Елементи нестандартності на уроках української мови (літератури) як засіб розвитку стійкого пізнавального процесу

План

Вступ

1. Загальна характеристика нестандартних підходів у викладанні української мови

2. Класифікація нестандартних уроків

3. Приклади нестандартних уроків

4. Інтерактивний урок

5. Предметний урок

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сучасний світ сьогодні - це чи не найскладніше екологічна, економіко-технологічна, історико-соціальна полі культурна система взаємозв'язків та суперечностей.

Сучасний світ - це оточення, соціальне середовище, в якому живе людина і яке безпосередньо впливає на формування особистості, звужуючись та розширяючись постійно від кола людини до школи, від школи до роботи, від міста до країни, часткою якої є її громадянин, а далі - до планетарного осмислення себе в космічному просторі.

Отже, школа як живий організм, постійно міняючись, повинна стати тим творчим середовищем різних рівнів і напрямів, завдання якого - дати людині можливість знайти себе в цьому складному світі.

Розуміння значення освіти, необхідності реформування її системи, вихід на вищу якість та духовність, пошук нових шляхів в освітянському просторі охопило сьогодні не тільки Україну, а всю Європу.

Навчання в школі - один із найважливіших періодів соціального становлення особистості. Пережитий саме в цей час успіх може суттєво вплинути на подальшу долю учня, стати свого роду пусковим механізмом подальшого руху особистості, особливо якщо це стосується навчання - найголовнішого сподівання дитини.

“Прагнення до знань, - відзначав В. Сухомлинський, - живиться тисячами невсипущих, невтомних корінців нелегкої, але радісної, привабливої, жаданої для дитини праці”.

1. Загальна характеристика нестандартних підходів у викладанні української мови

Нестандартні підходи у викладанні української мови і літератури здійснюються через проведення так званих нестандартних уроків (структура уроків нетрадиційна), організацію нестандартних завдань чи запитань, нетрадиційних форм повторення, закріплення чи перевірки виучуваного матеріалу.

У педагогічній практиці частіше проводяться такі нестандартні уроки - як урок-семінар, урок-лекція, урок-конференція, урок-гра (ділова чи рольова), урок-подорож, рідше - урок-змагання, урок-консультація, урок-діалог, урок-аукціон, урок-“суд”, бінарні чи комп'ютерні уроки, уроки пошуку істини, уроки “без дзвінка”, уроки-концерти та інші.

При виборі типу уроку важливо враховувати вікові особливості учнів, їх бажання і вміння, а також той фактичний матеріал, який вивчатиметься на даному уроці.

Нестандартні підходи можна застосовувати на різних етапах стандартних (традиційних) уроків, а саме: при сприйманні та усвідомленні виучуваного матеріалу, при актуалізації знань та вмінь учнів, при закріпленні тощо.

Нестандартні за змістом запитання, незвичний погляд на проблему створюють певну емоційну обстановку на уроці, активізують учнів, сприяють розвиткові логічного мислення, бажання пізнати явища чи проблему не однобоко, а багатогранно.

На відміну від звичайного уроку, мета якого оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нетрадиційні заняття спрямовані на повніше врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня.

Стандартні уроки відіграли значну позитивну роль у навчанні школярів. Але вже в середині 70-х років ХХ століття з'явилася тенденція до зниження інтересу дітей до класних занять. Тому виникли нестандартні уроки, головною метою яких є пробудження інтересу школярів до навчання.

Нестандартний урок - імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи.

Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло б їхньому оптимальному розвитку й вихованню.

Нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. До того ж такі уроки більше подобаються дітям, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей.

Водночас не слід перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю, їм властива велика витрата часу.

Адже основним завданням для кожного вчителя є підключити учня до активної та самостійної діяльності, поставити його в позицію суб'єкта цієї діяльності. Практична самостійна діяльність - це найважливіша умова формування працьовитості та відповідальності. Ось чому таким важливим фактором є взаємодія вчителя та учня на уроці. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, як тимчасовий психологічний стан, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань чи предмета.

2. Класифікація нестандартних уроків

Нестандартні уроки поділяють на такі типи:

1. Уроки-змагання (вікторини, конкурси, уроки-аукціони, уроки типу КВК).

2. Уроки громадського огляду знань (уроки-заліки, уроки-консультації, уроки взаємного навчання).

3. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-диспути, конференції, телеурок, усний журнал).

