Ці казки найрізноманітніших жанрів є цікавими, вчать людяності, доброти, утверджують красу людських взаємин. Дітей захоплюють пригодницькі казки, в яких діють хоробрі люди, діти, справедливі норми, казкові істоти, лагідні принцеси, мудрі тварини і птахи.

У підручнику для 4 класу (“Читанка для 4 класу” Н. Скрипченко, О.Савченко та ін.) вміст казкового матеріалу також значний. Казки є майже у кожному його розділі. Це казкові твори на різні мотиви та теми. Народним казкам відведений цілий розділ “Усна народна творчість”. Тут і чарівні казки (“Кирило Кожум'яка”, “Кобиляча голова”), і про тварин (“Бик та заєць”, “Кривенька качечка”, “Хитрий півень”), і соціально-побутові твори (“Калиточка”, “Казка про липку та зажерливу бабу”), є казки, що виховують любов до рідної землі (“Казка про рідний край”), виховують хоробрість, відвагу, чесність, скромність, доброту, привчають любити працю.

Казки підібрані цікаві, прості за композиційно-структурною побудовою, з цікавим сюжетом, великим моральним та естетичним змістом. Методичний матеріал до казок складають завдання і запитання - невеликі, але цікаві; більшість із них - творчого характеру, що дає змогу учням добре зрозуміти казку, визначити головну думку, запам'ятати зміст прочитаного, переказати текст, відповісти на запитання вчителя.

Таким чином, підручники з читання для початкових класів містять достатню для класних занять кількість казкового матеріалу різноманітного змісту і характеру, щоб виступати ефективним засобом формування особистості молодшого школяра.

Опрацювання народної казки на уроках вимагає від вчителя знання її специфічних особливостей та самобутніх рис. На уроці вивчення казки дітям найперше слід пояснити, чому казка називається “казкою” і, зокрема, “народною”, походження цього терміну. Розповідь про виникнення казки повинна бути цікавою, змістовною, але короткою.

У початкових класах школи, згідно з програмою, учні лише практично ознайомлюються з особливостями казки як епічного жанру фольклору. Відмічаються дві істотні особливості казки: наявність вимислу і композиційна своєрідність (зачин, повтори, кінцівки) [32; С. 5-6]. В казці звичайно повторюється один основний епізод. При цьому в останній раз після повторюваного епізоду, як правило, відбувається контрастна подія і наступає розв'язка. Повтори найчастіше відбуваються тому, що у казці з'являються нові дійові особи чи вносяться нові деталі.

У кожної казки є й своя композиційна особливість. Тому лише за повтором учням не можна робити висновок, що перед ними казка. Важливо вчити школярів при розпізнаванні жанру твору враховувати сукупність ознак.

Реальне й вигадане напрочуд гармонійно поєднуються в казці, зачаровуючи школяра красою українського слова, сповненого мудрості, добра й оптимізму. У казках споконвіку народ передавав нащадкам дивовижні мрії про непереможність добра, правди, щастя. Це й відтворювали і передавали письменники-казкарі. В авторських казках, як у дзеркалі, відбито психологію та світогляд народу, морально-етичні й естетичні його принципи [42, 29].

Народні казки легко сприймаються дітьми завдяки своєрідним художнім засобам. Це алегоричність, гіперболізація, ретардація, магіч-ність, зачини, кінцівки, повтори. Алегоричність (перенесення) виступає в олюдненні звірів, птахів, явищ природи. Вітер, сонце, мороз розмовляють по-людськи. Гіперболізація (перебільшення) виявляється наступним чином: Кирило Кожум'яка розриває одночасно дванадцять шкур, а в дідову рукавичку вміщується семеро тварин, від палиці Івана - мужичого сина нагнулися усі дерева і затремтів царський палац.

Ретардація (уповільнення) проявляється у такому факті: лисиця тричі вмовляє півня відчинити віконце (“Котик і півник”), баран тричі дістає одну й ту саму вовчу голову (“Цап та баран”), коза-дереза тричі обманює діда. Це допомагає дітям краще запам'ятати казку.

У казках діють магічні числа 3, 7, 9, 12 (вовк та семеро козенят, дівчинка-семилітка, дванадцять голів).

Народні казки мають доречні зачини: “жили-були; де-не-де; колись-то давно; не за нашої пам'яті, мабуть, ще й батьків і дідів наших не було на світі; це було давно-предавно; був-не був, та кажуть люди, що був”. Вони одразу налаштовують школяра на казковий лад, зосереджують його увагу.

Закінчуються казки своєрідними кінцівками. Ось деякі з них: “хто не вірить, хай перевірить; от вам казочка, а мені бубликів в'язочка; на вербі дзвінчик, нашій казці кінчик; і я там був, мед-вино пив, хоч в роті не було, а по бороді текло - тим вона в мене і побіліла”.

З виховною метою можна використовувати такі основні види емоційного розповідання народної казки:

1) театралізація - розігрування та показ казки учнями (тіньовий, іграшковий, ляльковий театри);

2) декламування - своєрідна гра інтонацій, спів повторів, пісень, віршиків;

3) ритмізування - ритміко-речитативна розповідь, на одній ритмічній кривій, з однією інтонацією [22, 167-168].

Під час читання казок рекомендується роботу над казкою проводити як над реалістичним оповіданням. Не потрібно знижувати зацікавленість дітей, пояснюючи, що “так в житті не буває” [45, 13], що це вимисел. Дитячій уяві властиве яскраве, неординарне бачення світу, показаного в казці, і це приносить їм радість, вчить мріяти.

Доцільно використовувати казки для складання елементарних характеристик і оцінок, тому що персонажі казок переважно є носіями однієї-двох якостей, рис, які яскраво розкриваються у їхніх вчинках. Недоцільно переводити мораль в область людських характерів і взаємовідносин. Дидактизм казки настільки сильний, яскравий, що діти самі роблять етичні висновки.

Специфіка казки у тому, що вона створювалася для розповідання. Композиція і мова твору розраховані на розповідну манеру передачі. Тому прозаїчні казки переказуються якнайближче до тексту. Корисним є використання фонохрестоматії, де казки подані в артистичному виконанні. Розповідання повинно бути виразним. Хорошим прийомом підготовки до виразного розповідання є читання казки в особах [25, 38-40]. Інсценізування казки у позакласній роботі допомагає виражати казкові характери, розвиває мовлення і творчі здібності дітей.

