Кредитно-модульна система навчання у вищій школі

„Кредитно-модульна система навчання у вищій школі”

План

Вступ

І. Кредитно-модульна система навчання в контексті Болонського процесу

ІІ. Особливості кредитно-модульної системи у вищій школі

ІІІ. Ефективність впровадження кредитно-модульної системи в процес навчання вищої школи (на прикладі ТДПУ ім. В. Гнатюка)

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Уже більше п'яти років європейське освітнє співтовариство живе під знаком так званого Болонського процесу. Його суть полягає у формуванні на перспективу загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів функціонування. Із 1998 по 2005 рік у рамках Болонського процесу відбулося багато різнорівневих зустрічей, робочих нарад, конференцій тощо.

Одним і своїх завдань даний процес ставити впровадження кредитно-модульної системи навчання у вищі навчальні заклади. Саме про це і буде йтися у нашому дослідженні.

Метою науково-дослідного завдання є показати позитиви і негативи впровадження кредитно-модульної системи навчання у вищу школу.

І. Кредитно-модульна система навчання в контексті Болонського

процесу

Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, включно вищу освіту. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.

Обґрунтовано створення Зони європейської вищої освіти як основного шляху розвитку мобільності громадян із можливістю їх працевлаштування для загального розвитку континенту за участю чотирьох міністрів, які представляють Великобританію, Німеччину, Францію й Італію.

Тим самим, погоджено і схвалено створення загальної системи освіти, націленої на поліпшення її зовнішнього визнання, полегшення мобільності студентів, а також на розширення можливостей їх працевлаштування.

Пропозиції, які розглянуто і які виконуються в рамках Болонського процесу, зводяться в основному до шести таких ключових позицій:

1. Введення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й _ до одержання першого академічного ступеня і 2-й _ після його одержання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS, зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя».

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної нагромаджувальної системи, легко доступних кваліфікацій тощо, сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти.

ІІ. Особливості кредитно-модульної системи у вищій школі

Однією з вимог Болонської декларації є забезпечення якості освіти та розроблення порівняльних критеріїв та методів оцінювання якості знань, запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу слід прийняти Європейську кредитну трансферну систему (ECTS), зробивши її накопичувальною системою, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя».

З цією метою на виконання рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24 квітня 2003 р. було розпочато педагогічний експеримент щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Робочою групою було розроблено Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі, який зараз впроваджується ВНЗ - учасниками експерименту.

Основоположні засади Європейської кредитної трансферної системи (ECTS) були затверджені Європейською комісією 31 березня 1998 року.

За своєю суттю ECTS жодним чином не регулює зміст та структуру навчальних програм. Якість підготовки фахівців формується та визначається самим вищим навчальним закладом, головне щоб цей процес був прозорим і доступним.

Повне визнання навчання є необхідною умовою для втілення програми обміну студентами між країнами - учасниками Болонського процесу.

Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі щодо якості навчальної роботи освітніх закладів - партнерів.

До компетенції закладів належить вирішення умов перезарахування кредитів та оцінок дисциплін, основним принципом ECTS є: «Ставитись до приїзджого студента так само, як до звичайного студента свого закладу».

Для забезпечення прозорості і порівнянності ECTS використовує такі засоби:

кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділам курсу, щоб окреслити навчальне навантаження студента.

Вони відображають кількість роботи (трудомісткість), якої вимагає кожна дисципліна (модуль курсу) відносно до загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання в університеті (лекції, практичні, лабораторні роботи, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота, екзамени, дипломна робота).

Навчальне навантаження на один навчальний рік за вимогами ECTS становить 60 кредитів, і з них, як правило, 30 кредитів приходиться на семестр, чи 20 кредитів на триместр. При цьому в межах навчального року кількість кредитів в кожному триместрі може бути різна, але бакалавр 4 р. - 240 кредитів; магістр 5 р. - 300 кредитів.

Кредити ECTS призначаються всім розділам (дисциплінам) курсу - обов'язковим, вибірковим або факультативним. Як всім нам добре відомо, в наших навчальних планах обсяг вивчення дисциплін планується у кредитах навчального часу (54 год.).

Для переводу показників навчального плану у залікові кредити необхідно визначити ціну кредиту. На наш погляд, це можна зробити за формулою:

Визначення ціни залікового кредиту

де С - ціна кредиту

Т - навчальне навантаження на рік

N річ - норма залікових кредитів на рік (60).

Навчальне навантаження студента на рік визначається як добуток максимального тижневого навантаження (54 години) на кількість навчальних тижнів на рік. При середньорічній кількості навчальних тижнів - 40, ціна залікового кредиту дорівнює 36 годин. Або один кредит (заліковий кредит) приблизно дорівнює 2/3 кредиту навчального часу.

