Вплив естетичного виховання на розвиток дитини

4

План

Вступ

Розділ І. Вплив естетичного виховання на розвиток дитини.

1.1 Мета і засоби естетичного виховання.

1.2 Задачі естетичного виховання.

1.3 Художнє виховання як складова частина естетичного виховання.

Розділ ІІ. Хореографічне мистецтво в естетичному вихованні та творчому розвитку дитини.

2.1 Вікові особливості фізичного розвитку дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку.

2.2 Особливості навчально-виховної роботи з вихованцями початкового рівня навчання.

2.3 Вплив хореографічного мистецтва на естетичне виховання і розвиток творчих здібностей початківців.

Вступ

В умовах демократизації суспільних відносин, змін в соціально-економічній галузі, культурі та освіті, особливої значимості набувають питання художнього виховання підростаючого покоління.

У суспільстві виростає потреба у високоінтелектуальних творчих особистостях, здатних самостійно вирішувати труднощі, які виникають приймати нестандартні рішення і втілювати їх у життя. Все це вимагає розробки нових методів виховання підростаючого покоління і веде за собою не традиційність підходів до художнього виховання - як основи подальшого удосконалення особистості.

Найбільший інтерес в цьому плані представляють вихованці початкового рівня навчання, оскільки саме у цьому віці закладається основа особистості, відбувається орієнтація на розвиток духовності, самореалізації, самовираження і формується світовідчуття, необхідні у подальшому житті.

Хореографічна творчість є одним із засобів всебічного розвитку особистості. Продуктивність художнього виховання дітей засобами хореографії зумовлена синтезуючим характером хореографії, яка об'єднує в собі музику, ритміку рухів. Саме хореографічне мистецтво успішно реалізує розвиток зорових, слухових і рухових форм чуттєвого і емоційного сприйняття світу, знімає розумову втому і дає додатковий імпульс для розумової діяльності.

Старші дошкільники і молодші школярі (діти, які складають групи початкового рівня навчання в дитячому хореографічному колективі), рухливі й імпульсивні від природи, особливо мають потребу в заняттях хореографії, однак в силу віку вони менш працьовиті, ніж діти середнього і старшого шкільного віку, менш зібрані, зосереджені і наполегливі, неуважні і легко відволікаються. Тому важливо знати і враховувати специфіку роботи з ними, щоб не тільки одержувати максимальний результат від занять, але і менше стомлювати дітей, сприяти розвитку їхнього здоров'я. Педагоги, які враховують вікові особливості початківців, допоможуть дітям, що займаються танцювальним мистецтвом, пізнати красу і силу свого тіла, розвиватися фізично, оволодівати професійними навичками танцівника в зіткненні з музикою, з народним фольклором, та сприятимуть творчому розвитку своїх вихованців.

Розділ І. Вплив естетичного виховання на розвиток дитини

1.1 Мета і засоби естетичного виховання

Естетичне виховання здійснюється на всіх етапах вікового розвитку особистості. Чим раніше вона потрапляє в сферу цілеспрямованого естетичного впливу, тим більше підстав сподіватися на результативність.

Естетичне виховання гармонізує і розвиває усі духовні можливості людини, необхідні в різних сферах творчості. Головна мета естетичного виховання - формування цілісної особистості, творчо розвиненої індивідуальності.

Естетичне виховання дитини починається з моменту її народження. В житті дитини виховне значення має практично усе: побут, одяг, форма особистих відношень і спілкування, умови праці, розваг та інше. Задача дорослих полягає не в тому, щоб організувати для дітей красу навколишнього середовища, в якому вони живуть, навчаються, відпочивають, а в тому, щоб залучити дитину в активну діяльність по спостереженню і збереженню краси.

Основою процесу естетичного виховання є спільна діяльність педагога і дитини, спрямована на розвиток у неї здібностей до сприймання прекрасного, мистецьких цінностей і продуктивної діяльності.