Казка використовується і для навчальних робіт, пов'язаних із складанням плану, оскільки вона чітко членується на сцени - частини плану, а заголовки легко відшуковуються у тексті казки. Учні 2 класу легко малюють картинний план.

Переважно читання казок не потребує підготовки, але іноді у бесіді слід нагадати про характер і звички певних тварин. Якщо читається казка про природу, близьку дітям, то використовується матеріал екскурсій, записи в календарях природи, тобто спостереження і досвід дітей.

У зв'язку з читанням казки можливе виготовлення ляльок, декорацій для лялькового театру, силуетів звірів та людей для тіньового театру (на уроках художньої праці чи гурткових заняттях). У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації й драматизації. Інсценізація -- це переробка будь-якого твору (у тому числі й казки) для сцени або кіно. Можна запропонувати учням інсценізувати певну казку: створити мізансцени для уявлюваної вистави чи кадри для можливого фільму (що буде на першому кадрі, що на другому і т. д.). У захоплюючому створенні сценарію вчитель дістане змогу працювати і над складанням плану, і над розвитком мовлення.

Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в особах. У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв літературних казок.

Необхідно проводити елементарні спостереження над особливостями композиції казок, оскільки ці спостереження підвищують усвідомленість сприйняття казки дітьми. Вже у 2 класі діти зустрічаються із казковими прийомами триразового повтору і помічають, що це допомагає запам'ятовувати казку. У 3-4 класах можлива поглиблена робота над композицією казки.

2.2 Методика експериментального дослідження

Експериментальне дослідження особливостей опрацювання народної казки як засобу виховання молодших школярів проводилося у Зашковицькій ЗОШ І ступеня Городоцького району Львівської області (3-й клас) і було спрямоване на перевірку ефективності використання матеріалу народних казок для розвитку молодших школярів.

Дослідження носило теоретико-експериментальний характер і проводилося у два етапи.

На першому етапі (2006-2007 навчальний рік) була визначена сфера дослідження і проблема, вивчалася педагогічна і методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів, формувалася гіпотеза і завдання дослідження. На другому етапі (2007-2008 навчальний рік) розроблялися шляхи реалізації гіпотези на основі впровадження і використання матеріалів експериментального дослідження, проводився експеримент з метою перевірки гіпотези, продовжувалося вивчення наукової літератури з даного питання. Основна увага була звернута на аналіз та узагальнення даних експерименту, оформлення дипломної роботи, з'ясування подальших перспектив розробленого експериментального навчання і виховання учнів.

Усвідомлення особливостей народної казки саме по собі не здійснювалося. А якщо воно було відсутнє, то молодший школяр сприймав лише основні вчинки героїв, слідкував за розвитком сюжетної лінії і пропускав у творі те, що йому не цікаво. Тому ми вчили дітей вдумливому сприйняттю казок, вмінню думати над твором, а значить, думати до, в процесі та після читання тексту. Аналіз твору був спільним (учителя і учнів) міркуванням-роздумом вголос, що з часом приводило до розвитку в дитини природної потреби самій розібратися в прочитаному.

У процесі формування системи експериментальних завдань ми враховували, що існує декілька підходів до аналізу народної казки як епічного жанру: 1) стилістичний аналіз; 2) проблемний аналіз; 3) аналіз розвитку дії; 4) аналіз художніх образів засобами слова.

Стилістичний аналіз (мовний) показує, як у доборі слів-образів проявляється ставлення до того, що описано в тексті. Це перш за все аналіз мовних засобів у художньо організованому мовленні. Тлумачитися повинні не слова, а образи, які створені з цих слів. Тому для мовного аналізу вибираються ті слова і вирази, які допомагають краще усвідомити образний смисл твору (малюють картини природи, з'ясовують почуття) і в той же час є найбільш виразними і точними.

Іншим варіантом стилістичного аналізу в початкових класах можна вважати спробу виявити стилістичні родові і жанрові особливості твору на доступному молодшим школярам рівні. З цією метою ми рекомендували виконувати такі завдання:

порівнювати народну і літературну казку, з'ясовувати особливості організації їх мови та поведінки героїв;

порівнювати казки на одну тему, але різних видів;

порівнювати казки одного виду, але різної тематики.

Проблемний аналіз - це аналіз проблемних запитань і ситуацій. Беручи до уваги вік учнів, проблемну ситуацію ми формулювали з опорою на фактично-подійну основу твору, на моральні колізії. Характерними рисами проблемних запитань були:

1) наявність протиріччя і можливість альтернативних відповідей;

2) захопленість;

3) відповідність природі твору;

4) ємність, тобто здатність охопити не лише одиничний факт, але й широке коло матеріалу, що допомагало виявити загальне в конкретному.

Постановка проблемних запитань було доцільною при читанні тих народних казок, у яких траплялися ситуації, що припускали різне розуміння героїв, їх дій.

Аналіз розвитку дії передбачав роботу над сюжетом народної казки та її елементами (епізод, частина і т. д.). При цьому завдання вчителя було - знайти разом з дітьми риси цілісності в кожній частині твору та органічний зв'язок частини з цілим.

Аналіз подій в їх послідовності не викликав труднощів у молодших школярів, оскільки твори невеликі за обсягом і прості за композицією. Найефективнішим був аналіз, який починався з кульмінаційної сцени, де концентрувалися основні питання, змальовані в казці. Великого значення для розуміння змісту тексту набував також зачин (експозиція і зав'язка) та кінцівка (розв'язка), тому що вони найповніше виражають тему та ідею художнього твору. Саме над цими епізодами ми проводили роботу на уроках в рамках цілісного аналізу розвитку дії.

В рамках нашого дослідження найвагомішим видом аналізу народної казки був аналіз художніх образів, оскільки, на нашу думку, це один з факторів, що здійснює вплив на усвідомлення сприйняття казки учнями засобами слова та образу в їх взаємодії. В процесі аналізу діти повинні були зрозуміти і характеристику образу (героя, пейзажу і т. д.), і смисл цього образу, тобто навантаження, яке він несе в загальній структурі твору. Аналіз художніх образів мав таку послідовність.

