урок з теми (розділу). Підготовка розпочинається за 2 тижні до нього. Кожен учень вибирає собі справу за бажанням: повідомлення, виготовлення моделі, розповідь про наукові відкриття, історична довідка, цікава задача, цікаві досліди. Те, що готує кожен учень, тримається в секреті. Учні приходять схвильовані і в піднесеному настрої. Вони переконуються, що урок -- їх творіння. Як відмічають учителі, учні починають осмислювати, що процес пошуку приносить істинну насолоду людині. В класі створюється декілька груп по 4-5 учнів у кожній, їм пропонується скласти контрольну роботу з даної теми. На уроці учні мають захистити свій варіант контрольної роботи, тобто пояснити, чому саме вони вибрали кожну конкретну задачу, які знання перевіряють цією задачею, в якій мірі задачі типові, який рівень складності. Після обговорених варіантів учні допомагають розв'язати складені ними задачі. Остаточний варіант контрольної роботи складається з врахуванням проведеної раніше роботи самим учителем.

Урок-огляд знань. Цей урок має ту особливість, що перевірка організовується з метою показати громадськості -- учнівським організаціям, батькам, шефам, класним керівникам, учителям інших предметів, раді школи -- чого досягли школярі. Для огляду підбирається цікава і важлива тема, різноманітна форма роботи. Він триває 60 хв., вимагає багато видів роботи: фронтальне опитування з теорії; розв'язування задач; задач-дослідів; диктант. За два тижні до огляду на стенді вивішуються питання і типові задачі чи завдання. Клас поділяють на групи по 4-5 чоловік у кожній. У складі групи є сильні, середні, слабкі учні. Очолюють ці групи учні старших класів, або кращі учні цього ж класу. Вони займаються з учнями групи індивідуально. Переконавшись, що всі підопічні добре засвоїли матеріал, навчились розв'язувати задачі, консультанти приймають в учнів залік з кожного виду робіт. Для проведення огляду створюється журі. Голова журі і веде урок-огляд. За 1,5 год. членам журі треба вислухати учня і оцінити його з усіх видів роботи, тому члени журі самі мають дуже добре володіти матеріалом. Перед кожним членом журі на столі лежить лист контролю, в якому є графа для прізвища, ім'я, по-батькові, графа для кожного виду роботи, ще одна графа для підсумкової оцінки. Гості, які присутні в класі, сидять за задніми партами. Учитель, розпочинаючи огляд, оголошує тему, представляє журі та гостей, а також голову журі (ведучого). Йому він надає слово для оголошення порядку огляду. Після він викликає 8 чоловік до 2 дощок, роздає карточки із завданнями різних видів. Ці картонки із завданнями роздаються 10 учням, які сидять на 6 передніх партах. Поки йде підготовка 20 учнів, -- проходить фронтальне опитування з теорії всіх учнів, які залишилися. Через 15 хв. учні, які відповідають, письмові роботи здають і їх опитують фронтально, а другій частині класу роздають карточки з письмовими завданнями. Потім клас пише географічний диктант. Далі час можна відвести на розв'язування задач, чи на якісь інші завдання. Члени журі перевіряють ті роботи, які здали учні. Після обговорення оцінок (в іншій кімнаті) оцінки оголошуються, заносяться у велику відомість, яка вивішується на стенді, підсумкові оцінки виставляються в журналі. По закінченню гості вітають учнів з успішним оглядом, нагороджують їх. Деякі учителі підготовку до громадського огляду знань розпочинають за місяць. Визначається тема, розробляються кар-точки-завдання. Огляд проводиться з широкою участю батьків учнів, з врахуванням їх професій, інтелектуальної підготовки, життєвого досвіду.

Урок-диспут. Коли щодо якоїсь проблеми існують протилежні думки, принципово різні підходи, то ця проблема може стати темою уроку-диспуту. Цінність таких уроків полягає в тому, що на них формується діалектичне мислення школярів. Такі уроки допомагають втягнути учнів у живе, емоційне спілкування і цим допомагають виключити формалізм із знань учнів. Вони також вчать висловлювати свою думку, обґрунтувати її, вести діалог, вникати в доводи опонента, виявляти в них слабкі місця. Щоб брати участь в діалозі, необхідно знати фактичний матеріал теми. Тому підготовка до уроку-диспуту примушує учнів ще й опрацьовувати додаткову літературу. Уроки-диспути сприяють формуванню в школярів переконань. У процесі підготовки до диспуту, клас поділяють на дві групи, два табори, які дотримуються діаметрально протилежних точок зору. В кожному таборі має бути набір різних - «спеціалістів». І ті, й інші ведуть пошук доказів, підбирають аргументи, факти на захист своєї точки зору. Спочатку виступає хтось із представників одного табору, в діалог вступають з іншого. Вони задають один одному питання, вислуховують відповіді, погоджуються, або не погоджуються, приходять до спільної думки. На початку уроку учням пропонуються цікаві факти, докази, аргументи, котрі записуються в зошит.