Засобами естетичного виховання є відібрані педагогом і спеціально організовані для виховання дітей предмети і явища навколишньої дійсності. До них належать:

1. Естетика побуту. Покликана навчити дитину відчувати і розуміти красу життя, виховати в неї прагнення створювати і берегти її.

2. Твори мистецтва. Їх використовують в оформленні побуту, під час навчання, самостійної діяльності.

3. Природа. Виростаючи серед природи, дитина вчиться бачити гармонійність, красу, багатство барв кожної пори року, відтворювати свої враження в усній розповіді, малюнках та ін.

4. Спеціальне навчання. Формування уявлень про прекрасне, розвитку естетичних оцінок, переживань і смаків сприяє спеціальне навчання. Для цього використовують різні види занять, художньо-дидактичні ігри, свята, ранки, екскурсії, прогулянки, перегляди кіно і телепередач, спектаклів тощо.

5. Самостійна художня діяльність дітей. Є важливим засобом естетичного виховання дітей. У процесі художньої діяльності вони реалізують свої творчі задуми, задатки, які згодом можуть перерости у здібності до художньої творчості.

6. Свята. З ними пов'язані яскраві естетичні переживання дітей, прагнення випробувати себе у різних жанрах мистецтва. Підготовка до свята, участь дітей у створенні його програми, умов проведення, очікування святкового дійства формують особливий передсвятковий колективний настрій.

В процесі естетичного виховання важливо поєднувати всю сукупність різноманітних засобів і форм, які пробуджують у дитині естетичне ставлення до життя, літератури, мистецтва.

1.2 Задачі естетичного виховання

Естетичний розвиток пов'язаний з формуванням усіх граней особистості. У дошкільному віці формується основи потреб і смаків, народжується любов до мистецтва, заявляють про себе творчі здібності, якими в різній мірі наділена кожна дитина. Для їх реалізації необхідне правильно організоване виховання і навчання, яке враховує особливості віку, індивідуальність.

Естетичне виховання спрямоване на вирішення наступних задач:

· формувати у дітей здатності сприймати, відчувати, правильно розуміти і цінити формування навичок використання засобів мистецтва для пізнання життя людей;

· розвиток глибокого розуміння краси природи, здатності берегти цю красу;

· розвиток творчих здібностей дітей, умінь і навичок відчувати, створювати красу в житті, на заняттях, вдома, у побуті;

· розвиток розуміння краси в людських стосунках.

Окрім формування естетичного відношення дитини до дійсності та мистецтва, естетичне виховання паралельно робить внесок в її всебічний розвиток. Естетичне виховання сприяє формуванню моральності людини, розширює її пізнання про світ.

Різноманітні творчі заняття дітей сприяють розвитку її мислення та уяви, волі, наполегливості, дисциплінованості.

Таким чином, кінцева мета естетичного виховання - це гармонійна, всебічно розвинена особистість.

Кожна мета передбачає вирішення певних задач, тому в естетичному вихованні виділяють три основні задачі:

1. Створення певного запасу елементарних естетичних знань і емоцій, без яких не можуть виникнути потяг, інтерес до естетично значущих предметів і явищ. Таким чином буде формуватися чуттєво-емоційний досвід.

2. Формування на основі отриманих знань і розвитку здібностей художнього і естетичного сприйняття таких соціально-психологічних якостей людини, які забезпечують їй можливість емоційно переживати і оцінювати естетично значущі предмети і явища, насолоджуватися ними.

3. Формування у кожного вихованця естетичної творчої здібності. Головне полягає у тому щоб виховати, розвинути такі якості особистості, які перетворюють індивіда в активного спостерігача, творця естетичних цінностей. Суть цієї задачі полягає в тому, що дитина повинна не тільки знати прекрасне, уміти ним милуватися і оцінювати, але й повинна і сама активно брати участь у створенні прекрасного.

1.3 Художнє виховання як складова частина естетичного виховання

Важливою частиною естетичного виховання є художнє виховання, яке використовує в якості виховного впливу засоби мистецтва. Воно формує спеціальні здібності і розвиває обдарування в певних його видах - образотворчому, музичному, вокальному, хореографічному та ін.