В першу чергу проводилася робота над характером героя з опорою на сюжет, оскільки характер проявляється тільки в дії. Окрім цього, героя характеризує його мовлення і ремарки в казці (пояснення відповідно зовнішності, особливостей поведінки дійової особи).

Розглядалися взаємостосунки героїв, тому що на них будується будь-яка дія в епічному творі. При цьому необхідно, щоб діти зрозуміли мотивацію, причини поведінки персонажів, які криються або в особистісних якостях, рисах характеру, або в ситуаціях, які складаються.

Якщо у творі був опис пейзажу, інтер'єру, то розглядалася їх роль у тексті.

На основі взаємодії образів з'ясовувалася ідея твору. Розуміння ідеї наближує до усвідомлення позиції автора-співрозмовника, тому що ідея - це те, що хотів сказати народ у казці.

Виявлялося особистісне ставлення читача до описаного (тобто до змісту) і до того, як це здійснено (до форми).

Аналіз образу героя вчить розбиратися в тому, як у народній казці зображуються дійові особи: думки і почуття персонажів, риси їх характеру. Слід було привчати дітей робити висновки про основні якості персонажів, давати оцінку героям не лише за вчинки, але й за мотиви, що спонукали до цих вчинків.

Окреслимо окремі прийоми роботи над характеристикою персонажів, які ми використовували у своєму дослідженні:

§ вчитель називав риси персонажів і просив учнів навести приклади, які є їх підтвердженням;

§ дітям пропонувалося самостійно назвати риси характеру героя, якщо він був показаний у дії і мав не більше 2-3 ознак;

§ зіставлялися герої єдиного твору або близьких за тематикою творів (найменший вид порівняння-протиставлення), уточнювалося ставлення до героїв у казці;

§ учитель сам характеризував ставлення автора до героя, а учні доводили це за допомогою тексту;

§ вчитель привертав увагу дітей до авторських слів, які опосередковано давали характеристику героєві, учні “розшифровували” ту чи іншу дію, вираз обличчя, інтонацію героя, і на цій основі визначали характер ставлення автора до персонажу;

§ спільно з учителем діти проводили “експеримент”: виключали з тексту слова, вирази, які містили оцінку, що допомагало краще усвідомити роль цієї оцінки в характеристиці персонажу;

§ при відсутності ремарок учні придумували їх разом зі вчителем.

Ми враховували, що роль пейзажу в народної казці має два аспекти. З одного боку він сприяє створенню загального настрою (коли даний самостійно, окремо від думок і переживань дійових осіб), а з іншого - уточнює характеристику персонажу.

Опис інтер'єру також допомагає глибокому розумінню звичаїв життя, характерів дійових осіб.

Усвідомлення ідеї твору - це розуміння основної думки казки, заради якої і створено твір. У початковій школі діти цьому навчаються, тому не потрібно в кінці аналізу кожного твору запитувати: “Так що ж хотів сказати народ у цій казці?”

Народне ставлення до героїв, їх взаємостосунків, до подій важливо було розкривати поступово. Цьому сприяли питання такого типу: “Як в описі зовнішності героя виразилося ставлення до нього?”, “Які почуття знайшли своє відображення у творі?”, “Що зображено у цій сцені? Для чого”, “Які слова у тексті допомогли Вам зрозуміти ставлення народу до героя?” і т. д. З'ясуванням позиції народу як автора казки варто було займатися не при аналізі кожного тексту, а лише тоді, коли відбувалася необхідність усвідомлення дітьми авторської позиції, ідеї.

У нашому дослідженні розбір названих у схемі аналізу елементів ми застосували тільки тоді, коли вони найкращим чином сприяли розкриттю змісту, ідейній спрямованості прочитаного.

Шляхи аналізу народної казки залежали від бажання вчителя. Однак, виходячи із специфіки народної казки, найбільш уживаним і доцільним можна було вважати аналіз художніх образів.

Успішно організувати на уроці “роздуми-міркування вголос” за прочитаним твором нам допомагали такі рекомендації:

Вдалий початок бесіди, який забезпечував би увесь аналіз твору мав бути цілеспрямованим і внутрішньо необхідним для учнів.

Питання, які складали основу бесіди, мали бути доцільними, тобто учні повинні були знати, з якою метою ставилося те чи інше питання.

Питань і завдань до тексту було небагато. Їх призначення полягало в тому, щоб спрямувати увагу учнів на яскраво виражену деталь твору, пробудити думку і почуття дітей, викликати живий обмін думками.

Спонукуючи дітей до вільного обміну думками, ми не забували про питання які виявляли ставлення до прочитаного, наприклад: “Що вам хочеться сказати про цю казку?”, “Які думки, почуття викликала у вас ця казка?”

Необхідна спеціальна робота по навчанні дітей обміну думками. Вони повинні вчитися розвивати думку, висловлену однокласниками, відстоюючи при цьому власну позицію.

Бесіда не складалася лише із питань, вона супроводжувалася цікавими репліками і висловлюваннями вчителя.

Часто використовувався такий вид роботи, як постановка запитань самими учнями.

Бесіду за змістом народної казки орієнтували на розмову про героїв, про їх образи, світ їх думок і почуттів.

При виконанні дітьми самостійних завдань по тексту ми привчали працювати їх з олівцем. З цією метою використовувався окремий аркуш паперу, який прикладався до сторінки тексту, що читався.

Основою вивчення народної казки на уроках стало формування вміння аналізувати текст.

Основні напрямки роботи з аналізу народної казки обумовлювалися трьома положеннями:

Взаємозв'язок навички свідомого читання і вміння працювати з текстом.

Взаємопов'язаний розгляд змісту та художніх засобів твору.

Комплексне розв'язання навчально-виховних завдань у процесі роботи над твором.

Ці положення визначали характер питань, які ставив учитель для обговорення з учнями, і завдань, які вони виконували в процесі аналізу змісту тексту.

В процесі аналізу використовувалися такі види робіт з текстом: бесіда, вибіркове читання, постановка запитань самими учнями, ілюстрування тексту (аналіз ілюстрацій і картин до твору, графічне малювання, словесне малювання, музичне ілюстрування, читання, драматизація).