4. Театралізовані уроки (вистава, концерт).

5. Уроки-подорожі, мандрівки.

6. Уроки «милування природою».

7. Уроки «мислення».

Урок-вікторина

Вікторина - гра, що являє собою ряд запитань із різних галузей людської діяльності, які потребують відповідей в усній чи письмовій формі.

Проведення уроку-вікторини в початкових класах буде результативним лише за його вмілої підготовки вчителем.

Складаючи запитання, вчитель повинен враховувати вік, інтереси, розумовий розвиток, рівень знань учнів класу. Усі питання повинні бути цікавими і нестандартними, поєднувати теоретичні знання і практичні вміння з української мови та літератури, міжпредметні зв'язки та досвід учнів.

Логічним закінченням уроку-вікторини повинно бути оголошення переможців і оцінювання учнів.

Ця форма організації навчання сприяє розвитку інтересу до вивчення природи, збагачує мислення і мовлення дітей, допомагає кращому запам'ятовуванню інформації, виробляє в учнів практичні вміння і навички.

Урок-вікторину доцільно використовувати як підсумковий до певного розділу.

Хоча підготовка вчителя до вікторини є досить тривалою і нелегкою, але саме ця форма проведення уроку дозволяє йому активно керувати навчальним процесом, а не бути одноосібним інформатором.

Урок типу КВК

Урок типу КВК - своєрідна гра-змагання, що розвертається на уроці.

Характерна ознака такого уроку - його насиченість позитивними емоціями. А урок, повний емоцій, надовго збережеться у пам'яті учнів. До того ж, він сприяє засвоєнню знань, розвиває активність, спостережливість, дотепність.

Урок типу КВК має певні особливості. Необхідно організувати мінімум дві команди, які повинні знайти собі цікаві назви і обрати капітанів.

Ініціативу до створення команд повинні виявити учні, але вчитель має скоректувати цей процес, щоб утворені команди були рівносильними.

Необхідна наявність журі, яке оцінюватиме гру команд.

Дуже важливим є вибір теми і змісту для КВК.

Урок повинен містити такі конкурси, які б мали триєдину мету і за тривалістю вмістилися б у відведений для уроку час. Варто не забувати, що це урок, а не виховний захід, тому необхідно дотримуватися всіх функцій і завдань навчального заняття. Але саме формулювання завдань-конкурсів повинно бути нестандартним, цікавим, веселим. Цьому сприятиме використання жартів, загадок, уривків пісень, фрагментів казок, кінофільмів і т.д.

Визначаючи зміст конкурсів, необхідно враховувати пропозиції та ідеї учнів.

Обов'язковим етапом уроку типу КВК є підбиття підсумків. Журі проводить оцінювання команд, визначає переможця. Учитель звертає увагу на помилки суперників. Шкалу оцінювання конкурсів розробляє учитель.

Урок-конференція

Конференція - це збори, нарада для обговорення та розв'язання певних питань.

Урок-конференція - обговорення тих питань і проблем, які ставить перед учнями нова тема.

Уроку обов'язково передує самостійна підготовка учнів. Окремі з них за дорученням вчителя вивчають задане питання з підручників і художніх книг, періодичних видань.

Замість одноосібного викладання матеріалу відбувається обмін тими знаннями, які здобули учні. Вчитель лише коригує, підсумовує і узагальнює.

Але не можна перетворювати такий урок на доповідь школярів. На уроці-конференції повинно бути обговорення нової інформації, а не лише її повідомлення. Тому перед кожним наступним виступом учня вчитель повинен двома-трьома реченнями ввести клас у коло питань, яке він розкриє, зосередити увагу дітей на головному.

Чергування виступів учнів, обговорення класу ті повідомлення вчителя сприяють легшому засвоєнню інформації.

Дуже добре, коли виступи школярів складаються не лише із словесних розповідей. Кожну розповідь може супроводжувати показ таблиці, ілюстративний матеріал чи наочний посібник. Іноді учні, розподіливши між собою ролі, стають одні повідомлювачами, а інші відповідальними за практичне виконання певного завдання.

На уроці-конференції учні мають почуватися рівноправними господарями, адже вони допомагають учителеві проводити урок.

Використання цієї форми виховує самостійність, повагу до співрозмовника, розвиває уміння слухати, виділяти головне, уміння довести свою думку. Виступи учнів у ролі вчителя впливають на формування особистості школяра, допомагають краще зрозуміти свої можливості.