Художнє виховання, на думку М.М Берлянчик та Л.І. Боровікова - багатовекторний вплив на особистість учня на підставі цілеспрямованого розвитку здібностей його адекватно розуміти й творить самому. Таким чином, залучення дитини до мистецтва набуває статусу своєрідного розвитку. Тому використання основного педагогічного терміну «виховання», має під собою наукове підґрунтя, тому, що мова йде про цілеспрямований та організований процес оволодіння основами художньої культури за умов набуття знань про мистецтва, навчання роботи з їх специфічним матеріалом та вміння адекватного сприйняття й оцінки ідейно-образного змісту, виду, форми, жанрів різноманітних мистецьких творів.

У наш час зростає роль цілеспрямованого художнього виховання. Акумулюючи в собі різноманітні аспекти пробудження творчих сил і здібностей людини до вдосконалення дійсності, воно здатне виступити дієвим засобом формування духовного світу молоді.

Підсилити позитивні впливи і налаштувати вихованців на правильне сприймання і критику негативного, естетично потворного, на реальну боротьбу з ним, щоб змінити самі життєві умови.

Сутність виховання полягає у впливі на розвиток особистості. Естетичне відношення як людський спосіб життєдіяльності повністю, в усьому своєму об'ємі є предметом художнього виховання. Виховання виявляє природні здібності людини, створює умови для їх реалізації і формує систему здібностей до творчої діяльності. Сутність естетичного виховання - цілеспрямоване формування і розвиток підходу людини до світу з потребою в удосконаленні, прилучення її до споживання і творення цінностей художньої культури суспільства. Саме з цих об'єктивних потреб іде соціальний запит, замовлення вихованню формувати особистість, здатну жити цими художніми цінностями.

Вчити людину відчувати (переживати), розуміти художні цінності і творити за законами краси - це основні завдання художньо-естетичного виховання.

Серед багатьох форм художньо-естетичного виховання підростаючого покоління хореографія посідає особливе місце. Актуальність хореографічного мистецтва в системі засобів художньо-естетичного виховання зростає у зв'язку із загостренням проблем виховання цілісної особистості. Заняття хореографією не лише вчить розуміти і створювати прекрасне, а й розвиває образне мислення, фантазію, творчу уяву. Хореографічна діяльність водночас сприяє фізичному розвиткові та здоров'ю вихованців; виховує красу рухів, пластичність тіла, правильність постави, гармонійність ходи, жестів, культуру поведінки.

Найефективніше естетичне виховання та естетичний розвиток дітей здійснюється у процесі художньо-творчої діяльності в позашкільному навчальному закладі, під час якої вони набувають здатності сприймати й оцінювати мистецтво, розуміти його образну мову, отримувати насолоду від спілкування з ним.

Тому колектив став тим осередком, де успішно й ефективно проводиться художньо-естетичне виховання дітей завдяки впровадженню у навчально-виховний процес системи специфічних видів діяльності, зокрема хореографії. В художньому колективі вихованці не просто переймають чийсь досвід, а набувають власний у творчій діяльності за участю педагога та інших дітей, складають власне розуміння життєвих цінностей.

Розділ ІІ. Хореографічне мистецтво в естетичному вихованні та творчому розвитку дитини

2.1 Вікові особливості фізичного розвитку дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку

Для вихованців початкового рівня навчання (дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку) форми хореографічної діяльності - танці, марширування, уроки ритміки, фізичні спортивні вправи - відповідають їхній природній потреби в русі. Рух стимулює діяльність організму, сприяє напруженню м'язів, активізації всіх органів. Потреба у русі в єдності з потребою нових вражень є провідною в розвитку дітей даного віку. Для становлення сфери рухів, моторики дуже важливим вважається саме вік молодшого школяра. У цей час відбувається становлення дитячого організму, іде інтенсивний розвиток органів руху. Пізніше моторні уміння розвиваються з утрудненням, потребують від індивіда більше вольових зусиль, напруження для удосконалення.