На уроці, присвяченому опрацюванню народної казки, ми дбали не тільки про пізнання дітьми навколишнього світу і казкових героїв через аналіз тексту, а й про виховання глибоких і стійких почуттів, про високу культуру емоційного і чуттєвого сприймання. За допомогою казки ми намагалися мобілізувати на розв'язання цих завдань психіку дітей і водночас активізувати і розвивати їхній інтелект. Ця робота вимагала від педагога застосування відповідних знань з теорії і практики виразного читання як найефективнішого засобу естетичного впливу, взагалі естетичного виховання через літературу. Успіх учителя залежав насамперед від обов'язкової і правильної підготовки до кожного уроку, яка включала в себе попередню роботу над твором (опрацювання тексту відповідно до сприймань та аналізу його з дітьми), а також визначення загальної мети уроку, організацію і проведення його відповідно до вимог сучасної педагогічної науки.

Структура уроків читання казок нічим не відрізнялася від побудови уроків опрацювання оповідань. Після ознайомлення з текстом народної казки і тлумачення (при необхідності) слів і виразів застосовувалося вибіркове читання, відповіді на запитання (учнів і вчителя), складання плану (різних типів -- малюнкового і словесного), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і завдання кожного з цих етапів залежали від тексту казки,

Головна увага була зосереджена на тому, щоб діти свідомо розуміли текст казки, чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви дій персонажів. Допомагали у цьому питання, відповіді на які підкажуть, чи зрозуміли діти сюжетну канву твору і змальованих картин.

Забезпечував правильність читання казки, а отже й правильність сприймання її змісту дітьми, а потім й правильність аналізу серйозний, ґрунтовний попередній аналіз тексту. Учитель заздалегідь повинен був знати, як читатиме твір, як аналізуватиме його з дітьми. У зв'язку з цим попередня робота над текстом поділялася на два етапи:

1) визначення пізнавальної, виховної і художньо-естетичної цінності народної казки;

2) окреслення завдань читця і аналізу твору з дітьми.

Після всебічного ознайомлення з твором, тобто після естетичної оцінки всіх його компонентів, всіх думок, картин, художніх деталей і визначення його виховного, освітнього значення, авторського (народного) і власного ставлення до зображуваного, педагог визначав головну мету читання та аналізу тексту з дітьми. “Головна мета завжди служить для нас найвірнішим і надійним помічником у здійсненні виховання, - пише Г.Олійник, - бо завжди виражає прагнення викликати в слухачів най благородніші і найвеличніші почуття: любов до Батьківщини, повагу до праці, зневагу до лінощів і т. д.” [48, 57]. Не розуміючи основного змісту народної казки і головної мети читання, не можна виразно прочитати жодного рядка казки.

Наступним етапом роботи над народною казкою був дійовий її аналіз. Особливий смисл цього етапу полягає в тому, що він являє собою такий метод роботи над текстом, який, не руйнуючи емоційного сприймання, сприяє розвиткові живого уявлення і художнього смаку учнів. Дійовим аналізом твору прийнято називати, виходячи з теорії мистецтва виразного слова, той процес роботи над текстом, який розкриває і виявляє наскрізну словесну дію твору та основні етапи її розвитку [44, 16]. Етапи наскрізної словесної дії полягають у наступному:

1) розчленувати казку на частини, причому так, щоб між ними був постійний внутрішній зв'язок;

2) до кожної частини знайти заголовок;

3) визначити перспективне творче завдання до кожної частини казки;

4) зробити відповідні позначки у тексті казки для читання (розписати мовну партитуру) [55, 9-11].

Дітям цікаво було слухати казку, навіть якщо вона їм знайома. Чи відомий школярам твір, ми визначали за допомогою прийому “Впізнай казку” [22]. Найдоцільніше його було використовувати на початку уроку. Учитель називав групу слів і пропонував дітям пригадати їх назви.

Діти також спроможні були відгадати, про який народ, чи мешканців якого регіону України стосується казка, і можуть самостійно добирати такі слова, що характеризують казки жителів Карпат, Полісся, Поділля, Слобожанщини і т. ін. Щоб допомогти школярам краще засвоїти лексику казок, пов'язану з побутом далекого минулого, розвинути відповідні уявлення учнів, педагог виставляв на дошці ілюстрації з дитячих книжок, де зображені предмети побуту, люди в стародавній одежі, пейзажі, характерні для казкових оповідей і т. п. Але недоцільно перенасичувати урок ілюстративним матеріалом. Найоптимальнішим було використання двох - трьох об'єктів [39]. Класовод називав слова, а школярі пригадували казки, події, де вони згадуються, одержували пояснення про характер і властивості предмета, людини.

Частина уроку, що припадає на слухання казки, будувалася по-різному. Спочатку казку читав вчитель, а при можливості твір прослуховувався ще й в аудіозаписі. Цікавими прийомами роботи перед прослуховуванням казки були такі завдання:

§ слухаю, уявляю, відчуваю - вчитель вивішував на дошці зображення головного героя народної казки, пропонував уважно його розглянути і визначити, де він посміхається, а де сумує, сердиться і т. д. Після прочитання казки діти згадували епізоди, в яких головний герой міг так поводитися, переживати саме такі почуття. Далі учитель ще раз читав або переказував твір;

§ слухаю, уявляю, відчуваю, показую - педагог пропонував школярам уважно прослухати казку і уявити все те, що в ній розповідається. Після прочитання твору діти вчилися фіксувати свої почуття й переживання за допомогою засобів міміки і пантоміміки. Вчитель при цьому називав почуття і емоції, які передають учні.

Наступний вид роботи над народною казкою - бесіда-роздуми над прочитаним. Для цього вчитель підбирав запитання і завдання - послідовні, прості, логічні і зрозумілі дітям.

Важливим моментом роботи над народної казкою була словникова робота, яку слід було проводити на різних етапах опрацювання твору - на етапі розпізнавання, вживання слова в спонтанному мовленні, тобто використовувати дотекстове ознайомлення зі словом, спостереження за ним у першому читанні (текстове) і під час аналізу змісту твору (післятекстове).

Також діти проводили роботу із заголовком. Навчаючи учнів добирати заголовок відносно мети тексту, вчитель пропонував такі запитання і завдання:

– Доберіть до тексту заголовок, який точно передав би, про що саме хотів сказати народ в казці.

– Із запропонованих заголовків виберіть найкраще сформульований. Обґрунтуйте свій вибір і т. п.

