Педагогіка як наука

1. Педагогіка як наука

Виховання як суспільне явище характеризується такими основними властивостями, які виражають його суть:

а) виникло з практичної потреби пристосування підростаючого покоління до умов суспільного життя і виробництва, заміни ними старших поколінь;

б) категорія вічна, необхідна і загальна;

в) на кожному етапі суспільно-історичного розвитку за своїм призначенням, змістом і формами має конкретно історичний характер;

г) здійснюється за рахунок засвоєння підростаючим поколінням основних елементів соціального досвіду, у процесі і результаті залучення його старшим поколінням у суспільні відносини, систему спілкування і суспільне необхідну діяльність.

У вихованні особливе місце займають: виробничі відносини, мова народу, політика, наука, право, мистецтво, релігія, антисуспільні явища.

Педагогіка -- це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвиток особистості людини.

Назва науки походить від грецьких слів "пайди" -- діти і "аго" -- веду, тобто "дітоводіння". (У стародавній Греції "пайдагогос" спочатку називали рабів, які супроводжували дітей до школи).

Стадії розвитку педагогіки можна розглядати в такому порядку: народна педагогіка -- духовна педагогіка -- світська педагогіка. З появою кожної наступної стадії проходить процес її взаємодії, взаємодоповнення, взаємозбагачення.

Народна педагогіка -- галузь педагогічних знань і досвіду народу, що проявляється у домінуючих серед нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. О.В.Духнович у підручнику "Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельских" (1858 р.) вперше вводить термін "народна педагогіка".

Нещодавно в педагогічній науці з'явився термін "етнопедагогіка" (Г.Н.Волков). Якщо поняття "народна педагогіка" включає в себе емпіричні педагогічні знання без належності до конкретної етнічної спільності, то поняття "етнопедагогіка" пов'язане з конкретною етнічною належністю педагогічних традицій.

Педагогіка народознавства -- напрям у сучасній педагогіці, шкільній практиці, який забезпечує практичне засвоєння учнями (в процесі продовження творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, поведінці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів. Народознавство у вузькому значенні (етнографія) -- наука про культуру, побут народу, його походження і розселення, національні традиції, звичаї, обряди. У широкому розумінні народознавство означає сукупність сучасних наук про народ, його національну духовність, культуру, історію, а також здобутки народного і професійного мистецтва, які відображають багатогранність життя народу, нації.

Родинна педагогіка, як складова частина народної культури, включає відновлення у правах, використання її виховних можливостей, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких). Це сприяє формуванню у дітей найглибших почуттів: любові до матері і батька, бабусі і дідуся, повагу до пам'яті померлих і т.п.

Педагогічна деонтологія -- народне вчення про виховні обов'язки батьків перед своїми дітьми, учителів -- перед учнями, вихователів -- перед вихованцями, вироблених народом етичних норм, необхідних для виконання покладених на них педагогічних функцій.

Педагогіка народного календаря репрезентує виховання дітей та молоді послідовним циклом залучення їх до сезонних робіт, звичаїв, свят і обрядів українського народу.

Козацька педагогіка -- це частина народної педагогіки, яка сприяла формуванню у підростаючого покоління українців синівської вірності рідній землі, незалежній Україні. Основні завдання козацької педагогіки: готувати фізично загартованих, мужніх воїнів-- захисників народу від чужоземного поневолення, виховувати у підростаючих поколінь український національний характер, національні і загальнолюдські цінності, формувати високі лицарські якості, пошану до старших людей, милосердя, прагнення допомогти іншим, виховувати громадян, які б розвивали культуру, економіку та інші сфери життєдіяльності народу, власної самостійної держави на світовому рівні.

Першим ступенем козацької педагогіки було сімейне виховання, яке утверджувало високий статус батьківської і материнської педагогіки. Специфічна роль батька: цілеспрямоване загартування своїх дітей, формування в них лицарської честі, гідності, підготовка до подолання життєвих труднощів, до захисту рідної землі, вільного життя. Другий ступінь козацького виховання можна назвати родинно-шкільним. У козацьких, братських та інших школах найвищий ступінь мали родинні, духовні та материнські цінності, які переростали в загальнонаціональні (заповіді волелюбних батьків і дідів, традиції, звичаї та обряди тощо) і включали в себе релігійно-моральні цінності. Потім молодь, яка прагнула знань, училася у вітчизняних колегіумах і академіях, у відомих європейських університетах, тобто отримувала підвищену і вищу освіту (третій ступінь). По закінченню вищих навчальних закладів юнаки одержували (в сотнях, полках, у Запорізькій Січі) систематичне фізичне, психофізичне, моральне, естетичне і трудове загартування, національно-патріотичну підготовку, спортивно-військовий вишкіл.