Уява дітей відрізняється від уяви дорослих: її характеризує легкість створення нових зв'язків, образів. Діти ще не обмежені шаблонами, стандартами, люблять фантазувати. Образи їхньої уяви яскраві, оригінальні. Вони з усього можуть все. Уява дошкільників і дітей молодшого шкільного віку тісно пов'язана з емоційною сферою.

Хореографічна обдарованість пов'язана з особливостями емоційної і вольової сфер дитини. Які ж характерні особливості емоційної сфери і яку роль вони відіграють у хореографічній діяльності? Емоційна чутливість, вразливість - характерні властивості художньо обдарованої людини. У дітей, що займаються хореографією, вона проявляється в реакції на музичні враження, в зацікавленому емоційному ставленні до занять. Емоційний досвід закладається в ранньому віці. Розвиток і осмислення його йде протягом усього життя людини. Кожний вік дитини характеризується відповідними емоційними станами і почуттями і потребує уважного їх вивчення та виховання.

Вольову сферу складають вольові дії. Вони починаються з усвідомлення мети. Звичайно, для дітей найбільш стимулюючими є близькі цілі. Їм важко стримувати себе від імпульсивних дій, мобілізувати свою волю для досягнення віддалених цілей. З широкого спектра вольових властивостей на заняттях хореографією дуже важливо виховувати цілеспрямованість, настійність, дисциплінованість, витримку, терпіння, самостійність.

Для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу, педагог має спиратися на дитячу увагу, яка є основою успішності проведення хореографічних занять. У дітей увага виявляється зовні в м'язовому напруженні, міміці, поставі. Учні молодшого шкільного віку здатні на зосередження, концентрацію уваги протягом 15-20 хвилин. А що далі? Як зберегти увагу дитини протягом заняття? Щоб малюки були уважні, можна порекомендувати використовувати різні методики, давати різноплановий матеріал, змінювати структуру занять, окремих його частин.

Вікові відмінності дітей початківців зобов'язують хореографа завжди пам'ятати про фізичні і психологічні особливості дітей 6-7 років. Для таких дітей перш за все характерна надзвичайна рухливість, вони потребують швидшої зміни рухів, тривале зберігання стоїчного положення для них украй стомливе. В той же час рухи цих дітей ще не організовані, погано координовані, запас цілеспрямованих рухових навичок у недостатній, вони потребують його поповнення і удосконалення. Відносна слабкість м'язів і гнучкість кісток через великий прошарок хрящової тканини можуть привести до утворення неправильної постави в викривлення хребта. Руховий апарат дитини ще недостатньо міцний, що потребує необхідності дуже уважного ставлення до дозування фізичних вправ.

В цьому віці увага дітей надзвичайно нестійка, вони легко відволікаються, їм важко довгий час зосереджуватися на одному завданні. Вони легше сприймають конкретний матеріал, живий образ для них значно ближчий, ніж далеке від реальності абстрактне поняття.

Гра представляє природну діяльність дітей цього віку. Їхні емоції яскраві і проявляються відкрито і безпосередньо. Шести-семирічні діти особливо життєрадісні і довірливі.

Враховуючи всі ці особливості педагог-хореограф повинен досить своєрідно будувати заняття з дітьми, основну увагу зосереджувати на фізичному розвитку, удосконаленню основних рухових навичок. Саме в цьому віці важливо виробити у дітей стійку звичку струнко триматися, правильно і вільно рухатися в іграх, танцях, у житті.

2.2 Особливості навчально-виховної роботи з вихованцями початкового рівня навчання

Навчально-виховна робота - основна частина діяльності хореографічного колективу, оскільки від її якості залежать рівень виконання танцювальних номерів, стабільності роботи колективу, його репертуар, перспективи творчого зростання учасників.