Також ми практикували й такі види роботи:

а) встановлення відповідності заголовка народної казці або головній думці (чи передає заголовок те, що говориться в тексті);

б) вибір із запропонованих заголовків такого, що відображає тему (мету) народної казки;

в) добір до казки із заголовком, що відображає мету, такого заголовка, який відображає тему твору і навпаки [45, 13-15].

Важливою ланкою роботи над народною казкою було навчання учнів визначати її дійових осіб. Коли казка вже прочитана, класовод запитує:

– Про кого ж ми з вами читали?

– Назвіть дійових осіб цієї казки?

– Як ви дізналися, що це народна казка?

Цей вид роботи ми проводили по-різному. Учні могли самостійно визначити дійових осіб казки, якщо їх у цьому “допомагали” ілюстрації, діафільм чи персонажі класного лялькового театру.

Читав казку вчитель у повільному темпі, виділяючи голосом слова кожного персонажа. Тоді діти легко називали дійових осіб казкового твору.

Етап первинного ознайомлення з казкою конкретизувався у його читанні вчителем, підготовленим учнем, комбіновано - залежно від складності тексту і підготовленості школярів. Якщо новий текст діти читали вголос (наприклад, ланцюжком), перед читанням ми пропонували їм для формування загального уявлення про обсяг твору, абзаци, деякі нові слова - за 1-2 хвилини пробігти текст очима. Інколи після такого швидкого перегляду вчитель ставив запитання: “Про кого (що) розповідається в казці? В які часи відбувалися описані події?” і т. д.

Первинний аналіз казки за допомогою запитань на взірець: “Про що? Про кого? Де це відбулося? Як називалася країна?” - мав на меті виявити насамперед, як діти зрозуміли зміст твору. Під час первинного аналізу ми виділяли і пояснювали слова або вислови, які, на думку вчителя, учні можуть не зрозуміти. Якщо вони первинно сприймали текст, стежачи за підручником, то ми спочатку спонукали назвати ці слова самим, сказати, що незрозуміло, чи доводилося вже про це читати або чути, де саме.

Що стосується з'ясування рівня розуміння учнями деяких слів і виразів, то після читання ми запитували: “Які слова вам незрозумілі?”. Якщо ж учням здавалося, що таких слів немає, треба ми уточнювали рівень розуміння декотрих маловживаних або багатозначних слів.

Другий напрямок - виявлення рівня емоційного сприйняття прочитаного, тобто які настрої, почуття, емоції викликає народна казка: “Що вас вразило (здивувало)? Чим сподобався герой казки?” і т. ін. Такі запитання після першого сприймання твору мали на меті передусім дати вихід актуальній потребі дитини - висловити свої безпосередні враження від прочитаного.

Для вдосконалення навичок глибшого розуміння казки після первинного ознайомлення з нею вчитель, як правило, організовував перечитування тексту, з'ясовуючи змістове і образне значення тих слів і речень, які передають ідейний задум і створюють художній образ, розвивають мислення і уяву дітей.

Оскільки жоден урок опрацювання казки не повинен бути схожим на інший, то й види і прийоми роботи, завдання також були різноманітними. Так, під час первинного сприймання казки учитель пропонував такі види читання:

а) перечитування казки учнями в партах (сусід сусідові);

б) читання казки за логічно завершеними частинами (абзацами);

в) самостійне напівголосне читання;

г) самостійне мовчазне читання казки;

ґ) читання за лідером (вчитель читає то повільно, то швидко, кожен повинен встигати за ним, а то й випереджувати);

д) виразне читання казки вчителем;

е) перечитування окремих епізодів твору;

є) вибіркове читання тощо.

В процесі роботи над змістом народної казки учитель ставив учням декілька запитань, щоб впевнитися, що вони зрозуміли і запам'ятали зміст твору. На цьому етапі уроку педагог пропонував і деякі творчі, цікаві завдання:

– читання тексту казки за логічно завершеними частинами і постановка запитань до кожної з них (один учень може читати, решта ставить йому запитання);

– перечитування тексту з метою встановлення і пояснення причинно-наслідкових зв'язків;

– мовчазне читання, в процесі якого учні шукають у тексті опис певної події, явища, персонажа.

Учні дізнавалися, що характерною рисою народної казки є наявність у ній діалогів. Тому велика увага при її опрацюванні надавалася читанню казки в особах. До цієї роботи дітей ми готували. Вони мали зрозуміти, що, окрім казкових персонажів, у творі є ще одна дійова особа - автор, а в народній казці автором є народ. Учні повинні були віднаходити авторські слова в казці, читати їх з відповідною нейтральною інтонацією. Слова казкових персонажів теж прочитувалися із властивою їм інтонацією мовлення.

Для кожної дійової особи ми намагалися мати кілька дублерів. Починали читання з більш підготовлених учнів. У процесі читання можна було замінювати читців дублерами, якщо вони допускали помилки. Якщо при читанні в особах використовувалися маски - дітей можна викликати на середину класу.

Окрему частину уроку ми присвячували характеристиці казкових персонажів. З допомогою запитань, які ставив вчитель, діти характеризували дійових осіб твору, описували їх зовнішній вигляд, риси характеру, поведінки, мову. Свої думки учні підтверджували словами з тексту. Важливе значення при йому мали ілюстрації до казки, вміщені у підручнику.

При опрацюванні текстів народних казок діти мали навчитися розрізняти цей жанр за його характерними особливостями, орієнтуватися в структурі казки (зачин, основна частина, кінцівка), дістати уявлення про опис, розповідь, міркування.

Стосовно виразного читання тексту казки, то кожна група казок має свої художні особливості, які вказують на специфіку їх опрацювання. Специфіка читання казки зумовлюється, з одного боку, тими ж вимогами, що й оповідання: це - глибокий аналіз змісту, розкриття ідейного спрямування, з другого - глибоким осмисленням творчої матерії розповіді, яка характеризує даний жанр та його емоційність. Казка, на відміну від оповідання, твір більш динамічний і мальовничий. Правильне відтворення характерних особливостей дійових осіб казки підсилює зорове сприймання слухачів, зосереджує їх увагу на головному. Діалог у казці є одним з найважливіших засобів типізації дійових осіб. Слухаючи висловлювання героїв твору, діти повинні мислено давати їм свою характеристику, визначати своє ставлення до них: схвалювати чи засуджувати.