Духовна педагогіка -- галузь педагогічних знань і досвіду по вихованню і навчанню людської особистості засобами релігії.

Світська педагогіка пройшла тривалий шлях становлення. Довгий час вона була складовою частиною філософії. Праці Я.А.Коменського (1592-1670) заклали основу для розгляду педагогіки як самостійної науки. За своєю структурою педагогіка розглядається як:

а) наука, яка має свої закономірності;

б) практика, яка вказує практичне застосування теоретичних положень;

в) мистецтво, яке вимагає творчого натхнення вчителя.

Таким чином, учительська діяльність проходить у відповідності з педагогічними закономірностями, і в той же час у ній проявляється мистецтво вчителя.

"Педагогічна практика без теорії -- те саме, що знахарство в медицині, -- писав К.Д.Ушинський у своїй статті "Про користь педагогічної літератури", відзначаючи, що педагогічна література є для вчителя "наймогутнішим засобом". "Всякий міцний успіх суспільства в справі виховання неминуче спирається на педагогічну літературу", -- робить висновок Ушинський.

Джерелами педагогіки є:

а) педагогічна спадщина минулого;

б) передовий педагогічний досвід;

в) народна педагогіка;

г) педагогічні дослідження.

2. Предмет педагогіки, її основні категорії

Предметом педагогіки є:

а) дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів;

б) теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання;

в) вивчення передового педагогічного досвіду і створення на цій основі педагогічної теорії;

г) розробка педагогічної техніки.

Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним за своєю суттю, змістом, характером. "Національне виховання, -- писала Софія Русова, -- забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли її порчі сили не будуть покалічені, а, значить, дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля вселюдного поступу: воно через пошану до свого народу виховує в дітях пошану до інших народів..."

Національне виховання -- це виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності. Воно є конкретно історичним виявом загальнолюдського гуманістичного і демократичного виховання. Таке виховання забезпечує етнізацію дітей як необхідний і невід'ємний складник їх соціалізації. Національне виховання духовно відтворює в дітях народ, увічнює в підростаючих поколіннях як специфічне, самобутнє, що є в кожній нації, так і загальнолюдське, спільне для всіх націй.

"Все, що йде поза рами нації, -- застерігав І.Я.Франко у праці „Поза межами можливого", -- се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хоробливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими "вселюдськими" фразами прикривати своє духовне відчуження від рідної нації”.

«На кожному етапі свого розвитку українське національне виховання інтегративно вбирало в себе кращі здобутки світової культури, які акумулюються в народних традиціях і звичаях, що стверджують добро, любов, красу, справедливість в усіх сферах життя.

Правильно організоване національне виховання формує повноцінну цілісну особистість, індивідуальність, яка цінує свою національну і особисту індивідуальність, совість і честь. Так формується національний характер.

Навчання -- це цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

Освіта -- це процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток їх творчих сил і здібностей.

У живому педагогічному процесі всі педагогічні категорії між собою взаємопов'язані і взаємообумовлені.

3. Структура педагогіки

Структура педагогіки відображає зв'язки і відносини, що склалися в ході історичного розвитку різних галузей педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики. До педагогічних наук належать:

Загальна педагогіка (загальні основи, теорія виховання, теорія навчання, школознавство).

Вікова педагогіка (дошкільна педагогіка, педагогіка школи, педагогіка дорослих -- вузівська, військова).

Професійна педагогіка (педагогіка профтехосвіти).

Спеціальна педагогіка (сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка, логопедія, виправно-трудова педагогіка).

Історія педагогіки.

Методики викладання окремих предметів.

Шкільна гігієна.

Останнім часом бурхливо стала розвиватися соціальна педагогіка як галузь педагогіки, яка вивчає закономірності і механізми становлення і розвитку особистості в процесі здобуття освіти та виховання у різних соціальних інститутах, а також соціальне орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей та молоді в процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем суспільства.

Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки складають:

- агогіка -- наука про вивчення проблем попередження відхилень у поведінці дітей та підлітків;

- герогіка -- вивчає соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку;

- андрагогіка -- наука про освіту та виховання людини протягом всього її життя;

- віктимологія -- наука про різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства.