Урок-прес-конференція. Такий урок проводять декілька учителів. Клас розбивається на групи. Одна їх частина перетворюється в представників преси -- співробітників різних газет, інша -- в спеціалістів різних галузей. Спеціалістів одного профілю може бути декілька, їх очолюють консультанти. Спочатку проводиться загальний інструктаж консультантів, а ті вже починають готувати свої групи. До закінчення прес-конференції має бути випущена газета, придумані її назва і рубрики. План проведення уроку може бути таким: виступи тих представників груп, які займаються історією питання, теоретиків, практиків і т.д.; після кожного повідомлення представники преси задають запитання виступаючому, далі проводиться оформлення газет в групах, огляд-конкурс газет і підсумки прес-конференції. Не менш цікавими є прес-конференції, які носять між предметний характер, їх підготовкою займаються вчителі багатьох предметів.

Урок-суд. Дуже поширені уроки-вистави у формі судового засідання. Ця форма приваблива тим, що в ній стикаються протилежні погляди на суть окремих питань. Вирок обґрунтовується, отже дана форма проведення заняття сприяє з'ясуванню суті проблеми. Як і на звичайному суді, тут дійовими особами є свідки, адвокати і ті, кого звинувачують. Кожен із учнів, одержавши свою роль, має підготувати свій виступ, використовуючи рекомендовану літературу. Кожен має знати, що перед початком свого виступу він повинен представитися хто він є, на захист кого він виступає і чому. Свідчення мають бути доказовими і обґрунтованими.

Урок-турнір. Його мета -- повторення і узагальнення вивченого. За 2 тижні до уроку вивішується плакат із запитаннями за темою. В класах створюються групи учнів, які одержують неоднакові завдання. Консультанти готують слабших учнів, працюють з ними, ерудити роблять повідомлення на запропоновані теми, аналітики розв'язують задачі (їх перелік дається). Готуються також краточки-завдання. В уроці-турнірі беруть участь два класи. Тривалість -- 90 хв. Столи розміщують так, щоб учні двох класів сиділи навпроти один одного. Можлива постановка проблемного питання. Другий етап розпочинається із фронтального опитування з усіх перелічених питань (учні класів відповідають почергово). Аналітики розв'язують задачі на дошці. Після цього класи обговорюють розв'язки задач і оцінюють роботу аналітиків. Наступний етап -- міні-диктант з теми. До дошки запрошуються по два учні від класу. Всі останні -- журі. Якщо це урок фізики -- то ставляться досліди і побачене пояснюється, за що кожному класові виставляється відповідна оцінка. На другому уроці роботу розпочинають ерудити. Заслуховуються підготовлені повідомлення (по одному від класу), вони оцінюються, далі -- розв'язання творчих задач, підготовка відповідей на завдання, запропоновані в карточках. Підраховується загальна кількість балів, набрана за кожен вид турніру кожним класом.

Урок-телепередача. Це урок вивчення нового матеріалу з попередньою підготовкою учнів. Він будується в стилі інформаційно-розважальної телепередачі. Структура його являє собою послідовність фрагментів із найбільш популярних телепрограм минулого і нашого сьогодення: «Поле чудес», «Закон є закон», «Погода», «Пісня-98», «Служу народу України», «Літературна студія», «Свічадо», «Вечірня казка», «П'ятий кут» і т. і., побудованих на предметному навчальному матеріалі. Матеріал розробляється аспектна, під кутом зору тієї чи іншої передачі, її спрямування. Очевидно, вибір тих чи інших телепередач, послідовність їх фрагментів, трансформованих змістом навчального матеріалу, визначається можливостями навчальної теми уроку. Для підготовки уроку вчитель створює ініціативну учнівську групу, визначає ведучого всієї телепередачі. Спільно з вчителем ця група визначає, які конкретно телепередачі будуть копіюватися на уроці, яким змістом наповнити кожний фрагмент. Створюються мікроколективи учнів, на чолі яких стоять члени ініціативної групи. Кожен мікроколектив готує свій фрагмент, свій вихід в «ефір», свою частину всієї «телепрограми». Перед уроком класна кімната відповідно оформлюється. Зміст оформлення, зрозуміло, відповідає темі «телепередачі». Учитель спільно з ініціативною групою чітко розподіляють час уроку, виділяючи кожній «телепрограмі» свій «жорсткий» час, встановлюють послідовність цих програм.