Казковій розповіді властиве широке використання стійких і влучних епітетів: “спить ледар солодким сном”, “а вовк пішов собі по лісі - битий та голодний”; протиставлень, порівнянь: “От і почали вони битися - аж земля гуде”; тавтологічних поворотів: “Зроду-віку не чула”, “Сяк-так порадились”; стійких виразів: “Тільки того півника й бачили”; прикладок - характеристик (мишка-шкряботушка, лисичка-сестричка) тощо. Все це надає казці мальовничості, чарівності, принадності. Виклад у казці послідовний, конкретний, зрозумілий, бо розрахований на універсального оповідача. Тому окремі моменти опису (пейзажу, характерних рис чи окремих дій персонажів) іноді слід було домалювати інтонацією.

Уважно ми ставилися і до закінчення казки. Закінчення, як і зачин, переслідує певну мету: узагальнити сказане, підвести до певних висновків чи й просто створити веселий настрій у слухачів. Основне завдання вчителя було - виділити із змісту казки головні духовні цінності, які автор прагнув представити у творі; виховувати повагу до самобутності і неповторності казок; використовувати народні казки як ефективний засіб навчання і виховання молодших школярів.

2.3 Ефективність експериментального дослідження

Експериментальне навчання за запропонованою нами схемою опрацювання народної казки здійснювалося на формуючому (2006-2007 навчальний рік) і перевірялося на узагальнюючому (2007-2008 навчальний рік) етапах дослідження. Вибірка дослідження становила 20 учнів експериментального та 18 учнів контрольного класів.

В основу експерименту було покладено припущення, що використання розробленої нами системи вправ, пов'язаних з опрацюванням народних казок, позитивно вплине на загальний розвиток та виховання молодших школярів та на його учбову діяльність.

Основою вивчення народної казки на уроках стало формування уміння аналізувати текст. Основні напрямки з аналізу народної казки обумовлювалися трьома положеннями:

1. Взаємозв'язок виховних впливів та вміння працювати з текстом.

2. Взаємопов'язаний розгляд змісту та художніх засобів твору.

3. Комплексне розв'язання навчально-виховних завдань у процесі роботи над твором.

Ці положення визначали характер питань, які ставив учитель для обговорення з учнями, і завдань, які вони виконували у процесі аналізу змісту тексту.

У процесі аналізу використовувалися такі види робіт з текстом: бесіда, вибіркове читання, постановка запитань самими учнями, ілюстрування тексту (аналіз ілюстрацій і картин до твору, графічне малювання, словесне малювання, музичне ілюстрування, читання-драматизація).

Нами було розроблено систему вправ, безпосередньою метою яких є:

1. Уміння визначати особливості народної казки, її відмінність від творів інших жанрів.

2. Уміння орієнтуватися у структурі народної казки.

3. Уміння відрізняти народну казку від авторської.

4. Уміння виразно читати народну казку із дотриманням необхідних інтонаційних вимог.

5. Уміння визначати тему та ідею народної казки, розмежовувати дані поняття.

6. Уміння словесно намалювати народну казку, поділити її на логічно завершені частини, скласти відповідно до них кадри діафільму.

Дані уміння формувалися в результаті виконання наступної системи вправ, які пропонувалися учням при опрацюванні казкового матеріалу на уроках читання:

Уміння орієнтуватися у структурі народної казки:

а) Прочитай казку і знайди у ній зачин, основну частину і кінцівку.

б) Знайди заголовок, підзаголовок, текст казки, назви її основні частини.

в) Поділи текст казки на три частини. Як їх можна назвати? На основі чого ти виділив частини казки? Обґрунтуй свою думку.

Уміння відрізняти народну казку від авторської:

а) На основі чого найлегше визначити, чи це народна казка, чи авторська? Поясни.

б) Як ти розумієш поняття “народна казка”, “авторська казка”? Чи кожна казка має автора?

в) Обґрунтуй, чим народна казка відрізняється від літературної? Чи може літературна казка перейти в розряд народної? А навпаки? При яких умовах це відбувається?

Уміння виразно читати казку з дотриманням інтонаційних вимог:

а) Правильно прочитай слова: збентежився, недосвідчений, найвродливішою, одчайдушний, надзвичайно. Чи знайома тобі ця казка? Як ти вважаєш, з якою інтонацією її слід читати?

б) Назви всіх дійових осіб казки. Що ти можеш сказати про особливості інтонації кожного з них?

в) Прочитайте казку в особах, дотримуючись відповідної інтонації.

Уміння визначати тему та ідею народної казки, розмежовувати дані поняття:

а) У чому головна думка даної казки? Чи співвідноситься вона із заголовком твору?

б) Підберіть до казки інший заголовок, який би відображав:

- те, про що розповідається у творі;

- чого нас вчить казка.

в) Визначте головну думку казки. До яких з раніше прочитаних творів казка подібна за головною думкою?

Уміння словесно намалювати народну казку:

а) Прочитайте казку. Уявіть собі певний епізод із неї. Опишіть цю картину.

б) Підготуйтеся стисло розповісти казку. Уявіть, що вам треба показати уривок в кількох кадрах мультфільму. Спробуйте визначити їх зміст і послідовність.

в) Намалюйте кадри для діафільму за цією казкою. Які події слід обов'язково зобразити на малюнках, у якій послідовності?

На основі виконання даної системи вправ молодші школярі на своєму рівні розуміння визначали відмінність жанру літературної казки від народної та від творів інших жанрів, виробляли уміння орієнтуватися у структурі народної казки, виразно читати народну казку із дотриманням інтонаційних вимог, визначати тему та ідею народної казки, словесно намалювати народну казку, поділити її на логічно завершені частини, скласти відповідно до них кадри діафільму.

Вважаємо, що із врахуванням вікової специфіки учнів це достатній рівень розрізнення казкового жанру.

