Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки

Цей документ є внеском до Сорбонської декларації (травень 1998 року), у якій ідеться про гармонізацію структури кваліфікаційних систем вищої освіти в Європі. Його головними цілями є відображення зон конвергенції цих систем (більшістю в ЄС/ЄЕС), визначення напрямів, що впливають на них, та шляхів посилення конвергенції в майбутньому.

Дослідження наявних структур доводить, що в європейських країнах існує безліч різноманітних навчальних планів і структур. Відповідно до Сорбоннської декларації навчання має поєднувати базовий університетський і випускний цикл, але ця Декларація не визначає терміни навчання.

Наступне обговорення було зосереджене на існуванні (або виникненні) європейської моделі, що складається з трьох базових рівнів кваліфікації. Термін навчання - 3, 5 і 8 років.

Не було зазначено жодної конвергенції подібності щодо моделі 3-5-8. традиційний ступінь “бакалавр", так само, як і новий, потребує 3-4 років навчання. Більшість країн Європи мають замість ступеня “бакалавр" - перший ступінь - 4 роки навчання.

Однак існує високий рівень конвергенції щодо 5-річного навчання на магістра, але немає стандартного 8-річного терміну навчання на ступінь “доктора".

На додаток, Сполучене Королівство, США та більшість країн світу, крім континентальної Європи, використовують дворівневу (базовий - випускний цикл) систему, але їх терміни навчання та структури ступенів значно відрізняються. Терміни навчання, швидше за все, рахуватимуться академічними заліками (кредитними одиницями), а не роками.

В Європі є декілька важливих напрямів, що впливають на структуру ступенів/кваліфікацій. Керівництво багатьох країн наполягає на скороченому циклі навчання, тобто на зменшенні терміну навчання до його офіційної тривалості (у багатьох країнах він на 2-4 роки більше) і введенні першого ступеня в країнах з навчальними планами без проміжного рівня.

Нещодавніми реформами в Німеччині та Австрії поряд з традиційними введено нові навчальні плани для бакалаврів і магістрів на добровільних засадах. А в Італії та Франції чинний навчальний план було перетворено на перший рівень та аспірантуру.

Елементи дворівневої системи навчання існують у багатьох європейських країнах і, здається, що лише декілька країн ЄС не мають чи не експериментують з дворівневими навчальними планами хоча б на будь-якому рівні системи вищої освіти.

У країнах з подвійними системами розподілу між університетами та неуніверситетськими секторами (та структурами ступенів) уже майже не існує.

Більшість країн уже прийняли чи перебувають у процесі прийняття різних типів систем переходу до академічних заліків; більшість з них є такими, що відповідають системі ECTS (залікова система отримання диплома про освіту), яка стає основою в багатьох навчальних закладах.

Існує певна тенденція до автоматизації університетів, яка також містить нові принципи контролю за якістю й оцінюванням у багатьох країнах.

Останнім часом вища освіта Європи зіткнулась із зростаючою конкуренцією з-за кордону.

Транснаціональне навчання англійською мовою, що проводять іноземні заклади через філіали університетських містечок, франчайзинг чи в електронному вигляді, досить поширене в європейських країнах. Цілий новий сектор вищої освіти виникає поряд з традиційними, національними, державними системами.

Але до цього часу його ігнорували як уряди країн, так і університети Європи.

Запропоновано чотири головні напрями комбінованої дії, завдяки чому можна досягти бажаної однорідності та прозорості у кваліфікаційних структурах Європи.

Список використаної літератури

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: Модульне навчання: Навч. Посібник. - К.: Київ ун-т ім. Шевченка, 1993. - 220 с.

2. Журавський В.С. Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти: - К: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2003. - 200 с.

3. Загальні аспекти структурно-змістовного формування стандартів вищої освіти/Антонечко Г.Я., Петренко В.Л., Сало В.О., Сухарніков Ю.В. - К.: Міністерство освіти України, 1998. - 121с.

4. Зільберштейн А.І., Солдатова Т.Д. Проведення екзаменів та заліків у вищій школі. - К.: “Вища школа", 1979. - 88 с.

5. Ситуаційна методика навчання: український досвід. Збірник статей / Упор. О. Сидоренко, В. Чуба. - К.: Центр інновацій та розвитку, 2001. - 192 с. / В надз.: Консорціум із удосконалення менеджмент - освіти в Україні, Центр інновацій та розвитку; Програма поширення ситуаційної методики навчання.