Урок-семінар. Уроки такої форми проводять після завершення вивчення теми, розділів. Заздалегідь роздають учням запитання семінарського заняття, що відображають матеріал даного розділу а й між предметний зв'язок.

Після того, як були заслухані вичерпні відповіді на поставлені питання семінару, вчитель підводить підсумки уроку й націлює учнів на підготовку до уроку-заліку з даної теми.

Семінарська форма занять передбачає обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції чи розділу курсу. Готуючись до семінару, учні можуть працювати над повідомленнями з окремих питань, проводити спостереження, збирати певний фактичний матеріал, відвідувати музеї, читати додаткову літературу, знайомитися з документами. [23]

Під час заняття окремі учні виступають з доповідями та повідомленнями, а інші доповнюють їх виступи, ставлять запитання, беруть участь у дискусії. Важлива вимога до учнівських доповідей і повідомлень -- наявність невідомого іншим учням матеріалу, елементів власного дослідження. Учитель спрямовує обговорення доповідей, ставить проблемні запитання, які викликають обмін думками, дискусію. Семінарське заняття можна організувати й таким чином: всі учні готують усі питання і виступають з повідомленнями за бажанням або за викликом. Учитель також заохочує їх до пошуку додаткових матеріалів з теми, дослідницької роботи. Семінар-конференцію проводять після вивчення певного розділу програми. У підготовці до нього використовують більше джерел інформації. На завершення вчитель аналізує та оцінює зміст доповідей, стисло характеризує виступи, за потреби робить доповнення й виправляє помилки, радить учням, як працювати над проблемою надалі, якщо вона їх зацікавила. За доповіді, повідомлення і змістовні доповнення він виставляє учням оцінки. Семінарське заняття може мати таку структуру (див. табл. 1):

Таблиця 1.

Структура семінарського заняття

Етапи навчальної діяльності школярів	План проведення семінарського заняття	Форми організації навчальної праці
Організаційний
Прийняття навчальних занять та плану дій, запропонованих учителем	Ознайомлення учнів з темою семінару, його метою та планом. Завдання (до 5 хв.)	Фронтальна
Підготовчий
Розв'язання поставлених завдань; само- або взаємоконтроль учнів у процесі їх розв'язання	Підготовка учнів до відповідей (використання підручників, зошитів, спілкування між собою). Допомога вчителя тим, хто її потребує (до 15 хв.)	Диференційовано-групова
Контрольний
Виклад. Висновки, їх обґрунтування	Бесіда проблемного характеру. Проблемну ситуацію створюють за запитаннями та завданнями, які учні отримали на початку заняття. Вчитель організовує колективне обговорення різних підходів до розв'язування завдань (до 20 хв.)	Фронтальна
Підсумковий
Аналіз результатів під керівництвом учителя	Підтвердження вчителем правильності зроблених висновків, узагальнення сказаного; коментар та виставлення оцінок (до 5 хв.)	Фронтальна

Цікавими для теорії та практики є власне нестандартні уроки, для яких характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім інтерес в учнів і сприяє їх оптимальному розвитку і вихованню. До них відносять: інтегровані уроки, на яких матеріал кількох тем подають блоками (В. Шаталов); міжпредметні уроки, які ставлять за мету «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів; театралізовані уроки, які проводять у межах чинних програм і відведеного навчальним планом часу. Вони збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів; сугестопедичні уроки, що не набули поширення, оскільки механізми дії підсвідомого поки що технологічно не розроблені щодо педагогіки й окремих методик; уроки з різновіковим складом учнів, які передбачають подачу блоками матеріалу одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах. [22]

1.3 Формування прийомів навчальної діяльності, вмінь та навичок учнів на нестандартних уроках

Засвоєння географічних знань пов'язано з оволодінням прийомами навчальної роботи, вміннями та навичками. Першим кроком формування вмінь, на наш погляд, є формування прийомів навчальної роботи.