Для визначення кількості залікових кредитів на елемент навчального плану - призначення кредитів дисциплінам, модулям, практиці, дипломному проектуванню слід використовувати формулу:

де - n - кількість залікових кредитів на елемент навчального плану (дисципліну, модуль)

t - навчальне навантаження на елемент навчального плану

(дисципліну, модуль)

С - ціна кредиту.

Наприклад, на навчальну дисципліну навчальним планом передбачено 108 годин. Форма контролю - іспит. Тоді:

3 залікових кредити + 1 кредит на іспит, виходячи з розрахунку, що на 2 тижні сесії припадає 3 іспити (3 - 4 дні на підготовку), кількість кредитів, що призначається даній дисципліні дорівнює 4.

Але розподіл залікових кредитів не є справою суто механічною, математичною дією. Процес призначення залікових кредитів спонукає навчальні заклади проаналізувати структуру побудови навчальних планів, розподіл обсягів аудиторної (по видах) та самостійної роботи по кожній дисципліні (різна трудомісткість), форми контролю.

При призначенні залікових кредитів слід мислити тижнями розподіляти за принципом «від найбільшого до найменшого». За відправну точку слід брати повну структуру дисципліни на весь курс навчання, а потім проводити її розподіл за семестрами. Якщо дисципліна вивчається більше навчального року, то необхідно ввести обов'язковий проміжний контроль наприкінці. Слід обмежитись використанням половинок (0,5) кредиту. Залишок часток кредитів, що виникнуть при округленні до 0,5 кредиту слід додати до призначених залікових кредитів тих дисциплін, вивчення яких вимагає більшої трудомісткості (де менше практичних, лабораторних робіт, більше самостійної роботи). Головне правило - N кількість кредитів ECTS на рік - 60. Залікові кредити крім функції визначення трудомісткості мають функцію обліку виконаної роботи.

Кредити зараховуються студентам лише за успішні досягнення у навчанні (за позитивну оцінку виконаної роботи).

Тому, другим засобом для перерахування досягнень студентів є шкала оцінювання ECTS.

Результати екзаменів і заліків виражаються в оцінках. Однак в Європі співіснують багато систем оцінювання. Питання про перезарахування оцінок - одна з найсуттєвіших проблем студентів, оскільки тлумачення оцінок значно відрізняються в різних країнах та закладах освіти. З іншого боку помилка при перезарахуванні оцінки може мати серйозні наслідки для студентів, їх працевлаштуванні, тому вищі навчальні заклади в академічних довідках і додатках до диплому повинні засвідчувати академічні досягнення студентів за національною системою оцінювання та шкалою оцінювання ECTS.

Європейська система полегшеної шкали оцінювання є поширеною і найбільш зрозумілою, бо ґрунтується на статистичному принципі, а не на критеріях оцінювання.

Однією із засад шкали оцінювання системи ECTS є те, що вона досить чітко визначена для того щоб заклади освіти прийняли свої рішення з приводу застосування цієї шкали.

Таблиця

Співвідношення шкал оцінювання ECTS з національною системою оцінювання в Україні та КНТЕУ

Включення даних про незадовільні оцінки є необов'язковим.

Для впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу вищий навчальний заклад повинен мати три основні елементи ECTS.

Рівні використання ECTS

1. Формальний рівень - формальне запровадження системи залікових одиниць (кредитів). На цьому рівні жодних змін в системі організації навчання не здій1снюється, а трудомісткість засвоєння навчальних дисциплін, визначена в даний час державними освітніми стандартами в годинах аудиторного навантаження, перераховується в залікові одиниці. В документах про освіту при цьому вказується як кількість годин, так і кількість кредитів.

2. Інноваційний рівень - основою побудови навчального процесу є кредит. Кредитний принцип організації навчального процесу є основою для зміни технології навчання на модульну (модульна побудова змісту, контролю рівня знань та організації роботи студента і викладача).

Введення кредитування та модулів дає можливість:

* створити навчальні плани „нового типу”

* розробити нові програми з навчальних дисциплін за модульним принципом

* широке використання тестування та уніфікація технологій контролю знань з метою підвищення їх об'єктивності

* оптимізація планування навчального процесу, роботи викладача і студента

Вітчизняним аналогом європейської кредитно-трансферної системи ECTS є кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) .

Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) -- модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

Мета та завдання КМСОНП

Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти в європейському та світовому освітньому і науковому просторі.

Основними завданнями КМСОНП є:

· адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України;

· забезпечення можливості навчання студента за індивідуальним варіативним принципом;

· стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти;

· унормування порядку надання можливості студентові отримати професійні кваліфікації відповідно до ринку праці.