4. Система педагогічних наук

Сучасна педагогіка пройшла довгий шлях розвитку і перетворилась у розгалужену систему наукових знань з чітко вираженими галузями, яких нараховується біля двадцяти. Їхня кількість може зростати в залежності від соціальних потреб. Але всі галузі спираються в цілому на структуру і принципи загальної педагогіки. Вони є "дочірніми", хоча і самостійних науках. Умовно їх підрозділяють на загальнопедагогічні і функціональні. До загальнопедагогічних наук відносяться дошкільна педагогіка, педагогіка школи, соціальна педагогіка, превентивна педагогіка, спеціальна педагогіка (дефектологія), що вивчає навчання і виховання дітей з визначеними фізичними недоліками сурдопедагогика - навчання і виховання глухонімих, тифлопедагогіка навчання і виховання сліпих і слабобачащих дітей, олігофренопедагогіка - навчання і виховання розумово відсталих дітей. Окремо стоїть порівняльна педагогіка - наука про порівняння систем педагогічного утворення в різних країнах з вітчизняною системою утворення. Історія педагогіки - наука про історично обумовлені педагогічні системи минулого, про внесок видатних корифеїв педагогічної думки в скарбницю світового педагогічного досвіду. Функціональними педагогічними науками є педагогіка вищої школи, у тому числі технікумів і коледжів, педагогіка професійно-технічного утворення, військова педагогіка, педагогіка інженерна, медична, культурно-освітня, педагогіка підвищення кваліфікації і перекваліфікації фахівців, що керують і робітників кадрів

В останні роки одержала розвиток педагогіка народознавства, у якій відбита система фундаментальних знань про конкретний народ, особливості його життя і трудовій діяльності, національному характері, світогляді, історико-культурному досвіді, у тому числі вихованні, способі життя, вихованні в родині. Педагогіка народознавства містить у собі етнографію, народну педагогіку, вивчення народних моральних і національних традицій, звичаїв, обрядів і т. п.

Педагогіка як наука має свої джерела. До них відносяться насамперед праці класиків педагогіки, монографії і статті видатних учених-педагогів - К. Ушинского, В. Сухомлинского, Я. Корчака, роботи вчителів-новаторів 80-х років В. Шаталова, М. Щетиніна, Е. Ільїна й ін. Серед джерел педагогічної теорії виділяють праці вчених радянського періоду А. Арсеньєва, Н. Болдирева, В. Гмурми, І. Каїрова, Н. Гончарова, Ф. Корольова й ін.

Джерелами практичної педагогіки є художні твори про дитинство, школу, учителів. Значну роль у збагаченні педагогіки новими ідеями, положеннями відіграють журнальні статті відомих педагогів-вчених, а також педагогів-практиків.

Як відомо, об'єктом виховання є підростаюча та розвиваюча людина. Тому для педагогіки винятково велике значення мають її зв'язки з іншими науками, що вивчають людину в різних аспектах: філософією, соціологією, етикою, естетикою, економікою, психологією, фізіологією, генетикою, гігієною, математикою й ін.

5. Зв'язок педагогіки з іншими науками

Педагогіка запозичає й Інтерпретує стосовно до предмета свого дослідження Ідеї Інших наук, що допомагають глибше проникати в сутність процесу виховання, розробляти його теоретичні основи Так, філософські Ідеї допомагають визначити методологічну основу педагогіки, вихідні позиції в теоретичних дослідженнях Соціологія, етика, естетика, розглядаючи виховання як фактор суспільного розвитку, морального І зстетического прогресу, є методологічною основою для педагогічних досліджень

Ідеї психології, фізіологи, гігієни, генетики й Інших наук є основою для розробки конкретних педагогічних проблем Наприклад, психологічні Ідеї широко використовуються при розробці за-кономерностей розвитку особистості, організації пізнавальної деятель-ности учнів у навчальному процесі Фізіологія допомагає розкрити наукові основи тих процесів, що відбуваються в людині під влия-нием зовнішніх умов І сприяють формуванню умінь І навичок

Таким чином, вивчення Ідей всіх антропологічних наук допомагає педагогіці глибше І всебічно досліджувати закономірності виховання К Ушинский писав "Якщо педагогіка хоче виховувати людини у всіх відносинах, то вона повинна колись довідатися його теж у всіх відносинах" [9]

Другим аспектом зв'язку педагогіки з Іншими науками є творче використання їхніх методів дослідження Наприклад, метод експерименту запозичений педагогікою з психологи І соціологи, статистичні методи - з математики І т п Відзначимо, що педагогіка