Урок-конференція у початкових класах - перша сходинка до наукової діяльності майбутніх науковців, дослідників.

Урок-подорож

Урок - подорож - подорож в уяві, за допомогою власної фантазії і за сприянням факторів чи умов, які оточують учня. При уявній подорожі може відбуватися все те, що супроводжує справжню подорож - яскраві враження, позитивні емоції, яскраві зустрічі. Учні сидять у класі і одночасно вони подорожують за допомогою вказівок і порад учителя.

Учні відчувають себе мандрівниками, першовідкривачами, вченими-науковцями, які вирішують важливу проблему. Вони самі роблять висновки, підсумки-узагальнення.

Уроки-подорожі розвивають в учнів спостережливість, уміння робити підсумок та висновки, шукати зв'язки між наслідками та причинами, по-своєму трактувати явища.

Головне і найскладніше завдання учителя - створення такої обстановки, за якої учні б уявили себе справжніми мандрівниками. Для цього він повинен підібрати і майстерно поєднати ілюстративний матеріал, магнітофонні записи тощо.

3. Приклади нестандартних уроків

Учні люблять уроки, проведені у вигляді гри “Поле чудес”. Це переважно уроки-заліки. Які ж правила гри?

Барабан, що обертається в горизонтальній площині, має 10 радіальних секторів. Крім того, кожен сектор має 3 різноколірних поля. Отже, барабан розрахований на 30 різних картинок-завдань і для 30-и учнів. Він розміщений в центрі класу. Поруч стенд з конвертами-завданнями. В кожному конверті по 3-5 ідентичних завдань (на випадок повторного попадання у сектор гравцем).

Поля на секторах вказують на різні ступені складності завдання, що відповідають балам:

Червоний - високий рівень;

Синій - достатній рівень;

Жовтий - середній рівень;

Зелений - початковий рівень.

Складність завдання вибирає сам учень. При правильній відповіді отримує лише ті бали, які вибере самий. Наприклад. Балабан зупинився на секторі 6. На полі сектора 4 завдання різної складності. Учень упевнений у достатній підготовці і вибирає червону картку 6/1. Перша цифра - номер сектора, друга - номер поля. Якщо при відповіді не допущено жодної неточності, то учень одержує 12 балів. Якщо ж учень відповів, наприклад, на 9 балів, то оцінка не ставиться. Учень вибуває з гри, або гру починає знову, але на ступінь нижче.

Так, після вивчення теми “Фонетика” у 5 класі доцільно провести гру “Поле чудес”. Картки-завдання для червоного поля були найважчої трудності. Наприклад,

Завдання 1-10

1. Дати визначення звука. Чи є повна відповідальність між звуковим складом слів і позначенням їх на письмі? Навести приклади.

2. Виконати звуковий запис слів: ходжу, одживає, портьєра, щука.

3. Поділити на склади і позначити можливі переноси слів: ім'я, багатоскладовий, жар, підземлювати, український.

4. Зробити фонетичний розбір слів: дзиґа, сім'я.

Завдання на картках для синього поля трохи легшої трудності. Наприклад:

Завдання 1-2

1. Скільки звуків в українській мові? Назвати дзвінкі приголосні.

2. Виконати звуковий запис слів: щирий, пеньок, дзвінок.

3. Поділити на склади і позначити можливі переноси слів: вивчайте, малинова, блакить.

4. Зробити письмовий фонетичний розмір слів: товариський, радощі.

Ще легші завдання для жовтого поля. Наприклад:

Завдання 1-3

1. Які звуки називаються голосними? Назвати їх.

2. Виконати звуковий запис слів: поголів'я, лампочка, дивитися.

3. Поділити на склади і позначити можливі переноси слів: тінь, історія, розв'язка.

4. Зробити письмовий фонетичний розбір слова - пам'ять.

Картки-завдання для зеленого поля ще легші і простіші за трудністю.

У такій грі учень може брати участь лише тричі. Для оперативного висвітлення роботи на уроці, на класній дошці або на папері розграфлене табло з прізвищами учнів, навпроти яких по мірі можливості виконання завдання, прикріплюються кружечки (червоні, сині, зелені та жовті), що відповідають мірі складності. Якщо ж учень на кінець заняття не справився із завданням, навпроти його прізвища прикріплюють білий кружечок, а в класний журнал ставиться відповідно один чи два бали і надається можливість перездати матеріал протягом тижня.