Основні елементи КМСОНП

· інформаційний пакет -- документ про форми, методи, засоби та організацію освіти;

· договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом;

· академічна довідка оцінювання знань, що засвідчує досягнення студента в системі накопичення кредитів і за шкалою успішності на національному рівні, і за системою ECTS.

· Індивідуальний навчальний план студента - перелік змістових модулів (блоків змістових модулів навчальних дисциплін), що сформовані на основі структурно-логічної схеми підготовки фахівців.

Навчальне навантаження студента

Обсяг навчального навантаження студента (трудомісткість навчання) встановлюється в академічних кредитах.

Кредит передбачає всі види навчальної діяльності, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто: лекції, практичні роботи, семінари, консультації, індивідуальну, самостійну роботу -- в бібліотеці чи вдома, підсумковий контроль (екзамени, заліки), дипломну роботу, педагогічну, навчальні і виробничі практики чи інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням. Кредит, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Ціна кредиту складає 36 академічних годин (як правило, 18 годин становлять аудиторні заняття, 9 -- індивідуальна робота викладача зі студентами, 9 годин -- самостійна робота студентів). Можливі також співвідношення аудиторних та індивідуальних і самостійних занять -- 60%:40%, 40%:60% та інші варіанти .

Навчальна дисципліна формується як система змістових модулів, передбачених для засвоєння студентом, котрі об'єднані у блоки -- розділи навчальної дисципліни.

Орієнтовна структура навчальної дисципліни (курсу)

Впровадження в діяльність вищих навчальних закладів основних положень Болонської декларації - є передумовою входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти.

Для цього необхідно негайне вирішення питань:

гармонізації змісту та параметрів стандартів організації навчального процесу до міжнародних стандартів;

розробки основних елементів кредитно-модульної системи організації навчального процесу;

реорганізації навчального процесу на основі модульної побудови навчальних планів та технологій навчання,;

введення паралельно до існуючої системи кредитів залікових трансферних кредитів, системи оцінювання успішності студентів;

розробки моделей управління якістю освіти;

організація моніторингу якості освіти за критеріями і оцінками стандартів міжнародних організацій;

забезпечення впровадження міжнародного підходу до визначення кваліфікації випускника вищої школи з наданням додатку до диплому рекомендованого ЮНЕСКО.

ІІІ. Ефективність впровадження кредитно-модульної системи в

процес навчання вищої школи (на прикладі ТДПУ ім. В. Гнатюка)

Перші результати експерименту в університеті (задіяно 1150 осіб) дають можливість оцінити як рівень системності змін, так і їх вплив на якість навчального процесу. Звертаючи особливу увагу на результати сесії студентів, які навчалися в експериментальному режимі за кредитно-модульною системою, слід зазначити, що показник їх успішності становить 90,4% (-1,8% проти показника по університету в цілому), а якості знань - 54,8% (-6,2% проти показника по університету в цілому). Якісна структура оцінок студентів, що займалися в експериментальному режимі, така: відмінні оцінки отримали 11% студентів, добрі і відмінні - 54%, мають одну або декілька задовільних оцінок - майже 36 % студентів, невстигаючих - 7 % студентів. Цей розподіл є близьким до рекомендованого ECTS-системою, проте з досить значною часткою невстигаючих (7,5%), яких ідеальна система не передбачає. Аналіз причин отриманих результатів дає можливість зазначити, що:

Викладачі в експерименті першочергово поставили завдання застосувати нову систему оцінювання навчальної діяльності студента і влаштовували під неї організацію і методику навчальної діяльності, що дидактично невірно, проте у традиціях вітчизняної вищої освіти, на жаль, адміністративний (через оцінювання) стиль управління навчальним процесом студента все ще є домінуючим. Мають місце організаційно-методичні недоречності і недопрацювання, що пов'язані із низьким ступенем науково-методичного обґрунтування змін у навчальному процесі в кредитно-модульній системі. Іншим джерелом інформації про якість навчального процесу є, без сумніву, думка тих, хто навчається. Студентам була запропонована анкета, особливість якої полягає в тому, що студенти оцінюють не власне навчальний процес чи викладача, а себе в навчальному процесі. Така анкета нам здається більш демократичною і найбільш прийнятною в період, коли система моніторингу якості діяльності студента в кредитно-модульній системі тільки формується. Опитано 200 студентів 1-го курсу всіх факультетів за такими питаннями:

1. Наскільки Вам цікаво навчатися в університеті?

2. Чи задаєте ви викладачам запитання на заняттях?