також впливає на розвиток цих наук Наприклад, теоретичні положення про виховний колектив, розроблені А Макаренко, дуже впливають на розвиток цієї проблеми в психологи, етиці, філософи, соціології

14 Зв'язок педагогічної науки з Іншими науками

Педагогічна галузь людських знань не розвивається изолированно від Інших наук про людину Успіхи вчених у розробці педагогічних Інновацій найчастіше досягаються в результаті межнаучного підходу до об'єктів досліджень Саме на стику педагогічної науки з Іншими науками про людину найчастіше відбуваються відкриття Ізоляція педагогіки від Інших наук - причина низької ефективності ГІ розробок, непереконливості практичних рекомендацій І розпоряджень Історія науки свідчить про те, що педагогічна думка спочатку розвивалася в руслі загальфілософських знань Ідеї утворення І виховання відбивали в релігійних догматах, навчанні про державу, законодавчі укладення, літературні добутки минулого

В міру поглиблення І розширення наукових знань наставав період диференціації наук, оформлення педагогіки в самостійну галузь відображення реальної дійсності Далі, як ми побачили ра-нее, відбувалася внутрінаукова диференціація й оформлення безлічі самостійних педагогічних наук, утворення їхньої системи Нарешті, як сви-детельствует наукознавстві, настає період межнаучного синтезу Такі загальні тенденції розвитку наук

про людину І природу Розглянемо сучасне представлення про межнаучньїх зв'язки педагогіки І представимо них у короткому викладі

Педагогіка органічно зв'язана з психологи е й Між ними Існує кілька вузлів зв'язку Головний з них - предмет цих наук Психологія вивчає закони розвитку психіки людини Педагогіка розробляє закони керування розвитком особистості Виховання дітей І дорослих є не що Інше, як це-ленаправленное зміна цієї психіки (мислення, діяльності) Отже, воно не може здійснюватися фахівцями, що не володіють психологічними знаннями Другий вузол зв'язку двох наук - показники І критерії навченості І вихованості особистості Ступінь просунення знань школярів реєструється по змінах пам'яті, запасів знань, оперативним здібностям використовувати знання

в практичних цілях, володінню прийомами когнітивної діяльності, швидкості відтворення знань, володінню термінологією, навичками переносу знань у нестандартні ситуації, прийомами предметної евристики І многим Інших показників Вихованість же фіксується в мотивованих учинках, системі свідомого й Імпульсивного поведе-ния, стереотипах, навичках діяльності І суджень Усе це означає, що симптомами досягнень в освітньо-виховній роботі дорослих з дітьми виступають зрушення в психіці, у мисленні І поводженні учнів Інакше кажучи, результати педагогічної діяльності діагностуються по змінах психологічних характеристик воспитуемьіх

Межнаучньїе комунікації двох галузей знання мають місце, далі, І в методах досліджень педагогіки І психологи Багато Інструментів психологічного на-учного пошуку з успіхом служать рішенню педагогічних дослідницьких задач (психометрія, парне порівняння, рейтинг, психологічні тести й Ін) Базові поняття психологи, виявившись у педагогічній лексиці, розширюють науково-педагогічну лінгвістику І дозволяють перебороти бар'єри між педагогічним І психологиче-ским язиковим відображенням явищ утворення І виховання

Своєрідним мостом між двома науками виступає педагогічна І вікова психологія, психологія професійної педагогічної діяльності, психологія керування педагогічними системами І багатьох психологічних досліджень Інших областей утворення Педагогіка тісно, органічно зв'язана з фізіологією Будучи наукою про життєдіяльність целостно-го організму І його окремих частин, функціональних систем, фізіологія розкриває картину матеріально-енергетичного розвитку дитини Особливо важливими для розуміння механізмів керування фізичним І психічним розвитком школяра є закономірності функціонування вищої нервової діяльності А тео-рия функціональних систем П К Анохіна розкриває вчителеві І самому воспитуемому природу процесів пізнання І соціалізації Знання учителем физиологиче-ских процесів розвитку молодшого школяра І підлітка, старшокласника І самого поводиться до глибокого проникнення в секрети виховного впливу середовища І методик, попереджає від ризикованих, помилкових рішень в органІзацГІ педагогічної праці, визначенні навантажень, у пред'явленні здійсненних вимог до учнем І собі