Люблять учні грати гру “Щасливий випадок”. Ця гра складається з п'яти геймів. Участь в ній беруть 2 команди (за результатами жеребкування). На питання другого і третього геймів, якщо не буде знайдено відповіді командами, можуть відповідати учні класу. Після кожного гейму оголошуються результати. Вчитель бере собі учнів-помічників (підраховувати бали, вести відлік часу). Такий нетрадиційний урок я провела з української літератури у 7 класі, маючи за мету повторити основні відомості з біографії письменників, відновити в пам'яті учнів вивчений матеріал з літератури 20 століття. Наведу зразки завдань п'яти геймів:

І гейм “Далі, далі .”

За одну хвилину ви повинні назвати:

1. Справжнє прізвище письменника Нечуя-Левицького (Левицький).

2. Село, в якому народився І.Я.Франко (Нагуєвичі).

3. Професія батька Б.Лепкого (сільський священник).

4. Співець донецького краю (Сосюра).

5. Автор дилогії про Михайлика (Стельмах).

6. Ім'я дружини Миколи Джері . (Нимидора).

ІІ гейм “Заморочки з бочки”

Члени команди по черзі дістають з бочки жетони з номером питання.

1. Одна з народних легенд розповідає, що якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Яким дарунком наділив Бог українців?

2. Обидва вони народилися в Західній Україні. Другий народився, коли першому було вже 16 років. Перший помер, коли другому було вже 44 роки. Перший захистив у Відні докторську дисертацію, а другий у Відні здобув освіту. Про яких двох відомих українських письменників йде мова? (І.Франко (1856-1916) та Б.Лепкий /1872-1941/ )

ІІІ гейм “Хто швидше?”

Виходять капітани. Помічник на 30 секунд вивішує плакат з ребусом. Капітани відповідають, що зашифровано.

ІV гейм “Ти мені, я - тобі”

Команди пропонують суперникам (по черзі) питання, підготовлені заздалегідь. На обдумування відводиться по 20 секунд.

V гейм “Гонка за лідером”

Дуже швидко почергово ставиться запитання кожній команді. Час гейму 2 хвилини.

Питання:

1. Усний, невеликий, переважно віршований розповідний алегоричний твір з повчальним змістом (байка).

2. Змалювання картин природи у творі (пейзаж).

3. Розмова двох чи кількох осіб у творі (діалог).

4. Те, про що розповідається у творі . (тема) і інші питання.

В кінці нагороджується команда переможців медаллю “Призер “Щасливого випадку” та учнів класу, які знайшли замість команди правильну відповідь, медаллю “Знавець літератури”. Учасникам гри виставляються відповідні бали.

Урок-аукціон.

Проводиться переважно на повторення й закріплення матеріалу. Головна умова такого уроку - наявність картин чи ілюстрацій, слайдів, репродукцій картин. Підготовка до такого заняття у нас починається за 2 тижні, призначаю купців (2-4 учнів), які готують завдання, банкіра, що відповідає за оформлення аудиторії - класу. Учні групами утворюють аукціонні товариства, на чолі яких стоять президенти, які організовують повторення матеріалу, готують девізи, емблему. Кожен “купець” продумує запитання під моїм керівництвом. Оцінюють відповіді самі “купці”. На початку такого уроку оголошую відкриття аукціону, представляю “купців”, “банкірів”, “президентів”. Потім акціонерні товариства ознайомлюють усіх із девізом і своїми емблемами. Цей конкурс оцінюють “купці”. “Банкір” визначає середній бал кожного акціонерного товариства, записує в таблицю результати. Потім надаю слово “купцям” для представлення завдань (ілюстрацій, творів .). Необхідними атрибутами такого уроку є гонг, дерев'яний молоток, секундомір. Вкінці оголошую, що всі “товари” (завдання виконі) продані, “банкір” підбиває підсумки. Найвищі бали виставляю “банкірові”, “купцям” за активну участь у підготовці та проведенні аукціону, членам акціонерного товариства, які набрали найбільшу кількість балів, відповідні бали дальше виставляю за друге, третє і четверте місця.

Серед нетрадиційних уроків особливо люблять учні урок-суд, коли основна частина уроку проходить у вигляді судового процесу, на якому присутні суддя (вчитель), прокурор (один з учнів), адвокати (всі інші учні).