Прийоми навчальної роботи можуть бути послідовно переказані в правилах, інструкціях, рекомендаціях. Наприклад, прийом користування компасом передбачає таку систему дій сформульовану у вигляді інструкції: звільніть стрілку компасу; покладіть компас на горизонтальну поверхню; повертайте компас доки стрілка не поєднається з надписом „північ”. [13]

Взявши за основу ступінь узагальненості прийоми навчальної роботи можна поділити на групи:

1. Загальні (прийоми вивчення просторових явищ, прийоми аналізу, синтезу, прийоми переносу загальних понять на конкретні об'єкти).

2. Специфічні, які обумовлені специфікою предмету (прийоми вивчення об'єктів, предметів, явищ на місцевості, читання планів місцевості, географічних карт, графіків, діаграм, схем, робота зі статистичними показниками; прийоми навчально - організаційні: оформлення контурних карт, зошитів з географії та ін.; прийоми, які мають між предметне значення: робота з підручником, картами, таблицями).

Відповідно до теорії формування розумових дій (П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна) Процес формування прийомів навчальної діяльності включає етапи:

1 Введення прийому, показ практичної значущості оволодінням.

2. Виконання тренувальних вправ разом з вчителем, а потім самостійно під контролем вчителя.

3. Підведення учнів до узагальнення та систематизації прийомів.

4. Самостійне виконання вправ у нових умовах.

Т.П. Герасимова вважає, що прийоми навчальної роботи можна поділити на дві групи: узагальнені та часткові. Наприклад, прийом орієнтування в заданій точці вводиться спочатку як узагальнений. Учні повинні засвоїти його у вигляді правила: „Щоб визначити всі сторони горизонту в заданій точці, треба визначити напрям на північ, позаду буде південь, зліва - захід, з права - схід ”. Цей прийом використовується в рішенні багатьох навчальних задач по орієнтуванню, які відрізняються новизною умов: визначаються сторони горизонту заданої точки в класі, на місцевості, на плані місцевості, на географічній карті, на глобусі. [18]

Цей прийом включається в систему дій при рішенні:

· задач на визначення взаєморозташування об'єктів (Анди знаходяться на заході Південної Америки, Київ розташований північніше Дніпропетровська);

· на визначення напряму руху (напрям переважаючих вітрів).

Кожен з цих більш часткових прийомів може в результаті виконання вправ досягнути рівня навички, або залишитись на рівні вміння. Як доводять сучасні психолого-педагогічні дослідження, вибір шляху введення прийому залежить від:

1. Складу прийому та його складності;

2. Від зв'язку зі змістом навчального матеріалу при вивчені якого відбувається засвоєння або використання прийому;

3.Від підготовленості та вікових особливостей учнів.

На уроках географії карта є основним джерелом знань, тому від того як учні володіють прийомами роботи з нею, залежить успіх навчання. Прийоми роботи з картою на уроках географії діляться на картометричні (визначення географічних координат, відстаней) та картоописові (опис гір, рівнин, рік, озер, морів, океанів).

Важливе місце на сучасному уроці географії займає формування прийомів роботи з картою, складання описів матерів, роботи за планом характеристики географічних об'єктів та поєднання цих прийомів з різними формами проведення нетрадиційних уроків.

Так навички роботи з контурною картою можна формувати під час уроків - змагань на яких учням можна запропонувати позмагатись у точності нанесення географічних об'єктів на контурну карту. [20]

Під час уроку КВН можна закріпити навички групової діяльності на уроці. Учні вчаться самостійно здобувати корисну інформацію і використовувати її у нестандартній ситуації.

Формування навичок роботи з компасом та топографічною картою здійснюється під час уроків - екскурсій на місцевості, де учні не просто формують навички а й здобувають знання і закріплюють це все на практиці.

У теорії і практиці навчання географії, навичкою називають дію настільки звичну, знайому, що вона не вимагає спеціальної розумової напруги - автоматизовану дію. Тому вважається, що спочатку учень опановує умінням, а потім уміння переходять у навички. У процесі формування умінь і навичок можна виділити кілька етапів:

- Показ значення уміння і постанова мети опанувати їм.

- Ознайомлення зі складом уміння, усвідомлення учнем послідовності виконання дій.

- Показ учителем зразка виконуваних дій.