Різноманітні взаємозв'язки педагогіки з "социо-логией Будучи наукою про суспільство як цілісній системі, про окремі складові І"І компоненти, про процеси функціонування І розвитку суспільства, соціологія в сферу свого аналізу, теоретичного, прикладного розгляду захоплює й область утворення, виховання, науку про них У структурі социологиче-ского відображення дійсності розвиваються І такі спеціальні галузі,, як, наприклад, соціологія утворення, виховання, соціологія студентства, соціологія міста, села, здоров'я І т д

Результати соціологічних досліджень збагачують науку про утворення І дозволяють оцінювати педагогічні явища в ракурсі Іншої науки Наприклад, по дан-ньїм соціологічних досліджень у числі школярів, що відсіваються, тобто недобирающих утворення, виявляються частіше представники чоловічої статі А це негативно позначається згодом на моралі, технічному прогресі, обороноздатності суспільства Ще один приклад Зниження рівня обов'язкового утворення Із середнього на неповне середнє в Роси привело, за даними соціологів, до багаторазового збільшення правопорушень, бездоглядності, дезорганизованности життя неповнолітніх, сказавшихся поза школою І поза виробництвом ЦІ І безліч Інших соціологічних досліджень Інформують фахівців освітньої діяльності про стан системи в соціально-економічному І духовному, правовому І демографічному середовищі

Багато педагогічних явищ одержують, завдяки двунаучному теоретичному осмисленню при спільній роботі вчених-педагопв І соціологів, це-лостное відображення Недарма говориться, що Існує два типи педагогічного мислення плоске й об'ємне Плоским воно виявляється в того, хто оперує тільки педагогічними поняттями Об'ємним - у тих, хто педагогічні явища відбиває з точок зору різних наук Лінь школяра, на думку педагога, -наслідок його не-дисциплінованості, незібраності, слабовілля, занедбаності 3 погляду медицини, лінь може виступати захисною реакцією організму в ситуаціях небезпеки для здоров'я І психічного розвитку школяра

До числа найбільш продуктивних факторів прогресу педагогічної науки варто віднести "-е взаємозв'язку з філософією У ній наука про виховання знаходить насамперед опорні методологічні положення Фи-лософские категорії необхідності І випадковості, загальний, одиничний І особливого, закони взаємозв'язку І взаємозалежності, закони розвитку І його рушійні си-льї, суб'єктивний І об'єктивний детермінізм педагогічних явищ І багато хто Інші Сприяють розвиткові дослідницького мислення І такі розділи філософи, як матеріалістична діалектика І теорія позна-ния (гносеологія)

У зв'язку з поглибленням філософського осмислення різних сторін реальної дійсності одержують раз-витие І галузеві філософи Одержують статус отрас-лей наук філософія утворення, філософія культури, філософія Історії, філософія права, філософія науки І т д А тому що педагогічна наука розвивається у вза-имосвязи з Іншими науками про людину, звертання до їх философиям сприяє І"І успіхові

Істотні можливості розвитку педагогічної науки утримуються в перспективах її интегра-ции з галузями медичних наук Й не тільки тих, котрі вивчають "дитячі хвороби" Нервові розлади, Інфекційні захворювання, хвороби функціональної дезорганізації організму школярів, токсикоманія, наркоманія - недуги, поражаю-щие дітей шкільного віку, ставлять перед педагогічною наукою глобальну І досить наукомютку задачу - розробити спеціальну систему навчання І виховання що хворіють, що нездужають, хворих школярів Початок цьому покладено відомим лікарем-педагогом А А Дубровским, теоретиком І прак-тиком т зв лікувальної педагогіки Щоб переконатися в гостроті зазначеної глобальної задачі створення теорм утворення І виховання дітей, що хворіють, досить згадати своє шкільне минуле Однакові вимоги вчителів до здорових І нездорових учнів приведуть до конфліктів І страждань останніх А дидактогенньїе неврози, причиною яких виявляються переживання навчальних неуспіхів І нега-тивньїх відносин вчителів І учнів, особливо драматичні для самопочуття дітей, що нездужають, І підлітків Завершуючи огляд межнаучньїх зв'язків педагогіки, підкреслимо, що до числа ГІ партнерів у соответствую-щих умовах при дослідженні визначених освітньо-виховних проблем відносяться І багато Інших наук юриспруденція, економіка, демографія, Інформатика, статистика, екологія, етнографія, зтнология, Історія, технічні науки Питання І завдання для самоконтролю

1 Педагогіку називають наукою І мистецтвом Висловіть свою точку зору І доведіть її правильність

2 Сформулюйте локальну задачу педагогічної науки І доведіть її актуальність

3 Визначите склад наук для дослідження проблем

а) подолання негативного відношення школярів до вивчення мови, математики, літератури, музики,

б) вплив грошей на поводження молодших, підлітків І старших учнів,

в) сутність, прояв, детермінізм І способи подолання опору школярів вихованню

4 Зіставте тлумачення поняття "виховання" у вузівських курсах філософи, психології, політологи, педагогіки Ваші розуміння?