Прокурор висуває звинувачення проти Невідомого. Адвокати ведуть захист, наводять свої аргументи. Суддя (вчитель) уточнює відповіді й виносить остаточне рішення. Друга частина уроку - конкурси. Так, вивчивши “Прислівник як частину мови” проводжу для закріплення матеріалу урок-суд.

Після вступного свого слова про прислівник як цікаву і одночасно складну частину мови іде звинувачення і захист

Прокурор. Звинувачення перше.

Невідомий у реченнях, які були йому дані, визначив. що слова “найкраще” і “ранком” є прислівниками. Але ж слово “найкраще” є прикметником, а слово “ранком” - іменник у орудному відмінку. Це помилка.

Суддя. Якщо в адвокатів немає заперечень, то суд може визнати особу винною згідно із законами про частину мови.

Адвокати. Ці слова можуть бути і прислівниками. Треба подивитися, в якому контексті вони вжиті. У мові є явища переходу слів з різних частин мови у прислівник.

Суддя. Введіть ці слова у речення і доведіть це (виконується завдання). А які ж речення були в Невідомого?

Прокурор (диктує, учні записують).

1) Друзі вирушили ранком у далеко дорогу.

2) Ми написали оповідання найкраще.

Суддя. Доведіть, що ці слова у наведених реченнях дійсно прислівники.

(Адвокати доводять, визначаючи лексичне значення, граматичні ознаки і синтаксичну роль слів у реченнях).

Суддя. Отже, перше звинувачення є безпідставним.

Потім прокурор висуває ще 4-5 звинувачень, але адвокати доводять, що звинувачення неправильне, а суддя виносить рішення визнати всі звинувачення проти Невідомого безпідставними.

Наступна частина уроку - конкурсна.

Проводяться інтегровані уроки, на яких той чи інший матеріал подається блоками, а інші уроки уже поглиблюють знання учнів, здобуті на інтегрованому занятті.

Метою міжпредметних уроків (інколи їх теж називають інтегрованими) є поєднання знань із кількох предметів. Такі уроки проводжу з учителями історії, музики. (Тема “Українські народні пісні і думи”).

Спостерігаючи під час нетрадиційних уроків за учнями, можна сказати, що вони надають перевагу саме таким урокам. На них відчувається співпраця з педагогом, формуються позитивні мотиви, навчально-пізнавальної діяльності. Від учителя залежить, яким буде його урок; зміст уроку, засоби і форми навчання.

4. Інтерактивний урок

Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.

Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

- створення позитивного настрою для навчання;

- відчуття рівного серед рівних;

- забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

- усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;

- можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

- вчитель не є засобом «похвали і покарання», а другом, порадником, старшим товаришем.

Залежно від участі учнів у навчальній діяльності навчання у ХХ ст. ділили на активне і пасивне,а на початку ХХІ ст. виникло нове дидактичне поняття - інтерактивне навчання. Це - співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами. Педагог виступає лише в ролі організатора навчального процесу, лідера групи. Він не перебирає на себе розв'язання проблем, а лише допомагає учням повноцінно освоїти матеріал (13).

За пасивною моделлю учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому подає вчитель. Цю модель можна назвати «Монолог».

Позитивні сторони:

1. Можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час.

2. Одночасно сприймають матеріал усі слухачі.

3. Витрачається мало часу на розповідь або пояснення.

Негативні сторони:

1. Учні пасивні,не спілкуються ні між собою, ні з учителем.

2. Учні не виконують ніяких завдань.

3. Вчителю важко зрозуміти якість засвоєння матеріалу.

4. Відсутній контроль за знаннями.

5. Як правило, невисокий відсоток знань.

При активній моделі навчання вчитель і учень перебувають у постійному взаємозв'язку. Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. Вчитель може співпрацювати з кожним учнем окремо. Таку модель можна назвати «Діалог».

Позитивні сторони:

1. Високий рівень інформації.

2. Велика кількість учнів, які одночасно сприймають інформацію.

3. Відсоток засвоєння матеріалу досить високий.

4. Майстерність педагога відіграє велику роль в організації навчання.

5. Учитель може контролювати надані знання.

Негативні сторони:

1. Учні спілкуються тільки з учителем.

2. Як правило, така модель на уроці використовується тільки для опитування.

3. Учень перебуває у постійній напрузі - «спитає - не спитає».

4. Учень може бути незадоволений тим, що його не запитали, не вислухали його думку.