- Тренувальні вправи щодо оволодіння умінням. При цьому школярі спочатку можуть повторити дії вчителя на тому ж самому матеріалі, а потім переходити до застосування прийому на матеріалі, аналогічно вивченому.

- Самостійне застосування уміння, його перенос на новий матеріал і використання для рішення нових задач. [17]

Уміння вважається засвоєним, якщо учень:

1. Знає область застосування уміння, розуміє особливості джерел географічних знань - карти, текст підручника.

2. Знає зміст і послідовність дій.

3. Користується цими діями в будь-якій навчальній ситуації.

Таким чином, сукупність формування прийомів навчальної роботи, вмінь та навичок виглядає так: Безперервний ланцюг формування прийомів навчальної діяльності, вмінь та навичок

1.3.

1.4 Чинники, які підвищують ефективність навчання та

сприяють розвитку умінь та навичок учнів

Процес формування умінь і навичок може бути набагато результативнішим, якщо навчання організоване у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності вчителя і учнів, взаєморозумінні й гуманізмі, єдності інтересів до прагнень всіх учасників навчального процесу і має на меті особистісний розвиток учнів. Саме таке навчання підносить інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює її активність, творчість, гідність і самосвідомість. Вчитель виступає як організатор, старший, більш досвідчений товариш, що знає і розуміє потреби, інтереси та можливості кожної людини. Така результативність уроку досягається під час використання у практику навчання географії нестандартних уроків , що дозволяє включити дитину у навчально - виховний процес і зробити співавтором уроку.

Яким би не був урок за формою проведення, його слід організувати так, щоб забезпечити максимально можливу активність учнів з постійно діючим зворотним зв'язком.

Для нікого вже не є таємницею, що інтерес до знань в учнів падає. З метою успішного розв'язання даної проблеми застосовую в навчально-виховному процесі активні та інтерактивні методи роботи на всіх етапах нетрадиційних уроків, які активізують діяльність учнів, розвиваючи їх творче мислення. Вміння спілкуватися, розмірковувати і приймати рішення. Я.А. Каменський зазначав: “Якщо навчання дається дитині важко, то в цьому передусім винні методи, якими її навчають ”. Це положення не втратило своєї активності й значимості і в наш час. Недаремно таку велику увагу приділяють наші педагоги-дидакти вивченню питання ефективності застосування різноманітних форм і методів роботи у навчально-виховному процесі. Педагогічні дослідження свідчать, що учні під час лекції засвоюють 5% навчального матеріалу, під час читання - 10%, наочні та аудіо матеріали ефективні на 20%, демонстрація - на 30%, робота в дискусійній групі - 50%; практика через дію ефективна на 75%. І тільки під час навчання інших та негайне застосування навчання дає 90% результат. [15]

Одним із чинників, які підвищують ефективність навчання є групова робота з використанням інтерактивних методів. Суть цих методів у тому, що навчання відбувається завдяки взаємодії тих, хто навчається. Це співнавчання. суб'єктами якого є вчитель і учні. Учитель виступає лише як керівник розумової діяльності учнів, спрямовує її, допомагає, послуговуючись фактами, дійти певних висновків. Залучаючи учнів до діяльності, я скеровую їх на пізнання світу і себе в ньому і, дозуючи допомогу, реалізовую важливий принцип виховання: “Допоможи мені, щоб я зробив це сам”. Це і уроки - диспути і проектні заняття і уроки - конференції, уроки - лабораторні практикуми тощо.

Дійсно, сьогодні, коли обсяг інформації зріс до неможливості осягнення її однією людиною, я вважаю, що дидактична функція вчителя полягає не в передачі знань, а у формуванні навичок здобувати їх. Застосовуючи інтерактивні методи, можна моделювати реальні життєві ситуації, пропонувати проблеми для спільного розв'язання, використовувати рольові ігри, як одну з форм проведення нетрадиційного уроку.

Вони найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню у них власних цінностей створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

В.О. Сухомлинський говорив, що школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини.

Розділ 2. Методи навчання як засоби підвищення ефективності

навчально-виховного процесу

2.1 Класифікація методів навчання та критерії їх оптимального вибору

Розкриття сутності методів навчання вимагає наукового визначення поняття “метод ”, бо тлумачення поняття науки - важливий елемент її методології, який дає змогу намітити шляхи дослідження педагогічних процесів та явищ.