Дитяча хореографія традиційно вважається напрямком найбільш складним в педагогічному аспект. Для того, щоб навчити дитину правильно тримати корпус, стимулювати роботу потрібних груп м'язів і, зрештою, рухатися граційно і красиво, не достатньо володіти лише великим досвідом викладання танцю. Учителю хореографії, який працює з групою початкового рівня навчання, необхідні незвичайна витриманість, цілеспрямованість, доброта і, звичайно, безмежна любов до своїх маленьких підлеглих - така ж справжня, як і любов до танцю.

З одного боку дитина подібна пластиліну - м'яка, гнучка, що дає педагогу максимальні можливості для «творчого мислення». Але, з іншого боку, вона приховує в собі неприборкану енергію, яка доволі часто заважає зосередитись під час занять. Тому однією із важливих задач, що стоять перед керівником дитячої групи, є створення певного стимулу, який направлятиме цю енергію маленьких учнів у потрібне русло. Таким стимулом, як правило, є виступ на сцені - це хвилююче відчуття перших успіхів і аплодисментів, захоплення глядачів. Щоб їх заслужити, потрібно дуже багато працювати, а цього так не хочеться у дитячому віці!

У навчальній хореографічній діяльності початківців бажано використовувати вправи на наслідування. Для дошкільників і молодших школярів цікаво відтворювати, наслідувати, наприклад, ходу тварин чи птахів. Такі заняття потребують правильного вибору педагогом різних способів стимуляції образної та моторної пам'яті дітей.

Зокрема, можна рекомендувати попереднє читання оповідань, коротеньких уривків про тварин, краще окремо про кожну: зайця, ведмедя, вовка тощо;розгляд їхніх малюнків за допомогою наочного допоміжного матеріалу. Такий спосіб готує дітей до відтворення характерних рухів, пластики, дій, зображення окремих тварин і птахів.

На хореографічних заняттях широко використовується вправа на кошачій крок, що стимулює розвиток пластичності, грації. Подобається дітям наслідувати і рух поїзда, машин, літака. Творча активність може починатися з наслідування. Наслідування - це не копіювання, а орієнтація на зразок. Воно перешкоджає вияву своєрідності та індивідуальності дитини. Наприклад: «Коняка біжить риссю і галопом», «Зайчик робить великий стрибок, тихо сидить, прислухається, знову стрибок», «Росте квіточка, засяяло сонце, квіточка розкрилася, подув вітер…» - такий зміст рухів і жестів надає їм цікавості, робить їх повнозначними, що сприяє вірності і виразності виконання. Ретельно підібрана музика допомагає дітям знайти вірний характер і ритм рухів.

Важливою задачею перших років навчання хореографії є засвоєння азбуки класичного Таню: розвивається виворотність ніг, танцювальний крок, правильна постава корпусу, гнучкість, стійкість, легкий високий стрибок, чітка координація рухів. Все це - елементи, необхідні для подальшого розвитку техніки і навичок.

Перший рік навчання дітей полягає, в основному на музично-ритмічній основі. Діти вчаться слухати музику, виконувати танцювальні елементи, розучують позиції рук і ніг, основні положення біля станка, невеликі танцювальні етюди. Дуже полюбляють діти музичні ігри. Діти оживають, радіють. Такі вправи (ігри) укріплюють почуття ритму і допомагають учням долати деякі труднощі при виконанні завдань. Кожна ритмічна гра має в своїй основі якесь навчальне завдання - музичне, гімнастичне, організовуюче; ігрова форма цих завдань задовольняє потреби дитини у вільному самостійному виборі рухів. Колективна форма ігор дозволяє йому ближче познайомитися зі своїми товаришами, захоплює загальними правилами гри. Частина ігор будується із введенням танцювальних рухів.

Навчитися відрізняти найпростіший ритмічний малюнок допомагають різноманітні оплески. Діти вчаться своєчасно починати і закінчувати рухи, рухатися відповідно до змісту, характеру, швидкості, ритмічної побудови музики. Ритмічні вправи будуються на природних рухах і дозволяють відпрацьовувати основні рухові навички - ходіння, біг, стрибки. Закінчуючи ритмічні заняття, діти перешиковуються в лінії і переходять до підготовчих танцювальних вправ.