Отримані результати підтвердили нашу думку про те, що в процесі використання запропонованої системи вправ при опрацюванні народних казок на уроках розвивається мовлення, мислення, уява, збагачується словниковий запас учнів, здійснюється виховання особистості загалом. Отримані результати опрацювання народних казок на уроках як засобу виховання учнів представлені у таблиці 1.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика сформованості контрольних умінь в учнів контрольного та експериментального класів

№ п/п	Контрольні уміння	Контрольний клас, %	Експериментальний клас, %
1	Уміння визначити особливості народної казки, її відмінність від творів інших жанрів	82	94
2	Уміння орієнтуватися в структурі народної казки	71	87
3	Уміння розрізняти народну та авторську казку	68	82
4	Уміння виразно читати народну казку з дотриманням інтонаційних вимог	75	91
5	Уміння визначити тему та ідею казки, розмежовувати дані поняття	77	89
6	Уміння словесно намалювати казку	76	83
7	Уміння поділити казку на логічно завершені частини і скласти до них кадри діафільму	79	86
8	Уміння визначати тематичну спрямованість народних казок	72	81
10	Уміння визначати специфіку змісту народної казки	69	86

За сформованістю даних умінь визначено три рівні оволодіння навичками опрацювання літературної казки.

1. Високий - учень правильно визначає особливості народної казки, її відмінність від творів інших жанрів, орієнтується в структурі казки, безпомилково розрізняє народну та авторську казку, виразно читає казку з дотриманням інтонаційних вимог, правильно визначає тему та ідею казки, розмежовує дані поняття, може словесно намалювати казку, поділити її на логічно завершені частини і скласти до них кадри діафільму, визначає тематичну спрямованість народних казок.

2. Середній - учень загалом вірно визначає особливості народної казки, орієнтується в структурі казки, розрізняє народну та авторську казки, виразно читає казку з дотриманням інтонаційних вимог, правильно визначає тему та ідею казки, може словесно намалювати казку, визначає тематичну спрямованість народних казок. Проте у деяких випадках трапляються помилки, які учень виправляє після вказівки вчителя самостійно або з незначною допомогою педагога.

3. Низький - учень нездатний визначити специфічні особливості народної казки, не орієнтується в структурі казки, лише частково розрізняє народну та авторську казки, при читанні казки не дотримується інтонаційних вимог, не розрізняє тему та ідею казки, не може словесно намалювати казку, скласти логічний план до неї, складає власні найпростіші казки як оповідання-розповіді, без відображення специфіки жанру та виду.

Таким чином, ми отримали результати, які підтвердили ефективність нашого припущення. Із 20 учнів експериментального класу 6 школярів (30%) продемонстрували високий рівень розвитку умінь опрацювання народної казки, 12 (60%) - середній і 2 (10%) - низький. У контрольному класі (18 учнів) високий рівень визначення умінь опрацювання народної казки мали 3 учні (17%), середній - 9 (50%) і низький - 6 (33%) школярів. Порівняно з початком експериментального дослідження, коли проводився перший - констатуючий - етап експерименту, показники сформованості даних умінь зросли в обох класах (первинний рівень - 9% і 10%), але в експериментальному класі він виявився значно вищим (відповідно 89% і 78% - див. діагр. 1) завдяки використанню спеціальних вправ і завдань, спрямованих на детальне опрацювання народних казок на уроках як засобу виховання учнів. Отримані дані представлені на діагр. 2.

Діаграма 1. Загальний рівень сформованості контрольних умінь в експериментальному та контрольному класах на початку та у кінці експерименту

Діаграма 2. Характеристика рівнів сформованості контрольних умінь в експериментальному та контрольному класах у кінці експерименту

На теоретико-узагальнюючому етапі експериментального дослідження стало очевидним, що у процесі цілеспрямованого використання системи вправ і завдань, спрямованих на усвідомлення специфіки народних казок як дієвого засобу виховання учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень сформованості умінь опрацювання народних казок. Таким чином, ми отримали результати, які свідчать про ефективність даного напрямку роботи.

Висновки

Результати дослідження особливостей використання народної казки як засобу виховання молодших школярів у процесі навчальної діяльності дозволяють нам зробити наступні висновки.

1. Казка - це епічний твір народної словесності, в якому відображені різночасові вірування, погляди та уявлення народу у формі структурованої, хронологічно послідовної сюжетної оповіді, яка має чітку композиційну будову, яскраво виражену колізію, в основі якої лежить протиборство між добром і злом, що завершується перемогою добра. Казка є найбільш древнім жанром фольклору, що набув естетичної, частково дидактичної і повчальної функції та сталої форми, що до цього часу залишалась незмінною.

Казки, підпорядковані загальним закономірностям творів народного епосу, містять етнічні характеристики. Видатні педагоги довели, що в естетичному та етичному вихованні дітей надзвичайно велику роль відіграє національний фактор, суть якого полягає у врахуванні умов життя, історії, культури, звичаїв, побуту, світогляду того народу, тієї нації, де народилася дитина і які знайшли своє відображення в народних казках. В казках відобразилися світогляд народу, його морально-етичні та естетичні принципи, педагогічний геній, багатовіковий досвід виховання підростаючих поколінь.

2. У початкових класах народна казка справляє значний вплив на особистість дитини. Казковий епос має велике значення у формування особистості молодшого школяра і в його подальшому розвитку, а також служить джерелом його залучення до національно-культурних традицій українського народу.

Казка - найпопулярніший в молодшому шкільному віці вид літературної творчості, що розкриває безмежний світ людської уяви, полонить серця дітей і дорослих. У казках відображений світогляд народу, його морально-етичні та естетичні принципи, педагогічний геній та досвід виховання підростаючих поколінь. Саме тому вони потребують аналітичного підходу і наукового обґрунтування як з точки зору жанрово-фольклорних, так і видових особливостей, а також у плані вивчення їх педагогічної цінності та практичного використання казкового матеріалу для навчання і виховання учнів початкових класів.

3. На теоретичному рівні нами досліджено етимологічні витоки казкового епосу, що має велике значення для збагачення особистості самого педагога. Також прослідковано основні етапи розвитку казки, виявлено нашарування, які спричинили видозміну даних творів, описано основні ознаки, що відрізняють казку від інших творів епічного жанру, проаналізовано структурно-композиційні особливості казок, їх основні мотиви та тематика. Окреслено персоналії дослідників казок, виявлено казкові мотиви у творах українських письменників, проведено ретроспективний аналіз збирання і дослідження казкових творів.

Проаналізувавши наукові статті та монографії, ми описали різні класифікації казок, зосередивши увагу на загальноприйнятій сучасній типології, яка поділяє казки на чарівні, про тварин і соціально-побутові, охарактеризували особливості різних видів як у плані структури та композиції, так і в ракурсі казкових головних персонажів і художніх образів. Також виявили, що підручники з читання містять достатню для вправ і завдань з казковим матеріалом різноманітного змісту і характеру, щоб виступати ефективним засобом формування знань, умінь і навичок з читання і формування особистості молодшого школяра в цілому.