Під час інтерактивного навчання постійно спілкуються вчитель з учнями, учні з учнями. Цю модель можна назвати «Політолог».

Переваги:

1. Розширюються пізнавальні можливості учня.

2. Формуються навички культури спілкування (вміння вести дискусію, обговорення).

3. Виробляється вміння приймати спільне рішення.

4. Удосконалюється вміння робити аналіз, синтез, висновки та узагальнення.

5. Формуються навички ораторського мистецтва.

6. Як правило, високий рівень засвоєння знань.

7. Учитель може без зусиль проконтролювати рівень засвоєння знань учнів.

8. Учитель має змогу розкритись як організатор, консультант.

9. Партнерство між учителем та учнями і в учнівському колективі.

Недоліки:

1. На вивчення певної інформації потрібен значний час.

2. Необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів.

3. В учителя відсутній досвід такого виду організації навчання.

4. Відсутні методичні розробки уроків з різних предметів.(8)

Якщо порівняти ці моделі, то інтерактивне навчання найефективніше і найцікавіше. Під час цього навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку та самоспостереження.

У сучасному суспільстві джерелом знань може виступати не тільки вчитель, а й комп'ютер, телевізор, відео. Учні повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.

«Інтерактивний» (від англ. «inter» - взаємний і «act» - діяти) - здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання - специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Головна риса інтерактивного навчання - використання власного досвіду учнями під час розв'язання проблемних питань. Їм надається максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці. В результаті організації навчальної діяльності у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва.

Використання сучасних інноваційних технологій, зокрема технології інтерактивного навчання, значною мірою підвищує ефективність навчального процесу, сприяє високому інтелектуальному розвитку учнів, забезпечує оволодіння навичками саморозвитку особистості, можливістю думати, творити.

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадської активності в громадянському суспільстві та демократичній правовій державі. Це потребує активізації навчальних можливостей учнів. Уроки повинні формувати основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навички та зразки поведінки; пробуджувати у дітей інтерес та мотивацію, навчати самостійного мислення та дій. За умов інтерактивного навчання всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись: вони мають час подумати, обмінятись ідеями з партнером, а потім озвучити свої думки перед класом.

Така робота сприяє розвиткові навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння спільного вироблення рішення.

Інтерактивне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь.

Перевага інтерактивного навчання в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів,які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань.

Інтерактивне навчання ділять на 4 групи:

- парне навчання;

- фронтальне навчання;

- навчання у грі;

- навчання у дискусії.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків (11).

Структура інтерактивного уроку:

I. Організація класу.

1. Привітання.

2. Перевірка готовності робочих місць.

II. Підсумок фенологічних спостережень.

III. Мотивація навчальної діяльності.

IV. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

V. Надання необхідної інформації.

VI. Інтерактивна вправа.

VII. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

5. Предметні уроки

На предметних уроках використовуються певні предмети - натуральні наочні посібники, на яких базується вивчення нового матеріалу. При вивченні рослин і тварин перевагу слід надавати живим об'єктам, тоді уявлення будуть точнішими і яскравішими. Але іноді замість самого предмета можна використати інші види унаочнення (гербарії, колекції, чучела або вологі препарати рослин і тварин).

Я.А. Каменський зазначав, що починати навчання треба не з словесного тлумачення про предмети, а з реального спостереження за ними , і тільки після ознайомлення з предметом може йти мова про нього, потрібно вчити так, щоб люди, наскільки це можливо, набули знань не тільки з книг, але з неба і землі, з дубів і з буків, тобто знали і вивчали нові предмети (4).

К.Д. Ушинський писав, що предмет, який знаходиться перед очима учня або який дуже вкарбувався в його пам'яті сам по собі, без чужого слова, збуджує в учня думки, виправляє їх, якщо вони непевні, приводить їх у природну, тобто правильну систему.

В.П. Вахтеров говорив, що предметні уроки - це уроки ознайомлення з предметами за допомогою унаочнення, це предметне навчання в прямому розумінні слова з предметом у руках або перед очима. Він вважав, що предметний метод навчання повинен бути в основі всієї системи навчання подібно до зерна, в якому є зачатки всіх органів рослин.

На предметному уроці вчитель привчає думати і відповідати самих дітей, використовуючи свої спостереження за предметом. Учитель тільки уточнює і доповнює відповіді, ставить запитання.