В процесі занять з 6-7 річними дітьми можна використовувати таку форму роботи, як розповідь. Дітям пропонується скласти невеличкі етюди на задану або ними самими обрану тему. Вони фантазують охоче і сміливо, і на наступному занятті показ таких сюжетів буде одним із найцікавіших моментів уроку.

Дитячі етюди потрібно узгоджувати з музикою, для чого необхідно обговорити з гуртківцем зміст придуманого (чи заданого) і домовитися з акомпаніатором відносно музичного фону, що підійшов би до цього конкретного етюду. Також рекомендується пропонувати дітям ігрові завдання, які вони повинні виконати зразу. Наприклад, підібравши цікаву образну музику, запропонувати дітям її прослухати, а потім зобразити те, що вони почули в цій музиці. Варіантів таких завдань багато і кожен викладач-хореограф сам може їх придумувати і комбінувати.

В заняттях з початківцями необхідно слідкувати за тим, щоб образи в іграх і танцях були б близькі і зрозумілі дітям. Великий інтерес дітей до дій у образах робить підходящим для них матеріалом інсценування народних пісень і казок. Також цікавим для дітей будуть танці, поставлені на сюжет з дитячого побутового чи шкільного життя.

Починається та закінчується урок поклоном педагогу і акомпаніатору. І під ту ж музику, яка звучала при вході на заняття, маленькі танцюристи виходять із залу.

Усім видам музичних рухів початківців тією чи іншою мірою властиві завдання на вироблення стрункої постави, танцювальної координації, легкості й граційності рухів, на засвоєння традиційно усталених танцювальних поз, положень, кружлянь, фігур, на набуття навичок орієнтації у просторі та колективі. Ці завдання сприяють фізичному зміцненню і розвиткові дітей. Процес опанування ними потребує від дитини розумових зусиль. У них формується естетичні потреби, інтереси, смаки початківців.

У процесі занять дітей привчають до охайності, обов'язкової дисципліни під час занять. Учні повинні вміти організовано ввійти до залу, зосереджувати увагу на зауваженнях керівника, бути готовими виконувати його завдання. Регулярні заняття привчають до правильного розподілу свого робочого і вільного часу.

Важливо, щоб вихованці усвідомлювали, що вчаться танцювати не лише для себе, що своїм захопленням вони приносять радість людям. Це великою мірою залежить від педагогічного персоналу, керівника, який повинен дбати про те, щоб кожне заняття було цікавим, захоплюючим. Такий підхід допоможе вихованню в учнях любові до праці, людей, викличе інтерес до мистецтва, потребу в знаннях, зростання творчого потенціалу. Практика показала, що колективи, де добре поставлена виховна робота, досягають великих успіхів, користуються авторитетом серед громадськості.

Враховуючи ці навчально-виховні завдання, найбільш відповідним для дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку змістом занять хореографією є вивчення легких народних масових танців, невелика навчальна підготовка з класичного танцю, заняття ритмічними вправами та іграми. Необхідно чергувати різні види роботи, пам'ятаючи про потреби цього віку в частій зміні рухів і про труднощі для дітей статичних положень.

Основні задачі виховання і навчання на заняттях хореографії з початківцями:

· учити дітей сприймати розвиток музичних образів і погоджувати рухи з їх характером;

· розвивати почуття ритму, вчити ритмічно і виразно рухатися, відчувати в музиці ритмічну виразність;

· розвивати художньо-творчі здібності, які в дітей молодшого віку виявляються у своєрідному індивідуальному вираженні ігрового образа, придумуванні комбінацій танцювальних рухів.

2.3 Вплив хореографічного мистецтва на естетичне виховання і розвиток творчих здібностей початківців

Для вирішення проблеми естетичного виховання підростаючого покоління використовуються різноманітні засоби, форми, прийми, технології на основі усіх видів мистецтва. Одним із таких засобів є хореографія.