3. Наскільки корисними для Вас є індивідуальні заняття?

4. Наскільки задовольняє Вас обсяг, зміст і забезпечення інформацією під час самостійної роботи?

5. Чи часто на заняттях Ви займаєтеся сторонніми справами?

6. Який у Вас загальний рівень емоційного настрою під час занять?

7. Наскільки Ви задоволені системою оцінювання рівня Ваших знань протягом семестру?

8. Наскільки Ви задоволені результатами сесії?

9. Чи хочете Ви працювати за такою ж системою навчання та оцінювання надалі?

Як видно, анкета містить по три питання, що стосуються оцінки трьох компонентів педагогічної діяльності: науково-методичного рівня та організації навчання, включно системи оцінювання; організації пізнавальної діяльності; емоційного настрою і регуляції поведінки студентів. Ступінь виявлення кожного з явищ або задоволення певними освітніми послугами студенти оцінювали за 10-тибальною шкалою (студент обводить одну з цифр у рядку). Якщо обведено крайню праву цифру, то це означає максимальний бал з питання. Результати усереднюються за блоками. Кожен студент, звичайно, може думати, що завгодно. Однак якщо виявляється тенденція (більшість не розуміє суті, не хоче працювати, займається сторонніми справами на заняттях і т.д.), те це вже не може не характеризувати якість навчальної системи. Якщо на заняттях студенти не виявляють інтересу, працювати не хочуть, займаються сторонніми справами, то наша діяльність перетворюється в самодостатнє "дійство", що, хочемо ми чи ні, стає необхідним тільки нам самим.

Виявлено такі результати в оцінці організації роботи за КМСОНП: низький рівень творчої активності - 4,9; студенти займаються на заняттях сторонніми справами - 4,1; мають високий рівень емоційного настрою та самоорганізованості (їх вимагає і задає система навчання) - 6,8; система організації індивідуальних занять - 7,0; система оцінювання - 7,6; задоволеність результатами сесії - 7,8; студенти готові працювати в системі КМСОНП надалі - 6,9. В цілому студенти оцінили: організаційно-методичне забезпечення КМСОНП - 6,0; систему оцінювання КМСОНП - 7,4; емоційний настрій і регуляція системою поведінки і самоорганізації студентів -5,9. Разом з тим розуміння методології процесу навчання за Болонськими принципами виявляють 23 % студентів, розуміння технологічної суті процесу - 24 %; мають уявлення про КМСОНП лише як про систему оцінювання - 19% студентів, невірно трактують або не знають відповіді -34 % студентів. За результатами науково-методичного пошуку викладачами здійснено систему заходів з розроблення змістових модулів навчальних дисциплін, розроблено систему оцінювання аудиторної та індивідуальної роботи студентів та тестові форми підсумкового контролю знань, здійснено зміни у методиці викладання і організації пізнавальної діяльності студентів із використанням новітніх педагогічних технологій, серед яких: створення інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення дисциплін (ІКНМЗД); використання модульних, модульно-рейтингових технологій оцінювання досягнень студентів; створення тестових систем оцінювання знань студентів, врахування індивідуальних творчих завдань (ІНДЗ). Проте, із зазначеного випливає, що треба:

1. Глибше розтлумачити студентам суть реформ: політичні, технологічні і дидактичні зміни в навчанні.

2. Упорядкувати не тільки систему оцінювання навчальної діяльності студентів, але й удосконалити організацію та методичне забезпечення КМСОНП, в першу чергу - навчальні програми за кредитно-модульним принципом та тестові системи оцінювання.

3. Здійснити відповідні заходи із нормативного забезпечення КМСОНП.

Висновки

Як бачимо, нова система навчання викликає багато запитань. Вона є ще досить недосконалою і недостатньо випробуваною. Але все нове викликає настороженість. Тому слід, якщо вже система введена, довести її до оптимальних позитивних показників. Звичайно, що це вимагає великих зусиль, і за один-два роки практично неможливо це зробити.

Залишається бажати терпіння і наполегливості викладачів і студентів у вирішенні цього питання.

Список використаної літератури

1. Болонський процес у фактах і документах / Упорядники Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. - Київ - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. - 52 с.

2. Кремень В.Г. Болонський процес: зближення, а не уніфікація//Дзеркало тижня. -- № 48(473). -13-19 грудня 2003.

3. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М. Лемківський, Ю.В. Сухарніков; відп. ред. М.Ф. Степко. - К.: Освіта, 2004. - 24 с.

4. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 - 2004 рр.) / За ред. В.Г. Кременя, авт. кол.: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. - Київ -Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2004. - 147 с.

5. www.tnpu.edu.ua