4. Визначивши особливості опрацювання народної казки, ми визначили систему вправ, безпосередньою метою яких є формування умінь: визначати специфічні особливості казки; орієнтуватись в структурі казки; відрізняти народну казку від авторської; виразно читати казку з дотриманням інтонаційних вимог; визначати тему та ідею казки, розмежовувати дані поняття на практичному рівні; словесно намалювати казку і поділити її на логічно завершені частини. Для цього відбувалася конкретизація кожної групи вмінь на конкретні практичні завдання при опрацюванні кожного казкового твору. Ці вправи можуть використовувати вчителі початкових класів при підготовці до уроків.

5. Проведене експериментальне дослідження підтвердило висунуту гіпотезу. Запропонована система вправ і завдань виявилася ефективним засобом розвитку знань, умінь і навичок читати народні казки, а також засобом розвитку особистості молодшого школяра в цілому. Вона сприяла удосконаленню учбової діяльності учнів, підвищенню інтересу до навчання, активізації мовлення, мислення, пам'яті, уяви, створила можливості для формування світоглядної сфери молодших школярів.

Дослідження, однак, не розв'язало всієї повноти проблеми розвитку школярів при опрацюванні казкового матеріалу на уроках читання. Доопрацювання, зокрема, потребує впровадження даної системи роботи у практику початкової школи, що вимагає наступного цілеспрямованого наукового та емпіричного обґрунтування.

Матеріали, підібрані у змісті наукової роботи, допоможуть у підготовці до практичних занять студентам, а такою вчителя початкової школи при проведенні уроків читання.

Список використаної літератури

1. Актуальные проблемы методики обучения чтению в нач. кл. / Под ред. М.С. Васильевой и др. - М., 1977.

2. Бадер В. Розвиток інтонаційних умінь молодших школярів при опрацюванні казки // Поч. шк. - 1977. - №7. - С. 44-48.

3. Березовський І. Українські народні казки про тварин // Казки про тварин. - К.: Веселка, 1979. - С. 3-14.

4. Бибко Н.С. Изучение сказок смешанного (переходного) типа // Нач. школа. - 1990. - №3. - С. 29-33.

5. Бибко Н.С. Работа над выразительностью речи и чтения при формировании умения читать сказки // Начальная школа. - 1991. - №12. - С. 20-26.

6. Білецька О.М. У світі казок: Тематичний огляд знань з читання. 1 кл. // Розкажіть онуку. - 1999. - №9. - С. 34-35.

7. Білецький Л. Основи української літературно-наукової критики. - К.: Вища школа, 1998. - 344 с.

8. Богач З.И. Как сказка помогает грамотно писать // Начальная школа. - 1998. - №9. - С. 70-71.

9. Бріцина О. Світ мрій і сподівань // Соціально-побутова казка. - К.: Веселка, 1987. - С. 3-8.

10. Бурім В. Образи природи в казках та легендах // Початкова освіта. - 2001. - Листопад, №43. - С. 12.

11. Бурова Р.О. Уроки читання і види мовної діяльності // Розкажіть онуку. - 1999. - №10. - С. 26-28.

12. Вашуленко М. Тепло його серця: Літературна творчість В.Сухомлин-ського в початкових класах // Шкільна бібліотека. - 2004. - №6. - С. 10-13.

13. Ващенко Н. Виховання у молодших школярів любові до читання // Початкова школа. - 1989. - №2. - С. 11-16.

14. Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість. - К.: Освіта, 1966. - 224 с.

15. Гордіюк Н. Особливості сприймання художніх текстів молодшими школярами // Мандрівець. - 2000. - №3-4. - С. 75-78.

16. Городенко Є. Казка мудрістю багата: Урок позакласного читання в 4 класі // Початкова школа. - 2004. - №4. - С. 54-55.

17. Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. - Т.1. - К., 1993. - 464 с.

18. Ґудзик І.П. Робота над змістом твору // Початкова школа. - 1993. - №11. - С. 16-19.

19. Ґудзик І.П. Читання вголос та читання мовчки // Поч. шк. - 1991. - №4. - С. 22-26.

20. Давиденко Г. Сторінками європейської казки // Початкова школа. - 2004. - №3. - С. 20-23.

21. Дмитренко М.К. Передмова // Українські народні казки. - К.: Веселка, 1989. - С. 3-11.

22. Дорошенко С.І., Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. та ін. Методика викладання української мови: Навч. пос. - К.: Вища школа, 1992. - 464 с.

23. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. - К.: Веселка, 1987. - 216 с.

24. З живого джерела: Українські народні казки в записах, переказах та публікаціях українських письменників / Упоряд., літ. обробка, вст. стаття та прим. Л. Дунаєвської. - К.: Освіта, 1990. - 408 с.

25. Захарчук З., Тимечкіна Т. Урок читання казки з використанням елементів театральної педагогіки // Початкова школа. - 2001. - №12. - С. 37-41.

26. Іванова Л. Уроки літературного читання у початкових класах // Поч. освіта. - 2001. - Жовтень, №37. - С. 2.

27. Ігнатенко Н. Осмислення прочитаного через складання плану // Поч. шк. - 2000. - №10. - С. 29-31.

28. Ігнатенко Н. Основні етапи роботи над художнім твором на уроках читання // Педагог. і психол. - 2000. - №3. - С. 44-51.

29. Казки про тварин. - К.: Веселка, 1978. - 216 с.

30. Калинова сопілка: Антологія української народної прозової творчос-ті. - К.: Просвіта, 1998. - 646 с.

31. Кальчук М. Українська мова в казках. 1 клас. // Поч. шк. - 1999. - №4. - С. 12-14.

32. Канакина В.П. Сказка как средство активизации деятельности учеников в процессе обучения чтению // Начальная школа. - 1991. - №7. - С. 4-6.

33. Кизилова В.В. Талант доброти і любові (Творчість Григора Тютюнника в початковій школі) // Освіта Донбасу. - 2004. - №2. - С. 64-67.

34. Киричук О.І, Волошина Г.П. Підготовка учнів до сприймання нового тексту // Поч. шк. - 1992. - №9-10. - С. 29-31.