Якщо вчитель сам розповідає про предмет, то учні швидко втомлюються, погано засвоюють матеріал. Коли ж вчитель ставить запитання, збуджує мислення, вчить дітей робити узагальнення і висновки, то робота учнів активізується, напружується їхня увага, полегшується сприйняття та запам'ятовування. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють свої знання.

Більшість предметних уроків проводять після екскурсій, під час яких учні ознайомлюються з предметом в природному середовищі, спостерігають його зв'язок з іншими предметами або явищами. Від фактів, які діти спостерігали в природі, переходять до вивчення основних властивостей конкретних предметів, роблячи потрібні узагальнення і висновки.

Важлива умова для правильної організації предметного уроку - забезпеченість всіх учнів класу предметами, що вивчаються. Це привчає дітей уважно розглядати, вивчати об'єкт.

Велике пізнавальне значення має порівняння предметів. Воно сприяє кращому розумінню й засвоєнню особливостей предмета і дає поштовх мисленню. При порівнянні виявляються елементи схожості і відмінності, причинно-наслідкові зв'язки, робляться висновки.

Предметні уроки потребують від учителя ретельної підготовки. Спочатку вчитель, виходячи з програмного матеріалу, наявності необхідного унаочнення, місцевих природних умов, особливостей класу, визначає тип предметного уроку (урок з роздавальним матеріалом, урок з застосуванням живих об'єктів, урок з використанням лабораторних дослідів). Потім вчитель складає план-конспект уроку, в якому визначає навчальну та виховну мету, виділяє етапи уроку, продумує зміст і хід уроку.

Структура предметного уроку:

I. Організація класу.

1. Привітання.

2. Перевірка готовності робочих місць.

II. Підсумок фенологічних спостережень.

III. Актуалізація опорних знань дітей та їх життєвого досвіду за запитаннями.

IV. Повідомлення теми і завдань уроку.

V. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.

VI. Осмислення знань учнями.

VII. Узагальнення й закріплення матеріалу.

VIII. Підсумки уроку.

IX. Домашнє завдання.

Узагальнивши все, можна зробити висновок, що найбільш стійкішою формою організації навчання виявилась класно-урочна система, яка й сьогодні є основною в загальноосвітній школі.

Висновки

Дати кожній дитині щастя - ось у чому вбачав свою місію педагог і вчений В.Сухомлинський. Але дитина не може бути щасливою, якщо їй у школі нецікаво, погано, нудно, якщо вона не відчуває себе достатньо здібною, щоб оволодіти шкільною наукою. Тому, щоб зробити дитину щасливою, педагог, перш за все повинен допомогти їй вчитися, відчути “смак” успіху, навчити дітей працювати, думати, спостерігати, усвідомлювати, що таке розумова праця. “Успіх у навчанні, - зазначав В.Сухомлинський, - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися”.

Отже при виконанні даної роботи ми дослідили, що нестандартні уроки поділяють на наступні типи:

1. Уроки-змагання (вікторини, конкурси, уроки-аукціони, уроки типу КВК).

2. Уроки громадського огляду знань (уроки-заліки, уроки-консультації, уроки взаємного навчання).

3. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-диспути, конференції, телеурок, усний журнал).

4. Театралізовані уроки (вистава, концерт).

5. Уроки-подорожі, мандрівки.

6. Уроки «милування природою».

7. Уроки «мислення».

До окремих видів дослідники відносять інтерактивні та предметні уроки.

Не секрет, недостатня матеріальна база шкіл утруднює роботу вчителів. Мало хто з педагогів може похвалитися використанням комп'ютерної техніки. Але вчитель завжди у пошуку нових форм і методів викладання свого предмета. Цьому сприяють нестандартні підходи у викладанні.

Список використаної літератури

1. Газета “Все для вчителя”. - №3. - 2000 р.

2. Газета “Завуч”. - №10 (88), квітень 2001 р.

3. Газета “Все для вчителя”. - №5. - 2001 р.

4. Газета “Все для вчителя”. - №29. - 2001 р.

5. Журнал “Рідна школа”. - №1. - 1999 рік.

6. Журнал “Вертикаль”. - №2 (9). - 2000 рік.

6. Журнал “Диво слово”. - №2. - 2001 р.

7. Журнал “Рідна школа”. - №12. - 1999 р.

8. Неділько В. Методика викладання української літератури в середній школі.

9. Пасічник Є. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. - К., 2000. - С. 186-201.