Міжпредметні зв'язки педагогіки -- це її зв'язки з іншими науками, які дають можливість повніше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.

Педагогіка пов'язана з такими науками як філософія, соціологія, етика, естетика, психологія, анатомія і фізіологія людини, логіка, ін.

Філософські науки (соціологія, етика, естетика та інші) допомагають педагогіці визначити мету виховання, правильно враховувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, забезпечують оперативною інформацією про зміни в науці і суспільстві, корегуючи спрямованість виховання. Психологія вивчає закономірності розвитку психіки людини, а педагогіка -- ефективність тих виховних впливів, які призводять до змін у внутрішньому світі і поведінці людини. Кожен розділ педагогіки опирається на відповідний розділ психології. Анатомія і фізіологія людини складають базу для розуміння біологічної суті людини -- розвитку вищої нервової діяльності, першої і другої сигнальних систем, розвиток і функціонування органів чуття, опорно-рухового апарату, серцево-судинної і дихальної дистем.

Об'єкти зв'язку педагогіки з іншими науками: поняття (терміни), за кономірності, концепції, предмети (об'єкти), процеси, критерії, методи

Типи зв'язку педагогіки з іншими науками: взаємовплив, взаємодія, взаємопроникнення, інтеграція, міжнаукові, міждисциплінарні

Форми зв'язку педагогіки з цими науками: а) опирається на ідеї інших наук (людина формується у діяльності -- з філософії); б) використовує методи дослідження з інших наук (анкетування -- з соціології); в) використовує результати досліджень інших наук (насамперед, з психології); г) проводить дослідження спільно з іншими науками; д) дає замовлення іншим наукам на дослідження певних явищ.

Завдання педагогіки на сучасному етапі: а) вдосконалення змісту освіти;

б) розробка принципово нових засобів навчання, навчального обладнання;

в) підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти;

г) комп'ютеризація учительської праці; д) розробка нових і модернізація наявних форм і методів навчання; е) виявлення шляхів посилення виховної ролі уроку; є) вдосконалення змісту і методики виховання; ж) вдосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації і підготовки до праці; з) розробка шляхів демократизації та гуманізації життя і діяльності школи.

5. В зарубіжній педагогіці багато різноманітних течій -- ознака свободи думок:

П філософські напрямки: а) екзистенціалізм, що проповідує вирішальну роль внутрішніх, спонтанних запитів, підкорення методів виховання і навчання екзистенції особистості (її "існуванню"); б) неотомізм, що пропагує ідеї надрозуму і Бога, закликає до виховання духовності; в) прагматизм (досвід, справа), що вважає необхідним засвоєння знань тільки у процесі практичної діяльності; г) неопозитивізм, що абсолютизує роль природничих наук, кількісних методів наукового пізнання (акцент на експериментальну методику), протистоїть ідеологізації навчального процесу;

2) психолого-педагогічний напрямок: експериментальна педагогіка, психоаналіз (неофрейдизм);

3) соціальний напрямок: педагогіка "ноосфери", нового мислення, про яку вперше заговорив В.І.Вернадський.

Основними завданнями педагогіки ноосфери є: а) гуманістичне виховання як формування загальнолюдського на основі національного; б) екологічне та економічне виховання як підготовка до екологічного та економічного виживання; в) розвиток творчих здібностей кожної людини у відповідності до її потенційних можливостей; г) виховання засобами шедеврів світової культури; інтенсивне вивчення іноземних мов з метою вільного спілкування у світовому масштабі; д) базова освіта всім; е) комп'ютеризація освіти як інформаційна технологія освіти.

Література для самостійної роботи

Журавльов В Й Взаємозв'язок педагогічної науки І практи-ки М , 1988 Журавльов В Й Педагогіка в системі наук про людину М, 1990 Готт В С І Ін Категорії сучасної науки М , 1984

Кедрів Б М Класифікація наук Прогноз К Маркса про нау-кі майбутнє М , 1985 Педагогіка Педагогічна енциклопедія М , 1966 , т З